Ім'я файлу: Курсова робота. Розвиток творчих здібносте на урока технології з
Розширення: odt
Розмір: 254кб.
Дата: 22.05.2020
скачати
Розширення: odt
Розмір: 254кб.
Дата: 22.05.2020
скачати
1.2. Формування естетичних смаків учнів на уроках трудового навчання засобами декоративно-ужиткового мистецтва
Важливе виховне значення, зокрема естетичне, має художньо-трудова діяльність, яка забезпечує зв’язок дитини з естетичним предметним середовищем, впливає на розвиток її світогляду. Такі народні художні ремесла, як вишивка, ткацтво, в’язання, писанкарство, плетіння та ін. є традиційними видами художньо-трудової діяльності українців, і мають високу цінність для естетичного виховання особистості. Майстерно виконані вироби несуть у собімогутній потенціал духовності, формують естетичні смаки й образну уяву, спонукають школярів до поєднання у практичній діяльності прекрасного й корисного.
Мистецтво взагалі і саме декоративноужиткове мистецтво є однією з форместетичного світу. Використовуючи у житті різні види декоративно-ужитковогомистецтва, дитина пізнає навколишній світта вивчає прекрасне і змінює його за законами краси.
В основі декоративно-ужиткового мистецтва, як і інших видів діяльності, лежить праця. Воно виникло внаслідок поєднання естетичного світобачення трудової діяльності, нерозривно пов’язане з життям народу, несе на собі відбиток практичного досвіду, знань, почуттів минулих поколінь. Виготовляючи предмети побуту, людина турбувалась не лише про задоволення власних матеріальних потреб, але й намагалася створити речі зручними у користуванні, привабливими на вигляд, які вирізнялис я б ошатністю форм та оздоблення. У процесі трудової діяльності людина свідомо ставила перед собою мету: задоволення духовних та естетичних потреб. Так звичайна трудова діяльніс ть поступово переростала у художнє ремесло, яке в свою чергу перетворювалось у мистецтво.
Поняття декоративно-ужиткового мистецтва та естетики тісно взаємозв’язаніміж собою. Як і раніше, у центрі естетичної науки лишатиметься прекрасне і мистецтво. Прекрасне – тому що воно суть естетичного, а мистецтво – тому що це не тільки особлива, а й вища форма прояву прекрасного. Це твердження підкреслює різницю між звичайним ремеслом (наприклад, пошиття одягу, виготовлення стандартних меблів тощо) та декоративно-ужитковим мистецтвом (коли створюються неповторні речі, які прикрашаються вишивкою, бісером, намистом, різьбленням, інкрустацією, карбуванням та ін.). Отже, декоративно-ужиткове мистецтво має велике значення у житті людини, воно становить її предметно-духовний світ, який включає у себе численні види художньої практики.
Тому під художньо-трудовою діяльністю ми розуміємо усвідомлену роботу людини для досягнення мети, спрямованої на одержання продукту, який задовольняє естетичні смаки та суспільні потреби. Тільки в праці, у постійному спілкуванні людина пізнає навколишній світ і саму себе. Удосконалюючи його, вона змінює саму себе, самоутверджується, фізично розвивається й духовно збагачується.
Звичайно, для того, щоб людина активно брала участь у цьому цікавому процесі, її треба ще з дитинства залучати до творчості. Народний досвід естетичного і трудового виховання полягає саме в тому, щоб формування художньо-трудових вмінь, естетичних смаків дітей відбувалося у практичній діяльності й було продовженням творчих традицій минулих поколінь. Оволодіваючи різними видами декоративноужиткового мистецтва, діти засвоюють духовність, моральність, естетику рідного народу. Про це вдало висловлювався український філософ, письменник-гуманіст та педагог Г.Сковорода. Він зазначав, що “правильне виховання криється в природі самого народу, як вогонь і світло в кремені” іщо “кожен повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе”. “Пізнати свій народ” – пізнати його історію, звичаї, традиції, духовний спадок. Саме через залучення дітей до царини декоративно-ужиткового мис тецтва проходить пізнання української народної спадщини. А “в народі пізнати себе” – це обрати для душі, за своїми смаками улюблену справу, яка у майбутньому може заповнювати вільний час, чи навіть стати справою всього життя. Це відповідає принципу природовідповідності (“сродності”), коли, за думкою Сковороди, кожна людина має зайняти певне місце в суспільстві не за багатством чи знатністю, а за “сродністю”, тобто відповідно до природних задатків, що виявляютьс я й розвиваютьс я у процесі художньо-трудової діяльності [4].
