1   2   3
Ім'я файлу: Курсова Менеджмент2.docx
Розширення: docx
Розмір: 117кб.
Дата: 16.04.2020
скачати

3.2 Формування ефективного лідерства в сучасних умовах


 Лідер повинен володіти власним баченням управлінської ситуації. Стратегічні рішення, прийняті на рівні організації, - це рішення, пропоновані її лідером. Вони формуються на власному баченні лідером управлінської ситуації. Без власного бачення немає власного управлінського рішення. Володіння баченням обов'язкова якість лідера.Щоб отримати вірне бачення управлінської ситуації, необхідно володіти інформацією, вміти все аналізувати, використовуючи принцип зворотного зв'язку, робити вірні висновки з урахуванням результатів реалізації рішень, прийнятих раніше.Крімтого, ще одна важлива складова формування власного бачення управлінської ситуації, в якій має бути прийняте рішення, - інтуїція управлінця. З одного боку, це концентрований досвід, знання, уміння керівника, а з іншого - управлінське чуття, формальне визначення якому дати неможливо. Це швидше за все вроджена якість, але в той же час воно розвивається разом з досвідом прийняття та реалізації управлінських рішень стратегічного характеру.[11. 56-57с.]

Лідерство в організації - це повсякденна робота, що вимагає від керівника професіоналізму та управлінської майстерності, визначальна діяльність об'єкта управління та її результати.Починається лідер з позиціонування, тобто з того, що йому вдається зайняти таку позицію на одному з найважливіших напрямках розвитку управлінської ситуації, яку не зайняв ніхто і яка відрізняється оригінальним її баченням, що відкриває нові можливості її розвитку. Ця позиція повинна бути обґрунтованою, лідер повинен володіти необхідним потенціалом для того, щоб її зайняти і відстоювати.[1. 24с.] Ця позиція повинна бути приваблива для тих, хто здатний надати вплив на розвиток управлінської ситуації.Лідерство відрізняється від керівництва, яке передбачає досить жорстку і формалізовану систему відносин панування - підпорядкування. Лідер - це символ спільності та зразок поведінки групи. Він висувається, як правило, знизу, переважно стихійно і приймається послідовниками. Людей, які мають владу в організації, можна розділити на три категорії: формальний керівник, неформальний лідер і формальний лідер. Формальний лідер має повний набір інструментів впливу, отже, має більший шанс на успіх. Аналіз природи лідерства показує, що воно виникає з певних потреб людей та їх об'єднань, які й покликані задовольняти лідери. Більш детально природу лідерства розкривають його різні теорії. Значимість лідерства для керівництва організацією піднімає питання про вплив на дане явище. Лідерством необхідно управляти (наскільки це можливо), тобто виділяти лідерів, розвивати конструктивних і усувати деструктивних лідерів. Важлива роль відводиться лідеру у створенні та управлінні організаційною культурою. Залежно від типу організаційної культури лідер виконує різні функції. Ефективність лідерства безпосередньо пов'язана зі здатністю лідерів керувати організаційної, і міжособистісної комунікацією, впливаючи на її характер.[11. 128с.] Стратегія розвитку організації та ефективність лідерства пов'язані з об'єктивними і суб'єктивними можливостями лідера, його здатністю, по-перше, керувати коаліціями, по-друге, створювати і зміцнювати відносини співпраці і партнерства з організаціями, взаємодія з якими стає суттєвим чинником ефективної діяльності організації.

ВИСНОВОК


Таким чином, стиль керівництва – сукупність принципів, норм, методів і прийомів впливу на підлеглих з метою ефективного здійснення управлінської діяльності та досягнення поставлених цілей; спосіб, метод роботи, манера поведінки. Якщо проаналізувати різні погляди на стиль, що в різні часи висувалися різними фахівцями сфери управління, неважко переконатися в термінологічній неузгодженості їх, хоча в більшості випадків мова йде про одне й те ж саме. Найбільше приділяють увагу автократичному, демократичному, ліберальному та змішаному стилям керівництва.

