Ім'я файлу: #1-12663.docx
Розширення: docx
Розмір: 305кб.
Дата: 26.04.2023
скачати
Пов'язані файли:
Бердикова отчет.doc
#3-3275.docx
#2-8199.docx
#4148.docx
Розширення: docx
Розмір: 305кб.
Дата: 26.04.2023
скачати
Пов'язані файли:
Бердикова отчет.doc
#3-3275.docx
#2-8199.docx
#4148.docx
Вступ
Актуальність теми. У сучасних умовах становлення ринкової економіки в Україні одним із пріоритетних напрямів реалізації соціально-економічної політики держави є вивчення, аналіз та підвищення рівня життя населення. Рівень життя населення включає в себе стан багатьох показників, які в цілому характеризують задоволення економічних та соціально-економічних потреб людей. Сучасний рівень розвитку науки, виробництва і суспільства вимагає наявності робочої сили з високими фізичними і професійними якостями. Відтворення таких працівників, у свою чергу, можливе лише за умови задоволення широкого спектру їхніх потреб, які виникають в умовах економічного зростання.
Питання вивчення рівня життя як економічної категорії розглядається в працях різних авторів, таких як К. Маркс, Д. М. Кейнс, В. Леонтьєв, А. Маршалл, А. Пігу, П. Самуельсон. На особливу увагу заслуговують дослідження Всеросійського центру рівня життя, проведені під керівництвом В. Н. Бобкова. [3] Основні поняття, пов'язані з рівнем життя населення, були розкриті за допомогою підручників Вечканова та Бобкова.
Метою даної курсової роботи є розгляд змісту рівня життя населення, його характеристик, а також стану рівня життя населення в Україні та напрямів програм щодо його підвищення.
Завданнями даної роботи є розгляд та уточнення поняття рівня життя населення шляхом порівняння його зі схожими поняттями способу та якості життя, виявлення факторів, що впливають на рівень життя населення, а також визначення основних напрямів підвищення рівня життя населення в Україні.
Предметом дослідження є рівень життя населення України.
Об'єктом дослідження є сукупність економічних відносин та показників, що визначають рівень життя населення та умови, які на нього впливають.
При написанні курсової роботи використовувалися такі методи і прийоми, як порівняльний аналіз, трансформація кількісних змін у якісні, методи наукової абстракції, порівняння та узагальнення, а також статистичні методи; для наочного представлення динаміки змін різних показників використовувалися графіки і таблиці.
Наукова новизна дослідження полягає в наступному:
у роботі поглиблено теоретико-методологічні засади дослідження рівня та якості життя населення;
розширено базу показників за другим методологічним підходом відповідно до запропонованої в роботі класифікації факторів впливу на рівень та якість життя населення;
розкрито та проаналізовано фактори, що впливають на якість та рівень життя населення
запропоновано шляхи підвищення якості та рівня життя населення слаборозвиненого регіону.
Практична значущість. Теоретичні та практичні результати дослідження можуть бути використані органами державної та місцевої влади для розробки програм соціально-економічного та екологічного розвитку слаборозвинених регіонів України, а також для подальших аналогічних досліджень в інших регіонах країни.
Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Вона містить список використаних джерел з ... найменувань, ... таблиць, ... рисунків. Загальний обсяг курсової роботи ..... Сторінок.
Розділ 1 Теоретичні основи дослідження рівня життя населення в Україні
1.1 Економічна суть поняття рівня життя населення
Рівень життя - це ступінь задоволення потреб людей, що відповідає рівню розвитку продуктивних сил і виробничих відносин даного способу виробництва. Рівень життя визначається, з одного боку, ступенем розвитку самих потреб людей, а з іншого - кількістю та якістю товарів і послуг, що використовуються для їх задоволення. Оскільки рівень життя є не тільки економічним, а й комплексним соціально-економічним поняттям, то рівень життя як ступінь задоволення потреб включатиме задоволення первинних (або фізіологічних) потреб (у їжі, споживанні одягу, взуття та інших предметів), духовних (інтелектуальних) і соціальних потреб, що виникають у процесі суспільної діяльності. Рівень життя чітко відображає соціальні відмінності між окремими групами населення. Тому можна розглядати рівень життя різних соціальних груп і верств населення, сімей та окремих осіб. Рівень життя нерозривно пов'язаний зі способом життя людей.
Спосіб життя - це соціально-економічна категорія, яка виражає уклад життя людей (суспільства, соціального класу, індивіда) в національному і світовому співтоваристві. Спосіб життя включає різні аспекти життєдіяльності людини: працю, форми її суспільної організації; побут, способи використання вільного часу; участь у політичному і громадському житті; способи задоволення матеріальних і духовних потреб; правила і норми людської поведінки, що входять у повсякденну практику.
Рівень життя можна розглядати в трьох аспектах: стосовно всього населення, його соціальних груп і стосовно сімей з різними доходами. Останні дві категорії є особливо важливими для характеристики ступеня розшарування населення за майновим станом. Вони активно вивчаються, оскільки зближення добробуту різних груп населення і скорочення диференціації сімейних доходів є основними цілями соціальної політики в промислово розвинених країнах, у тому числі і в Україні.
При кількісній оцінці рівня життя зазвичай використовується набір абсолютних і відносних показників, що характеризують забезпеченість населення матеріальними і духовними благами і, відповідно, ступінь задоволення потреб людей щодо цих благ [18].
Таблиця 1
Основні показники рівня життя населення
| Абсолютні | Відносні |
| Обсяг національного доходу | Частка фонду споживання у національному доході |
| Номінальні доходи населення | Реальні доходи населення |
| Доходи від підприємницької діяльності | Середній дохід від підприємницької діяльності душу населення |
| Обсяг товарообігу | Розмір товарообігу душу населення |
| Обсяг виконаних послуг | Об'єм послуг на душу населення |
| Сума всіх вкладів населення до заощаджень в банків | Середній розмір одного вкладу у ощадних банках |
| Розмір житлового фонду | Кількість метрів житлової площі на одну особу |
| Фонд заробітної платні | Середня та мінімальна зарплати одного працівника |
| Загальний обсяг пенсійних фондів | Середня пенсія |
| Валовий внутрішній продукт | Валовий внутрішній продукт душу населення |
Узагальнюючі індикатори добробуту поділяються на три групи.
Першу групу складають синтетичні показники, до яких належать
1) Національний дохід
2) Загальне споживання матеріальних благ і послуг населенням.
3) Реальні доходи населення
4) Середня та мінімальна заробітна плата працівників у різних галузях економіки.
5) Співвідношення середньодушових реальних доходів населення, мінімальної та середньої заробітної плати працівників різних галузей економіки.
6) Співвідношення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії
7) Частка суспільних споживчих витрат у реальних доходах населення, у загальному обсязі споживання матеріальних благ і послуг
8) Мінімальна пенсія, суспільні фонди споживання
Суспільні фонди споживання - частина загального фонду споживання, що створюється державою для задоволення потреб верств населення, які є матеріально незахищеними або слабо захищеними з матеріальних причин (діти, люди похилого віку, інваліди тощо; ці верстви населення отримують пенсії, допомоги, субсидії з державних фондів та інші виплати, не пов'язані безпосередньо з результатами праці).
До другої групи належать показники споживання населенням окремих видів матеріальних благ і послуг, а також вартісні показники, що виражають це споживання, як основні елементи реальних доходів населення. Зокрема, в плані підвищення рівня життя враховується споживання продовольчих і непродовольчих товарів, споживчих товарів тривалого користування та житла, витрати на оплату послуг, споживання продовольчих і непродовольчих товарів на душу населення, споживчих товарів тривалого користування на 100 сімей, кількість одиниць житла на одного міського жителя, споживчих послуг на душу населення, загальна структура споживання.
Реальні доходи населення представлені у вигляді наступних елементів: Фонд оплати праці працівників різних соціальних груп, доходи в натуральній формі від власного підсобного господарства, доходи в натуральній формі у сфері послуг, грошові доходи з суспільних фондів споживання, валове виробництво житла, заощадження населення та заборгованість за товари, придбані в кредит, зміна цін та грошові доходи, не використані на придбання товарів.
Третю групу складають показники забезпеченості населення дитячими закладами, телевізійним мовленням, різними видами медичних послуг, комунальними послугами тощо.
Основою для розрахунку всіх показників рівня життя є національний дохід - джерело споживання матеріальних благ населенням. Він має прямі та зворотні зв'язки з фондом споживання, який, у свою чергу, характеризує загальний рівень реального доходу; останній також може бути отриманий шляхом додавання його окремих елементів. Реальному доходу також відповідає певна натуральна структура споживання, яка також корелює з фондом споживання національного доходу. Нарешті, показники надання послуг населенню залежать як від реального доходу (і відповідно від фонду споживання національного доходу), так і від показників споживання в натуральних величинах.
