1   2
Ім'я файлу: Система живлення двигунiв газобалонних установок_2010.doc
Розширення: doc
Розмір: 1060кб.
Дата: 25.10.2021
скачати

Рис. 4. Газовий редуктор низького тиску.

1 - кришка корпусу редуктора; 2 - корпус розвантажувального пристрою; 3 - корпус редуктора; 4 - важіль клапана другого ступеня; 5 - штовхач клапана другого ступеня; 6 - регулювальний гвинт клапана другого ступеня; 7 - витратомірна шайба потужностей регулювання кількості газу; 8 - витратомірна шайба економічного регулювання кількості газу; 9 - клапан економайзера; 10 - штовхач клапана економайзера; 11 - пружина клапана економайзера; 12 - мембрана економайзера; - пружина мембрани економайзера; 14 - вакуумна порожнина економайзера; 15 - корпус економайзера; 16 - клапан другого ступеня; 17 - сідло клапана другого ступеня; 18 - важіль клапана першого ступеня; 19 - пружина мембрани першого ступеня; 20 - регулювальна гайка пружини мембрани першого ступеня; 21 - датчик манометра низького тиску; 22 - шток мембрани першого ступеня; 23 - верхня кришка корпусу редуктора; 24 - з'єднувальна тяга; 25 - мембрана першого ступеня; 26 - регулювальний гвинт клапана першого ступеня; 27 - клапан першого ступеня; 28 - сідло клапана першого ступеня; 29 - корпус газового фільтра; 30 - фільтрувальний елемент; 31 - порожнина першого ступеня; 32 - порожнина розвантажувального пристрою; 33 - порожнина другого ступеня; 34 - розвантажувальна мембрана; 35 - мембрана другого ступеня; 36 - шток мембрани другого ступеня; 37 - регулювальний ніпель пружини мембрани другого ступеня; 38 - стержень штокa; 39 - пружина мембрани другого ступеня; 40 - кран для зливання конденсату.
Газовий редуктор низького тиску (Рис. 4). становить двоступінчастий автоматичний регулятор тиску мембранного типу з важільною передачею від діафрагми до клапанів. Основне призначення редуктора полягає у зниженні тиску газу, який надходить до змішувача. Водночас в редукторі здійснюється автоматичне регулювання кількості газу, потрібного для різних режимів роботи двигуна, за допомогою дозувально-економайзерного пристрою.

Кожний ступінь редуктора обладнано регулювальним клапаном, плоскою мембраною з прогумованої тканини, пружиною та важелем, що з'єднує мембрану з клапаном. Обидва ступені редуктора разом із розвантажувальним і дозувально-економайзерним пристроєм об'єднано в одному агрегаті.

Коли двигун не працює й витратний вентиль на хрестовині закритий, тиск у порожнині 31 першого ступеня дорівнює атмосферному, і клапан 27 першого ступеня відкритий під дією пружини 19 (див. додаток Б).

Коли вентиль відкрито й увімкнено електромагнітний клапан, газ, пройшовши крізь фільтри вентиля, електромагнітного клапана й редуктора низького тиску, надходить у порожнину 31 першого ступеня редуктора. Газ тисне на мембрану 25, яка, долаючи зусилля пружини 19, прогинається й у момент досягання заданого тиску через важіль 18 закриває клапан 27. Тиск газу в порожнині регулюється зміною зусилля пружини 19, що діє на мембрану 25, за допомогою гайки 20. Клапан 16 другого ступеня закритий і щільно притиснутий до сідла пружиною розвантажувальної мембрани й пружиною 39, зусилля від яких передається через шток 36 і стержень 38, важіль 4 і штовхан 5. Особливість конструкції другого ступеня полягає в застосуванні розвантажувального пристрою. Коли двигун не працює, пружина диска розвантажувального пристрою створює додаткове зусилля, що через важільну систему передається на клапан 16 і запирає його, надійно перекриваючи вихід газу до змішувача.

