Ім'я файлу: Реферат на тему Теорія тактичної комунікації.docx
Розширення: docx
Розмір: 35кб.
Дата: 24.12.2022
скачати

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

РЕФЕРАТ

На тему

Теорія тактичної комунікації

Виконав:

Курсант групи ДР-242

Козачок Олександр

Вступ


Основи комунікації


  1. Основні навички (оцінка ситуації):

  • розташування в просторі співбесідника;

  • вербальна комунікація;

  1. Додаткові навички (комунікація з суб’єктами):

  • реагувати на суб’єктів;

  • ставити запитання;

  1. Реагування на поведінку:

  • відповідати на запитання;

  • ставити запитання;

  • реагувати відповідно (співчувати, посміхатися, підбадьорювати, тощо).

Навички оцінки ситуації:

  • це базові навички, які допоможуть зрозуміти, що відбувається у будь-якій ситуації;

  • допоможуть уникнути серйозних помилок та дадуть максимальні шанси на те, що ваші рішення та відповіді будуть точними та адекватними;

  • є ефективними, тому що дозволяють активно отримувати та використовувати інформацію, щоб вирішувати проблеми, а часто й запобігати їх виникненню.

Основні критерії оцінки ситуації:

  • розташування в просторі (допомагає бачити і чути те, що відбувається);

  • поза (показує впевненість та увагу до ситуації);

  • спостерігати (допомагає робити висновки на основі зовнішнього вигляду, поведінки та сигналів внутрішнього стану);

  • слухати (допомагає помічати ключові слова та настрій).

Розташування в просторі

Правильне розташування в просторі означає:

  • зайняти положення, найкраще з можливих, щоб бачити та чути групи та окремих суб’єктів;

  • знайти дистанцію, достатньо віддалену для того, щоб залишатися В БЕЗПЕЦІ, але достатньо близько для того, щоб бачити і чути те, що відбувається.

Основні критерії правильного розташування

  1. Дистанція.

Повинна дозволяти залишатися в безпеці та бачити і чути те, що відбувається.

  1. Обличчям до ситуації.

Для найбільш ефективного обзору.

  1. Прямий погляд.

Щоб правильно розуміти, що відбувається, та справляти позитивне враження з психологічною точки зори.

Зоровий контакт:


  1. Нормальний впевнений погляд:

  • демонструє впевненість та контроль;

  • показує суб’єкту, що ви не боїтесь;

  • підкріплює ваші слова;

  • несе повідомлення «Я розберусь, що тут відбувається».

  1. Спеціальний зоровий контакт:

  • з людьми певної культури або членами певних груп (наприклад, японці не дивляться друг другу в очі, так як це є ознакою неповаги);

  • з занадто емоційними людьми, та з тими, в кого пустий нерухомий погляд.

2. Поза


Правильна поза означає тримати своє тіло таким чином, щоб воно демонструвало силу, впевненість, зацікавленість та контроль.

Правильна поза важлива в процесі комунікації

Якщо наша манера тримати себе показує силу та впевненість, інші люди схильні реагувати на нас як на сильну та впевнену людину.

Основа правильної пози:

  • стояти прямо;

  • усунути відволікаючу поведінку;

  • трохи податися вперед.

3. Спостерігати


Вміння спостерігати – здатність помічати та розуміти, про що говорить зовнішній вигляд, поведінка та оточення суб’єкта. Ретельне спостереження за діями суб’єкта може багато сказати про те, що нам потрібно знати про суб’єкта, його внутрішній стан та його проблеми.

Чотири етапи спостереження:

  1. Уважно дивитись на поведінку, зовнішність та оточення.

  2. Оцінити емоціональний та психологічний стан співбесідника.

  3. Прийняти рішення, чи є ситуація нормальною чи ненормальною.

  4. Прийняти рішення, чи вказує ситуація на наявність проблем або на можливість їх виникнення.

І етап спостереження

Три типи візуальних ключових моментів, що дозволяють зробити висновок:

  1. Поведінка (ключі, що вказують на негативні чи позитивні відносини).

  2. Зовнішність (мова тіла, вираз обличчя, дії, погляд суб’єкта).

  3. Оточення (де це відбувається?).

ІІ етап спостереження

Чотири ключові моменти, що дозволяють робити “висновки”:

  1. внутрішній стан суб’єкта (знати, в якому внутрішньому стані знаходиться суб’єкт);

  2. приватні стосунки суб’єкта з чоловіком, дружиною, сім’єю, тощо (позитивні, негативні або нейтральні);

  3. рівень настрою суб’єкта (низький, середній або високий);

  4. цінності суб’єкта (що цікавить суб’єкта?).

Що стосується висновків…

Висновки будуть найбільш точними, якщо наші спостереження ретельні і конкретні, а не загальні та туманні.

