1   2   3   4   5
Ім'я файлу: bibliofond.ru_733584.rtf
Розширення: rtf
Розмір: 164кб.
Дата: 29.09.2021
скачати
Пов'язані файли:
Plan osvitnoÑ_ roboti iz bezpeki zhittehdiyalnosti.docx

1.2 Розвиток фізичних якостей дітей молодшого шкільного віку



Численні дослідження фахівців [5, 10, 16] показують те, що рівень розвитку рухових якостей в даний час знаходиться на невисокому рівні, який не може бути задоволений сучасним вимогами, що пред'являються до фізичного виховання в дошкільному закладі. Тому проблема розвитку фізичних якостей дуже актуальна і вимагає подальшого вдосконалення. Правильне вирішення завдання розвитку рухових якостей дітей молодшого шкільного віку зумовлюється використанням різних методичних прийомів і засобів на заняттях.

Слід пам'ятати про те, що нереалізовані в певному віці рухові можливості організму надалі важко піддаються значним змінам. Тому необхідно вже в цьому віці приділяти величезну увагу розвитку рухових якостей у дітей. Всебічна фізична підготовка молодшого школяра повинна передбачати досягнення оптимального рівня і гармонійного розвитку сили, швидкості, витривалості, спритності.

Багато фахівців показують, що розвиток фізичних якостей - одне з центральних завдань фізичного виховання у школі, і його вирішення має здійснюватися комплексно, починаючи з раннього віку. При виконанні рухових дій завжди проявляється не одна, а комплекс якостей. Часто дуже важко визначити, яка якість є провідною при виконанні конкретної рухової дії. Тому для більш правильного відображення явищ дійсності введені поняття комплексних якостей: швидкісно-силові якості, силова витривалість, швидкісно-силова витривалість, "вибухова" сила і т.д.

Відомо, що розвивати фізичні якості можна як за допомогою загальнорозвиваючих і підготовчих, так і за допомогою спеціальних вправ. На уроках фізичної культури учні опановують різні види фізичних вправ, які сприяють розвитку фізичних якостей. Навчання дітей рухових навичок у ходьбі, бігу, тісно пов'язані з розвитком у них швидкості, сили, витривалості, так як при виконанні будь-якої вправи в тій чи іншій мірі виявляються всі основні рухові якості.

Одним з основних шляхів всебічного виховання фізичних якостей в умовах школи є застосування спеціальних вправ і рухливих ігор, за допомогою яких можна не тільки успішно навчати дітей різних рухових навичок, але і цілеспрямовано впливати на виховання всіх фізичник якостей.

Численні результати досліджень показують, що в умовах школи можна добиватися значного приросту всіх фізичних якостей у дітей шляхом збільшення часу занять. Практикою фізичного виховання підтверджується, що успішний розвиток рухових якостей у молодших школярів викликає у них інтерес до виконання різних вправ, тому необхідно якомога більше урізноманітнити засоби, методи і форми цієї роботи.

У сучасній методиці фізичного виховання існують різні думки щодо розвитку фізичних якостей. Проте єдиної думки з приводу того, якій із якостей необхідно приділяти більшу увагу немає. Ряд авторів [5, 12] віддають перевагу вихованню швидкості і швидкісно-силових якостей, аргументуючи тим, що вправи такого характеру найкращим чином відповідають віковим особливостям дітей.

Інші автори [16] вважають, що більш високий приріст результатів буває при комплексному вихованні основних фізичних якостей.

Проведений аналіз науково-методичної літератури, підтверджує, що рівень розвитку всіх фізичних якостей становить в комплексі основу загальної фізичної підготовки.

Формування людини на всіх етапах еволюційного розвитку проходило в нерозривному зв'язку з активною м'язовою діяльністю, тому фізичні навантаження придбали важливу біологічну роль в його життєдіяльності. Аналіз науково-методичної літератури, численні педагогічні спостереження показують, що процес виховання, навчання і тренування складається з взаємозв'язаних різних видів підготовки: морально-вольової та психологічної, фізичної (загальної і спеціальної), технічної, тактичної і теоретичної. Такий поділ на різні види підготовки необхідний і реальний, оскільки створює можливості більш ретельного підбору засобів, методів і навантажень для вирішення конкретних завдань всього педагогічного процесу підготовки школяра. Разом з тим таке дроблення єдиного процесу дещо умовне, тому що всі форми діяльності людини, функції, органи і системи тісно пов'язані між собою і становлять єдине ціле. У процесі розвитку фізичних якостей школяра всі ці види об'єднані в єдиний педагогічний процес, у якому виховання гармонійно розвиненої особистості є найважливішим завданням. Всі основні види підготовки успішно реалізуються в процесі багаторічної роботи тільки на основі дидактичних принципів і загальних закономірностей. Виховання правильного ставлення до праці і суспільних обов'язків є одним з найважливіших завдань, яке має вирішуватися в процесі багаторічних занять. Використання трудових процесів у заняттях (з метою підвищення фізичної підготовки) є одним із методів вирішення цього завдання. Поєднання навчання і тренувальних занять та участю у всіх видах суспільно корисної праці дозволяє реалізувати одне з основних завдань - виховання працьовитості.

