Корпоративний стиль – це використання єдиних принципів оформлення,
колірних сполучень і образів для всіх форм реклами, ділових паперів, документації, упаковки, офісу і навіть одягу співробітників.
Найпростішими словами - це не що інше, як відмінна риса, особливість,
ідентифікація.
Компоненти фірмового стилю
Брендбук.
Логотип
Фірмові кольори (колірна гамма).
Фірмовий шрифт.
Фірмова друкована продукція.
Слоган.
Легенда компанії.
Атрибути фірмового стилю:
1. Логотип компанії. Це унікальна, художньо оформлена назва фірми, лаконічний візуальний образ. Логотип - один з найважливіших елементів просування бренду. Він привертає увагу аудиторії, утримує її, і формує точний асоціативний ряд з роботою Вашої компанії.
Існує кілька варіантів, яким повинен бути логотип. Найпоширеніший вид логотипів - це графічний - наочна картинка, що демонструє, чим конкретно займається Ваша компанія. Крім графічного, часто використовується символьний логотип - картинка-асоціація, за декількома параметрами пов'язана з Вашою фірмою. Або за напрямом діяльності, або за назвою самої компанії.
Найвдаліший приклад такого логотипу - всіма улюблене надкушене яблуко від Apple. Навіть в звичайному надкушеному яблуці, залишеному біля комп'ютера, всі навколишні бачать логотип
Apple. Ось що значить геніальне просування ідеї в маси. Є ще один вид логотипів - друкований - надрукована назва Вашої фірми певним шрифтом.
Кольори в логотипі. В процесі розробки графічного логотипу та підбору кольорів, варто уникати багатоцвіття. Занадто яскравий і строкатий логотип складніше запам'ятовується, а також підібрати ідеальну кольорову гаму з безліччю кольорів буде складніше. Не кажучи вже про витрати на різнокольоровий друк на сувенірній продукції. Тому краще за все підібрати кілька, що ідеально поєднуються між собою кольорів, з урахуванням специфіки роботи Вашої компанії. Намагайтеся не використовувати в логотипі напівтони і тонкі відтінки - підчас друку вони можуть сильно спотворюватися.
2. Фірмова колірна гамма - це сукупність обраних кольорів, для позначення різних категорій товарів або самої компанії. Часто, вона випливає з кольорів логотипу. Фірмові кольори можуть не тільки успішно працювати на імідж компанії, але і підсилювати ефект від реклами. Дуже часто фірмовий колір ставав супутнім елементом в успішному позиціонуванні бренду. Найкращий приклад - це фірмовий синій колір від корпорації Pepsi. Під час репозиціонування бренду компанія перейшла на синій колір і в ході рекламної компанії все традиційно червоні речі (шуба Санта-
Клауса, телефонні будки) стали синіми. У підсумку, Pepsi не тільки стала асоціюватися з синім кольором, а й елегантно «підколола» свого головного конкурента - червону газовану воду Coca-
Cola. Синій став справжнім фірмовим знаком компанії.
3. Фірмовий бланк. Також вважається одним з найважливіших елементів фірмового стилю компанії. Наявність фірмової документації, наприклад, бланка з частковою інформацією про фірму
і її логотипом, вважається підтвердженням гарного тону з двох причин. По-перше, на фірмовому бланку завжди вказується вся необхідна службова інформація про компанію (контактні телефони, реквізити). По-друге, графічно грамотно подана, вона може зіграти на руку самій фірмі і завоювати престиж та добрі асоціації.
Так як більшість документів призначене для зовнішньої роботи з іншими особами, важливо, щоб всі ділові папери відображали специфіку роботи Вашої компанії і формували правильний
імідж.
4. Візитна картка заслужено вважається одним з найголовніших атрибутів формування корпоративного стилю. Будь-яка поважаюча себе компанія повинна мати презентабельну,
інформативну візитну картку, так як більшість перших знайомств з клієнтами або партнерами починається з обміну візитними картками. Крім того, що вона повинна містити всю контактну
інформацію - Ваші прізвище, ім'я та по батькові, контактний телефон, факс, поштову адресу та адресу електронної пошти, назву компанії та посаду, на ній обов'язково повинен бути логотип фірми. Все графічне оформлення візитної картки має відповідати фірмовому стилю в цілому і бути
Найпростішими словами - це не що інше, як відмінна риса, особливість,
ідентифікація.
Компоненти фірмового стилю
Брендбук.
Логотип
Фірмові кольори (колірна гамма).
Фірмовий шрифт.
Фірмова друкована продукція.
Слоган.
Легенда компанії.
Атрибути фірмового стилю:
1. Логотип компанії. Це унікальна, художньо оформлена назва фірми, лаконічний візуальний образ. Логотип - один з найважливіших елементів просування бренду. Він привертає увагу аудиторії, утримує її, і формує точний асоціативний ряд з роботою Вашої компанії.
Існує кілька варіантів, яким повинен бути логотип. Найпоширеніший вид логотипів - це графічний - наочна картинка, що демонструє, чим конкретно займається Ваша компанія. Крім графічного, часто використовується символьний логотип - картинка-асоціація, за декількома параметрами пов'язана з Вашою фірмою. Або за напрямом діяльності, або за назвою самої компанії.
Найвдаліший приклад такого логотипу - всіма улюблене надкушене яблуко від Apple. Навіть в звичайному надкушеному яблуці, залишеному біля комп'ютера, всі навколишні бачать логотип
Apple. Ось що значить геніальне просування ідеї в маси. Є ще один вид логотипів - друкований - надрукована назва Вашої фірми певним шрифтом.
Кольори в логотипі. В процесі розробки графічного логотипу та підбору кольорів, варто уникати багатоцвіття. Занадто яскравий і строкатий логотип складніше запам'ятовується, а також підібрати ідеальну кольорову гаму з безліччю кольорів буде складніше. Не кажучи вже про витрати на різнокольоровий друк на сувенірній продукції. Тому краще за все підібрати кілька, що ідеально поєднуються між собою кольорів, з урахуванням специфіки роботи Вашої компанії. Намагайтеся не використовувати в логотипі напівтони і тонкі відтінки - підчас друку вони можуть сильно спотворюватися.
2. Фірмова колірна гамма - це сукупність обраних кольорів, для позначення різних категорій товарів або самої компанії. Часто, вона випливає з кольорів логотипу. Фірмові кольори можуть не тільки успішно працювати на імідж компанії, але і підсилювати ефект від реклами. Дуже часто фірмовий колір ставав супутнім елементом в успішному позиціонуванні бренду. Найкращий приклад - це фірмовий синій колір від корпорації Pepsi. Під час репозиціонування бренду компанія перейшла на синій колір і в ході рекламної компанії все традиційно червоні речі (шуба Санта-
Клауса, телефонні будки) стали синіми. У підсумку, Pepsi не тільки стала асоціюватися з синім кольором, а й елегантно «підколола» свого головного конкурента - червону газовану воду Coca-
Cola. Синій став справжнім фірмовим знаком компанії.
3. Фірмовий бланк. Також вважається одним з найважливіших елементів фірмового стилю компанії. Наявність фірмової документації, наприклад, бланка з частковою інформацією про фірму
і її логотипом, вважається підтвердженням гарного тону з двох причин. По-перше, на фірмовому бланку завжди вказується вся необхідна службова інформація про компанію (контактні телефони, реквізити). По-друге, графічно грамотно подана, вона може зіграти на руку самій фірмі і завоювати престиж та добрі асоціації.
Так як більшість документів призначене для зовнішньої роботи з іншими особами, важливо, щоб всі ділові папери відображали специфіку роботи Вашої компанії і формували правильний
імідж.
4. Візитна картка заслужено вважається одним з найголовніших атрибутів формування корпоративного стилю. Будь-яка поважаюча себе компанія повинна мати презентабельну,
інформативну візитну картку, так як більшість перших знайомств з клієнтами або партнерами починається з обміну візитними картками. Крім того, що вона повинна містити всю контактну
інформацію - Ваші прізвище, ім'я та по батькові, контактний телефон, факс, поштову адресу та адресу електронної пошти, назву компанії та посаду, на ній обов'язково повинен бути логотип фірми. Все графічне оформлення візитної картки має відповідати фірмовому стилю в цілому і бути
презентацією компанії в мініатюрі.
5. Слоган. Слоган - ідейне інформаційне повідомлення компанії. Його можна вважати необов'язковим, але бажаним елементом фірмового стилю. Слогани можуть бути створені для різних цілей. Є, свого роду, девізи компанії, цілі і завдання, які вони реалізують в житті. Вони можуть бути у фірми протягом усього її існування і фігурувати в корпоративних заходах або значимі події. Можуть бути вигаданими під рекламну компанію. У таких слоганах зазвичай закладено явна конкурентна перевага.
Робота над позиціонуванням будь-якої компанії починається з розробки фірмового стилю.
Ділове спілкування – це складний багатоплановий процес розвитку контактів між людьми у службовій сфері. Культура ділової людини – необхідна умова для будь- якої професійної діяльності людини. Яку посаду ви б не обіймали, які б важливі завдання не виконували б, незалежно від бажань, симпатій чи антипатій, інших факторів, потрібно в діловому колективі завжди поводитись чемно, людяно, бути дисциплінованим, старанним, терплячим, уважним, професійно виконувати свої обов’язки. У спілкуванні на роботі з колегами неприпустимі вияви відвертої неприязні чи надмірної симпатії, фамільярності чи панібратства, адже безтактність може призвести до конфліктної ситуації.
Ділове спілкування визначимо як спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.
Ділове спілкування є специфічною формою контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін
інформацією, пропозицією, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.
Фахівці визначають особливості ділового спілкування:
- наявність певного офіційного статусу об’єктів;
- спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
- передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається
їх мета, зміст і можливі наслідки;
- конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв’язання конкретних завдань;
- взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
- значущість кожного партнера як особистості;
- безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать внутрішній світ.
Завданням ділового спілкування є ефективна співпраця. Щоб спілкування було ефективним, воно повинно базуватись на моральних цінностях, моральній культурі, на таких правилах і нормах поведінки, які сприяють розвитку співпраці. Це зміцнення взаємодовіри, повага, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов’язань.
Культура ділового спілкування є цілісною системою елементів, яка охоплює культуру мовлення, культуру почуттів, культуру поведінки, зовнішню культуру, етикет.
Діловий етикет – це порядок поведінки, встановлений у ділових взаємовідносинах, основою правил якого є: дотримання певної дистанції між
5. Слоган. Слоган - ідейне інформаційне повідомлення компанії. Його можна вважати необов'язковим, але бажаним елементом фірмового стилю. Слогани можуть бути створені для різних цілей. Є, свого роду, девізи компанії, цілі і завдання, які вони реалізують в житті. Вони можуть бути у фірми протягом усього її існування і фігурувати в корпоративних заходах або значимі події. Можуть бути вигаданими під рекламну компанію. У таких слоганах зазвичай закладено явна конкурентна перевага.
Робота над позиціонуванням будь-якої компанії починається з розробки фірмового стилю.
Ділове спілкування – це складний багатоплановий процес розвитку контактів між людьми у службовій сфері. Культура ділової людини – необхідна умова для будь- якої професійної діяльності людини. Яку посаду ви б не обіймали, які б важливі завдання не виконували б, незалежно від бажань, симпатій чи антипатій, інших факторів, потрібно в діловому колективі завжди поводитись чемно, людяно, бути дисциплінованим, старанним, терплячим, уважним, професійно виконувати свої обов’язки. У спілкуванні на роботі з колегами неприпустимі вияви відвертої неприязні чи надмірної симпатії, фамільярності чи панібратства, адже безтактність може призвести до конфліктної ситуації.
Ділове спілкування визначимо як спілкування, метою якого є організація і оптимізація виробничої, наукової, комерційної чи іншої діяльності, де на першому місці стоять інтереси справи, а не конкретних співрозмовників.
Ділове спілкування є специфічною формою контактів і взаємодії людей, які представляють не лише самих себе, а й свої організації. Воно включає обмін
інформацією, пропозицією, вимогами, поглядами, мотивацією з метою розв’язання конкретних проблем як всередині організації, так і за її межами, а також укладення контрактів, договорів, угод чи встановлення інших відносин між підприємствами, фірмами, організаціями.
Фахівці визначають особливості ділового спілкування:
- наявність певного офіційного статусу об’єктів;
- спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій;
- передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається
їх мета, зміст і можливі наслідки;
- конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв’язання конкретних завдань;
- взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;
- значущість кожного партнера як особистості;
- безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать внутрішній світ.
Завданням ділового спілкування є ефективна співпраця. Щоб спілкування було ефективним, воно повинно базуватись на моральних цінностях, моральній культурі, на таких правилах і нормах поведінки, які сприяють розвитку співпраці. Це зміцнення взаємодовіри, повага, постійне інформування партнера щодо своїх намірів і дій, запобігання обману та невиконанню взятих зобов’язань.
Культура ділового спілкування є цілісною системою елементів, яка охоплює культуру мовлення, культуру почуттів, культуру поведінки, зовнішню культуру, етикет.
Діловий етикет – це порядок поведінки, встановлений у ділових взаємовідносинах, основою правил якого є: дотримання певної дистанції між
працівниками різних ланок, чесність, уміння говорити «так—ні», не ображаючи партнера, не ранячи його, толерантне ставлення до думок інших, уміння визнавати свої помилки, бути самокритичним, уміння використовувати в суперечці аргументи, а не владу чи авторитет.
Сучасний діловий етикет поділяється на види:
1. етикет звернень, вітань, представлень, знайомств;
2. етикет службових відносин;
3. етикет ведення бесіди;
4. етикет телефонних розмов;
5. етикет прийому;
6. зовнішній вигляд;
7. етикет візитних карток;
8. етикет дарування та прийняття подарунків;
9. етикет поведінки за столом;
10. повсякденний етикет;
11. етикет державних символів.
3. Взаємовпливи корпоративної культури та управління персоналом.
У наш час великого наукового і прикладного значення набуло питання щодо стосунків, взаємин, взаємовпливів управління персоналом і корпоративної культури.
І перше, і друге — це «живі», актуальні, злободенні соціальні явища, які інтенсивно розвиваються і зачіпають інтереси, почуття багатьох людей, а в межах організації — всіх без винятку працівників. У цій парі первинним є управління персоналом, похідним — корпоративна культура. Корпоративна культура в усіх її складових є
одним із важливих продуктів процесу управління персоналом. Одночасно корпоративну культуру розглядаємо як своєрідний умовний простір, як специфічне
середовище, в межах якого здійснюється управління персоналом.
У розвинутому і сприятливому культурному середовищі значно легше розв’язувати різноманітні питання управління персоналом, адже людей об’єднує спільність інтересів, норм поведінки, правил, цінностей і традицій.
І навпаки, невиразне, недосконале культурне середовище, зокрема, ставлення роботодавця до найманих працівників лише як до джерела власних прибутків, переважання авторитарного стилю керівництва скоріше роз’єднують, ніж об’єднують колектив, не викликають у працівників позитивних емоцій, бажання виявляти ініціативу, творчо ставитися до посадових обов’язків. За таких умов будь- які заходи з управління персоналом переважною більшістю працівників сприйматимуться як щось чуже, необов’язкове, а може, і шкідливе.
Головним завданням корпоративної культури та її поступового вдосконалення і розвитку є згуртування трудового колективу навколо спільних інтересів, виховання фірмового патріотизму, що сприяє свідомому ставленню до праці, зростанню продуктивності, задоволенню працівників роботою та її результатами. Загалом на це
спрямовано й управління персоналом. У цьому ми вбачаємо спільність цілей корпоративної культури і управління персоналом. Відмінність між ними полягає у тому, що, як зазначалось вище, корпоративна культура є продуктом управління персоналом, а одночасно і потужним засобом впливу суб’єктів управління персоналом на працівників. Отже, розвиток корпоративної культури слід визнати одним із актуальних завдань управління персоналом.
Сучасний діловий етикет поділяється на види:
1. етикет звернень, вітань, представлень, знайомств;
2. етикет службових відносин;
3. етикет ведення бесіди;
4. етикет телефонних розмов;
5. етикет прийому;
6. зовнішній вигляд;
7. етикет візитних карток;
8. етикет дарування та прийняття подарунків;
9. етикет поведінки за столом;
10. повсякденний етикет;
11. етикет державних символів.
3. Взаємовпливи корпоративної культури та управління персоналом.
У наш час великого наукового і прикладного значення набуло питання щодо стосунків, взаємин, взаємовпливів управління персоналом і корпоративної культури.
І перше, і друге — це «живі», актуальні, злободенні соціальні явища, які інтенсивно розвиваються і зачіпають інтереси, почуття багатьох людей, а в межах організації — всіх без винятку працівників. У цій парі первинним є управління персоналом, похідним — корпоративна культура. Корпоративна культура в усіх її складових є
одним із важливих продуктів процесу управління персоналом. Одночасно корпоративну культуру розглядаємо як своєрідний умовний простір, як специфічне
середовище, в межах якого здійснюється управління персоналом.
У розвинутому і сприятливому культурному середовищі значно легше розв’язувати різноманітні питання управління персоналом, адже людей об’єднує спільність інтересів, норм поведінки, правил, цінностей і традицій.
І навпаки, невиразне, недосконале культурне середовище, зокрема, ставлення роботодавця до найманих працівників лише як до джерела власних прибутків, переважання авторитарного стилю керівництва скоріше роз’єднують, ніж об’єднують колектив, не викликають у працівників позитивних емоцій, бажання виявляти ініціативу, творчо ставитися до посадових обов’язків. За таких умов будь- які заходи з управління персоналом переважною більшістю працівників сприйматимуться як щось чуже, необов’язкове, а може, і шкідливе.
Головним завданням корпоративної культури та її поступового вдосконалення і розвитку є згуртування трудового колективу навколо спільних інтересів, виховання фірмового патріотизму, що сприяє свідомому ставленню до праці, зростанню продуктивності, задоволенню працівників роботою та її результатами. Загалом на це
спрямовано й управління персоналом. У цьому ми вбачаємо спільність цілей корпоративної культури і управління персоналом. Відмінність між ними полягає у тому, що, як зазначалось вище, корпоративна культура є продуктом управління персоналом, а одночасно і потужним засобом впливу суб’єктів управління персоналом на працівників. Отже, розвиток корпоративної культури слід визнати одним із актуальних завдань управління персоналом.
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ:
поняття „індивід”, „особистість”, „колектив” набувають важливого значення в управлінні людськими ресурсами (рис.1).
Під поняттям “індивід” (від. лат. individuum – неподільне), як правило, мають на увазі конкретну людину. Поряд із загальними рисами, які притаманні всьому людському роду, “індивід” має свої особисті якості, завдяки яким він відрізняється від інших. Тут і фізичні дані (зріст, колір очей, шкіри, волосся, особливості будови тіла), і природні задатки, і особливості його мислення і психіки (властивості пам'яті, уяви, темпераменту, характеру), а також специфічні потреби й
інтереси. У цьому розумінні ми говоримо про індивідуальність людини. Отже, індивід – це окремо взятий представник людського роду із властивими йому неповторними індивідуальними рисами.
Рис. 1. Співвідношення змісту понять “людина”, “індивід”, “особистість”
Поняття “індивід” тісно пов'язане з поняттям “індивідуальність”. Індивідуальність, як правило, означає сукупність властивостей, здібностей, особливостей і досвіду особистості, що відрізняють даного індивіда від багатьох інших.Ця неповторність випливає із сукупності відносин конкретної людини із світом природи, суспільством, іншими людьми і залежить від її життєвої позиції, характеру діяльності і рівня оригінальності. Індивідуальні відтінки має усвідомлена діяльність людини, зокрема її судження, вчинки, культурні потреби.
Особистість – це найвищий ступінь духовного розвитку людини, що являє собою стійку сукупність соціально вагомих якостей, які характеризують індивіда як унікальну суб'єктивність, здатну освоювати і змінювати світ. На відміну від індивіда й індивідуальності, сутність яких формується переважно на основі біологічної природи людини, сутність особистості спирається головним чином на її соціальні якості. Поняття “особистість” містить сукупність усіх соціальних ролей даної людини, усіх суспільних відносин, найважливішими серед якихє ставлення до громадського обов'язку, а також до установок суспільної моралі. Індивід тільки тоді стає особистістю, коли він задіяний у суспільних відносинах, у спілкуванні з людьми. Тому поняття
“особистість” слід розкривати через практичну діяльність, бо саме вона є основою формування і розвитку особистості. Людина не народжується особистістю, вона нею стає в ході свого
індивідуального розвитку шляхом засвоєння досвіду і ціннісних орієнтацій суспільства, у якому
вона живе, і це становлення і розвиток є для неї найважливішою проблемою.
Відносини між особистістю і суспільством реалізуються зазвичай через колектив
(лат. Collectivus, collegere - збирати разом). Соціальна група не є простою сумою індивідів. Вона набуває специфічних ознак, що не можуть бути зведені до суми якостей її складових. Група повинна мати власні цінності, ідеї, норми, які необхідні для виникнення та розвитку почуття групової єдності та приналежності (зокрема через усвідомлення групової солідарності, що виражається словом
«ми»).
Група – це сукупність людей, об'єднаних за певним принципом для досягнення конкретних цілей. Групи можуть бути формальними і неформальними. За ознакою виконання формальною групою суспільно-значущої роботи виділяють таке поняття, як “трудовий колектив”. Колектив – це стійке об'єднання людей, які прагнуть до загальної мети, що характеризується груповою згуртованістю. Елементами колективу є:
- члени колективу, що володіють певними особистими рисами та особливостями;
- наявність загальної цілі у членів колективу;
- засоби досягнення цілей;
- механізми здійснення внутрішніх і зовнішніх контактів, підтримки згуртованості;
- психологічне визнання членами групи один одного та ототожнення себе з нею;
- особиста практична взаємодія людей у процесі досягнення їхньої спільної мети;
- сталість взаємодії протягом усього часу існування групи.
Організаційні можливості колективу:
- колективний підхід є ознакою сильного і рішучого стилю управління;
- колективом краще вирішуються великі або міждисциплінарні задачі, зокрема такі, котрі не можуть бути вирішені простою сумою зусиль членів групи;
- колектив – діючий регулятор поведінки робітників;
- колективна діяльність зменшує стресові ситуації;
- у колективі виробляється більше ідей і зростає інноваційна здатність групи;
- як правило, у колективі більш успішно вирішуються проблеми, що виникають у зв'язку з нечітким розподілом обов'язків і низьким особистим внеском;
- колектив дозволяє швидко інтегрувати нових робітників і стабілізувати культуру підприємства.
Колектив – група, що досягла найвищого рівня зрілості своїх соціально-психологічних
характеристик.
У колективі кожен член групи усвідомлює себе частиною цілого. Загальна мета – цікава і значима для всіх, група проявляє наполегливість у просуванні до мети. Характерні одностайність думок, взаємодопомога, взаємовиручка, високі моральні норми. У взаєминах – дружелюбність і підтримка, у кожного члена групи є відчуття захищеності. Способи вирішення конфліктів розумні, критика конструктивна і здійснюється з доброзичливих позицій. Для членів колективу властива висока задоволеність групою, труднощі і невдачі долаються зібрано. Таким чином, колектив – це група людей, які здійснюють спільну діяльність і які домагаються кінцевого результату на основі гармонізації індивідуальних, групових і суспільних цілей, інтересів і цінностей
Всі працівники організації, крім керівника, є підлеглими, тобто особами, які перебувають в підпорядкуванні старшого за посадою. Керівник має право встановлювати і підтримувати зразки поведінки підлеглого, наказувати, вимагати, добиватися реалізації розпоряджень, контролювати результати, а підлеглий зобов'язаний сумлінно виконувати доручену справу, критикувати при необхідності керівника і оскаржити його дії в установленому порядку.
Можна виділити певні стилі поведінки персоналу організації. Люди з різними індивідуальними особливостями, різним життєвим досвідом, демонструють різні, відносно стійкі способи поведінки в різних ситуаціях. І ці способи поведінки можна визначити як індивідуальні стилі підпорядкування.
E.С. Яхонтова пропонує п'ять типологій підлеглих.
Типологія 1. Підставою є схильність працівника підкорятися менеджеру. Звідси три типи підлеглих:
1. Незалежний.
2. Нейтральний.
3. Залежний.
Відносини між особистістю і суспільством реалізуються зазвичай через колектив
(лат. Collectivus, collegere - збирати разом). Соціальна група не є простою сумою індивідів. Вона набуває специфічних ознак, що не можуть бути зведені до суми якостей її складових. Група повинна мати власні цінності, ідеї, норми, які необхідні для виникнення та розвитку почуття групової єдності та приналежності (зокрема через усвідомлення групової солідарності, що виражається словом
«ми»).
Група – це сукупність людей, об'єднаних за певним принципом для досягнення конкретних цілей. Групи можуть бути формальними і неформальними. За ознакою виконання формальною групою суспільно-значущої роботи виділяють таке поняття, як “трудовий колектив”. Колектив – це стійке об'єднання людей, які прагнуть до загальної мети, що характеризується груповою згуртованістю. Елементами колективу є:
- члени колективу, що володіють певними особистими рисами та особливостями;
- наявність загальної цілі у членів колективу;
- засоби досягнення цілей;
- механізми здійснення внутрішніх і зовнішніх контактів, підтримки згуртованості;
- психологічне визнання членами групи один одного та ототожнення себе з нею;
- особиста практична взаємодія людей у процесі досягнення їхньої спільної мети;
- сталість взаємодії протягом усього часу існування групи.
