Система національного виховання учнів професійних ( професійно-технічних) закладів освіти

Ім'я файлу: дипломна робота 2018 р..docx
Розширення: docx
Розмір: 73кб.
Дата: 25.02.2023
скачати
Пов'язані файли:
НИЩЕВА конспекты для старшей группы.doc
Digital-технології у підготовці фахівців з обліку та оподаткуван
Digital-технології у підготовці фахівців з обліку та оподаткуван
Практичне заняття №2.docx
336720.ppt

Система національного виховання учнів професійних

( професійно-технічних) закладів освіти
ЗМІСТ

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
1. Сутність і особливості національного виховання.
2. Основні напрями національного виховання
3. Патріотичне виховання як пріорітетний напрямок в системі національного виховання учнів ПТНЗ
  1. Сутність національно-патріотичного виховання, його мета, завдання та принципи
  2. Зміст і форми національно-патріотичного виховання
  3. Виховання патріотичної молоді в процесі викладання дисципліни в ПТНЗ
ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Методична розробка виховного заходу «Україно моя, ти одна, як життя»

ВИСНОВКИ

ЛІТЕРАТУРА

АНОТАЦІЯ
У даній підсумковій випускній роботі автор розкриває деякі теоретичні, методичні та практичні аспекти теми «Система національного виховання учнів професійних ( професійно-технічних) закладів освіти».

Автором опрацьовано літературні джерела за темою роботи; результати аналізу і систематизації джерел представлено у теоретичній частині роботи.

У практичній частині роботи надано методичну розробку виховного заходу «Україно моя, ти одна, як життя».

Робота може бути цікавою для викладачів теоретичної підготовки професійних (професійно-технічних) закладів освіти у контексті вдосконалення їх професійної компетентності.

ВСТУП
Актуальністьтемипідсумкової випускної роботи «Система національного виховання учнів професійних ( професійно-технічних) закладів освіти» обумовлена тим, що дана тема є широко висвітленою у сучасній педагогічній та методичній літературі, але слід констатувати наявність такого протиріччя, що автор даної підсумкової роботи відчуває потребу вдосконалити рівень власної професійно-педагогічної компетентності у напрямку теми, яка ним досліджується.

Проблемою, яку намагається вирішити автор даної роботи, є необхідність самовдосконалення та впровадження сучасних освітніх технологій в педагогічну практику.

Об’єктом даного дослідження є учні професійних ( професійно-технічних) закладів освіти.

Предмет дослідження — система національного виховання учнів.

Цілі дослідження:

На основі аналізу сучасної педагогічної літератури визначити сутність системи національного виховання, яку доцільно застосовувати у процесі навчання та виховання учнів ПТНЗ.
Систематизувати та удосконалити методичні уміння автора роботи щодо розробки та організації заходів патріотичного виховання.

Завдання дослідження:

Підібрати і проаналізувати педагогічні та методичні джерела інформації з теми підсумкової випускної роботи.
Представити результати аналізу і систематизації інформації, отриманої з опрацьованих літературних джерел, у теоретичній частині даної роботи.
Створити методичну розробку виховного патріотичного заходу.

Практична значущість дослідження полягає у тому, що його виконання дозволяє підвищити ефективність реалізації педагогом національного виховного впливу на учнів ПТНЗ.

Серед виховних

напрямів сьогодні

найбільш актуальними

є патріотичне,

громадянське

виховання як стрижневі,

основоположні,

що відповідають

як нагальним вимогам

і викликам сучасності,

так і закладають

підвалини

для формування

свідомості нинішніх

і прийдешніх поколінь…

Концепція національно-

патріотичного

виховання дітей

Сутність і особливості національного виховання

Вірність Україні є невід'ємною ознакою національного свідомого громадянина. Головним завданням діяльності закладу нового типу є адаптація дітей та юнацтва до швидкоплинного життя, збереження особистості вихованця.

Професійній заклад сьогодні — осередок особистостей, у яких ми перш за все виховуємо морально-духовні цінності та патріотизм і відповідно до цього формуємо чітку громадянську позицію.

Національне виховання – це створена упродовж віків самим народом система поглядів, переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв та інше, покликаних формувати світоглядну свідомість та ціннісні орієнтації молоді, передавати їй соціальний досвід, надбання попередніх поколінь. Науково обґрунтоване, правильно організоване національне виховання відображає історичну ходу народу, перспективи його розвитку.

