Ім'я файлу: семінар кп.docx
Розширення: docx
Розмір: 84кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Зразки стилів в українській мові.docx
Розширення: docx
Розмір: 84кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Зразки стилів в українській мові.docx
Стаття 188-1. Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання
Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) або внаслідок умисного пошкодження приладів обліку чи у будь-який інший спосіб, якщо такими діями завдано значної шкоди, -
карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони завдали шкоду у великих розмірах, -
караються позбавленням волі на строк до трьох років.
Примітка. Шкода, передбачена цією статтею, визнається значною, якщо вона в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, а у великих розмірах - якщо вона в двісті п’ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
(Кодекс доповнено статтею 1881 згідно із Законом України № 2598-ІУ від 31 травня 2005 р.)
є відносини, пов’язані із забезпеченням електроенергією та тепловою енергією споживачів.
Предмет злочину - електрична або теплова енергія, які самовільно використовуються суб’єктом злочину. Електрична енергія - це різновид енергії, пов’язаної з використанням електричного струму, який передається від джерела електроенергії до споживача по електричних мережах. Призначенням електричної енергії є перетворювання її у теплову чи механічну енергію шляхом застосування теплонагріваль- них чи інших приладів і приборів.
Теплова енергія - це гаряча вода і пара, що виробляються паровими або атомними електростанціями, геотермальними, геліотермальними та іншими нетрадиційними джерелами, котельнями, теплоутилізаційними установами. Теплова енергія передається від джерела до споживача через теплові мережі, тобто систему теплопроводів (трубопроводів).
Загальним і притаманним всім вказаним видам енергії є те, що вони: 1) пов’язані з наявністю певних енергоносіїв, які здатні перетворюватися в інші види енергії; 2) пов’язані з наявністю певного джерела енергії і окремо від нього існувати не можуть.
Об’єктивна сторона цього злочину характеризується викраданням електричної або теплової енергії шляхом: а) самовільного використання електричної або теплової енергії без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове); б) внаслідок умисного пошкодження приладів обліку; в) у будь-який інший спосіб; г) якщо унаслідок цих дій власнику заподіяно значної шкоди.
Викрадення електричної або теплової енергії полягає в протиправному вилученні чужої для суб’єкта злочину електричної чи теплової енергії і використанні її у своїх чи інших осіб інтересах. Вилучення вказаної енергії може бути таємним і відкритим, що не впливає на кваліфікацію, але має значення для оцінки суспільної небезпечності вчиненого злочину. Протиправність вилучення енергії виявляється в тому, що особа не має на енергію, яка викрадається, ні дійсного, ні передбачуваного права, вона для неї є чужою.
Викрадення електричної і теплової енергії шляхом її самовільного використання без приладів обліку (якщо використання приладів обліку обов’язкове) полягає у протиправному підключенні до мереж електро-, тепло-, газопостачання і самовільному використанні енергії, що надходить цими мережами, винними чи іншими особами. Причому використання енергії здійснюється в обхід приладів обліку, тобто безконтрольно і без підрахування кількості (обсягів) енергії, що протиправно споживається.
Викрадення електричної або теплової енергії внаслідок умисного пошкодження приладів обліку виявляється у тому, що шляхом пошкодження приладів обліку (лічильників електричного струму, газових лічильників, лічильників споживчої теплової енергії - гарячої води, пари та ін.) винна особа ухиляється від обліку енергії, яку споживає, ухиляється відповідно і від сплати вартості фактично споживаної енергії. У випадках коли пошкодження приладів обліку енергії, що споживається, містить у собі склад злочину, передбаченого ст. 194 КК (див. коментар до ст. 194 КК), все вчинене кваліфікується за сукупністю злочинів.
Викрадення електричної або теплової енергії у будь-який спосіб характеризується тим, що винна особа використовує інші, не вказані у ст. 1881 КК способи, наприклад, обман, зловживання довірою та ін. Вони не мають значення для встановлення складу злочину як підстави кримінальної відповідальності і правильної кваліфікації розглядуваного злочину, але впливають на оцінку його суспільної небезпечності. Проте і в даному випадку слід встановити, що особа протиправно, самовільно споживає чужу для неї енергію і спричиняє тим самим власнику цієї енергії майнову шкоду.
