Міністерство освіти та науки України
Глухівський національний педагогічний університет
імені Олександра Довженка
Реферат з академічної доброчесності
Теоретичні аспекти формування академічної культури студентів в умовах сучасного університету
Студентки 62-А групи
Полторацької О. В.
Перевірив асистент
кафедри педагогіки та психології
початкової освіти
Плугіна А.П
Глухів 2021
Зміст
Зміст..................................................................................................................2
Теоретичні аспекти формування академічної культури студентів сучасного університету......................................................................................................3
Висновки……………………………………………………………………....10
Список використаної літератури ………………………………………....…11
Теоретичні аспекти формування академічної культури студентів сучасного університету
Сьогодення диктує потребу в діяльних, інтелектуально й духовно розвинутих фахівцях, котрі орієнтуються в численних науково-технічних новаціях, пропонують власні новаторські ідеї, вміють швидко порівнювати, аналізувати й оцінювати, мобільно знаходять ефективні та обґрунтовані рішення, критично і творчо мислять, володіють основами інформаційних технологій і способами їх використання у професійній діяльності. Нова компетентнісна парадигма освіти ставить за мету формування такого фахівця, котрий гармонійно поєднує освіченість, духовність, професіоналізм, моральну вихованість, розвиток особистості відповідно до духовних цінностей національної і загальнолюдської культури. У сучасних культурно-освітніх реаліях особливо актуальним є твердження академіка С. Гончаренка про те, що повноцінно захищеною в соціальному плані може бути лише широко, фундаментально освічена людина, здатна гнучко перебудовувати напрям і зміст своєї професійної діяльності у зв’язку зі змінами виробничих технологій або вимог ринку праці [2]. Однак, не слід абсолютизувати прагматичні підходи до розуміння життєвої і професійної стратегії особистості ХХІ ст., “потрібно розширити розуміння пізнання як реалізації не тільки прагматичних завдань, але й руху до подолання скінченності людського існування, намагнічуючи його вічність” [5, с. 5]. Глобалізація, інтернаціоналізація освіти, орієнтація на економіку знань та їх капіталізація – головні виклики сучасності, що постають перед вищою освітою й актуалізують культурологічно-ціннісні підходи до модернізації її мети і змісту, оцінювання якості та конкурентоспроможності. Зазначені тенденції розвитку та трансформації системи вищої освіти як у національному, так і міжнародному контексті посилюють увагу науковців до проблеми формування академічної культури студентів.
На сучасному етапі проблема формування академічної культури в педагогічних контекстах знайшла своє відображення в наукових працях Н. Гордієнко, А. Прохорова, О. Семеног, І. Сизової, П. Скота, І. Томашевської, О. Фаст, М. Шиверських та ін. Засадничими для методологічного осмислення проблеми є публікації провідних науковців України С. Гончаренка, В. Лугового, Н. Ничкало, О. Слюсаренко, Ж. Таланової, у яких обґрунтована унікальна роль нової генерації молодих дослідників в умовах глобальної змагальної взаємодії, акцентовано увагу на якості та конкурентоспроможності вищої освіти, досвіді світових лідерів вищої школи із найпотужнішим університетським потенціалом.
Зважаючи на актуальність окресленої проблеми, мета статті полягає у теоретичному обґрунтуванні сутності поняття академічної культури в контексті її формування у студентів університету в умовах глобалізаційних освітніх процесів.
Тенденції глобалізації та інтернаціоналізації в сучасній вищій школі увиразнили низку викликів, які не могли не вплинути на зміну цінностей академічної культури. До них належать:
інформаційна культура, яка формується в умовах економіки знань;
академічна революція, ознаменована включенням підприємницької функції в діяльність ВНЗ і появою концепції підприємницького університету;
посилення конкуренції на внутрішньому і міжнародному ринках наукових та освітніх послуг.
