Патерни проектування.
Патерни програмування – це напрацьовані ефективні підходи, техніки та правила вирішення задач при створенні програмного забезпечення. Патерни проектування описують загальну структуру взаємодії елементів програмної системи, що реалізують вихідну проблему проектування в конкретному контексті. Патерн не є закінченим зразком, який можна безпосередньо транслювати в програмний код. Об'єктно-орієнтований шаблон найчастіше є зразком вирішення проблеми і відображає відношення між класами та об'єктами, без вказівки на те, як буде зрештою реалізоване це відношення.Найбільш відомими патернами цієї категорії є патерни GoF (Gang of Four. Патерни GoF містять у собі 23 патерна.
Три категорії патернів: - Породжуючі – патерни, що надають рекомендації та техніки для створення нових об’єктів. Існує 5 породжуючих патернів. - Поведінкові – патерни, що надають рекомендації для реалізації тої чи іншої поведінки-функції існуючого об’єкта. Є 11 поведінкових патернів. - Структурні – даний тип патернів розглядає питання взаємодії між собою існуючих об’єктів. Всього є 7 структурних патернів
Методології структурного проектування.
Існує цілий ряд методологій структурного аналізу і проектування, серед яких найбільш відомі:
1) SADT (Structured Analysіs and Desіgn Technіgue), та методології, розроблені на його основі, наприклад, IDEF0, які використовують функціональні діаграми, SADT інтегрує процес моделювання, управління конфігурацією проекту, використання додаткових мовних засобів і керівництво проектом власною графічною мовою. Процес моделювання поділяється на декілька етапів: опит експертів, створення діаграм і моделей, поширення документації, оцінка адекватності моделей і прийняття їх для подальшого використання. 2) Група методологій структурного аналізу і проектування, в основі яких лежить використання діаграм потоків даних (DFD): - SA (Structured Analysis) - структурного аналізу Де Марко; - SD (Structured Design) – структурного проектування Стівенса, Майера, Константайна; - SSA (Structured Systems Analysis) - структурного системного аналізу Гейна-Сарсона; - SA/SD – структурного системного аналізу і проектування Йордана та ін. 3) Методології структурного проектування систем реального часу, що включають контроль потоків робіт та діаграми станів: - SDRTS (Structured Design of Real Time Systems) – структурного проектування систем реального часу Уорда-Меллора, розширення SA/SD; - SA/RT (Structured Analysis with Real-time-Extensions) - структурного аналізу з розширенням для систем реального часу Хартлі, аналог SDRTS, та ін.; - IE (Information Engineering) - Інформаційного моделювання Мартіна та ін.
Діаграми розгортання
Діаграма розгортання — діаграма в UML, на якій відображаються обчислювальні вузли під час роботи програми, компоненти та об'єкти, що виконуються на цих вузлах. Компоненти відповідають представленню робочих екземплярів одиниць коду. Компоненти, що не мають представлення під час роботи програми на таких діаграмах не відображаються; натомість, їх можна відобразити на діаграмах компонент. Діаграми розгортання відображають фізичні взаємозв’язки між програмними і апаратними компонентами розроблюваної системи, а також дозволяють відобразити маршрути переміщення об’єктів у розподіленій системі. Наприклад, для опису веб-сайту діаграма розгортання має показувати, які апаратні компоненти (вузли) існують (наприклад, веб-сервер, сервер бази даних, сервер додатку), які програмні компоненти (артефакти) працюють на кожному вузлі (наприклад, веб-додаток, база даних) і як різноманітні частини цього комплексу з’єднуються один з одним (наприклад, REST, RMI). Вузли представляються як прямокутні паралелепіпеди з артефактами, які розташовані в них, що зображені як вкладені прямокутні паралелепіпеди. Один вузол діаграми розгортання може представляти велику кількість фізичних вузлів. Існує два типи вузлів: 1. Вузол пристрою; 2. Вузол середовища виконання. Вузли пристроїв - це фізичні обчислювальні ресурси зі своєю пам'яттю і сервісами для виконання програмного забезпечення, такі як звичайні ПК, мобільні телефони. Вузол середовища виконання - це програмний обчислювальний ресурс, який працює всередині зовнішнього вузла і який надає собою сервіс, який виконує інші виконувані програмні елементи. Діаграму розгортання системи можна описати наступним чином. Працівник взаємодіє із системою шляхом використання програми управління магазином. Програма відправляє запити та отримує відповіді від web-сервера. Сервер надає користувацький інтерфейс, а також – використовує інтерфейс бази даних для доступу до даних, їх зміни, видалення, модифікації
Характеристика Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).
Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) — це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система, в якій розрахунки за товари та послуги, одержання готівки та інші операції здійснюються за допомогою платіжних карток з магнітною смугою та EMV-чіпом. Систему було запущено 2001 року.
Метою створення НСМЕП є розроблення та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі "офф-лайн". Окрім того, технологією НСМЕП передбачено також широке застосування платіжних карток юридичними особами — корпоративні та бізнес-картки.
Варто зазначити, що в НСМЕП застосовують платіжні картки з вбудованими чіп-модуля-ми — смарт-картки. Смарт-картка, яка є носієм копії фінансової інформації в НСМЕП, на відміну від пластикової картки з магнітною смугою, найбільш повно задовольняв вимоги безпеки. На її базі створена високоефективна офф-лайнова технологія, тобто така, що не потребує оперативного зв'язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій (це дуже важливо, враховуючи недостатньо високу якість вітчизняних каналів зв'язку), яка значно зменшує експлуатаційні витрати. За рахунок цього участь у НСМЕП може брати населення України з малими доходами (пенсіонери, студенти, школярі тощо), а швидкість обслуговування набагато більша, ніж при розрахунках готівкою та операціях з картками з магнітною смугою.
Усі картки, що застосовуються в НСМЕП, можна умовно поділити на платіжні та службові.
Важливо знати, що організаційна структура НСМЕП це сукупність визначених Платіжною організацією суб'єктів, їх функцій, прав і обов'язків, а також сукупність відносин, що виникають між ними під час проведення переказу коштів та забезпечення діяльності НСМЕП.
До складу НСМЕП належать:
платіжна організація;
члени платіжної системи;
учасники платіжної системи.
Функції Платіжної організації НСМЕП виконує Національний банк України. Членами НСМЕП можуть бути юридичні особи, які укладуть договір з Платіжною організацією про вступ до НСМЕП.
Інформаційна модель задачі.
Інформаці́йна моде́ль — система сигналів, що свідчать про динаміку об'єкта управління, умови зовнішнього середовища та стан самої системи управління. Інформаційною моделлю можуть слугувати наочні зображення (фото, кіно, відео), знаки (текст, знакове табло), графічні моделі (графік, креслення, блок-схема) і комбіновані зображення (мнемосхема, карта). Інформаційна модель — модель об'єкта, представлена у вигляді інформації, що описує істотні для даного розгляду параметри та змінні величини об'єкта, зв'язки між ними, входи і виходи об'єкта і дозволяє шляхом подачі на модель вхідних величин моделювати можливі стани об'єкта.Інформаційна модель — сукупність інформації, що характеризує істотні властивості і стани об'єкта, процесу, явища, а також взаємозв'язок із зовнішнім світом.Інформаційні моделі називають також уявними (тому що вони не мають матеріального втілення), іноді — логічними.Всі знання людства про реальний світ — це безліч інформаційних моделей.
Призначення DFD-діаграм.
Діаграми DFD - це другий з трьох типів діаграм функціональної моделі, що дозволяє побудувати програмний пакет BPwin. Ці діаграми відносяться до функціональних моделей, оскільки основними елемен¬тами в них є роботи, а дані виступають як інтерфейси, які зв'язують ро¬боти між собою. На відміну від IDEF0 діаграм у них більша увага при¬діляється потокам даних. Залишаючись функціональними моделями, вони дозволяють більш детально відобразити інформаційну сторону системи, а саме потоки даних у системі, їх декомпозицію і послідовність передачі і збереження даних. Як правило, ці діаграми включають у фун-кціональну модель як доповнення до IDEF0 діаграм на більш низькому рівні декомпозиції. Таке доповнення робить більш зрозумілим функції системи, розширює їх, деталізує в інформаційному аспекті.Роботи в DFD - діаграмах зображають функції перетворення да¬них в системі, в тому числі матеріальних об' єктів та інформації. За сво¬єю суттю вони співпадають з роботами на IDEF0 - діаграмах. Вони зо¬бражаються прямокутниками із заокругленими краями. Як і роботи в IDEF0 - діаграмах вони мають входи й виходи, але не підтри¬мують керування і механізмів.
Діаграми дій в UML
UML – мова для визначення, подання, проектування і документування програмних, організаційно-економічних, технічних тощо систем. UML містить стандартний набір різноманітних діаграм і нотацій. Це готова до використання мова візуального моделювання, що призначена для розроблення моделей із можливостями розширення і спеціалізації, незалежна від конкретних мов програмування і процесів розроблення.Cтруктурні моделі (structural): діаграми класів (class diagrams) призначені для моделювання статичної структури класів системи і зв’язків між ними. На діаграмах зображуються атрибути класів, операції класів та обмеження, що накладаються на зв’язки між класами.Діаграми діяльності (activity diagrams) – для моделювання поведінки системи в рамках різних варіантів використання або потоків управління. Діаграми діяльності особливо корисні для опису поведінки, що містить велику кількість паралельних процесів.При створенні UML-діаграм потрібно пам’ятати, що діаграма є завершеним поданням певного фрагмента ІС, що моделюється, тобто містити всі сутності, важливі в контексті даної моделі і діаграми;
Архітектура та технологія функціонування СЕП-2.
СЕП НБУ побудована як деревоподібна мережева структура. На нижньому рівні СЕП розміщені банки - учасники електронних розрахунків, середній рівень СЕП подається мережею регіональних розрахункових палат (РРП), а на верхньому рівні СЕП розміщена Центральна розрахункова палата (ЦРП) НБУ.Регіональна розрахункова палата- структурний підрозділ територіального управління Національного банку України, який обслуговує в СЕП банки відповідного банківського (віртуального банківського) регіону.Центральна розрахункова палата НБУ - установа Національного банку України, яка забезпечує функціонування СЕП у цілому, ведення бази даних для інформаційно-пошукової системи (ІПС) щодо електронних міжбанківських розрахунків, виконаних через СЕП, а також здійснює функції РРП для банківських установ м.Києва та Київської області, обслуговує інші віртуальні банківські регіони.
Інформаційно-пошукова система Національного банку України (ІПС) - складова частина СЕП, що призначена для надання користувачам довідкової інформації про платежі, виконані засобами СЕП.Банківський документ в електронному вигляді - розрахунковий документ в електронному вигляді, службове повідомлення СЕП, довідкове повідомлення інформаційно-пошукової системи Національного банку України, інформаційне повідомлення.Інформаційне повідомлення - інформація в електронній формі, призначена для використання в програмно-технічних комплексах інформаційно-обчислювальної мережі Національного банку України (крім СЕП), що має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами відповідного програмно-технічного комплексу, передається засобами телекомунікаційного зв 'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.Інформаційно-обчислювальна мережа Національного банку України - об'єднання програмно-технічних комплексів (СЕП, система ЕП тощо), кожний з яких призначений для виконання завдань Національного банку України щодо інформатизації окремих сфер діяльності банківської системи України. Усі програмно-технічні комплекси використовують єдину систему захисту інформації Національного банку України.Службові повідомлення СЕП - технологічна інформація в електронній формі, що пов'язана із проведенням платежів (підтвердження про отримання розрахункових документів в електронному вигляді, повідомлення про помилки в розрахункових документах в електронному вигляді, довідкова інформація тощо), має визначений формат і технологію обробки згідно з вимогами СЕП, передається засобами телекомунікаційного зв'язку та зберігається на зовнішніх засобах збереження інформації у вигляді файла.Програмне забезпечення СЕП складається із програмно-технічних комплексів - автоматизованих робочих місць (АРМ), що відповідають трьом рівням структури СЕП:
центральна розрахункова палата - АРМ-1, АРМ ІПС;
регіональні розрахункові палати - АРМ-2;
банківські установи - учасники СЕП - АРМ-НБУ.
Рівень ЦРП обслуговується програмно-технічним комплексом АРМ-1, що призначений для управління роботою РРП у масштабах України і функціонально виконує:
перевірку правильності та узгодженості функціонування РРП;
синхронізацію роботи СЕП, тобто визначає час виконання учасниками основних операцій;
контроль та балансування міжрегіональних оборотів;
захист системи від несанкціонованого втручання;
надання звітної інформації в цілому за системою;
виявлення аварійних ситуацій та спроб несанкціонованого доступу.
Рівень РРП обслуговується програмно-технічними комплексами АРМ-2, що призначений для обслуговування банків регіону та організації взаємодії з іншими розрахунковими палатами і функціонально виконує:
обмін електронними розрахунковими документами та технологічною інформацією між РРП і банками учасниками СЕП;
ведення технічних кореспондентських рахунків банків учасників СЕП;
обмін електронними розрахунковими документами з АРМ-2 інших РРП;
синхронізацію роботи учасників СЕП у межах регіону;
виконання бухгалтерського та технологічного контролю за проходженням платежів;
захист електронних розрахункових документів від несанкціонованого втручання;
застосування санкцій до порушників технології;
передачу результатів розрахунків на кінець робочого дня до ОДБ регіонального управління Національного банку для відображення проведення коштів через СЕП на реальних коррахунках;
обмін з АРМ-1 ЦРП інформацією контрольного, технологічного та звітного характеру;
надання звітних документів за підсумками проходження платежів на рівні АРМ-1, АРМ-2, АРМ-3;
сервісні та довідкові функції.
На рівні банків - учасників СЕП - використовується програмно-технічний комплекс АРМ-НБУ або АРМ-3, що призначений для передачі, приймання та перевірки файлів СЕП між банком-учасником розрахунків і регіональною розрахунковою палатою та функціонально забезпечує:
перевірку коректності пакетів електронних розрахункових документів, підготовлених банком в АБС;
відкриття та закриття банківського операційного дня;
обмін пакетами платіжних документів та службовими повідомленнями, технологічною інформацією з РРП;
обмін електроннми розрахунковими документами з ОДБ банку;
захист документів від несанкціонованого втручання;
формування протоколу роботи АРМ-НБУ за операційний день і передача його до РРП у кінці дня;
архівація баз даних за кожен операційний день;
передача до ДПА реєстрів про відкриття та закриття поточних рахунків клієнтів;
сервісні та довідкові функції: друк виписок про стан технічного коррахунку, пошук документів тощо.
Перспективи розвитку ІС.
Перспективи розвитку закладаються в систему її постачальником і комплексом стандартів, яким вона задовольняє. Очевидно, що на перспективу розвитку також величезний вплив справляє і стійкість постачальника системи на ринку. Для визначення стійкості необхідно чітко знати, яка форма власності на систему у постачальника, яку частку він займає на ринку, скільки він існує на ринку.Розуміння технічних характеристик найбільшою мірою гарантує відповідність системи поставленим перед нею завданням. До технічним характеристикам можна віднести:• архітектуру системи;• надійність;• масштабованість;• здатність до відновлення;• наявність коштів резервного копіювання;• засоби захисту від технічних нападів;• можливість інтеграції з іншими системами.Під ризиком зазвичай розуміється якась ймовірність того, що при впровадженні інформаційної системи управління якісь цілі так і не будуть досягнуті. Очевидно, що в цьому випадку організацію може очікувати як одноразова втрата грошей, що істотно впливає на життєвий цикл системи, так і довгострокова і постійний витік засобів. Для зниження такої ймовірності проводиться комплексний аналіз факторів ризику та поетапне втілення рішення. Кожен етап передує новою оцінкою дійсності, і рішення модифікується певним чином.Для мінімізації інвестиційних ризиків виділяють наступні об'єкти витрат:• процес створення системи;• обладнання;• програмне забезпечення;• персонал;• управління завданнями.Для кожного об'єкта витрат висувається цілий ряд характеристик, якому він повинен задовольняти з метою зниження ризиків.