Склад злочину, передбачений ст. 1881 КК, може мати місце лише у випадку, коли унаслідок викрадення електричної або теплової енергії власнику такими діями завдано значної шкоди, тобто такої, яка в сто і більше разів перевищує н. м. д. г. При обчисленні розміру збитків, завданих власнику енергії, слід керуватися під- законними нормативно-правовими актами. Наприклад, при вирішенні питання про обчислення розміру збитків, завданих електропостачальнику внаслідок порушення споживачем правил користування електричною енергією для населення, слід користуватися відповідними «Методиками», затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 22 листопада 1999 р. № 1416 (ОВУ. - 1999. - № 52. - Ст. 2603), а при обчисленні розміру обсягу електричної енергії, недоврахованої унаслідок порушення споживачем - юридичною особою правил користування електричною енергією, - «Методиками», затвердженими Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 5 грудня 2001 р. № 1197 (Інформаційний бюлетень НКРЕ. - 2002. - 23 січ. (№ 1)).
Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, поєднаним із корисливими мотивом і метою.
Суб’єкт злочину - будь-яка особа, яка не є службовою. Такі самі дії службової особи слід кваліфікувати за ст. 364 КК - зловживання владою або службовим становищем (див. коментар до ст. 364 КК).
Частина 2 ст. 1881 КК передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно (див. коментар до ст. 33 КК), або за попередньою змовою групою осіб (див. коментар до ч. 2 ст. 28 КК), або якщо вони завдали шкоди у великих розмірах, тобто таку, яка в двісті п’ятдесят разів і більше перевищує н. м. д. г. (див. примітку до ст. 1881).
Диспозиції статей 1881 та 192 КК співвідносяться як спеціальна і загальна норми. У випадках, коли вчинене діяння одночасно підпадає під ознаки обох норм, застосовуватися повинна спеціальна норма, тобто ст. 1881 КК.
Стаття 189. Вимагання
Вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (вимагання), -
караються обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.
Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років.
Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, -карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років із конфіскацією майна.
Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження, -карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Вимагання має своїм безпосереднім додатковим об’єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров’я, честі, гідності, особистої недоторканності потерпілих.
Предметом вимагання є не тільки майно, але і право на майно, а також дії майнового характеру. Право на майно - документ, що дозволяє отримати у свою власність майно (наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо). Дії майнового характеру - це, наприклад, вимога підвищити в посаді, видати безкоштовну путівку на курорт тощо.
Об’єктивна сторона вимагання виражається у незаконній вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчиненні будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
Таким чином, діяння може виявлятися лише в активній поведінці - у незаконній вимозі: а) чужого майна; б) права на чуже майно; в) вчинення будь-яких дій майнового характеру, на які винний не має права.
Цією ознакою вимагання відрізняється від складу примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань (ст. 355 КК), які за своїм змістом є дійсно законними (наприклад, вимога віддати борг, пов’язана з погрозою насильством до особи, яка дійсно є боржником).
Потерпілими від вимагання можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати).
Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони є спосіб вимагання - погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним. Це не лише погроза насильством (наприклад, нанести побої), а й обмеженням прав, свобод або законних інтересів вказаних осіб (наприклад, заборонити роботу на ринку), пошкодженням чи знищенням їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною (наприклад, спалити гараж), або розголошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (наприклад, оголосити дані про усиновлення потерпілим дитини, про наявність захворювання, про інтимне життя тощо). Ці відомості можуть бути дійсними або вигаданими, ганебними або ні, важливо лише, щоб потерпілий чи його близькі родичі бажали зберегти їх у таємниці.
Погроза може бути виражена усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї тощо. У будь-якому разі важливо встановити, що винний, застосовуючи погрозу, залякує потерпілого, прагне до того, щоб у потерпілого склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред’явленої вимоги. Тому, навіть у тому випадку, якщо винний і не думав розголошувати відомості або погрожував непридатною зброєю чи її макетом, а потерпілий сприймав таку погрозу як реальну (на що саме і розраховував винний), - вчинене є вимаганням.
