Друкарський друк — старий спосіб. Він дозволяє отримати на відтисках чіткі і різкі контури штрихів і растрових елементів, володіє достатньою графічною і градаційною точністю,хорошимперенесенням кольорів при відтворенні різних по характеру зображень, а також відносною простотою підготовки машини і друкування накладу. Протягом декількох останніх десятиліть цей спосіб витісняється способом плоского офсетного друку і використовується в основному для друкування текстової книжково¬журнальній продукції та малоілюстрованих одноколірних газетних видань.
Флексографічний друк, завдяки використанню пружно-еластичних друкарських форм і малов'язких швидкозакріплюючих фарб — флексографський друк дозволяє на високій швидкості задрукувати практично будь-який рулонний матеріал, відтворювати не лише штрихові елементи, але і одно- і багатоколірні зображення. Спосіб характеризується також простотою обслуговування друкарських машин і можливістю одночасно в одній машині (агрегаті) друкувати, лакувати, виробляти тиснення і висікання.
Флексографський друк застосовується перш за все для виготовлення етикеткової та пакувальної продукції, а також для друкування каталогів, журналів, книг, газетних вкладок, шпалер, безкінечних формулярів.
Офсетний (непрямий) спосіб друку найширше та використується в плоскому друці, рідше — у високому, ще рідше — в глибокому. Спосіб плоского офсетного друку дозволяє відтворювати одно- і багатоколірні зображення будь-якої складності. Він володіє універсальними можливостями друкування видань на папері різної маси при використанні великої різноманітності методів виготовлення друкарських форм; характеризується високий мірою автоматизації формового і друкарського процесів; у багатьох випадках.
Спосіб плоского офсетного друку став домінуючим і застосовується для друкування найрізноманітнішої продукції: книг, журналів, газет, образотворчих видань, етикеток і упаковок, картографічних видань, рекламних матеріалів.
Спосіб прямого глибокого друку має декілька різновидів, друкуючих елементів, що відрізняються будовою, при відтворенні тонів зображення. Він характеризується тривалістю і складністю проведення формового процесу, використанням у багатьох випадках токсичних розчинників друкарських фарб і високою капіталоємністю.
Тому спосіб економічно доцільний для друкування великих накладів журнальних та інших видань, а також у виробництві етикетково-пакувальній продукції, шпалер.
---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Під терміном "друк" у поліграфічному виробництві називають вид технологічного процесу або спосіб отримання друкарських відбитків. Друкарський процес – це регламентована послідовність технологічних операцій, проведених із використанням технічних засобів, призначених для виготовлення друкованої продукції. Сутність процесу полягає у формуванні відповідно до оригіналу зображення з фарбового шару і в його передаванні на поверхню, що задруковується, з наступним обробленням отриманих відбитків відповідно до вимог замовника.
Залежно від розташування друкарських і пробільних елементів на друкарській формі можна виділити 3 основні види друку:
високий друк (різновид флексографського);
плоский (офсетний) друк;
глибокий друк
.Ці види друку називають основними, або класичними, вони передбачають ряд способів друку. В основу їхньої класифікації покладені принципи, що забезпечують реалізацію процесу друкування.
Вид друку характеризується розташуванням друкарських і пробільних елементів на друкарській формі.
Крім класичних видів друку використовуються спеціальні види друку, такі, як: трафаретний, струменевий, цифровий, тамповий, ризографічний, термовосковий друк і т. д.
У високому друці передавання тексту і зображення на задруковуваний матеріал здійснюється з друкарської форми, яка має просторовий розподіл елементів, які заглиблені на різну величину залежно від їхньої площі, на якій друкарські елементи знаходяться в одній площині та розташовані вище за пробільні елементи (рис. 1.2).
Оскільки поверхня всіх друкарських елементів лежить в одній площині, то в процесі друку вона покривається рівномірним по товщині фарбовим шаром, і в результаті цього на всіх ділянках відбитка товщина фарбового шару буде практично однаковою/
Високий друк був поширений у поліграфії до появи інших способів. Високим способом свого часу друкувалася величезна кількість видань – книг, журналів, бланків, ілюстрацій тощо.
Взаємне розташування друкарських та пробільних елементів на друкарській формі високого друку забезпечує можливість під час прокатування еластичних валиків із фарбою наносити її вибірково, тільки на друкарські елементи й передавати з них фарбу на поверхню друкування.
