Ім'я файлу: ДИПЛОМ З ПРАВКАМИ - Ріпак озимий.docx
Розширення: docx
Розмір: 87кб.
Дата: 23.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Курсова робота - замовлення 03.11.docx
Розширення: docx
Розмір: 87кб.
Дата: 23.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Курсова робота - замовлення 03.11.docx
____________________________________________________________________
Позитивні боки роботи (наявність замовлення, публікації, апробації) ____________________________________________________________________
Недоліки роботи:
по змісту результативної частини роботи ____________________________________________________________________
з обґрунтування прийнятих рішень ____________________________________________________________________
із загального оформлення роботи
____________________________________________________________________
5. Загальне оцінювання дипломної роботи і можливість присвоєння кваліфікації ____________________________________________________________________
____________________________________________________________________
Рецензент ___________________________________________________________
(назва кафедри)
_____________________
(посада, наукове звання) (підпис) (прізвище, ініціали)
«_____» _____________________ 202__ р.
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
Народногосподарське значення ріпака.
Основні шкодочинні організми ріпаку озимого.
Заходи захисту культури від шкідників.
РОЗДІЛ 2. ОБ’ЄКТ, ПРЕДМЕТ ТА УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗДІЛ 3. МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
РОЗДІЛ 4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Розвиток цін на зернові культури на ринку України за останні роки змушує багатьох керівників сільгосппідприємств замислитися над питаннями: які культури вирощувати на перспективу, що не спричинять проблем з реалізацією; зростатимуть ціни на ринку чи залишаться стабільними.
Аналізуючи світовий ринок рослинницької продукції, можна упевнено стверджувати, що найближчими роками перспективним залишиться виробництво олійних культур. За даними дослідницького бюро світового ринку ІSТА Міеlkе GmbН у Гамбурзі, останніми роками світове споживання олій та рослинних жирів щороку підвищувалося на 4%. Приріст виробництва олійних культур за останні 12 років щороку становив 3,5 млн. т. Сюди входять не лише потреби харчової промисловості, а й промислова переробка на технічні цілі (у хімічній промисловості, виробництво біодизеля та олив).
Що ж до структури споживання, то серед 17 олійних культур світове лідерство належить соєвій олії — 25,8%, за ним іде олія пальмова — 21,2% і на третьому — олія ріпакова — 9,8%. Позиція на світовому ринку соняшнику скоротилася до 6,6%.
Традиційною олійною культурою України є соняшник, площі якого перевищують 2,7 млн. га. Через низькі затрати обігових коштів виробництво соняшнику навіть за врожайності 15 ц/га забезпечує чималий прибуток господарству. У південних регіонах України соняшник залишиться однією з основних культур. Однак подальше зростання виробництва цієї культури за рахунок розширення площ уже неможливе. Порушення сівозмін шляхом насичення полів соняшником призводить до падіння родючості ґрунту, нагромадження шкідників і хвороб і, зрештою, до зниження врожайності.
Низькі врожаї ріпаку в Україні пов'язані з цілою низкою причин, які можна поділити на економічні, технічні й технологічні.
Актуальність обраної теми зумовлена тим, що ріпак є перспективною олійною культурою і попит на цю культуру зростає. Темою цієї робити є огляд вирощування ріпаку озимого та його шкідників в умовах СФГ «Заря», розміщеному у с. Окіп Шостинському районі Сумської області.
Метою магістерської роботи було проведення дослідження ріпаку озимого, її шкідників та методів боротьби з ними. Як результат очікується збільшення знань про особливості ріпаку озимого, її шкідників, опис методів захисту сільськогосподарської культури.
Завдання магістерської роботи. Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі вирішені такі завдання:
вивчення формування якості ріпаку озимого (літературний огляд);
вивчення ботанічних характеристик, народногосподарського значення ріпаку озимого;
вивчення формування властивостей ріпаку озимого;
вивчення хвороб та шкідників ріпаку озимого;
визначення схем, методик та умов проведення досліджень;
вивчення вимог до якості ріпаку озимого згідно стандартів;
вивчення формування та стану ринку ріпаку озимого;
зробити висновки і запропонувати рекомендації вирощування озимого ріпаку.
Теоретичною, методологічною основою роботи послужили навчальні посібники, наукові роботи, статті, розробки дослідних установ з питань вирощування озимого ріпаку, а також результати виробничої практики на базу СФГ «Заря».
Практичне значення отриманих результатів. Дослідження мали практичне значення застосування досліжних препаратів на двух ділянках, застосування препарату еталону на третій ділянці та дослідження необробленої ділянки. Встановили, що досліджуваний інсектицид Данадим® Мікс має високу технічну ефективність. У зв’язку з цим запропоноване його використання у господарстві.
Апробація результатів. Результати роботи було докладено на науковій студентській конференції у листопаді 2022 році.
Особистий внесок здобувача. Самостійно було опрацьовано літературу, обрано методику, проведено дослідження і отримано відповідні результати.
Публікації. Тези за результатами досліджень надруковані в Матеріалах наукової конференції студентів Сумського НАУ (2022 р.).
Магістерська робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновку та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1
ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Народногосподарське значення ріпака.
Озимий ріпак серед олійних культур сімейства капустяні посідає перше місце за кількістю олії в насінні: воно містить від 45 до 51 % слабовисихаючої олії (йодне число 94-112), до 20% білка і понад 17% вуглеводів. До складу ріпакової олії входить у великій кількості шкідлива для організму ерукова кислота (до 40-45%), що знижує її харчові переваги. Останніми роками у багатьох країнах виведені безерукові сорти озимого ріпаку. У олії таких сортів майже повністю відсутня ерукова кислота, а вміст олеїнової кислоти доведено до 60—70%, що значно підвищило його харчові переваги та наблизило за якістю до соняшникової олії. Ріпакова олія цих сортів широко використовується безпосередньо в їжу, а також у кондитерській, консервній, харчовій промисловості. Олія традиційних сортів ріпаку вживають у їжу після рафінування. Крім того, його використовують для виробництва біопалива, як мастильне, а також у миловарній, текстильній, металургійній, лакофарбовій та інших галузях промисловості.
Макуха та шрот озимого ріпаку є високобілковим концентрованим кормом для тварин. Шрот із насіння безерукових сортів містить шкідливих глюкозинолатів до 0,5% (замість 6-7% у звичайних сортів) і за кормовими перевагами прирівнюється до соєвого. У ньому є до 45-49% білка з високим вмістом незамінних амінокислот. Макуха і шрот звичайних сортів також згодовують худобі невеликими дозами; 1 кг макухи прирівнюється до однієї кормової одиниці.
Озимий ріпак, як високоврожайна культура з коротким періодом вегетації, широко використовується на зелений корм. У 100 кг зеленої маси ріпаку міститься до 4 кг протеїну, 16 кормових одиниць. На одну кормову одиницю у зеленій масі ріпаку припадає 180-190 г протеїну.
Озимий ріпак хороший медонос. З 1 га його посіву одержують до 100 кг меду. Високе та агротехнічне значення озимого ріпаку. Він несильно висушує ґрунт і рано звільняє поле, тому служить добрим попередником озимих зернових та ярих культур.
У зв'язку з тим, що ця рослина має короткий період вегетації та рано дозріває (особливо при використанні на зелений корм), у багатьох районах її вирощують як проміжну та пожнивну культуру. Нестача ріпаку як попередника у цьому, що може засмічувати поля падалицей [11, с.51].
Ярий ріпак (кольза) має таке значення, як і озимий. У насінні його міститься від 35 до 45% слабовисихаючого масла (йодне число 101), 21% білка і до 17-18% вуглеводів. Олію ярого ріпаку зазвичай використовують для технічних цілей (у миловарній, текстильній, лакофарбовій, металургійній та інших галузях промисловості). Внаслідок високого вмісту в ньому ерукової (до 35-40%) та ліноленової (до 10-13%) кислот харчові переваги його дуже низькі. Олія безерукових сортів відрізняється високими смаковими якостями, широко використовується в їжу та в різних галузях харчової промисловості.
Макуха ярого ріпаку містить багато білка (до 38—40%), добре збалансованого за амінокислотним складом. Кількість лізину у ньому сягає 6,1%. Однак кормова цінність його низька внаслідок високого (до 6%) вмісту шкідливих глюкозинолатів, що надають йому гіркого смаку і негативно впливають на роботу щитовидної залози (особливо у свиней та птиці). Тому згодовувати його треба невеликими дозами та після спеціальної обробки. Макуха безерукових і низькоглюкозинолатних сортів негативних впливів на організм тварин не має.
Зелена маса ріпаку широко використовується для кормових цілей. У ній міститься 4,9-5,1% білка, тобто в 2 рази більше, ніж у зеленій масі кукурудзи та соняшнику. Ярий ріпак - добрий медонос [4, с.87].