Видатний педагог В.О. Сухомлинський велике значення надавав діяльності школи та вчителів, спрямованій на поліпшення здоров'я школярів, особливо учнів молодших класів. Він вважав, що піклуватися про здоров'я дітей − найважливіше завдання вчителя [2, с.89].

Завдання зміцнення здоров'я дитини передбачає загартовування її організму. З цією метою заняття фізкультурою по можливості слід проводити на повітрі, а проводячи їх у приміщенні, дотримуватися гігієнічних вимог.

Важливим показником нормального фізичного розвитку дитини є правильна постава, яка зумовлює нормальне положення і функціонування внутрішніх органів. Формування правильної постави залежить від багатьох умов, а саме від того, як учень ходить, стоїть, сидить, чи виконує щодня ранкову гімнастику, фізкультхвилинки на уроках, ігри та вправи на перервах. Фізичні вправи є основним засобом формування правильної постави.

Рухова активність, яку дитина здійснює в процесі фізичного виховання, є необхідною умовою нормального розвитку його центральної нервової системи, засобом удосконалення аналізаторів і розвитку взаємодії їх. Існує тісний взаємозв'язок між руховою діяльністю дитини та її розумовим розвитком.

Виконання цілеспрямованих рухових дій займає важливе місце в житті дітей молодшого шкільного віку і є одним з дієвих чинників розвитку їх емоційно-вольової сфери, джерелом позитивних емоцій. І.І. Павлов назвав задоволення, яке отримує людина від рухової діяльності, "мускульною радістю " [3, с.103].

Формування рухових умінь і навичок у початкових класах проводиться згідно з навчальною програмою, яка передбачає навчання учнів вправам гімнастики, легкої атлетики, ігор, лижної підготовки, плавання.

Ефективність навчання рухових дій залежить від методики проведення уроків, від того, як у процесі навчання активізується пізнавальна діяльність учнів, включається в цей процес мова і мислення, наскільки свідомо ставляться вони до засвоєння рухових дій.

Оволодіння правильною технікою виконання вправ є важливим завданням фізичного виховання. Як відомо, вправи позитивно впливають на організм лише за умови, що вони правильно виконуються. До того ж, раціональна техніка виконання вправ сприяє формуванню правильних навичок життєво важливих рухів, розвиває у дітей уміння доцільно розподіляти зусилля і ефективно здійснювати різні рухи, виховує у них готовність швидко засвоювати нові рухові дії [3, с.104].

Формуючи в учнів життєво важливі вміння та навички, слід приділяти належну увагу виробленню у них вміння швидко і точно виконувати дрібні рухи пальцями рук, вміло взаємодіяти обома руками, швидко перебудовувати руху відповідно з умовами. Розвиток у школярів рухів руки, цього основного органу предметних дій людини, є важливим завданням початкового навчання. На розвиток рухів руки учня впливають різні види діяльності: письмо, малювання, ручна праця, самообслуговування, заняття фізичною культурою. Слід підкреслити, що заняття фізкультурою грають специфічну роль у розвитку рухів руки і, зокрема, у розвитку довільної регуляції їх. Саме на цих заняттях ставляться і виконуються завдання розвитку в учнів точних і узгоджених між собою рухів рук за допомогою вправ з предметами (з великими і малими м'ячами, зі скакалкою, прапорцями тощо), а також за допомогою спеціальних вправ для розвитку диференційованих рухів пальців рук.

Засновник науково обґрунтованої теорії фізичного виховання П.Ф. Лесгафт одним з основних завдань фізичного виховання вважав формування у дітей уміння з найменшою витратою зусиль і в найменший проміжок часу свідомо виконувати найбільшу роботу [5, с.93]. Сукупність названих вище якостей і визначає рівень "рухової культури" дитини. Високий розвиток таких умінь і якостей необхідний для навчання, для багатьох сучасних професій, а також для побутових дій і військової справи. Розвиток вміння ефективно здійснювати рухові дії є важливим компонентом всебічного гармонійного розвитку особистості.

У початкових класах учні повинні мати уявлення про правильний руховий режим, усвідомлювати значення ранкової гігієнічної гімнастики, фізичної культури, активного відпочинку в позаурочний час, знати, який одяг та взуття потрібні для занять фізичними вправами, стежити за правильністю постави, знати правила загартовування.