Під час пуску двигуна у змішувальній камері карбюратора створюється розрідження, яке шлангами (через вакуумну порожнину економайзера) передається в порожнину 32 розвантажувального пристрою. Розвантажувальна мембрана 34 внаслідок розрідження прогинає й стискає пружину диска, тим самим розвантажуючи клапан 16 другого ступеня. Зусилля пружини 39 стає недостатнім для втримання клапана 16 другого ступеня закритим, і він відкривається під тиском газу з порожнини 31 першого ступеня. Газ заповнює порожнину 33 другого ступеня, а потім крізь економайзер надходить у змішувач. Тиск газу в порожнині 31 першого ступеня встановлюється в межах 0,18...0,20 МПа.

У режимі холостого ходу витрата газу невелика, і в порожнині 33 другого ступеня створюється надлишковий тиск. Зі збільшенням витрати газу тиск у порожнині 33 знижується майже до атмосферного. В міру відкривання дросельних заслінок подача газу в циліндри двигуна збільшується. Кількість газу, що визначає склад газоповітряної суміші, регулюється економайзером: в режимі часткових навантажень двигун працює на збіднених сумішах, що дає змогу досягти найкращої економічності, а для того щоб двигун розвинув максимальну потужність при повному відкритті дросельних заслінок, паливна суміш збагачується.

Склад газоповітряної суміші, що надходить до двигуна, регулюється дозувально-економайзерним пристроєм (рис. 5), який складається з дозувального пристрою, економайзера з пневматичним приводом та патрубка для відведення газу з редуктора.

Коли двигун працює на часткових навантаженнях (з не повністю відкритими дросельними заслінками), газ із редуктора подається крізь дозувальний отвір шайби 10. Потужне регулювання двигуна (в разі повного відкриття дросельних заслінок) забезпечується при відкритому клапані 8.

Простір між діафрагмою 6 та кришкою 5 економайзера за допомогою штуцерів і гумових трубок 1, 2 сполучається з впускним трубопроводом двигуна й розвантажувальним пристроєм газового редуктора.

У корпусі 4 дозувально-економайзерного пристрою розміщено діафрагму 6 і пружину 7, затиснуті кришкою 5, клапан 8.

В карбюраторі-змішувачі К-91 газовий змішувач конструктивно об'єднано з перехідником карбюратора К-88А (рис. 6), на якому встановлено повітряний фільтр. У перехідник-змішувач 5 газ надходить крізь патрубок 3 і зворотний клапан 4, який під час роботи двигуна в режимі холостого ходу закритий. В цьому разі газ трубкою 2 надходить у канали холостого ходу змішувальних камер карбюратора з патрубка змішувача.


Рис. 5. Дозувально-економайзерний пристрій

1 - трубка для з'єднання із впускним трубопроводом двигуна; 2 - трубка для з'єднання з розвантажувальним пристроєм; 3 - патрубок виходу газу у змішувач; 4 - корпус; 5 - кришка; 6 - діафрагма; 7 - пружина діафрагми; 8 - клапан; 9 - пружина клапана; 10,11 - шайби відповідно економічного й потужнісного регулювання; 12 – пластинаною.


Рис. 6. Карбюратор-змішувач К-91

1 - гвинти якісного регулювання складу суміші в разі роботи на бензині; 2 - трубка холостого ходу; 3 - патрубок для підведення газу; 4 - корпус зворотного клапана; 5 - пехідник-змінювач; 6 – карбюратор; 7 - гвинт регулювання кількості суміші; 8 - гвинт регулювання загальної подачі газу в систему холостого ходу; 9 - гвинт регулювання подачі газу на мінімальній частоті обертання колінчастого вала.
Система живлення бензином автомобіля ЗИЛ-138А відрізняється від системи живлення автомобіля ЗИЛ-130 тим, що між бензонасосом і поплавцевою камерою карбюратора встановлено електромагнітний клапан-фільтр. Коли вимикається запалювання, клапан автоматично закривається. Клапан може бути закритий і в разі ввімкненого запалювання, якщо перемикач виду палива встановлено в положення «0» (коли весь бензин із бензобака витрачено) або в положення «газ». У корпус клапана вмонтовано стандартний фільтр тонкої очистки бензину з керамічним фільтрувальним елементом і знімним пластмасовим стаканом-відстійником.

