Серія Економічні науки секція 2 світове господарство І міжнародні економічні відносини

Постановка проблеми. Ера інформації все більше загострює питання використання штучного інте-лекту – і не тільки на рівні наукових лабораторій та промислових підприємств. Сьогодні його про-никнення в повсякденне життя – вже даність, яку людина навіть на завжди усвідомлює. Ступніть про-никнення штучного інтелекту вже така, що провідні фахівці висказують думки стосовно впорядкування темпів його розвитку. У цьому зв’язку дослідження питань, пов’язаних із штучним інтелектом набува-ють особливого значення, що зумовлює актуальність обраної теми та доцільність проведення досліджень для розвитку цього питання.
Аналіз останніх досліджень. Вказаному питанню приділяється значна увага тих, хто сьогодні формує технологічну складову розвитку світу – Ілон Маск, Стівен Хокінг, Марк Цукерберг, Джозеф Безос, не говорячи вже про те, скільки фахівців задіяно сьо-годні в провідних лабораторіях та інститутах для розвитку штучного інтелекту як такого. Теоретич-ною основою роботи є наукові праці закордонних

вчених, які в цих дослідженнях вбачають майбутнє для розвитку науки та промисловості, серед них – Бостром Н., Ланье Д., Маркоф Д., Форд М. Не обій шли своєю увагою це питання в своїх наукових дослід-женнях й українські вчені, серед яких – Іванюк Д., Єфремов М., Твердохліб І.А., Улянівський Т., Пан-ченко В., Резнікова Н. та багато інших.
Інформаційною базою дослідження є також дані досліджень провідних зарубіжних та вітчизняних фахівців, матеріали наукових та аналітичних публі-кацій з досліджуваного питання.
Постановка завдання. Мета статті полягає в уза-гальненні передумов виникнення та особливостей штучного інтелекту як міжнародного продукту, ана-лізі напрямів застосування штучного інтелекту, а також систематизації перспектив розвитку штучного інтелекту.
Виклад основного матеріалу. Як відомо, штучний інтелект є продуктом наукової думки представників різних країн. Отже, поглиблення міжнародної співп-раці є істотною умовою розвитку цієї технології.

цьому розділі, для того, щоб окреслити предмет дослідження, звернемо увагу на суперечливі оцінки штучного інтелекту, проаналізуємо наявні дефініції та простежимо його історичний розвиток.

Ще у 1930 році Джон Мейнорд Кейнс у своїй нау-ковій праці «Економічні можливості для наших ону-ків» [1], розмірковував про нові технології та казав, що «нас поступово «поглинає» технологічне безро-біття, яке пов’язане з тим, що ми винаходимо засоби скорочення потреби в праці швидше, ніж можемо знайти застосування вивільненій робочий силі».
Пройде чимало років та на початку 1980-х років американський вчений Джарон Ланье придумає та популяризує термін «віртуальна реальність», засну-вавши першу компанію з продажу продуктів вірту-альної реальності «VPL Research». У 2014 році він ініціював наукову дискусію, пов'язану зі штучним інтелектом в контексті його переваг і ризиків.
Ця тема отримала своє продовження, коли в тому ж році, засновник компаній «SpaceX» і «Tesla» Ілон Маск заявив про те, що штучний інтелект небезпеч-ніше ядерної війни та найбільша загроза, з якою може зіткнутися людство як цивілізація. Аргументує свою позицію він тим, що штучний інтелект здатний навіть почати війну, продукуючи фейкові новини, підробляючи облікові записи і створюючи помилкові прес-релізи або ж просто маніпулюючи інформацією.
Потім Маск стверджує, що штучний інтелект здатний взяти під контроль оборонну промисло-вість, використовуючи хакерські атаки і дезінфор-мацію для розв'язання війни. Тому держава пови-нна жорстко регулювати і стримувати його розвиток [2]. «Штучний інтелект здатний на багато що, і нам навіть важко це уявити», – написав він у сво-єму «Twitter», і продовжив: «Врешті-решт, машини переможуть». Ілон Маск став інвестувати в компанії, які займаються вивченням штучного інтелекту, щоб бути в курсі того, що відбувається.
Тоді ж, відомий британський вчений і популяри-затор науки, професор Стівен Хокінг, відповідаючи на питання про нову технологію, якою він користу-ється для спілкування із зовнішнім світом, застеріг, що поява повноцінного штучного інтелекту може стати кінцем людської раси [3; 4]. Він стверджував, що швидкість перебудови штучного інтелекту наба-гато швидше аналогічної швидкості людей, обме-жених повільною біологічною еволюцією, і з часом людям буде все складніше конкурувати з штучним інтелектом.
Маску і Хокингу опонує професор права Вашинг-тонського університету, який вивчає етичні аспекти робототехніки і комп'ютерних систем, Райан Кало [5]. Він вважає, що немає причин турбуватися про загрозу, яку потенційно можуть створити «розумні машини». В основі його висновків – наявні дослід-ження, в яких ніде не говориться про можливість створення штучного розуму, навіть на рівні примі-тивних ссавців, не кажучи вже про людський розум. Тому немає причин вважати, що він раптово турбува-тиметься захопленням світу, якщо тільки це не буде від самого початку в нього запрограмовано. Дискусію про небезпеку штучного інтелекту, професор пропо-нує перевести на вивчення того, як предмет супер-ечок може служити на благо суспільства.

липні 2017 року керівництво соціальної мережі «Facebook» відключило свою систему штучного інте-лекту [6] після того, як машини стали спілкуватися власною, неіснуючою мовою, яку люди не розуміли: система використовувала чат-боти, які спочатку створювалися для спілкування з живими людьми,

але поступово почали спілкуватися між собою. Спо-чатку вони спілкувалися англійською мовою, але пізніше почали листуватися мовою, яку вони самі створили в процесі розвитку програми.
Незважаючи на це, Марк Цукерберг не погоджу-ється з позицією Ілона Маска і вважає, що «в най-ближчі п'ять або десять років штучний інтелект буде робити життя тільки краще». На його думку, «тех-нології завжди можуть бути використані як для гар-ного, так і для поганого. Потрібно бути обережним щодо того, що саме ти створюєш, як ти це створюєш, і як воно буде використовуватись».
Думка Марка Цукерберга збігається з точкою зору генерального виконавчого директора компа-нії «Microsoft» Сат'ї Наделла, який упевнений, що штучний інтелект може створити більше робочих місць, ніж ліквідувати. «Зараз розробка штучного інтелекту спрямована на допомогу людям і поліп-шення їх можливостей. Навіть у системах, які само-навчаються, багато рішень залежить саме від роз-робників. Ми повинні переконатися, що на цьому етапі в систему не потраплять упереджені або погані дані», – заявляє Сат'я Наделла [7].
Мабуть, тільки штучний інтелект сьогодні викли-кає найбільшу кількість багатогранних, підчас дуже суперечливих емоцій, починаючі від активного про-сування технологій, пов’язаних з його подальшим розвитком, закінчуючи його практично повним запереченням.
Як зазначає Джон Маркофф [8], поштовхом для появи штучного інтелекту стала ера технічного про-гресу (1950-ті роки) та персональних комп’ютерів (1970-ті роки) минулого століття. Саме суцільна комп’ютеризація та світ «big data» фактично стали тими, що визначає сьогодні наш розвиток. Він каже також й про те, саме сьогодні – той перелом-ний момент в світлі розвитку інформатики, програ-мування, робототехніки, нейробіології та ін., після якого нас очікує світ машин, які замінюють або перевершують людину за певними якостями.
Дуже багато дискусій викликає трактування самого поняття «штучний інтелект».

одного боку, він трактується дуже абстрактно, як: можливість системи автономно підбирати най-більш якісний варіант вирішення проблеми з набору наперед визначеного набору варіантів [9]; співстав-лення здібностей і кваліфікації людей з наявними вакансіями [10]; здатність автоматизованої системи або комп’ютерної програми виконувати функції людини, приймаючи оптимальне рішення на основі аналізу зовнішніх чинників та з урахуванням жит-тєвого досвіду людства [11]; вміння вирішувати складні завдання; здатність до навчання, узагаль-нення і аналогій; можливість взаємодії із зовнішнім світом шляхом спілкування, сприйняття й усвідом-лення сприйнятого [9].

іншого боку, в літературі зустрічається чимало більш конкретних його визначень та трактувань як конкретної галузі науки, згідно з якими штучний інтелект – це: робот або програма, яка може замі-нити людину у будь-якій діяльності [12]; розділ інформатики, що займається формалізацією задач, які нагадують задачі, виконувані людиною [13]; наука і технологія, здатна відтворити процеси мис-лення людського мозку і направити їх на створення і обробку різних комп'ютерних програм, а також інте-лектуальних машин, здатних повністю замінити і спростити людську роботу [14];

Як бачимо, серед усіх визначень нема єдиного під-ходу та точки зору. Мабуть, як і нема точної відповіді