Музичні керівники мають використовувати у різних частинах своїх заняттях логоритмічні вправи з метою формування слухо-зорово-рухової координації. Коли діти розспівують на музичних заняттях складові ланцюжки, вони розвивають фонематичний слух, дикцію, висоту і силу голосу.
Професійно важливі якості педагога для роботи з дітьми з особливостями психофізичного розвитку
Головні групи здібностей:
Організаторські. Виявляються в умінні вчителя згуртувати учнів, залучити їх до праці, розподіляти обов’язки, спланувати роботу, підвести підсумки зробленому і т.д.
Дидактичні. Конкретні уміння підібрати і підготовити навчальний матеріал, наочність, обладнання, доступно, ясно, виразно, переконливо і послідовно викладати навчальний матеріал, стимулювати розвиток пізнавальних інтересів і духовних потреб, підвищувати навчально-пізнавальну активність і т.д.
Перцептивні, що виявляються в умінні проникати в душевний світ вихованців, об’єктивно оцінювати їх емоційний стан, виявляти особливості психіки.
Комунікативні здібності, які виявляються в умінні вчителя встановлювати педагогічно доцільні стосунки з учнями, їх батьками, колегами, керівниками навчального закладу.
Сугестивні здібності, які виявляються в умінні вчителя здійснювати емоційний вплив на учнів.
Дослідницькі здібності виявляються в умінні пізнавати і об’єктивно оцінити педагогічні ситуації і процеси.
Науково-пізнавальні здібності передбачають засвоєння наукових знань у своїй галузі.
Музикотерапія та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Музичні керівники мають використовувати у різних частинах своїх заняттях логоритмічні вправи з метою формування слухо-зорово-рухової координації. Коли діти розспівують на музичних заняттях складові ланцюжки, вони розвивають фонематичний слух, дикцію, висоту і силу голосу. У піснях, музичних іграх працюють над музично-ритмічним малюнком, що в свою чергу впливає на розвиток сукцесивних здібностей (здатність відтворення послідовностей слів, цифр, рухів etc), наявність яких необхідна для попередження порушень читання і письма під час навчання в школі.
Кінезотерапія та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Кінезітерапія – напрямок лікувальної фізкультури, який передбачає виконання активних і пасивних рухів, певних вправ лікувальної гімнастики для досягнення конкретного терапевтичного результату.
Лікування правильними рухами передбачає адаптовані, поступово зростаючі силові дії, визначені строго індивідуально для кожного пацієнта, з урахуванням його анамнезу, вікових, фізіологічних та інших особливостей та інших захворювань, супутніх основному. Поступове навчання правильним (простим і складним) рухам призводить до їх нейрорефлекторного закріплення. Відновлення рухливості, в свою чергу, веде до відновлення трофіки та обміну речовин у кістково-м’язовій системи людини. Лікування здійснюється за допомогою спеціальних лікувально-реабілітаційних тренажерів, еспандерів, гантель, м’ячів та іншого приладдя, а також без нього, за допомогою, наприклад, партерної гімнастики.
Трансформація зов. подразника в «енергію нервового імпульсу» → динамічний стереотип → постійна та міцна система стійких реакцій.
Арт-терапія та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Арттерапія являє собою методику лікування за допомогою художньої творчості. Арт-терапія сьогодні вважається одним з найбільш м’яких, але ефективних методів, що використовуються в роботі психологами і психотерапевтами.
Оскільки арт-терапія насамперед є психокорекційною технологією, можна передбачити, що її застосування дасть позитивний ефект у корекції як первинних, так і вторинних нашарувань.
Завдання:
психокорекція;
реабілітація;
психопрофілактика;
розвиток;
діагностика.
Ігрова терапія та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Ігротерапія – метод лікувального впливу за допомогою ігрових матеріалів. Між ігровою терапією і звичайною грою величезна різниця. Спочатку досвідчений фахівець забезпечує малюка спеціальними матеріалами, пояснює, що він висловлює з допомогою гри, і потім допомагає зрозуміти дитині в тій мірі, в якій це можливо, прихований сенс того, що він робить.
Недирективна модель ігрової терапії:
Індивідуальна ігрова терапія має на меті дати дитині можливість виявити, вилити назовні свої переживання і почуття, навіть приховані (агресію, страх, образу і т.п.)
Дати дитині можливість самостійно вирішити свої внутрішні конфлікти, проблеми, через розрядку, яку дає гра
Створити для дитини таку атмосферу, яка відображає всі почуття дитини, в якій вона зможе прийняти відповідальність за свої вчинки.