Значний вплив на розвиток сучасної вищої освіти справило формування суспільства сучасних знань, у якому головним фактором і ресурсом розвитку виступає фундаментальне знання, а його обмін, використання можуть стати основою духовного і матеріального добробуту.
У контексті зазначених тенденцій і факторів відбуваються суттєві зміни в цінностях академічної культури вищої школи – формуються нові, постакадемічні, цінності, а разом із ними нова академічна культура.
У тлумачних словниках знаходимо такі визначення поняття “академічний”: навчальний (якщо мається на увазі вищий навчальний заклад); суто теоретичний; такий, що наслідує традиції, зразки; почесний, кращий. Ключовими концептами цих дефініцій, як бачимо, є знання, теорія, традиція, зразок, визнання. Аналіз корпусу спеціальних текстів засвідчив відсутність єдиного визначення цього поняття: “сукупність норм і цінностей освітньої і наукової діяльності університету” [7], “…передусім культура моральності і служіння суспільству” [10], “…оволодіння різними способами навчальнопізнавальної та навчально-дослідницької діяльності, готовність до переходу від теоретичного до практичного навчання” [3], професійна субкультура наукового співтовариства [4].
Очевидно, що в основі проаналізованих визначень лежить розуміння академічної культури як ціннісно-нормативної основи здійснення особливого виду людської діяльності, пов’язаної з пізнанням (знанням).
Академічну культуру прийнято розуміти як сукупність норм і цінностей освітньої і наукової діяльності університету. Класичні академічні цінності вищої освіти сформувались разом із класичною моделлю університету індустріального суспільства (академічна свобода, єдність дослідження і викладання тощо). Характерним є і те, що цінності наукового дослідження згодом було доповнено цінностями етосу науки, сформульованими Р. Мертоном та Б. Барбером у другій половині ХХ ст. [9]. Сьогодні до традиційних академічних цінностей зараховують критичне мислення, неприкладну науку, академічну (інтелектуальну свободу), відданість інтересам правдивого знання, автономію, визнання науковим співтовариством, публікацію в авторитетних виданнях тощо. Зазначені цінності характеризують не окремі нації та регіони, не конкретні інститути, а мають універсальний характер.
Думки сучасних науковців сходяться на тому, що академічна культура – це передусім етична культура і служіння суспільству. Найбільш рельєфно сучасне розуміння цінностей академічної культури було сформульовано у Бухарестській декларації етичних цінностей і принципів вищої освіти в ЄС: “Ключовими принципами доброчесного академічного співтовариства є чесність, довіра, прямота, повага, відповідальність і підзвітність” [1].
До основних цінностей академічної культури віднесено:
інтелектуальна свобода і соціальна відповідальність;
моральна відповідальність самостійних дослідників і вчених не тільки за процес дослідження (вибір теми, методи і порядність), але і за його результати;
прагнення окремих наукових об’єднань до співпраці у світовому масштабі; – право вчених вільно висловлювати свої думки про наукові та етичні аспекти дослідницьких проектів і їх результатів, право також уникати участі в проектах, які суперечать їх переконанням, цінностям;
самоцінність інтелектуальної роботи незалежно від термінів одержання результатів.
У наукових працях, присвячених вивченню зарубіжного досвіду організації вищої освіти, усталеним виявився підхід, згідно з яким, поняття академічної культури трактується в досить вузькому розумінні, а саме як відмітна ознака конкретного науково-освітнього закладу. Наприклад, дослідження проблеми формування академічної культури у Великобританії та Фінляндії засвідчило наявність множини “академічних культур”, кожна із яких відображає специфіку окремої освітньої установи. Нерідко зазначене поняття зводиться винятково до етосу науково-освітнього співтовариства або ототожнюється із професійною етикою.
У дослідженні Дж. Соненфелда із Єльської школи менеджменту (Yale School of Management) виокремлено такі типи академічної культури, як:
– “Бейсбольна команда” (baseball team) – провідні успішні працівники вважають себе “вільними гравцями”, за яких борються працедавці;
– “Клуб” (the club) – працівники відрізняються відданістю своїй організації та командною роботою;
– “Фортеця” (the fortress) – працівники не захищені правилами і працюють “як під час воєнних дій”;
– “Академія” (the academy) – довготривала співпраця та професійна майстерність.
Таким чином, академічна культура розглядається в зарубіжних працях переважно як готова модель поведінки і діяльності, зміст якої є очевидним. Проблема формування академічної культури як наукового феномену в сучасних суспільно-економічних та освітніх реаліях є складною, її розв’язання потребує комплексного та міждисциплінарного підходів, про що свідчить розмаїття соціологічних, економічних, філософських, психологічних та педагогічних досліджень.
Із погляду соціологічних досліджень зміст і потенціал академічної культури розкривається завдяки осягненню якісно нової, видозміненої відповідно до потреб суспільства знань місії університету. Розуміння академічної культури як пріоритету дасть змогу підтримати цінність університетської освіти і професійних знань, уможливить формування нової наукової еліти країни.
У соціологічних дослідженнях поняття академічної культури вивчається у взаємозв’язку із теорією соціалізації, концепцією П. Бурдьє, згідно з якими результат соціалізації залежить від утворення специфічного габітуса (академічної культури) вищої школи. Функції новоутвореного габітуса виявляються у формуванні диспозицій студентів, реалізація яких згодом приводить до формування автентичного способу конструювання дійсності, впливаючи на самоідентифікацію особистості в життєвій перспективі. Зміст поняття “габітус” зарубіжна учена І. Сізова трактує як модель сприймання, мислення, систему цінностей і зумовлені ними дії (комунікації, зв’язки, відносини тощо) [9].
Слід підкреслити, що габітус (академічна культура) указує на особливості індивідуального стилю поведінки, будучи поняттям суспільним, а не особистісним. У такий спосіб індивід засвідчує свою належність до групи, а габітус розуміється як результат соціалізації. Водночас соціалізація студентства тісно пов’язана із такими поняттями, як “соціальний статус”, “роль”, “ідентичність”.
Основою університетської ідентичності є оволодіння спеціальними компетенціями наукової роботи і професійної діяльності. Студентська ідентичність утворюється шляхом процесів єднання в студентському середовищі, розвитку солідарності, а також інтеграції в студентську субкультуру з її системою цінностей. Отже, з позиції соціологічної науки, академічна культура є специфічним габітусом, який впливає на соціалізацію студентів, формування їх етичних та світоглядних установок, системи професійних та наукових цінностей, особистісної ідентифікації.
За результатами аналізу теоретичних досліджень з окресленої проблеми, до сфери академічної культури можна зарахувати:
академічну діяльність – навчальну (читання лекцій, організація самостійної роботи студентів, керівництво науковою роботою студентів, методична робота викладача) та наукову (теоретичні дослідження, архівна робота, лабораторні досліди та експерименти, опитування, польові дослідження, експедиції тощо);
академічні інститути (університет, наукове товариство, дослідний інститут, бібліотеки й архіви, фонди, лабораторії, віртуальні науковоосвітні портали тощо);
академічне письмо (написання публіцистичних, популярних, наукових, методичних, кваліфікаційних текстів у формі статті, есе, доповіді на конференції, дипломної роботи, дисертації, монографії, наукового перекладу тощо). серед видів діяльності, пов’язаних з академічним письмом, слід виокремити наукове редагування, рецензування, написання відгуків, створення підручників, навчальних посібників, комп’ютерних презентацій, сайтів, порталів, особистих сторінок, блогів;
академічну інформатику, що передбачає сформованість бібліографічної компетентності, використання каталогів, баз даних, індексів наукового цитування, віртуальних джерел і бібліотек тощо;
академічну комунікацію – конференційну діяльність, академічну риторику, професійну етику автора, викладача, академічне право, науковокваліфікаційні заходи (захисти дипломних робіт, дисертацій, презентації книг тощо). Виявляється наукова комунікація в університетських традиціях, цінностях, етичних кодексах тощо. У процесі академічної комунікації відбувається ідентифікація вченого (резюме, список наукових праць, офіційна веб-сторінка тощо);
академічну мобільність викладачів і студентів;
академічний менеджмент – управління та організацію академічних інститутів та проектів, академічний фандрайзинг, написання грантових проектів;
підвищення кваліфікації та академічного статусу (неформальна та інформальна освіта, самостійна робота в міжнародних дослідних, інноваційних інститутах, захист дисертацій, присвоєння наукових ступенів та звань).
У контексті професійної підготовки студентів на основі систематизації сутнісних характеристик досліджуваного поняття, виявлених у науковій літературі, академічну культуру розуміємо як систему цінностей, норм, правил, зразків поведінки, способів діяльності, принципів спілкування, що ґрунтується на педагогічно адаптованому досвіді наукової пізнавальної діяльності суб’єктів професіоналізації
Висновки
Пріоритетну роль у забезпеченні конкурентних переваг вищої освіти в Україні та світі відіграють інвестиції в людину, в її професійну підготовку та освіту загалом. У здійсненні підготовки фахівців третього тисячоліття простежується пряма кореляція науково-технічного прогресу і зростаюча роль дослідницького компонента системи освіти як ключового механізму забезпечення професійного і соціального самоствердження людини в умовах “трансферу знань і досліджень”, “економіки знань”. Такий підхід відображає європейську філософію освіти і підготовки нового типу фахівця-дослідника, увиразнюючи набір інноваційних інваріантів професіоналізму таким складником, як академічна культура. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у вивченні та обґрунтуванні педагогічних умов формування академічної культури студентів технічних університетів, у з’ясуванні зв’язку цього поняття із корпоративною культурою майбутніх фахівців.
Список використаної літератури
1. Бухарестська декларація етичних цінностей і принципів вищої освіти в Європі від 10.08.2005 р. [Електронний ресурс] / ЮНЕСКО-СЕПЕС. 2005. Режим доступу: http://www.almamater.md/articles/879/ru.html.
2. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження: методологічні поради молодим науковцям / С. У. Гончаренко. Київ : АПН України, 1995. – 145 с.
3. Горденко Н. В. Формирование академических компетенцій у студентов вуза : автореф. дис. канд. пед. наук : 13.00.08 / Н. В. Горденко. Ставрополь, 2006. 27 с.
4. Комарова Г. А. Научное сообщество как междисциплинарное исследовательское поле / Г. А. Комарова / Политическая концептология. 2011. № 1. С. 133–150.
5. Крымский С. Б. Познание как трансцедентность Софии / C. Б. Крымский / Collegium : международный научный журнал. 2004. № 14. С. 4–8.
6. Луговий В. І. Вища освіта через дослідження: концептуальні засади здійснення й оцінювання / В. І. Луговий, Ж. В. Таланова / Вища освіта України. Тематичний випуск “Педагогіка вищої школи: методологія, теорія, технології” : у 3 т. 2012. Т. 1. № 3 (додаток 1). С. 16–28.
7. Прохоров А. В. Новые академические ценности высшего образования / А. В. Прохоров / Гаудеамус. 2012. № 1. С. 22–27.
8. Семеног О. Академічне письмо: лінгвокультурологічний підхід : навч. посіб. / О. Семеног, О. Фаст. – Суми : СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2015. 190 с.
9. Скотт П. Академические ценности и организация академической деятельности в эпоху глобализации / П. Скотт / Высшее образование в Европе. 2003. Т. 28. № 3.
10. Шиверских М. Р. Взаимодействие предпринимательской и академической культуры в экономике знаний / М. Р. Шиверских // Вопросы образования. 2010. № 4. С. 70–84.