Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка
Факультет української філології та журналістики
Кафедра журналістики
Курсова робота
з теми: «Соціальна проблематика на шпальтах газети “подолянин”.»
Студентки ІІ курсу Zh1-B16 групи
з галузі знань 06 Журналістика
спеціальності 061 Журналістика
Книш Маргарити Анатоліївни
Керівник: доктор філологічних наук,
професор Волковинський О.С.
Національна шкала__________________
Кількість балів______Оцінка ЕСТS____
Члени комісії
__________________ _________________
__________________ _________________
__________________ _________________
Кам’янець-Подільський — 2017 року
ЗМІСТ
|
ВСТУП
Соціальна журналістика сьогодні є невіддільним аспектом медійного простору. У багатьох питаннях вона стала причиною тих кардинальних змін, які відбулися в Україні за радянських часів. За останніх 20 років утворилася професійна спеціальність — соціальна журналістика, викликана реальною необхідністю зрозуміти соціальні основи змін та перебудов у соціумі.
Українські журналісти сучасності здебільшого концентрують увагу на висвітленні актуальних та резонансних тем, за допомогою яких можна охопити велику кількість людей. Війна, політика, кримінал, стихійні явища, екологія, катастрофи – те, що завжди матиме цінність для одержувача інформації, але не всі ці питання є цілковитим відтворенням соціальної дійсності.
Тому досить важливою складовою елементарного функціонування всіх соціальних інститутів та соціуму у цілому є ефективна соціальна журналістика, яка висвітлює питання, що пов’язані з проблеми у суспільстві. До того ж, глибоко досліджує соціальні явища та теми. Якщо у загальному, то це журналістика про конкретних особистостей та соціальних прошарків соціуму.
Оскільки,соціальна журналістика торкається дуже суперечливих проблем суспільного життя,тому вона потребує поглибленного розбору теми, щоб запобігти подальшого розвитку конфлікту.Публікації на дану тематику повинні пропонувати можливі приклади рішень.
Від соціальної журналістики очікують відображення актуальних проблем повсякденності, відстоювання прав людини, прогрес громадянських якостей особистості.
Актуальність роботи полягає у висвітленні соціальних проблем на
сторінках місцевої газети.
Мета курсової роботи: визначити сутність соціальної
журналістики, особливості соціальної журналістики та
відображення дійсності у змі з соціальної тематики.
Об'єктом досліджeння стали публікації приватної газети «Подолянин».
Предметом досліджeння є особливості соціальної журналістики в газеті
«Подолянин» від 01.01.2017 по 31.05.2017 .
Мeтоди досліджeння: аналіз публікацій газети.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу,2 розділів,
висновків, списку використаних джeрeл. Загальний обсяг роботи – 24
сторінки.
РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИЧНА ОСНОВА СОЦІОЛОГІНОЇ ЖУРНАЛІСТИКИ
Соціологія та журналістика
За останні десятки років в Україні галузь соціології масової комунікації отримала розвиток. Для журналістики соціологія є як джерело об'єктивної інформації. Але, сучасні вітчизняні соціологічні дослідження проводяться на низькому науковому рівні, а їх висновки є більш суб'єктивного характеру, бо вони залежні від поглядів тих, хто був спонсором дослідження.
Також між журналістикою і соціологією є зв'язок у тому, що методи конкретно-соціологічних досліджень мають вплив на розвиток методів журналістської творчості.
На початку ХХ ст. соціологія розвивалась шляхом досліджень, тобто емпіричним. Їй було притаманно використання методів точних наук та об'єктивність. Емпірична соціологія панувала до другої половини 40-х рр. Але з часом вчені зрозуміли, що проводити серйозні соціологічні дослідження треба на ґрунті певної теорії. Однак і до сьогодні, більша частина соціологів зосереджена на методах дослідження, а не на розробці тої чи іншої загальної теорії.
Так, в розумінні Е. Дюркгейма соціологія - наука, що досліджує соціальні факти, які надають примусове вплив на людину [1.13]. Для М. Вебера суть соціології в осмисленні суб'єктивних значень вчинків людей і класифікації типів соціальної поведінки [2.20]. За П. Сорокіним соціологія вивчає явища взаємодії людей один з одним, з одного боку, і явища, що виникають з цього процесу взаємодії – з іншого [3.40].
Слово «соціологія» походить від фр. sociologie, яке, в свою чергу, сходить до лат. societies, що означає «суспільство, спільність, спільне, спілкування, зв'язок, союз, співучасть, поєднання, товариство, об'єднання, компанія».