Директивна модель ігрової терапії:
формування у дитини форми поведінки, які є соціально схвалюваними, навчання дитини бажаних навичок існування у соціумі шляхом ідентифікації з різними персонажами гри.
Для дітей віком від 3 до 12 років регулярні відвідування таких терапевтів виявилися ефективними з точки зору звільнення їх від емоційних конфліктів.
Каністерапія та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Заняття проводяться фахівцем-кінологом із спеціально навченим собакою. Для роботи з особливими дітьми собака і господар проходять спеціальне навчання, потім тестування. До роботи з дітьми допускаються не всі собаки, а лише дуже спокійні, зі стабільною психікою, ідеальним характером і високим інтелектом.
Програма занять складається і коректується відповідно до віку, можливостей, потреб і очікуваного результату.
Із собакою дитина може:
проходити смугу перешкод – розвиток моторики;
давати команди – розвиток мовлення;
доглядати за нею – розвиток довіри;
розчісувати, одягати в наряди тощо – розвиток фантазії, емоційної та ігрової діяльності.
Проте варто пам’ятати, що каністерапія є допоміжним, додатковим засобом розвитку дітей. Якщо поруч з дитиною немає відповідальних, активних, а найголовніше, впевнених у своїх можливостях і результатах своєї роботи батьків, жодна терапія не допоможе.
Дельфіно-терапія та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Дельфінотерапія є альтернативним, нетрадиційним методом психотерапії, де в центрі психотерапевтичного процесу перебуває спілкування людини й дельфіна. Це спеціально організований процес, що відбувається під наглядом ряду фахівців: лікаря, ветеринара, тренера, психолога (психотерапевта, дефектолога, педагога). У психотерапії беруть участь спеціально навчені тварини, які мають «хороший характер». Дельфінотерапія заснована на подвійному ефекті: власне, спілкування із дельфіном та гідротерапія – лікування водою.
Дослідники виділили декілька основних моментів лікувальної дії дельфінотерапії:
Позитивні емоції, що виникають при спілкуванні з цими тваринами (вироблення ендорфіну).
При спілкуванні з дельфінами (особливо у дітей) відбувається стимуляція роботи головного мозку.
Вже після того, як дитина і дельфін порозуміються, вони починають взаємодіяти. Таке спілкування навчає маленького пацієнта плавним, точним рухам, розвиває моторну функцію. Крім того, воно ще й стимулює психічні функції.
Критика: невідомо, чи дельфінотерапія ефективніша, ніж спілкування із звичайними свійськими тваринами. Наразі не існує жодних переконливих наукових свідчень, що дельфінотерапія є ефективним методом лікування або може забезпечити більше, ніж тимчасове покращення настрою.
Іпотерапія та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Іпотерапія – метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей хворого в опануванні верхової їзди.
При їзді на коні м’язи спини тварини, здійснюючи тривимірні рухи, масажують м’язи ніг дитини – внутрішню сторону стегон, литкові м’язи, гомілки, пахову область. Вершник, намагаючись прийняти на коні надійнішу і зручнішу посадку, вимушений щільніше притискувати ноги до коня, що збільшує силу дії на його м’язи.
У процесі верхової їзди в роботу включаються всі основні групи м’язів тіла. Це відбувається на рефлекторному рівні, оскільки дитина-вершник, рухаючись разом з конем, інстинктивно прагне зберегти рівновагу, аби не впасти, тим самим спонукаючи до активної роботи як здорові, так і уражені м’язи, не помічаючи цього. Механізм дії іпотерапії на організм людини такий самий, що й будь-якої іншої форми лікувальної фізкультури – під впливом фізичних вправ посилюються функції вегетативних систем.
Окрім масажу ніг і сильної внутрішньої мотивації до занять, наявні ще два чинники, які сприяють зменшенню спастики. По-перше, це тепло – температура тіла коня на 2-3 градуси вища за температуру людського тіла. По-друге, відсутність внутрішньої напруги, яка іноді спостерігається у дитини при лікувальному масажі, оскільки в цьому випадку масажист регулює навантаження на м’язи. На коні дитина вибирає навантаження самостійно
Одночасно з розслабленням ніг йде зміцнення м’язів спини та їхня гармонізація. Для збереження рівноваги на коні необхідна пряма посадка, нахил у будь-який бік веде до сповзання у цьому напрямі. Таким чином, при русі слаборозвинені м’язи формуються і зміцнюються, а закріпачені – розслабляються. Іпотерапія унікальна тим, що навантаження одних м’язів і розслаблення інших йде одночасно.
