1   2   3   4
Ім'я файлу: житомирський державний університет ім.docx
Розширення: docx
Розмір: 99кб.
Дата: 18.05.2022
скачати

ВИСНОВКИ

1. Варшавська історичні школи є унікальним та багатогранним історіографічним явищем польської історичної науки другої половини XIX - початку XX ст. Складність і специфіка вивчення тематики визначили необхідність створення відповідної методології для реалізації системного культурологічного підходу до історіографічного синтезу й аналізу. Незважаючи на понад сторічний період дослідження історії варшавської історичної школи, наявність солідних праць із цієї теми, вивчення історіографії питання дає змогу стверджувати наявність достатньої кількості білих плям та недосліджених історіографічних проблем, зокрема, щодо історії українського козацтва. Варшавська школи розвивалися за доби позитивізму, рухаючись більшою мірою в руслі позитивізму. Аналіз наукового доробку вчених надав можливість цілком виразно простежити їх науково-методологічну еволюцію (Т. Корзон) і поступовий перехід до модерного історичного мислення вже на початку XX ст.

2. Аналіз життя та діяльності представників варшавської історичної школи у межах Російської імперії переконує в наявності непростих суспільно-політичних умов на теренах Королівства Польського, які, безперечно, впливали на польську історичну науку XIX - початку XX ст.. На територіях, підконтрольних Російській імперії, після чергового польського повстання домінуючою стає репресивна русифікаційна політика, Апогей наукової діяльності представників варшавської школи припав на 80-90-ті рр., коли репресивна політика Російської імперії дещо ослабла. Варшавські історики були поколінням повстань і так чи інакше брали в них участь. Суспільно-політичні збурення відбилися на їхніх долях доволі негативно, адже вони зазнали заслань і ув’язнень. Освіту представники варшавської наукової школи здобували здебільшого в Російській імперії, а за наявності коштів і можливостей продовжували її за кордоном. Однак здобуття освіти за кордоном «варшавцями» не завжди означало відсутність проблем з подальшим працевлаштуванням за жорсткої репресивної політики Російської імперії (крім А. Павінського). Наукова діяльність варшавських учених згасає тільки на початку XX ст. Варшавська історична школа формувалась у складних суспільно - політичних умовах відсутності польської державності, після невдалих і трагічних повстань польських патріотів, передовсім, проти Російської імперії. У цей же час у 190 середині XIX ст. у науці відбувалися грандіозні зміни, викликані ідеями, перш за все, нової «позитивної» філософії, яка породила переворот в методології наукового дослідження, який усе ж був поступальним із огляду на інерційність мислення старшого покоління істориків. «Варшавці» виступали проти перетворення історії на науку, подібну до точних чи природничих, а молодше покоління, яке формувалося на хвилі позитивізму, дотримувалось уже протилежної думки. Варшавська школа сформувалась у другій половині 70-х - на початку 80-х рр. XIX ст. Школа були виразником свого часу, маючи за лейтмотив діяльності головну проблему польського народу з кінця XVIII ст. - відсутність державності. Представники школи були патріотами Польщі, які своїми науковими роботами пропагували, розширювали знання про минуле свого народу, дискутуючи в пошуках істини.

3. Найбільш яскравими представниками варшавської школи, які не оминули вивчення історії України в контексті і у зв`язку з польською історією є Тадеуш Корзон та Олександр Яблоновський. Порівняння здобутків різних видатних представників польської історичної науки XIX ст. дозволило встановити, що найдокладніше історія українських козаків 1600-1622 рр. висвітлена саме у Т. Корзона в його фундаментальній праці «Історія воєн та військової справи в Польщі». Домашнє виховання, освіта, корпоративне середовище, імперська політика визначали погляди вчених, відповідно до яких вони й трактували історичні події, визначали специфіку історіографії цієї доби. Наукові оцінки козацтва відрізнялися залежно від досліджуваної епохи, особи гетьмана, описуваних подій, історичних концепцій, політичних поглядів, особи вченого та суспільно-політичних процесів. Оцінки змінювалися навіть протягом життя історика, набуваючи обережної і поміркованої [51] форми (О. Яблоновський). Варшавські вчені загалом висвітлювали польську історію крізь призму соціального виміру, але досліджували водночас певні аспекти історії відповідно до наукових зацікавлень та поглядів на минуле і не відзначалися одностайністю. Т. Корзон розкривав козацьку тему в руслі військової історії, О. Яблоновський розглядав козацтво як частину історії українських земель у складі Речі Посполитої, О. Рембовський опрацьовував ранню історію козацтва в контексті вивчення народовладдя та його відносин з державними інституціями.
1   2   3   4

скачати

© Усі права захищені
написати до нас