Газовий редуктор високого тиску. Заправляти газобалонні установки можна тільки на газонаповнювальних станціях, коли двигун не працює. Під час заправляння балонів зрідженим газом треба берегтися обмороження. Експлуатація газобалонних автомобілів з несправним газовим обладнанням і витіканням газу забороняється. Коли не вдається усунути витікання газу, його випускають в атмосферу (якомога далі від людей і джерел вогню).

Ремонт газобалонних установок
Основні несправності зазначеної установки пов’язані насамперед із порушенням герметичності системи та витіканням газу.

Основні несправності редуктора високого тиску – негерметичність клапана редукуючого вузла й негерметичність у з’єднаннях корпусних деталей. Різке зниження тиску на виході з цього редуктора під час відкривання дросельних заслінок свідчить про засмічення фільтра.

Несправність газового редуктора низького тиску найчастіше полягають у пропусканні газу крізь клапани, коли двигун не працює, відсутності або недостатній подачі газу.

Виявити негерметичність клапана першого ступеня можна за допомогою манометра низького тиску або на слух.

Негерметичність клапана другого ступеня ускладнює пуск двигуна, поліпшує роботу на холостому ходу; після зупинки двигуна газ витікає в підкапотний простір.

У разі негерметичності діафрагми першого ступеня газ витікає крізь отвір у регулювальній частині пружини першого ступеня. Якщо порушення герметичності діафрагми другого ступеня, газ виходить крізь кришку регулювального ніпеля цього ступеня.

Основні несправності системи живлення

Основні несправності системи живлення полягають в утворенні густої або рідкої суміші. Густа горюча суміш через нестачу повітря згорає в циліндрах двигуна не повністю і частково догорає в глушнику, відбувається димний випуск відпрацьованих газів. Причинами перебільшення горючої суміші є: високий рівень палива в камері поплавця, розробка отворів жиклерів на тлі пошкодження прокладок під ними, засмічення повітряних жиклерів, нещільне закриття клапанів економайзера і прискорювального насоса, неповне відкриття повітряної заслінки.

Рідка горюча суміш також володіє зниженою швидкістю згорання, двигун перегрівається і його робота супроводжується різкою бавовною в карбюраторі. Причинами утворення бідної суміші є зменшення подачі палива або підсос повітря в місцях кріплення карбюратора і впускного трубопроводу до головок циліндрів. Зменшення подачі палива можливе при заїданні повітряного клапана в пробці паливного бака, частковому засміченні паливних приводів, фільтрів-відстійників і сіткових фільтрів, пошкодженні діафрагми і нещільному приляганні клапанів паливного насоса, нещільному кріпленні паливних приводів до штуцерів, низькому рівні палива в камері поплавця карбюратора, засміченні паливних жиклерів.

Технічне обслуговування газобалонних установок
ЩТО

Оглядом перевірити кріплення газових балонів і герметичність з’єднань усієї газової системи. Наприкінці робочого дня перевірити геометричність арматури балонів і витрачених вертикалів. Змити відстій із газового редуктора низького тиску. Пересвідчитися в тому, що в з’єднаннях бензопроводів і електромагнітного клапана-фільтра не підтікає бензин.

ТО-1

Технічне обслуговування №1 призначено для забезпечення надійної, безвідмовної роботи устаткування до наступного технічного обслуговування. При проведенні ТО-1 крім виконання операцій (ЩТО), перевіряється надійність кріплення агрегатів, стан різьбових з'єднань, проводиться підтяжка, шплінтовка, регулювання окремих агрегатів і вузлів, змащувальні роботи і усунення несправностей, виявлених в процесі експлуатації, перевірка роботи запобіжного клапана газового редуктора високого тиску.

