1 2 3 4 Диференціальна діагностика: Виявлення у пацієнта тривожних симптомів або симптомів «червоних прапорців», до яких належать дисфагія, блювання з домішками крові, мелена, лихоманка, немотивоване схуднення, анемія, лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, ставить під сумнів діагноз функціональної диспепсії і вказує на наявність диспепсичного синдрому як прояву органічної патології шлунку (виразки, раку шлунку, гастриту тощо). Характерними типовими симптомами ГЕРХ є печія та відрижка кислим (регургітація). Пацієнти, в яких симптоми з’являються з частотою 2 рази на тиждень протягом 4-8 тижнів та більше, повинні розглядатись як ті, що мають ГЕРХ. Для підтвердження діагнозу застосовують тест з ІПП, ЕГДС та результати 24-годинного стравохідного рН-моніторингу. Диспепсію часто доводиться диференціювати з іншими функціональними захворюваннями шлунково-кишкового тракту: СПК, аерофагія, функціональне блювання тощо. СПКпроявляється болями в животі, які зникають після акту дефекації і супроводжується метеоризмом, проносами, закрепами, відчуттям неповного спорожнення кишечника. Аерофагіявизначається як повторна відрижка, обумовлена заковтуванням повітря, що викликає дискомфорт, і відзначається впродовж не менше, ніж 12 тижнів протягом року. Діагноз ставиться на підставі анамнезу та об'єктивного підтвердження наявності підвищеного заковтування повітря. Пацієнти з аерофагією потребують обов'язкової консультації психіатра для виключення депресії і підвищеної тривоги. Функціональне блювання діагностується тільки після ретельного обстеження пацієнта з проведенням гастродуоденоскопії, рентгенологічного дослідження ДПК і тонкої кишки, КТ, визначенням вмісту електролітів, оцінки евакуаторної функції шлунка, а також після ретельного вивчення стану ЦНС. Лікування 1.Немедикаментозне лікування 1.1. Дотримання режиму праці та відпочинку; 1.2. Дієта; 1.3. Психологічна корекція. 2. Медикаментозне лікування 2.1. Ерадикаційна антихелікобактерна терапія за наявності Н.pylori 7-10-14 денними курсами залежно від схеми (табл. 3). 2.2. Симптоматичне лікування. Схеми ерадикаційної терапії, рекомендовані до застосування Міжнародним Консенсусом Маастрихт ІІІ, Маастрихт ІV, мають високу ефективність. Доведено, що подовження тривалості стандартних схем ерадикаційної терапії до 10-14 днів, а також застосування послідовної терапії призводить до вірогідно більш високого відсотку успішної ерадикації, однак може супроводжуватись збільшенням частоти побічних ефектів медикаментозної терапії. Алгоритм лікування Алгоритм медикаментозного лікування Крім класичних схем трьох - та чотирьохкомпонентної терапії для лікування диспепсії, асоційованої з Н.Pylori, описані також альтернативні схеми ерадикації, ефективність яких може виявитися вищою за класичні. На початку терапії для проведення ерадикації Н.рylori доцільно використовувати стандартні схеми (суворо дотримуватись переліку препаратів і термінів лікування). Таблиця 3 Рекомендовані схеми ерадикаційної терапії Н.pylori згідно Консенсусу Маастрихт ІІІ, 2005, Маастрихт ІV, 2010
Терапія «порятунку» при неефективності первинних схем Тривалість 10-14 днів
Лікування розпочинати із застосування класичної трьохкомпонентної або послідовної схем ерадикаційної терапії. Контроль ерадикації повинен проводитися через 4 – 6 тижнів каловим антигенним або дихальним тестами. При наявності функціональної диспепсії, що перебігає по типу постпрандіального дистрес-синдрому, рекомендовано застосовувати стимулятори перистальтики, хоча значення цих препаратів у лікуванні функціональної диспепсії згідно наявної доказової бази є непевним. При функціональній диспепсії, що перебігає по типу синдрому епігастрального болю, рекомендовано призначати ІПП чи антагоністи Н2-рецепторів. Лікування нехелікобактерної диспепсії ІПП або антагоністами Н2-рецепторів та/або стимуляторами перистальтики (прокінетиками) повинно призначатися на 4 тижні, після чого оглянути пацієнта. Якщо впродовж даного проміжку часу симптоми захворювання зникли, лікування припинити. Якщо спостерігається частковий ефект, лікування продовжити ще на 4 тижні з подальшою оцінкою стану пацієнта. Якщо поліпшення не відбулося, необхідно направити пацієнта на дообстеження до лікувального закладу, який надає вторинну (спеціалізовану) медичну допомогу. Таблиця 4 Лікарські засоби, що застосовуються для лікування функціональної диспепсії, та їх дозування
1 2 3 4 |