Основи комунікації

1. 
   Основні навички (оцінка ситуації):
   

• 
  розташування в просторі співбесідника;
  
• 
  вербальна комунікація;
  

2. 
   Додаткові навички (комунікація з суб’єктами):
   

• 
  реагувати на суб’єктів;
  
• 
  ставити запитання;
  

3. 
   Реагування на поведінку:
   

• 
  відповідати на запитання;
  
• 
  ставити запитання;
  
• 
  реагувати відповідно (співчувати, посміхатися, підбадьорювати, тощо).
  

• 
  це базові навички, які допоможуть зрозуміти, що відбувається у будь-якій ситуації;
  
• 
  допоможуть уникнути серйозних помилок та дадуть максимальні шанси на те, що ваші рішення та відповіді будуть точними та адекватними;
  
• 
  є ефективними, тому що дозволяють активно отримувати та використовувати інформацію, щоб вирішувати проблеми, а часто й запобігати їх виникненню.
  

• 
  розташування в просторі (допомагає бачити і чути те, що відбувається);
  
• 
  поза (показує впевненість та увагу до ситуації);
  
• 
  спостерігати (допомагає робити висновки на основі зовнішнього вигляду, поведінки та сигналів внутрішнього стану);
  
• 
  слухати (допомагає помічати ключові слова та настрій).
  

• 
  зайняти положення, найкраще з можливих, щоб бачити та чути групи та окремих суб’єктів;
  
• 
  знайти дистанцію, достатньо віддалену для того, щоб залишатися В БЕЗПЕЦІ, але достатньо близько для того, щоб бачити і чути те, що відбувається.
  

1. 
   Дистанція.
   

2. 
   Обличчям до ситуації.
   

3. 
   Прямий погляд.
   

Зоровий контакт:

1. 
   Нормальний впевнений погляд:
   

• 
  демонструє впевненість та контроль;
  
• 
  показує суб’єкту, що ви не боїтесь;
  
• 
  підкріплює ваші слова;
  
• 
  несе повідомлення «Я розберусь, що тут відбувається».
  

2. 
   Спеціальний зоровий контакт:
   

• 
  з людьми певної культури або членами певних груп (наприклад, японці не дивляться друг другу в очі, так як це є ознакою неповаги);
  
• 
  з занадто емоційними людьми, та з тими, в кого пустий нерухомий погляд.
  

2. Поза

• 
  стояти прямо;
  
• 
  усунути відволікаючу поведінку;
  
• 
  трохи податися вперед.
  

3. Спостерігати

1. 
   Уважно дивитись на поведінку, зовнішність та оточення.
   
2. 
   Оцінити емоціональний та психологічний стан співбесідника.
   
3. 
   Прийняти рішення, чи є ситуація нормальною чи ненормальною.
   
4. 
   Прийняти рішення, чи вказує ситуація на наявність проблем або на можливість їх виникнення.
   

1. 
   Поведінка (ключі, що вказують на негативні чи позитивні відносини).
   
2. 
   Зовнішність (мова тіла, вираз обличчя, дії, погляд суб’єкта).
   
3. 
   Оточення (де це відбувається?).
   

1. 
   внутрішній стан суб’єкта (знати, в якому внутрішньому стані знаходиться суб’єкт);
   
2. 
   приватні стосунки суб’єкта з чоловіком, дружиною, сім’єю, тощо (позитивні, негативні або нейтральні);
   
3. 
   рівень настрою суб’єкта (низький, середній або високий);
   
4. 
   цінності суб’єкта (що цікавить суб’єкта?).
   

1. 
   Висновки – це попередні припущення.
   
2. 
   Висновки – це не істина в останній інстанції!
   

• 
  нормальною;
  
• 
  ненормальною.
  

• 
  проблеми;
  
• 
  відсутність проблем.
  

4. Слухати

1. 
   Утриматись від попередніх суджень та оцінок.
   
2. 
   Помічати ключові слова або фрази.
   
3. 
   Визначати інтенсивність того, що було сказано.
   
4. 
   Розуміти настрій співбесідника.
   

• 
  гучність;
  
• 
  емоції;
  
• 
  тон голосу.
  

• 
  позитивний;
  
• 
  негативний;
  
• 
  нейтральний.
  

1. 
   Розташування в просторі – допомагає бачити і чути те, що відбувається.
   
2. 
   Поза – демонструє впевненість та увагу до ситуації.
   
3. 
   Спостерігати – допомагає робити точні висновки про зовнішність, поведінку та внутрішній стан суб’єктів.
   
4. 
   Слухати – дає можливість підхоплювати ключові слова і настрій.
   

1. 
   Реакція на суб’єкта.
   
2. 
   Постановка правильних запитань.
   

1. 
   Реагування на суб’єктів:
   

• 
  показує, що ви розумієте те, що суб’єкт каже, думає або відчуває.
  

2. 
   Вміння ставити запитання:
   

• 
  хто, що, де, коли, навіщо та як;
  
• 
  обдумати відповіді;
  
• 
  використовувати навички реагування.
  

1. 
   Зменшує негативні почуття.
   
2. 
   Максимізує нашу здатність контролювати ситуацію.
   
3. 
   Демонструє вміння ефективно управляти ситуацією.
   
4. 
   Заохочує до співпраці.
   

1. 
   Подумайте про те, що ви побачили та почули.
   
2. 
   Відповідно відреагуйте.
   

• 
  ми можемо заохочувати комунікацію;
  
• 
  усувати негативну поведінку;
  
• 
  полегшувати співпрацю.
  

1. 
   Висока інтенсивність – дуже збуждений (гнів).
   
2. 
   Середня інтенсивність – фрустрація (розгубленість).
   
3. 
   Низька інтенсивність – роздратованість (тривога).
   

1. 
   Подумайте про почуття та його інтенсивність;
   
2. 
   Відзеркальте за допомогою формату реагування.
   

1. 
   Подумайте про значення.
   
2. 
   Відзеркалюйте почуття та значення.