Головною метою національного виховання на сучасному етапі є передача молодому поколінню соціального досвіду, багатої духовної культури народу, його національної ментальності, спорідненості світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України, які передбачають національну самосвідомість, розвинену духовність, моральну, художньо-естетичну, правову, трудову, фізичну, екологічну культуру, розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Найважливішою громадською рисою є сформованість національної самосвідомості, любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім'я України. Виховання національної самосвідомості передбачає усвідомлення молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню власної національної гідності, внутрішньої свободи, гордості за свою землю. Національна ідея має бути не просто атрибутом національної свідомості, суто духовним феноменом, а поштовхом до практичних справ, як було у кращих синів і дочок нашого народу споконвіку.

Національна система виховання ґрунтується на засадах національного світогляду, наукової філософії і ідеології, родинного виховання, народної педагогіки, наукової педагогічної думки, що ввібрала в себе надбання національної виховної мудрості. Вона охоплює ідейне багатство народу, його морально-естетичні цінності трансформовані в засобах народної педагогіки, народознавства, принципах, формах і методах організації виховного впливу на молодь (теоретичний аспект), а також постійну й систематичну виховну діяльність сім'ї, державних і громадських навчально-виховних закладів (практичний аспект).

У пошуках нової системи виховання на перший план висуваються гуманістичні ідеї та орієнтири, що ґрунтуються на повазі до особистості дитини, турботі про її розвиток. Такий підхід передбачає визнання кожного вихованця як унікальної особистості, його прав, ставлення до нього як до суб'єкта власного розвитку, опору у його вихованні на сукупність знань про людину та високий професіоналізм.

Національне виховання найбільш відповідає потребам відродження України. Воно однаково стосується як українця, так і представників інших народів, що проживають в Україні. Саме принцип етнізації виховного процесу і передбачає надання широких можливостей представникам усіх етносів для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування власної національної гідності. І через пізнання власної історико-культурної спадщини допомагає пізнати глибинність взаємозв'язків кожного з них з українською нацією, її державою, переконатися, що саме українська незалежна, суверенна держава охороняє національні права всіх її громадян.

2.2. Основні напрями національного виховання

Формування особистості – неперервний, дуже складний процес, де функціонує багато факторів, на основі яких розкриваються потреби, інтереси, нахили, здібності, характер, а також здоров'я, працездатність і довговічність. Розвиток особистості здійснюється в процесі її соціалізації, виховання й саморозвитку, що є компонентами цілісного підходу.

Провідною метою виховання залишається ідеал всебічно розвиненої особистості, що йде з глибин віків.

Формування патріотичних почуттів означає вироблення і зміцнення високого ідеалу служіння своєму народові, готовності до трудового та героїчного подвигу в ім'я процвітання своєї держави, прагнення бачити її незалежною. У зміцненні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїко-патріотичне виховання, покликане формувати бойовий, морально-психологічний дух, спонукати до фізичного вдосконалення громадянина-патріота, виробляти глибоке розуміння громадського обов'язку, готовності у будь-який час стати на захист України, оволодівати військовими і військово-технічними знаннями, а також вивчати бойові традиції та героїчні сторінки історії українського народу, його збройних сил.

Громадсько-державний рівень становлення національної свідомості передбачає турботливе ставлення до національно-культурних вартостей інших народів, прищеплення почуття національної, расової, конфесійної толерантності.

Важлива роль у національному відродженні України відводиться вивченню української мови, бо лише завдяки їй можна глибше пізнати традиції, звичаї, психологію, національний дух українців, подолати національний нігілізм, яничарство, які культивувалися в Україні протягом століть. Мова — це основа національної гідності і ставлення до неї є виявом національної самосвідомості, а відтак і громадської позиції. Підвищення мовної культури, статусу національних мов сприятиме зміцненню міжетнічних стосунків, культури відносин людини і нації, а також виробленню доброзичливого ставлення до представників інших етносів та народів.

У формуванні духовності особистості чільне місце займає світогляд як узагальнена система поглядів на світ і на своє місце в ньому, розуміння смислу життя. Світогляд є визначальним у житті людини, спрямовує її поведінку, пізнавальну і творчу діяльність, сприяє системності одержаних знань, вражень, спостережень. Народний світогляд вбирає в себе кращі зразки ідеї народовладдя, гуманізму, народної моралі та естетики, які найповніше відображені в народній міфології, фольклорі, календарно-сімейній обрядовості.

Збагачення духовності особистості передбачає освоєння як національних, так і світових надбань культури. Національне і загальнолюдське мусять розглядатися як два аспекти єдиного загальнолюдського процесу. Глибинне освоєння, збагачення національного є водночас освоєння загальнолюдського, його збагачення.

Значне місце у формуванні духовності людини посідає родинно-побутова культура, в якій найбільш повно закладені норми стосунків у сім'ї, виховання шанобливого ставлення до батьків, жінки-матері, дідуся, бабусі та ін. Зміст родинно-побутової культури сприяє збереженню рідної мови, традицій, історії, родоводу, забезпечення духовної єдності поколінь, неперервність минулого, сучасного і майбутнього нації, суспільства загалом.