Отже, художньо-трудова діяльність має значні потенційні можливості для формування естетичних якостей школярів, однак її виховний потенціал використовується недостатньо. Поперше, через слабку теоретичну дослідженість проблеми формування естетичних смаків засобами декоративно-ужиткового мистецтва; подруге, за відсутності методичних розробок щодо практичного використання художніх ремесел у шкільній практиці.
Відомо, що у систему структурних елементів естетичної свідомості входить естетичний смак. На відміну від естетичного почуття, яке визначає свої взаємовідносини зі світом на емоційно-психологічному рівні, естетичний смак – це синтез емоційного та раціонального. В естетичному смаку поєднується здатність дитини висловлювати свої думки про естетичні переваги певних предметів та явищ.
Саме смак і є специфічною формою активності естетичного суб’єкта. Він не тільки несе в собі творчі начала та інтуїцію узгодженості форми і змісту, а й виражає їх як самопочуття цього суб’єкта.
З психологічної точки зору естетичний смак належить до достатньо стійких утворень, які здебільшого і визначають собою діючі та рефлекторні прояви особистості. Естетичний смак немовби підкреслює контури цілеспрямованої діяльності дитини, спрямованої на досягнення у неї оптимальних та найбільш досконалих результатів у конкретно-історичних умовах її життєдіяльності.
Естетичний смак у педагогічній науці розглядається як властивість дитини оцінювати предмети, явища, ситуації з точки зору їх естетичних якостей.
М.Каган відзначає, що естетичну цінність люди знаходять у природі та соціальному світі, у зовнішньому вигляді людини та в її поведінці, в наукових та технічних конструкціях, у плодах релігійної та звичайної уяви, у трудових процесах, іграх, обрядах, і, звичайно, у творах мистецтва [1, 76].
Виступаючи своєрідним регулятором естетичного сприйняття дитиною світу та естетичної діяльності, естетичний смак, на думку А.Канцедікаса [2, 51], відображає у собі естетичне ставлення індивіда до конкретних явищ природи та суспільства, до результатів естетичної діяльності у плані їх позитивної й негативної естетичних оцінок.
Враховуючи це, естетичний смак є комплексним вираженням естетичної культури особистості; специфічнайого функція – регуляція нормативного естетичного відношення.
Таким чином, ми можемо у цілому визначити естетичний смак як систему чуттєвораціональних уподобань особистості, які виникають та розвиваються на основі історично детермінованих уявлень кожного індивіда про прекрасне та спрямовують її до активної життєдіяльності.
Найважливішим фактором формування естетичного смаку є засвоєння національних цінностей. Для успішного його виховання необхідно розширювати як емоційне багатство, здатність чуттєвого сприймання світу, так і інтелектуальний потенціал дитини.
Формування естетичних смаків у дітей – не самоціль. В.Сухомлинський зазначав, що у дитини, яка переживає відчуття краси, прокладається стежина до її серця [5, 191]. Насолода прекрасним у процесі споглядання чи творчості переходить у стійке прагнення, в мету діяльності. Стикаючись з іншими цілями (практичною, пізнавальною та ін.), це прагнення активізує їх втілення, стимулює вдосконалення необхідних для цього знань, здібностей, навичок, вмінь. Розвинуті естетичні смаки можуть при бажанні навіть стати каталізатором процесу виховання в цілому. Процес перетворення праці в органічну необхідність дитини набагато полегшується, якщо педагоги свідомо використовують естетичні стимули. Якщо під час навчальної діяльності увага спрямована на красу, то прискорюється розумовий розвиток особистості.
Естетично розвинута молодь, яка вміє бачити та розуміти красу, створюючи її в різних сферах, відрізняється більш високим життєвим тонусом, оптимізмом, оскільки, перетворюючи світ, відчуває себе господарями життя. У суспільстві, де домінуючою тенденцією є вдосконалення усього навколишнього середовища, це стає однією з визначних рис світосприйняття особистості.
Спільні дії педагогіки та естетики – випробуваний засіб для формування духовного світу дітей, активізації їх всебічного розвитку.
Із здобуттям незалежності перед Україною постало завдання створення такої системи освіти, яка відповідала б новій освітній парадигмі, оскільки якість людського розвитку, рівень освіченості і культури підростаючого покоління набувають вирішального значення для її економічного та соціального поступу.
Процес становлення змісту освіти, зокрема загальної середньої, спрямованийна забезпечення умов для інтелектуального, соціального, морального і фізичного розвитку, саморозвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формування покоління, спроможного до толерантного сприйняття світу, гармонійного безконфліктного життя в ньому, здатного навчатис я упродовж життя, створювати та розвивати цінності громадянського суспільства.
Невід’ємною частиною особистісно-орієнтовної моделі освіти є загальноосвітній предмет “Трудове навчання”, який становить основу предметного наповнення освітньої галузі “Технологія”. Його мета – всебічний розвиток особистості через залучення школярів до творчої праці, підготовка молоді до життя й активної трудової діяльності в умовах сучасного високо-технологічного, інформаційного суспільства.
Важливою складовою предмету “Трудове навчання” є розділ “Техніка і технологічні процеси виготовлення виробів із конструкційних матеріалів”, у межах якого вивчаються різні види декоративно-ужиткового мистецтва. В Україні їх велика кількість – це в’язання гачком та спицями, вишивка різноманітними матеріалами, писанкарство, яке налічує багато способів і поєднує в собі інші види мистецтв, килимарство, розпис тканини, аплікація, бісероплетіння, художня обробка шкіри, виготовлення квітів з різноманітних матеріалів та багато інших видів. Відомо, що народне декоративно-ужиткове мистецтво за всіх часів було тісно пов’язане із сучасністю, йшло пліч-о-пліч з нею і разом з нею змінювалося, і тому повноправним господарем входить у нинішній побут, визначаючи у такий спосіб естетичні смаки та уподобання людей. З іншого боку, воно несе в собі культурні надбання, національні, художні і моральні цінності, які не в змозі замінити жодна сучасна промислова продукція. Вироби декоративно-ужиткового мистецтва – це різноманітні предмети побуту, які несуть емоційно-естетичну й духовну цінність, прилучають покоління до надбань національної культури.
Починаючи вивчати декоративно-ужиткове мистецтво з 5 класу, необхідно поступово залучати дітей до творчого процесу. Першим кроком може стати ознайомлення з виставками та музейними експозиціями, творчими роботами учнів школи, спілкування з народними майстрами, талановитими батьками учнів, їх бабусями та дідусями. Далі необхідно проводити бесіди, диспути, обговорення побаченого, тобто діяти таким чином, щоб дитина не залишалас я байдужою, а її емоційний стан переходив в активну художньо-трудову діяльніс ть, щоб вона намагалася зберегти те, що їй сподобалось, а також примножити красу, власноруч виготовляючи побачені речі. Таким чином проявляютьс я естетична та практична складові діяльності, в результаті чого естетичне ставлення до навколишнього світу знаходить своє предметне втілення. Ось чому є важливим вивчення різних видів декоративно-ужиткового мистецтва у школі. Адже мистецтво розвиває естетичну культуру дитини, яка включає в себе два взаємозв’язані моменти: здатність освоєння естетичних цінностей, існуючих в суспільстві, і здатність створення цих цінностей. Іншими словами: рівень естетичної культури дитини ми вимірюємо за ступенем розвитку здібностей до сприйняття, оцінки і здатності до естетичної діяльності.
Обов’язковим моментом навчального та виховного процесу є дії вчителя, який керує цим процесом. Це важливо припідборі об’єктів праці, які учні повинні самі спроектувати і виготовити за існуючими етапами технології. Учитель оцінює творчі розробки форми та декору майбутніх виробів, організовує їх колективне обговорення, допомагає учням висловити свої думки стосовно творчих задумів, на рівні з дітьми бере участь у втіленні ідей в матеріалі. Наприклад, при виборі об’єкта праці для вишивки у 5 класі учням можна рекомендувати виготовити мішечок для різдвяних подарунків за формою чобітка, сердечка, казкового героя тощо. Наш досвід свідчить, що така робота дуже цікава дітям. Крім того, це є стимулом отримати гарний різдвяний подарунок: побачивши яскравий, виготовлений власноруч дитиною мішечок для подарунка, батьки не забаряться покласти в нього довгоочікуваний сюрприз.
Велике захоплення та естетичну насолоду учні отримують, виготовляючи святкові листівки: на клаптику, наприклад, мішковини розміром 7х10 см вишивається малюнок за бажанням різними техніками ( нитками, шовковими стрічками, бісером чи накладається аплікація різноманітними матеріалами), додають сезаль (кокосове волокно), гілочки, виготовлені з тоненького дроту та бісеру чи намиста. Оздоблений клаптик наклеюють на цупкий папір, зроблений у формі листівки. Таку роботу можна виготовляти в будь-якому класі (композиційна і технологічна складність повинна відповідає віку учнів). Цей декоративно-ужитковий виріб має такі переваги: виготовляється швидко і прос то, дитина одразу ж бачить результати роботи, що є величезним стимулом для подальшої художньо-трудової діяльнос ті. З другого боку – виготовлений власноруч подарунок для рідних та близьких людей, приносить дітям задоволення, естетичну насолоду, стимулює їхню творчість.
Цікавим для учениць 8 класу (при вивченні лічильних технік вишивки) стало виготовлення рамочок для фотокарточки чи дзеркала. Дівчата поступово вишивали чотири складові рамочки, далі їх збирали у квадрат по периметру, а потім цей квадрат натягували на картонну основу, завчасно вкриту тонким шаром синтепону. На задню стінку рамочки кріпили петельку для підвішування або ніжку-підставку.
Цікавих для виготовлення учнями об’єктів праціє чимало, головне, щоб вони були системно підпорядковані загальній меті – формуванню естетичних смаків учнів засобами декоративно-ужиткового мистецтва.
Висновки. Зміст, структура іформи реалізації системи естетичного виховання, що нині склалась, вимагає до корінної зміни. Фундаментом естетичного виховання має стати національна художня спадщина, родинні та загально-народні традиції, звичаї, обряди, скарби народно-пісенної, поетичної та декоративно-ужиткової творчості, художніх ремесел.
Художньо-трудова діяльність спрямована на формування естетичних смаків учнів буде ефективною, якщо виконуютьс я наступні педагогічні умови:
- оптимальне поєднання на кожному занятті різноманітних форм і методів навчання та виховання, використання інноваційних навчальних методик;
- створення певного емоційно-естетичного предметного середовища і відповідної матеріально-технічної бази;
- широке використанняв навчально-виховному процесі сучасних засобів навчання;
- урахування вікових потреб та інтересів учнів;
- цілеспрямоване використання у навчальновиховній роботі комплексу масових заходів, покликаних створювати ефект актуальності розв’язуваних питань, атмосферу радості, доброзичливості, взаєморозуміння іспівучасті;
- при визначенні змісту художньо-трудової діяльності учнів спиратися на народні мистецькі традиції;
- зміст навчання повинен відповідати головній меті і завданням трудового та естетичного виховання школярів на традиціях і звичаях українського народу. Однією з умов успішної реалізації естетичного виховання є належне науково-методичне забезпечення педагогічного процесу. Тому нині педагогічна наука і шкільна практика покликані розв’язати цілий ряд проблем, а саме:
- розробити регіональні програми, методичні посібники, в основу яких буде покладено народні традиції, звичаї, народні мистецтва, властиві кожному окремому регіону;
- ураховуючи, що великої уваги заслуговує виявлення обдарованих дітей, індивідуальна робота з ними, вдосконалити методику діагностики природних художніх нахилів та здібностей дитини, її розвитку;
- розробити альтернативні програми, що дають можливості для використання у навчальновиховному процесі прогресивних сучасних традицій і оригінальних методик художньо-трудової діяльності школярів.
Підбиваючи підсумки, зазначимо, що навчаючи дитину різним видам декоративно-ужиткового мистецтва, перефразуючи вислів Бертольда Брехта, школа, перш за все, повинна навчати дитину найскладнішому з мистецтв – мистецтву жити за законами краси.
Розділ 2. Експериментальне дослідження розвитку творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання та технології
2.1. Шляхи розвитку творчих здібностей учнів на уроках трудового навчання та технології
У сучасних умовах інтенсивного розвитку науково-технічного, інформаційного прогресу підготовка учнів до продуктивної творчої діяльності набуває особливого значення. Відомо, що творчі здібності учнів найбільш ефективно розвиваються у ході продуктивної творчої діяльності. Творчість, індивідуальність, фантазія проявляються у навіть мінімальному відході від зразка. Творчі ідеї самі собою не народжуються, а виникають тоді, коли людина відчуває потребу щось змінити, вдосконалити. До творчості людину спонукають як соціальні мотиви, так і мрії та фантазії.
Основні ознаки творчих здібностей:
– швидкість мислення – кількість нових ідей в одиницю часу;
– гнучкість мислення – швидкість переключення з одного завдання на інше при цьому осмислювати інформацію, отриману в одному контексті, для використання в іншому;
– оригінальність – здатність генерувати ідеї, що відрізняються від загальноприйнятих, несподіваних рішень;
– допитливість – здатність дивуватись, підвищена чутливість до проблем, що не викликає інтересу в інших;
– точність – здатність удосконалювати і доводити до кінця свою працю;
– фантастичність – відірваність від реальності.
Творча діяльність емоційна, приваблива для учнів, впливає на всі сторони життя особистості, допомагає задовольнити потреби у діяльності, самопізнанні; спонукає до пошуку. Саме у творчій діяльності розвиваються якості творчої особистості.
Як засвідчує практика використання інноваційних технологій – це цілеспрямований системний набір прийомів, засобів організації навчальної діяльності, що охоплює весь процес навчання від визначення мети до одержання результатів. Система ґрунтується на внутрішніх умовах навчання. Тому ідея "інноваційних технологій" полягає у виробленні певної сукупності технологій навчання, що сприяють розвитку творчих здібностей, інтересів, умінь і навичок та інших інтелектуальних чинників у сучасних учнів.
За останні роки докорінно змінився спосіб надання і сприймання інформації. До сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання відносяться: Інтернет (як джерело інформації), електронні підручники та посібники, тестові програми, мультимедійні програмні засоби .