При вимаганні суб’єкт злочину вимагає передати майно чи право на майно або вчинення дій майнового характеру в майбутньому (через годину, завтра, через тиждень та ін.). При цьому сама погроза також звернена в майбутнє: вона буде реалізована лише після того, як не буде виконана вимога. У потерпілого є час прийняти певне рішення - виконувати чи не виконувати цю вимогу. Якщо винний вимагає негайно передати йому майно під загрозою негайного застосування насильства (або його фактичного застосування), то все вчинене становить грабіж або розбій (залежно від тяжкості насильства).
Вимагання вважається закінченим з моменту пред’явлення вимог, пов’язаних з погрозою. Якщо потерпілий не погодився виконати вимогу і винний з помсти реалізував свою погрозу та умисно заподіяв потерпілому чи його близьким родичам шкоду, необхідна кваліфікація за сукупністю певної частини ст. 189 і відповідної статті Особливої частини, яка передбачає відповідальність за фактично спричинену шкоду (наприклад, статті 122 або 194 КК).
Суб’єктивна сторона - тільки прямий умисел, корисливі мотив та мета, зміст яких розкритий при аналізі крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).
Суб’єкт злочину - будь-яка особа, що досягла до вчинення вимагання 14 років (див. ст. 22 КК).
Частина 2 ст. 189 КК передбачає відповідальність за вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. Такі ознаки, як повторність вимагання та вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб, були розкриті при аналізі таких самих ознак крадіжки (див. коментар до ст.185 КК).
Вимагання, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища, потребує звернення до ч. 1 ст. 364 КК, в якій розкривається поняття зловживання службовим становищем, та до частин 3 і 4 ст. 18 та до примітки 1 ст. 364 КК, у яких дається визначення службової особи.
Погроза вбивством повністю охоплюється ч. 2 ст. 189 КК і додаткової кваліфікації за ст. 129 КК не потребує. Для наявності погрози тяжким тілесним ушкодженням слід встановити, що шкода, якою погрожував винний, відповідає ознакам тяжкого тілесного ушкодження (див. коментар до ст. 121 КК).
Відповідно до ч. 2 ст. 189 КК кваліфікуючою ознакою є також вимога, поєднана з фактичним пошкодженням чи знищенням майна. Особливість такого вимагання в тому, що сама вимога підкріплюється вже реальним пошкодженням чи знищенням майна. Тобто для того, щоб досягнути мети, винний, одночасно з вимогою передати майно чи право на майно або вчинення дій майнового характеру в майбутньому, частково або повністю робить непридатним інше майно потерпілого чи його близьких родичів. При цьому, якщо таке пошкодження або знищення вчинювалося шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або спричинило майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, вчинене повинно кваліфікуватися за сукупністю ч. 2 ст. 189 та ч. 2 ст. 194 КК. Щодо змісту понять пошкодження або знищення майна див. коментар до ст. 194 КК.
Поняття значної шкоди потерпілому як кваліфікуючої ознаки, передбачене ч. 2 ст. 189, визначено в примітці 2 до ст. 185 КК.
У частині 3 ст. 189 КК особливо кваліфікованим визнається вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах. Поняття насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, розкрито в коментарі до ч. 1 ст. 187 КК, а поняття майнової шкоди у великих розмірах - у примітці 3 до ст. 185 КК.
Частина 4 ст. 189 КК передбачає вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах або вчинене організованою групою, або поєднане із реальним заподіянням тяжкого тілесного ушкодження. Ці ознаки за своїм змістом аналогічні таким же ознакам крадіжки і розбою, розглянутим раніше (див. коментар до статей 185, 187 КК).
Вимагання, поєднане з реальним застосуванням насильства, дуже схоже з насильницьким грабежем (ч. 2 ст. 186 КК) та розбоєм (ст. 187 КК), тому, щоб виключити помилки у кваліфікації, слід враховувати, що реальне застосування насильства до потерпілого чи його близьких родичів має на меті підкріплення вимоги, залякування потерпілого більш серйозними наслідками, якщо вимога передачі майна, права на майно, вчинення дій майнового характеру не буде виконана в майбутньому, у зазначений винним строк. На відміну від цього при насильницькому грабежі та в разі розбою мета насильства - негайна передача майна.