Але також потрібно пам'ятати, що:

  1. Висновки – це попередні припущення.

  2. Висновки – це не істина в останній інстанції!

ІІІ етап спостереження

Прийняти рішення, чи є ситуація:

  • нормальною;

  • ненормальною.

ІV етап спостереження:

Прийняти рішення, чи вказує ситуація на:

  • проблеми;

  • відсутність проблем.

4. Слухати


Чотири кроки щоб навчитися ефективно слухати:

  1. Утриматись від попередніх суджень та оцінок.

  2. Помічати ключові слова або фрази.

  3. Визначати інтенсивність того, що було сказано.

  4. Розуміти настрій співбесідника.

Інтенсивність та настрій

Інтенсивність

Визначити інтенсивність того, що було сказано:

  • гучність;

  • емоції;

  • тон голосу.

Настрій

Три рівня настрою:

  • позитивний;

  • негативний;

  • нейтральний.

  1. Розташування в просторі – допомагає бачити і чути те, що відбувається.

  2. Поза – демонструє впевненість та увагу до ситуації.

  3. Спостерігати – допомагає робити точні висновки про зовнішність, поведінку та внутрішній стан суб’єктів.

  4. Слухати – дає можливість підхоплювати ключові слова і настрій.

Додаткові навички

Комунікація з суб’єктами:

  1. Реакція на суб’єкта.

  2. Постановка правильних запитань.

Додаткові навички:

  1. Реагування на суб’єктів:

  • показує, що ви розумієте те, що суб’єкт каже, думає або відчуває.

  1. Вміння ставити запитання:

  • хто, що, де, коли, навіщо та як;

  • обдумати відповіді;

  • використовувати навички реагування.

Ефективне реагування:

    1. Зменшує негативні почуття.

    2. Максимізує нашу здатність контролювати ситуацію.

    3. Демонструє вміння ефективно управляти ситуацією.

    4. Заохочує до співпраці.

Додаткові навички

1. Визначення змісту – це вміння бачити та чути те, що відбувається насправді та здатність віддзеркалювати це розуміння суб’єкту.

Два кроки для визначення змісту:

  1. Подумайте про те, що ви побачили та почули.

  2. Відповідно відреагуйте.

Отже, ви кажете, що…

Ви сказали мені, що….

Здається, ви….

Здається ….

Це показує іншій людині: Я ВАС ЧУЮ!

Додаткові навички

Визначити почуття – це здатність передавати словами конкретні почуття, які переживає суб’єкт.

Точно визначаючи почуття суб’єкта:

  • ми можемо заохочувати комунікацію;

  • усувати негативну поведінку;

  • полегшувати співпрацю.

Три рівня інтенсивності:

  1. Висока інтенсивність – дуже збуждений (гнів).

  2. Середня інтенсивність – фрустрація (розгубленість).

  3. Низька інтенсивність – роздратованість (тривога).

Два кроки для визначення почуттів:

  1. Подумайте про почуття та його інтенсивність;

  2. Відзеркальте за допомогою формату реагування.

Здається, ви…

Ви відчуваєете…

Це показує людині - Я РОЗУМІЮ!

Визначити значення

Перефразуйте зміст твердження суб’єкта таким чином, щоб надати

вагомі причини для почуттів, які він переживає.

Два кроки для визначення значення:

  1. Подумайте про значення.

  2. Відзеркалюйте почуття та значення.

Здається, ви …… тому, що ….

Ви відчуваєте …… тому, що …

Ці навички демонструють іншій людині, що ВИ РОЗУМІЄТЕ, але…

Це також заохочує людину сказати чи показати вам:

1) хто, з її точки зору, несе відповідальність за її почуття; та

2) надати більше інформації, щоб ви могли прийняти рішення.

Комунікативна діяльність поліцейського

Мова відображає загальний рівень культури спеціаліста будь-якого фаху, стає своєрідним її показником. Опанування принципами й засадами ділової комунікації є свідченням професійної зрілості фахівця. Важливим чинником підвищення ефективності роботи органів внутрішніх справ є налагодження відносин співпраці поліції з населенням на основі взаємодовіри, взаєморозуміння (осмислення, оцінка інтересів і цілей одне одного, прийняття їх як своїх) та взаємодії . Взаємовідносини поліції та населення можуть впливати на рівень ефективності діяльності поліцейських по охороні громадського порядку, профілактиці і попередженню злочинів, боротьбі зі злочинністю в цілому.

Під час вивчення таких дій науковці застосовують такі методи: Анкетне опитування – традиційний метод, що полягає в заповненні спеціально вибраними людьми питальника, який містить переважно закриті питання з готовими варіантами відповідей.

Серед питань можуть бути і відкриті, на які респонденти дають довільну відповідь.