Автократичний стиль відрізняється схильністю до одноособового керівництва в гіпертрофованих формах, надмірною централізацією влади, особистим вирішенням абсолютної більшості питань, свідомим обмеженням контактів з підлеглими. Демократичний стиль керівництва прагне надати підлеглим самостійності відповідно до їх кваліфікації і функцій, які вони виконують, залучає до таких видів діяльності, як визначення цілей, оцінка роботи, підготовка та прийняття рішень, створює необхідні для виконання роботи передумови і справедливо оцінює зусилля, з повагою ставиться до людей і турбується про них. Ліберальний стиль відрізняється відсутністю розмаху в діяльності, безініціативністю і постійним очікуванням вказівок зверху, небажанням приймати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.Під час дослідження ТОВ ТК «Полісся-Продукт» я дізнався щоосновною метою діяльності підприємства є здійснення ринкових взаємовідносин і отримання прибутку на основі задоволення потреб громадян, колективних, державних і інших підприємств, установ і організацій в продукції, що виробляється, товарах, послугах, що надаються в сферах, визначуваних предметом діяльності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ





  1. О.І. Мармоза. «Менеджмент в освіті: секрети успішного управління». Харків «Основа», 2005. с. 129-133.

2. Книшова Є.М. Менеджмент: Навчальний посібник. - М.: ФОРУМ: ИНФРА-М, 2005. - 67 с.

3. Завадський Й. С. Менеджмент: Підручник. — Т.2. — К.: УФІМБ, 2002. — 511 с.

4. Баєва О. Біологічні основи влади і лідерства //

Персонал. — 2006. — № 12. — С. 67.

5. Бєсєдін М. О., Нагаєв В. М. Основи менеджменту: оцінно-ситуаційний підхід: Підручник (модульний варіант). — К.: ЦУЛ, 2005.

6. Колот А.М., Мотивація персоналу, підручник К.: КНЕУ, 2002 – 337 ст.

  1. Мельничук Д.П., Методичні вказівки щодо вивчення дисципліни «Мотивація персоналу», Житомир, 2006. – 40с.

  2. Шапіро С.А. Основи управління персоналом в сучасних організаціях: унікальний підхід, який забезпечує ефективну роботу компанії. Підручник. –

М.: ГроссМедіа, 2005. – 136–137, с.145–157.

  1. Кравченко В. О.Менеджмент: Навчальний посібник. – Одеса: Атлант, 2013 р. – 165 с.

  2. Цвєтаєв В.М. Кадровий менеджмент. Підручник. – М.: Проспект, 2004. – 126с.

  3. Аширов Д.А. Трудова мотивація: у.п. – М.: Проспект, 2005.

12.Дуракова І.Б., Родін О.А., Талтинов С.М. Теорія управління персоналом. - Воронеж: Изд-во ВДУ, 2004. - С.104-108.

13. Забродін Ю.М. Психологія особистості та управління людськими ресурсами. - М.: Менеджмент, 2002. - С.88-89.

14. Арсеньєв Ю.М. Управління персоналом. Моделі управління. - М.: Изд-во ГРИФ УМО РФ, 2005. - С.244-248.

15.Урбановіч А.А. Психология управління: Навчальний посібник. Мн.: Харвест, 2003

16. Чуйкин А.М. Основы менеджмента: Учебное пособие / Калинингр. ун-т. - Калининград, 2016. - 106 с.

17. Кузьменко Б.В., Лисенко В.П. Сучасна теорія управління. - К., 2015. - 142 с.

18. Доусон Р. Уверенно принимать решения. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 2016. - 255 с.

19. Антоненко Н. В., Гладышев А. Г., Доронин А. О., Иванов А. В. и др. Введение в управление. МОО АСТ МС, 2012, - 360 с.

20. Дункан Джек У. Оснополагающие идеи в менеджменте. Уроки осноположников менеджмента и управленческой практики. Пер. с англ. - М.: Дело, 2016. - 272 с.

21. Трейси Д. Менеджмент с точки зрения здравого смысла. Настольная книга / Пер. с англ. - М., 2013. - 160 с.

22. Андрушків Б.М., Кузьмин О.Е. Основи менеджменту. - Львів: Світ, 2015. - 296 с.

23. Глухов В.В. Менеджмент. - М.: Политехник, 2014. - 261 с.

24. Веснін В.Р. Основи менеджменту: навчальний посібник / В. Р. Веснін. - М.: Изд-во "Тріада, Лтд", 2015. - 395 с. 

25.Алиев В.Г. Теория организации. Учебник для вузов. 3-е издание, стереотипное. - М.: Экономика, 2015. - 431 с.

26. Бурков В.Н., Кондратьев В.В. Механизмы функционирования организационных систем. - М.: Наука, 2016. - 384 с.

27. Леванков В.А. Теория организации. Опорный конспект лекций и методических рекомендаций к изучению курса. - СПб.: Издательство Олимп, 2012. - 389 с.
1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас