Легіонельоз
Легіонсльоз (лат. legionellosis) — гостре сапронозне інфекційне захворювання, спричинюване переважно Legionella pneumophila, рідше іншими легіонелами, яке характеризується поліморфізмом клінічних симптомів із переважним ураженням дихальної системи, перебігає у двох клінічних формах — хвороба легіонерів і гарячка Понтіак.
ЕТІОЛОГІЯ. Атипова пневмонія, що викликається Legionella pneumophyllia- грамнегативні аеробні рухливі бактерії. Значна стійкість у навколишньому середовищі, фактори патогенності - термостабільні ендотоксини,ферменти.
ЕПІДЕМІОЛОГІЯ. L, pneumophila — природний мешканець водойм,здатний до існування в різних умовах навколишнього середовища. Джерело – вода систем кондиціювання повітря, штучних термальних водоймищ,плавальних басейнів, відкритих водоймищ.
Механізм передачі — аерогенний, найчастіше зараження відбувається при вдиханні дрібного водного аерозолю. Можливий і повітряно-пиловий (грунтовий) шлях зараження під час будівельних і земляних робіт. Пік захворюваності припадає на серпень-вересень. Особи похилого віку хворіють часто, причому чоловіки в 2—3 рази частіше, ніж жінки.
ПАТОГЕНЕЗ. Основні вхідні ворота інфекції — органи і тканини дихальної системи. При проникненні бактерії поглинаються клітинами системи макрофагів, Залежно від функціонального стану останніх, у тому числі й завершеності фагоцитозу, бактерії або руйнуються, або тривало зберігаються у фагоцитах, розмножуючись і призводячи до їх загибелі і швидкого прогресування патологічного процесу.Розповсюдження в інтерстиції легень призводить до інфільтрації , набряку легень, що у свою чергу до гіпоксемії, крововиливів,формування абсцесів.При вираженій бактеріемії захворювання інколи може перебігати за септичним типом із розвитком ендокардиту, перикардиту і вторинних гнійних вогнищ.
Класифікація.
Клінічні форми: - хвороба легіонерів, що перебігає з переважанням синдрому ураження легень;
- гарячка Понтіак – респіраторне захворювання без пневмонії;
- гарячка Форт – Брагг з екзантемою;
- інші можливі форми захворювання.
Ступінь тяжкості: легкий, середньої тяжкості, тяжкий.
Ускладнення: гостра дихальна недостатність, інфекційно-токсичний шок із вторинною нирковою недостатністю та ін.
КЛІНІКА. При хворобі легіонерів інкубаційний період становить 2—11 діб. Гострий початок , з вираженою інтоксикацією ,високою температурою. Ураження дихальних шляхів - Бронхіоліт, плевропневмонія. У клінічній картині з 4—7-го дня хвороби переважають непродуктивний кашель і задишка. Далі у більшості хворих кашель супроводжується виділенням невеликої кількості слизисто- гнійного або кров'янистого мокротиння, кровохарканням. Наростає задишка, виникає сильний біль у грудях, особливо при супутньому фібринозному плевриті. Інколи - діарея з водянистими випорожненнями без крові, блювання. Ураження ЦНС спостерігають у 20—50 % хворих. Вони скаржаться на головний біль, сплутаність свідомості, галюцинації.
Непневмонічна хвороба легіонерів (гарячка Понтіак) має інкубаційний період від 6 год до 3 діб, у середньому 36 год. Ця гарячка починається з прогресуючого нездужання, дифузного болю в м’язах. Температура тіла підвищується в 1-й день хвороби до 37—40 °С, з ’являються озноб і головний біль. Пневмонія не характерна. Закінчується пртягом 2-3 днів,без лікування.
ДИФЕРЕНЦІЙНИЙ ДІАГНОЗ. легіонельозу проводять з іншими бактерійними й вірусними пневмоніями, орнітозом, тифо-паратифозними хворобами, лістеріозом, бруцельозом, Ку-гарянкою, грипом та іншими гострими респіраторними захворюваннями, туберкульозом, інфарктом і новоутвореннями легень
ДІАГНОСТИКА. Специфічна діагностика : 1)Полімеразна ланцюгова реакція (сироватка,,мокрота, лаважна рідина) 2) Тест виявлення антигенів легіонер у сечі 3) серологічні методи: ІФА,прискорений метод-РІФ 4)бактеріологічний метод — для виділення збудника використовують плевральну рідину, мокротиння, вміст бронхів, отриманий піл час даважу, кров. Матеріал засівають на спеціальний агар Мюллера—Хінтона з додаванням солей заліза і цистеїну. У загальному аналізі крові виявляють лейкоцитоз зі зрушенням формули вліво, значне збільшення ШОЕ (понад 60 мм/год).
ЛІКУВАННЯ. етіотропне:еритроміцин,респіраторні фторхінолони, макроліди, рифампіцин, доксіциклін,тетрациклін. Пеніцилін і його похідні, цефалоспорини, аміноглікозиди виявилися неефективними при лікуванні хворих на легіонельоз. Дезінтоксикація ,гемостатична терапія, корекції гіпоксії застосовують респіраторну підтримку', оксигенотерапію.
ПРОФІЛАКТИКА. Неспецифічна -своєчасне виявлення водного резервуару інфекції Необхідна епідеміологічна настороженість відносно контингентів підвищеного ризику' інфікування. Ефективним заходом для знешкодження легіонел є підвищення температури води до 60 °С для очищення системи. Специфічна – не розроблена.
1 2 3 4 5