Стаття 190. Шахрайство
Заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство) -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому, -
карається штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк від одного до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.
Шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.
Шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
(Стаття 190 в редакції Закону України № 270-УІ від 15 квітня 2008 р.)
Предметом шахрайства є не тільки майно, але й право на майно (див. коментар до ст. 189 КК).
Об’єктивна сторона виражається у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману або зловживання довірою.
Обман - повідомлення неправдивих відомостей (дія) або замовчування відомостей, які мають бути повідомлені (бездіяльність), з метою заволодіння чужим майном або придбання права на майно. Він може виражатися в усній, письмовій формі, у використанні підроблених документів тощо. У випадках коли для обману винний підробляє або використовує підроблений документ, потрібна кваліфікація за сукупністю статей 190 та 358 КК.
Зловживання довірою - це вид обману, що полягає у використанні винним довірливих відносин з потерпілим, заснованих на родинних, службових відносинах, знайомстві, інших цивільно-правових відносинах. Наприклад, винний входить у довіру до потерпілого і обіцяє йому допомогти купити машину, для чого потерпілий передає гроші, які винний привласнює.
Особливості шахрайства полягають у тому, що потерпілий, будучи введеним в оману, зовні добровільно передає винному майно або право на майно, вважаючи, що це є правомірним, необхідним або вигідним для нього, що він зобов’язаний це зробити. Тому обман або зловживання довірою за часом передує передачі майна або права на майно і викликає у потерпілого усвідомлення правомірності такої передачі. Наприклад, винний за фальшивим документом отримує грошовий переказ. Таким чином, обман чи зловживання довірою виступають як спосіб зовні законного, за згодою потерпілого отримання майна або придбання права на майно.
Якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Винний має відповідати за крадіжку або грабіж (наприклад, особа під виглядом телефонного майстра, пред’явивши підроблене посвідчення, проникає в квартиру, а потім непомітно викрадає зі стола золоту обручку). У цьому випадку він має відповідати за крадіжку і використання підробленого документа (статті 185 та 358 КК).
Закінченим шахрайство вважається з моменту заволодіння майном або придбанням права на майно. Обман, що не призвів до заволодіння майном або правом на майно, визнається відповідно до конкретних обставин готуванням чи замахом на шахрайство. Так, якщо винний підробив документ для заволодіння чужим майном, але був затриманий, вчинене буде готуванням до шахрайства, якщо ж він був затриманий при пред’явленні такого документа з метою заволодіння майном, то це буде замахом на шахрайство і за сукупністю (і в першому і в другому випадку) закінченим злочином, передбаченим ст. 358 КК.
Суб’єктивна сторона - прямий умисел, корисливі мотив і мета (див. коментар до ст. 185 КК).
Суб’єктом є особа, яка досягла до вчинення шахрайства 16 років (див. ст. 22 КК). Якщо суб’єктом є службова особа, яка для обману чи зловживання довірою використовує своє службове становище, то її дії повинні кваліфікуватися за сукупністю статей 190 та 364 КК.
Частина 2 ст. 190 КК передбачає відповідальність за шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому; ч. 3 ст. 190 КК - за шахрайство, вчинене у великих розмірах, або шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки; ч. 4 ст. 190 КК - за вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою.
Специфічною кваліфікуючою ознакою шахрайства є спосіб обману: шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки. Небезпека такого шахрайства полягає у тому, що ця техніка значно полегшує вчинення шахрайства, дозволяє заволодівати значними коштами, завдаючи непоправної шкоди власникам. Щодо поняття електронно-обчислювальної техніки та незаконних операцій, які можуть спричинити майнову шкоду, див. коментар до статей 361-363 КК.
Всі інші кваліфікуючі ознаки тотожні за своїм змістом тим, що були проаналізовані щодо кваліфікуючих ознак крадіжки (див. коментар до ст. 185 КК).
1 2 3 4 5