1   2   3   4   5   6   7   8   9
Ім'я файлу: фіз.docx
Розширення: docx
Розмір: 173кб.
Дата: 23.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
віан.docx
Пилипчук Катерина.pdf
право.docx
папємаше.docx

РОЗДІЛ 1 УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАКЛАДАХ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ



1.1. Нормативно-правове забезпечення організації процесу фізичного виховання школярів в Україні


Фізичне виховання відіграє важливу роль у формуванні молодого покоління, зміцненні і збереженні його здоров’я, підготовці до майбутньої професійної діяльності та захисту Батьківщини. Громадянам надається право займатися фізичною культурою і спортом незалежно від соціального і майнового стану, расової і національної належності, статі, освіти, віросповідання чи інших особливостей. Держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у галузі фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурно-спортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує прагнення громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя [17].

Для належного функціонування галузі фізичної культури і спорту необхідна всебічна підтримка з боку держави. Такий перебіг речей регламентовано чинним законодавством. Спрямованість державної політики висвітлювалась у законодавчих та нормативно-правових актах, законах, указах Президента, постановах Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України та наказах. Так, закон України "Про фізичну культуру і спорт" ухвалений у листопаді 2009 року відмічає цінність фізичної культури і спорту для фізичного здоров'я, духовного розвитку населення та утвердження міжнародного авторитету України у світовому співтоваристві.

У ньому наголошується, що держава створює умови для правового захисту інтересів громадян у галузі фізичної культури і спорту, розвиває фізкультурноспортивну індустрію та інфраструктуру, заохочує громадян зміцнювати своє здоров'я, вести здоровий спосіб життя. Кабінет Міністрів України за участі громадських організацій розробляє систему заходів щодо підтримання та зміцнення здоров'я різних категорій населення в соціально-побутовій сфері та забезпечує умови для її впровадження в життя, використання фізичної культури і спорту як засобу профілактики і лікування захворювань. В статтях Закону України "Про фізичну культуру і спорт" підкреслюється, що держава регулює відносини у галузі фізичної культури і спорту шляхом формування державної політики у цій галузі, створення відповідних державних органів, фінансового, матеріально-технічного, кадрового, інформаційного, нормативно-правового та іншого забезпечення, розвитку фізичної культури і спорту, а також визнання широкого самодіяльного статусу фізкультурно-спортивного руху в Україні [7].

Закон України “Про освіту” проголошує, що основною метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості, її інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку. Водночас успішна соціалізація, економічний добробут ― є обов’язковою частиною ґенезу суспільства і сталого розвитку України та її європейського вибору.

Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти спрямований на виконання завдань загальноосвітніх навчальних закладів II і III ступеня і визначає вимоги до рівня освіченості учнів основної і старшої школи, ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого, компетентного і діяльнісного підходів, що реалізовані в освітніх галузях і відображені в результативних складових змісту базової і повної загальної середньої освіти.

У старшій школі, де навчання є профільним, обов’язковий для вивчення зміст освітніх галузей реалізується шляхом вивчення окремих предметів, курсів за вибором загальноосвітніх закладів відповідно до загальної кількості годин, передбачених для кожної галузі, або шляхом застосування модульної технології

[22].

Освітня потреба старшокласників у профільному навчанні задовольняється шляхом створення мережі загальноосвітніх закладів різного типу, яка складається з однопрофільних і багатопрофільних ліцеїв, гімназій, загальноосвітніх шкіл, що мають змогу повністю реалізувати профільність навчання, а також професійнотехнічних навчальних закладів, коледжів. Крім того, освітня потреба учнів старшої школи у профільному навчанні може задовольнятися в межах освітніх округів.

У старшій школі співвідношення навчальних годин для вивчення обов’язкових предметів і предметів, самостійно обраних учнями для профільного навчання, становить орієнтовно 50 на 50 відсотків.

При цьому особистісно зорієнтований підхід до навчання забезпечує розвиток академічних, соціокультурних, соціально-психологічних та інших здібностей учнів

[37].

В статуті середніх загальноосвітніх навчальних закладів, прописано, що основною формою організації навчально-виховного процесу є урок тривалістю 45 хвилин. Для організації процесу навчання необхідний постійний склад учнів, що дає можливість якісніше організовувати і проводити заняття, враховуючи можливості учнів. Заняття з фізичної культури проводяться за установленим розкладом. Черговість занять забезпечує послідовне вивчення того мінімуму знань і навичок, який передбачено програмою і, отже, становить основу для різнобічного фізичного виховання учнів.