Наведемо кілька сучасних визначень цієї науки.
Соціологія - наука про суспільство як цілісну систему і про окремі соціальні інститути, процеси і групи, що розглядаються в їх зв'язках з громадському цілим (Філософська енциклопедія).
Соціологія - наука про закономірності становлення, функціонування, розвитку суспільства в цілому, соціальних відносин і соціальних спільнот (Соціологічний словник).
Соціологія - наука, яка, спираючись на емпірично підтверджені дані, теоретично вивчає діяльність людей в конкретному соціальному і культурному контексті функціонування суспільства, його інститутів і організацій, суперечливого розвитку суспільної свідомості, свідомих і несвідомих мотивів поведінки (Навчальний соціологічний словник).
Соціологія – наука про загальні і специфічних соціальних закономірностях, організації, функціонуванні та розвитку суспільства, шляхи, форми і методи реалізації в діях і взаємодіях людей, їх спільнот і суспільства в цілому [ 4.80].
Соціологія - це наука, що вивчає структури суспільства, їх елементи та умови існування, а також соціальні процеси, що протікають в даних структурах [5.146].
Соціологія - це наука про становлення, розвиток, зміни і перетворення, про функціонування соціальних спільнот і форм їх самоорганізації: соціальних систем, соціальних структур та інститутів. Це наука про соціальні зміни, що викликаються активністю соціального суб'єкта; наука про соціальні відносини як механізми взаємозв'язку і взаємодії між різноманітними соціальними спільнотами, між особистістю і суспільством; наука про закономірності соціальних дій і масової поведінки. [6.210].
Об’єднання соціології та журналістики було за кількома спрямуваннями. Вони представляють собою ніби різні, але водночас спорідненість у пізнанні. Тому і відбулась ними це партнерська взаємодія.
Журналісти розповсюджують соціологічні дані по джерелах масової комунікації – саме таким чином діє інформування журналістської публіки з соціології.
У журналістських роботах в якості аргументів посилаються на дослідження соціологів - тим самим забезпечуючи соціологічну доказовість журналістського тексту.
А також, в тому чи іншому випадку соціологічне мислення журналіста допомагає створенню у журналістському матеріалу якості, в якій відтворюється органічне «стикування», синтезування соціології та журналістики .
Коли важливою складовою професійної діяльності творчого співробітника ЗМІ - соціологічної культури та соціологічного мислення - додаються помітно виділена здатність автора до створення нових ідей; мати схильність прочитання вже відомого як до нового, вміння дослідника розрізняти оригінальне в банальному і компонувати ще незвичні факти соціальної дійсності – тоді і виникає соціологічна публіцистика. Тому доречно буде виділити аспекти соціологічної публіцистики - публіцистику соціолога та соціологію публіциста.
В одній ситуації журналіст, фільтруючи для людей більш актуальні факти дня та маючи на меті висвітлити всі процеси суспільства, звертається до напрацювань соціологів, економістів, філософів та соціологічних методів вивчення реальності . В іншій - суспільно активний соціолог випробовує себе у ролі публіциста, якщо помічає, що результати досліджень його колег варті уваги. Тобто, мається на увазі глибоке виділення та осмислення на їх грунті нових суспільно важливих ідей.
Також соціолог-публіцист домінує над соціологом-дослідником, у певному відношенні, звичайно. Якщо порівнювати публіцистичне узагальнення з результатами соціологічного дослідження, то характер соціально-філософського прочитання набуває суспільної важливості - в доступнішій для реципієнтів формі, використовуючи художньо-виразних засобів у матеріалі, як і властиво для журналістики.
1.2. Соціологічне мислення журналіста
Розуміти всю складність соціальної структурні соціальних процесів та, соціальних взаємодій, розглядати їх у динаміці - це означає мислити соціологічно. Зрозуміло, що журналіст навіть в дуже великій аналітичній статті не може досліджувати всю кількість факторів, він буде концентрувати увагу на певній події або ситуації. Але навіть і при написанні інформаційної замітки важливо розуміти, що це є багатоскладовий процес політичних,економічних, соціальних та психологічних проблем. Тоді, навіть в хронікальній інформації, кожне слово буде точним і доречним.
У тому випадку, коли журналіст вміє це робити, ми говоримо про те, що він володіє соціологічним мисленням. Л. Г. Світич виділяє основні характеристики соціологічного мислення [7.98].
Концептуальність, здатність до системного аналізу і моделювання досліджуваного об'єкта або процесу.