Характерними ознаками відбитків, отриманих високим друком, є висока чіткість і різкість елементів зображення, більша їх насиченість фарбою, а також наявність невеликого рельєфу на звороті аркуша.
Високий друк – це частина історії, із нього розпочалося книгодрукування. Практично протягом усієї історії книгодрукування високий друк домінував, і ще близько 30 років тому ним друкувалось понад 90 % книг. Але із вдосконаленням плоского офсетного способу друкування, високий друк втратив свої позиції, і його частка в поліграфічному підприємстві різко знизилась. На сьогодні ним друкують невеликі тиражі бланків, листівок, етикеток, газет, посібників у районних чи обласних друкарнях зі старим обладнанням. У сучасному виробництві високий друк застосовують під час нумерації, або в післядрукарському обробленні продукції, зокрема в процесі блінтового тиснення фольгою [26].
Плоский офсетний друк – один із видів друку, особливість якого полягає в тому, що друкарські елементи на формі знаходяться з пробільними елементами практично в одній площині та мають різні фізикохімічні властивості. Водночас друкарські елементи сприймають фарбу та відштовхують воду (олеофільні), а пробільні – навпаки (гідрофільні) (притягують воду та відштовхують фарбу) (рис. 1.3).
Перед отриманням кожного відбитка в процесі друку спочатку форма зволожується певним водним розчином, який змочує тільки гідрофільні пробільні елементи.
Потім наноситься друкарська фарба, яка має у своєму складі вільні жирні кислоти і вона прилипає тільки до олеофільних друкарських елементів [26].
У зв'язку з тим, що друкарські елементи знаходяться в одній площині, вони покриваються рівномірним по товщині фарбовим шаром і тому всі елементи відбитка мають однаковий по товщині фарбовий шар.
Офсетний друк є одним із різновидів та способів друку. Він поєднує продуктивність та відмінну якість товару.
Процес друку відбувається на спеціально виготовлених та підготовлених формах, які кріпляться на друкарському циліндрі. Формою друкарського елементу є хімічно оброблена ділянка поверхні пластини. Порівняно з іншими видами друкування цей спосіб вважається найяскравішим і точним. У процесі виготовлення паперової продукції можна застосовувати не лише основні кольори, а також додаткову палітру. До того, ж чим більша кількість замовленого накладу, тим менше часу на це витрачається. Клієнт може отримати своє замовлення в максимально короткий термін. Офсетний друк зараз є провідним у виготовленні поліграфічної продукції. Його частка у світі становить 88 % продукції порівняно з глибоким друком – 12 %.
Офсетний друк
За останні десятиліття він прогресивно розвивається, що зумовлено такими причинами:
1) універсальні можливості художнього оформлення видань;
2) можливість двостороннього друку багатофарбової (в тому числі високохудожньої) продукції в один прогін;
3) наявність високопродуктивного та технологічно гнучкого друкарського обладнання;
4) доступність виготовлення великоформатної продукції як на аркушевих, так і на рулонних машинах;
5) суттєве поліпшення якості друкованої продукції; 6) впровадження в практику нових, гнучких і ефективних технологій виготовлення форм [11].
Подальший розвиток офсетного друку багато в чому обумовлений удосконаленням технології виготовлення друкарських форм, зменшенням часу на переналагоджування устаткування із замовлення на замовлення.
Збільшення точності процесу друку та мінімізація впливу суб'єктивних чинників (таких, як кваліфікація операторів) покращення екологічності виробництва.
Глибокий друк. Форми глибокого друку мають також просторовий розподіл друкарських і пробільних елементів. Друкарські елементи заглиблені на різну чи однакову величину. Вони є незалежними від характеру зображення (текст, ілюстрації) окремі комірки дуже малої площі, які розділені між собою тонкими перегородками – пробілами. Ці перегородки та інші пробільні елементи дещо виступають і знаходяться на одному рівні.