Крім цього проводиться змащення різьби штоків магістрального, наповнювального та витратного вентилів. Зняття, очищення й встановлення на місце фільтрувальних елементів магістрального фільтра та фільтра редуктора високого тиску. Перевірка геометричності газової системи стисненим азотом або стисненим повітрям. Перевірка пуск і роботу двигуна на холостому ходу як на газі, так і на бензині.

ТО-1 проводить персонал, закріплений за даним устаткуванням, обслуговування проводиться на постах ТО.

ТО-2

Технічне обслуговування №2 призначено для поглибленої перевірки технічного стану машини і її механізмів і проведення регулювальних і ремонтних робіт з метою забезпечення надійної, безвідмовної роботи устаткування до чергового технічного обслуговування. Об'єм ТО-2, окрім робіт, що входять в ТО-1, включає ретельну перевірку стану всіх агрегатів і вузлів з їх частковим розбиранням. На час проведення ТО-2 машину знімають з експлуатації.

При ТО-2 необхідно перевірити геометричність редукторів високого й низького тисків; у разі потреби відрегулювати тиск на виході та тиск спрацьовування запобіжного клапана (редуктор високого тиску). Відрегулювати тиск у першому й другому ступенях редуктора низького тиску. Перевірити роботу запобіжного клапана газового балона роботу манометрів високого й низького тисків. Перевірити кріплення карбюратора й перехідника зміщувача до карбюратора. Зняти підігрівник, промити, перевірити його геометричність. Перевірити роботу заслінки та її привода й встановити на місце. Зняти ти промити повітряний фільтр, залити в його ванну свіжу оливу. Перевірити й, якщо треба, відрегулювати змішувач на мінімальний вміст оксиду, вуглецю у відпрацьованих газах двигуна.

Робота виконується персоналом, що працює із застосуванням устаткування на постах ТО.

СТО

Сезонне технічне обслуговування (СТО) необхідне для підготовки машини до переходу від осінньо-зимового до весняно-літнього періоду експлуатації і навпаки. СТО включає всі види робіт ТО-2 і роботи, що забезпечують своєчасну підготовку до майбутнього сезону (зміна експлуатаційних матеріалів відповідно до майбутнього сезону, виконання спеціальних регулювальних робіт). Роботи по СТО зазвичай поєднуються з технічним обслуговуванням №2.

При СТО передбачається розбирання, очищення й регулювання карбюратора-зміщувача, редукторів, фільтрів, електромагнітних запірних клапанів. Перевірити тиск спрацювання запобіжного клапана редуктора високого тиску. Один раз у три роки провести огляд газових балонів. Готуючись до зимової експлуатації, злити відстій і промити бензобак автомобіля.

Для ТО автомобілів в гаражі є комплексна бригада яка виконує всі види ТО і ремонту. При виконанні всіх видів ТО виконують наступні операції.

Щоденне обслуговування (ЩТО)

– очищення двигуна від пилу і грязі;

– зовнішнім оглядом перевіряють відсутність підтікання масла, палива, що охолоджує рідини;

– перевіряють рівень масла і при необхідності доливають його;

– перевіряють натягнення ременя генератора.

Технічне обслуговування №1 (ТО-1)

При ТО-1 виконуються операції ЩТО, а також:

– перевіряють рівень масла і при необхідності доливають його до рівня контрольних отворі в агрегатах трансмісії;

– перевіряють і регулюють прилади системи живлення і електроустаткування.

Технічне обслуговування №2 (ТО-2)

При ТО-2 виконуються операції ТО-1, а також:

– промивають очисники повітря;

– зливають відстій з фільтру грубого очищення палива;

– замінюють масло в картері двигуна.