Структурність, здатність бачити і розуміти складну структуру суспільства, наявність багатьох груп і прошарків, розрізняти основні ознаки соціального розподілу і основні групи.
Діалектизм, здатність бачити соціальні процеси в розвитку, пояснювати або намагатися пояснити основні тенденції розвитку суспільства, розуміти, що будь-яке явище проходить стадії зародження, зростання, розквіту і вмирання, переходить в нову якість. Здатність враховувати соціокультурну циклічність, вміти нею користуватися в аналізі, намагатися зрозуміти, на якому з періодів знаходиться в даний період суспільство або соціальне явище, процес.
Уміння враховувати, що в період перехідних станів (вчені називають їх біфуркації) нерівноважні системи навіть на слабкі коливання (флуктуації) відповідають сильними резонансними змінами (як це відбувалося, коли в передвиборну кампанію з обрання президента Росії публіцист Доренко скинув рейтинг Примакова і Лужкова за два місяці майже до нуля. Це було пов'язано з сильно нерівноважних станом країни і масової свідомості в перехідний період розвитку Росії). Важливо мати уявлення про синергетики - науки, яка вивчає саме такі перехідні стани систем, тобто виникнення організації з хаосу, в даному випадку - соціального хаосу.
Прогностичні здібності, вміння бачити мету, виокремити сверхцель руху, розвитку, процесу, визначити характер цієї мети, її спрямованість, відповідність загальнолюдським цінностям, планетарним орієнтирів. Зараз основною домінантою стає система цінностей.
Здатність враховувати особливості національних менталітетів, систему цінностей різних народів, вміння співвідносити їх з російськими цінностями.
Багатогранність у вивченні явищ і процесів, здатність аналізувати різні тенденції і різнорідні ідеї, різні точки зору, розуміти всю складність і різноманіття світу.
Об'єктивність, здатність за зовнішніми бачити сутність процесів і явищ, за словами і деклараціями виявити справжні мотиви і причини вчинків, намагатися вгадати або проаналізувати справжні цілі політичних лідерів, політичних партій, громадських рухів, економічних і духовних еліт.
Доказовість, аргументувати, аналітичність дослідження і подання його результатів з опорою на представницькі об'єктивні дані, отримані не тільки в результаті журналістського дослідження проблеми, а й на основі соціологічних даних.
РОЗДІЛ 2. Аналіз приватної газети «Подолянин»
2.1. Зародження «Подолянина»
У другому розділі курсової роботи ми виділимо пріоритетно-актуальні теми соціального характеру в приватній газеті «Подолянин» (м.Кам’янець-Подільський) від 01.01.2017 по 31.05.2017, а також проаналізуємо, за допомогою яких жанрів і стилістичних рішень знаходить реалізацію соціальна проблематика.
А тепер щодо засновування самої газети. Десять років тому, в травні 1992 р., в лоні державної газети «Кам’янець-Подільський вісник» непомітно, але згодом усе зриміше та зриміше, стала зароджуватися та визрівати ідея створення в регіоні першої приватної газети «Подолянин». Оскільки це досить важливий і повчальний етап у становленні свободи кам’янецької преси, то сьогоднішній погляд на події десятилітньої давності матиме, напевно, не тільки історичне значення.
У травні 1992 р. «Кам’янець-Подільський вісник» був газетою молодою, яка ще тільки намацувала свій шлях. А задумувалася газета новою міською владою, обраною в березні-квітні 1990 р., як видання демократичне, альтернативне до компартійного «Прапора Жовтня». 7 вересня 1990 р. тодішній голова міськради Михайло АНОСОВ, висловлюючи своє бачення нового видання, навіть назвав створювану газету народною, тобто «доступною, зрозумілою і близькою всім». У вересні, жовтні та грудні 1990 р. побачили світ три пробних випуски нового часопису, а з 1 січня 1991 р. було налагоджено його регулярний - двічі на тиждень - випуск і тим самим покладено край багатолітній монополії «Прапора Жовтня» на висвітлення подій у регіоні. Нову газету очолив досвідчений редактор, депутат обласної ради (а в ній - голова фракції «Демократичне Поділля») Іван ПОКОТИЛО.
«Вісник» одразу ж став рідним рупором для зголоднілих на публікації демократичних сил міста і, отже, здавалося би, з перших чисел зарекомендував себе як видання антикомуністичне. Проте ні: газета, ведучи свою лінію, спокійно надавала шпальти опонентам (як, скажімо, 20 квітня 1991 р. першому секретареві райкому КПУ Тарасові МУРАВЦІ для розлогої статті «Зосереджувати зусилля на головних напрямках», 19 червня 1991 р. для добірки листів читачів, сповнених дошкульної критики на адресу газети). На жаль, міськрада як засновник газети досить швидко забула про своє дітище. І довелося колективу редакції вже 20 квітня звернутися з відкритим листом до голови міськради і міськвиконкому Михайла Аносова та депутатів: шановні, якщо заснували газету, то дбайте про неї хоча би на перших порах, коли дитя стає на ноги, а ні -відпустіть на волю. Проте сесія міськради не знайшла часу розглянути листа. Все закінчилося тим, що в жовтні Іван Покотило подав заяву на звільнення, оскільки «в умовах фінансової та інформаційної блокади» не зміг належним чином виконувати свої обов’язки.
З 4 листопада 1991 р. «Вісник» очолив Віталій БАБЛЯК, спочатку як в.о. редактора, а з 24 січня 1992 р. як редактор, затверджений сесією міськради. І новий редактор газети відчув: щоб видання набирало силу, треба щось робити. А для цього потрібні певні важелі. І в травні 1992 р. колектив редакції «Кам’янець-Подільського вісника» виходить з пакетом конкретних пропозицій на сесію міськради: 1) трудовий колектив стає співзасновником видання; 2) газета набуває обласного статусу; 3) періодичність виходу часопису поступово зростає з двох разів на тиждень до чотирьох; 4) газета на область виходить під лаконічнішою та промовистішою назвою «Подолянин». 15 травня сесія міськради з усіма пунктами, крім 4-го, погодилася. Отже, «Подолянин» тоді, 10 років тому, не народився. Але слово «Подолянин» як можлива назва газети вже було промовлено...
«Вісник» усе активніше та прицільніше аналізує дії владних структур міста. І в тому немає нічого дивного: адже в газеті працюють два депутати міськради (Віктор ЄРМЕНЧУК і Олег БУДЗЕЙ), а редактор Віталій Бабляк і його заступник Олександр ДОЛОЖЕВСЬКИЙ - досвідчені журналісти, що пройшли добрий вишкіл у «Прапорі Жовтня». І тому гострі і разом з тим аналітичні публікації «Приватизація розпочалась?» Доложевського у свівавторстві з депутатом міськради Анатолієм КУЧЕРОМ (20 червня), «Загадка Михайла Аносова» Будзея (24 червня), «Лобашов повертається?» Бабляка (27 червня), «Логіка абсурду» Єрменчука (1 липня), серія «Чи була у мисливця голова?» Будзея (15, 18 липня і 5 серпня) викликають широкий резонанс у читачів і водночас роздратування голови виконкому та його найближчого оточення. З кінця червня починається фінансова блокада «Вісника» - закладена в бюджеті дотація, незважаючи на численні звернення редактора, газеті не надається.
Процитую думку про тогочасний «Вісник» відомого музичного коментатора Українського радіо Оксани ПРИЛИПКО, яка в червні 1992 р. проводила відпустку в Кам’янці-Подільському та регулярно купувала «Вісник» у кіоску. Ось що написала Оксана Анатоліївна в листі до редакції: «Завжди читала Вашу газету із зацікавленням, хоча номери були за якістю нерівнозначними - і це природно. Подобається мені і верстка, і влучні, з інтригою, назви рубрик, статей, дописів. Є якась магія у тому, що, коли береш номер, - відчуваєш, з яким настроєм робилася газета: чи натхненно, чи байдуже. А Ваш «Вісник» - повторююсь - щоразу брала в руки із задоволенням. Одним словом, вітаю колектив і бажаю успіхів, натхнення».
І справді, творчий потенціал «Вісника» був тоді надзвийчайно високим. Адже, окрім названих вище журналістів, у газеті працювали дотепний художник Ігор РОМАНЕНКО, прискіпливий літературознавець Віталій МАЦЬКО, всюдисущий непосида Михайло КОЦЮБАНСЬКИЙ, майстриня задушевних розмов Юлія ЯВОРСЬКА, досвідчений фотокор Микола СІДАШ (у жовтні його змінює Микола МОСТОВИЙ). Здавалося, варто тільки демократичній владі та колективу редакції сісти за «круглий стіл» переговорів і затіяти діалог, як усе стане на свої місця. Але влада на діалог не йде.
Ситуація загострюється. 15 серпня на знак протесту проти невиконання владним співзасновником газети своїх обов’язків щодо видання, відстоюючи право журналістів мати свою думку та вільно висловлювати її, «Вісник» виходить з численними білими плямами. 9 вересня побачив світ спеціальний блокадний випуск газети (де, до речі, вперше було вміщено карикатуру на чинного найвищого місцевого діяча). Часопис видається на гроші, взяті в кредит. І депутати нарешті (після літніх канікул) звертають увагу на газету і 14 вересня ухвалюють: 1) фінансувати газету до кінця бюджетного року; 2) для розгляду конфлікту створити спеціальну депутатську комісію.
І все ж, коли горшки побито, хіба вже звариш у них кашу? Інтереси сторін діаметрально розбіглися: влада мріяла накинути вуздечку на газету, а газета мріяла вирватися на волю. У листопаді 7 працівників редакції (Бабляк, Будзей, Доложевський, Єрменчук, Коцюбанський, Романенко, Яворська) реєструють як засновники обласну газету «Подолянин». Сесія, що відбулася 1-3 грулня 1992 р., поставила крапку в затяжному конфлікті, звільнивши Віталія Бабляка з посади редактора «Вісника». Віталій Мацько та Юлія Яворська залишаються творити газету міськради (саме міськради, бо сесія попутньо скасувала свою травневу ухвалу про право трудового колективу бути співзасновником газети). Решта колективу на чолі з головним редактором «Подолянина» Віталієм Бабляком, обраним на цю посаду засновниками нового видання, дружньо береться за справу - і вже 26 грудня 1992 р. у кіосках «Укрпреси» з’являється перше число приватного «Подолянина».
Звичайно, приватна газета в Кам’янці-Подільському рано чи пізно народилася би (як, скажімо, ідея 1-2 журналістів, що зуміли «улестити» якогось фінансового донора). І, цілком ймовірно, швидко би загинула (як, для прикладу, «Наша справа» чи «Моя газета»). Але щодо «Подолянина», то тут випадок унікальний: по-перше, за справу взявся сформований творчий колектив, по-друге, з сильним азартом довести свою правоту. І, напевне, тому, немов космічна ракета, втрачаючи на старті співзасновника за співзасновником, ядро трудового колективу «Подолянина» все ж зуміло вивести свій корабель на розрахункову орбіту.( Олег БУДЗЕЙ)
2.2. Соціальна проблематика на шпальтах «Подолянина»
Увага газети «Подолянин» фіксується на тих проблемах суспільного життя, які іншими змі міста майже не висвітлюються . Тому саме цю приватну газету неможливо буде змінити ніяким іншим ЗМІ. У газеті «Подолянин» найчастіше піднімаються такі соціальні теми: проблема злочинності міста : «Тримав у хаті гранату,зброю і канабіс», «Почистили квартиру і церкву»,
«РОЗБІЙНИКИ КАТУВАЛИ ПЕНСІОНЕРКУ. Кричущий випадок трапився в ніч на 13 березня в с.Китайгород. Двоє злочинців у масках проникли до оселі, познущалися над 74-річною жінкою та винесли з хати близько 100 тис.грн.
У поліції розповіли, що до оселі розбійники залізли через вікно, видавивши віконну раму. Пенсіонерка, яка проживає сама, ще не спала, а дивилася телевізор. Кати накинулися на бідолашну, зв’язали їй руки-ноги скотчем і пластиковими хомутами й почали вимагати всі заощадження. Мабуть, знали, що в пенсіонерки є кошти, адже її син - приватний підприємець. Подейкують, щоб залякати жінку, злочинці навіть облили її бензином і погрожували підпалити. Втім поліція це не підтверджує:
- На місці злочину ми знайшли пляшку із рідиною з різким запахом. Злочинці погрожували підпалити речі й документи. Цей злочин розслідується слідчим управлінням області. Наразі перевіряються транспортні засоби та підозрілі особи.
Ті, хто володіє будь-якою інформацією про скоєний злочин, можуть звертатися до районного відділення поліції або до мене. Конфіденційність гарантуємо, - зазначив начальник РВ поліції Ігор КШЕМІНСЬКИЙ.
Щодо цього факту відкрито кримінальне провадження за ч.3 ст.187 (розбій) ККУ, санкція якої передбачає позбавлення волі на строк до 12 років із конфіскацією майна.
Галина МИХАЛЬСЬКА»
Також проблеми міста із ЖКГ питань:«Кам’янець на 100% відмовляється від газу», «А хтось на комуналці багатіє»,
«НЕ КУПАВСЯ, АЛЕ ЗАПЛАТИ. Із листом-скаргою на КП «Міськтепловоденергія» до редакції завітав кам’янчанин Анатолій ПОВОРОЗНИК. Чоловік пояснив, що довгий час не користувався гарячою водою, а нещодавно отримав непідйомну платіжку від підприємства.»Рис.2.1.»
«Понад три роки я не користуюся гарячою водою, за підказкою перевіряльників лічильник був перекритий, - пише Анатолій Васильович. - Недавно, аби отримати субсидію, звернувся до «Міськтепловоденергії». Там перевірили, що в мене немає боргів, але потрібно лічильники - і на холодну, і на гарячу воду - здати на повірку. Я так і зробив. Лічильник на холодну воду встановив, а на гарячу - ні, адже маю бойлер і не користуюся централізованим гарячим водопостачанням. Відтоді пішли провокації в мій бік. Декілька разів звертався в «Міськтепловоденергію», але відповідь одна - лічильників повинно бути два, тоді опломбують. 26 вересня прийшов якийсь чоловік і написав акт, що я самовільно зняв лічильник на гарячу воду, що я злісний «крадій». А недощавно отримав платіжку із шаленим боргом за гарячу воду. За що маю платити, якщо не користувався гарячою водою?!».
Втім у підприємства інший погляд на ситуацію.
- Лічильники гарячої та холодної води, що були встановлені в квартирі №192 житлового будинку на Нігинському шосе, 28, були зняті на повірку 19 вересня минулого року, - йдеться у коментарі, наданому прес-службою КП «Міськтепловоденергія». - Вже 23 вересня повірку лічильників виконали. Проте Анатолій Васильович відмовився встановлювати лічильник гарячого водопостачання, адже натомість самовільно від’єднався від мережі. Гарячу воду в квартирі чоловік відрізав без належного дозволу, який мав би отримати, звернувшись до міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті міськради. Тим самим він порушив пункт 25 Правил надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (Постанова КМУ №630 від 21 липня 2005 р.).
Відповідно до порядку обліку та оплати послуг, що затверджений вказаними Правилами, оплата послуг за показаннями квартирних засобів обліку проводиться лише у разі здійснення обліку в усіх точках розбору холодної та гарячої води у квартирі. Оскільки Анатолій Васильович відмовився встановлювати лічильник гарячої води, а також не отримав належного дозволу на її відключення, нарахування оплати за цю послугу здійснюється за нормами споживання. Адже юридично за адресою його проживання централізоване гаряче водопостачання наявне.
Тому для вирішення ситуації, що склалася, споживачеві необхідно або встановити й опломбувати повірений лічильник гарячого водопостачання, або ж звернутися до міжвідомчої комісії при виконавчому комітеті міськради для отримання дозволу на відключення постачання гарячої води.
Галина МИХАЛЬСЬКА.»
А ще й теми пов’язані з АТО на Сході країни (»Авдіївка:жахіття війни», «Для Авдіївки збирають допомогу», «Знову на Схід», «Останній жахливий сон»),
« КРОВ ДЛЯ ПОБРАТИМІВ. Здати кров для поранених побратимів і поділитися цілющими краплинами із важкохворими вчора до Центральної райлікарні прийшли десятки жителів Кам’янеччини. Охочих допомогти було так багато, що вони заполонили коридор закладу, вишикувавшись у довжелезну чергу.
Щ
ойно дізналася від фельдшера, що можна здати кров для наших захисників, які зазнали поранення, одразу ж сіла на автобус і приїхала до міста, стоячи в черзі, каже жителька району. Якщо сама не можу піти захищати рідну землю, то допоможу хлопцям бодай кров’ю. Адже неможливо залишатися осторонь від тих подій, які сьогодні відбуваються в державі. Поділитися кров’ю із пораненими бойовими товаришами прийшли і військовослужбовці з Кам’янцяПодільського. Хлопці, які самі не раз були на сході, знають, як важливо поповнювати її запаси. Загалом безкоштовно здати кров прийшли люди різного віку переважно середнього і молодшого, та професій.
Лише за дві години маємо вже 60 донорів і 27 літрів крові, каже лаборант виїзної бригади Хмельницької станції переливання крові Людмила ЄГОРОВА. Люди охоче йдуть, бо розуміють, що це для потреб армії. Я вже втретє на заборі крові в Кам’янціПодільському і приємно здивована безкорисливістю та чуйністю жителів цього краю. Також вдячна медикам райлікарні за чудову організацію. Ми планували, що за три дні приймемо 300 донорів, але бачимо, що їх буде набагато більше.
Як каже завідувач поліклінічного відділення Кам’янецьПодільської ЦРЛ Віктор МОСКАЛЮК, окрім благородної справи, донори безкоштовно проходять обстеження на вірусні гепатити та інфекції, отримують харчування у день здачі крові на 60 грн., а також два дні відгулу. Кров можна здати до 25 лютого.
Галина МИХАЛЬСЬКА»
Також висвітлюються проблеми наркоманії та менше алкоголізму (у випадку тої чи іншої фатальної події). Ось до прикладу ” «Фармацевт торгував наркотиками» Завдяки журналістському розслідуванню, на гарячому впіймали фармацевта, який продавав нарковмісні ліки без рецепта лікаря.
Представники одного з місцевих ЗМІ вирішили перевірити, чи продають фармацевти наркотичні засоби без рецепта лікаря. В одній із аптек провізор погодився відпустити журналістам без рецепта наркотичний комбінований лікарський засіб. Так, придбати нарковмісні засоби вдалося без відповідного дозволу та всього за 144 грн.
За цим фактом міськвідділ поліції розпочав досудове розслідування, яке здійснювалося під процесуальним керівництвом місцевої прокуратури.
Як повідомив керівник Кам’янець-Подільської місцевої прокуратури Віталій ГРИНЬКІВ, зібравши достатню кількість доказів, провізору аптеки повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.320 (порушення встановлених правил відпуску наркотичних речовин) ККУ. Вживаються заходи щодо встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення.
Прес-служба прокуратури Хмельницької області . “
Щодо екологічних та природоохоронних проблем, то досить часто піднімаються питання засмічування міста, що є негативним для жителів: «Після прибирання - патрулювання»,«Без сміття – до Європи», «ЛЬВІВСЬКЕ СМІТТЯ ВИКИДАЮТЬ ПІД КАМ’ЯНЦЕМ. Звістку про підкинуте львівське сміття біля Довжоцького сміттєзвалища ми спочатку сприйняли за жарт. Проте, виїхавши на «місце злочину», знайшли чимало доказів того, що тонни непотребу до нас привезли таки з культурної столиці країни.
Горе-підкидувачів «здали» грудневі чеки з магазинів, аптек, накладні документи, в яких зазначено місто Львів. Та й інформація про те, що львівське сміття вже знаходили в Рівному, Луцьку, Вінниці, Сумській області, викликала певні асоціації.
Підкинутий «подарунок» уранці 23 січня першим побачив Довжоцький сільський голова Руслан РЯБИЙ. Робочий тиждень для нього розпочався незвично: з пошуку доказів на горах відходів.
- До заяви в поліцію прикріпив знайдені чеки, яких було більш ніж достатньо, - розповідає сільський голова. - Зафіксовано, що підкинули нам близько 40 тонн львівського сміття, а це дві величезні фури.
Довжоцьке звалище паспортизоване та займає два гектари, ми його постійно впорядковуємо, прибираємо і все пересипаємо. А ці кучугури непотребу хтось висипав на польовій дорозі. Розумію, що завали прибирати доведеться мені, але сьогодні потрібно робити все можливе, аби таке не повторилося.
Як це зробити, знає начальник районного відділення поліції Ігор КШЕМІНСЬКИЙ. Він каже, що поліція вже пильно стежить за Орининським напрямком, який поки що не облаштований камерами відеоспостереження. Припускають, що саме цією дорогою могли привезти відходи. Якщо порушників вдасться впіймати, то проти них буде складено адмінпротокол. Наразі ж поліція перевіряє інформацію.
У самому ж Львові начебто знайшли були вихід із ситуації, визначивши для свого сміття 5 полігонів області. В місті виділили ділянки для його брикетування та сортування, але проти виступили львівські активісти. Їм не треба своїх відходів, навіть якщо представники влади й обіцяють за день-два їх забрати.
У нас же вражає позиція районної влади, яка на офіційному рівні й словом не обмовилася про те, що сталося. Правильно, їм же не смердить від підкинутого сміттєзвалища, і це єдиний випадок у районі. Поки що єдиний... Але настане весна, розмерзнуться відходи - і тоді мова йтиме не лише про сморід...
Вікторія КОЖЕВНІКОВА»
Немале значення приділяється серед соціальних тем в газеті - це пропаганда здорового способу життя, популяризація спорту, а також теми екології людини, особливо моральні цінності, досвід благодійних фондів та соціальних акцій( «Кам’янецькі дороги», «Регіональний благодійний фонд»», «МіСт» ім.Михайла Савенка»).
Також виконують соціальну функцію інтерв'ю та портретні нариси - розповідаючи про особистостей педагогічної, медичної, військової професій. Саме такі матеріали висвітлюють проблеми різнобічні питання з соціальної сфери.
Також, проблеми із комунальних питань та соціальної підтримки людей, що опинились у скрутній ситуації чи несправедливі ситуації з Міськтепловоденергією - висвітлюються в достатній мірі. Ось до прикладу,у рамках соціальних акцій, була проведена благодійна акція «Великодній кошик»,що мала а меті зібрати Великодні гостинці для дітей з сімей, які опинились у скрутних життєвому становищі. Також друга акція,що на початку січня 2017 господині Кам’янки наліпили 10 тисяч вареників, які були передані захисникам на передову після різдвяних свят.
Помітну стурбованість питаннням освіти видає кількість статей, заміток, з питань освіти, за даний досліджуваний період їх опубліковано близько 40. Заголовки «Володимир Іванишин:» Якими спеціалістами будуть наші студенти – такими і буде наше майбутнє!» », «Навчання на виживання?», «Соціально-економічний коледж готуватиме бакалаврів», свідчать про інтерес до питань студентського навчання та профорієнтації.
Гостро стоять в районі проблеми у сфері охорони здоров'я висвітлені тем з медицини і також нараховують не менше 50 публікацій: «У поліклініці – нове обладнання»,«Лікуємо зуби по-новому», «Ендометріоз: відома проблема з багатьма невідомими», «Вагітна має думати позитивно», «О котрій лягати спати, щоби бадьороми вставати» і багато інших.
ВИСНОВКИ
Отож, приватна газета «Подолянин» надає читачу відомості довідкового характеру, публікує офіційну інформацію, повідомляє про діяльність місцевих служб та інформує про всі події міста.
Також помітне значення газета має і для взаємодії місцевої влади з населенням, для місцевого самоврядування та для активізації участі громадян у вирішенні загальних для всіх жителів міста питань.
Газету «Подолянин» можна сміливо назвати соціальною. Жителям міста ніщо так не цікаво, як злободенні проблеми пересічної людини, все те, що відбувається поблизу - з дітьми та їх освітою і вихованням; пенсіонерами, інвалідами - і їх підтримкою; екологією міста та міським господарством. Отож тематику приватної газети можна розглядати як соціальну. Зрозуміло,що є і розділи, присвячені суто офіційним, культурним подіям і політичним програмам. Проте 80% газетної площі заповнені матеріалами, що стосуються буденних проблем провінційного міста та його представниками.
З усіх тем газети «Подолянин» ми обрали ті, в яких порушуються виключно соціальні теми. Об’єктом для матеріалів з соціальної теми є певна подія або люди, що опинилися в центрі події. Матеріал подається з використанням статистики даних, інтерв'ю з фахівцями з розглянутої теми.Зазвичай, він супроводжується світлинами, зображеннями, що сприяє повному засвоєнню освітлюваної проблеми.
У матеріалах в газеті «Подолянин» відсутніми є авторські відступи, коментарі та думки. Частіше над публікацією працює один автор, який є дослідником того чи іншого питання.
СПИСКИ ФАКТОЛОГІЧНИХ ДЖЕРЕЛ
Рис. 2.1. «Не купався,але заплати».
Рис. 2.2. «Кров для побратимів».
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Дюркгейм Е. «Соціологія. Її предмет, метод, призначення /. - М .: Канон, 1995. - 352 с.
2.Вебер М. «Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика.» — Київ: Основи, 1998. — 534 с.
3. Сорокін П.. «Загальнодоступний підручник соціології. Статті різних років / Ін-т соціології.» - М .: Наука, 1994. - 560 с.
4. «Соціологія: Навч.літ../ Під ред. Л.В. Тадевосяна. - М., 1995. - 272с.
5. Фролов С.С. «Соціологія. Підручник. Для вищих навчальних закладів.» - М .: Наука, 1994 - 256 с.
6. Ядов В. А. «Стратегія соціологічного дослідження.» - М., 2001. - 567 с.
7. Світич Л. Г. «Соціологія журналістики: Навчальний посібник.» - М .: ІМПЕ ім. А.С. Грибоєдова, 2005. - 119 с.
8. Гречихин В. «Лекції з методики і техніки соціологічних досліджень.» - М.,1988.-232 c.
9.Капітонов Е.А. «Соціологія ХХ століття: історія та технологія.» - М., 1996. – 509 с.
10. Кравченко А.І. «Основи соціології» - Єкатеринбург: Ділова книга, М .: Логос. 1998. - 384 с.