Ім'я файлу: Реферат Мікрорайон Фіркало.docx
Розширення: docx
Розмір: 2846кб.
Дата: 10.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
Розширення: docx
Розмір: 2846кб.
Дата: 10.11.2023
скачати
Пов'язані файли:
Міністерство освіти та науки України
Одеська державна академія будівництва та архітектури
Архітектурно-мистецький інститут
Кафедра архітектури будівель та споруд
Реферат
на тему: «Проектування жилого квартала»
Виконала ст. гр. АБС – 531м(п)
Горадзе Ганна
Керівники:
доц. Шишкін М.І.
асс. Інякіна А.А.
Одесса-2023
Зміст:
1.Загальні положення щодо проектування кварталу …………………стор.2
2. Архітектурно-планувальна композиція кварталу та її компоненти…….9
3. Інженерне обладнання кварталу…………………………………………..22
3.1. Водопостачання і каналізація…………………………………………….22
3.2.Енергопостачання…………………………………………………………24
3.3. Зв'язок, радіомовлення, телебачення…………………………………….27
3.4. Розміщення інженерних мереж…………………………………………29
4.Протипожежні вимоги………………………………………………….….30
5.Благоустрій прибудинкової території……………………………………..33
6. Навчально-виховні установи………………………………………….…..36
Список літератури…………………………………………………………..44
1. Загальні положення щодо проектування кварталу.
Розміщення нового житлового будівництва у містах має передбачатися як у вільних територіях, і у районах реконструкції. Архітектурно-планувальну організацію районів житлового будівництва необхідно здійснювати з урахуванням містобудівних умов, відповідно до їхнього розташування відносно центру міста; основних архітектурно-планувальних осей та вузлів (існуючих або проектованих); пам'яток архітектури, культури, заповідних зон; навколишнього будівництва з урахуванням її характеру, поверховості; природного оточення.
У складних геологічних умовах нове житлове будівництво слід розміщувати переважно на найбільш придатних для забудови територіях з урахуванням містобудівних умов.
У межах селищної території формуються основні структурні елементи:
а) житловий квартал (житловий комплекс) - первинний структурний елемент житлового середовища, обмежений магістральними чи житловими вулицями, проїздами, природними кордонами тощо, площею до 20-50 га з повним комплексом установ та підприємств обслуговування місцевого значення (укрупнений квартал, мікрорайон) та до 20 га з неповним комплексом;
Квартали з неповним комплексом установ та підприємств обслуговування, як правило, формуються в малих містах, селищах, а також в умовах складного рельєфу, при реконструкції забудови, що склалася.
При садибній забудові площа кварталів із неповним комплексом установ та підприємств обслуговування місцевого значення може бути збільшена.
У тому випадку, коли дитячі дошкільні заклади та школи розміщені у сусідніх кварталах, необхідно забезпечити безпеку пішохідного руху через магістральні вулиці.
б) житловий район - структурний елемент селітебної території площею 80-400 га, у межах якого формуються житлові квартали, розміщуються установи та підприємства з радіусом обслуговування не більше 1500 м, а також об'єкти міського значення. Межами житлового району є магістральні вулиці та дороги загальноміського значення, природні та штучні рубежі. Житлові райони (відокремлені) можуть формуватися як самостійні структурні одиниці;
в) селитебний район (житловий масив) – структурний елемент селищної території площею понад 400 га, у межах якого формуються житлові райони. Межі його ті самі, що й у житлових районів. Ця структурна одиниця й у великих і найбільших міст і формується як цілісний структурний організм із розміщенням установ обслуговування районного і міського користування.
Житлові райони, що входять до складу селищної зони (складові), повинні формуватися у взаємопов'язанні з його плануванням та забудовою.
При забудові вільних територій їх функціонально-планувальна та архітектурно-просторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей та вимог забудови міста з урахуванням санітарно-гігієнічних, протипожежних, демографічних, архітектурно-композиційних та інших вимог, рівня інженерного обладнання; місцевих умов будівництва.
