Ім'я файлу: САМПО_Макаренко_208_18.docx
Розширення: docx
Розмір: 236кб.
Дата: 23.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 9.docx
Тема 17. Правове регулювання поводження з відходамиРозширення: docx
Розмір: 236кб.
Дата: 23.05.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тема 9.docx
Варіант 1. До суду звернувся К. із позовом до Київської міської ради з вимогами про визнання незаконною бездіяльності відповідача щодо організації збирання, вивезення й утилізації побутових (у тому числі небезпечних) відходів. Крім того, К. просив суд зобов'язати відповідача виконати покладені на нього законодавством обов'язки щодо організації процесу зі збирання, вивезення й утилізації побутових відходів, зокрема, небезпечних.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову,зазначивши, що Київська міська рада не зобов'язана забезпечувати організацію збирання, вивезення й утилізацію побутових (небезпечних) відходів, оскільки виконавцем послуг із вивезення відходів у м. Києві є комунальне підприємство «Київкомунсервіс», яке договорів на предмет збирання, вивезення й утилізації побутових відходів (у тому числі й небезпечних) не укладало, посилаючись на складність ліцензування всіх видів діяльності.
Чи відповідає рішення суду вимогам законності й обґрунтованості? Вирішіть справу. Надайте визначення юридичним поняттям «небезпечні відходи», «побутові відходи». З'ясуйте порядок організації збирання, вивезення й утилізації побутових відходів і компетенцію органу місцевого самоврядування у сфері поводження з ними.
Згідно із Законом України «Про відходи» від 5 березня 1998 року із змінами від 2012 року, небезпечні відходи - це відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними, а побутові відходи - це відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках (тверді, великогабаритні, ремонтні, рідкі, крім відходів, пов'язаних з виробничою діяльністю підприємств) і не використовуються за місцем їх накопичення.
Відповідно до ст. 2, ЗУ «Про відходи» від 5 березня 1998 року із змінами від 2012 року, Законодавство про відходи складається із законів України "Про охорону навколишнього природного середовища", "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", "Про поводження з радіоактивними відходами", "Про металобрухт", "Про житлово-комунальні послуги", "Про хімічні джерела струму", "Про ветеринарну медицину", "Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції", Кодексу України про надра, цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Закон України «Про відходи» від 5 березня 1998 року є базовим у регулюванні правовідносин з відходами. Ним визначаються правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.
Основними завданнями законодавства про відходи є:
визначення основних принципів державної політики у сфері поводження з відходами;
правове регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами;
визначення основних умов, вимог і правил щодо екологічно безпечного поводження з відходами, а також системи заходів, пов'язаних з організаційно-економічним стимулюванням ресурсозбереження;
забезпечення мінімального утворення відходів, розширення їх використання у господарській діяльності, запобігання шкідливому впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини.
До основних напрямів державної політики щодо реалізації зазначених принципів належить:
забезпечення повного збирання і своєчасного знешкодження та видалення відходів, а також дотримання правил екологічної безпеки при поводженні з ними;
зведення до мінімуму утворення відходів та зменшення їх небезпечності;
забезпечення комплексного використання матеріально-сировинних ресурсів;
сприяння максимально можливій утилізації відходів шляхом прямого повторного чи альтернативного використання ресурсно-цінних відходів;
забезпечення безпечного видалення відходів, що не підлягають утилізації, шляхом розроблення відповідних технологій, екологічно безпечних методів та засобів поводження з відходами;
організація контролю за місцями чи об'єктами розміщення відходів для запобігання шкідливому впливу їх на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;
здійснення комплексу науково-технічних та маркетингових досліджень для виявлення і визначення ресурсної цінності відходів з метою їх ефективного використання;
сприяння створенню об'єктів поводження з відходами;
забезпечення соціального захисту працівників, зайнятих у сфері поводження з відходами;
обов'язковий облік відходів на основі їх класифікації та паспортизації;
створення умов для реалізації роздільного збирання побутових відходів шляхом запровадження соціально-економічних механізмів, спрямованих на заохочення утворювачів цих відходів до їх роздільного збирання;
Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про відходи» органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують:
виконання вимог законодавства про відходи;
розроблення та затвердження схем санітарного очищення населених пунктів;
організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів;
затвердження місцевих і регіональних програм поводження з відходами та контроль за їх виконанням;
вжиття заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері поводження з відходами;
вирішення питань щодо розміщення на своїй території об'єктів поводження з відходами;
координацію діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, що знаходяться на їх території, в межах компетенції;
здійснення контролю за раціональним використанням та безпечним поводженням з відходами на своїй території;
ліквідацію несанкціонованих і неконтрольованих звалищ відходів;
сприяння роз'ясненню законодавства про відходи серед населення, створення необхідних умов для стимулювання залучення населення до збирання і заготівлі окремих видів відходів як вторинної сировини;
здійснення інших повноважень відповідно до законів України;
надання згоди на розміщення на території села, селища, міста місць чи об'єктів для зберігання та захоронення відходів, сфера екологічного впливу функціонування яких згідно з діючими нормативами включає відповідну адміністративно-територіальну одиницю;
здійснення контролю за додержанням юридичними та фізичними особами вимог у сфері поводження з виробничими та побутовими відходами відповідно до закону та розгляд справ про адміністративні правопорушення або передача їх матеріалів на розгляд інших державних органів у разі порушення законодавства про відходи.
Органи місцевого самоврядування приймають рішення про відвід земельних ділянок для розміщення відходів і будівництва об'єктів поводження з відходами.
Згідно ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Таким чином, з урахуванням наведених норм, небезпечні відходи які містяться у побутових відходів повинні сортуватись споживачами та виконавцями послуг на етапі збирання, і в подальшому передаватися спеціалізованим підприємствам, що одержали ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами.
Положеннями п. 38, п. 54 та п. 55 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" до виключної компетенції міських рад віднесено питання щодо поводження із відходами, зокрема: вирішення питань у сфері поводження з небезпечними відходами відповідно до законодавства; надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами.
Згідно з п. 3 Правил N 1070 власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору (надалі Договір).
Відповідно до п. 4 Договору небезпечні відходи у складі побутових відходів подано в переліку побутових відходів, які вивозяться виконавцем послуг за контейнерною схемою.
З огляду на наведені норми законодавства та встановлення факту незаконної бездіяльність відповідача, дійсно, завдається значна шкода навколишньому середовищу, що в свою чергу грубо порушує ст. 50 Конституції України, а отже і права позивача.
Незаконна бездіяльність Київської міської ради щодо організації збирання, вивезення та утилізації небезпечних відходів у складі побутових відходів, зокрема, люмінесцентних лампочок та батарейок.
Потрібно зобов'язати Київську міську раду виконати покладені на неї законодавством обов'язки щодо організації процесу зі збирання, вивезення та утилізації небезпечних відходів у складі побутових відходів, зокрема, люмінесцентних лампочок та батарейок, шляхом укладення на конкурсних засадах необхідних договорів та контролю за їх виконанням, або контролю за виконанням вже укладених договорів.
Варіант 2. Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області (надалі-ДЕІ) проведено планову перевірку дотримання ДП «Плюс Проперті» вимог природоохоронного законодавства щодо поводження з відходами й небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої складено акт, в якому зазначено, що в процесі господарської діяльності позивача утворюються відходи, а саме відпрацьовані люмінесцентні лампи, та винесено припис про усунення порушень природоохоронного законодавства, що можливо через отримання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, ліміту на утворення та розміщення відходів.
ДП «Плюс Проперті» звернулося до суду із позовом про визнання незаконним і скасування припису ДЕІ, наголошуючи, що ТОВ «Крамар Рісайклінг» забезпечує вивезення твердих побутових відходів із території позивача за відповідним договором, а ТОВ «Демікон» здійснює заміну люмінесцентних ламп, які знаходяться у позивача на підставі іншого договору. Відпрацьовані люмінесцентні лампи накопичуються саме за результатами діяльності ТОВ «Демікон» і утилізуються ним. Позивач вказує, що самостійно доставляє виконавцю цілі, розсортовані за розмірами та типами в заводській упаковці відпрацьовані люмінесцентні лампи, тобто виконує перевезення і сортування відходів, а тому Позивач не є суб'єктом господарської діяльності у сфері поводження з відходами і до його обов'язків не входить отримання ним дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами й ліміту на утворення і розміщення відходів, про що зазначено в оскаржуваному приписі.
Вирішіть справу. Встановіть, чи підлягає позов задоволенню? Назвіть ознаки суб'єкта господарської діяльності у сфері поводження з відходами. Визначте порядок розроблення, затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів.
Так, відповідно до ч. 15 ст. 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
Положеннями ст. 10 Закону визначено, що суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо органом державного нагляду (контролю) не була затверджена та оприлюднена на власному офіційному веб-сайті уніфікована форма акту, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику, а також вимагати припинення здійснення заходу державного нагляду (контролю) у разі використання посадовими особами органу державного нагляду (контролю) неуніфікованих форм актів.
Таким чином, в порушення вимог ч.15 ст.4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в період проведення перевірки на підприємстві позивача у відповідача була відсутня уніфікована форма акту, а відповідач, відповідно, здійснив зловживання своїм правом, провівши перевірку за відсутності документів належної форми.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані:
запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів;
забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів і тари, в яких знаходилася продукція цих підприємств, установ та організацій - суб'єктів господарської діяльності, або укладати угоди з відповідними організаціями на їх збирання та утилізацію;
визначати склад і властивості відходів, що утворюються, а також ступінь небезпечності відходів для навколишнього природного середовища та здоров’я людини відповідно до нормативно-правових актів, які затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища;
на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку;
забезпечувати повне збирання, належне зберігання та недопущення знищення і псування відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія, що відповідає вимогам екологічної безпеки;
брати участь у будівництві об'єктів поводження з відходами;
здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації;
не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки;
не допускати зберігання та видалення відходів у несанкціонованих місцях чи об'єктах,тощо.
Суб'єкти господарювання, які в установленому порядку визначені виконавцями послуг на вивезення побутових відходів на певній території, здійснюють їх роздільне збирання.
Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218 «Про затвердження Порядку розроблення , затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» ліміти на розміщення та утворення відходів та дозволи на розміщення відходів видаються терміном на 1 рік.Видача дозвільних документів проводиться безоплатно.
Для отримання дозволу на розміщення відходів і ліміту на утворення та розміщення відходів підприємства , які здійснюють лише розміщення відходів до 1 квітня, а власники відходів, які утворюють та розміщують їх на своїй території, до 1 червня поточного року, відповідно до Закону України «Про відходи», ст. 32 та ст. 38 та постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1218 «Про затвердження Порядку розроблення , затвердження і перегляду лімітів на утворення та розміщення відходів» подають на розгляд до держуправління пакет документів.
Дозволи на розміщення відходів видаються до 1 липня поточного року, а ліміти на розміщення та утворення відходів доводяться до власників відходів до 1 жовтня поточного року. Проекти лімітів на утворення та розміщення відходів розглядаються , погоджуються або їх відхиляють протягом двох тижнів. У разі відхилення проекту ліміту власникові надсилається лист з викладенням причин відхилення та встановлюється новий термін повторного розгляду.
1 ... 4 5 6 7 8 9 10 11 12