Формування духовності тісно пов'язують з релігійними виховними традиціями. Кожна релігія більшою чи меншою мірою взаємодіє з культурою відповідного етносу. Церква виховує повагу молоді до старших поколінь, патріотичні почуття, милосердя, регламентує доброзичливі норми стосунків між людьми, тривалий час залишаючись духовною скарбницею.

Важливе місце в системі національного виховання займає утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, любові, доброти, патріотизму, працелюбства, поваги до старших. Ефективність морального виховання значно зростає в разі його опори на народну мораль, традиції, звичаї, обряди, які містять у собі високі моральні цінності (ідеї, ідеали, погляди, поведінкові норми), збагачені тисячолітнім досвідом мудрості народу, мають моральний потенціал, спрямований на виховання особистості.

Формування громадянських рис передбачає художньо-естетичну освіченість і вихованість особистості. Народ завжди прагнув будувати своє життя, культуру, побут, дозвілля за законами краси.

Трудова активність, сформованість творчої, працелюбної особистості, цивілізованого господаря формується як під впливом соціального середовища, так і в процесі трудового навчання і виховання, спрямованого на вироблення відповідних навичок та умінь, професійної майстерності, готовності до життєдіяльності в умовах ринкових відносин.

Фізична культура – невід'ємний елемент загальної культури особистості. Повноцінний фізичний розвиток особистості, сформованість її фізичних здібностей, зміцнення здоров'я, гармонії тіла і духу, людини і природи - основа фізичного виховання. Фізична культура, як і будь-яка інша, завжди національно своєрідна. Українська фізична культура сягає своїми коріннями часів Київської Русі, коли були вироблені прекрасні методи вишколу, гартування дітей, формування воїнського лицарства і мужності. Зразком національного фізичного виховання, самовдосконалення тіла і духу була епоха Запорізької Січі, де сила і витривалість, загартування тіла у повсякденному житті і військових справах здійснювалися в постійних іграх, забавах, танцях, змаганнях.

Пріоритетним напрямом морального становлення громадянина є виховання у дітей і молоді поваги до Конституції, законів України, національної символіки, глибокого усвідомлення взаємозв'язку між діями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю. Все це становить правову культуру особистості.

Формування екологічної культури, гармонійних відносин людини і природи посідає в Україні особливе місце. Це викликано багатьма причинами і, насамперед, наслідками Чорнобильської катастрофи, високим рівнем радіаційної, хімічної забрудненості навколишнього середовища. Нашим дітям украй необхідні відчуття відповідальності за природу як національну і загальнолюдську цінність, основу життя на землі, господарські, гуманні принципи природокористування.

Усвідомлення прагнення підвищити ефективність наскрізної системи національного виховання не виключає, а передбачає бережливе ставлення до надбань вітчизняного і світового педагогічного досвіду, глибоку обізнаність з Декларацією прав дитини, Конвенцією про права дитини та іншими документами ООН, якими керуються всі громадяни, навчально-виховні заклади і уряди країн світового співтовариства.

1.3. Патріотичне виховання як пріорітетний напрямок в системі національного виховння учнів ПТНЗ

1.3.1. Сутність національно-патріотичного виховання, його мета, завдання та принципи

Патріотизм – одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як правило, це поняття розуміють як відданість і любов до Батьківщини, до свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до її захисту. Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо Батьківщини.

Філософи й політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та виявляється в певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов'ю до Батьківщини. Це одне з найглибших почуттів, що закріплювалося століттями й тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.

Психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів Вітчизни. Патріотичне почуття, соціально-моральне у своїй основі, особистість набуває не лише шляхом біологічної спадковості, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова.

Проблему патріотичного виховання, його форми і зміст вивчали: Р. Бєланова, Г. Бійчук, А. Бойко, Н. Боярська, О. Вишневський, О. Гевко, В. Гнатюк, Я. Гнутель, І. Демидова, Н. Іванкова, Г. Іванюк, О. Масляницька, В. Каюков, С. Клепко, Г. Кловак, В. Ткаченко, П. Кононенко, М. Кошіль, Л. Крамаренко, О. Красовська, О. Озірний, Р. Осипець, Л. Павленко та ін. Вирішальну роль у патріотичному вихованні на рівні із сім'єю відіграє навчальний заклад, який повинен дати першооснову національного виховання. Навички аналізу, систематизації і класифікації отриманої інформації допоможуть студенту застосувати здобуті знання для розвитку освіти, науки і культури. Щоб результат був помітний, самі викладачі мають працювати над самовдосконаленням, підвищенням своєї педагогічної майстерності, загальної та професійної культури, накопичувати нові знання з історії, філософії, політології [4]. Головною метою національного виховання є набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молодої людини, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури. Питання національного виховання досліджували Г. Дежнюк, Н. Палій, О. Петренко, В. Постовий, С. Ращупкіна, О. Руденко, А. Титаренко, Д. Тхоржевський, М. Хайрутдинов, Л. Шемет, О. Шрамко, Н. Шроль, П. Щербань. Тему формування національної свідомості в процесі навчання розробляли Ю. Бондаренко, П. Гомон, О. Гребницька, Н. Дяченко, Т. Дятленко, Я. Журецький, Л. Кисленко, Г. Клочек, Н. Кравченко. Т. Нікішина. Л. Ржепецький, Т. Савченко, К. Соп'яненко, В. Сухенко, О. Тесленко, Л. Ярошенко та ін.

