Ім'я файлу: Інформаційне право Вовковіч Каріна 3 курс Право.docx
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 07.03.2024
скачати
Розширення: docx
Розмір: 36кб.
Дата: 07.03.2024
скачати
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОДЕСЬКА МОРСЬКА АКАДЕМІЯ»
НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ
МОРСЬКОГО ПРАВА І МЕНЕДЖМЕНТУ
Кафедра цивільного і трудового права
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З навчальної дисципліни “Інформаційне право”
На тему: “Суб’єкти та об’єкти інформаційних правовідносин”
Студентки III курсу (заочної форми навчання)
напряму “Право”
Вовковіч Каріни Олександрівни
Шифр: 522029
Одеса - 2023
Зміст
Вступ …………………………………………………………………….....……...3
1. Види інформації за змістом та порядком доступу …………........…….……..4
2. Суб’єкти та об’єкти інформаційних правовідносин …………………….…..7
Висновок…………………………………………………………………………...9
Використана література………………………………………………………....10
Вступ
Головним пріоритетом розвитку країни є побудова орієнтованого на інтереси людей відкритого для всіх інформаційного суспільства, де кожен може мати вільний доступ до інформації, користуватись нею, зберігати, накопичувати та користуватися нею.
Сьогодні Україна переживає важливий етап – етап формування інформаційного суспільства.
Щодо визначення поняття, то варто зазначити, що у вітчизняній та зарубіжній літературі існує безліч визначень поняття «інформаційні відносини».
Зокрема, Кормич Б. А. трактує інформаційні правовідносини як врегульовані інформаційноправовою нормою інформаційні відносини, сторони яких виступають в якості носіїв взаємних прав та обов’язків, встановлених та гарантованих інформаційно-правовою нормою.
М. В. Фігель характеризує інформаційні правовідносини як урегульовані нормами інформаційного права суспільні відносини, учасники яких виступають носіями юридичних прав і обов’язків, що регулюють приписи щодо створення, розподілу, використання інформації, які містяться в цих нормах. За О. В. Синєоким, інформаційні правовідносини – це суспільні відносини, які виникають під час створення, розподілу та використання інформації та врегульовані нормами інформаційного права, учасники якого володіють юридичними правами та обов’язками.
1. Види інформації за змістом та порядком доступу
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про інформацію» видами інформації за змістом є наступні:
1. інформація про фізичну особу;
2. інформація довідково-енциклопедичного характеру;
3. інформація про стан довкілля (екологічна інформація);
4. інформація про товар (роботу, послугу);
5. науково-технічна інформація;
6. податкова інформація;
7. правова інформація;
8. статистична інформація;
9. соціологічна інформація;
10. інші види інформації.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про інформацію» види інформації за порядком доступу є наступні:
1. відкрита інформація;
2. інформація з обмеженим доступом:
- конфіденційна;
- таємна;
- службова.
Відкрита інформація – це будь-яка інформація, тобто будь-які відомості та/ або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, крім тієї інформації, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.
1. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 р. розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Розпорядниками конфіденційної інформації відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» є:
1) суб’єкти владних повноважень – органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб’єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов’язковими для виконання;
2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;
3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб’єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, – стосовно інформації, пов’язаної з виконанням їхніх обов’язків;
4) суб’єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
2. Таємна інформація відповідно до ст. 8 Закону України «Про доступ до публічної інформації» – інформація, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству і державі. Таємною визнається інформація, яка містить державну, професійну, банківську таємницю, таємницю слідства та іншу передбачену законом таємницю.
3. Службова інформація відповідно до ст. 9 Закону України «Про доступ до публічної інформації» – це інформація:
1) що міститься в документах суб’єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов’язані з розробкою напряму діяльності установи або здійсненням контрольних, наглядових функцій органами державної влади, процесом прийняття рішень і передують публічному обговоренню та/або прийняттю рішень;
2) зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, яку не віднесено до державної таємниці.
Документам, що містять інформацію, яка становить службову інформацію, присвоюється гриф «для службового користування».
Перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб’єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі.
2. Суб’єкти та об’єкти інформаційних правовідносин
Під суб’єктом, у загальному значенні, розуміється носій суб’єктивних прав та обов’язків, а у сфері інформаційних правовідносин до них належать фізичні особи, юридичні особи, об’єднання громадян, суб’єкти владних повноважень.
Перелік суб’єктів інформаційних правовідносин встановлюється законодавцем в Законі України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року. Цим Законом закріплюється перелік загальних суб’єктів інформаційного права. Саме стаття 4 Закону України “Про інформацію” визначає суб’єктами і об'єктами інформаційних відносин:
- фізичні особи;
- юридичні особи;
- об'єднання громадян;
- суб'єкти владних повноважень.
Так, суб’єкти інформаційних відносин мають право виробляти, використовувати, поширювати та зберігати інформацію в будь-якій формі з використанням будь-яких засобів, крім випадків, передбачених законом.