При сезонному обслуговуванні (СО) проводиться перевірка акумуляторних батарей (перевірка рівня і щільності електроліту), міняють масло і паливо відповідне наступаючому сезону.

Технічне обслуговування системи живлення

Під час першого технічного обслуговування перевіряють оглядом стан приладів системи живлення, герметичність їх з'єднань і при необхідності усувають несправності. При роботі в умовах великої запиленої промивають ванну і фільтруючий елемент повітряного фільтру двигуна.

При другому технічному обслуговуванні перевіряють кріплення і герметичність паливного бака, з'єднань трубопроводів, карбюратора і паливного насоса; дія приводу, повноту закриття і відкриття повітря і дросельних заслінок і при необхідності усувають несправності; перевіряють за допомогою манометра роботу паливного насоса без зняття з двигуна; рівень палива в камері поплавця карбюратора; легкість пуску і роботу двигуна. При необхідності регулюють карбюратор на малі обороти холостого ходу; промивають фільтруючий елемент і замінюють масло в повітряному фільтрі; знімають і промивають фільтр-відстійник і фільтр тонкого очищення палива, оглядають і при необхідності очищають відстійник паливного насоса від води і грязі.

При підготовці до зимової експлуатації (сезонне технічне обслуговування) промивають паливний бак; перевіряють карбюратор і паливний насос на спеціальних стендах.

Перевірка і регулювання рівня палива в камері поплавця. У карбюраторі К-88А вивертають пробку в нижній частині колодязя економайзера, вкручують замість неї з гумовим шлангом і скляною трубкою. Розташувавши трубку вертикально, важелем ручної підкачки паливного насоса нагнітають паливо в камеру поплавця.

При необхідності проводять регулювання рівня палива підгоном важеля поплавця або зміною кількості прокладок під корпусом голчатого клапана карбюратора.

У карбюраторі К-126Б, що встановлюється на двигунах ЗМЗ-53, рівень палива в камері поплавця контролюють через оглядове вікна. Рівень палива повинен бути на 19–21 мм нижче за площину роз'єму верхньої і середньої частин карбюратора. Для регулювання рівня палива підгинають язичок на важелі поплавця.

Техніка безпеки при ремонті і технічному обслуговуванні газобалонних установок
Технічне обслуговування й ремонт автомобілів виконують у призначених для цього місцях (на постах). На робочих місцях мають забезпечуватися безпечні умови для проведення робіт і обладнання, інструмент та прилади мають відповідати характеру виконуваної роботи й унеможливлювати травматизм.

Наприкінці зміни слід вимкнути рубильник стенда, закрити крани паливних баків, перекрити вентиль подачі стисненого повітря.

Під час роботи під перекинутою кабіною автомобіля положення обмежувача треба зафіксувати защіпкою, в разі опускання кабіни – надійно закрити запірний механізм і правильно встановити запобіжний крюк у пазу опорної балки.

Пускати газовий двигун, якщо є витікання газу, не допускається.

Регулярні роботи з працюючим двигуном слід виконувати на спеціальному посту з місцевою вентиляцією для видалення відпрацьованих газів.

Займання треба гасити за допомогою вогнегасників, піском, або струменем розпиленої води. Балони з газом слід поливати холодною водою, щоб запобігти підвищенню тиску в них.

Заправляти газобалонні установки можна тільки на газонаповнювальних станціях, коли двигун не працює. Під час заправляння балонів зрідженим газом треба берегтися обмороження.

Експлуатація газобалонних автомобілів з несправним газовим обладнанням і витіканням газу забороняється. Коли не вдається усунути витікання газу, його випускають в атмосферу (якомога далі від людей і джерел вогню).

До водіння й обслуговування газобалонних автомобілів, допускаються особи, які мають відповідну підготовку і склали іспити з техмінімуму та техніки безпеки. Виконувати технічне обслуговування газобалонних установок можуть тільки кваліфіковані слюсарі, які пройшли відповідну підготовку й мають посвідчення.

