Форма в газеті — це активна категорія, що має достатню самостійність. Будь-який досвідчений відповідальний секретар знає, що ту саму газетну полосу з однаковими матеріалами можна оформити в декількох варіантах, кожний з яких пасує газеті. Отже, ті самі матеріали можна розкривати з допомогою різної графічної форми. Однак та сама форма може служити для оформлення різних матеріалів.
Водночас ми можемо говорити про активність форми. Газетна форма не тільки відображає зміст, а й впливає на нього, хоч і опосередковано. Форма може допомогти чи навпаки — завадити сприйняттю змісту читачем. Невдала форма (наприклад, дрібний заголовок, стандартна, невиразна верстка) можуть призвести до того, що більшість читачів узагалі не ознайомиться зі змістом матеріалу. Однак для того, щоб оформлювати, треба мати що оформлювати. Іншими словами, якщо зміст матеріалу слабенький, то ніяка форма його не врятує.
Позбутися шаблону й штампів можна, якщо вирішити проблему традицій і новаторства в оформленні газети. Справді, за роки журналістської практики накопичено великий досвід оформлення періодичних видань. Виникли різні тенденції оформлення — розміщення матеріалів у номері, застосування способів їх виділення, використання різних поліграфічних засобів. Нове в газетному оформленні — це пошуки найкращих варіантів форми, які дозволять домогтися, аби вона найбільше відповідала змістові.
Оформлення має широкий арсенал засобів впливу на читача. Слід звернути увагу на те, що часте використання цих засобів призводить до знецінювання їх в очах читача. Оформлення відіграє активну роль ще й тому, що виховує естетичний смак читача.
Деякі газетярі вважають оформлення мистецтвом, інші — ремеслом. Істина знаходиться, мабуть, десь посередині. Безперечно, у графічному оформленні є високі творчі принципи, але досягаються вони з допомогою певних технологічних засобів.
Завдання, що стоять перед оформлювачем, такі:
систематизувати зміст, виявити найважливіші дописи;
спрямувати увагу читача на головне в номері газети;
поліпшити сприйняття газетного матеріалу.
Для цього треба дотримуватися таких вимог:
оформлення має відповідати змістові;
текст не повинен утомлювати очі;
газету слід правильно оформити за законами естетики.
Для вивчення цих проблем оформлення необхідно розглянути поняття «елемент оформлення». Елемент оформлення є однією зі складових зовнішньої форми періодичного видання, він має визначені функції передачі змісту, призначення й ряд специфічних ознак, що дозволяють виділити цей елемент з усієї системи оформлення.
До елементів оформлення належать, наприклад
текстові шрифти
міжколонкові пробіли
лінійки і т. ін.
Серед ознак елементів оформлення можна виділити універсальність. Крім того, всі елементи оформлення двомірні, тобто мають розмірні характеристики: висоту й ширину. У теорії газетного оформлення прийнято говорити про розмірні елементи: формат колонки, ширину полоси тощо.
Елементом оформлення є, наприклад, титульний шрифт, що використовується для набору заголовків, виділяє їх. Він характеризується кеглем, накресленням і малюнком.
Текстовий шрифт є самостійною одиницею оформлення, хоча формально відрізняється від титульного такою специфічною ознакою, як кегль. Це — розмірна (кількісна) ознака. Однак поряд із цією особливістю текстовий шрифт має основну функцію — набір тексту, має призначення — окреслити й донести до читача текст і кілька специфічних ознак залежно від типу видання. Для набору тексту здебільшого використовується шрифт світлого накреслення, який створює на полосі сіре тло більш-менш однорідної інтенсивності.
На цьому тлі виділяються плями заголовків, що набираються в основному великими літерами й шрифтами напівжирного чи жирного накреслення.
Водночас у цих двох елементів чимало однакових характеристик, які дозволяють говорити про них як про підгрупу шрифтових елементів. Також об'єднуються в підгрупу службових елементів лінійки, прикраси тощо. Отже, підгрупу складають елементи, які мають ряд спільних, однакових ознак і характеристик.
За способом передачі інформації, за тим, як отримує читач те чи інше повідомлення (йдеться про технологію виготовлення), можна виділити дві групи елементів: набірні та клішовані. До першої групи належать шрифти, пробільні та службові елементи, до другої — напівтонові та штрихові ілюстрації.
Елементи форми не існують ізольовано, а завжди групуються, об'єднуються, розташовуються певним чином. Нижчий ступінь об'єднання — ряд. Прикладом може бути рядок - комбінація текстового й заголовного шрифту й пробілів,
рамка— об'єднання лінійок і пробілів. Ця найпростіша форма з'єднання характеризується тим, що групуються елементи одного чи двох видів.
Складніша форма з'єднання — комплекс. Комплекс елементів складається з кількох рядів і може містити елементи кількох видів. Наприклад,колонка тексту є комплексом елементів, до якого входять не лише кілька рядків текстового шрифту, а й пробільні елементи лінійки, заголовні шрифти тощо. Прикладом об'єднання такого рівня може служити і заголовний комплекс, що містить у собі різні за призначенням ряди. Вони складаються із заголовного шрифту, лінійок, ілюстрацій, пробільних елементів.
Однак комплекси елементів не є самостійними. Вони — обов'язкова частина складніших угруповань і, як правило, не розраховані на ізольоване сприйняття. Різні комплекси разом складають підсистеми. У періодичних виданнях це — матеріали, тобто закінчений журналістський твір(стаття, кореспонденція, нарис і т. д.). Форма кожного окремого матеріалу чи рубрики не існує ізольовано. Кожна публікація вступає в складні взаємозв'язки з іншими і створює системи.
Найпростіша система публікацій у періодичному виданні — це добірка, що є об'єднанням кількох самостійних матеріалів, згрупованих за якоюсь певною ознакою. Складніша система —полоса в газеті. Потім —номер видання в цілому.
4. Основні види і способи друку. +
Види друку
Трафаретний друк (шовкографія)
Трафаретний друк: вид друку, при якому відбиток отримують шляхом проходження під тиском фарби через друкуючі елементи трафаретної форми з допомогою друкарського ракеля. Запатентовано о 1907 році у Манчестері під назвою SILK SCREEN PRINTING («друк через шовк» або «шовкодрук»).
У порівнянні з класичними і деякими новими способами друку, можливості яких обмежені вибором формату, задруковуваних матеріалів і товщиною фарбового шару, трафаретний друк наділений перевагами: вибір у широких межах формату, майже необмежені можливості друкувати на різноманітних матеріалах і виробах, плоских і об'ємних форм, широкий інтервал регулювання товщини фарбового шару і відносно дешевий і простий спосіб виготовлення друкарських форм.
Завдяки різноманітним можливостям застосування, простоті і дешевизні виготовлення друкарських форм трафаретний друк широко використовується у цілому світі. У промислово розвинутих країнах в останні роки в результаті появи нових машин, матеріалів і технологій якість трафаретного друку значно зросла. Без проблем друкуються трафаретним способом лінії завтовшки 100 мкм і менше, при оптимальній чіткості контура. Відтворення абсолютної точності розмірів трафаретних друкарських форм на відбитках дає можливість стверджувати, що якість цього способу друку рівноцінна класичним способам друку.
Незважаючи на розвиток цифрових засобів друку, шовкотрафаретний друк у багатьох аспектах залишається незамінним - завдяки високій стійкості зображення, екологічності та широкому спектру матеріалів, які задруковуються
Тамподрук.
Тамподрук – це спосіб нанесення фірмового логотипу з печатної форми (кліше) на поверхню, що задруковується, за допомогою тампону. При виробництві корпоративних сувенірів з нанесенням логотипу часто використовують метод тамподруку. Тамподрук дозволяє наносити зображення практично на будь-який вид поверхні ( в тому числі на гладкі, рельєфні поверхні та такі, що погано вбирають фарбу) – пластик, шкло, дерево, метал. Зазвичай, методом тамподруку здійснюється нанесення зображення на ручки, запальнички, брелоки, годинники, калькулятори, попільнички, вироби з пластику, поліетилену, шкіри, на одноразовий посуд, парфумерні упаковки, і канцелярські товари та багато іншого.
Тамподрук – це глибокий непрямий друк , при якому логотип на продукцію наноситься за допомогою тампону. Можливий друк в один, два і три кольори. Тамподрук – більш економний спосіб друку і на кераміці, але забезпечує меншу, ніж деколь, механічну міцність при друці на кружках, попільничках, тарілках.
Трансферний друк
Технологія термотрансферного друку полягає в переносі зображення на готовий виріб із застосуванням проміжного носія (термотрансферного паперу або плівки).
Зображення наноситься в дзеркальному режимі на робочу поверхню паперу зі спеціальним покриттям. Для формування зображення може бути застосований шовкотрафаретний друк або лазерний чи струменевий повноколірний друк.
Отриману картинку позиціонують на виробі та притискають термопресом.
Під дією температури і тиску зображення переводиться з паперу на виріб.
Тиснення
Один із найпопулярніших видів обробки готової продукції. Зображення, що формується при тисненні, створюється за рахунок перенесення кольорового шару спеціальної фольги або зміни геометрії суцільної поверхні під впливом тиску і високої температури.
Розрізняють суцільне (сліпе) та конгревне тиснення.
Суцільне тиснення - гаряче тиснення фольгою, при якому аркуш паперу чи інший використовуваний в якості носія матеріал не деформується, а на його поверхню з фольги переноситься задане зображення.
Конгревне тиснення - вид тиснення, при якому відбувається деформація матеріалу з утворенням барельєфу або горельєфу зображення.
Розрізняють конгрев з фольгою та без фольги.
Конгрев також може бути однорівневим, опуклим та вдавленим.
Тиснення можливе на усіх видах картону, щільному папері, на різноманітних переплетених матеріалах, шкірі і шкірозаміннику, на готових виробах з рівною поверхнею, матеріал яких не плавиться під впливом високої температури.
В процесі тиснення використовуються різні види металізованої, кольорової та голографічної фольги різноманітних кольорів, відтінків та текстур малюнку.
Різографія
Різографія - метод друку, що дозволяє швидко, при необхідності - в присутності замовника, віддрукувати документи, що містять текст і графічні зображення.
Різографія поєднує в собі досягнення сучасної цифрової електроніки - відмінну якість зчитування, обробки і передачі даних з перевагами традиційного трафаретного друку високою продуктивністю, економічністю та надійністю.
Тиражування на різографі є ідеальним рішенням при виготовленні рекламних листівок, буклетів, прайс-листів та іншої бланкової продукції.
Висока швидкість та низька вартість друку роблять різографію одним із самих популярних методів тиражування.
Цифровий друк
Основна перевага друку на кольоровому лазерному принтері - висока оперативність при невисокій вартості та стабільна висока якість відбитка.
Сучасне обладнання дозволяє швидко (при необхідності - в присутності замовника) виготовити тираж повноколірних візиток, буклетів, обкладинок, наклейок тощо на паперах товщиною до 300 г/м. кв.
Способи друку
Класифікація видів та способів друку.
Офіційно затвердженою класифікацією видів та способів друку не існує. На сьогоднішній час загально прийнято розділяти види друку з урахуванням структури друкарських форм, які представляють собою звичайну гнучку пластину, на поверхні якої знаходяться друкуючі та не друкуючі пробільні елементи.
Вид друку визначається конкретними особливостями розташування друкарських елементів відносно пробільних на друкарських формах.
Саме з цієї точки зору отримали свою назву такі види друку:
-високий використання форм з рельєфними друкарськими елементами;
- глибокий – з заглибленими друкарськими елементами;
- плаский – з друкарськими та пробільними, розміщеними в одній площині елементами. Ці види друку називають основними чи класичними, вони поділяються на низку способів друку.
В основу їх класифікації покладені принципи, які забезпечують реалізацію процесу друкування.
Загальноприйняті уявлення про основні види та способи друку склалися на початку ХХ ст.. В процесі свого розвитку види та способи друку все більше зближувалися за своїми репродукційно-графічними, друкарсько-технічними та техніко-економічними показниками.
Характерні особливості класичних видів друку
Класифікація за видами друку заснована на принципах розділення друкарських та пробільних елементів форми.
Форми високого друку характеризуються просторовим розділенням друкуючих і пробільних елементів: рельєфні друкуючі елементи знаходяться в одній площиніі, а пробільні поглиблені на різну величину. В процесі здобуття відтиску друкуючі елементи покриваються барвистим шаром однаковим за товщиною, тому на відтиску товщину барвистого шару також отримуємо практично однакову. У зв'язку з цим градація тонового зображення оригінала передається растровими елементами друкарської форми.
Табличка: Класифікація сучасних видів та способів друку
На друкарських формах плаского друку пробільні елементи знаходяться на поверхні, які розміщенні практично в одній площині. Перед здобуттям відтиску друкарська форма спочатку зволожується спеціальним розчином, який вкриває лише пробільні елементи, а потім на форму наносять друкарську фарбу. Вона прилипає лише до друкуючих елементів однакових по товщині шаром, які після переходу на задрукований матеріал формує відповідно на відтиску барвистий шар однакової товщини.
Градаційна передача тонового зображення здійснюється так само, як і у високому друці. Форми глибокого друку, на відміну від форм високого друку, мають зворотне просторове розташування друкуючих і пробільних елементів. Друкуючі елементи поглиблені на різну або однакову величину по відношенню до розташованих в одній плоскості пробільних елементів. Друкуючі елементи в більшості випадків є пірамідоподібними вічками. Залежно від характеру зображення вони можуть бути різними за площею і глибиною. Друкарські форми зазвичай виготовляють на циліндрах. Для друкування малов'язка фарба наноситься в надлишковій кількості на всю поверхню форми, що обертається. Одночасно з цим спеціальний ніж — ракель, ковзаючи по поверхні пробільних елементів форми, видаляє повністю фарбу з пробільних елементів і надлишок її з тих, що друкують. Таким чином, фарба залишається лише у вічках і формує зображення на відтиску. Цей спосіб називається «Глибокий друк ракеля», але слово «ракель» часто оминають.
Мал. 1.1. Процес видалення надлишкової друкарської фарби з форми глибокого друку: 1 – малов’язка фарба, 2 – обертаюча форма; 3- ракель.
Перенесення барвистого шару з друкарських форм на задрукований матеріал (папір) зазвичай відбувається під дією тиску. Друкарська фарба може переходити або безпосередньо з форми на папір, або побічно через проміжну ланку.
Мал. 1.2 Процес передачі фарби з друкарської форми на папір: а — прямий спосіб; б — непрямий спосіб; / — задрукований матеріал; 2 — друкарський циліндр; 3 — друкарська форма; 4 — формний циліндр; 5 — гумотканинну пластина; 6 — передавальний циліндр
Мал 1.3.
У першому випадку при прямому способі друкований матеріал приводиться друкарським циліндром в контакт з друкарською формою, що знаходиться на формному циліндрі, і фарба переходить з друкуючих елементів на цей матеріал, утворюючи відтиск. З урахуванням такого перенесення, зображення на друкарській формі має бути дзеркальним. У іншому випадку при непрямому перенесенні фарба з друкарської форми (що знаходиться на формовому циліндрі в процесі друкування переходить спочатку на пружно-еластичну (гумотканинну) пластину, що покриває передавальний (офсетний) циліндр, а з неї на запечатуваний матеріал . Зображення на друкарській формі і на задрукованому матеріалі повинно бути прямим, а на гумовотканинній пластині — дзеркальним. Такий спосіб друку називається офсетним (від англ. — offset).
Прямий спосіб передачі фарби широко використовується у високому і глибокому друці, значно рідше в плоскому. Тому вказані способи правильніше назвати «прямий високий», «прямий глибокий», «прямий плоский» друк.
Існує два способи високого друку: друкарський друк і той, що відрізняється від використанням еластичніших друкарських форм та малов'язких швидко закріплюючих фарб — флексографський друк.
1 2 3