Про вплив укриття на дітей.
На жаль, ми, як батьки, не можемо змінити ситуацію, яка склалася на теперешній час у країні та відмінити военний стан. Вона, ця ситуація, може покращитися в найближчий час, а може і ні, тому треба працювати і враховувати ту реальність, з якою ми стикаемося зараз. Наши діти ростуть, розвиваються, дорослішають і ми не можемо чекати, коли скінчиться війна і все повернеться в більш-менш нормальне русло. Це дуже непроста ситуація не тільки для дітей, але і для дорослих. АЛЕ, ми повинні розуміти, що від нашої поведінки, від нашої реакції та від нашого емоційного стану залежить емоційний стан та розвиток психіки наших дітей. Ми повинні навчити наших дітей правильно та адекватно реагувати на складні ситуації, вчити їх бути гнучкими, уважними, свідомими та самостійними там, де їм це вже дозволяє їх віковий розвиток. Нам потрібно забезпечити дітей тими умовами, які потрібні для їх розвитку в цьому віці. Головна наша мета зараз – це створити умови для соціалізації, адаптації та навчання. Це все можна створити тільки тоді, коли дитина знаходиться в дитячому колективі або багато часу спілкується з однолітками. Та не забувати про навчання і готовності до школи. Не потрібно відгороджувати дитину від реального життя, треба навчити її адаптуватися в різних, в тому числі і дуже складних ситуаціях.
В укритті ми продовжуємо навчальний процес, спілкування та ігри в залежності від ситуації та відрізку часу, що ми в ньому проводимо. Безпека для діточок під час повітряної тривоги – це головне і ми, педагогічний колектив не маємо нехтувати сигналом повітряної тривоги. Якщо дитина із здоровою психікою і в неї немає страху замкненого простору та страху скупчення людей (а я майже впевнена, що це так, бо в іншому випадку батьки би вже помітили ознаки присутності таких страхів) - дитині нічим не загрожує знаходження в укритті. Психіці дитині більшою мірою загрожує брак спілкування з однолітками та відставання від темпів навчального процесу у підготовки до школи. Тому я рекомендую при можливості із двох зол вибирати найменше і все ж таки давати можливість спілкуватися з однолітками та навчатися своїй дитині. Так, ми маємо бути уважніше до своїх діточок та слідкувати за їх психічним, емоційним станом і в разі потреби звертатися до фахівця – психолога. Разом під час консультації ми знайдемо причину негативних змін, які можуть статися внаслідок якихось негативних факторів або внаслідок певного періоду вікового розвитку дитини і вчасно відреагувати на них корекційною роботою. Тому я маю надію, що ми будемо тісно співпрацювати на благо наших діточок! Дякую за увагу!!