У разі примусового переміщання автомобілів з поста на пост потокової лінії передбачають світлову або звукову сигналізацію. Після сигналу про початок пересування конвеєра робітники повинні покинути робочі місця, вийти з оглядової ями й відійти від конвеєра. Для екстренного зупинення конвеєра на кожному посту є кнопки «Стоп».

Електричне обладнання діагностичного стенда з біговими барабанами (пульт керування, апаратні шафи, блоки барабанів тощо) має бути надійно заземлене.

Наприкінці зміни слід вимкнути рубильник стенда, закрити крани паливних баків, перекрити вентиль подачі стисненого повітря.

Під час роботи під перекинутою кабіною автомобіля положення обмежувача треба зафіксувати защіпкою, в разі опускання кабіни — надійно закрити запірний механізм і правильно встановити запобіжний крюк у пазу опорної балки.

Пуск двигуна треба здійснювати стартером, як виняток — пусковою рукояткою. Аби уникнути травмування кисті, рукоятку слід брати так, щоб всі пальці правої руки розташовувалися по один бік ручки. Повертати колінчастий вал треба тільки знизу вгору, довкола — забороняється.

Пускати газовий двигун, якщо є витікання газу, не допускається.

Регулювальні роботи з двигуном, що працює, слід виконувати на спеціальному посту з місцевою вентиляцією для видаляння відпрацьованих газів.

Забороняється підтягувати деталі газобалонного обладнання автомобіля й виконувати інший ремонт, якщо у вузлах і трубопроводах є газ під тиском.

У приміщеннях для ТО й ремонту автомобілів забороняється залишати порожню тару з паливом та мастильними матеріалами. Розлите паливо або оливу слід негайно прибрати, використовуючи пісок чи тирсу. Після завершення роботи всі використані ганчірки слід скласти у спеціальну тару.

Технічне обслуговування й ремонт приладів системи живлення, знятих з автомобіля, виконують у цеху (на дільниці). Біля ванни , для миття деталей системи живлення, біля верстаків для розбиран-ня-складання, перевірки й регулювання приладів, а також біля токарного верстата мають бути вентиляційні відсмоктування.

Роботи, пов'язані із зачищанням деталей перед паянням та лудінням, виконують на робочих місцях, обладнаних місцевою вентиляцією. Паливні баки й тару з-під пальних сумішей перед ремонтом треба промити гарячою водою, пропарити гострою парою, промити каустичною содою та просушити гарячим повітрям. Перед паянням і заварюванням слід відкрити пробки.

Роботи з акумуляторними батареями треба виконувати в ізольованих приміщеннях із дотриманням вимог безпеки, викладених нижче.

Усі особи, які причетні до роботи з акумуляторними батареями, повинні пройти спеціальний інструктаж з техніки безпеки.

Уразі потрапляння електроліту або кислоти на шкіру необхідно негайно змити їх водою, 10 %-м розчином соди чи нашатирного спирту.

Закінчивши роботу з акумуляторами, перед уживанням їжі треба прополоскати рот і старанно вимити руки гарячою водою з милом. Заходити в їдальню в спецодязі забороняється. Щоденно вранці, після завершення роботи та ввечері необхідно чистити зуби.

На робочих місцях мають бути аптечки з йодом, ватою, марлею та 10 %-м розчинами соди й нашатирного спирту.

Питну воду слід зберігати у шафі в закритій місткості.

У робочих приміщеннях забороняється палити, а також зберігати продукти харчування.

Після закінчення кожної зміни треба робити вологе прибирання підлог, столів, верстаків та інструментів.

При акумуляторному цеху мають бути обладнані роздягальня та вмивальня з шафами для зберігання домашнього одягу й окремо — спецодягу.

Забороняється транспортувати акумуляторні батареї вручну (незалежно від кількості їх).

В акумуляторних та зарядних приміщеннях мають бути вікна, що відчиняються.

