Визначається слідуючими положеннями:

• 
  кредит, як ігроші є капіталом, багатством і тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;
  
• 
  банки – не посередники в кредиті, а “фабрики кредиту” тобто творці капіталу.
  

• 
  creditum – ссуда, борг;
  
• 
  credere - довіряти;
  
• 
  credo – вірю;
  

• 
  якщо рух товарних потоків випереджає грошові, то споживачі матеріальних цінностей в момент їх оплати не мають достатніх грошових коштів, що може зупинити нормальний процес відтворення;
  
• 
  якщо рух грошових потоків випереджає товарні, то в учасників виробничого процесу нагромаджуються тимчасові вільні кошти, що також порушує процес відтворення – один із учасників товарного виробництва може сплачувати за матеріальні цінності, а другий не може їх створити із-зі відсутності коштів.
  

• 
  необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості для надання її в позичку;
  
• 
  довіра – фундамент кредитних відносин, одна із найважливіших передумов їх виникнення. Довіра є чинником не тільки моральним, а й економічним.
  

• 
  певні гарантії повернення кредита від позичальника, що має певний капітал або майна, або від страхової компанії;
  
• 
  збіг економічних інтересів кредитора і позичальника. Він досягається через переговори між ними, щодо основних параметрів кредитної угоди – розмір і термін позички, величина позичкового процента та порядок його сплати.
  

• 
  юридична самостійність осіб для підприємств, підприємців, установ.
  

• 
  кредитоспроможність, як юридичних так і фізичних осіб;
  
• 
  отримання позичальником регулярних доходів, за рахунок яких він зможе погасити кредит.
  

• 
  виручка від реалізації товарів;
  
• 
  заробітна плата;
  
• 
  пенсія;
  
• 
  надходження податків та інше.
  

• 
  для юридичних осіб – суб’єктів господарювання: наявність комерційного чи господарського розрахунку у банках.
  

1. 
   учасники кредитних відносин повинні бути економічно самостійними:
   

• 
  бути власниками певної маси вартості і вільно нею розпоряджатися;
  
• 
  функціонувати на основі самодостатності та самоокупності;
  
• 
  нести економічну відповідальність за своїми забов’язаннями.
  

2. 
   кредитні відносини є добровільними та рівноправними.
   

3. 
   кредитні відносини незмінюються власника цінностей, з приводу яких вони виникають.
   

4. 
   кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв’язку із рухом вартості (грошей або матеріальних цінностей). Можливість їх неповернення робить ці відносини дуже вразливими та ризиковими.
   

5. 
   кредитні відносини нееквівалентні. Тобто, позичальник повертає більшу масу вартості, ніж одержав, за рахунок відсоткового проценту, який він сплачує за користуванням кредитом.
   

• 
  між банками та суб’ектами господарської діяльності;
  
• 
  між субє’ктами господарської діяльності;
  
• 
  між банками та державою;
  
• 
  між банками та населенням;
  
• 
  між державами, іноземними банками та фірмами;
  
• 
  між громадянинами.
  

1. 
   найбільш поширеними є кредитні відносини між банками та підприємствами;
   
2. 
   в сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб’єктами, що пов’язано, насамперед, з розширенням комерційного кредиту;
   
3. 
   кредитні умови між банками і державою. Виникають тоді, коли банки купують у держави облігації внутрішньої державної позики;
   
4. 
   кредитні відносини між банками та населенням, коли само населення кредитує банки, вкладаючи в них свої кошти в депозити для збереження їх. Водночас банки видають населенню споживчі кредити;
   
5. 
   набувають все більшого розповсюдження кредитні відносини між підприємствами, організаціями та господарюючими суб’єктами і населенням;
   
6. 
   в зовнішньоекономічних кредитних відносинах виступають суб’єктами кредитної угоди держави банки та окремі господарюючі суб’єкти. В цьому випадку кредитні відносини регулюються нормами права держав, що в них вступають та нормами міжнародного права.
   

На основі наданої позички виникають кредитні відносини між суб’єктами цих відносин: кредиторами та позичальниками з наступним погашенням позички; з урегулюванням взаємних претензій, пов’язаних із несвоєчасним поверненням позички позичальником; чи порушенням умов кредитором.

1. 
   Ринок позичкових капіталів.
   

Ринок позичкових капіталів – це сегмент фінансового (грошового) ринку, на

2. 
   Позичковий процент
   

Річний дохід на позичковий капітал

• 
  мета кредиту;
  
• 
  розмір кредиту;
  
• 
  термін користування кредитом;
  
• 
  рівень ризику.
  

• 
  попит та пропозиція, які склалися на кредитному ринку;
  
• 
  стабільність грошового ринку в країні;
  
• 
  рівень облікової ставки центрального банку.
  

• 
  постійні (фіксовані);
  
• 
  реальні;
  
• 
  перемінні (плаваючі);
  
• 
  номінальні.
  