Метод фокус-груп – це один із якісних методів досліджень, який є груповим напівстандартизованим інтерв’ю, що проходить у формі групової дискусії і спрямоване на одержання від її учасників «суб’єктивної інформації» про те, як вони сприймають різноманітні види практичної діяльності (наприклад, процес і результат взаємодії працівників поліції).

Контент-аналіз – метод фіксації і квантифікації одиниць змісту в досліджуваному документальному матеріалі. Широко застосовується в соціальній психології і соціології для аналізу засобів масової комунікації і соціально-психологічних явищ у великих групах. У дослідженні використовують відкриті питання (наприклад, аналіз звернень громадян до поліції, аналіз засобів масової інформації щодо виявлення специфіки іміджу поліції). Працівник поліції має володіти не лише професійними знаннями, але ще хоча б мати достатні навички з основ психолінгвістики, соціолінгвістики, юрислінгвістики. Від якості контакту працівника поліції з різними групами населення буде залежати ефективність його діяльності.

Одним із визначальних чинників ефективної роботи працівника поліції буде правильно сформована фахова комунікативна компетенція. У спілкуванні працівник поліції: отримує необхідну для розкриття злочину інформацію; керує процесом ведення бесіди, іноді у важких умовах; передає письмово вербальну інформацію.

З практики відомо, оволодіння комунікативними навичками може затягнутися, а це впливає на адаптаційні процеси у фаховій діяльності поліцейського і може призвести особу до розчарування та звільнення з роботи.

Комунікативна компетентність – це спроможність встановлювати і підтримувати необхідні контакти з іншими людьми, яка включає уміння розширювати (або звужувати) коло спілкування, розуміти партнера по спілкуванню, прогнозувати наслідки різноманітних комунікативних ситуацій. Професійна комунікативна компетентність – складне психологічне утворення, що формується на базі комунікативної компетентності людини в 12 умовах конкретної фахової діяльності, що можна уявити у вигляді системи значимих для працівника відносин, умінь і навичок спілкування. У повсякденній діяльності працівників поліції присутні різноманітні ситуації конфліктної взаємодії різного рівня, переважно агресивного за своєю формою спілкування (очна ставка, обшук, допит тощо).

Для найбільш повного позначення специфічних умов фахового спілкування працівників поліції введено спеціальний термін «агресивне комунікативне середовище» (контакт поліцейського з агресивними проявами осіб, протистоянням позицій, відкритим конфліктом різного ступеня, що пов’язаний із негативною емоційною напругою).

Саме контакти в агресивному комунікативному середовищі складають основу фахового спілкування працівника поліції. У частини працівників МВС чинник агресивності середовища спілкування може викликати високу напруженість міжособистісних контактів, що негативно впливає на виконання фахової діяльності і самовідчуття працівника в цілому.

Профілактика несприятливих станів і подолання негативних тенденцій у фаховому спілкуванні потребує спеціальної уваги у вигляді професійних тренінгів.

Тренінг – це особлива форма навчання, під час якої людина максимально оволодіває новими знаннями, отримує нові навички, переглядає власні цінності та пріоритети, коригує, удосконалює та розвиває певні якості та властивості своєї особистості, обирає для себе такі форми та методи поведінки, які відповідають саме її ситуації та індивідуальності. Серед форм навчання саме тренінг дає можливість на 90% засвоїти отриману інформацію. Тренінг – це одночасно: практичний та ефективний метод опанування новими знаннями; спосіб пізнання себе та інших; неформальне, невимушене, конструктивне спілкування; спосіб формування бажаних, більш ефективних умінь і навичок а також більш успішних моделей мовленнєвої поведінки; форма розширення власного набутого досвіду, спосіб вийти «за межі» власного звичного сприйняття явищ; спеціальна технологія, яка допомагає краще зрозуміти та усвідомити власний світ, зробити своє життя успішним; керування власними бажаннями та діями.

Методи психолінгвістичного тренінгу можна об’єднати в декілька основних блоків: дискусійні методи (групова дискусія, розбір випадків із практики); ігрові методи (ділові, дидактичні, творчі, рольові ігри); метод сенситивного тренінгу (невербальні вправи, спрямовані на міжособистісну чутливість, емпатію щодо партнерів по спілкуванню, тренування саморозуміння). Науковці пропонують декілька прикладів тренінгів, які можуть сприяти кращій працездатності поліцейських, наприклад: 13 1. Перцептивно-орієнтований тренінг сенситивності.

Мета – підвищити чутливість тих, хто навчається, до мимовільних, невербальних проявів партнера по спілкуванню. Основні теми: усвідомлене – неусвідомлене: види невербальних проявів внутрішніх позицій, відношень, установок (міміка, окорухові реакції, пози, дистанція в спілкуванні, жести, пара- і екстралінгвістичні явища і т.д.); можливості впливу: приєднання до пози, дихання, інтонацій, рухів, внутрішніх ритмів і досвіду людини тощо; досвід ведення партнера в напрямку актуалізації необхідних станів. 2. Тренінг партнерського спілкування.

