Сажка пухирчаста
Ознаки ураження
Гриб уражує усі органи рослини, крім коріння: листя, стебла, міжвузля, листові піхви, качани, волоть, повітряні корені. Проявляється хвороба у вигляді пухирчастих здуттів різної форми і величини – від невеликих до 15 см і більше в діаметрі. Розвиток здуттів починається з блідих, злегка припухлих плям, що швидко збільшуються і за 2–3 тижні перетворюються у великі жовна блідуваторожевого або зеленуватожовтого кольору. У нестиглому стані сажкові здуття складаються з сіруватобілої, шаруватої маси, вкритої товстою вологою оболонкою. При достиганні вміст здуття перетворюється на чорно-оливкове скупчення теліоспор гриба. При мікроскопічному аналізі ідентифікуються теліоспори гриба – шароподібні, 7–12 мкм в діаметрі, або еліпсоподібні, 8–15х17–10 мкм, з жовто-бурою, дрібношипуватою оболонкою, у масі – оливкового кольору.
Розвиток хвороби
Зараження відбувається протягом значного періоду вегетації за допомогою теліоспор, які розносяться вітром з пухирів, що лишилися на полі з минулого року і руйнуються при обробітку ґрунту. У польових умовах рослини кукурудзи найбільш вразливі до хвороби від фази 4–6 листків до початку молочної стиглості. Більш раннє ураження зустрічається дуже рідко і звичайно закінчується загибеллю проростка; ураження пізніше фази молочно-воскової стиглості є незначним. Спори, проростаючи, проникають у рослини через епідерміс. Гриб-збудник хвороби здатний уражувати тільки молоді меристематичні тканини. Найчастіше він заражає зону стеблового конуса наростання, внаслідок чого здуття утворюються на стеблі, листках та волоті, а також молоді качани та їх рудименти, що знаходяться в листкових піхвах нижче качанів. Перші ознаки первинного ураження хворобою проявляється на молодому листі і піхвах, починаючи з фази сходів. У фазу 5–8 пар листків уражаються листові піхви та стебла, потім — волоть, на початку цвітіння — качани. Маса зрілих теліоспор, що розпилюється з тріщин пухирів, спричиняє повторне зараження рослин. Кількість таких повторних циклів залежить від погодних умов. За період вегетації рослин гриб може утворювати 3–5 генерацій.
Гриб дифузно не поширюється по рослині, тому кожне утворене здуття є місцем її зараження. Проростають теліоспори за наявності краплинної вологи протягом кількох годин. Оптимальною температурою для проростання спор гриба є + 23 +25°С.
Заходи захисту
На сучасному етапі розвитку інтенсивного землеробства основна роль належить агротехнічним прийомам, спрямованим на різке зменшення резервації інфекції і підвищення стійкості рослин проти хвороби. Боротьба з цим захворюванням полягає, головним чином, у знищенні джерел інфекції, а також у створенні умов, які підвищують опір рослинного організму хворобі. До таких заходів належать агротехнічні прийоми: правильна зміна культур у сівозмінах, в сівозміні кукурудза на насіння не повинна перевищувати 25–30 % площі; сівба гібридним насінням першого покоління та добір здорового насінневого матеріалу; використання добрив; оптимальні строки сівби; збирання кукурудзи комбайном; очищення поля від післязбиральних решток і осіння оранка.
Філодія
Філодій - ненормальне перетворення квіткових частин у листові структури. Спричиняється фітоплазмою чи вірусними інфекціями та має симптоми, які можна помилково сплутати з дефіцитом кальцію або бору.
Джерело інфекції
Інфекційна: ураження фітоплазмой. Фітоплазми це група облігатно-паразитичних бактерій з дуже дрібними клітинами (близько 1 мікрометра). На відміну від інших бактерій, вони не мають клітинних стінок. За особливостями розвитку в рослинах фітоплазми більш схожі до вірусів, ніж до інших бактерій. Вони є внутрішньоклітинними паразитами, живуть у флоемних соках рослин і не здатні розвиватися на рослинних рештках і ґрунті. Перезараження рослин фітоплазмами здійснюють шкідники, що живляться соками уражених рослин. У різних фітоплазм різні переносники. Основним переносником фітоплазмозу Aster Yellows на соняшнику є цикадки і листоблішки.
Неінфекційна: виникає при несприятливих та стресових умовах у фазу від 8 листків до цвітіння; різкі коливання денних та нічних температур; порушення системи живлення (надлишок азоту, дефіцит бору тощо); гербіцидний стрес.
Заходи захисту
Моніторинг та інсектицидний контроль переносників.
Фузаріоз пшениці
Ознаки ураження
Симптоми ураження колоса виявляються насамперед у вигляді знебарвлення колоскових лусочок, що добре помітно на фоні здорового зеленого колосся. За сприятливих умов (відносна вологість повітря понад 71 % і температура вище +15°С в період від цвітіння до збирання врожаю) на ураженому колосі залежно від виду збудника з’являється наліт міцелію білого, рожевого, оранжевого, червоного кольору. На міцелії утворюються конідії. У кінці вегетації деякі види збудників утворюють перитеції чорного кольору – сумчаста стадія гриба. При ранньому і сильному ураженні зернівка стає легкою, зморшкуватою, білою, втрачає блиск та скловидність, ендосперм крихкий, боріздка глибока. При більш пізніх строках ураження зернівка за зовнішніми ознаками не відрізняється від здорової, але несе в собі внутрішню інфекцію.
Джерело інфекції
Рослинні рештки, ґрунт, насіння. Зараження відбувається сумкоспорами, конідіями, які поширюються за допомогою вітру, дощу, комах.
Розвиток хвороби
Сприяє підвищена вологість та температура повітря, дощі. Критичним періодом для зараження є фаза цвітіння.
Заходи захисту
Заорювання рослинних решток зернових культур та кукурудзи; підбір скоростиглих та стійких сортів, своєчасне збирання врожаю та швидке просушування зерна до 14 %. Обприскування посівів фунгіцидами потрібно проводити під час цвітіння і по можливості при настанні сприятливих для зараження погодних умов.
Церкоспороз ( буряки)
Шкідливість
В уражених листках посилюється транспірація (у 3-4 рази), зменшується асиміляція вуглекислоти (у 10 разів) й порушується азотний обмін. Дуже уражені листки відмирають; рослина утворює нові листки, втрачаючи на це велику кількість пластичних речовин, що, врешті, зумовлює недорозвиненість кореня і зменшує нагромадження цукру. Втрати від церкоспорозу тим більші, чим більший ступінь ураженості. При слабкому ураженні недобір цукру з 1 га становить 5-10%, при середньому — до 20, а при сильному — до 70%. Захворювання призводить до нагромадження у коренях так званого шкідливого азоту, який під час цукроваріння збільшує вихід патоки і зменшує вихід цукру.
Ознаки ураження
На розвинених листках з’являються округлі світло-бурі плями 2-3 мм у діаметрі з червоно-бурою облямівкою. На старих листках плями більші, а облямівка невиразна й розпливчаста. У вологу погоду на їх поверхні утворюється бархатистий сірувато-білий наліт. Ураження проявляється також на черешках листків і стеблах висадків. На них утворюються довгасті, трохи вдавлені плями. Іноді уражується й оплодень насіннєвих клубочків.
Джерела ураження
Зимує гриб на відмерлих листках і черешках, а в оплоднях насіннєвих клубочків — у вигляді потовщених темнозабарвлених гіф і конідієносців, які навесні утворюють нове конідіальне спороношення.
Розвиток хвороби
Ураження рослин відбувається шляхом проникання інфекційної гіфи у тканини рослин через продихи, частіше вранці, коли на листі є проростаючі конідії, і роса починає висихати. Інкубаційний період хвороби залежить від температури. Влітку він триває 1-2, а восени — 4-5 тижнів.
Заходи захисту
Дотримання 2-3 річного чергування культури в сівозміні; вирощування при збалансованому мінеральному живленні; протруювання насіння; знищення рослинних решток; вирощування стійких сортів. При сприятливих для розвитку хвороби умовах чи появі перших при знаків хвороби застосування фунгіцидів
Гниль кільцева( картопля)
Ознаки ураження
Хвороба проявляється в стебловій та бульбовій формах.Найбільш характерні симптоми захворювання на кущах проявляються в кінці цвітіння: на окремих стеблах поступово жовтіють та в’януть листові часточки, стебла поступово в’януть та падають на землю. Поступово в’яне та розпадається весь кущ. На відміну від ураження чорною ніжкою основа стебла не розмочалюється і рослини важче вириваються з грунту. В роки з вологою та прохолодною погодою захворювання може проходити в прихованій формі. На бульбах, залежно від шляху проникнення в них інфекції, кільцева гнилизна проявляється у вигляді ураження судинного кільця та ямчатої гнилі (жовта підшкірна плямистість). Якщо бактерії потрапили до бульби через столони судинна система розм’якшується і при натисканні з уражених судин виділяється світло-жовта маса. Зовні хворі бульби не відрізняються від здорових. З часом при зберіганні хвороба поширюється на довколишні тканини та серцевину бульби з розвитком мокрої гнилизни, коли тканини повністю руйнуються, перетворюючись в білу, тягучу, з неприємним запахом масу. Ямчата гнилизна виникає якщо бактерії потрапляють в бульбу через пошкоджену шкірку в осінній період, проте виявляється тільки в кінці березня – на початку квітня у вигляді округлих плям кремового або світло-жовтого кольору під шкіркою. М’якуш бульби в місцях плям вигниває з утворенням ямочок. Якщо висадити такі бульби з них виростуть недорозвинені рослини з роздутими стеблами. Листки у таких рослин розташовані близько один до одного (особливо на верхівці). Уражені рослини в’януть, засихають та не утворюють бульб. Такий тип ураження кільцевою гнилизною називають карликовістю.
Джерело інфекції
Хворі бульби. Ураження кільцевою гнилизною відбувається в період збирання при контакті бульб з ураженої бадиллям, розрізаними хворими бульбами;ураженню сприяють механічні пошкодження, недозріла шкірка бульб. Інфекція також може передаватися при різанні насіннєвої картоплі та грунтовими комахами.
Заходи захисту
Просушування та озеленення насінних бульб після збирання, прогрівання насіннєвого матеріалу протягом 2-3 тижнів при температурі 14-18С у період спокою бульб з подальшим видаленням хворих бульб, фітоочищення, передзбиральне скошування або хімічне знищення бадилля картоплі, використання сортів картоплі з підвищеною стійкістю до захворювання.
Оїдіум (борошниста роса) винограду
Шкідливість
Рослини відстають у рості, їх листя скручується і покривається повністю або частково сірувато-білої пилом. З червня цей сірувато-білий наліт частіше помітний на верхній і нижній сторонах листя. Все суцвіття і грона винограду і верхівки пагонів можуть виглядати, як ніби обсипані золою або борошном. Уражені суцвіття відмирають, рано заражені ягоди висихають, а ягоди розміром з горошину лопаються і руйнуються цвілевих грибами або висихають в суху погоду. Оїдіум завдає великої шкоди, перш за все в результаті знищення грони винограду.
Розвиток хвороби
Час від осідання конідій до появи грибного нальоту, становить в залежності від температури 7-14 днів. Конідії проростають вже при 5 ° С, але краще за все при 20 ° С. Однак міцелій найкраще росте при 25-35 ° С. Гриб з'являється здебільшого при помірно-теплої і сирої погоди, але може також швидко поширюватися і в періоди з високим тиском.
Заходи захисту
Проти оїдіума застосовується система агротехнічних і хімічних захисних заходів. Агрозаходи, які сприяють хорошому провітрюванню кущів (підв'язка пагонів. обломка, пасинкування, боротьба з бур'янами) зменшує інтенсивність розвитку оїдіума.Під час вегетації винограду проти оїдіумом застосовують такі фунгіциди: Атем С, Байлетон, Вектра, Імпакт тощо.
Вірус жовтої карликовості ячменю
Уражаються основні зернові культури - пшениця, ячмінь, овес, а також злакові трави. Вірус передається не менше 23 видами попелиць. Зберігається в зимуючих рослинах.
Вірус жовтої карликовості зустрічається у зернових колосових, кукурудзи та багатьох злакових культур. На практиці недобір врожаю зерна пшениці та ячменю від цієї хвороби може досягати 30-40%. З квітня у озимого і з середини червня у ярого ячменю з'являються вогнища хвороби у вигляді пофарбованих у золотисто-жовтий і оранжевий колір кінчиків листя. Ріст листя сильно уповільнений, напрямок росту листя - строго вгору. Коренева система розвинена слабо. Колосіння або утворення колоса може не відбутися. У вівса спостерігається почервоніння листя. Хвороба переноситься попелицями, які протягом усього життя є переносником вірусних хвороб. Джерелом інфекції вважають злакові трави, що ростуть на кордонах польових угідь, які служать одночасно і постійним сховищем для вірусів. Зокрема, ураження восени озимих зернових ранніх строків сівби, викликане головним чином вівсяними попелицями, завдає великий господарський збиток.
Широко поширене і шкідливе захворювання в зонах вирощування ячменю. Недобір урожаю може становити від 20 до 60%.
Симптоми хвороби. Навесні спостерігається пожовтіння і відмирання листя. Рослини відстають у рості, слабо кущаться. Затяжна холодна весна і ранні весняні відлиги сприяють розвитку хвороби.
Характерна ознака жовтої карликовості - поява на листках ячменю і пшениці інтенсивної золотисто-жовтою і навіть оранжевого забарвлення, яка розповсюджується від верхівки вниз, частіше по краях листової пластинки. З часом листя стають жорсткими. Мозаїчність і крапчатость відсутні. При ураженні молодих рослин спостерігається інтенсивне кущіння і карликовість: вони ледве досягають половини нормальної висоти, коренева система слабо розвинена. Колосся часто не утворюються, або вони короткі і дають незначний урожай. Якщо зараження відбувається після кущіння, молоде листя жовтіють, значної затримки росту не відбувається. Для рослин вівса характерне почервоніння листя.
Фактори, що сприяють розвитку хвороби
1. Ранні посіви озимих.
2. Затяжна осінь волога.
3. Морозна зима.
4. Надлишок азоту (сприяє розмноженню попелиць).
Збудник хвороби. Вірус зберігається в грунтовому грибі Polymyxa graminis Ledingham, який є переносником захворювання. Зберігається вірус у зимуючих рослинах. Захворювання викликається вірусом, який передається попелицями.
Захист від хвороби. Сівозміна. Оскільки гриб зберігається в грунті до 5 років, не рекомендується повертати овес раніше цього терміну на колишнє місце. Не рекомендуються ранні посіви ячменю. Вирощування стійких до вірусу сортів. Знищення рослинних залишків і бур'янів - резерваторов вірусу. Обробка вівса інсектицидами в боротьбі з попелицями - переносниками вірусу.
Скручування листя картоплі
Джерело інфекції
Збудник Potato Leaf Roll Virus (а якщо простіше: вірус скручування листя картоплі) поширюється через заражені материнські бульби, а в період активної вегетації (росту рослини) переноситься польовим клопом або попелиць. Найбільш небезпечним носієм збудника вважається зелена персикова попелиця, а тому інтенсивність ураження посадок безпосередньо пов’язана з кількістю шкідників.
Симптоми зараження картоплі
На те, що картопляні посадки вражені вірусом PLRV вказують наступні ознаки:
В цілому кущі набувають блідо-зелене забарвлення.
Верхня сторона листя стає жовтим, а нижня – рожевою.
Якщо зараження «пішло» від бульби, першими починають закручуватися нижнє листя, з часом процес поширюється на середній ярус і навіть добирається до верхівок.
Листя закручуються по центральній жилці, специфічна форма – «човник» або «трубочка».
Пластини листя, втративши гнучкість, стають жорсткими, якщо до них доторкнутися – з хрестом ламаються.
Для паростків характерна ниткоподібна форма.
Якщо розрізати картоплину, добре помітні ознаки сітчастого некрозу (тріщини).
На відміну від здорових, зараженим бульб потрібно більше часу, щоб прорости.
Шкода
Вірус завдає істотної шкоди: врожайність картоплі різко знижується (за різними даними) на 20-70%. Підвищена температура повітря і грунту, а також дефіцит вологи тільки сприяють розвитку захворювання.
Захист від хвороби
Незважаючи на те, що деякі дачники намагаються «вилікувати» посадки за допомогою фунгіцидів, ефективна боротьба з вірусом скручування листя картоплі зводиться до знищення уражених кущів і прийняття профілактичних заходів.
Якнайшвидше ізолюйте заражені рослини: акуратно, намагаючись не зачепити здорові посадки, викопайте кущі, видаліть з грядки і спаліть.
Для розмноження використовуйте тільки здоровий матеріал.
Найкраще, якщо бульби будуть сертифіковані.
При світловому пророщування вибраковують екземпляри з деформованими або ниткоподібними паростками.
Як тільки з’явилися перші сходи, регулярно перевіряйте кущі на предмет зараження.
Такий захід ефективна аж до збору врожаю.
Систематично видаляйте тлю і клопів.
Пам’ятайте, що в більшості випадків саме комахи переносять збудник вірусу.
Вчасно прополювати бур’яни.
Вірус скручування листя підступний тим, що вражає будь-які пасльонові.
Обробіть бульби картоплі противірусними препаратами перед посадкою.
Сажка летюча
Ознаки ураження
Зустрічається у всіх районах вирощування пшениці. Захворювання проявляється під час викидання колоса. В уражених рослин колосся ніби обгоріле внаслідок утворення чорної маси теліоспор замість квіткових частин і покривних лусочок колосків. Остюки колосків дуже редуковані, не пошкоджений тільки загальний стрижень. На початку виходу ураженого колоса з піхви листка спорова маса прикрита тонкою прозорою оболонкою, яка потім швидко руйнується, і теліоспори легко розлітаються. Збудник захворювання — гриб Ustilago tritici Jens. Його теліоспори дрібні, кулясті, кутасті або довгасті, світло-бурі, 5-9 мкм у діаметрі, оболонка їх слабокомочкувата. Зараження пшениці збудником сажки відбувається під час цвітіння. Потрапивши на приймочку квітки, теліоспори проростають, утворюються диплоїдні гіфи, які переміщуються по шляху, утвореному пилковою трубкою, або самостійно досягають зав’язі і проникають у насіннєвий зародок. Уражені насіннєві зародки не гинуть, а розвиваються у майже нормальне зерно. Але у зародку такого зерна (у щитку або підсім’ядольному коліні) містяться гіфи гриба. Крім зародка, грибниця може пронизувати перикарпій, насіннєві оболонки, алейроновий шар і ендосперм. На початку розвитку гриб утворює гіфи з малою агресивною силою. Вони мають дуже тонку оболонку і гомогенну протоплазму. До моменту достигання зерна гриб морфологічно і фізіологічно змінюється. Гіфи трохи роздуваються, стінки їх потовщуються, і в протоплазмі клітин відокремлюються жирові краплі. В такій формі гриб переходить у стан спокою і понад три роки може зберігати життєздатність у непророщеному насінні. На початку проростання насіння він активізується й уражує паростки рослин. Грибниця поширюється дифузно по стеблу, а іноді виявляється навіть у молодих листках. З розвитком колоса гіфи розростаються та потовщуються, стінки їх стають драглистими і, з’єднуючись.
БІОЛОГІЯ ЗБУДНИКА
Гриб Ustilago tritici базидіоспор не утворює і клітини його базидій гетероталічні (роздільностатеві); копуляція відбувається між клітинами в одній і тій самій базидії або між різними базидіями. Прокопульовані клітини базидій дають початок диплоїдним гіфам. Утворюють драглисту масу, у якій поділом диференціюються теліоспори, і замість частин колоса утворюється спорова маса. Спори життєздатні протягом двох годин, а аналоги з колосся, що пізно виколосилося, мають меншу вірулентність.
Умови поширення
Cпpияють ypaжeнню пociвiв пiдвищeнa вoлoгicть пoвiтpя i виcoкi тeмпepaтypи (+18..+24°C) y фaзi цвітіння.
Шкідливість
Сажка дуже шкідлива. Уражені рослини не плодоносять. Маса надземної частини хворої рослини на 30-40% менша, ніж здорової. Існує прихований недобір урожаю. Деякі рослини видужують, але якість і величина урожаю знижується. У рослинах гриб перестає рости при 7-8°С, чим і пояснюється менша ураженість озимої при пізньому і ярої пшениці при ранньому висіванні.
Заходи захисту
Використання здорового посівного матеріалу; більш пізній посів озимих та ранній – ярових культур; вирощування стійких сортів; протруювання насіння. Bиcoкoeфeктивним зaxoдoм є пpoтpyєння нaciння фyнгiцидaми cиcтeмнoї дії.
Бактеріальний опік плодових
Ознаки ураження
Бактерія уражує квіти, листки, пагони, гілки, стовбур, корінь, плоди. Опік квітів — перша типова ознака прояву бактеріального опіку — з’являється навесні в період цвітіння плодових дерев. Квіти в’януть, всихають, змінюють забарвлення від коричневого до чорного. Уражені квіти можуть опадати, але частіше залишаються на рослині. Інфекція від квітів передається на сусідні листки і гілки. Інколи ураження квітів може призвести до втрати цілої гілки чи дерева.
Протягом декількох днів інфекція поширюється пагонами на 15-30 см або більше. Інфіковані пагони змінюють забарвлення від світло- до темно-коричневого на яблунях та від темно-коричневого до чорного — на грушах. Уражені листки залишаються на гілках, окремі гілки або цілі дерева виглядають ніби обпалені вогнем, звідси і назва хвороби — «опік плодових».
Недозрілі плоди також можуть інфікуватись через природні пори, ранки або плодоніжки сусідніх плодів чи квіток. Захворювання плодів особливо інтенсивно розвивається після дощів з градом. Часто з ураженого плоду виділяється липка рідина від молочного до бурштинового кольору (бактеріальний ексудат).
Високочутливими до бактеріального опіку є глід, айва, яблуня, груша, горобина, вишня, персик, слива, абрикос.
Біологія збудника
Грам-негативна паличкоподібна бактерія, облігатний паразит рослин та небезпечний фітопатоген. Оптимальна температура для розвитку 30 °С, при 45-50 °С вони гинуть. Інкубаційний період триває 3-4 дні.
Збудник захворювання відносно стійкий до умов зовнішнього середовища. На сонячному світлі в краплинах ексудату бактерія гине лише через 22 год., а без світла зберігається в ексудаті понад два місяці. У грунті за сприятливих умов бактерії зберігають життєздатність не більше 38 днів, у зрізаних пагонах, залежно від умов, — 3-29 днів.
Умови поширення
Джерелом інфекції є уражені дерева. Основними переносниками збудника бактеріального опіку плодових на невелику відстань є комахи (бджоли, оси, мухи, джмелі, попелиці, галиці). На більш далекі відстані його переносять птахи (шпаки). Дощ та вітер також сприяють перенесенню збудника на нові території.
Найсприятливішими умовами для розвитку бактеріального опіку плодових є відносна вологість 80% та температура повітря 18-29 °С. Влітку, у зв’язку з потеплінням, розвиток захворювання уповільнюється.
Також може передаватись під час окулірування дичок, на що слід звертати особливу увагу за використання прищепного матеріалу інших сортів плодових дерев. Між районами та країнами бактеріальний опік плодових розповсюджується зараженим садівним та прищепним матеріалом.
Заходи захисту
Для профілактики хвороби необхідно викорчовувати дикорослі плодові та глід, які можуть бути носіями інфекції.
Для запобігання поширенню бактеріальним опіком плодових запроваджена інтегрована програма хімічних заходів у поєднанні з поліпшенням санітарного стану садів, підрізуванням, викорчовуванням, підживленням дерев і використанням стійких або толерантних сортів. У Європі використовують такі хімічні препарати як Фламеквін, Касугаміцин, Фосетил. Для стримування розвитку бактеріального опіку плодових рекомендуються обробки мідьвмісними препаратами.