Реальний дохід є одним з найважливіших показників рівня життя населення, оскільки реальний дохід - це частина заробленого доходу, яку людина отримує після вирахування з національного доходу всіх податків і додавання всіх трансфертних платежів з урахуванням індексу цін. Реальний дохід безпосередньо поділяється на такі складові, як споживання та заощадження.
Структура споживання також дуже важлива для визначення рівня життя населення. Наприклад, збільшення витрат на непродовольчі товари, особливо на товари тривалого користування, певною мірою свідчить про підвищення рівня життя. Для витрат домогосподарств на продукти харчування справедливою є зворотна залежність: чим менша частка витрат на продукти харчування, тим вищим вважається рівень життя населення [8, с. 4].
З точки зору структури споживання доречно згадати таке поняття, як "споживчий кошик". "Споживчий кошик" - це фіксований набір предметів споживання, який використовується для розрахунку індексу прожиткового мінімуму. Категорія прожиткового мінімуму може використовуватися в контексті визначення витрат на оплату праці. Зрештою, заробітна плата часто представлена у вигляді вартості робочої сили, яка конвертується у грошову форму. Звідси випливає, що вартість робочої сили зводиться до вартості певної кількості продуктів харчування, необхідних для відтворення робочої сили. У класичному розумінні термін "прожитковий мінімум" використовується для позначення вартості кількості товарів, що відповідає певному рівню задоволення потреб. Прожитковий мінімум визначається низкою факторів: рівнем цін на продукти харчування та послуги, динамікою різних видів доходів, заощаджень, удосконаленням системи безкоштовного обслуговування, змінами в оподаткуванні, особистими доходами населення, структурними змінами в потребах населення, умовами життя і праці, вимогами моди та зміною смаків і звичок споживання, низкою демографічних характеристик населення. При такому розумінні зміст терміну "вартість життя" значною мірою відповідає рівню життя населення, його добробуту.
Таким чином, розрізняють раціональний (оптимальний) та мінімальний склад продуктів у "споживчому кошику". Раціональний склад формується на основі науково обґрунтованих норм споживання. Тобто це такий набір продуктів харчування, при якому здійснюється нормальне існування людини, при якому вона перебуває на оптимальному рівні працездатності і її потреби максимально задовольняються. Мінімальний склад "споживчого кошика" визначає рівень задоволення потреб у їжі, одязі, житлі, нижче якого існування людини є неприйнятним, тобто це вже межа, кордон. Кількість продуктів харчування в "продовольчому кошику" визначається за нормативами, розробленими Інститутом харчування Академії медичних наук Російської Федерації. Особливе значення має обґрунтування прожиткового мінімуму і відповідного йому "споживчого кошика", який визнається прожитковим мінімумом. Величина цього мінімуму є однією з основних характеристик рівня життя населення, необхідним орієнтиром при розробці заходів щодо його соціального захисту. Грошова величина прожиткового мінімуму визначається як вартість набору товарів і послуг, які вважаються мінімально необхідними для задоволення потреб у харчуванні на рівні мінімальних фізіологічних норм споживання (для дорослих, дітей, осіб похилого віку), а також мінімальних потреб в одязі, взутті, предметах домашнього вжитку і побуту, ліках, комунальних і побутових послугах, транспорті, культурі. Все це входить до мінімального "споживчого кошика".
Порівнюючи рівень життя населення різних країн, завжди використовують таке поняття, як ВВП на душу населення. ВВП на душу населення - це відносна величина. Він може залежати як від обсягу ВВП, так і від чисельності населення в тій чи іншій країні. Зрозуміло, що чим вищий ВВП на душу населення, тобто чим більше товарів і послуг надається населенню, а отже, і окремим особам, тим вищий рівень життя, оскільки потреби людей задовольняються більшою мірою (хоча в цілому потреби населення необмежені). Тому ВВП на душу населення є найважливішим показником загального рівня життя населення країни, і тому держава завжди прагне забезпечити якомога більший приріст ВВП.
ВВП на душу населення є не тільки прямим показником рівня життя, а й враховується в Індексі людського розвитку, який був розроблений експертами Програми розвитку Організації Об'єднаних Націй. Цей індекс є інтегральним показником основних складових, що характеризують людський розвиток: довголіття або очікуваної тривалості життя, освіти та рівня валового внутрішнього продукту на душу населення.