Житлову забудову, особливо у великих та найбільших містах, необхідно розміщувати в зонах пішохідної доступності зупинок міського транспорту (з радіусом доступності, що не перевищує 500 м). Поза цією зоною допускається розміщувати дитячі дошкільні заклади, школи, фізкультурні майданчики, автостоянки, гаражі.
Для міст, розташованих у районах сейсмічності 7-9 балів, слід застосовувати одно-, двосекційні житлові будівлі заввишки не більше 4-х поверхів, а також малоповерхову забудову з присадибними та приквартирними ділянками. Будівництво житлових будинків вище 4-х поверхів може здійснюватися за належного архітектурно-композиційного та техніко-економічного обґрунтування з дозволу відповідних державних органів. Будівництво житлових будинків на територіях сейсмічністю 9 балів не допускається. Проектування будівель в умовах сейсміки має проводитись на підставі карток сейсмомікрорайонування. Бальність майданчика будівництва слід приймати не менше, ніж передбачена чинними нормами для будівель у сейсмічних районах.
У житлових кварталах необхідно передбачати відповідно до завдання на проектування спеціальні житлові будинки або відводити перші поверхи будинків для розселення маломобільних груп населення таким чином, щоб забезпечити:
а) відстань від житлових будинків до підприємств торгівлі місцевого значення,
Розрахункову щільність населення біля житлового району рекомендується приймати від 110-170 чол./га (малі міста) до 190-220 чол./га (найбільші міста) відповідно до зон міста різної містобудівної цінності (периферійної і центральної).
Щільність населення житлового кварталу з повним комплексом установ та підприємств місцевого значення слід приймати відповідно до щільності більших структурних елементів у межах 180-450 чол./га.
Щільність населення житлового району та житлового кварталу слід диференціювати залежно від їх розміщення у структурі міста та приймати: підвищену – у центральній зоні міста, на територіях основних архітектурно-планувальних осей (АПО) та вузлів, включаючи станції метро; середню – у серединній зоні міста, у периферійній – на території основних АПО та вузлів; низьку - у периферійній зоні міста, поза основними АПО та вузлами.
Величину щільності населення допускається зменшувати в умовах складного рельєфу при ухилі понад 20 ‰ та експозиції схилів у межах сектора горизонту 310-50° - до 10 %, якщо схили цієї орієнтації займають понад 50 % житлового кварталу, а також в історичних зонах за відповідного обґрунтування.
Величина щільності населення житлового кварталу може бути прийнята понад 450 чол./га (у великих та найбільших містах) за відповідного обґрунтування.
У житлових кварталах слід передбачати в'їзди на їхню територію, а також при необхідності - наскрізні проїзди в будівлях на відстані не більше 300 м один від одного, а при периметральній забудові - не більше 180 м. Примикання проїздів до проїзних частин магістральних вулиць регульованого руху допускається з відривами щонайменше 50 м від перехрестя.
Для під'їзду до груп житлових будівель, великих установ і підприємств обслуговування, торговим центрам слід передбачати основні проїзди, а до окремих будівель - другорядні проїзди,
На другорядних (односмугових) проїздах слід передбачати роз'їзні майданчики шириною 6 і довжиною 15 м на відстані не більше 75 м один від одного. Тупикові проїзди повинні бути довжиною не більше 150 м і закінчуватися поворотними майданчиками, що забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, збиральних та пожежних машин.
Тротуари, велосипедні доріжки слід піднімати на 15 см над рівнем проїздів. Пересування тротуарів і велосипедних доріжок слідує передбачати в одному рівні з пристроєм рампи завдовжки відповідно 1,5 та 3 м.
До житлових будинків, що окремо стоять, висотою не більше 9 поверхів, а також до об'єктів, що відвідуються інвалідами, допускається влаштування проїздів, поєднаних з тротуарами при довжині їх не більше 150 м і загальної ширини не менше 4,2 м.
Відповідно до природно-кліматичних особливостей України при організації забудови слід передбачати захист території житлових груп (дворів) від несприятливих зимових вітрів, запорошених бур, а також підвищення аерації в літню пору, захист від перегріву, особливо для південних районів держави.
Відстань між житловими будинками, житловими та громадськими, а також між виробничими будинками слід приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості відповідно до норм, протипожежних вимог. Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи слід приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, а заввишки 4 поверхи та більше – 20 м, між довгими сторонами та торцями з вікнами з житлових кімнат цих будівель – не менше 15м.
При різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстаней між будинками та спорудами при проектуванні слід приймати величини, найбільші з них.
Житлові будинки з квартирами на перших поверхах слід розташовувати, як правило, з відступом від червоних ліній. По червоній лінії допускається розміщувати житлові будинки з вбудованими в перші поверхи приміщеннями громадського призначення, а на житлових вулицях в умовах реконструкції забудови - житлові будинки з квартирами на перших поверхах тільки як виняток.
Формування малоповерхової високощільної забудови має здійснюватися на основі компактного розміщення блокованих житлових елементів при забезпеченні нормативних санітарно-гігієнічних вимог. Мінімальні розміри внутрішніх двориків, що формуються, визначаються вимогами інсоляції при забезпеченні відстані між вікнами протилежно розташованих квартир не менше 15 м (побутовий розрив), а також протипожежними вимогами, включаючи забезпечення в'їзду пожежних автомашин. Проїзди у внутрішні дворики слід приймати (у світлі) не менше 3,4 м, висотою - не менше 4,25 м.
Озеленення житлових кварталів необхідно проектувати відповідно до системи озеленення більших структурних елементів селищної території (житлових та селищних районів).
Площу озелененої території житлового кварталу слід приймати не менше 6 м2 на 1 чол. (без урахування шкіл та дитячих дошкільних закладів).
До площі окремих ділянок озелененої території житлового кварталу включаються майданчики для відпочинку, для ігор дітей, пішохідні доріжки, якщо вони займають не більше 30% загальної площі ділянки.
При проектуванні житлової забудови необхідно передбачати розміщення майданчиків, розміри яких та відстані від них до житлових та громадських будівель слід приймати не менш як наведені в таблиці 3.2.
На території житлових районів, мікрорайонів, кварталів та їх комунальних зон, за винятком зон відпочинку та майданчиків для ігор, допускається влаштування колективних льохів тільки відповідно до проектів, розроблених, узгоджених та затверджених в установленому порядку.
| Майданчики | Питомі розміри майданчиків, м2 на 1 чол. | Найменші відстані від майданчиків до вікон житлових та громадських будівель, м |
| Для ігор дітей дошкільного та молодшого шкільного віку | 0,7 | 12 |
| Для відпочинку дорослого населення | 0,1 | 10 |
| Для занять фізкультурою | 0,2 | 10-40 |
| Для господарських цілей | 0,3 | 20 |
| Для вигулу собак | 0,3 | 40 |
| Для стоянки автомашин | 0,8 | По табл 7.5 |
| Примітка 1. Відстань від майданчиків для занять фізкультурою встановлюються залежно від шумових характеристик, від майданчиків для сушіння білизни - не нормуються; відстань від майданчиків для сміттєзбірників до фізкультурних майданчиків, майданчиків для ігор дітей та відпочинку дорослих слід приймати не менше 20 м, а від майданчиків для господарських цілей до найбільш віддаленого входу в житлову будівлю - не більше 100 м. Примітка 2. Дозволяється зменшувати, але не більше ніж на 50 %, питомі розміри майданчиків: для ігор дітей, відпочинку дорослого населення та занять фізкультурою в районах із курними бурями при створенні закритих споруд; для господарських цілей при забудові житловими будинками, обладнаними приміщеннями для сушіння білизни, ліфтами, сміттєпроводами; для занять фізкультурою при формуванні єдиного фізкультурно-оздоровчого комплексу мікрорайону для школярів та дорослого населення. | ||
| Квартальна забудова з прикладу Одеси. | |
| Барселона. Зз презентації Ханса Штимманна | |
1 2 3 4 5 6