Друкарська форма в глибокому друці виготовляється на циліндрі (рис. 1.4)
У процесі друку малов'язка фарба спочатку наноситься в надлишковій кількості на всю поверхню друкарської форми. Потім спеціальний ніж – ракель, який ковзає по поверхні пробільних елементів форми (в тому числі й по перегородках), знімає повністю фарбу з пробільних елементів і надлишок – із друкарських. Таким чином, фарба залишається тільки в комірках. Її товщина на відбитку залежно від глибини комірок може бути однаковою або різною [26]. Глибокий друк – це один з основних видів друку, що був винайдений у кінці минулого століття чеським художником Карелом Кличем. Його основними ознаками є те, що друкарські елементи заглиблені відносно пробільних елементів. Від плоского і високого цей метод друку відрізняється тим, що товщина шару фарби на одному відбитку може змінюватися від десятків до сотень мікрометрів, тоді як зазвичай цей показник стабільний і становить близько 1 мікрометра. Така особливість технології забезпечує рельєфність елементів зображення, які виступають над поверхнею паперу. Саме тому спосіб чудово підходить для відтворення фотографій, однак текст виходить не надто чітким, тому глибокий друк найчастіше використовується для видань з великою кількістю ілюстрацій та порівняно невеликою кількістю тексту (альбоми з фотографіями, ілюстровані журнали тощо
Способи друку – це технологія перенесення зображення з друкарської форми на задруковуваний матеріал
Перенесення фарбового шару зображення з різних друкарських форм на задруковуваний матеріал відбувається в результаті тиску. У високому способі друку друкарська форма закріплюється на формному циліндрі, а в процесі друку друкарський циліндр здійснює тиск і зображення з форми переходить на задрукований матеріал. У цьому випадку папір вступає в безпосередній контакт із друкарською формою і фарба під тиском переходить на задруковану поверхню, створюючи відбиток. При цьому зображення на формі має бути дзеркальним, а на відбитку – прямим. Таке перенесення фарби широко використовується як у високому, так і в глибокому способі друку і меншою мірою – у плоскому друці. За цього способу друк правильніше було б назвати: "прямий високий", "прямий глибокий", "прямий плоский друк". Але на практиці слово "прямий" опускають. В офсетному способі друку в першу чергу на форму наноситься зволожувальний розчин, який змочує пробільні елементи. Потім на форму подається фарба. У процесі друку фарба спочатку передається на пружно-еластичну гуму, якою покритий офсетний циліндр, а тоді вже з офсетного циліндра – на задруковуваний матеріал (папір). Ця технологія передбачає перенесення фарби з друкованої форми на задрукований матеріал не безпосередньо, а через проміжний офсетний циліндр. Відповідно, на відміну від інших способів друку, зображення на друкарській формі буде прямим, на офсетному циліндрі – дзеркальним, а на відбитку – знову прямим. Такий непрямий спосіб друку називають офсетним [10]. На сьогодні всі перераховані види і способи друку є основними технічними засобами поліграфічної промисловості для виготовлення друкованої продукції.
Література
1. Галкин С. И. Техника и технология СМИ: Художественное конструирование газеты и журнала : учеб. пособие. М : Аспект Пресс, 2005. 215 с. +
2. Іванов В.Ф. Техніка оформлення газети : курс лекцій. К. : Т-во «Знання», КОО, 2000. 222 с. +
3. Пикок Джон. Издательское дело. М. : Издательство ЭКОМ, 1998. 400 с.
4. Пушкар О. І. Технології поліграфічного виробництва : навчальний посібник. Харків : ХНЕУ ім. С. Кузнеця, 2019. 195 с. +
5. Сава В.І. Основи техніки творення книги. Львів : Каменяр, 2000. 136 с.
6. Харроуэр Т. Настольная книга газетного дизайнера. – Воронеж : Комсомольская правда. Воронеж, 1999. 220 с.
7. Энциклопедия книжного дела / Ю.Ф. Майсурадзе, А.Э. Мильчин, Э.П. Гаврилов и др. М. : Юристъ, 1998. 536 с.
Допоміжна
1. Вильямс Р. Дизайн для НЕдизайнеров / Р. Вильямс. – Пер. с англ. – СПб: Символ-Плюс, 2008. 192 с.
2. Иванова Т. Допечатная подготовка. Учебный курс. СПб. : Питер, 2004. 304 с.
3. Клепер М. Практическое руководство по цифровой печати. Том М. : Издательский дом «Вильямс», 2003. 1040 с.
4. Комолова Н.В. Компьютерная верстка и дизайн. – СПб. : БХВ-Петербург, 2003. 512 с.
5. О'Куин Донни. Допечатная подготовка. Руководство дизайнера : уч. пос. М. : ИД «Вильямс», 2003. 592 с.
Интернет – ресурсы:
http://window.edu.ru/library/pdf2txt/828/71828/49096/page2 http://window.edu.ru/resource/864/26864/files/vsu014.pdf http://window.edu.ru/resource/987/74987
1 2 3