Так, згідно з листом МОН від 01.07.2014 №1/9-343 «Про організацію навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах і вивчення базових дисциплін в основній школі» на 2015/2016 навчальний рік з вивчення предмету «Фізична культура» в інваріантній складовій для 10-11 класів передбачено вивчення 2-3 модулів, на які відводиться 2 години на тиждень, а для 10-11 класів спортивного та військово-спортивного профілів – 5 годин на тиждень. Під час підбору інваріантної складової враховують місцеві кліматичні умови, матеріальну базу навчального закладу, кадрове забезпечення вчителями фізичної культури та інтереси учнів.

За рекомендацією Міністерства освіти та науки України слід здійснювати вивчення фізичної культури за навчальними програмами 5-11 класи – «Фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів 5-11 класи» (за ред.

С.М. Дятленка). А в разі спеціалізованого вивчення предмету фізична культура, або спортивного профілю навчального закладу, слід використовувати програму «Фізична культура для загальноосвітніх навчальних закладів. Спортивний профіль. 10-11 класи» (авт. В.М. Єрмолова та ін.).

Організація навчально-виховного процесу із фізичної культури урочного типу та позаурочної фізкультурно-оздоровчої роботи в загальноосвітніх навчальних закладах відбувається відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України від 02.08.2005 № 458 «Про затвердження Положення про організацію фізичного виховання і масового спорту в дошкільних, загальноосвітніх і професійно-технічних навчальних закладах України».

Згідно з цим наказом заняття з фізичної культури та позаурочною фізкультурно-оздоровчою роботою в загальноосвітніх навчальних закладах проводяться вчителем фізичної культури чи особою, яка має спеціальну освіту та кваліфікацію: тренер, керівник гуртка, групи, спортивної секції.

До занять з фізичної культури і спорту допускаються учні, які пройшли обов'язковий медичний профілактичний огляд відповідно до Положення про медико-педагогічний контроль за фізичним вихованням учнів у загальноосвітніх навчальних закладах, який затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти і науки України від 20.07.2009 № 518/674, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України від17.08.2009 за № 772/16788, не мають протипоказань щодо стану здоров'я, у яких визначені рівень фізичного розвитку і група для занять фізичною культурою (основна, підготовча, спеціальна).

Навчальна програма з фізичного виховання визначає обсяг знань, умінь і навичок, що підлягають засвоєнню за роки навчання і сприяють розвитку особи відповідно до державних вимог у цій галузі. Єдина державна навчальна програма не може врахувати всієї різноманітності інтересів та запитів учнів і вчителів, місцевих умов, національних та регіональних традицій. Тому для забезпечення державних інтересів у фізичному вихованні дітей та учнівської молоді, з одного боку, і захисту прав навчальних закладів щодо визначення змісту і засобів фізичного виховання учнівської молоді, передбачених статтею 12 Закону України "Про фізичну культуру і спорт", з іншого боку, сьогодні розробляються програми трьох рівнів: базові, регіональні і робочі.

Безумовно, профільне міністерство стурбоване завантаженістю та невисоким рівнем здоров’я шкільної молоді порівняно із сучасними західними тенденціями [10]. Міністерство освіти анонсує проведення активної роботи над змінами навчальних стандартів та програм для старшокласників і зазначає, що вже з 1 вересня 2018 року навчання у старшій школі триватиме 3 роки. Ще один додатковий рік навчання пояснюють зниженням інтенсивності навчання. В історії нашої країни вже був схожий, не надто вдалий, експеримент, коли у 1999 році перейшли на 12 річний термін навчання, проте такі зміни не прижились.

До нововведень також можна віднести легалізацію платних уроків. Державні і комунальні навчальні заклади отримали право надавати платні освітні та інші послуги. Їх перелік затверджує Кабінет Міністрів України. Наприклад, це можуть бути уроки хореографії, які проводить відомий фахівець, як пояснює перший заступник голови комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти А.В. Співаковський

Зміняться також форми організації навчання. Так, законом передбачено три форми здобуття освіти: формальна освіта – офіційна, неформальна – тренінги, гуртки, курси, інформальна – самоосвіта. Що заслуговує уваги, то це можливість займатися самоосвітою, а потім продемонструвати результати.

Якою буде оновлена програма – покаже час, проте вже зараз у більшості навчальних закладів обсяг навчального навантаження для старшокласників сягає 3437 годин на тиждень, з яких для занять фізичною культурою виділено всього 2 години, що дуже мало, і аж ніяк не дає можливості відновити баланс між руховою активністю та статичною діяльністю, яка переважає у старшокласників.

Відповідно до статті № 9 Закону України “Про загальну середню освіту” у нашій країні функціонують такі типи загальноосвітніх навчальних закладів:

  • середня загальноосвітня школа: І ступінь — початкова школа, II ступінь — основна школа, III ступінь — старша школа з профільним спрямуванням навчання.

  • спеціалізована школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів.

  • гімназія — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю.

  • ліцей — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою.

  • колегіум — загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічнофілософського та (або) культурно-естетичного профілю.

  • загальноосвітня школа-інтернат (школа-інтернат) — загальноосвітній заклад із частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги.

  • спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.

  • загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) — загальноосвітній навчальний заклад І—III ступенів із відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування.

  • школа соціальної реабілітації — загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюються окремо для хлопців і дівчат).

  • вечірня (змінна) школа — загальноосвітній навчальний заклад II—III ступенів для тих, хто не має змоги відвідувати школу з денною формою навчання. До інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти належать:

  • позашкільний навчально-виховний заклад — навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо).

  • міжшкільний навчально-виробничий комбінат — навчальний заклад для учнів загальноосвітніх навчальних закладів, що дає профорієнтаційну, допрофесійну підготовку.

  • професійно-технічний навчальний заклад — навчальний заклад, у якому здобувають професійно-технічну і повну загальну середню освіту

Вже тривалий час ведуться розмови про нагальні проблеми фізичного виховання. Здійснений аналіз літератури дав можливість натрапити на роботи вчених [19], які зробили опитування вчителів фізичної культури й отримали дані, які свідчать, що адміністрація школи не завжди сприяє якісному та вчасному забезпеченню вчителів спортивним інвентарем. Тому відповідь “так” на запитання, чи достатньо спортивного інвентарю в школі, дали тільки 13,2% вчителів, «частково забезпечені» – 35,2%. Однак більшість вчителів шкіл повідомили про брак інвентарю. Крім цього наявні: незадовільний стан спортивних майданчиків, брак устаткування, низька оплата праці – це основні проблеми, які озвучили вчителі фізичної культури.

Така ситуація в галузі не тільки не сприяє залученню молодих фахівців до роботи в школі, але й позбавляє мотивації працювати і далі уже досвідчених викладачів. Відсутність мотивації у вчителя не дає повною мірою реалізувати оздоровчі завдання, покладені на предмет фізичного виховання. Тому вчителі не намагаються “іти в ногу із часом” і використовують добре відомі, однак не надто цікаві учням модулі.

Безумовно, ці види спорту є потужними засобами і можуть сприяти розвитку певних фізичних якостей та повсякденне використання цих засобів набридає учням.

Дані, продемонстровані Є.О. Федоренко [18], яка досліджувала дітей старшого шкільного віку, дають змогу констатувати, що в учнів ЗОШ та гімназії є дефіцит рухової активності, який становить 250-300 Ккал порівняно з учнями ЗОШ, де спеціалізовано вивчають баскетбол і проводять щоденні тренування в режимі дня. Лише в учнів цих шкіл достатній рівень рухової активності.

Досліджуючи рівень рухової активності, фізичної підготовленості та здоров’я учнів державних та приватних загальноосвітніх закладів Т. М. Кравчук та О. С. Сорока [14] дійшли висновку, що в організації фізичного виховання учнів старших класів досліджуваних закладів є як позитивні, так і негативні сторони. Так, позитивним є збільшення в приватній школі вдвічі кількості годин на урочну форму роботи та більш широкий вибір видів спорту, якими можуть займатися учні як під час уроків, так і в ході позакласної і позашкільної роботи. Водночас нижчий рівень фізичного здоров’я учнів приватної школи може свідчити про перевантаження старшокласників навчальною діяльністю.

У процесі порівняння наявності та структури вільного часу у школярів та гімназистів О. М. Гурковським [59] було встановлено, що у третини гімназистів вільного часу практично немає. Значну частину свого часу вони проводять біля телевізора, грають у комп’ютерні ігри, дівчата майже в два рази більше, ніж хлопці, читають. Водночас, заняттям фізичною культурою і спортом школярі приділяють мало уваги. Водночас гімназисти більше часу, ніж школярі інших шкіл, приділяють самопідготовці до занять, а також гають час на проїзд до місця навчання. Майже половина гімназистів спить менше 7 годин на добу та значно менше часу, ніж учні звичайної школи, буває на свіжому повітрі. Отже, організація навчального процесу в гімназистів не є оптимальною і, тим більше, сприятливою для збереження здоров'я учнів.



1   2   3   4   5   6   7   8   9

скачати

© Усі права захищені
написати до нас