Поняття психологічної експертизи
Психологічна експертиза є одним з основних видів (підвидів) експертизи. Також може бути часткою комплексного експертного дослідження, якщо в органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), виникають питання, вирішення яких потребує синтезування спеціальних знань з різних галузей науки (психолого-психіатрична експертиза, психолого-медико-психіатрична, медико-психологічна та психолого-автотехнічна експертиза). До цього переліку також можуть належати психолого-почеркознавча та психолого-лінгвістична експертизи.
Психологічна експертиза встановлює ті особливості психічної діяльності та такі їх прояви в поведінці особи, які мають юридичне значення та викликають певні правові наслідки.
Основні завдання психологічної експертизи
Основними завданнями психологічної експертизи є визначення у підекспертної особи:
індивідуально-психологічних особливостей, рис характеру, провідних якостей особистості; мотивотвірних чинників психічного життя і поведінки;
емоційних реакцій та станів;
закономірностей перебігу психічних процесів, рівня їхнього розвитку та індивідуальних її властивостей.
При проведенні психологічних експертиз використовуються загальновідомі в науковій практиці психологічні методики і такі, що пройшли державну атестацію, та їх авторські модифікації, що відбираються з урахуванням специфіки експертних досліджень і конкретних питань, поставлених перед психологічною експертизою.
На експерта покладається виконання таких функцій: – прийняття відповідального рішення на основі спеціальної підготовки, зокрема, володіння певним пізнавальним, технічним, діагностичним інструментарієм відповідно до фахової підготовки; – наявність загального і спеціального досвіду проведення експертизи, здатність аналізувати та приймати рішення в умовах нештатних ситуацій; – співпраця з замовником, починаючи від першого знайомства і далі – на всіх етапах проведення експертизи; – володіння достатньо прийнятними для розуміння стильовими особливостями побудови та текстового викладу експертного висновку в поєднанні з його лаконічністю й повнотою.
На підставі узагальнення рефлексивного досвіду експертів можна виділити наступні основні функціональні компоненти експертної діяльності:
1) інформаційно-аналітичний (отримання якомога більше інформації про об’єкт експертизи та виділення в ній істотних одиниць);
2) рефлексивний (інтеграція істотних одиниць інформації в цілісний індивідуальний образ досліджуваного об’єкта, осмислення його природи та сутності, унікальності та неповторності);
3) прогностичний (визначення потенціалу розвитку об’єкту, його прогнозування);
4) комунікативний (взаємодія і спілкування всіх учасників процесу). Зазначені функціональні компоненти експертної діяльності зумовили перелік визначальних інтелектуальних здібностей експерта:
– дослідницько-аналітичні здібності: здатність до планування і проведення емпіричних досліджень;
– рефлексивні здібності: здатність до мисленнєвої реконструкції й моделювання емпіричного досвіду;
– прогностичні здібності: здатність до створення обґрунтованих прогностичних моделей, інноваційного бачення й модифікації традиційного процесу;
– комунікативні здібності: здатність до діалогічного спілкування, взаємодії та співпраці з усіма учасниками експертного процесу; мовленнєві навички; культура мовлення.
Експертна діяльність розглядається як важлива складова професійної діяльності психолога: експертні функції вводяться в посадові обов’язки, розробляються й реалізуються програми професійної підготовки експертів. Експерт повинен мати відповідну освіту та високу кваліфікацію, досвід успішної та різнобічної професійної діяльності.
У науковій літературі наводиться чимало вимог до професійних якостей експерта, підкреслюється, що достовірність експертної оцінки залежить від його компетентності. Незалежно від рівня та вида експертиз, її повинні проводити найбільш кваліфіковані спеціалісти.
Перелік їх професійних якостей, виділених дослідниками, включає такі:
1) наявність спеціальної підготовки, компетентність;
2) креативність, розвинені творчі здібності, які дозволяють аналізувати проблемні ситуації і знаходити шляхи вирішення протиріч;
3) відсутність нахилів до конформізму (некритичне приєднання до думки більшості);
4) аналітичність, широта і системність мислення;
5) відсутність консерватизму, позитивне ставлення до інновацій;
6) особистісні цінності, мотиви, цілі, інтереси;
7) професійні здібності, нахили та спрямованість особистості;
8) почуття професійної гідності, настирливість і принциповість;
9) когнітивний стиль і тип професійного мислення;
10) відповідальність, чесність, працьовитість;
11) наукова об’єктивність;
12) дотримання професійної етики.
Інтелектуальні здібності та професійні якості дозволяють експертові дотримується певної послідовності дій, доцільність яких підтверджена досвідом.
У ній можна визначити такі етапи:
1. Укладання договору на проведення експертизи.
2. Узгодження із замовником завдань експертизи.
3. Попереднє знайомство з ситуацією, висунення робочих гіпотез, вибір методів збирання інформації, планування роботи.
4. Складання кошторису (витрат) та узгодження його з замовником досліджень.
5. Збирання та фіксація інформації.
6. Аналіз та інтерпретація даних.
7. Підготовка висновку та його представлення замовнику.
Таким чином, експерт є професіоналом найвищого рівня, чий авторитет та сумлінність не викликають жодних заперечень та сумнівів. Подібний вид діяльності вимагає розвинених професійних якостей психолога, спеціальної підготовки, а в деяких випадках, перепідготовки.
Література
1. Абрамова Г. С. Практическая психология: учебник [для студентов вузов] / Г. С. Абрамова. – Изд. 6-е, перераб. и доп. – М.: Академический проект, 2001. – 480 с.
2. Бурлачук Л.Ф. Основы психотерапии / Л.Ф. Бурлачук, И.А. Грабская, А.С. Кочарян. – К.: Ника-Центр, 1999. – 320 с. 3. Землянська О.В. Судово-психологічна експертиза: навчальний посібник / О.В. Землянська. – Харків: Вид-во ХНУВС, 2008. – 300 с. 4. Колесникова Г.И. Психологическое консультирование / Г.И. Колесникова. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. – 288 с. 5. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Р. Кочюнас; [пер. с лит.]. – М.: Академический проект, 1999. – 465 с. 6. Леонтьев Д.А. Комплексная гуманитарная экспертиза: методология и смысл / Д.А. Леонтьев, Г.В. Иванченко. – М.: Смысл, 2008. – 135 с. 7. Мэй Р. Искусство психологического консультирования / Р. Мэй; [пер с англ.]. – М.: «Класс», 1994. – 390 с. 8. Немов Р.С. Основы психологического консультирования: учебник [для студ. педвузов] / Р.С. Немов. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 1999. – 528 с. 9. Основи практичної психології: підруч. [для студентів вищих навч. закл.] / [В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.]. – К.: Либідь, 1999. – 533 с. 10. Хомич Г.О. Основи психологічного консультування / Г.О. Хомич, Р.М. Ткач. – К.: МАУП, 2004. – 111 с. 11. Хухлаева О.В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции / О.В. Хухлаева. – М.: Академия, 2001. – 208 с. 12. Эйдемиллер Э.Г. Психология и психотерапия семьи / Э.Г. Эйдемиллер, В. Юстицкис. – 3-е изд. – СПб.: Питер, 2002. – 656 с.
1 2 3