Ім'я файлу: Ризик втрати майна підприємства СМ реферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 08.12.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 30кб.
Дата: 08.12.2021
скачати
Міжрегіональна Академія Управління Персоналом
Придунайська Філія
РЕФЕРАТ
з теми «Ризик втрати майна підприємства.»
Виконала студентка III курсу
Групи Ф241-9-19Б1УБ
Чєрнєва Марина Вікторівна
м.Ізмаїл 2021
Ризик втрати майна підприємства.
Вступ
Дослідження ризиків та можливостей їх уникнення для підприємств різних форм власності складається з таких етапів:
- аналіз впливу чинників на ризикованість діяльності підприємства;
- застосування прийомів та методів оцінки ризиків;
- визначення понять "ризик" та "ризикове підприємство";
- обгрунтування та класифікація системи підприємницьких ризиків;
- виявлення основних шляхів запобігання ризиків.
- застосування прийомів та методів оцінки ризиків;
В сучасних умовах доцільно говорити про проблеми удосконалення фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств з урахуванням ризиків. Для аналізу підприємницького ризику, який впливає на фінансовий стан, а також можливості формування “ризикових засобів” підприємства, необхідно визначитись з категорією ризику. Категорія ризику повинна поєднувати в собі:
- визначення поняття “підприємницький ризик”;
- експертну оцінку чинників, які впливають на розмір ризику при прийнятті фінансових та господарських рішень, джерел його формування на великій кількості господарських моделей;
- визначення поняття “ризикове підприємство” для виявлення ступеня ризику та чинників його впливу на основні показники фінансової стійкості діяльності сільськогосподарських підприємств.
Головним місцем в оцінці підприємницького ризику є визначення та прогнозування можливих втрат підприємств при здійсненні своєї господарської діяльності. Для цього необхідно складати кошторис витрат, які будуть понесені на виробництво основного виду продукції, а саме: витрати на оплату праці, на придбання паливно-мастильних матеріалів, кормів, насіння тощо. При цьому слід звертати особливу увагу на витрати, які можуть перевищувати заплановані. Ці витрати виникають випадково, і вони не є економічно виправданими. Щоб оцінити обсяг цих витрат, необхідно виділити їх із загального обсягу всіх витрат, які несе підприємство на виробництво окремого виду продукції. При цьому слід звернути увагу, що непередбачені витрати впливають на ризикованість діяльності через фінансовий результат об'єкта господарювання. Як правило, чим більший розмір очікуваного прибутку, тим більша величина ризику, і навпаки, чим менший розмір очікуваного прибутку – тим менше розмір ризику [3].
Незаплановані витрати, яке зазнає підприємство на виробництво продукції, поділяються на матеріальні, трудові та інші види витрат. До матеріальних витрат відносять витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції. По відношенню до кожного виду витрат застосовуються відповідні одиниці виміру. Розраховувати і порівнювати матеріальні витрати, понесені на виробництво продукції, в різних одиницях виміру неможливо. Тому з'являється необхідність використовувати і розраховувати витрати у вартісній формі. Незаплановані трудові витрати – це витрати робочого часу, які були викликані непередбаченими обставинами. До них, на нашу думку, можна віднести витрати, які пов'язані з травмами та захворюваннями людей, погіршенням стану навколишнього середовища, що має вплив на працездатність, а також витрати, які виникли внаслідок негативних соціальних явищ. Фінансові витрати включають прямий незапланований грошовий збиток, пов'язаний із затримками в платежах. Вони можуть бути у вигляді простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, зменшенні виручки від реалізації продукції внаслідок зменшення ціни. Інші види витрат пов'язані з інфляційними процесами. Оцінка всіх видів витрат повинна проводитися за певний проміжок часу (рік, півріччя, місяць). Для проведення комплексного аналізу джерел виникнення ризику необхідно виділити ті витрати, які найбільш впливають на результат діяльності підприємств, тобто визначити, які витрати є головними, а які – побічними.