Отримання учнями знань з фізичної культури є необхідною умовою свідомого оволодіння навчальним матеріалом з цього предмету, прищеплення інтересу і звички систематично займатися фізичними вправами. Особливу роль відіграють знання учнів з фізичної культури у формуванні в них умінь самостійно виконувати фізичні вправи, у виробленні в учнів переконання про необхідність систематично займатися фізкультурою, загартовувати організм за допомогою використання природних факторів (сонця, повітря, води). Все це сприяє не тільки фізичному розвитку і зміцненню здоров'я учнів, а й виховує у них правильне ставлення до свого здоров'я і до здоров'я інших людей, сприяє запобіганню або викорінення шкідливих для здоров'я звичок [5, с.97].

Розвиток рухових (фізичних) якостей полягає в тому, щоб у процесі занять фізкультурою розвивати в учнів гнучкість, швидкість, силу, спритність, витривалість. Цей процес тісно пов'язаний з формуванням рухових навичок і зумовлений обсягом і характером рухової активності дитини. Від рівня розвитку рухових якостей залежать результати виконання таких природних рухів, як біг, стрибки, метання, плавання тощо.

У молодшому шкільному віці природний фізіологічний розвиток рухових якостей має свої особливості: спритність і швидкість рухів розвиваються інтенсивніше, ніж сила і витривалість. Для методики фізичного виховання важливо враховувати те, що м'яз як орган відчуття дозріває раніше, ніж як робочий орган. У дітей з 7 до 13 років спостерігаються найбільші зрушення в розвитку координації рухів. Враховуючи це, важливо правильно визначити зміст і методи фізичного виховання, які б сприяли розвитку у дітей рухових якостей відповідно до їх вікових особливостей [4, с.148].

Формування інтересу і звички до занять фізкультурою − необхідна умова успішного здійснення фізичного виховання школярів.

У молодшому шкільному віці активно розвиваються інтереси і звички.

Велике значення для прищеплення школярам інтересу до фізкультури має позиція сім'ї в цьому питанні. Інтерес виникає і стає стійким, якщо батьки залучають дітей молодшого шкільного віку до занять фізкультурою, створюють для цього необхідні умови [6, с.52].

Виховання позитивних морально-вольових якостей є одним з важливих завдань, що здійснюється в процесі занять фізкультурою. А.С. Макаренко у своїх "Лекціях про виховання дітей" писав: "Дисциплінований громадянин може бути вихований тільки всією сумою правильних впливів, серед яких найвидатніше місце повинні займати: широке політичне виховання, загальна освіта, книга, газета, праця. громадська робота і навіть такі начебто другорядні речі, як гра, розвага, відпочинок" [2, с.119].

Специфіка впливу занять фізкультури на виховання морально-вольових якостей полягає в тому, що учні для досягнення успіхів у виконанні фізичних вправ виявляють цілеспрямованість і волю, дисциплінованість, вміння мобілізувати в потрібний момент свої фізичні і духовні сили. У той же час на заняттях фізкультурою переважає колективна діяльність. Учні привчаються виявляти почуття дружби, набувають навичок культури поведінки, колективізму тощо. Слід прагнути досягти такого рівня свідомості, щоб у процесі занять, змагань між командами, класами учень отримував моральне задоволення не тільки від своєї спритності, а й від того, що він зробив це на користь колективу, в ім'я колективу. У процесі спільної практичної діяльності діти привчаються до правильної поведінки відповідно до норм моралі. Правильно організоване виконання вправ групами, командні ігри, участь у змаганнях сприяють входу дитини в колектив і вихованню у неї звички жити інтересами колективу.

При виконанні фізичних вправ учням часто доводиться виявляти вольові зусилля, щоб долати невпевненість і навіть страх. У результаті постійного тренування в учнів виховуються сміливість, рішучість, наполегливість. Разом з вольовими якостями одночасно виховуються моральні риси особистості, а моральне виховання неможливе без прояву вольових зусиль [6, с.47].

Постійне виконання фізичних вправ призводить до вироблення системи звичних дій і емоційно-психічних станів. Коли учень починає вивчати якусь вправу, особливо складне, він часто відчуває невпевненість, страх. У процесі освоєння вправи ці почуття проходять, замість цього з'являється задоволення від уміння виконувати засвоєні дії. Однак сама система звичних дій і емоційно-психічних станів ще не забезпечує морального розвитку особистості. Для досягнення цього в учнів формують моральну свідомість, яка визначає спрямованість їх діяльності. Використовуючи набуті знання і вміння під час змагань між командами, класами чи школами, учень переживає задоволення не тільки від своїх ефективних практичних дій, але і від зробленого ним в інтересах колективу. Така організація справи ставить всіх учнів в умови особистої відповідальності за успіх колективу.


1   2   3   4   5

скачати

© Усі права захищені
написати до нас