Нині патріотизм покликаний дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини. Невід’ємною складовою патріотизму є національна свідомість.

Національна свідомість - це сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів.

Основними складовими національної свідомості виступають:

- сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього;

- усвідомлення національно-етнічної належності;

- ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти;

- ставлення до представників інших націй і національностей;

- патріотичні почуття та патріотична самосвідомість;

- усвідомлення національно-державної спільності.

Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість, спроможна перетворювати почуття в конкретні справи та вчинки на користь держави. Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система патріотичного виховання.

В основу патріотичного виховання мають бути покладені історичні й культурні цінності, традиції і звичаї народу, значення яких зростає в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з цим патріотичне виховання є важливим державним завданням.

Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх Батьківщини, держави, народу, нації. Системне духовно-морального виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу.

Одним із покликань української національної системи освіти та виховання є завдання пробуджувати і виховувати в кожної дитини патріотичні якості, цінності:

- любов до батька і матері, родичів, своїх предків, рідної природи, землі;

- любов до рідної мови, культури, народу, пошану до його історичного минулого, національних традицій, звичаїв;

- глибоке усвідомлення своєї національної приналежності, відчуття єдності з представниками своєї нації;

- турботу про добре ім’я - своє і своїх друзів та краян, збереження своєї людської і національної гідності, честі;

- активну діяльність з метою розвитку рідної культури, мистецтва, науки, демократії, державотворчих процесів;

- боротьбу за підвищення духовності і добробуту всіх українців, представників національних меншин України;

- синівську любов до України – Батьківщини, готовність захищати від ворогів рідну землю, здатність на подвижництво, героїчні справи в ім’я свободи і незалежності України;

- готовність боротися з неправдою, злом, потворністю в будь-яких формах, спростовувати антиукраїнські, антинаукові версії, ідеї, шкідливі і ворожі для нашого народу, Батьківщини.

Основними документами у сфері освітньої політики щодо патріотичного виховання підростаючого покоління є такі:

• Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, схвалена Указом Президента України від 25 червня 2013 року № 344;

• Концепція допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді, схвалена Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року № 948;

• Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України від 16 червня 2015 року;

• наказ Міністерства освіти і науки України від 07.09.2000 № 439 «Про затвердження Рекомендацій щодо порядку використання державної символіки в навчальних закладах України»;

• програма патріотичного виховання учнівської та студентської молоді в навчальних закладах України, затверджена наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України 21 жовтня 2013 року № 1453 /716 /997;

• положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), затверджене наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13 червня 2012 року № 687;

• положення про Всеукраїнську військово-спортивну гру «Патріот», затверджене наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства оборони України, Міністерства України у справах сім'ї, дітей та молоді від 5 квітня 2004 року № 274/112/10.

Метою патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано будувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу; забезпечувати її національну безпеку; знати свої права та обов’язки, цивілізовано відстоювати їх; сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Саме тому зусилля педагогів повинні бути спрямовані на утвердження в Україні патріотизму, посилення моральної складової в загальній системі формування у молоді національної гідності, готовності до виконання громадянських та конституційних обов’язків, особистісних рис громадянина Української держави, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, набуття соціального досвіду, фізичної досконалості, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури.

Патріотичне виховання належить до пріоритетних напрямів національної системи виховання та передбачає формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадянського обов’язку, готовності відстоювати державні інтереси Батьківщини. До засобів патріотичного виховання належать рідна мова, вітчизняна історія, українська література, рідна природа, українська культурно-духовна спадщина тощо. Важливим завданням виховання учнівської молоді є також подолання в учнів недовіри й підозрілості у ставленні до інших народів і націй, сприяння толерантності міжнаціональних відносин в умовах багатонаціональної держави.

Завдання патріотичного виховання:

– забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей;

виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

– сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

– формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;

– формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини;

– відновлення та вшанування національної пам'яті;

– утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України, її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки, Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;

– формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу, розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

– відродження, розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді;

– забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами; – консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання;

– підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини;

– створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, держави;

– виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

– створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації під час висвітлення подій та явищ суспільного життя;

У процесі організації патріотичного виховання необхідно дотримуватись таких принципів:

– національної спрямованості – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

– гуманізації виховного процесу – педагог зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвиток, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

– самоактивності й саморегуляції – сприяє розвитку в учня суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень;

– культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

– полікультурності – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

– соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту, методів патріотичного виховання в реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес.

1.3.2.Зміст і форми національно-патріотичного виховання

У процесі виховання учнівської молоді доцільно використовувати різноманітні форми і методи.

Основні форми патріотичного виховання:

Пріоритетну роль у роботі з учнями доцільно відводити активним методам, застосування яких ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів відносять: соціально-проектну діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціограму, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів та моделей стилів поведінки. Необхідною умовою підвищення ефективності патріотичного виховання учнів є залучення їх до підготовки та проведення позакласних виховних заходів, спрямованих на формування патріотичних якостей, самоосвіту, самовиховання.

Важливе місце у патріотичному вихованні займає участь учнів у масових заходах патріотичного змісту. Найбільш поширені масові заходи щодо патріотичного виховання учнів – це відзначення державних та релігійних свят, знаменних подій у житті школи, міста (селища), проведення читацьких конференцій, тематичних вечорів, вечорів запитань та відповідей, тижнів з різних навчальних предметів, зустрічей з видатними людьми, конкурсів, олімпіад, фестивалів, виставок, участь школярів в організації загальнодержавних свят – Дня Незалежності, Дня знань, Дня захисника Вітчизни та ін.

Показниками ефективності масових форм позакласної роботи у патріотичному вихованні учнівської молоді є активність учасників, емоційний вплив виховних заходів. Серед групових форм виховної роботи з патріотичного виховання найбільш поширені бесіди, зустрічі, диспути, «круглі столи», вечори запитань і відповідей, літературно-музичні композиції, гуртки за інтересами, обговорення телепередач, новинок преси, акції «Милосердя», пошукова діяльність, екскурсії, походи, заочні подорожі.

Збагачення учнів патріотичними почуттями здійснюється під час засвоєння ними історичного матеріалу про героїчне минуле нашого народу, його прагнення до зміцнення могутності рідної країни, про його мужність у боротьбі з іноземними загарбниками. Для надання виховній роботі емоційного характеру варто використовувати яскравий фактичний матеріал, позитивні приклади патріотизму відомих історичних діячів, письменників, героїв національно-визвольних війн. Зустрічі з такими героями (ветеранами війни, праці, громадськими діячами, героями-захисниками України) мають ще більший вплив на патріотичні почуття учнів. У ході зустрічей відбувається оцінювання історичних явищ на основі принципів історичної достовірності, науковості, гуманізму, доброчинності, а також з позицій забезпечення взаємозв’язку між поколіннями. Завдання педагога акцентувати увагу на питаннях про внесок нашої країни у світовий розвиток науки, культури, різних галузей виробництва. Під час таких зустрічей учні знайомляться зі своїми сучасниками, які стали взірцем патріотичного служіння Вітчизні. Патріотичні подвиги нелітературних героїв дають можливість учням реально пережити почуття прихильності до своєї землі, Батьківщини. Зустрічі з творчими людьми рідного краю – письменниками, митцями, музикантами – закликають до творчості.

Під час проведення виховних заходів з учнями доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.

Важливу роль у формуванні патріотичних поглядів та почуттів учнів відіграють дискусії – як спонтанні, викликані суспільними подіями, повідомленнями засобів масової інформації, так і спеціально організовані, до яких слід ретельно підготуватися: визначити тему, підготувати запитання для обговорення, щоб учні опрацювали відповідні літературні джерела, продумали свої виступи. Лише така підготовка дискусії дасть бажані результати.

У формуванні патріотичних поглядів та переконань учнів суттєвим є створення ситуацій, в яких виникає потреба у відстоюванні ними своєї думки, у процесі чого починає складатися власна думка, зміцнюється внутрішня позиція, з’являється здатність до утвердження власних адекватних переконань щодо свого народу, своєї держави та світової спільноти. Під час таких дискусій формується культура мислення й культура мовлення, логіка учнів, виявляються їхні інтелектуальні здібності, відбувається зміна поглядів на суспільні явища, свою життєву, громадянську позицію; переоцінка цінностей.

«Круглі столи», зазвичай, збирають учнів, які не обмежуються власною думкою у пошуках істини. Заздалегідь визначається тема для обговорення та коло питань. Учасники демонструють свої знання теми й перспективи її розвитку. Творчий потенціал учнів найбільш реалізовується у гуртках за інтересами, провідними завданнями яких є: виховання фізично й морально здорової людини; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм; формування естетичних смаків; створення атмосфери емоційної захищеності, любові; збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, звичаїв, обрядів свого народу й народів, що населяють Україну; вивчення мови й шанування культури, національної літератури, мистецтва, преси, радіо, телебачення. Ознайомлення та вивчення під час екскурсій вітчизняних пам’яток світової культури формує в учнів гордість за національні реліквії, розуміння загальнолюдських цінностей. Для розвитку соціальної активності і поглиблення патріотичних почуттів важливим є заохочення школярів до діяльності в учнівському самоврядуванні, громадських молодіжних об’єднаннях, що сприяє поглибленню знань учнів з історії та культури народу, його традицій, формуванню патріотичних поглядів, переконань та почуттів, відповідної поведінки.

З метою організації патріотичного виховання учнівської молоді в професійно-технічних навчальних закладів доцільно:

проводити лекції, бесіди («Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, Прапор, Гімн», «Наша вітчизна –Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права та обов’язки», «Патріотизм – нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя», «Символи України» тощо);

семінари, «круглі столи», конференції («У пам’яті світ врятований», «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї»);

уроки пам’яті («Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної», «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни», «Бойові нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від нацистів»);

екскурсії до музеїв військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів;

зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби;

походи місцями бойової слави;

пошукову роботу;

участь у роботі клубів та гуртків патріотичного спрямування;

акції з метою упорядкування меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;

години спілкування («Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»);

залучати дитячі й молодіжні громадські організації до соціального становлення дітей і молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання любові й поваги до історії свого народу;

налагодити співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури, освіти щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді, пропаганди кращих здобутків українського суспільства.

Одним із дієвих засобів національно-патріотичного виховання є проведення дитячих та молодіжних ігор у позаурочний час. Також зусилля педагогів мають бути спрямовані на реалізацію проектів щодо виховання учнів у дусі патріотичного обов’язку, готовності до військової служби та захисту України, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави. Виховання любові й пошани до державної символіки, ритуалів суверенної України посідає одне з чільних місць у системі патріотичного виховання учнів. Державна символіка покликана формувати громадянську гідність, патріотичні почуття, впевненість молоді у майбутньому своєї держави.

З метою організації національно-патріотичного виховання учнівської молоді та підвищення його ефективності необхідно щороку створювати та поновлювати план виховної роботи. План заходів з національно-патріотичного виховання, розроблений класним керівником, повинен враховувати вікові особливості учнів, рівень їх розумових здібностей, їх мотивацію та рівень сформованості патріотичних почуттів і національної свідомості. Для визначення рівня сформованості патріотичних почуттів та національної свідомості учнів можна використовувати різноманітні методи – власні спостереження, анкетування учнів і т.д.

Ефективність патріотичного виховання залежить не лише від соціальної активності дитини, але й від психолого-педагогічної підготовленості батьків. Сьогодні робота з батьками в патріотичному відношенні постає актуальним завданням закладу. А саме: залучення батьків до спільної діяльності, зокрема до участі у патріотичних акціях, краєзнавчій дослідницькій роботі, створенні родинних проектів, у святах і фестивалях родинної творчості. Доцільно пропагувати кращі стилі сімейного виховання, проводити презентації традицій і реліквій родин, їхніх творчих здобутків, майстерності, всіляко підтримувати функціонування особливої форми взаємодії між батьками, вчителями й учнями .

Така спільна робота закладу та сім’ї в цьому напрямі має позитивні результати. Вищенаведені фактори зменшують протистояння між закладом і батьками, сприяють створенню дружньої команди однодумців. Саме на цьому етапі виявляється згуртованість педагогічного колективу щодо засвоєння педагогічних інновацій, моделювання передового педагогічного досвіду, заснованого на досягненнях педагогічної, психологічної, соціальної науки; народжуються нові зразки педагогічної практики, створюється єдина система неперервної освіти; формуються базові цінності у вихованні випускника закладу, громадянина-патріота своєї країни.

1.3.3. Виховання патріотичної молоді в процесі викладання дисципліни

Сучасна професійна освіта, керуючись особистісно орієнтованими пріоритетами, ставить низку важливих завдань щодо процесу викладання дисциплін. У першу чергу мова іде про ті завдання, що виникають у ході організації навчального процесу. Серед питань, які викликають посилену увагу, є й ті, що стосуються патріотичного виховання молоді, залучення її до сучасного суспільно-політичного життя. Важливу роль у процесі формування професійної культури майбутнього фахівця відіграє гуманітарна освіта як сукупність знань у галузі соціально- гуманітарних наук і пов'язаних із ними практичних навичок і вмінь. Завдяки гуманітарній освіті формується внутрішній світогляд особистості. Гуманітарні предмети допомагають молоді розвивати творчі здібності, виробляють у неї моральні та життєві принципи, формують сучасну світоглядну позицію, допомагають розвитку здібностей і навичок самостійного наукового пізнання. Соціально-гуманітарні предмети сприяють підготовці людей з високими патріотичними та загальнолюдськими цінностями.

Щоб розкрити пізнавальні можливості учнів, потрібно створити умови для розвитку їхньої системи цінностей, у тому числі й громадянських, стимулювати конструктивно-критичне мислення, розвивати особистий пізнавальних потенціал майбутніх фахівців, їхні комунікативні вміння і навички. Цим вимогам відповідають інтерактивні методи навчання, які не лише привертають увагу учнів до навчального предмета, пробуджують у них інтерес і мотивацію, але й навчають самостійному мисленню і діям. Наприклад, основними завданнями вивчення історії у ПТНЗ с аналіз головних етапів історичного розвитку України як держави з акцентом на її сучасну розбудову. Вивчення курсу історії України повинно сприяти виробленню в учнів навичок систематичної самостійної роботи з опрацювання джерел, документів, наукової літератури, періодичних видань з урахуванням принципів науковості, історизму, об'єктивності, гуманізму. Одним із чільних є завдання з формування почуття патріотизму, національної гідності, об'єктивності в оцінці історичних подій і фактів України як держави; вмінь логічно викладати фактичний матеріал, правильно оцінювати внесок українського народу у розвиток світової цивілізації. Значну роль у формуванні цих якостей відіграє викладач. Важливим завданням педагога є подача матеріалу таким чином, щоб дати можливість учням відчути себе громадянами своєї країни. Вирішенню цього завдання сприяють ігрові педагогічні технології, що підвищують інтерес до навчальних занять та до проблем суспільства зокрема. Наприклад: під час ділової гри учасників розділяють на дві групи. Перша група відстоює інтереси Б. Хмельницького, друга – чинного президента України. Двоє політиків обговорюють проблеми розвитку своєї держави, звертають увагу на недоліки своїх реформ. Ця проблема, розглядається виконавцями даних ролей із безпосереднім залученням групи глядачів. Як показує досвід, ділові та рольові ігри забезпечують високу ефективність засвоєння знань, оскільки викликають велике зацікавлення учнівської аудиторії.

Рольові ігри допомагають визначити ставлення учнів до конкретної ситуації чи людини. За допомогою гри учні набувають певний життєвий досвід. Цей метод може використовуватись для отримання навичок поведінки в конкретній ситуації, розвиває уяву учнів і навички критичного мислення. Особливе місце у пізнавальний діяльності майбутніх фахівців, яка має проблемний характер, належить критичному мисленню. Достатній розвиток цієї якості в учасників навчально-виховного процесу активізує сприймання, робить дискусію і дослідження гострішими, різнобічнішими, оптимізує пошук нових рішень та ідей. Для розвитку критичного мислення застосовують методи “Ажурна пилка” і “Акваріум”.

Робота в малих групах допомагає сконцентруватися на головному завданні, вчить приймати компромісні рішення, брати участь в дискусії, сприяє колективній співпраці. Наприклад: Викладач об'єднує учнів у малі групи і роздає завдання. Група за короткий час має виконати завдання і оголосити свої результати. Так, при обговоренні питання “Хто винуватий в розпаді СРСР?”, учні розподіляються по ролях – робітники, селяни, інтелігенція, партійні діячі. За 10 хв. вони повинні дати 4 відповіді на це запитання з позиції кожної соціальної групи. Водночас учні-спостерігачі слідкують за роботою груп і записують результати. Кожна мала група вибирає свого секретаря (записує результати роботи) і доповідача (висловлює думку групи). Після закінчення роботи в малих групах доповідачі по колу виголошують свої висновки. На дошці записують основні висновки. Викладач підводить підсумки дискусії. Такий вид діяльності допоможе вдосконалити навички роботи в малих групах. Це один з варіантів кооперативного навчання, яке допомагає удосконалювати вміння дискутувати. Крім того, учні вчаться коротко, лаконічно обґрунтовувати свої думки, рішення. Цей метод використовується з метою засвоєння великої кількості інформації за короткий проміжок часу. Отже, інтерактивні методи навчання сприяють розвитку комунікабельності учнів і допомагають викладачам налаштувати молодь в патріотичне русло. Завдяки рольовим іграм, дискусіям учні мають можливість ввійти в роль того чи іншого політичного діяча, проаналізувати прийняті реформи та їх наслідки, на емоційному рівні перейнятись долею свого народу і держави, намагатись в майбутньому зробити свій внесок у розбудову суспільства та держави. На відміну від традиційних методик, де вчитель звик давати і вимагати певні знання, при використанні інтерактивних форм навчання учень сам відкриває шлях до пізнання, засвоєння знань. Юнак стає головною фігурою, що діє. Вчитель у цій ситуації є активним помічником, його головна функція – організація і стимулювання навчального процесу спрямована на те, щоб розвинути творчі здібності учня, підготувати суспільству неповторну, національно свідому особистість, здатну самостійно мислити, приймати рішення, нести за них відповідальність.
Висновки

Нам треба жити кожним днем,

Не ждать омріяної дати.

Горіть сьогоднішнім вогнем,

Бо «потім» може й не настати…

Л. Костенко
Основні завдання національного виховання є загальними для усіх навчальних закладів та для суспільства в цілому. Вони полягають у: забезпеченні умов для самореалізації особистості; формуванні національної свідомості і людської гідності; вихованні правової культури, яка передбачає повагу до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів; вихованні поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу; формуванні мовної культури; утвердженні принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших доброчинностей; культивуванні кращих рис української ментальності – працелюбності. індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою, толерантності, поваги до жінки, любові до рідної землі; формуванні почуття господаря й господарської відповідальності, підприємливості та ініціативи, підготовка дітей до життя в умовах ринкових відносин; забезпеченні повноцінного розвитку дітей і молоді, охорони й зміцнення їхнього фізичного, психічного та духовного здоров'я; формуванні соціальної активності та відповідальності особистості через включення вихованців у процес державотворення, реформування суспільних стосунків; прищепленні глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями індивідуальної свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю.

Основними завданнями системи національного виховання професійної (професійно-технічної) освіти можна окреслити наступні:

підготовка майбутнього кваліфікованого робітника до активної участі у трудовій діяльності, виховання потреби працювати;
виховання учнів на трудових традиціях рідного народу, стимулювання потреби у набутті знань і професійної майстерності;
створення умов для підвищення авторитету чесної, високопродуктивної праці, розвитку здібностей, самовизначення та громадського становлення;
формування високої духовності, потреби постійного морального вдосконалення, оволодіння відповідними етичними знаннями, нормами поведінки, виховання поваги до людської гідності та честі дівчат і юнаків, уміння встановлювати морально чисті, доброзичливі та гуманні відносини між статями, психологічна підготовка до сімейного життя;

Література

Васянович Г. П. Гуманітарна освіта і стиль педагогічної діяльності викладача професійно-технічного навчального закладу // Гуманітарна освіта і виховання особистості: Збірник наукових праць / За ред. Г. П. Васяновича. – Львів: Сполом, 2004. – С. 9-28.
Нова роль викладача [Професор О. Пономарьов.] [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://polytechnic.kpi.kharkov.ua/ViewArticle.asp?id=60.
Товариство «Рідна школа» : Історія і сучасність : наук. альм. /упоряд. І наук. Ред. Д.Герцюк, П.Сікорський. – Львів : видавництво Львів.край.т-ва «Рідна школа», кафедра загальної та соціальної педагогіки ЛНУ ім.І.Франка. — 2007. — Ч. 4. — С. 161—171.
Сутність національного виховання. [Електронний ресурс] -Режим доступу: http://www2.znz.edu-ua.net/storage/200.doc.
. Зміст процесу виховання. Тема №7. [Електронний ресурс] – Режим доступу:http://www.tspu.edu.ua/subiects/74/Pedahohika/Lekcii/Lec7.htm1.
Товариство «Рідна школа» : Історія і сучасність : наук. альм. /упоряд. І наук. Ред. Д.Герцюк, П.Сікорський. – Львів : видавництво Львів.край.т-ва «Рідна школа», кафедра загальної та соціальної педагогіки ЛНУ ім.І.Франка. — 2007. — Ч. 4. — С. 161—171.
Вишневський О. Теоретичні основи сучасної української педагогіки : навч. посіб. — 3-тє вид., доопрац. і доп. —К. : Знання, 2008. — 566 с.
Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді / наказ МОН України від 16.06.2015 р. № 641.
. Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 31.10.2011 р. № 1243 «Про основні орієнтири

виховання учнів 1–11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України» [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://govuadocs.com.ua/docs/index-19246059.html.

Системапатріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах модернізаційних суспільних змін : навч.-метод. посіб. / авт. кол.: І. Д. Бех, К. О. Журба, В. А. Киричок [та ін.]. — К. : Пед. думка, 2011. — 240 с.
http://pidruchniki.com/13160901/pedagogika/osnovi_natsionalnogo_vihovannya
http://4vpupo.org.ua/download/metod_probl/vikh_patriot_tsin.pdf
http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc34.

скачати