Розгляд ризику як економічної категорії змушує визначитись і з поняттям "ризикове підприємство". На нашу думку, ризикове підприємство – це, перш за все, підприємство, яке спеціалізується на виготовленні високоякісної продукції, що має потенціал зростання, яке може бути в короткий термін переорієнтоване на випуск нової продукції і яке може вийти на ринок з принципово новим товаром. Проте, діяльність кожного підприємства пов'язана з ризиком . Ступінь ризикованості залежить від: розмірів підприємства, кількості працюючих, розміру основних активів, виду продукції, що випускається, ринків збуту тощо. На наш погляд, підприємства, з цієї точки зору, можна об‘єднати в слідуючи групи:
- найбільш ризикові – до них можна віднести заводи-"гіганти", фабрики, оскільки вони найбільш ресурсоємні, мають значний розмір грошового обігу, велику кількість працюючих;
- середнього ступеня ризикованості – до них можна віднести сільськогосподарські підприємства, оскільки їх діяльність залежить від природних умов, основним засобом виробництва є земля, від ефективності використання якої залежить результативність діяльності підприємства;
- найменш ризикові – це малі підприємства. агрофірми, фермерські господарства, оскільки вони невеликі за розміром, випускають незначні обсяги продукції, мають місцеві ринки збуту.
Розподіл ризикованих підприємств на групи дає змогу в подальшому визначити ступінь та величину ризику. Ризик слід прогнозувати, щоб своєчасно прийняти рішення щодо його уникнення. Ефективність організації управління ризиком у більшості випадків визначається за допомогою класифікації ризиків [2].
Під класифікацією ризиків слід вважати розподіл ризику на окремі групи за певними ознаками (зовнішніми та внутрішніми) з метою досягнення необхідного результату. В свою чергу, науково обгрунтована класифікація ризиків дозволяє чітко визначити місце кожного виду ризику в загальній системі управління. Вона дає можливість використання певних методів та прийомів при управлінні ризиком.
Оптимальна класифікаційна структура ризиків повинна розбивати їх на групи, види, підвиди та різновиди з метою визначення ступеня загального ризику з урахуванням і підприємницьких ризиків, які формуються на окремих циклах виробничого процесу. На нашу думку, під оптимальною класифікаційною системою слід розуміти раціональний розподіл ризиків з урахуванням їх ознак. Це дає змогу розглядати його вплив як в цілому на всю діяльність підприємства, так і на конкретні об'єкти галузі діяльності. Оптимальна структура дозволяє розглядати ризик як елемент системи управління.
Систему ризиків, що впливає на фінансово-економічну діяльність підприємств, доцільно розглядати за двома рівнями. До першого рівня слід віднести загальні ризики, які формуються на макрорівні, а час їх виникнення не залежить від процесу виробництва. Розглянемо детальніше зазначену сукупність ризиків (рис. 1).
До природних ризиків відносять ризики, пов’язані з проявом стихійних сил природи. До чинників виникнення даного ризику відносять землетрус, паводок, епідемію, а також різного роду природні катаклізми .
Екологічні ризики набули своєї актуальності за останні 30 років у зв’язку з інтенсивним розвитком техногенних процесів, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища.
Політичні ризики пов’язані з політичною ситуацією. Політичні ризики виникають при порушенні умов виробничо-торгівельного процесу. До них відносять всі види ризиків, які викликані адміністративними заборонами фінансово-економічної діяльності підприємств, пов’язані зі змінами існуючого в країні політичного курсу. До політичних ризиків можна віднести: зміни в місцевому та державному законодавствах; можливість націоналізації обладнання; введення ембарго внаслідок відмови нового уряду виконувати певні обов'язки, обмеженість конверсії національної валюти у валюту платежу [3].
Транспортні ризики – це ризики, пов‘язані з перевезенням вантажів наступними видами транспорту: автомобільним, морським, залізничним, повітряним. До них можна віднести аварії і катастрофи.
Важливою групою в системі загальних ризиків виступають підприємницькі ризики, які виникають в процесі фінансово-господарської діяльності. Вони характеризуються невизначеністю результату будь-якої комерційної угоди. За структурною ознакою ці ризики поділяються на:
- майнові – пов’язані з імовірністю втрати майна підприємства внаслідок диверсії, крадіжки, перенавантаження технічної та технологічної систем тощо;
- виробничі ризики – пов’язані зі збитком внаслідок зупинки виробництва, а також впливу певних чинників, які призводять до втрати основних та оборотних засобів (споруд, транспорту, сировини), а також ризики, пов’язані із застосуванням у виробництві нової техніки та технології ;
- торгівельні ризики – це ризики, пов’язані зі збитками, які були спричинені затримкою платежів, відмовою в платежі в період транспортування вантажів тощо .
Підприємницькі ризики можна розглядати як на першому рівні, так і на другому, де вони впливають безпосередньо на фінансову стійкість підприємства, формування власного капіталу, своєчасність виконання суб’єктом господарської діяльності своїх фінансових зобов’язань .
Причинами їх виникнення можуть бути: нестабільність економіки держави; ціновий механізм та інфляційні процеси; державне регулювання банківської облікової ставки; суттєві коливання обмінних курсів валют; неадекватне керівництво фінансовою політикою підприємства; конкурентна боротьба за ринки збитку готової продукції; кредитна політика тощо; підвищення собівартості продукції.
Слід зазначити, що підприємницькі ризики діляться на дві групи:
- ризики, пов’язані з купівельною спроможністю грошей;
- інвестиційні ризики.
Ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей – це ризики, які виникають внаслідок зміни вартості грошей в часі (той же самий розмір коштів в різні моменти часу має різну реальну вартість, а розраховувати її можна за допомогою методу дисконтування). До цих ризиків відносять інфляційні, дефляційні, валютні та ризики ліквідності [1].
Інвестиційні ризики пов'язані з довгостроковим вкладанням капіталу . До них відносять ризики недотриманого зиску, ризики зниження прибутковості (процентні, кредитні, біржові, селективні та ризики банкрутства), ризики прямих фінансових збитків.
Головним негативним явищем інфляції є те, що вона зупиняє відтворення як у сфері виробництва, так і в обігу, призводить до повного розвалу фінансів держави і підприємств, спричиняє тяжкі економічні та соціальні наслідки . Слід пам’ятати, що інфляція в Україні виникла не через перевиробництво, а внаслідок “голоду” на споживчі товари.
Звідси, інфляційний ризик – це ризик того, що при інфляційних процесах одержані грошові доходи знеціняться з точки зору купівельної спроможності. В таких умовах підприємство несе реальні збитки.
Дефляційний ризик є зворотним до ризику інфляційного. При зростанні рівня дефляції відбувається падіння рівня цін, погіршення економічних умов підприємництва та зниження загального рівня доходів.
Одним з найбільш вагомих ризиків в системі підприємницьких ризиків є валютний ризик. Це пов’язано з тим, що все більше й більше підприємств аграрного сектору мають справу з використанням іноземних валют. Значення цього елемента ринкової інфраструктури суттєво зросло з другої половини 70-х років, коли на основі Ямайської валютної угоди отримала широке застосування система плаваючих курсів. Коливання валютних курсів послужили імпульсом до утворення розгалуженої структури механізмів, застосування яких в практиці міжнародних розрахунків зменшує або повністю виключає можливі фінансові та економічні втрати. Та все ж, валютні ризики являють собою можливість валютних втрат, пов’язаних зі змінами курсу однієї іноземної валюти відносно іншої при проведенні зовнішньоекономічних, кредитних та валютних операцій. При цьому слід зазначити, що до валютних умов відносять валюту та спосіб визначення ціни, встановлення курсу перерахунків, коли ціна та валюта платежу не співпадають, різного виду захисні заходи щодо збитків у зв’язку зі зміною валютного курсу [4] .
Валютні угоди передбачають види або умови розрахунків, форми розрахунків, заходи, які забезпечують надійність та своєчасність здійснення платежів, засоби платежу, які застосовуються при розрахунках.
На безпосередній вибір валютно-фінансових умов розрахунків впливають ряд чинників різного характеру. Вони залежать від стану світової валютної системи, місця експортерів на певному ринку, умов реалізації даної групи товарів, перспектив розвитку ділових стосунків з даними підприємствами. Для того щоб запобігти можливих збитків, необхідно уважно поставитись до підготовки валютно-фінансових умов.
Валютний ризик має два основних аспекти: ризик вибору валюти та ризик коливання валютних курсів. Щоб запобігти цих ризиків, необхідно застосовувати певні заходи застереження, які передбачають перерахунок сум платежу в будь-якій валюті при зміни її курсу відносно другої. В практиці застосовуються наступні види застережень: валютне застереження; мультивалютне застереження; товарообмінна угода.
Валютне застереження передбачає узгодження між валютою ціни та валютою платежу з якою-небудь стабільною валютою. Мультивалютне застереження використовується, коли здійснюється перерахунок ціни та суми платежу, які виражені в будь-якій валюті, у випадку зміни середньоарифметичного курсу заздалегідь передбачених валют, відносно даної валюти ціни та платежу. При товарообмінних операціях, з метою забезпечення еквівалентності обміну, доцільно здійснювати оцінку товарів, які експортуються та імпортуються, в світових цінах, які складаються на певний момент часу. Сам факт виникнення валютного ризику пов’язаний з відкритою позицією, тобто невідповідністю між зобов’язаннями та потребами банку в тій чи іншій іноземній валюті [3].
Широкого розповсюдження в сучасній фінансовій системі для підприємств набув ризик ліквідності, який пов’язаний з можливістю втрат при реалізації готової продукції, товарів за умов зміни оцінки їх якості або споживчої вартості. В сучасних умовах зменшується кількість активів, які можна легко реалізувати. Те ж саме можна сказати і про цінні папери підприємства. Це пов'язано з повільним розвитком процесу виробництва; зменшенням вартості активів внаслідок неплатоспроможності і втрати їх реальної вартості затоварюванням продукції на складах. Ризик ліквідності може виникати і внаслідок "невдалої" економічної політики держави.
Ризик інвестицій визначається імовірністю виникнення непередбачуваних фінансових збитків (зниження прибутку, доходів, недоотримання частки капіталу) в ситуації нестабільності умов інвестиційної діяльності. Види інвестиційних ризиків різноманітні. За формами інвестування прийнято розглядати наступні види ризиків:
- реального інвестування – при цьому ризик пов’язаний з невдалим вибором місця розміщення об’єкту, що будується; несвоєчасним придбанням будівельних матеріалів та обладнання; зростанням цін на інвестиційні товари; підбором некваліфікованого та ненадійного підрядника;
- фінансового інвестування – це ризик, пов’язаний з непередбаченим підбором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими ускладненнями або банкрутством окремих емітентів; непередбаченими умовами інвестування. [2]
Для більш повної оцінки інвестиційного ризику, в першу чергу доцільно здійснювати вивчення видів ризиків, які формують процес його виникнення. До них слід віднести ризик недоотриманого зиску – ризик недоотримання прибутку за рахунок нездійснення якого-небудь заходу (наприклад, страхування, хеджування, інвестування) . Несвоєчасне складання страхових та інвестиційних угод може призвести до фінансових збитків. Оскільки вкладання капіталу передбачає отримання прибутку, то навіть невелика його втрата повинна кимось відшкодовуватись. Тим більше, розмір збитку може бути значним, коли вкладання коштів передбачає довгострокове їх використання, тобто цей вид ризику впливає на вартість капіталу підприємства в цілому.
Ризик зниження прибутковості може виникнути за рахунок зменшення розміру процентів та дивідендів від портфельних інвестицій, кредитів . До них відносять процентні, кредитні, біржові, селективні ризики, ризики банкрутства.
Процентний ризик виникає в результаті непередбачених змін ставок при наданні кредитів підприємствам. На його розмір впливають попит та пропозиція на тимчасово вільні кошти як юридичних, так і фізичних осіб . Процентний ризик може виникати як на підприємстві, так і в банку. Наприклад, коли підприємство користується кредитом, то необхідно наголосити на питанні плаваючих процентів. Один з найважливіших принципів банківського кредитування полягає в тому, що наданий кредит повинен бути повернений у чітко обумовлені в кредитному договорі терміни. Дотримання цього принципу є запорукою успішного функціонування як банку, так і підприємства. Суть кредитного ризику полягає у встановленні джерел повернення кредиту. [4]
Кредитний ризик пов'язаний з несплатою позичальником процентів за кредит або попереднім боргом . Він може виникати в разі несплати дивідендів за акціями та облігаціями емітентами, які їх випустили. Для скорочення розміру кредитного ризику необхідно вжити певних заходів: удосконалення податкового законодавства, спрощення бюрократичних механізмів, пов’язаних з наданням кредитів, зняття обмежень на використання коштів Пенсійного фонду та інших інститутів, а також заходів щодо ризикового інвестування, тобто їх використання не лише за цільовим призначенням, удосконалення законодавства щодо обігу цінних паперів, гарантування закладних, які надаються кредитним установам від підприємств.
Біржові ризики підприємства формуються у разі отримання збитків від біржових операцій. До цих видів ризиків відносять:
- ризик неплатежу по комерційних угодах;
- ризик неплатежу комісійної винагороди тощо.
Селективні ризики виникають у разі неправильного вибору підприємством видів вкладання коштів, які не приносять певного розміру прибутку. Вони залежать від терміну вкладання, що, в свою чергу, змінює розмір капіталу підприємства в цілому . Ризик банкрутства може призвести до повної втрати власного капіталу за рахунок неефективного вкладання коштів. Ризик банкрутства може бути результатом багаторічного процесу перевиробництва, втрати ринків збуту, зміни політики держави по відношенню до певної галузі, великих сум кредиторської заборгованості. Банкрутство підприємств в сучасних умовах можливе не тільки з економічних причин, але й внаслідок ембарго на ввіз сировини. Але, на наш погляд, найбільш впливовим в діяльності підприємств є все ж таки ризик підприємницький, оскільки він в більшому ступені впливає на фінансовий стан підприємства, розмір прибутків, рентабельність, ліквідність коштів. По мірі впливу на господарську діяльність підприємства, його можна розглядати:
- як допустимий – загроза повної втрати прибутку;
- як критичний – загроза повної втрати виручки;
- як катастрофічний – загроза банкрутства підприємства.
Висновки.
На мою думку, підприємницький ризик в сучасних умовах – це можливість неповернення коштів, витрачених на виробництво та реалізацію продукції. яка залежить від видів людської діяльності та природних явищ. Таке поняття дає змогу: характеризувати ризик не лише з точки зору якісної оцінки, але й з кількісної; застосовувати конкретні методи та прийоми щодо його запобігання; ідентифікації його з ризиками, притаманними іншим сферам діяльності підприємств. Ризик в цьому випадку може оцінюватись його ступенем та розміром.
Необхідно ефективно та раціонально управляти ризиком. Від цього залежить фінансовий стан підприємства.
ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ
1. Гришова І.Ю. Механізми страхового захисту підприємств аграрної сфери / І.Ю. Гришова, О.М. Галицький // Економіка АПК. - 2007. - №9. - С.60-64.
2. Гудзь О.Є. Страхування агроризиків та напрями розвитку агро страхування в Україні / О.Є. Гудзь // Економіка АПК. - 2006. - № 8. - Є. 72-76.
3. Дмитренко О.М. Роль стратегічного планування в діяльності сільськогосподарських підприємств / О.М. Дмитренко // Економіка АПК. - 2009.-№1.-С.43-47.
4. Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: [Монографія] /М.С. Клапків - Тернопіль: Економічна думка, Карт-Бланш, 2002. - 570 с.