1   2   3
Ім'я файлу: 163.04.docx
Розширення: docx
Розмір: 73кб.
Дата: 25.04.2021
скачати
Пов'язані файли:
Тактика допиту.docx
Тема 12 підпр..doc
Особливі порядки кримінальних проваджень і загальна характеристи
Загальні положення криміналістичної тактики.docx
ПСИХОЛОГІЧНІ ІДЕЇ О. М. ЛЕОНТЬЄВА.docx

Розділ 2. Реагування та протидія домашньому насильству

2.1. Міжнародний досвід реагування на насилля в сім’ї

Варто відміттити, що до сьогоднішнього дня фактично не існує комплексних міжнародно-правових актів, які на світовому рівнв сприяли б утвердженню міжнародних стандартів з метою провадження превентивних дій щодо домашнього насилля. На сьогодні навіть існуючі акти з гедерних питань все ж акцентують свою увагу більше на питаннях рівності та превенції насильства щодо дітей та жінок (такими можна вважати: Конвенцію ООН про права дитини та Декларацію про викорінення насильства проти жінок). Безумовно не слід недооцінювати важливість даних актів, вони закладають нормативну основу щодо забезпечення попередження насильницьких проявів щодо жінок та дітей, освіки саме вони складають сьогодні абсолютну більшість проявів домашнього насильства.

Іноземні дослідники зазначають, що причиною насильства у сім’ї полягає в життєвомуу бекграунді насильника, якщо батьки вчиняють насилля щодо дітей, то скоріше за все що й до самих батьків у дитинствіастосовували насльство з (50% сімей, у яких і батько, і мати піддавались насильству у сім’ї, самі чинять насильство щодо своїх дітей) [17].

Цікавою є особливість законодавства Німеччини в сфері протидії домашньому насиллю, воно зокрема націлене на вилучення особи, що вчиняє насильство в сім’ї, з родини. Згідно з положеннями законодавства Німеччини покинути житлове приміщення має той, хто здійснює насилля, за вимогою поліції протягом 10 днів [18]. Також в Німеччині діють поміж підрозділів кримінальної поліції спеціальні відділи уповноважених у справах про насильство у сім’ї, які займаються справами щодо домашнього насильства [19]. Вдосконаливши свої знання в даній сфері, співробітники даних підрозділів більш грунтовно та професійно здійснюють розслідування та досліджують деталі обставин вчинення домашнього насильства, встановлюють контакт із жертвою та особою-агресором для припинення в подальшому випадків насильства.

Слід підкреслити, що практика вилучення особи, яка вчиняє насильство в сім’ї, з родини також має місце в інших країнах Європи, як Австрія, Іспанія, Нідерланди, Чехія, Швеція та інші.

Важливими також є положення Закону Німеччини «Про побутове насильство», згідно з якими постраждалій особі присвоєне право правової претензії на виділення квартири. Так, якщо здоров’ю особи спричинена була фізична шкода або ж обмежувалась її свобода і, бо ж у деяких випадках, у разі існування обгрунтованої загрози виникнення таких зазіхань суд може зобов’язати насильника залишити квартиру, не має значення той факт в шлюбі партнери чи ні; це розповсюджується навіть на власників квартир або єдиних квартиронаймачів, орендар, що здійснює акти насилля, має бути примусово переселений від жертви [20].

Також акцентуємо увагу на тому, що законодавство уможливлює використання судом таких спеціальних заходів, як заборона відвідувати свій же будинок, встановлення певної дистанції, ближче ніж яка підходити не можна, обмеження контактів з дітьми, жінкою, іншою особою, що стала жертвою насильства в сім’ї, заборона приближуватись до потерпілих осіб, зустрічатись з ними й намагатись контактувати з ними, використовуючи мобільні та інші способи зв’язку [20].

Цікавим такоє є те, що Австрії, наприклад, заходи щодо запобігання та протидії домашньому насильству засновуються на закріплених принципах [20]:

– прожиття в сприятливому та безпечному середовищі, зокрема захиченого від насильства (включно із домашнім),

– безпека життя (зокрема, і безпека проживання вдома) - невід’ємне право людини;

– домашнє насильство – це каране діяння, а не «сімейна справа»;

– протидія та захист домашнього насилля кожному громадянину гарантовано законом.

Правоохоронними органами Австрії (відповідно до Федеральних Законів «Про захист від насильства» та «Про поліцію безпеки») маю повноваження видавати (за наявності відповідних підстав) заборонний припис (що за свєю суттю схожий до описаних вище обмежувальних заходів в Німеччині). У випадку якщо жертві не виповнилось ще 14 років, кривднику забороняється також наближатись менше ніж на 50 метрів до закладу освіти чи соціального захисту, де перебуває жертва [21].

У Бельгі розвиваючи своє законодавство всфері захисту осіб від домашнього насилля, дотримується принципу «Хто б’є – мусить піти». По-суті, ми бачимо єдину загальноєвропейську тенденцію щодо дотримання даного принципу, навіть якщо він напряму не прописаний. Діючий на сьогодні в Бельгії Закон «Про тимчасову заборону доступу до помешкання у випадку домашнього насильства» покладає обов’язок на прокурора видати постанову щодо примусого видалення кривдника з певного місця проживання за умови існування безпосередньої загрози безпеці однієї чи декількох осіб, які проживають там само, та заборону повернення туди чи встановлення контакту з визначеними особами терміном до 10 діб. Окрім того, задля протидії існуючій латентності здійснення актів домашнього насильства було доповнено існуючий Кримінальний кодекс Бельгії новими положеннями, зокрема: лікарі, фармацевти, акушерки та інші особи, не підлягають заходам кримінальної відповідальності у випадку розкриття інформації, щодо фактів здійснення домашнього насилля ( мається на увазі розголошення у вигляді повідомлення цієї інформації правоохоронним органам) [21].

Цікавим з тоски зору суворості є також підхід сформований в польському законодавстві, який передбачено, що за здійснення насильницьких дій в сім’ї особа притягується лише до кримінальної відповідальності. Так, згідно зі ст. 207 КК Польщі той, хто глумиться шляхом фізичного чи психічного впливу над близькими чи іншими особами, що перебувають в постійній чи тимчасовій залежності від кривдника, або над малолітньою чи безпорадною особою у зв’язку з її психічним або фізичним станом, підлягає покаранню позбавленням волі на строк від 3 місяців до 5 років [22].

Також слід розглянути процедуру «Сині Хартії», що втілюється польською поліцією на основі ґрунтованих підозр щодо здійснення насильства в сім’ї. Дана процедура запроваджена Розпорядженням Головного коменданта поліції від 18 лютого 2008 року № 162 «Щодо методів і форм реалізації поліцією завдань щодо насилля в сім’ї в межах процедури «Сині Хартії»». Зазначена процедура в Польщі є досить дієвим заходом попередження здійсненя насилля в сім’ї. Це обумовлене тим, що кожен акт здійсненого насилля агресором не оминеться увагою,та буде досліджений поліцією, що реалізує низку заходів, напцілених на припинення насильства в конкретній сім’ї. Цікавим моментом, який реалізовується в рамках процедури «Сині Хартії» - це можливість повтовної дачі свідчень потерпілої особою вже після того, як поліція вжила певні заходи щодо кривдника, а отже особа перебуває в більш скопійному стані та може більш детв=ально описати, що саме трапилось – це відбувається в рамках заповнення «Картки Б»(повторна дача свідчень). Така увага приділяється деталям з метою формування у поліцейських більш детального бачення ситуації, що має місце в конкретній сім’ї, задля вироблення тактики протидії насиллю в саме цій сім’ї [23].

В різних країнах пандемія COVID-19 та вплип здійснений нею на поширення домашнього насильства за статистичними даними досить різниться. З метою ефективного захисту жертв потенційного домашнього насилля уряди впроваджували окремі програми, кампанії та системи реагування на протидію даному явищу в умовах пандемії.

Окрім того, що наслідки карантину можуть включати проблеми з психічним здоров’ям, наприклад депресію, такі заходи, як обмежений проїзд, соціальна дистанція та зменшення можливості добратися до центрів допомоги можуть призвести до збільшення кількості випадків насильства у всьому світі[24].

Звіти багатьох країн констатували збільшення випадків домашнього насильства через постійну напругу та цілодобову ізоляцію [25]. Згідно зі Структурою Організації Об'єднаних Націй з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок у Франції повідомлення щодо домашнього насильства зросли на 30%, у Сінгапурі на 33%, а в Аргентині на 25% з часу запровадження карантину, в той час як у Італії у перші 2 тижні березня зменшилась кількість заяв на 55% [26].

2.2. Особливості запровадженя проєкту протидії домашньому насильству - «ПОЛІНА»

Задля протидії явищу домашнього насилля у 2017 році Міністерством внутрішніх справ разом з Національною поліцією України було створено пілотний проєкт під умовною назвою «ПОЛІНА», що є скороченням від «ПОЛІція проти НАсильства».

Згідно з положеннями вказаного проєкту завбачалось створння спеціальних мобільних груп реагування на здійснення актів домашнього насилля. На Старті даного проєкту такі спеціальні групи утворювались в деяких районах м. Київа, Одеси та Сєверодонецька Луганської області.

Відповідно до даних, які містив звіт Національної поліції щодо результатів роботи по проєкту «Поліна», то за 2017 рік було здійснено 1692 виїзди мобільних груп з них 1195 було виконано разом зі співробітниками соціальних служб. Також за фактами здійснених таких виїздів було складено 235 офіційних попереджень, а також здійснено 440 профілактичних бесід та винесено 488 протоколів про адміністративні правопорушення за фактом здійснення насильства в сім’ї.

Вагомою організацією, що діє також з медою продії домашньому насиллю є міжнародний жіночий правозахисний центром «Ла Страда – Україна». На його «гарячу» лінію, що часто також зазначається як теллефон екстренної допомоги, надійшло 135 повідомлень від жінок, що стали жертвами домашнього насильства. Серед тих жертв, які контактували з представниками поліцейської мережі «ПОЛІНА», усі відмітими професійне та ефективне виконанням ними своїх службових обов’язків[27].

Якщо більш детально говорити про центр «Ла Страда – Україна», то активно веде співробітництво із МВС України, а з 1997 року також залучений до співробіництва з ООН. Даний центр проводить свою діяльність щодо безпосередньо запобігання та протидії домашньому насильству, а також здійснює превентивно-просвітницьку роботу, виконує соціальну місію напряму працюючи з жертвами домашнього насильства та підтримуючи їх, а також активно працює над запровадження міжнародних стандартів прав людини в усі сфери життя суспільства та держави [28].

Позитвні відгуки щодо роботи спеціальних мобільних груп були надані не лише очільниками Національної пліції, а також українським суспільством [27], саме тому було МВС прийняло рішення про продовження роботи над даним проектом та його розвитком.

В жовтні 2018 року за матеріального сприянням Координатора проєктів ОБСЄ в Україні та Фонду народонаселення ООН в Україні, за починанням МВС України та Національної поліції було проведено ряд тренінгів задня навчання майбутніх працівників мобільних груп. Для проведення тренінгів були заохоченні до участі поліцейські з числа співробітників сектору превенції, а також патрульної поліції та здійснювались на базі інтерактивних учбових аудиторій Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ і Львівського державного університету внутрішніх справ. Не лише вітчизняні спеціалісти були залучені до підготовки працівників мобільних груп, також міжнародним співробітництвом були Підключеними до программи навчання в якості експертів представники Канадської поліцейської місії в Україні, які поділились своїм досвідом боротьби із виявами домашнього насильства [29, с. 249–250].

У вересні 2019 року проєкт «ПОЛІНА» помітно поширив територію свого впровадження: так до вже існуючих груп доєднались новостворенні групи у місті Харкові групи працюють у Слобідському, Немишлянському та Київському районах. Керівництво роботою даних підрозділів здійснює Управління превентивної діяльності, а на рівні відділлів поліції – заступник начальника відділу превенції. Екіпаж спеціальної групи складається складається з двох поліцейських: дільничного офіцера поліції (або інспектора ювенальної превенції) та інспектора патрульної поліції, обов’язково різної статі. Таке чергування здійснюється подобово з періодичністю для відпочинку строком на три доби. Поліцейські направляюються до мобільних груп із збереженням своєї попередньої посади. Задля запобігання випадків їх залучення до виконання службових завдань, не зв’язаних із запобіганням та протидією домашньому насильству, поліцейські входять до складу мобільних груп відділу поліції, територію якого раніше не обслуговували. Працівникам мобільних груп на базі відповідного відділу поліції виділяється окремий кабінет, який містить усією необхідну техніку, наданається канцелярія та планшети.

На думку учасників пілотного проєкту «ПОЛІНА», що робота що провадиться спеціальними мобільними підрозділами є сучасним та необхідним шляхом боротьби з виявами домашнього насильства. Як приклад того, що такі підрозділи здатні ефективно попереджати акти насильства є те, що вони можуть застосовувати спеціальні заходи, наприклад, – винесення термінового заборонного припису, який видається за результатами оцінки ризиків. Вирішуючи питання про складання припису пріоритетним є захист прав постраждалої особи. Якщо насильник є власником квартири, де він проживає із жертвою, а до нього буде застосовуватись захід «заборона на вхід та перебування в місці проживання (перебування) постраждалої особи», навіть незважаючи на його майнові права, кривдник зобов’язаний виконати умови термінового заборонного припису [30].

У разі їх порушення щодо насильника складається протокол за фактом вчинення адміністративноо правопорушення передбаченого ст. 173-2 Кодекс України про адміністративні правопорушення, а коли має місце системність (тобто тотожні діяння, об’єднані спільним умислом, тобто ті, що було вчинено тричі та більше разів) особа, яка здійснює акти насилля притягається до кримінальної відповідальності за ст. 126-1 кримінального Кодексу України.

Кривдник, щодо якого застосовано припис, що передбачає необхідність покинути місце спільного проживання (перебування) із жертвою, зобов’язаний надати інформацію про своє тимчасове місце перебування до відповідного відділу поліції, на території обслуговування якого було вчинено домашнє насильство. Така інформація фіксується в Журналі реєстрації повідомлень про місце тимчасового перебування кривдника (далі Журнал). Умисне не надання вказаної інформації є адміністративним правопорушенням та тягне відповідальність за ст. 173-2 КУпАП [30].

Отже, зміни, які здійснюють на законодавчому рівні, а також методи, які запроважуються для боротьби із проявами домашнього насильства, мають позитивно вплинути на викорінення цього ганебного явища як домашнє насилля, що унеможливлює існування благополучної родини.

2.3. Повноваження правоохоронних органів в рамках здійснення заходів щодо протидії домашньому насиллю

Повноваження уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству визначені в ст.10 Закону, зокрема: 1) виявлення фактів здійснення актів домашнього насильства та термінове реагування на них; 2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення актів домашнього насилля; 3) інформування постраждалих осіб щодо їхніх права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися; 4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників; 5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством; 6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії; 7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством; 8) взаємодія з іншими суб’єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; 9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до положень Інструкції з організації діяльності дільничних офіцерів поліції передбачається, що до ключових напрямів діяльності дільничних офіцерів поліції належить застосування заходів з перевентивною метою щодо вчинення насильства в сім’ї та його припинення. Також Інструкція покладає обов’язок на дільничних офіцерів поліції пронувати заходи, що можуть буди здійсненні задля запобігання вчиненню насильства в сім’ї, надання соціальних послуг особам/сім’ям, що перебувають у скрутних життєвих обставинах. Дільничий офіцер поліції має виявляти на поліцейській дільниці осіб, які здійснюють насильство в сім’ї або тих, що складають зону ризику, а тобто схильні до такої поведінки,щодо них також має вживати превентивні заходів, що передбачені законодавством і націленні на запобігання правопорушенням, пов’язаним з насильством у сім`ї, відповідно до норм Закону України «Про попередження насильству в сім’ї» [31].

Інструкції про організацію діяльності інших підрозділів не містять окремих акцентів саме на домашньому насильству.Тут вбачаєтьс пеана суперечність, оскільки відповідно до п.18 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів для запобігання та протидії домашньому насильству [32].

Також варто наголосити на тому, що в Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»міститться положення щодо того, що поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов’язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи. Дане положення при застосуванні його на практиці може зіштовхнутись із складнощами доведення наявності безпосередньої небезпеки для життя чи здоров’я постраждалої особи.

Порядок анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів передбачений окремою Інструкцією [33], що потребує адаптації до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Так, згідно з п.5.1. даної Інструкції «органи поліції не мають права … видавати дозволи на придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї та бойових припасів до неї, пневматичної чи холодної зброї, пристроїв та патронів до них громадянам, а також проводити їх перереєстрацію в разі: наявності даних про систематичне (два чи більше разів) скоєння насильства в сім’ї, що підтверджується документально».Також, главою 4 даної Інструкції передбачено, що згідно із законодавством України органам поліції надано право анулювати дозволи на придбання, зберігання та носіння зброї, основних частин зброї та пристроїв, видані громадянам, у випадках, передбачених пунктом 5.1 глави 5 даної Інструкції.

Отже, органи Національної поліції займають одне із центральних місць в системі суб’єктів запобігання та протидії домашньому насильству, мають суттєві повноваження щодо реагування на випадки домашнього насильства. При цьому важливо пам’ятати, чим ширші повноваження, тим більша відповідальність.

1   2   3

скачати

© Усі права захищені
написати до нас