Протипоказань для проходження реабілітації методом іпотерапії майже немає.
Прикладний аналіз поведінки (АВА) та його роль у розвитку мовлення дітей з аутизмом
ABA – це прикладна галузь науки, в якій принципи біхевіоризму планомірно застосовуються для поліпшення соціально значущої поведінки, і де використовується експериментальне визначення значущих змінних для зміни поведінки.
Характеристики методу: ABA приділяє увагу, в першу чергу, соціально значущим формам поведінки. При цьому поведінкові аналітики повинні брати до уваги не тільки короткочасні зміни поведінки, але так само враховувати те, як ці зміни можуть вплинути на клієнта, його оточення і на взаємодію між ними.
Альтернативні системи комунікації включають мову жестів, комунікативні книги або планшети на яких дитина вказує на картки, слова або символи, а також електронні посібники з голосовими синхронізаторами.
Холдінг-терапія та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Холдинг-терапія – це психотерапевтична техніка, що включає в себе повторювані процедури холдингу - утримання дитини на руках у батьків до його повного розслаблення (фізичного та емоційного). Психологічним обґрунтуванням такого утримання може бути те, що воно протиставлено звичайній для дитини з аутизмом поведінки, спрямованій на уникнення контакту.
У спеціально відведений час мати бере свою дитину на руки, міцно притискає її до себе. Дитина повинна сидіти у матері на колінах, притиснутою до грудей, так, щоб у матері була можливість подивитися їй в очі. Не послаблюючи обіймів, незважаючи на опір дитини, мати говорить про свої почуття і те, як вона хоче подолати ту чи іншу проблему.
Після сеансу холдингу дитина стає спокійною, розслабленою (іноді після першого холдингу дитина може навіть заснути) або може залишатися досить активною. У будь-якому разі вона починає контактувати з батьками: з’являється прямий погляд в очі, дитина може розглядати обличчя матері так, як ніби бачить його вперше, обмацує його, гладить матір по волоссю.
Тривалість першого сеансу холдингу варіює в межах 1,5 - 4,5 ч (в подальшому до 2 годин).
У процесі холдинг-терапії досягається суттєвий прогрес у розвитку, насамперед, емоційного контакту з близькими людьми. Дитина стає активною в дослідженні навколишнього світу, проявляє інтерес до подій, що відбуваються навколо неї. Вона активніше включається в будь-яку взаємодію, йде на тактильний контакт (дає себе обійняти, потримати на руках), частіше дивиться в очі, частіше звертається з проханням. Мовленнєвий розвиток, як правило, теж прогресує, принаймні, діти частіше намагаються звертатися не криком, а словом. Зменшуються прояви агресії і самоагресії, дитина стає більш спокійним і керованим.
Сенсорна інтеграція та її роль у розвитку мовлення дітей з особливими потребами
Сенсорна інтеграція – це здатність сприймати інформацію за допомогою органів чуттів, поєднувати цю інформацію з іншими відомостями, що зберігаються в пам’яті та фізично діяти відповідно до одержаної інформації.
Для дітей з важкими розумовими, фізичними вадами сенсорна стимуляція набуває форми освітніх занять. Терапевт надає дитині різноманітні смислові збудники: дотикові, пропріоцептивні (система глибинного відчуття), вестибулярні, смакові, нюхові, слухові, зорові і т.п. Робиться це відповідно до перцепційних потреб і можливостей дитини, вживаючи всі засоби, які не викликають почуття дискомфорту. Сенсорна інтеграція стосується переважно тактильного, вестибулярного, пропріоцептивного чуттів.
Основними завданнями сенсорно-моторної інтеграції є:
Надавати дітям різноманітну сенсорну інформацію, щоб сприяти кращому узгодженню роботи їх центральних нервових систем.
Учити дітей гальмувати або модулювати непродуктивну сенсорну інформацію.
Поєднувати стимуляції різних систем.
Важливо уникати порушення протипоказань, які визначаються шляхом ретельного розпитування й обстеження.
Необхідно досягти високої мотивації в дитині й зберегти її. Разом з тим треба підтримувати певний рівень зосередження й не допускати в процесі занять надмірного ентузіазму й хаосу.
1 2 3 4 5