Ім'я файлу: семінар кп.docx
Розширення: docx
Розмір: 84кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Зразки стилів в українській мові.docx
Розширення: docx
Розмір: 84кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Зразки стилів в українській мові.docx
Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна
Невиконання або неналежне виконання особою, якій доручено зберігання чи охорона чужого майна, своїх обов’язків, якщо це спричинило тяжкі наслідки для власника майна, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк.
(Стаття 197 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)
Предметом злочину є чуже майно, що передане власником іншій особі, наприклад, сторожу, водію, кур’єру на збереження або під охорону, яка на договірних засадах несе перед власником обов’язок забезпечити збереження цього майна.
Об’єктивна сторона злочину полягає у порушенні винним обов’язку забезпечити збереження майна, тобто у невиконанні або неналежному виконанні особою, якій доручено зберігання чи охорону чужого майна, своїх обов’язків. Невиконання особою своїх обов’язків з охорони чужого майна полягає у бездіяльності: особа нічого не робить для виконання взятого на себе обов’ язку забезпечити збереження довіреного чужого майна. Неналежне виконання обов’язків виявляється в тому, що особа хоч і здійснює певні дії по збереженню довіреного їй майна, але не в повному обсязі або не так, як це було потрібно відповідно до взятих нею на себе зобов’язань.
Об’єктивна сторона злочину відсутня, якщо в особи не було можливості забезпечити охорону майна (наприклад, внаслідок стихійного лиха - землетрусу, повені, раптового серцевого захворювання, втрати свідомості).
Для наявності об’єктивної сторони необхідне настання, внаслідок порушення особою обов’язків щодо охорони майна, тяжких наслідків, які мають перебувати в причинному зв’язку з цим порушенням. Тяжкі наслідки - це розкрадання, загибель, псування майна тощо. Це оціночне поняття уточнюється в кожному конкретному випадку.
Порушення обов’язків щодо охорони чужого майна саме по собі не викликає настання тяжких наслідків, але створює для цього необхідні умови з їх спричинення. Тяжкі наслідки настають внаслідок дій інших осіб (розкрадання, пошкодження майна), стихійних сил природи (загибель, псування майна) тощо.
Суб’єктивна сторона злочину - при порушенні обов’язків щодо охорони майна - будь-яка форма вини (як умисел, так і необережність), щодо тяжких наслідків - тільки необережність.
Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка не є службовою. Для службової особи відповідальність за такі дії настає за службову недбалість (див. коментар до ст. 367 КК).
Стаття 198. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом
Заздалегідь не обіцяне придбання або отримання, зберігання чи збут майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, -
карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.
(Стаття 198 в редакції Закону України № 430-ІУ від 16 січня 2003 р.)
Не є придбанням виготовлення майна (предметів), щодо якого встановлена спеціальна заборона - виготовлення чи ремонт вогнепальної зброї, вибухонебезпечних речовин тощо.
Отримання майна, одержаного злочинним шляхом, - це всі інші форми (крім придбання) здобуття такого майна, наприклад, прийняття в дарунок, запозичення тощо.
Зберігання полягає в тимчасовому перебуванні вказаного майна у володінні особи або у певному місці (сховищі), що має винний, для наступної реалізації чи повернення особі, яка передала на зберігання майно, здобуте злочинним шляхом. Зберігання може бути як відплатне, так і безвідплатне.
Збут майна може бути відшкодувальним чи безвідплатним та виражатися в будь- яких формах його відчуження (продаж, передача як погашення боргу, дарування тощо), а також в інших формах, наприклад, у прийнятті особою на себе зобов’язань з реалізації викраденого або здобутого іншим злочинним шляхом майна, коли реалізатор продає за винагороду чуже майно, що не належить йому.
Придбання, збут чи зберігання майна, здобутого злочинним шляхом, має бути заздалегідь не обіцяним. Це означає, що вказані дії, вчинені вже після факту вчинення злочину, не перебувають із ним у причинному зв’язку і винний заздалегідь (до вчинення злочину) не обіцяв сприяти в придбанні, збуті чи зберіганні майна, здобутого злочинним шляхом. Якщо така обіцянка мала місце до вчинення злочину або в момент його вчинення і перебувала з ним у причинному зв’язку, вчинене слід розглядати як співучасть у цьому злочині (пособництво) і кваліфікувати за відповідною статтею Особливої частини КК (наприклад, крадіжка - ст. 185 КК, грабіж - ст. 186 КК, контрабанда - ст. 201 КК тощо). Як співучасть у злочині слід розглядати і систематичне (хоча заздалегідь не обіцяне в конкретних випадках) придбання або зберігання краденого майна або іншого майна, здобутого злочинним шляхом, коли особа, яка вчиняє злочин, має підстави розраховувати, що майно, здобуте нею злочинним шляхом, у цьому випадку, як і раніше, буде придбане (наприклад, для збуту викраденого) або буде прийняте на зберігання внаслідок попередніх систематичних дій винного («скупника»).
Для об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 198 КК, потрібно встановити відсутність ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (див. коментар до ст. 209 КК). В іншому випадку, при наявності складу легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, все вчинене кваліфікується за ст. 209 КК.
Злочин вважається закінченим з моменту фактичного придбання, отримання чи збуту майна або ж з моменту прийняття на зберігання майна, здобутого злочинним шляхом.
Суб’єктивна сторона цього злочину - прямий умисел. Особа усвідомлює, що придбає, отримує, зберігає чи збуває майно, набуте злочинним шляхом, і бажає цього. При цьому винний достовірно може не знати конкретних обставин вчиненого злочину (місце, час, обстановка, спосіб, засоби вчинення злочину тощо). Достатньо, щоб він усвідомлював, що майно здобуте шляхом вчинення іншою особою суспільно небезпечного діяння, що визнається злочином (у результаті, наприклад, крадіжки, шахрайства, грабежу тощо).
Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка досягла 16 років. Дії, вчинені службовою особою шляхом використання свого службового становища, підлягають кваліфікації за статтями 198 і 364 КК.
1 2 3 4 5