Мета: сформувати навички ефективної партнерської взаємодії.

Основні теми: складові психолінгвістичного контакту; технології слухання, роль емпатії; бар’єри в спілкуванні і способи їх подолання; прийоми аргументації і переконання; жорстке управління діалогом; маніпуляції в спілкуванні. 3. Тренінг взаємодії в агресивному середовищі. Мета: придбання навичок самоконтролю і поведінки в ситуації сутички інтересів, установок, думок, невмотивованої агресії.

Основні теми: стилі спілкування; стратегії поведінки в мовному конфлікті; самоконтроль емоційного реагування; можливості управління емоційним станом інших людей за допомогою мовних засобів; усвідомлення механізмів особистісного мовного захисту; техніки посередництва в мовній конфліктній взаємодії сторін.

У службовій діяльності поліцейські стикаються не лише з правопорушниками, але й взаємодіють із широким колом людей, яких стосується злочин (потерпілі, свідки, різні посадові особи тощо).

Особистість кожного з них склалася за певних умов, у них неоднаковий спосіб мислення, система стосунків, індивідуальні переваги з різних питань. Працівник, звичайно, обмежений у часі і можливостях поглибленого, всебічного вивчення особистості людей, які потрапляють до кола його службового інтересу.

Отже, професійна діяльність працівників поліції здійснюється в умовах, які потребують розвиненої саморегуляції психічних станів та поведінки в цілому. У повсякденному житті і при виконанні службових завдань співробітник, з огляду на значимість для нього певних ситуацій, зазнає тих чи інших переживань.

Висновок

Працівник поліції повинен: постійно спрямовувати свою діяльність на забезпечення конституційних прав і свобод людини та удосконалення управлінської діяльності на основі конструктивного вирішення питань, що належать до його повноважень; сумлінно виконувати свої службові обов’язки, передбачені законодавчими актами та його посадовою інструкцією; організовувати роботу щодо ефективного виконання завдань та функцій на відповідній посаді органу чи підрозділу системи МВС України; дотримуватися норм законодавства та при необхідності відстоювати принципи верховенства права та законності; бути патріотом України, досконало володіти державною мовою, добре знати історію держави і особливості її розвитку, внутрішню та зовнішню політику, мати широкий світогляд; визначати тактику та стратегію своєї поведінки відповідно до вимог демократичної, соціальної, правової держави; шанобливо ставитися до громадян, дотримуватися високої культури спілкування, загальновизнаних людством норм моралі та правил здорового способу життя, не допускати несумісні з діяльністю державного службовця поліції лицемірство й користолюбство; не допускати дій та вчинків, що можуть зашкодити, інтересам держави чи негативно вплинути на репутацію поліцейського.

Правоохоронець має володіти сукупністю знань та вмінь, що давали б йому можливість: адаптувати діяльність його органу чи структурного підрозділу до сучасних економічних, політичних та соціальних умов і вимог; поєднувати знання фундаментальних питань теорії з практикою, володіти сучасною, методологією обґрунтування управлінських рішень з урахуванням загальнолюдських цінностей, інтересів особи і суспільства та держави; уміло користуватися досягненнями інформаційних технологій.

Відповідно до посадової спеціалізації працівник органів внутрішніх справ у межах наданих йому повноважень має вміти аналізувати конкретні проблеми, неупереджено та об’єктивно оцінювати різні аспекти своєї роботи, прогнозувати наслідки своїх правоохоронних рішень, оперативно знаходити та застосовувати ефективні методи та засоби розв’язання існуючих та можливих проблем, пов’язаних з його професійною діяльністю.

Таким чином, професіоналізм працівника органів внутрішніх справ – це його здатність до ефективної самореалізації в практичній діяльності спеціальних професійних знань, що обумовлені особистими якостями і компетенцією. Професіоналізм передбачає не тільки результат чи оцінку діяльності працівника органів внутрішніх справ, але й сам хід його мислення і діяльності; можливі наслідки конкретного способу правоохоронного впливу. Професіоналізм визначається не тільки компетенцією, діловими і особистими якостями, але й колом конкретних питань і проблем, що реалізуються в межах професійної діяльності працівників поліції.

Основні риси навчальної та науково-творчої діяльності, необхідні для успішної роботи фахівця, а також характер навчально-пізнавальних проблем і завдань, що сприяють формуванню цих рис: проблемно-ситуативні завдання, висока комунікативна культура; уміння об’єктивно сприймати й правильно розуміти партнерів по спілкуванню; в умінні будувати стосунки з будь-яким партнером, домагатися ефективної взаємодії на основі спільних інтересів.
скачати

© Усі права захищені
написати до нас