Можна сказати, що Індекс людського розвитку є індикатором якості життя населення, оскільки якість життя, яка є більш широким поняттям, ніж рівень життя, не тільки відображає показники економічного розвитку, а й охоплює інші аспекти життя, такі як тривалість життя, якість освіти тощо, як це видно з Індексу людського розвитку. Тому, говорячи про рівень життя, важливо розуміти, що рівень життя, який є складовою якості життя населення, так би мовити, може мати великий вплив на цю саму якість, тобто якість і рівень життя є взаємопов'язаними поняттями, але їх не слід розглядати як кількість і якість, як частину і ціле, як форму і зміст; це характеристики "життя" як об'єкта, але з різних сторін [16, с. 51].
У статистиці виділяють такі рівні життя у зв'язку з рівнем доходу та рівнем споживання за рахунок цього доходу:
1) Життя багате. Людина може користуватися всіма благами та послугами, які їй доступні, що дає їй можливість для повноцінного розвитку та високого рівня життя.
2) Нормальний або прийнятний рівень. У цьому випадку людина має можливість споживати товари та послуги за науково встановленими нормами, достатніми для повного відновлення фізичних і розумових здібностей людини.
3) Межа бідності. На цьому рівні людина отримує лише той рівень задоволення своїх потреб, який забезпечує можливість підтримання працездатності людини.
4) Рівень бідності. Споживання товарів і послуг відбувається лише на рівні біологічного виживання людини.
Можна дійти невтішного висновку, що рівень життя є неоднозначним, багаторівневим поняттям, що визначається багатьма показниками, що охоплюють різні аспекти життя населення, такі як тривалість життя, якість освіти, рівень доходів, прожиткового мінімуму тощо. З рівнем життя нерозривно пов'язані такі поняття, як якість і спосіб життя. Прямим показником рівня життя є валовий внутрішній продукт на одну особу.
1.2 Система показників оцінки рівня життя населення
Рівень життя населення був і залишається однією з найважливіших соціальних категорій. Рівень життя можна визначити як забезпеченість населення всіма необхідними матеріальними благами та послугами, досягнутий рівень споживання, ступінь задоволення раціональних потреб [1].
Вивчаючи рівень життя населення, важливо аналізувати його за певний період часу та в конкретному регіоні за допомогою індикаторів:
показники доходів населення;
показники вартості та споживання матеріальних благ і послуг.
показники забезпеченості населення житлом
нагромадженого багатства та заощаджень;
показники диференціації доходів населення, рівня бідності;
узагальнені оцінки рівня життя населення.
Ці характеристики дають кількісну оцінку рівня життя, для якісних характеристик використовуються показники демографічної та соціальної статистики:
Коефіцієнт дитячої смертності;
Показники стану та здоров'я населення.
Показники якості та структури споживаних продуктів харчування;
рівень грамотності та стан освіти і культури;
Рівень комфортності житла [2, с. 205-206].
Виділяють чотири рівні життя:
процвітання (використання благ, які сприяють всебічному розвитку людини);
нормальний рівень (раціональне споживання, що забезпечує людині відновлення її інтелектуальних і фізичних сил).
бідність (споживання благ на рівні підтримання працездатності як нижньої межі відтворення робочої сили);
злидні (споживання продуктів і послуг, які забезпечують лише підтримання життєдіяльності людини) [3].
Доходи домогосподарств - сума грошових коштів та матеріальних благ, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період. Вони відіграють важливу роль у житті людини, що визначається тим, що рівень споживання населення безпосередньо залежить від рівня доходів, які є найважливішим показником рівня життя, оскільки визначають можливості духовного та матеріального життя людини [4, с. 392].
Для аналізу доходів населення також використовуються показники: Індекс реальних доходів на душу населення, Індекс споживчих цін, Коефіцієнт соціальної нерівності Лоренца, Коефіцієнт соціальної нерівності Джині.
Грошові витрати населення - використання доходів населення на придбання товарів і послуг та різні види платежів: обов'язкові платежі та профспілкові внески, купівлю іноземної валюти, приріст заощаджень на депозитах і в цінних паперах [5, с. 276].
Основним показником споживання є індивідуальне споживання, тобто середнє споживання певних товарів і послуг на душу населення. Для дослідження динаміки загального та індивідуального споживання використовують індекси. Інтегральний коефіцієнт структурних зрушень використовується для оцінки структурних відмінностей у споживчих витратах [9].
Джерелом інформації про доходи та витрати населення є баланс грошових доходів і витрат населення, який наведений в табл. 1.2
Баланс грошових доходів і витрат населення слугує основним інструментом аналізу рівня життя і встановлює ступінь збалансованості між доходами і споживанням населення [2, с. 212].
