Ім'я файлу: 5507-taktika-dopitu-nepovnolitnih5168749031083073290.doc
Розширення: doc
Розмір: 176кб.
Дата: 13.04.2020
скачати
Розширення: doc
Розмір: 176кб.
Дата: 13.04.2020
скачати
Висновки
Отже, підготовка і проведення допиту неповнолітніх зумовлені віковими особливостями допитуваної особи. Знання цих особливостей має велике значення для обрання прийомів встановлення психологічного контакту, вибору режиму проведення допиту, здійснення впливу на неповнолітнього, оцінки його свідчень.
Неповнолітні – це особи, які не досягли 18 років. У психологічній літературі запропоновано шість вікових груп неповнолітніх:
дитячій вік (до 1 року);
раннє дитинство (від 1 до 3 років);
дошкільний вік (від 3 до 7 років);
молодший шкільний вік (від 7 до 11-12 років);
підлітковий вік (від 11 до 14-15 років);
старший шкільний вік (від 14 до 18 років).
Вікові особливості – це сукупність взаємопов'язаних типових для даного віку процесів, станів і властивостей, що виявляються у поведінці та вказують на загальну спрямованість розвитку особи. При розгляді психологічних особливостей неповнолітніх окремих вікових груп необхідно враховувати не тільки хронологічний вік, а й загальні якості культури і товариства, до якого вони належать, соціально-економічний стан, стать, індивідуально-типологічні якості.
Вік, починаючи з якого неповнолітній може виступати на допиті як свідок або потерпілий, у кримінально-процесуальному законодавстві не визначений. Характерні для неповнолітніх особливості психіки не є психічними чи фізичними вадами, але вони, без сумніву, впливають на процес формування і давання показань. Практиці розслідування злочинів відомо чимало прикладів, коли діти віком 3-5 років повідомляли на допиті дані, які сприяли встановленню об'єктивної істини у справі. Разом з тим дітей рекомендується допитувати тільки у крайніх випадках, бо допит може негативно вплинути на їх психіку.
Для дітей дошкільної вікової групи характерна кмітливість, їх сприйняттю притаманна деталізація. При відтворенні події, що спостерігалася, діти можуть свідчити про факти, яких не помітили дорослі. У цьому віці діти не мають достатньої здатності до послідовного логічного мислення і можуть давати лише нескладні відповіді на зрозумілі їм запитання.
Для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку характерною є наявність підвищеного навіювання та схильність до фантазування. Ці психологічні особливості необхідно враховувати у процесі допиту і при оцінці показань неповнолітнього.
Підлітковий вік – це перехідний етап від дитинства до дорослості. Принципово нова відмінна риса цього віку – "почуття дорослості". Підліткам притаманні імпульсивність, швидка зміна настрою, негативізм. Ці якості можуть бути причиною відмови від спілкування зі слідчим і повідомлення необхідної інформації.
Старший шкільний вік – завершальний етап переходу до дорослості. У цей період визначаються життєві ідеали, здійснюється вибір професійної спрямованості, встановлюється мета і сенс життя. Для старшого шкільного віку характерна схильність до референтної (авторитетної) групи чи референта (найбільш авторитетної особи).
Якщо свідком є неповнолітній, який не досяг 14 років, допит має проводитися у присутності педагога. Присутність педагога при допиті свідків у віці від 14 до 16 років не є обов'язковою. Це питання у кожному випадку вирішує слідчий. У разі необхідності при допиті неповнолітнього свідка можуть бути присутніми лікар, батьки чи інші законні його представники.
Важливим питанням підготовки до допиту неповнолітнього є вибір місця і обстановки допиту (вдома, у школі, в кабінеті слідчого тощо), що має сприяти встановленню психологічного контакту і одержанню необхідної інформації. Треба заздалегідь підготувати запитання, які необхідно з'ясувати у неповнолітнього. Вони мають бути простими, доступними для розуміння допитуваного. Виконання такого завдання забезпечується складанням плану допиту.
У процесі допиту неповнолітнього слідчому необхідно встановити з ним психологічний контакт. Для цього рекомендується провести бесіди на загальні теми (спорт, навчання, ігри, нові фільми, книжки та ін.), продемонструвати знання його потреб та інтересів. При допиті неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого слідчий повинен триматись спокійно, доброзичливо, але й достатньо твердо. Така манера поведінки сприяє встановленню необхідного контакту з підлітком, налаштовує його на відверту бесіду.
Неповнолітньому допитуваному слід допомогти у формуванні правдивих показань. Слідчий не повинен використовувати постановку запитань, що мають елементи навіювання (навідні питання). Дуже обережно слід застосовувати оголошення показань інших осіб. Постановка навідних питань нерідко є причиною виникнення добросовісних помилок у показаннях. Неправдиві ж показання неповнолітнього можуть бути наслідком помилкового розуміння "геройства", "товариськості".
Специфічними тактичними прийомами, що можуть застосовуватися при допитах неповнолітніх, є: роз'яснення важливості повідомлення правдивих показань; демонстрація поінформованості про обставини життя допитуваного, його потреби, інтереси; роз'яснення сутності та значення пред'явлених і оголошених матеріалів; роз'яснення неправильно зайнятої позиції.
Література
Конституція України // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – С. 141.
Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. – 2012. – 19 травня (№ 90-91).
Айб В. Р. Особливості тактики допиту неповнолітніх // http://pravo-dom.ru.
Васильев А.Н., Карнеева Л.М. Тактика допроса при расследовании преступлений. – М.: Юридическая литература, 1970. – 208 с.
Васильев В.Л. Юридическая психология. – СПб., 2000. – 440 с.
Весельський В.К. Сучасні проблеми допиту (процесуальні, організаційні і тактичні аспекти). – К.: НАВСУ: НВТ "Правник", 1999. – 125 с.
Войтович І.І. Процесуальні і тактичні особливості провадження невідкладних слідчих дій: автореф. дис. на здобуття наукового ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.09 "Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність" / І.І. Войтович. – Одеса, 2012. – 19 с
Грошевий Ю.М. Кримінальний процес: [підруч.] / Ю.М. Грошевий, О.В. Капліна. – X.: Право, 2010. – 608 с
Гуковская Н.И., Долгова А.И., Миньковский Г.М. Расследование и судебное разбирательство дел о преступлениях несовершеннолетних. – М., 1974. – С. 155.
Дремов В.Г. Показания несовершеннолетнего обвиняемого в советском уголовном процессе: Автореф. дисс. ... канд. юрид. наук. – М.,1970. – 23 с.
Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – К., 1987. – С. 46.
Карнеева Л.М., Ордынский С.С., Розенблит С.Я. Тактика допроса на предварительном следствии. – М.: Юридическая литература, 1958. – 203 с.
Карнеева Л.М., Соловьев А.Б., Чувилев А.А. Допрос подозреваемого и обвиняемого. – М., 1969.
Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т. Кримінальний процес України: Підручник / 2-е вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 712 с.
Когутич І.І. Криміналістика: Курс лекцій. – К.: Атіка, 2008. – 888 с.
Криміналістика: підручник / кол. авт. В.Ю. Шепітко, В.О. Коновалова, В.А. Журавель та ін. / за ред. В.Ю. Шепітка. – [4-те вид., перероб. і доп.]. – X.: Право, 2008 – 986 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар: у 2 т. Т. 1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін.; за заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. – X.: Право, 2012. – 768 с.
Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За заг. ред. В.Г. Гончаренка, В.Т. Нора, М.Є. Шумила. – К.: Юстініан, 2012. – 1224 с.
Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (особлива частина) / МВС України Національна академія внутрішніх справ. – Київ 2012. – 568 с.
Леоненко В.В. Судебное производство по делам о преступлениях несовершеннолетних. – К.: Наукова думка, 1987. – 143 с.
Лившиц Е.М., Белкин Р.С. Тактика следственных действий. – М., 1997.
Лобойко Л.М. Кримінально-процесуальна регламентація слідчих дій: [монографія] / Л.М. Лобойко, А.П. Черненко. – Дніпропетровськ: Дніпропетр. держ. ун-т внутр. справ, 2006. – 168 с.
Лукьянов Е. Особенности допроса несовершеннолетнего свидетеля и потерпевшего // Закон и жизнь. – 2005. – № 1. – С. 15-18.
Маркусь В.О. Криміналістика. Навчальний посібник – К.: Кондор, 2007. – 558 с.
Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Либідь, 1999.
Молдован А.В. Кримінальний процес України: Навч. посіб / А.В. Молдован, С.М. Мельник – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 368 с.
Особливості провадження в справах про злочини неповнолітніх: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юрид. наук. 12.00.09 / Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 2004. – 20 с.
Петечел О.Ю. Види та значення психологічного впливу при проведенні допиту неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених, потерпілих і свідків та його межі / О.Ю. Петечел // Проблеми вдосконалення правового забезпечення прав та основних свобод людини і громадянина в Україні: матеріали всеукр. міжвуз. наук. конф. молодих вчених та аспірантів, Івано-Франківськ, 28 квіт. 2006 р. / редкол: В.Д. Басай, П.В. Мельник, М.В. Костицький [та ін.]. – Івано-Франківськ, 2006. – С. 385-388.
Петечел О.Ю. Деякі питання використання спеціальних психологічних знань при оцінці показань неповнолітнього свідка / О.Ю. Петечел // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Зб. наук. статей. – 2007. – Випуск XVІІІ. – С. 258-264.
Петечел О.Ю. Деякі питання участі психолога у допиті неповнолітнього / О.Ю. Петечел // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Зб. наук. статей. – 2005. – Випуск XV. – С. 246-250.
Петечел О.Ю. Необхідність встановлення психологічного контакту з неповнолітнім допитуваним як одна з умов отримання правдивих показів / О.Ю. Петечел // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України. Зб. наук. статей. – 2006. – Випуск XVІ. – С. 262-266.
Петечел О.Ю. Форми використання спеціальних психологічних знань щодо неповнолітніх учасників досудового слідства / О.Ю. Петечел // Держава і право: Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2007. – Випуск 36. – С. 478-485.
Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. – К.: "Атіка", 2005. – 495 с.
Стахівський С.М. Слідчі дії як засоби збирання доказів: [наук.-практ. посіб.] / Стахівський С.М. – К.: Атіка, 2009. – 64 с
Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво А.С.К., 2007. – 848 с.
Уголовный процесс. / Под ред. Алексеева Н.С., Лукашевича В.З., Элькинд П.С. – М., 1972.
Хисматуллин Р. Особенности судебного следствия по делам несовершеннолетних // Российская юстиция. – 1999. – № 12.
Шейфер С.А. Следственные действия. – М., 1981. – С. 11.
Якубович Н.А. Теоретические основы предварительного следствия. – М., 1971. – С. 24-32.
1 2 3 4 5