Зміни в навчальній програмі "Трудове навчання 5-9 класи" (2017р.) [8] та "Технології 10-11 класи" (2012р.) роблять використання мультимедійних програмних засобів на уроках все більш доцільним. Передбачається збільшення частки часу на виконання творчих проектів і зменшення – на вивчення теоретичного матеріалу. Застосування мультимедійної презентації, створеної у додатку "Power Point" програми "Microsoft Office", дозволить найефективніше і доступніше використати мінімальний час на вивчення теорії. Це допомагає зробити теоретичний матеріал динамічнішим , а також:
– використовувати сучасні інформаційні технології;
– змінювати види діяльності в межах одного уроку;
– полегшувати підготовку вчителя до уроку та залучати до цього процесу учнів;
– розширювати можливості ілюстративного супроводу уроку;
– технологічні операції та процеси наживо на уроці;
– реалізувати ігрові методи на уроках; – здійснювати роботу в малих групах або індивідуальну роботу;
– використовувати відео відзняте особисто вчителем;
– організовувати інтерактивні форми контролю знань, умінь та навичок;
– організовувати самостійні, дослідницькі, творчі роботи, проекти, реферати на якісно новому рівні з можливістю виходу в глобальний інформаційний простір.
Проведення уроків при комплексному застосуванні традиційних та мультимедійних технологій забезпечує набуття учнями не тільки глибоких та міцних знань, а й уміння розвивати інтелектуальні, творчі здібності, самостійно набувати нових знань та працювати з різними джерелами інформації. Подібні уроки дозволяють підвищити інтерес до вивчення предмета, активізувати їх пізнавальну діяльність, сприяють формуванню наукового світогляду.
Застосування інтерактивних навчальних технологій – базується на активній взаємодії учасників навчального процесу, де і учень і вчитель є рівноправними суб’єктами навчального процесу.
На уроках трудового навчання виявилось селективним: кооперативне навчання ("Робота у парах", "Ротаційні (змінювані) трійки", "Два – чотири усі разом", "Карусель", "Робота в малих групах", "Акваріум"); колективно-групове навчання ("Мікрофон", "Незакінчені речення", "Мозковий штурм", "Навчаючи – учусь", "Ажурна пилка", "Аналіз ситуації", "Вирішення проблем", "Дерево рішень"); ситуативне моделювання ("Симуляції або імітаційні ігри", "Спрощене судове слухання", "Громадські слухання", "Розігрування ситуації за ролями"); опрацювання дискусійних питань ("Метод ПРЕС", "Займи позицію", "Зміни позицію", "Неперервна шкала думок", "Дискусія", "Дискусія у стилі телевізійного токшоу", "Оцінювання дискусії", "Дебати"). Сутність інтерактивного навчання полягає в активному залученні всіх учнів до процесу пізнання.
Організація інтерактивного навчання передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Інтерактивні технології на уроках трудового навчання дозволяють забезпечити глибину вивчення матеріалу. Учні опановують усі рівні пізнання (сприйняття, розуміння, порівняння, аналіз, синтез, оцінка). Змінюється й роль учнів: вони стають активними, приймають важливі рішення. Проте кожна інтерактивна вправа потребує попереднього розгляду й навчання учнів для її проведення.
До інтерактивних навчальних технологій також належать методи генерації нових ідей, таких як: метод фантазування, метод мозкового штурму, метод зразків, метод фокальних об’єктів, метод створення образу ідеального об’єкта, метод комбінування, метод біоніки та інші.
Використання інтерактивних технологій в процесі уроку, як показує практика, знімає нервове навантаження школярів, дає можливість міняти види їх діяльності, перемикати увагу на вузлові питання теми занять, створювати, за допомогою методів генерації ідей, нові цікаві об’єкти праці.
Провідною умовою для досягнення основної мети технологічної освіти є проектна технологія навчання, як практика особистісно-орієнтованого навчання, самостійного набуття учнями досвіду у вирішенні практичних завдань.
Основна мета методу проектів – сприяти розвитку творчої, активно діючої особистості і формуванню системи трудових знань, умінь і навичок учнів. Суть методу проектів полягає у виборі і виконанні якого-небудь об’єкта, посильного і доступного учню за виконанням. Особливістю системи виконання проектів є можливість спільної творчої роботи вчителя і учня. Проектна діяльність інтегрує зміст усіх розділів освітньої галузі "Технології", показує їх взаємозв’язок і дає можливість учням зрозуміти роль кожного розділу програми.
Методологічною основою використання методу проектів у технологічній освіті є загальні педагогічні та дидактичні принципи: зв’язок теорії з практикою; науковість, свідомість і активність засвоєння знань; доступність, систематичність і наступність навчання; наочність і міцність засвоєння знань.
Основна теза сучасного розуміння методу проектів: "Я знаю, для чого мені потрібно все, що я пізнаю. Я знаю, де і як я можу це застосувати.". Це і є загальна здібність до творчості, здатність продукувати, висувати нові ідеї, винаходити щось нове, уміння орієнтуватися в інформаційному просторі та самостійно конструювати свої знання.
Зміст проектно-технологічної діяльності учнів має складатися з таких послідовних дій, які пов’язані між собою і найефективніше розкривають послідовність розробки та виконання проекту це: організаційно-підготовчий, конструкторський, технологічний і заключний етапи проектування виробів.
На кожному етапі учні виконують певну систему послідовних дій, реалізуючи проект, а вчитель при цьому справді стає організатором навчально-трудової діяльності.
Перший етап проектно-технологічної діяльності – організаційно-підготовчий, на якому перед школярами постає важлива проблема – правильно вибрати об’єкт проектування, адже від цього найбільшою мірою залежить успіх подальшої роботи. На цьому етапі учні мають вибрати і поставити перед собою проблему, усвідомити значення майбутнього виробу як для самих себе, так і для суспільства в цілому, тобто визначитись у доцільності виконання проекту. Учні формують та пропонують різноманітні ідеї, а згодом і варіанти конструкції, визначають та обговорюють оптимальний варіант запропонованої конструкції, найбільш вдалі параметри своєї майбутньої конструкції (з погляду умов використання, власного досвіду та досвіду оточення). Уся ця робота розпочинається з пошуку інформації, у тому числі з використанням Інтернету.
Таким чином, на цьому етапі учні генерують ідеї, що є найважливішим елементом у проектнотехнологічній діяльності, адже саме тут відбувається інтелектуальне зростання дитини, становлення особистості. Учень навчається аналізувати, порівнювати, узагальнювати, проводити корекцію, планує свою діяльність. Крім цього, він узагальнює вивчений матеріал, цим самим включаючи його в загальну систему своїх знань і вмінь. Заключним елементом цього етапу буде узагальнення та визначення з дизайном виробу, який буде потрібний для виготовлення об’єкта проектування. Обраний для проекту виріб повинен мати практичну значущість. Ще Марк Аврелія говорив: "По-перше , не роби нічого без причини і цілі, по-друге, не роби нічого, що б не хилилося на користь суспільству" [ 9].
Другим етапом проектно-технологічної діяльності учнів є конструкторський етап, на якому юні винахідники складають ескіз своєї найкращої конструкції яка відповідає сучасним вимогам, підбирають матеріали та інструменти, визначають найдоцільнішу технологію виготовлення обраної конструкції. Засобами діяльності виступають усі робочі інструменти пристрої, якими користуються учні, розробляючи проект. Треба його організувати так, щоб результатами діяльності учнів на цьому етапі стали набутті нові знання і вміння, виготовлені креслення, технологічні картки.
На третьому – технологічному етапі, учні виконують заплановані операції, здійснюють самоконтроль та оцінку якості виробу. Найголовніша мета цього етапу це якісне і правильне виконання технологічних операцій. Предметом діяльності є створений матеріальний продукт, набуті знання, сформовані уміння й навички. Засобами праці є інструменти й обладнання, з якими працює учень.
На четвертому – заключному етапі учні виконують економічне та екологічне обґрунтування, мінімаркетингові дослідження, у яких визначають доцільність виготовлення проекту з точки зору економії матеріалів та енергоресурсів для його виготовлення. Перед тим як що-небудь виготовити, треба врахувати вартість проектованого виробу. Яким буде прибуток чи збиток? Відповіді на ці запитання дають економічні розрахунки. Таким чином, слід навчити учнів знаходити раціональні конструкції, виявляти заповзятість, спритність, кмітливість, щоб виготовити корисну річ з мінімальними матеріальними затратами, з недорогих матеріалів (чи навіть з їхніх відходів, обрізків), водночас наділивши виріб цілою низкою переваг.
Успішність виконання навчального проекту остаточно з’ясовується на його захисті. Результати роботи учні оформлюють у вигляді паперово оформленої технічної документації. При оцінці проекту враховують доцільність, складність і якість виконаного виробу, правильність оформлення технічної документації, рівень самостійності, ступінь володіння матеріалом при захисті. Низька оцінка за проект не виставляється, він підлягає переробці або доопрацюванню.
Використання ігрових технологій є однією з унікальних форм навчання, яка дозволяє зробити цікавим і захоплюючим не лише роботу учнів на творчо-пошуковому рівні, але і зробити буденні кроки по вивченню різноманітних технологій. На уроках трудового навчання організація ігрових моментів сприяє моделюванню творчого процесу, створює сприятливі умови для розвитку творчих здібностей учнів, розвиває інтерес до самостійних досліджень. Ігровий підхід вносить в учбовий процес дух пошуку, творчості, змагань, стимулюючі пізнавальну активність учнів [6].
Граючи учні комбінують, розв’язують, створюють проблемні ситуації, генерують варіанти вирішення тих чи інших завдань, обґрунтовують власну думку. Після вивчення кожного модуля (розділу) необхідно проводити підсумкове заняття для перевірки та систематизації знань і умінь учнів. Цікаві види перевірки знань і умінь, до яких відносяться різні дидактичні ігри, звичайно, не замінять традиційних способів контролю і оцінки знань програмного матеріалу. В процесі гри, на різних етапах уроку, створюються ситуації, що вимагають негайного вирішення, що веде до формування уміння робити вибір і нести за нього відповідальність. А це вимагає самостійного рішення, ініціативи, розвиненого мислення. Добирають такі ігрові технології як: ребуси, кросворди, головоломки, конкурси, ігри: "Аукціон", "Добери пару", "Склади пару" та інші. Наприклад, під час вивчення модуля "Технологія плетіння бісером" можна використати гру "Склади орнамент". Під час цієї гри учні самостійно складають орнаменти для виготовлення браслетів або герданів з бісеру.
Ігрові технології навчання відрізняються від інших технологій тим, що гра добре відома, звична й улюблена форма діяльності для учня будь-якого віку. Вона є ефективним засобом активізації та мотивації навчання, дозволяє вирішувати питання передачі знань, умінь і навичок.
Висновки. Інноваційні технології відіграють важливу роль у сучасній освіті, їх перевага в тому, що учні засвоюють всі рівні пізнання (знання, розуміння, застосування, оцінка), в класах збільшується кількість учнів, які свідомо засвоюють навчальний матеріал. Учні займають активну позицію в засвоєнні знань, зростає їхній інтерес в отриманні знань. Значно підвищується особистісна роль вчителя – він виступає як лідер, організатор. Але потрібно зазначити, що проведення уроку за інноваційними технологіями потребують, перш за все, компетентності в цих технологіях учителя, його вміння переглянути і перебудувати свою роботу з учнями.
Під час навчання із застосуванням інноваційних технологій учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку (це особливо важливо для старшокласників). Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.
Завдяки ефекту новизни та оригінальності інноваційних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.
Отже, використання новітніх технологій на уроках трудового навчання забезпечує такі результати: вміння працювати з інформацією, підвищення ступеню наочності, посилення мотивації навчання і, як наслідок – підвищення інтересу до навчального предмета. Застосування інноваційних технологій неминуче призведе до розвитку творчих здібностей учнів.
Проаналізувавши та дослідивши інноваційні технології у процесі навчання ми дійшли висновку, що саме інноваційні технології відповідають вимогам висунутим перед сучасним уроком.
1 2 3 4