Таблиця1.2
Баланс грошових доходів і витрат населення
| Грошові доходи населення | Грошові витрати населення |
| Оплата праці Доходи від власності Надходження із фінансової системи Трансферти Інші | Купівля товарів Оплата послуг Обов'язкові платежі та добровільні внески Приріст заощаджень Сальдо грошей, надісланих з переказів та акредитивів |
Джерело: створено автором на основі [2, с. 212]
Одним з узагальнюючих показників є індекс людського розвитку (ІЛР), який є комбінованим показником, що характеризує розвиток людського потенціалу в країнах, регіонах та світі в цілому. Цей комбінований показник дає можливість коригувати грошові оцінки людських ресурсів при порівнянні показників різних країн [6].
Він розраховується як середнє геометричне трьох найбільш ілюстративних показників рівня життя:
𝐻𝐷𝐼𝑡 = 3√𝐿𝐸𝐼𝑡 * 𝐸𝐼𝑡 * 𝐺𝑁𝐼𝐼𝑡,
де LEI – індекс очікуваної тривалості життя; EI – індекс освіти;
GNII – індекс рівня життя [7].
При статистичному дослідженні рівня та меж бідності встановлюється межа доходу, що забезпечує споживання на мінімально прийнятному рівні. Межа бідності або мінімальний дохід (прожитковий мінімум) - це рівень доходу, який забезпечує мінімальний набір матеріальних благ і послуг. На основі даних про фактичні середньодушові доходи бідних та мінімальний середньодушовий дохід розраховуються індикатори, одним з яких є синтетичний показник бідності:
КS W[A (1 A)KД]
де W – частка населення, що має доходи нижче за прожитковий мінімум,
А – частка дефіциту доходу до прожиткового рівня,
КД - коефіцієнт Джіні,
KS - [0; 1].
Якщо всі члени товариства мають доходи вище за прожитковий мінімум, KS = 0; якщо все мають мінімальні прибутки, KS = 1 [2, c. 215-217].
Для нормальної життєдіяльності необхідні прийнятні умови праці, повноцінна освіта, доступна охорона здоров'я, якість харчування, житла тощо.
Спрямованість перетворень у країні, політична та економічна стабільність у суспільстві багато в чому залежить від вирішення проблем рівня та якості життя. Тому кінцевою метою функціонування національної економіки є створення умов для нормальної життєдіяльності людини та досягнення певного рівня життя.
1.3 Юридичні аспекти політики рівня життя населення в Україні
Розділ 2 Рівень життя населення в Україні та проблеми їх оцінки
2.1 Загальна оцінка РЖН в Україні
Використовуючи офіційну статистичну інформацію, доступну в Україні, а також результати вибіркових обстежень, проведених Державним комітетом статистики України, проведемо більш детальний аналіз рівня та якості життя населення України, ніж це дозволяють міжкраїнні порівняння. З офіційної статистичної інформації використаємо дані статистичного збірника "Соціальні індикатори рівня життя населення" [84], результати вибіркових обстежень Державного комітету статистики України за 2009 та 2013 роки [12; 111] та інші альтернативні методи розрахунків.
У статистичному збірнику [84] рівень та якість життя населення країни аналізується через такі складові
макроекономічні показники
демографічна ситуація
здоров'я та безпека
освіта
зайнятість;
показники матеріального добробуту населення;
рівень та структура власного споживання;
житлові умови населення;
показники забезпечення населення в старості;
показники соціальної напруженості.
Проаналізуємо рівень та якість життя населення України за кожною з цих складових. У [84, с. 11] наведено макроекономічні показники, що характеризують рівень та якість життя населення України (табл. 2.1).
Таблиця2.1
Макроекономічні показники рівня і якості життя населення України
| Показник | 2018 | 2019 | 2020 | 2021 | 2022 |
| ВВП на душу населення, грн | 84192 | 94589 | 100432 | 131907 | 126152 |
| ВВП на душу населення, у % до попереднього року | 89,8 | 95,2 | 93,5 | 87,3 | 104,2 |
| Реальні доходи на душу населення, грн | 58442 | 67528 | 73355 | 86016 | … |
| Фактичне споживання домашніх господарств на душу населення, грн | 9737,8 | 9737,8 | 9737,8 | 9737,8 | … |
| Середньомісячна заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки, грн | 8865 | 10497 | 11591 | 14014 | 14577 |
| Індекс реальної заробітної плати, % | 109,7 | 111,4 | 110,2 | 112 | 82,5 |
Проаналізуємо окремі показники, що характеризують рівень життя населення України.