3. 
   Ринкові ознаки кредиту:
   

• 
  позичальниками є суб’єкти господарювання, кредиторами – переважно банки;
  
• 
  гроші, видані в позику, використовуються позичальником, як капітал;
  
• 
  джерелом позичкового відсотка є прибуток на позичені кошти;
  
• 
  кредит використовується, як гнучкий механізм переливання капіталу з одних галузей суспільного виробництва в інші та вирівнює норми прибутку.
  

4. 
   Основні функції кредиту:
   

• 
  емесійна функція; (походить від лат. emissio - випуск)
  
• 
  контрольна функція;
  
• 
  перерозподільна функція;
  

5. 
   Роль кредиту в ринковій економіці:
   

• 
  впливає на структурну перебудову економіки, на формування важливих пропорцій в економічній системі; встановлює співвідношення між фондами відшкодування, нагромадження та споживання.
  
• 
  використовується як гнучкий механізм переливання капіталу з одних галузей виробництва в інші та вирівнювання норм прибутку;
  
• 
  обслуговує інноваційний процес, сприяє розвитку малих і середніх виробничих структур, підготовці та перепідготовці наукових кадрів;
  
• 
  сприяє прискоренню концентрації та централізації капіталу через використання акцій та облігацій корпоративної форми власності, якій нині належать провідні позиції в системі економічних відносин;
  
• 
  використовується, як один із дійових інструментів розвитку процесів інтеграції національної економіки до світової економічної системи.
  

1. 
   Стадії та закономірності руху кредиту
   

2. 
   Функціональні ознаки та форми кредитів:
   

1. 
   Функціональні ознаки кредиту:
   

• 
  характер кредитних відносин;
  
• 
  склад учасників кредитної операції;
  
• 
  об’єкт кредитування;
  
• 
  сфера обслуговування;
  

2. 
   Функціональні форми кредитів. Форми кредиту тісно пов’язані з його структурою та сутністю кредитних відносин.
   

• 
  Державний кредит.
  

• 
  Комерційний кредит.
  

• 
  Споживчий кредит.
  

• 
  Міжнародний кредит.
  

• 
  Банківський кредит.
  

• 
  цільове призначення позички;
  
• 
  строковість передання коштів кредитором позичальнику;
  
• 
  поверненість позичальником коштів кредитору в повному обсязі;
  
• 
  забезпеченність позички;
  
• 
  платність користування позиченими коштами.
  

1. 
   Цільове призначення позички полягає в тому, що економічні суб’єкти, які виявили намір вступити в кредитні відносини, повинні заздалегіть чітко визначити, на яку ціль будуть використані позичені кошти. Це базова передумова забезпечення кожною із сторін своїх інтересів.
   
2. 
   Строковість позички передбачає, що вільні кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений термін, який сторони узгоджують, вступаючи у кредитні відносини. Від терміну користування позичкою залежить: визначення плати за позичені кошти, порядок їх повернення.
   

3. 
   Поверненість позиченої вартості полягає в тому, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позичку вартості. Цей принцип випливає з попереднього, але значення його значно глибше.
   

4. 
   Забезпеченність позички полягає в тому, що кредитор повинен вжити такі додаткові заходи, які б гарантували повернення позички у чітко визначені строки.
   

• 
  майно (нерухоме, рухоме, ціння папери, валютні цінності), яке береться під заставу;
  
• 
  забов’язання третьої особи погасити борг кредитору (гарантії, доручення). Третьою особою може бути і сам банк.
  

5. 
   Платність користування позичкою полягає в тому, що позичальник повертає кредитору, крім основної вартості кредиту ще й додатковий відсоток від його основної вартості за користування ним.
   

• 
  по-перше, кредитор вирачає дохід, який припадає на вилучену ним з обігу частину коштів;
  
• 
  по-друге, з’являється можливість кредитного ризику, а звідси і можливість збитків.
  

• 
  покриття збитків від господарської діяльності позичальника;
  
• 
  формування та збільшення статутного фонду господарських товариств.
  

1. 
   безготівкова:
   

• 
  оплата платіжних документів, як в національній так і в іноземній валюті з позичкового рахунку відкритого для цієї мети;
  
• 
  перерахування на поточний рахунок позичальника відповідної суми коштів з відкритого йому позичкового рахунку.
  

2. 
   готівка: для розрахунку із здавальниками сільськогосподарської продукції та розрахунки споживчих кооперативів.
   

• 
  одноразово всієї суми позики;
  
• 
  у розстрочку;
  
• 
  достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);
  
• 
  після закінчення обумовленого кредитним договором періоду (місяця, кварталу, року).
  

• 
  за рахунок коштів на поточному або валютному рахунку;
  
• 
  автоматично під час надходження виручки від реалізації та інших грошових надходжень на рахунок позичальника у банку.
  

• 
  постійно підтримує ділові контакти з клієнтом;
  
• 
  перевіряє стан збереження заставленого майна;
  
• 
  розриває кредитний договір у разі, якщо клієнт порушує його умови.
  

1. 
   строковості позички та поворотності;
   
2. 
   цільового характеру;
   
3. 
   забезпеченності;
   
4. 
   платності.
   

1. 
   Залежно від терміну використання коштів розрізняють слідуючі позички:
   

• 
  cтрокові:
  

1. 
   короткострокові (до 1 року);
   
2. 
   середньострокові (1-3 роки);
   
3. 
   довгострокові (понад 3 роки);
   

• 
  безстрокові (до запитання)
  
• 
  прострочені
  
• 
  відстрочені (пролонговані, тобто продовжені)
  

2. 
   Цільовий характер банківського кредитування передбачає вкладання коштів у конкретні господарські процеси на конкретні цілі, які обумовлюються кредитним договором, який заключається між банком та клієнтом. Тому до різних господарських процесів застосовуються різні умови надання, забезпечення та виплати позичок.
   

1. 
   суб’єктам господарської діяльності:
   

• 
  торговельним, промисловим підприємствам
  
• 
  сільськогосподарським підприємствам
  
• 
  приватним підприємцям (фізичним особам)
  

2. 
   фізичним особам (споживчі кредити)
   
3. 
   іншим банкам і небанківським фінансово-кредитним установам (міжбанківські кредити)
   
4. 
   органам влади
   
5. 
   під нерухомість (іпотечні кредити)
   
6. 
   під заставу цінних паперів (ломбардні кредити)
   
7. 
   видані з поточних рахунків
   
8. 
   пов’язані з вексельним обігом (облікові кредити)
   

3. 
   Принцип забезпеченності передбачає захист інтересів банку та його вкладників і не допускає виникнення збитків від неповернення боргу позичальником через його несплатопроможність.
   

• 
  незабезпечені (бланкові) кредити;
  
• 
  забезпечені позички:
  

• 
  заставою майна, майнових прав, цінних паперів;
  

• 
  гарантовані банками, фінансами чи майном третьої особи;
  
• 
  дорученнями, свідоцтвами страхових компаній.
  

4. 
   За ступенем ризику кредити бувають:
   

• 
  стандартні (термін погашення яких інде не настав; ті, за якими вчасно і в повному обсязі сплачено основний борг);
  
• 
  з підвищеним ризиком (нестандартні, сумнівні, небезпечні кредити та безнадійні борги).
  

5. 
   Банківські кредити розрізняють також за методом надання:
   

• 
  позички, які надають разово, тобто такі, рішення про надання яких банк ухвалює за кожною окремою заявою позичальника;
  
• 
  позички, які надають у міру виникнення в них потреби. В цьому випадку банк визначє для позичальника ліміт кредитування, в межах якого той може в разі потреби у будь-який час одержати позичку;
  
• 
  гарантійні, або резервні позички, суть яких полягає в тому що банк бере на себе забов’язання, у разі виникнення у позичальника потреби в кредиті, видати останньому певного розміру позичку протягом чітко обумовленого періоду (кварталу, року).
  

6. 
   За характером і способом сплати відсотків розрізняють позички:
   

• 
  з фіксованою відсотковою ставкою;
  
• 
  з плаваючою відсотковою ставкою;
  
• 
  зі сплатою відсотків у міру використання позичених коштів (звичайні кредити);
  
• 
  зі сплатою відсотків одночасно з одержанням позичених коштів (дисконтні кредити).
  

• 
  лімітування кредитів;
  
• 
  диверсифікація активних операцій;
  
• 
  диверсифікація кредитних вкладень;
  
• 
  оперативність у процесі стягнення боргу;
  
• 
  страхування кредитних операцій;
  
• 
  вивчення кредитспроможності позичальника;
  
• 
  одержання достатнього забезбечення за виданими позичками;
  
• 
  диверсифікація відповідальності за ухвалення рішення щодо надання кредиту.
  

• 
  дієздатність позичальника;
  
• 
  його репутацію;
  
• 
  наявність капіталу;
  
• 
  наявність забезпечення;
  
• 
  економічну кон’юктуру.
  

1. 
   застави майном та майнових прав:
   

• 
  забезпечення нерухомим майном:
  

• 
  заставою можуть бути земельні ділянки, виробничі та сільськогосподарські будівлі, приміщення, комунікації (для юридичних осіб);
  
• 
  житлові будинки, квартири (для фізичних осіб).
  

• 
  забезпечення рухомим майном, коли заставою є:
  

• 
  обладнання, машини, механізми, інвентар, транспортні засоби (для юридичних осіб);
  
• 
  товари тривалого вжитку (для фізичних осіб).
  

• 
  забезпечення цінними паперами, коли, як заставу банки звичайно приймають високоліквідні цінні папери, зокрема державні цінні папери та високоліквідні цінні папери;
  
• 
  забезпечення дорогоцінними металами;
  
• 
  інші застави;
  

2. 
   гарантій – забов’язання третьої особи (іншого банку, юридичної особи) сплатити борг за конкретного позичальника в разі його несплатоспроможності;
   
3. 
   доручень – забов’язання третьої сторони сплатити борг і суму відсотків. Ці забов’язання поширюються як на кошти, так і на інші цінності, що йому належать (у разі, якщо коштів не вистачить);
   
4. 
   свідоцтв страхових компаній.