Підлога робочого приміщення (акумуляторного цеху), де ремонтуються акумулятори, має бути цегляною або бетонною, несли-зькою й без вибоїн.

Покриття стелажів, стін і підлоги має бути кислототривким, а поверхня стін, крім того, — гладенькою по висоті не менше ніж 1,75 м.

Поверхня робочих столів, на яких розбирають і складають акумуляторні батареї, має бути рівною, без щілин і тріщин, а покриття — стійким проти сірчаної кислоти.

Свинцевий порошок, глет і сурик для акумуляторних майстерень треба доставляти в металевій, герметичне закритій тарі й зберігати в окремому приміщенні.

Непридатні пластини, свинець та його відходи треба зберігати в окремому ящику, що закривається.

В акумуляторному цеху обов'язково має бути водопровід, щоб у разі потрапляння кислоти на шкіру робітника її можна було б змити.

Електропроводка в акумуляторній майстерні має бути герметичною й виконуватися в металевих трубах, покритих асфальтовим лаком. Освітлення акумуляторного цеху й зарядного приміщення, а також зарядна установка мають бути вибухобезпечного виконання. В зарядному приміщенні не можна встановлювати генератори й відкриті електродвигуни. Воно має бути обладнане припливно-витяжною вентиляцією для видаляння шкідливих газів, що виділяються під час заряджання акумуляторів. У приміщенні категорично забороняється палити й користуватися відкритим вогнем, оскільки водень, який виділяється під час заряджання акумуляторів, сполучаючися з киснем повітря, утворює гримучий газ, що легко вибухає.

Тріщини в мастиці акумуляторних баків треба згладжувати металевим предметом. Не допускається розплавляти мастику на діючій батареї полум'ям паяльної лампи, оскільки гази, що містяться в акумуляторі, можуть вибухнути.

Електроліт слід приготовляти вливанням тонкої струминки кислоти в дистильовану воду. Не можна вливати воду в сірчану кислоту, оскільки розчинення кислоти у воді супроводжується розбризкуванням, що може спричинити тяжкі опіки. Забороняється приготовляти електроліт у скляній нетермостійкій посудині, оскільки вона може луснути від теплоти, яка виділяється в процесі розчинення сірчаної кислоти. Зберігати кислоту й електроліт допускається тільки в спеціально відведеному приміщенні, підлога та стіни якого мають кислототривке покриття.

У приміщенні для заряджання акумуляторних батарей не можна виконувати інші роботи (розбирання, складання, ремонт). Температура в цьому приміщенні має бути не нижчою ніж +10 °С.

У зарядному приміщенні мають бути вмивальники, бочки з 10 %-м розчином питної соди, а також протипожежні засоби (вогнегасники, вода, пісок, лопати тощо).

Одночасне заряджання понад десяти акумуляторних батарей має відбуватися в ізольованих приміщеннях зі стелажами.

Одночасне заряджання менше ніж десяти акумуляторних батарей можна виконувати в приміщеннях ремонтних цехів, але акумуляторні батареї обов'язково треба встановлювати у витяжній шафі. Будова шаф має внеможливлювати просочування водню в приміщення.

Під час заряджання акумуляторних батарей не можна користуватися навантажувальною вилкою.

З'єднувати акумуляторні батареї, що заряджаються, треба за допомогою освинцьованих затискачів, які щільно прилягають і виключають можливість іскріння. Забороняється з'єднувати акумуляторні батареї дротом. Зварювальні, бляшано-кузовні, фарбувальні роботи слід виконувати в окремих ізольованих приміщеннях, обладнаних припливно-витяжною вентиляцією.

Демонтаж і монтаж шин автомобілів слід здійснювати на спеціально відведених місцях (постах). Перед демонтажем шини потрібно випустити повітря з камери. Під час накачування необхідно стежити за показами манометра, не допускаючи підвищення тиску повітря в шині понад установлену норму.

Миття автомобілів, агрегатів і деталей здійснюють на мийній дільниці, підлога якої має вологостійке покриття та уклон для стікання рідини. Дільницю обладнують припливно-витяжною вентиляцією, а мийні ванни — витяжними зонтами. Перед приготуванням і використанням мийних розчинів слід надягти гумові фартух, чоботи, рукавички, а також захисні окуляри.

Пожежна безпека. Пожежі на автопідприємствах можуть виникнути з таких причин:

• порушення правил використання відкритого вогню, електричної енергії;

• виконання зварювальних робіт у приміщеннях і на територіях, захаращених пальними матеріалами;

• використання непідготовленої техніки в пожежонебезпечних місцях;

• експлуатація несправних систем опалення, електродвигунів електронагрівальних приладів;

• порушення норм зберігання пожежонебезпечних несумісних матеріалів, вибухонебезпечних речовин.

До організаційних протипожежних заходів належать:

• розроблення правил та інструкцій з протипожежної безпеки-

• організація вивчення цих правил та інструкцій; '

• визначення терміну, місця й порядку проведення протипожежного інструктажу;

• організація належного протипожежного нагляду за об'єктами.

За здійснення всіх протипожежних заходів на АТП відповідає особа з числа керівного складу.

Кожне автопідприємство повинне мати первинні засоби пожежогасіння, до яких належать:

4- внутрішні крани з пожежними рукавами й стволами;

• вогнегасники пінні, вуглекислотні, порошкові; + ящики й бочки з піском, водою;

• покривала азбестові, повстяно-азбестові, брезентові;

• ручний пожежний інструмент (гаки, ломи, сокири, пожежні відра тощо).

Правила застосування пожежного інструменту й вогнегасників вивчають на вступному та наступних (на робочому місці) інструктажах.

• Усі проходи, проїзди й територію не можна захаращувати. Кількість автомобілів на стоянці має не перевищувати допустимої.

• На території стоянки автомобілів забороняється: виконувати будь-які роботи із застосуванням відкритого вогню; заряджати акумуляторні батареї; палити; зберігати використаний обтирний матеріал.

Розлите паливо або оливу треба негайно прибрати.

• Водій повинен стежити за справністю електрообладнання й пересвідчуватися, що не підтікає паливо.

• У разі спалахування автомобіля треба негайно видалити його із зони стоянки й вжити заходів для гасіння пожежі.

• Якщо виникла пожежа, слід викликати пожежну команду.

Список використаних джерел


  1. Автомобили ЗИЛ-130, ЗИЛ-138 и их модификации: Руководство по эксплуатации/Московский автомобильный завод им. И.А. Лихачева. — М.! Машиностроение, 1985. — 280 с, ил. В пер.: 1 р. 30 к.

  2. Баранов Л.Ф. Техническое обслуживание и ремонт.–М.: Высшая школа, 2001.–416с.

  3. Боровських Ю.І., Буральов Ю.В., Морозов К.А. Будова автомобілів. – К., 1991.

  4. Грищенко С.М. Диагностика и обслуживание автомобилей.–Ставрополь: СПИ, 1977.–287с.

  5. Епифанов Л.И. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. –М.: Высшая школа, 2001. –280с.

  6. Кисликов В.Ф., Лущик В.В. Будова й експлуатація автомобілів. –К.:Либідь, 1999. –400с.

  7. Михайловский Е. В. Устройство автомобилей. – М.: Машиностроение, 1981.

  8. Лауш П.В., Власинко Н.В., Столяров И.П. и др. Техническое обслуживание и ремонт машин. –к.: Высшая школа, 1989. –351с.

  9. Румянцев С.И., Синельникове А.Ф., Штоль Ю.Л. Техническое обслуживание и ремонт автомобилей. – М., 1989.

  10. Шестопалов К.С., Чиняев В.Г. Устройство и эксплуатация автомобиля. – М., 1994.

  11. Шумик С.В. Основы технической эксплуатации автомобилей. – Минск: Высшая школа, 1981. –286с.


1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас