Фаза впровадження. Основна мета полягає в переведенні системи з розробки у продукт, зробивши її доступною та зрозумілою для кінцевого споживача. Діяльність у рамках цієї фази включає навчання кінцевих користувачів та обслуговуючого персоналу, бета-тестування системи для перевірки її на відповідність очікуванням користувачів. Продукт також перевіряється на відповідність рівню якості, встановленого в початковій фазі.
Якщо всі вимоги задоволені, досягається віха релізу продукту, і цикл розробки завершується.
Шість інженерних дисциплін.
Дисципліни бізнес-моделювання як описати бачення організації, в якій буде розгортатись система і як використати це бачення для виділення процесу, ролей та обов'язків. Організації стають все залежнішими від ІТ систем, що вимагає від інженерів інформаційних систем знання того, як застосунок що вони розробляють вписується в організацію. Метою бізнес-моделювання є по-перше встановити глибше розуміння та комунікаційний канал між бізнес інженерією та програмною інженерією, а також забезпечити загальне розуміння цільової організації між клієнтами, кінцевими користувачами та розробниками.
Дисципліни вимог. Вимоги пояснюють, як виявити запити зацікавлених осіб і перетворити їх в набір вимог, робочих продуктів, що осягають створювану систему й надають детальні вимоги до того, що система повинна робити.
Дисципліна аналізу та проектування Метою аналізу і проектування, є показати, яким чином система буде реалізована. Ціллю є створення системи, яка:
Виконує — в особливому середовищі реалізації — задачі та функції описані в описах прецедентів.
Дисципліна реалізації. Метою реалізації є: Визначити організацію коду з точки зору реалізації підсистем, які організовані в шари. Реалізація класів та об'єктів у термінах компонентів (вихідних файлів, виконуваних файлів, та інших).
Системи реалізуються через реалізацію компонентів. Процес описує як повторно використати існуючі компоненти, чи реалізувати нові компонетни з чітко визначеними відповідальностями, роблячи систему легше підтримуваною і збільшуючи можливості для повторного використання.
Дисципліна тестування Тести проводяться за чотирма вимірами якості:надійності, функціональності, продуктивності додатків і продуктивності системи. Для кожного з цих вимірів критеріїв якості, процес описує як пройти життєвий цикл планування, проектування, виконання і оцінки тесту.
Дисципліна розгортання
Метою розгортання є успішно робити релізи продукту, та постачати програмне забезпечення для кінцевих користувачів. Вона охоплює широке коло заходів, у тому числі виробництво зовнішніх версій програмного забезпечення, запаковування програмного забезпечення та бізнес-додатків, розповсюдження програмного забезпечення, встановлення програмного забезпечення та надання допомоги і підтримки для користувачів. Хоча діяльність по впровадженню в основному зосереджена на перехідному етапі, багато які з цих заходів повинні бути включені в більш ранні етапи, щоб підготуватись до розгортання в кінці фази конструювання. Процеси Розгортування та середовищаіз RUP містять менше деталей, ніж інші робочі процеси.
Призначення, структура та технологічні особливості функціонування інформаційних систем з маркетингу.
Маркетингова інформаційна система - це безперервно діюча система, призначена для збирання, оброблення, аналізу, оцінювання й розподілу інформації: яка необхідна для прийняття рішень із питань маркетингового планування, втілення у життя та контролю за виконанням маркетингових заходів.
Розглянемо детальніше всі чотири допоміжні системи, які формують МІС.
Система внутрішньої звітності підприємства дає змогу стежити за показниками, які відображають рівень поточного збуту, суми витрат, обсяги матеріальних запасів, рух готівки, дані про дебіторську та кредиторську заборгованості, інші показники внутрішньої звітності.
Система збирання поточної маркетингової інформації - це комплекс джерел і процедур, які застосовують для отримання щоденної інформації про різні події: що відбуваються на ринку.
Система маркетингових досліджень дає змогу оперувати інформацією, отримання якої потребує проведення окремого дослідження.
Маркетингові дослідження-це проектування, збирання, оброблення та аналіз даних, які потребують спеціального дослідження конкретної маркетингової проблеми.
Четвертою складовою МІС є аналітична система маркетингу, яка охоплює прогресивні засоби для аналізу даних і проблемних ситуацій. Вона складається із статистичного банку і банку моделей.
Статистичний банк - сукупність сучасних статистичних методів оброблення інформації, які дають змогу відокремити найважливішу інформацію.
Банк моделей - це набір математичних моделей, які допомагають менеджерові з маркетингу прийняти найоптимальніші маркетингові рішення.
Функціональна частина ІСМ — своєрідна інформаційно-функціональна модель системи управління маркетинговою діяльністю. Основне призначення цієї частини — автоматизоване розв'язання задач і виконання розрахунків для надання співробітникам служб маркетингу інформації, необхідної для виконання функцій і процедур управління маркетинговою діяльністю, прийняття ефективних управлінських рішень.
В основу декомпозиції можуть бути покладені основні функції та підфункції маркетингу, до яких належать: аналітична функція, виробнича функція, функція збуту та функції управління і контролю
Системи контролю версій
Контроль версій - це система, котра веде протокол змін в файлі або кількох файлах увесь час для того, щоб існувала можливість викликати певні версії пізніше. СКВ надає можливість робити наступне: повертати файли до попереднього вигляду, повертати цілий проект до попереднього вигляду, переглядати зміни, зроблені за увесь час. Використання СКВ також означає що, якщо ви щось зламаєте або загубите файли, ви зможете легко усе відновити.
Локальна система контролю версій.
Робота цього інструменту базується на збереженні наборів патчів (це різниця між файлами) від одніє ревізії до іншої в спеціальному форматі на диску; це дає мжливість потім відтворити вигляд будь-якого файлу в будь-який момент часу, накладаючи патчі.
Централізовані системи контролю версій
Централізована система контролю версії (клієнт-серверна) — система, дані в якій зберігаються в єдиному «серверному» сховищі. Весь обмін файлами відбувається з використанням центрального сервера. Є можливість створення та роботи з локальними репозиторіями (робочими копіями).
Розподілені системи контролю версій
Розподілена система контролю версії (англ. Distributed Version Control System, DVCS) — система, яка використовує замість моделі клієнт-сервер, розподілену модель зберігання файлів. Така система не потребує сервера, адже всі файли знаходяться на кожному з комп'ютерів.
Основні можливості пакету Bizagi.
BIZAGI — програмний пакет з двох взаємодоповнюючих продуктів: Process Modeler і BPM Suite.
Bizagi Process Modeler — безкоштовний застосунок, що використовується для опису діаграм і документування процесів на основі нотації BPMN[1].
Bizagi BPM Suite – це BPM- і Workflow- рішення, яке дозволяє організаціям автоматизувати процеси/потоки робіт. Пропонуються Xpress Edition (версія початкового рівня), а також дві версії корпоративного рівня - Enterprise .NET і Enterprise JEE.
Розробник пакету: Bizagi Limited – приватна компанія, створена у 1989 році. Назва компанії є скороченням від «business agility».
ХАРАКТЕРИСТИКИ
BIZAGI PROCESS MODELER
Bizagi BPMN Process Modeler – це безкоштовний застосунок для опису діаграм і документування процесів на основі стандартизованої нотації BPMN. Описи процесів можуть бути експортовані в Word, PDF, Visio, Web або SharePoint для спільного використання та обговорення.
BIZAGI BPM SUITE
Пакет включає два інструмента: Bizagi Studio, який є модулем розробки, і Bizagi BPM Server - сервер для виконання і управління процесами.
У Bizagi Studio користувач визначає модель, пов'язану з бізнес-процесом (блок-схема, бізнес-правила, інтерфейс користувача тощо). Моделі зберігаються в базі даних і потім використовуються сервером Bizagi BPM Server при виконанні процесів. Bizagi BPM Server виконує веб-застосунок і підтримує для кінцевих користувачів робочий портал.
Пакет Bizagi BPM Suite має такі характеристики: графічне відстеження і моніторинг в реальному часі, попередження і сповіщення, аналіз продуктивності, звітність, аудит, маршрутизація та балансування навантаження. Він також може бути інтегрований з CRM і ERP системами.
Застосунки
Bizagi може використовуватись для автоматизації складних процесів. З сайту можна завантажити набір шаблонів виконуваних процесів. Серед таких шаблонів: управління службою технічної підтримки, управління процесом за методологією «Six Sigma», заявка на отримання кредиту, підписка страхового полісу, транзакційні процеси.
Діаграми послідованості в UML
Діаграма послідовності — в UML, діаграма послідовності відображає взаємодії об'єктів впорядкованих за часом. Зокрема, такі діаграми відображають задіяні об'єкти та послідовність відправлених повідомлень.
На діаграмі послідовності зображуються виключно ті об'єкти, які безпосередньо беруть участь у взаємодії і не показуються можливі статичні асоціації з іншими об'єктами. Для діаграми послідовності ключовим моментом є саме динаміка взаємодії об'єктів в часі. При цьому діаграма послідовності має як би два виміри. Одне - зліва направо у вигляді вертикальних ліній, кожна з яких зображує лінію життя окремого об'єкта, який бере участь у взаємодії. Кожен об'єкт існує тільки 1 раз від моменту створення до знищення. Деякі об'єкти вважаються вже створеними.
Системи автоматизації ділових процесів та управління документами.
Сьогодні на ринку систем автоматизації роботи з документами представлено велику кількість продуктів з різноманітними назвами. Через чисельність і часте змішування термінів оцінити ту чи іншу систему досить важко. Головним при цьому є правильне визначення об’єкта автоматизації та функцій системи.
Об’єктом автоматизації може бути діловодство або документообіг. Діловодство — це діяльність зі створення документів та організації роботи з ними. Під організацією роботи з документами розуміють створення умов, що забезпечують рух, пошук і збереження документів. Рух документів в організації з моменту їх одержання або створення до завершення виконання або відправлення позначається як документообіг. Документообіг становить близько 15—20 % діловодства.
Діловодство і документообіг є окремими випадками більш загального поняття управління документами, яке, окрім них, включає ведення великих архівів документів, їх перетворення з однієї форми в іншу (наприклад, сканування і розпізнавання або публікація в Інтернет), розмежування і контроль доступу, координацію дій співробітників, а також тісну інтеграцію з офісними і прикладними програмами, що є інструментами обробки документів.
Сучасне українське діловодство здебільшого є спадком радянської системи. Залежно від виконуваних функцій розрізняють організаційно-розпорядницьке, бухгалтерське, нотаріальне, кадрове, технічне, медичне, військове та інші види діловодства. Кожний з них має свої відмітні риси, але спільним для будь-якої галузі та функції управління є організаційно-розпорядницьке (адміністративне) діловодство. Тому в разі впровадження системи автоматизації найчастіше йдеться про цей вид.
Щодо системи управління розрізняють потоки вхідних (тих, що надходять), вихідних (тих, що відправляються) та внутрішніх документів.
Автоматизовані системи контролю виконання документів (АСКВД) призначені для обліку всієї документації установи, поставлення на контроль і контролю за виконанням документів. З цією метою у системах передбачається ведення журналу реєстрації і контролю або реєстраційно-контрольних карток документів. Такі системи побудовані на основі персональних СКБД і використовуються персоналом з діловодства і групами контролю.
Системи автоматизації ділових процесів (САДП, системи автоматизації управління потоками робіт, workflow-системи, Workflow Management System) застосовуються, насамперед, для автоматизації документообігу і рутинних багатокрокових офісних операцій. Серед найбільш відомих розробок можна назвати системи Staffware, ActionWorkflow System, «OPTiMA-WorkFlow». Будь-яка САДП ґрунтується на комбінації таких технологій, як електронна пошта, управління проектами, робота з базами даних, об’єктно-орієнтоване програмування, CASE-технології
Розробка системи класифікації і кодування для ІС.
Систему класифікації становить сукупність методів і правил класифікації та її результат.
Об’єкт класифікації є елементом класифікаційної множини (предмети, поняття, властивості тощо).
ОЗНАКА (КРИТЕРІЙ) КЛАСИФІКАЦІЇ — властивість чи характеристика об’єкта, за яким здійснюється класифікація.
Класифікаційне групування — підмножина об’єктів, одержаних внаслідок класифікації.
ІЄРАРХІЧНИЙ МЕТОД КЛАСИФІКАЦІЇ — послідовний поділ множини об’єктів на підлеглі класифікаційні групування
Переваги :
логічність побудови,
чіткість виділення ознак,
Недоліки:
жорстка структура;
необхідність великих резервних обсягів;
неможливість групувати за будь-якою наперед не заданою ознакою;
ФАСЕТНИЙ МЕТОД КЛАСИФІКАЦІЇ — паралельний поділ множини об’єктів на незалежні класифікаційні угруповання.
КОДУВАННЯ є утворення й присвоєння коду класифікаційному угрупованню або об’єкту класифікації.
СИСТЕМА КОДУВАННЯ — це сукупність методів та правил кодування класифікаційних угруповань і об’єктів класифікації заданої множини.
За державним стандартом (ГОСТ 6.01.—87 «Единая система классификации и кодирования технико-экономической информации. Основные положения») існують чотири методи кодування: порядковий, серійно-порядковий, послідовний і паралельний.
ПОРЯДКОВИЙ МЕТОД КОДУВАННЯ — створення коду із чисел натурального ряду
СЕРІЙНО-ПОРЯДКОВИЙ МЕТОД КОДУВАННЯ — створення коду із чисел натурального ряду із закріпленням окремих серій чи діапазонів цих чисел за об’єктами класифікації з однаковими ознаками і його привласнення — використовується для двоознакових номенклатур.
ПОСЛІДОВНИЙ МЕТОД КОДУВАННЯ — це створення коду класифікаційного групування і (чи) об’єкта класифікації з використанням кодів послідовно розміщених підпорядкованих угруповань, які одержані ієрархічним методом класифікації, та його привласнення.
ПАРАЛЕЛЬНИЙ МЕТОД КОДУВАННЯ — це створення коду класифікаційного угруповання і (чи) об’єкта класифікації з використанням кодів незалежних угруповань, одержаних фасетним методом класифікації, та його привласнення.
| Список групи | Порядковий метод | Серійно-порядковий метод | Послідовний метод | Паралельний метод |
| 1. Головач 2. Севрінко 3. Пампуха 4. Вознюк . . . 24. Синицький 25. Жуковська | 01 02 03 04 24 25 | 01 12 13 02 08 29 | 101 201 202 102 108 217 | 101 202 203 104 124 225 |
| 26. Кузик | 26 | 09 | 109 | 126 |
Нотація IDEF0.
В США в рамках програми ICAM (Інтеграція комп'ютерних і промислових технологій), проведеної з ініціативи ВВС, було розроблено стандарт IDEF0 (Icam DEFinition), який є підмножиною SADT.
Модель може мати чотири типи діаграм:
контекстну діаграму (у кожній моделі може бути тільки одна контекстна діаграма);
діаграми декомпозиції;
діаграми дерева вузлів;
діаграми тільки для експозиції (FEO).
| Название | Графический символ | Описание |
| ПРОЦЕСС |  | Процесс обозначается прямоугольным блоком. Внутри каждого блока помещается его имя и номер. Номер блока размещается в правом нижнем углу. Номера блоков используются для идентификации |
| СТРЕЛКА |  | Стрелки обозначают входящие и исходящие из процесса объекты (данные). |
| ТУННЕЛИРОВАННАЯ СТРЕЛКА |  | Туннелированные стрелки означают, что данные, передаваемые с помощью этих стрелок, не рассматриваются на родительской диаграмме и/или на дочерней диаграмме. |
| ВНЕШНЯЯ ССЫЛКА |  | Элемент обозначает место, сущность или субъект, которые находятся за границами моделируемой системы. Внешние ссылки используются для обозначения источника или приемника стрелки вне модели. |
| МЕЖДИАГРАММНАЯ ССЫЛКА |  | Элемент, обозначающий другую диаграмму. |
| ПРОЦЕСС-ССЫЛКА |  | Элемент обозначает ссылку на процесс, описанный в другой модели. |
| СНОСКА |  | Выносной элемент, предназначенный для нанесения комментариев. |
| ТЕКСТ |  | Комментарий без сноски. Элемент может быть использован на диаграммах процессов в любых нотациях. |
Діаграми взаємодії UML.
В UML є два типи діаграм взаємодії(interaction):
ДІАГРАМИ ПОСЛІДОВНОСТІ (Sequence Diagrams) - Вони представляють собою моделі, що описують поведінку взаємодіючих груп об’єктів в рамках одного варіанту використання.
На діаграмах послідовності використовуються наступні елементи:
ОБ’ЄКТИ - зображаються прямокутниками по горизонталі у верхній частині вікна ті об’єкти, які беруть участь у реалізації варіанта використання, що розглядається.
ЛІНІЯ ЖИТТЯ ОБ’ЄКТА – зображається вертикальною пунктирною лінією, що відходить від об’єкта вниз, представляє собою його житєвий цикл в процесі взаємодії.
ПРЯМОКУТНИК АКТИВНОСТІ – видовжений до низу прямокутник малюється на лінії життя об’єкта, щоб показати період часу, на протязі якого об’єкт є активним (якщо він не вказується – діаграми складніше розуміти).
ПОВІДОМЛЕННЯ - представляється стрілкою між лініями життя двох об’єктів та помічається іменем. За часом більш ранніми є ті повідомлення, що знаходяться вище.
ДІАГРАМИ КООПЕРАЦІЙ Вони представляють собою моделі, що описують обмін повідомленнями між об’єктами в рамках певного варіанту використання.
На діаграмах кооперацій зображаються:
екземпляри об’єктів – позначаються піктограмами-прямокутниками;
зв’язки між об’єктами – показуються лініями;
повідомлення – позначаються стрілками та описуються текстом.
Часова послідовність обміну повідомленнями вказується нумерацією повідомлень.
Сучасний стан і перспективи розвитку інтегрованих інформаційних систем управління підприємством.
Інтегрована економічна інформаційна система управління підприємством (ERP-система) - людино-машинна система, в якій за допомогою економіко-математичних методів сучасних засобів збору, передачі і обробки, економічної інформації вирішуються завдання з управління виробничими процесами.
Більшість сучасних ERP-систем побудовані за модульним принципом, що дає замовникові можливість вибору і впровадження лише тих модулів, які йому дійсно необхідні. Модулі різних ERP-систем можуть відрізнятися як по назвах, так і за змістом. Проте, є деякий набір функцій, який може вважатися за типовий для програмних продуктів класу ERP. Такими типовими функціями є:
-ведення конструкторських і технологічних специфікацій. Такі специфікації визначають склад кінцевого виробу, а також матеріальні ресурси і операції, необхідні для його виготовлення (включаючи маршрутизацію);
-управління попитом і формування планів продажів і виробництва. Ці функції призначені для прогнозу попиту і планування випуску продукції;
планування потреб в матеріалах.
-управління запасами і закупівельною діяльністю. Дозволяють організувати ведення договорів, реалізувати схему централізованих закупівель, забезпечити облік і оптимізацію складських запасів і т.п.;
-планування виробничих потужностей. Ця функція дозволяє контролювати наявність доступних потужностей і планувати їх завантаження.
-фінансові функції. До цієї групи входять функції фінансового обліку, управлінського обліку, а також оперативного управління фінансами;
-функції управління проектами. Забезпечують планування завдань проекту і ресурсів, необхідних для їх реалізації.
Отже, Успішність діяльності кожного підприємства в багатьох випадках визначається тим, наскільки адекватно, швидко і ефективно воно здатне забезпечити випереджуючий розвиток в порівнянні з конкурентами. Як показує світовий досвід, шлях до цього лежить через впровадження інтегрованих інформаційних систем управління підприємствами. Ефективна інформаційна система формує середовище знань (інформації), яка забезпечить органічний взаємозв’язок між задачами бізнес-процесів підприємства. Створення і використання інтегрованих інформаційних систем управління підприємствами в вітчизняних компаніях дозволяє більш обґрунтовано визначати цілі інвестицій і оптимально планувати інвестиційну діяльність, більш повно враховувати ризики, оптимізувати використання наявних ресурсів і уникати конфліктних ситуацій, контролювати виконання складеного плану. По суті інформаційна система управління підприємством є одним з найважливіших компонентів будь-якої організації і забезпечує досягнення її стратегічних цілей. Тому знання таких систем та вміння їх застосовувати в життєвому процесі підприємства надає користувачеві немалі конкурентні переваги у боротьбі за краще робоче місце.
Національні класифікатори техніко-економічної інформації та їх використання.
Класифікатор — це документ, що являє собою зібрання кодів і найменувань класифікаційних об’єктів та їх угруповань. Позиція класифікатора містить, як правило, найменування об’єкта і його код.
Щодо кожного класифікатора важливо визначити його призначення та сфери дії. Класифікатор може бути призначений:
а) для первинного кодування об’єктів, процесів і т.ін. під час підготовки даних для машинної обробки. У такому разі він використовується як довідник, а отже, упорядковується здебільшого за найменуванням об’єктів;
б) для автоматизованої обробки даних. Тобто йдеться про застосування класифікатора під час внутрішньомашинної обробки даних, їх видачі користувачеві і т.ін. Упорядковані такі класифікатори найчастіше за кодами об’єктів;
в) для передавання інформації по каналах зв’язку.
За сферою дії розрізняють класифікатори:
а) особисті — особистого користування;
б) локальні — використовувані під час розв’язування задачі чи комплексу задач у системі;
в) галузеві — застосовувані в установах та на підприємствах однієї галузі;
г) загальнодержавні — обов’язкові для використання в усіх установах та на підприємствах держави.
На рівні держави існує єдина система класифікації та кодування техніко-економічної інформації (ЄСКК ТЕІ). Вона містить у собі комплекс загальнодержавних класифікаторів техніко-економічної інформації (КТЕІ), автоматизовану систему (АС) їх ведення та нормативні документи з їх розробки та ведення (НД). Отже, умовно можна записати:
ЄСКК ТЕІ = КТЕІ + АС + НД.
Уся множина класифікаторів ЄСКК ТЕІ поділяється на чотири групи:
1) класифікатори ресурсів;
2) класифікатори предметів праці і діяльності;
3) класифікатори структури народного господарства та адміністративно-господарського управління.
4) Класифікатори управляючої інформації, одиниць вимірювання, документів і т.ін.
ЄСКК ТЕІ передбачає використання і ведення:
загальнодержавних класифікаторів техніко-економічних показників (ЗКТЕП);
системи позначення органів державного управління (СПОДУ);
класифікаторів промислової та сільськогосподарської продукції (ЗКП);
системи визначення об’єктів адміністративного поділу (СПАТО);
класифікаторів галузей народного господарства (ЗКГНГ);
класифікатор підприємств та організацій (ЗКПО);
системи позначення одиниць вимірювання тощо.
Діаграми DFD.
DFD - загальноприйняте скорочення від англ. data flow diagrams - діаграми потоків даних. Так називається методологія графічного структурного аналізу, що описує зовнішні по відношенню до системи джерела і адресати даних, логічні функції, потоки даних і сховища даних, до яких здійснюється доступ.
Діаграма потоків даних (data flow diagram, DFD) - один з основних інструментів структурного аналізу і проектування інформаційних систем, що існували до широкого поширення UML. Незважаючи на що має місце в сучасних умовах зміщення акцентів від структурного до об'єктно-орієнтованого підходу до аналізу і проектування систем, «старовинні» структурні нотації як і раніше широко і ефективно використовуються як в бізнес-аналізі, так і в аналізі інформаційних систем.
Інформаційна система приймає ззовні потоки даних. Для позначення елементів середовища функціонування системи використовується поняття зовнішньої сутності. Усередині системи існують процеси перетворення інформації, які породжують нові потоки даних. Потоки даних можуть надходити на вхід до інших процесів, поміщатися (і вилучатись) в накопичувачі даних, передаватися до зовнішніх сутностей.
Модель DFD, як і більшість інших структурних моделей - ієрархічна модель. Кожен процес може бути підданий декомпозиції, тобто розбиття на структурні складові, відносини між якими в тій же нотації можуть бути показані на окремій діаграмі. Коли досягнута необхідна глибина декомпозиції - процес нижнього рівня супроводжується міні-специфікацією (текстовим описом).
Основні елементи діаграми потоків даних DFD такі:
- роботи (функції обробки інформації);
- потоки даних (дуги вхідних й вихідних величин);
- сховища даних;
- зовнішні сутності.
Роботи в DFD - діаграмах зображають функції перетворення даних в системі, в тому числі матеріальних об' єктів та інформації. За своєю суттю вони співпадають з роботами на IDEF0 - діаграмах. Вони зображаються прямокутниками із заокругленими краями. Як і роботи в IDEF0 - діаграмах вони мають входи й виходи, але не підтримують керування і механізмів.
Дати детальний опис діаграм класів UML
На діаграмах класів буде показано різноманітні класи, які утворюють систему і їх взаємозв’язки. Діаграми класів називають «статичними діаграмами», оскільки на них показано класи разом з методами і атрибутами, а також статичний взаємозв’язок між ними: те, яким класам «відомо» про існування яких класів, і те, які класи «є частиною» інших класів, — але не показано методи, які при цьому викликаються.
Клас визначає атрибути і методи набору об’єктів. Всі об’єкти цього класу (екземпляри цього класу) мають спільну поведінку і однаковий набір атрибутів (кожен з об’єктів має свій власний набір значень). Іноді замість назви «клас» використовують назву «тип», але, слід зауважити, що ці назви описують різні речі: тип є загальнішим визначенням.
У UML класи позначаються прямокутниками з назвою класу, у цих прямокутниках у вигляді двох «відсіків» може бути показано атрибути і операції класу.
У UML атрибути показуються щонайменше назвою, також може бути показано їх тип, початкове значення і інші властивості. Крім того, атрибути може бути показано з областю видимості атрибута:
+ відповідає публічним (public) атрибутам
# відповідає захищеним (protected) атрибутам
- відповідає приватним (private) атрибутам
Операції (методи) також показуються принаймні назвою, крім того, може бути показано їх параметри і типи значень, які буде повернуто. Операції, як і атрибути, може бути показано з областю видимості:
+ відповідає публічним (public) операціям
# відповідає захищеним (protected) операціям
- відповідає приватним (private) операціям
Окрім класів на діаграмах класів можуть міститися і деякі інші елементи
Інтерфейси
Інтерфейси — це абстрактні класи, тобто з них не можна напряму створювати екземпляри. У інтерфейсах можуть міститися операції, але не атрибути. Класи можуть бути нащадками інтерфейсів (за допомогою асоціації реалізації), а з цих діаграм можна потім створювати сутності.
Типи даних
Типи даних — це базові елементи, з яких типово будується мова програмування. Типовими прикладами є цілі числа і булеві значення. Вони не можуть мати зв’язків з класами, але класи можуть мати зв’язки з ними.
Переліки
Переліки є простими списками значень. Типовим прикладом є перелік днів тижня. Пункти переліків називаються літералами переліків. Подібно до типів даних, переліки не можуть мати зв’язків з класами, але класи можуть мати зв’язки з переліками.
Пакунки
Пакункам відповідають простори назв у мовах програмування. На діаграмі пакунки використовуються для позначення частин системи, у яких міститься декілька класів, може навіть сотні класів.
Основи концепції побудови автоматизованої банківської системи (АБС).
Автоматизована банківська система — це система, яка функціонує на основі ЕОМ та інших технічних засобів, що забезпечують процеси збору, реєстрації, передачі, обробки, збереження та актуалізації даних для розв’язання завдань управління банківською діяльністю.
Автоматизована банківська система повинна бути інтегрованою. Інтегрована — це така система, що побудована на загальносистемних принципах й охоплює всю сукупність банківських задач. Вона вирішує питання автоматизації комплексно з урахуванням інформаційних і функціональних зв’язків. Як будь-яка система, АБС може бути представлена у вигляді певної сукупності підсистем. До складу АБС входять забезпечуючі та функціональні підсистеми.
Забезпечуючі підсистеми об’єднують в собі всі види ресурсів, необхідні для функціонування системи. До їх складу відносяться такі підсистеми: інформаційного, програмного, математичного, технічного, лінгвістичного та організаційно-правового забезпечення.
Інформаційне забезпечення (позамашинне та внутрімашинне) — це сукупність уніфікованих форм первинних документів, систем класифікації і кодування та методів їх застосування в банківській діяльності, а також файли даних, що зберігаються у базі даних і використовуються для автоматизованого вирішення функціональних задач
Каскадна модель життєвого циклу та її використання при створенні ІС.
Каскадна модель життєвого циклу (модель водоспаду, англ. waterfall model) була запропонована у 1970 р. У. Ройсом. Принципова особливість каскадної моделі - перехід на наступну стадію здійснюється тільки після повного завершення роботи на поточній стадії, повернення на пройдені стадії не передбачається. Кожна стадія закінчується одержанням результатів, що є вхідними даними для наступної стадії, та випуском повного комплекту документації. Вимоги до ПЗ, визначені на стадії формування вимог, документуються у вигляді технічного завдання і фіксуються на весь час розроблення. Критерієм якості розробки за такої моделі є точність виконання специфікацій технічного завдання.
Переваги застосування каскадної моделі:
на кожній стадії формується закінчений набір проектної документації, яка відповідає критеріям повноти й узгодженості;
виконання робіт у логічній послідовності дає змогу планувати терміни завершення всіх робіт і відповідні витрати.
Ця модель добре зарекомендувала себе при побудові ІС, для яких на самому початку розроблення можна досить точно і повно сформулювати усі вимоги. Під цю категорію потрапляють складні системи з великою кількістю задач обчислювального характеру, системи реального часу тощо.
Недоліки цієї моделі викликані насамперед тим, що реальний процес створення ПЗ ніколи цілком не укладався в жорстку схему. Процес створення ПЗ часто має ітераційний характер: результати чергової стадії викликають зміни у проектних рішеннях, що прийняті на попередніх стадіях. Отже, постійно виникає потреба в поверненні до попередніх стадій і уточненні або перегляді раніше прийнятих рішень.
Ролі в BPMN
BPMN (англ. Business Process Model and Notation, нотація та модель бізнес-процесів) — система умовних позначень (нотація) для моделювання бізнес-процесів. Розроблена Business Process Management Initiative (BPMI) та підтримується Object Management Group після їх злиття в 2005 році. Остання версія BPMN — 2.0, що була прийнята у січні 2011 року.
Модель та нотація бізнес-процесів є стандартом для моделювання бізнес-процесів що надає графічну нотацію для визначення бізнес-процесу у вигляді "Діаграми бізнес-процесу" (Business Process Diagram, BPD). Така діаграма ґрунтується на представлені бізнес-процесу у вигляді блок-схеми, що семантично схожа на діаграму діяльності.[2]
Метою BPMN є підтримка моделювання та управління бізнес-процесами. При чому єдина модель бізнес-процесу повинна бути зрозумілою для всіх користувачів (зацікавлених осіб). Тим не менше, нотація дає можливість визначати складну семантику бізнес-процесів. Для спрощення розуміння та використання стандарту пропонуються розбити елементи нотації на два рівні: базових елементів нотації та елементи, що дають можливість визначити всі (технічні) деталі бізнес-процесу.
BPMN підтримує тільки набір концепцій, що необхідні для моделювання виключно бізнес-процесів. Моделювання інших аспектів бізнесу (підприємства) таких як дані, організаційну структуру чи інформаційні потоки не є предметом моделювання в BPMN. Тим не менше, в нотації BPMN передбачено можливість моделювання потоків даних та потоків повідомлень, а також асоціації даних та дій.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 ... 12