У культурі представлений озимими та ярими формами. Озимий ріпак — однорічна трав'яниста рослина з добре розвиненим стрижневим коренем, що проникає у ґрунт на глибину 1,7 м і більше.
Рослина восени утворює прикореневу розетку листя, наступного року навесні розвиває стебло висотою до 1,5 м і більше. Стебло гіллясте, покрите восковим нальотом. Нижнє листя велике, черешкове ліроподібно-перисторозсічене; верхні – дрібні, сидячі, подовжено-ланцетні. Листя вкрите сильним восковим нальотом [2, с.241].
Квітки великі, жовтого забарвлення, зібрані в суцвіття — пухку кисть. Озимий ріпак є факультативним самозапилювачем, спостерігається і перехресне запилення (у 20-35% квіток). Плід - стручок, вузький, довжиною до 10 см, з тонким коротким носиком, при дозріванні розтріскується. На одній рослині утворюється до 200-430 стручків. Насіння кулясте, коричневе або сірувато-чорне з крапково-комірчастою поверхнею, трав'янистого смаку. Маса 1000 насінин 3,7-5,5 г. В одному стручці міститься до 20-25 насінин.
Ярий ріпак (кольза) - Brassica napus oleifera annua відноситься до сімейства капустяні - Brassicaceae. Це однорічна трав'яниста рослина з прямостоячим гіллястим стеблом висотою до 1,5—1,8 м. Листя у нього менш розвинене, ніж у озимого ріпаку: нижні — більші ліроподібно-перистонадрізані, черешкові; верхні - цілісні, подовжено-ланцетні. Стебла та листя покриті сильним восковим нальотом, листова пластинка з нижньої сторони опушена.
Ріпак - самозапилювач, але можливе і перехресне запилення. Плід — стручок, вузький, прямий, довжиною від 5 до 10 см, гладкий з довгим тонким носиком, при дозріванні розтріскується. Насіння дрібне, чорного або коричневого забарвлення, з гладкою поверхнею. Маса 1000 насінин 2,6-5 р. У плоді їх міститься від 18 до 30 штук [8, с.135].
1.2. Основні шкодочинні організми ріпаку озимого.
Ріпак не втрачає своєї актуальності і сьогодні. Як культура середземноморського походження він досить вимогливий до умов вирощування, а також сприйнятливий до ушкоджень шкідливими організмами.
Ріпаку озимому завдають шкоди численні шкідники. Одні види шкідників об'їдають листя, інші ушкоджують бутони, насіння. Є такі, що переносять віруси – збудників хвороб. Особливо гостро на пошкодження шкідниками озимий ріпак реагує під час посухи.
Технологія вирощування передбачає, що сівбу озимого ріпаку починають наприкінці першої та триває до середини третьої декади серпня. Вважається, що з ріпакових рослин це оптимальний термін, але цей період дещо умовний, т.я. слід робити поправку на зону вирощування та погодні умови конкретного регіону. Саме в цей період, починаючи з кінця липня та протягом вересня, на молодих пагонах ріпаку часто спостерігаються характерні ушкодження, спричинені жуками хрестоцвітих блішок Phyllotreta spp.
Хрестоцвіта блішка
За нашими спостереженнями, поява нового покоління хрестоцвітих блішок відзначали з третьої декади липня до другої серпня. Жуки насамперед заселяли напівзівліле листя рослин ріпаку озимого (кінець липня), ярого (перша декада серпня), а також ріпакової падалиці. На культурні посіви культури озимої форми вирощування жуки переходили з появою сходів (з другої декади серпня). Велика кількість сходів падалиці сповільнювала активний перехід на рослини озимого ріпаку.
В умовах Лісостепу розвиток хрестоцвітих блішок у середньому триває 50 днів, але залежно від погодних умов може змінюватися. Жуки йдуть на зимівлю з другої декади вересня, за теплої та сухої погоди зустрічалися на рослинах і в першій декаді жовтня.
Ранні посіви озимого ріпаку були більше пошкоджені блішками, ніж пізні. Заселеність посівів блошками у фазі сходів який завжди є сигналом застосування хімічних заходів захисту. Ухвалення відповідного рішення залежить від інтенсивності ушкоджуваності сім'ядольних або листової поверхні рослин. У роки досліджень ушкоджуваність рослин була не завжди критичною. Найбільших пошкоджень зазнавали сходи ріпаку раннього озимого терміну посіву (перша декада серпня), а найменше - пізнього (третя декада). Ушкодження листової поверхні становили відповідно від 10 до 25% і менше 10% - в кінці третьої декади.
Покоління хрестоцвітих блішок, яке перезимувало, більш агресивне, ніж нове, літнє. Весняний брак корму для шкідників викликає інтенсивне харчування жуків, чого не можна сказати про літнє покоління блішок. Їх чисельність на рослинах ріпаку озимого може бути більшою, а ушкодження, що викликаються ними, - менше. Ушкодження листової поверхні сходів ріпаку озимого незначна, оскільки у липні-серпні блішки мають достатньо додаткового корму. Ідеальним для оптимального зростання та розвитку жуків є чергування посушливих та вологих днів.
З метою вимірювання критичного значення пошкоджень хрестоцвітими блішками (Phyllotreta spp.) площі листової поверхні рослин ріпаку через кожні два-три дні, починаючи від появи сходів до початку формування другої пари справжнього листя, проводили обстеження всіх ділянок. У чотирьох місцях кожної ділянки (1 м2) підраховували жуків та з'ясовували характер та ступінь ушкодження (уколи, виразки, об'їдені краї).
Блошки нерівномірно розміщуються на полі: їх кількість збільшується в міру віддалення від центру поля і значно зростає по краях. Тому обліки робили кожні 20 п.м. у напрямку до центру ділянки. Терміни появи різних видів блішок, характер ушкоджень, що викликаються ними, під час харчування на листочках і загальний цикл розвитку приблизно однакові.
За даними зарубіжних вчених, рослини ріпаку витримують ушкодження сім'ядольної поверхні до 50%, проте, за нашими спостереженнями, якщо пошкоджена точка росту - рослина гине, одночасно ушкодження сім'ядольних листочків може коливатися в межах 10-20%. Таке явище рідкісне, особливо для сходів озимого ріпаку, проте можливе за умови сухої та спекотної погоди. Нестача вологи наводить жуків інтенсивніше харчуватися, що призводить до значного виснаження посівів. У такий період недолік вологи жуки хрестоцвітих блішок успішно компенсують шляхом харчування на інших рослинах сімейства капустяних (Brassicaceae) та деяких бур'янів, оскільки цикл їхнього розвитку завершився. Наступного року нестатевозрілі жуки, які перезимували ранньою весною мігрують на сходи капустяних рослин, серед яких як бур'яни, так і посіви озимого ріпаку. За нашими спостереженнями, блішки не завдавали істотної шкоди рослинам ріпаку.
Ріпаковий пильщик
Ще один, не менш важливий, шкідник цієї культури. Основну небезпеку для рослин озимого ріпаку становлять хибні гусениці цього шкідника.
За умови теплої погоди хибні гусениці харчуються листям, яке грубо об'їдають, залишаючи недоторканими жилки. Крім того, вони обгладжують бутони, квіти, зав'язі, а під час похолодання – неактивні, мляві та знаходяться внизу під листям, ховаються під грудочками ґрунту. Личинки першого покоління шкодять у червні. Закінчивши свій розвиток, хибні гусениці зариваються в ґрунт на глибину 2-10 см. Тут вони плетуть кокони і перетворюються на лялечок. Через півтора-два тижні з лялечок виходять пильщики другого покоління, хибні гусениці якого шкодять зазвичай наприкінці липня – у серпні. Зазначено, що частину личинок першого покоління не лялькують, а засипають до весни наступного року. Літня діапауза настає при температурі вище 27°С та відносній вологості менше 50%. Восени при температурі 18°С і нижче, світлового дня тривалістю 14-15 год та при помірній вологості ґрунту помилкові гусениці другого покоління впадають у діапаузу.
Перше покоління шкідника ушкоджує ярий ріпак, друге озимий.
Холодна та дощова погода несприятлива для пильщика – вони можуть загинути, не відклавши яйця. За оптимальної погоди може розвинутись і третє покоління, яке харчуватиметься молодим озимим ріпаком. Найкращі місяці для розвитку пильщика - травень-червень та серпень-вересень, особливо за теплої та сухої погоди, тоді рівень їхньої шкідливості високий.
Найбільшої шкоди завдає помилкова гусениця озимому ріпаку ранньої осені. Тільки у сприятливі роки, з теплою та помірно вологою другою половиною літа та погожою восени, спостерігається частковий виліт дорослих пильщиків третього покоління, які не відкладають яєць і зазвичай гинуть.
1 2 3 4 5