Організаційні можливості колективу:
- колективний підхід є ознакою сильного і рішучого стилю управління;
- колективом краще вирішуються великі або міждисциплінарні задачі, зокрема такі, котрі не можуть бути вирішені простою сумою зусиль членів групи;
- колектив – діючий регулятор поведінки робітників;
- колективна діяльність зменшує стресові ситуації;
- у колективі виробляється більше ідей і зростає інноваційна здатність групи;
- як правило, у колективі більш успішно вирішуються проблеми, що виникають у зв'язку з нечітким розподілом обов'язків і низьким особистим внеском;
- колектив дозволяє швидко інтегрувати нових робітників і стабілізувати культуру підприємства.
Колектив – група, що досягла найвищого рівня зрілості своїх соціально-психологічних
характеристик.
У колективі кожен член групи усвідомлює себе частиною цілого. Загальна мета – цікава і значима для всіх, група проявляє наполегливість у просуванні до мети. Характерні одностайність думок, взаємодопомога, взаємовиручка, високі моральні норми. У взаєминах – дружелюбність і підтримка, у кожного члена групи є відчуття захищеності. Способи вирішення конфліктів розумні, критика конструктивна і здійснюється з доброзичливих позицій. Для членів колективу властива висока задоволеність групою, труднощі і невдачі долаються зібрано. Таким чином, колектив – це група людей, які здійснюють спільну діяльність і які домагаються кінцевого результату на основі гармонізації індивідуальних, групових і суспільних цілей, інтересів і цінностей
Всі працівники організації, крім керівника, є підлеглими, тобто особами, які перебувають в підпорядкуванні старшого за посадою. Керівник має право встановлювати і підтримувати зразки поведінки підлеглого, наказувати, вимагати, добиватися реалізації розпоряджень, контролювати результати, а підлеглий зобов'язаний сумлінно виконувати доручену справу, критикувати при необхідності керівника і оскаржити його дії в установленому порядку.
Можна виділити певні стилі поведінки персоналу організації. Люди з різними індивідуальними особливостями, різним життєвим досвідом, демонструють різні, відносно стійкі способи поведінки в різних ситуаціях. І ці способи поведінки можна визначити як індивідуальні стилі підпорядкування.
E.С. Яхонтова пропонує п'ять типологій підлеглих.
Типологія 1. Підставою є схильність працівника підкорятися менеджеру. Звідси три типи підлеглих:
1. Незалежний.
2. Нейтральний.
3. Залежний.
Типологія 2. Підставою є переваги в роботі – два типи підлеглих:
1. Орієнтований на ціль.
2. Орієнтований па завдання.
Типологія 3. Підставою є підхід і ставлення до виконання завдання – чотири типи підлеглих:
1. Самостійний.
2. Обережний.
3. Добросовісний.
4. Терплячий.
Типологія 4. Підстава – схильність до певного виду діяльності:
1. Впливовий.
2. "Непохитний".
3. "Буркун".
4. "Ведучий".
Типологія 5. Підстава – схильність до самоствердження і взаємодія з колегами:
1. Експресивний.
2. Діловий.
3. Аналітичний.
4. Доброзичливий.
Виконавська діяльність включає сім психологічних характеристик.
1. Цілеспрямованість - безцільність.
2. Мотивованість - незацікавленість.
3. Самостійність - залежність.
4. Організованість - стихійність.
5. Відповідальність - безвідповідальність.
6. Компетентність - некомпетентність.
7. Творчість - рутинна.
Знання моделей організаційної поведінки співробітників дозволяє керівнику приймати більш зважені рішення в ситуаціях делегування повноважень, управління конфліктами, розстановки кадрів.
Ефективність роботи менеджера залежить як від його вміння працювати з людьми, так і від того, як він працює з інформацією. Основною вимогою для прийняття ефективного об'єктивного рішення або навіть розуміння масштабів проблеми є наявність точної інформації. Єдиним способом отримання такої інформації вважається комунікація. Комунікації визначають як способи, за допомогою яких між людьми виникають зв'язки.
1 2 3