Протягом досліджуваного періоду динаміка основних показників матеріального добробуту населення свідчить про їх зростання. У 2018-2021 роках в Україні спостерігалася позитивна тенденція покращення матеріального добробуту домогосподарств, але в 2022 році показники зменшились, причина цьому – повномасштабне вторгнення на територію України.
За даними Державної служби статистики України, номінальна середньомісячна заробітна плата в розрахунку на одного штатного працівника у 2022 році зросла лише на 3% порівняно з 2021 роком і становила 14558 грн, що значно перевищило мінімальні стандарти та гарантії, які діяли у 2022 році, у тому числі: у 2,1 раза мінімальну заробітну плату (6550 грн) (Таблиця 2.2). При цьому за період з 2018 по 2021 рік відбулося значне зростання середньомісячної заробітної плати (на 57,8%) та мінімальної заробітної плати (на 62,2%). Слід зазначити, що співвідношення середньої та мінімальної заробітної плати і середньої та мінімальної пенсії за цей період характеризувалося значними відмінностями, якщо аналізувати окремі показники, що характеризують рівень життя населення України.
Таблиця 2.2
Середньомісячна заробітна плата, пенсії, їхні співвідношення з державними мінімальними стандартами та гарантіями за 2018–2022 рр.
| Роки | Середньо- місячна зарплата, грн. | Середньо- місячна пенсія, грн. | Мінімальна зарплата, грн. | Мінімальна пенсія, грн. | Співвідношення середньої і мінімальної зарплати, разів | Співвідношення середньої і мінімальної пенсії, разів |
| 2018 | 8865 | 2479 | 3723 | 1435 | 2,4 | 3,6 |
| 2019 | 10497 | 2466 | 4173 | 1640 | 2,5 | 4,3 |
| 2020 | 11591 | 3084 | 4723 | 1706 | 2,5 | 3,8 |
| 2021 | 14014 | 3507 | 6042 | 1853 | 2,3 | 4,2 |
| 2022 | 14577 | 3992 | 6550 | 1981 | 2,3 | 3,7 |
Середня пенсія зростала нерівномірно та менш інтенсивно, ніж середньомісячна заробітна плата: у 2021 році середня пенсія зросла в 1,15 раза (середня заробітна плата - в 1,23 раза). Водночас темп зростання мінімальної пенсії за 2018-2022 роки становив 1,4 раза, а мінімальної заробітної плати - в 1,8 раза відповідно, що свідчить про дисбаланс у співвідношенні між важливими показниками рівня життя населення України.
Рис. 1. Темпи приросту обсягу середньомісячної та мінімальної заробітної плати і середньої та мінімальної пенсії за 2018–2022 рр., %
Джерело: побудовано на основі [7]
Темпи зростання ключових соціально-економічних показників свідчать про послідовність державної політики щодо задоволення потреб населення України. Найбільше зростання середньої заробітної плати спостерігалося у 2021р. (20,9%), найменше у 2022 році - 4%, що пов'язано з війною в Україні. Аналогічна ситуація характерна і для зростання середньої пенсії і, відповідно, найбільший приріст у 2021 році - 13,8%, найменший у 2019 році - 0,99%. Динаміка зростання мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії є ідентичною, що свідчить про дотримання принципу випередження зростання заробітної плати над пенсійним забезпеченням.
Динаміка співвідношення середньомісячної заробітної плати та середньої пенсії свідчить про нерівномірність динаміки часток основних економічних параметрів для працюючого та непрацюючого населення. Найбільший розрив між заробітною платою та пенсією спостерігався у 2019 році (4,26 рази), найменший у 2022 році - 3,55 рази. Зокрема, порівняльний аналіз середньої заробітної плати та пенсій свідчить про скорочення розриву між показниками матеріального добробуту працюючих та осіб пенсійного віку (рис. 2.2).
Рис. 2. Динаміка середньомісячної заробітної плати, середнього розміру пенсій та їх співвідношення за 2018–2022 рр.