До об'єктів інформаційних правовідносин відносяться: інформація персонального характеру (персональні дані) - зафіксована на матеріальному носії інформація про конкретну людину, ототожнення з конкретною людиною або яка може бути ототожнена з конкретною людиною, що дозволяє ідентифікувати цю людину прямо або побічно, зокрема за допомогою посилання на ідентифікаційний номер або на один або декілька чинників, специфічних для його фізичної, психологічної, ментальної, економічної, культурної або соціальної античності.
До персональних даних належать: біографічні та пізнавальні дані, особисті характеристики, відомості про сімейний стан, соціальний статус, освіту, навички, професії, службове становище, фінансове становище, стан здоров'я.
Режим конфіденційності персональних даних - нормативно встановлені правила, що визначають обмеження доступу, передачі та умови зберігання персональних даних.
Збір персональних даних - документально оформлена процедура отримання на законних підставах персональних даних держателем (власником) масиву персональних даних від суб'єктів цих даних або. з інших джерел відповідно до чинного законодавства.
Масив персональних даних - впорядкована і організована сукупність персональних даних невизначеного числа суб'єктів персональних даних, незалежно від виду матеріального носія інформації і використовуваних засобів їх обробки (архіви, картотеки, електронні бази даних тощо).
Директива ЄС 95/46/ЄС Європейського Парламенту і Ради від 24 жовтня 1995р. «Про захист прав приватних осіб стосовно до обробки особистих даних і про вільний рух таких даних» встановлює наступні принципи обробки персональних даних:
- персональні дані повинні бути отримані і оброблені сумлінним і законним чином;
- персональні дані повинні збиратися для точно визначеної, оголошеної мети і надалі не оброблятися будь-яким чином, не сумісним із цією метою;
- персональні дані повинні відповідати цілям, для яких вони збираються і обробляються, і не бути надмірними стосовно цих цілей;
- персональні дані повинні бути точними і в разі необхідності оновлюватися;
- персональні дані повинні зберігатися не довше, ніж цього вимагає мета, для яких вони накопичувалися, і підлягають знищенню після використування;
- для персональних даних, що зберігаються більш тривалі терміни в історичних чи інших цілях, повинні бути встановлені необхідні гарантії забезпечення їх захисту;
- не допускається об'єднання масивів персональних даних, зібраних держателями (володарями) в різних цілях, для автоматизованої обробки інформації.
Висновок
Відносини, що існують з приводу одержання, використання, поширення та зберігання різноманітних відомостей, є багатогранними і включають безліч суб’єктів. Це пов’язане насамперед із феноменом інформації, множинністю її джерел, носіїв і проявів.
Варто зазначити, що необхідною ознакою суб’єкта інформаційних відносин є наявність інформаційної правоздатності та дієздатності.
Сьогодні існує безліч класифікацій суб’єктів інформаційних правовідносин і вони не є вичерпними. Вони поділяються за предметом правового регулювання, за характером дії, за функціональним критерієм тощо.
Класифікація суб’єктів інформаційних правовідносин, не є вичерпною і містить такі критерії поділу суб’єктів:
- за правовим статусом (фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства; юридичні особи приватного і публічного права; соціальні спільноти: держави, територіальні громади тощо),
- за характером дій з інформацією (автори, споживачі, поширювачі, зберігачі (охоронці) інформації),
- за рівнем визначеності кількості суб’єктів (загальні і конкретні учасники інформаційних правовідносин),
- за характером дії зобов’язаного суб’єкта (активні і пасивні),
- за предметом правового регулювання (суб’єкти власне інформаційних правовідносин,
- суб’єкти правовідносин, що тісно пов’язані з інформаційними).
Використана література
1. Грицай І. О., Примаков К. Ю. Адміністративно (правові основи регулювання у сфері масової інформації в Україні: монографія. Київ: «Хай-Тек Прес», 2018. 256 с.
2. Єсімов С., Ковалів М., Скриньковський Р. Правові режими службової
інформації в Україні. Path of Science. 2018. Vol. 4, No 4. DOI: 10.22178/pos.33
3. Закон України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48 від 01.12.1992.
4. Звід відомостей, що становлять державну таємницю: Наказ Центрального управління Служби безпеки України 23 грудня 2020 року № 383. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0052-21#n7.
5. Золотар О.О. Інформаційна безпека людини: теорія і практика: монографія. Київ: ТОВ «Видавничий дім «АртЕк», 2018. 446 с.
6. Золотар О.О. Правовий статус людини в інформаційному суспільстві. Юридичний науковий електронний журнал. 2018. № 1. С. 84 – 87. URL: http://lsej.org.ua/1_2018/25.pdf.
7. Селезньова О. М. Юсип Ж. П. Поняття «Інформаційних правовідносин»: доктринально-правовий ракурс / Науковий вісник Ужгородського Національного університету. –№ 46. – 2017. – С. 21-24
8. Чердинцев Ю.Г. Адміністративно-правове регулювання режиму державної таємниці в Україні. Одеса, 2020. 239 с.