Джерело:побудованонаоснові[7]
Дані вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України у 2018-2021 роках засвідчили значне зростання сукупних ресурсів та витрат населення. Зокрема, у 2021 році сукупні ресурси перевищили показники 2018 року майже в 1,5 раза, а відповідно, рівень сукупних витрат зріс в 1,1 раза. Найбільше зростання сукупних ресурсів населення відбулося у 2019 році, темп приросту становив 22,4%, тоді як рівень сукупних витрат, навпаки, зменшився на 1%. Загалом за цей період сукупні ресурси зросли в середньому на 13,9%, а сукупні витрати - на 4,4% (табл. 2.3). Отже, зростання доходів населення перевищило зростання витрат, що свідчить про стабілізацію процесів формування доходів населення.
Враховуючи, що на добробут населення впливають соціально-територіальні особливості розміщення домогосподарств, доцільно проаналізувати розмір та джерела їх формування.
Таблиця 2.3
Динаміка сукупних ресурсів та витрат домогосподарств за 2018–2021 рр.
| Роки | Сукупні ресурси | Сукупні витрати | ||
| грн. на місяць | темп приросту | грн. на місяць | темп приросту | |
| 2018 | 9904 | х | 9778 | х |
| 2019 | 12119 | 22,5 | 9671 | -1 |
| 2020 | 12433 | 2,6 | 9524 | -2 |
| 2021 | 14491 | 16,7 | 11244 | 16 |
| в середньому | х | 14 | х | 4,5 |
Джерело: складено на основі [7]
Для з’ясування рівня матеріального добробуту населення України доцільно розглянути структуру доходів домогосподарств (табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Структура сукупних доходів домогосподарств України за 2018–2021 рр., %
| Вид доходу | 2018 р. | 2019 р. | 2020 р. | 2021 р. |
| Оплата праці | 54.5 | 57.3 | 58.3 | 59.8 |
| Доходи від підприємницької діяльності та самозайнятості | 6 | 6.5 | 5.8 | 5.7 |
| Доходи від продажу с.г. продукції | 2.5 | 2.4 | 2.2 | 2.5 |
| Пенсії, стипендії, пільги та субсидії | 23.1 | 20.3 | 21.2 | 20.2 |
| Грошова допомога від родичів, інших осіб та інші грошові доходи | 7 | 6.6 | 6.8 | 6.1 |
| Вартість спожитої продукції, отриманої з особистого підсобного господарства | 3.8 | 3.6 | 3.3 | 3.0 |
| Інші надходження | 3.1 | 3.3 | 2.4 | 2.7 |
Джерело: складено на основі [7]
Аналіз структури доходів за 2018-2021 роки показав, що основним джерелом сукупного доходу українських домогосподарств залишається зайнятість. За цей період її частка стабільно зростала і перевищила 70% усіх доходів домогосподарств, що доводить її важливість як основного чинника підвищення добробуту населення. Трудові доходи формуються із заробітної плати найманих працівників та доходів від підприємницької, індивідуальної діяльності.
Важливою складовою трудових доходів є оплата праці найманих працівників. З плином часу частка заробітної плати найманих працівників неухильно зростає. Зокрема, у 2021 році її частка зросла на 5,3% і становила 59,8%. Іншим важливим джерелом доходів є соціальні трансферти, частка яких дещо зменшилася з 23,1% до 20,2%. Структурні зміни у фінансовій допомозі родичів за останні роки дещо сповільнилися (на 0,9%) (табл. 2.4).
Наступним кроком у дослідженні рівня життя населення України є аналіз структури витрат домогосподарств. Структура сукупних витрат домогосподарств характеризує співвідношення їх ресурсів, що витрачаються на задоволення продовольчих та непродовольчих потреб.
В Україні витрати на харчування залишаються основною статтею сукупних витрат домогосподарств (рис. 3), проте протягом 2018-2021 рр. відбувалося поступове зменшення частки цих витрат з 52,8% у 2018 році до 50,1% у 2021 році. У 2021 році відбулося суттєве зменшення частки витрат на продукти харчування. У попередні роки ця тенденція мала ознаки зниження, але її інтенсивність є повільнішою. Водночас спостерігається протилежна тенденція зростання частки витрат на непродовольчі товари та послуги. У 2021 році їхня частка в структурі витрат українських домогосподарств перевищила п'яту частину (27,4%). Порівняно з 2018 роком частка витрат на продукти харчування в структурі витрат домогосподарств зменшилася на 2,7%. Такі структурні зрушення свідчать про покращення матеріального добробуту населення, оскільки частка витрат на харчування у витратах домогосподарств є чутливим індикатором, який відображає рівень життя населення країни. Частка витрат на житло, комунальні послуги та енергоносії у 2021 році становила 13,8%, що на 0,1% менше, ніж у 2018 році (13,9%).
Рівень життя населення значною мірою залежить від купівельної спроможності, яка є загальним статистичним показником. Купівельна спроможність населення оцінюється вартістю продовольчого кошика, який розраховується на основі вартості продуктів харчування. Динаміка вартості продовольчого кошика та її порівняння з основними соціальними стандартами є індикатором матеріального добробуту населення країни, який свідчить про якість доходів різних соціальних груп. Розрахункові дані, отримані на основі вибіркового обстеження умов життя домогосподарств, свідчать, що вартість продовольчого кошика має тенденцію до постійного зростання.
За даними табл. 2.6, можна зробити висновок, що темпи зростання вартості продовольчого кошика, порівняно з динамікою зростання реальної заробітної плати населення, свідчать про наявність стійкої тенденції. Позитивним моментом є те, що зростання реальної заробітної плати випереджає зростання вартості продовольчого кошика, починаючи з 2020 року, що свідчить про підвищення купівельної спроможності населення. Однак у 2022 році через значне зростання інфляції спостерігається уповільнення темпів зростання реальної заробітної плати по відношенню до вартості продовольчого кошика, ситуація значно погіршилася порівняно з 2019 роком.
Таблиця 2.6
Показники динаміки вартості продуктового кошику на місяць у розрахунку на одну особу та реальної заробітної плати за 2018–2022 рр.
| | 2018 р. | 2019 р. | 2020 р. | 2021 р. | 2022 р. |
| Вартість продуктового кошика, грн. | 1781 | 2027 | 2189 | 2393 | 3250 |
| Темп зростання вартості продуктового кошика,% | - | 14 | 8 | 9,3 | 36 |
| Темп зростання вартості реальної зарплати, % | - | 25 | 9,6 | 9,9 | -9,5 |
Джерело: складено на основі [7]
Рис. 4. Зміна структура сукупних витрат домогосподарств України за даними обстежень умов життя домогосподарств за 2018–2022 рр., %
Джерело: побудовано на основі [7]
За результатами дослідження можна констатувати, що рівень життя населення України є низьким. Динаміка доходів населення показала стійку тенденцію зростання реальних доходів, що призвело до створення умов для покращення матеріального добробуту населення. Протягом останніх років структура доходів українських домогосподарств змінювалася досить повільно, що свідчить про стабільність формування їх джерел. Зменшення структурних зрушень у формуванні доходів домогосподарств супроводжувалося позитивними тенденціями зростання основних джерел доходів, а саме заробітної плати найманих працівників та соціальних трансфертів. Однак рівень доходів в Україні все ще залишається на досить низькому рівні, структура витрат свідчить про низький рівень життя населення (частка витрат на харчування становить 51%). В Україні спостерігається значна диференціація сукупних доходів і витрат на одного дорослого між мешканцями різних типів поселень та різним соціально-демографічним складом домогосподарств, що призводить до розбалансування матеріального добробуту населення України. В останні роки структура витрат домогосподарств в Україні набула зменшення частки витрат на продукти харчування та збільшення частки витрат на непродовольчі товари та послуги. Такі процеси свідчать про якісні зміни в рівні життя населення країни. Аналіз купівельної спроможності середньої заробітної плати та середнього рівня пенсій показав позитивну тенденцію зростання купівельної спроможності середньостатистичних доходів населення України. Однак вона характеризується повільними темпами, що свідчить про низьку купівельну спроможність населення.
2.2 Оцінка регіонів України за показниками рівня життя населення
2.3 Шляхи підвищення рівня життя в Україні
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:
Мандибура В. О. Рівень життя населення та механізми його регулювання : автореф. дис. докт. екон. наук: 08.09.01. Київ, 2016. 44 с.
Черенько Л. М. Модель рівня життя в умовах соціально-економічної нестабільності : монографія. Київ, 2021. 423 с.
Гончарова С. Ю., Радушко Ю. П. Показники оцінки рівня життя населення в Україні. Бізнес Інформ. 2017. № 6. С. 114–117. URL https://www.business-inform.net/export_pdf/business-inform-2012-6_0-pages-114_117. pdf
Лугінін О. Є., Білоусова С.В. Статистика : підруч. Київ, 2015. 580 с.
Мармоза А. Т. Економічна статистика : підруч. Київ, 2017. 600 с.
Офіційний веб-сайт Міністерства соціальної політики України. URL: https://www.msp.gov.ua.
Cайт Державної служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua