ТОВ самостійно визначає напрями господарської діяльності, на власний розсуд розпоряджається виробленою продукцією й одержаними доходами, з урахуванням своїх економічних інтересів вибирає партнерів, реалізує свою продукцію та надає послуги підприємствам, організаціям і громадянам за цінами і тарифами, що встановлюються ним самостійно або на договірній основі.
Джерелом формування фінансових ресурсів товариства є дохід, одержаний від усіх видів господарської діяльності , передбачених статутом, амортизаційні відрахування , кошти, одержані від продажу майна, цінних паперів, вклади учасників товариства, кредитні ресурси, а також інші надходження, не заборонені законом. Прибуток ТОВ утворюється з надходжень від усіх видів господарської діяльності після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З прибутку від звичайної діяльності до бюджету вносяться передбачені законодавством податки та інші платежі. Чистий прибуток, одержаний після здійснення зазначених платежів, залишається у повному розпорядженні товариства. Воно самостійно визначає форми і розміри оплати праці учасників та найманих працівників. Проте заробітна плата не може бути нижчою за встановлений державою її мінімальний рівень.
ТОВ, які створені в процесі реструктуризації КСП, мали відносно невеликий статутний фонд, що формувався за рахунок майнових паїв засновників, оскільки такі товариства є правонаступниками КСП, в тому числі і їх боргових зобов’язань, то їх статутний фонд збільшувався на вартість майна, яке передавалося цим формуванням для покриття вказаних зобов’язань. Розміри землекористування більшості ТОВ досить великі завдяки оренді земельних паїв колишніх членів КСП. Водночас ТОВ орендують у них і майнові паї. Цими обставинами і зумовлюється необхідність широкого використання цими підприємствами найманої праці.
Припинення діяльності ТОВ може бути здійснене шляхом його реорганізації або ліквідації на тих же засадах, що й інших видів господарських товариств.
Товариство з додатковою відповідальністю, як і товариство з обмеженою відповідальністю, має поділений на частки статутний фонд. Проте його учасники відповідають за борги не лише своїми внесками до статутного фонду, а й додатково — належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них (за умови, коли самих внесків не вистачає для покриття боргів). При цьому установчі документи передбачають межу їх відповідальності. Інші регулюючі норми щодо діяльності товариства з додатковою відповідальністю ідентичні нормам, передбаченим для товариства з обмеженою відповідальністю.
3.2. УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ І ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
Відповідно до ст.50 Закону України "Про господарські товариства" товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
Називаючи цей вид товариства товариством "з обмеженою відповідальністю", законодавець не має на увазі обмеження відповідальності товариства як суб'єкта господарського права (юридичної особи) якимись певними розмірами майна або грошових коштів (наприклад, лише розміром статутного фонду). Насправді йдеться про обмеження відповідальності учасників товариства, які несуть її в межах своїх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з обмеженою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статутний фонд, розмір якого повинен становити не менше суми, еквівалентної 625 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент створення товариства.
Однією з особливостей змісту установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю є те, що вони, крім відомостей, загальних для всіх видів господарських товариств, повинні містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення ними вкладів.
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збори учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. До компетенції зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства затвердження звітів про їх виконання;
2) внесення змін до статуту товариства;
3) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;
4) затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;
5) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, представництв, затвердження їхніх статутів та положень;
6) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посад товариства;
7) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів то визначення його організаційної структури;
8) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками де вкладів;
9) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
10) виключення учасника з товариства;
11) визнання умов оплати праці службових осіб товариства;
12) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує статуті товариства;
13) прийняття рішення про припинення діяльності товариства. Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бути вирішені інші питання[3, c. 63-65].
Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори його учасників.
У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.
Компетенція виконавчого органу товариства з обмеженою відповідальністю, порядок ухвалення ним рішень і порядок вчинення дій від імені товариства встановлюються цим Кодексом, іншим законом і статутом товариства.
До виключної компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю належить:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження його планів і звітів про їх виконання;
2) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу;
3) створення та відкликання виконавчого органу товариства;
4) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів;
5) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства;
6) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;
7) виключення учасника із товариства;
8) прийняття рішення про ліквідацію товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.
Статутом товариства і законом до виключної компетенції загальних зборів може бути також віднесене вирішення інших питань.
Питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу товариства.
Черговість та порядок скликання загальних зборів встановлюються статутом товариства і законом.
3.3. УДОСКОНАЛЕННЯ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ТОВАРИСТВ З ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
Товариством з додатковою відповідальністю визнається засноване однією або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом. Учасники цього товариства несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном в однаковому для всіх розмірі, кратному до вартості внесених ними вкладів, який визначається статутом. До товариства з додатковою відповідальністю застосовують правила Цивільного кодексу України про товариства з обмеженою відповідальністю — якщо інше не передбачено установчими документами товариства.
Повні товариства та товариства з додатковою відповідальністю в Україні мало поширені, вони створюються, як правило, лише за умови вимоги законодавства при здійсненні певного виду господарської діяльності. Так, відповідно до законодавства, незалежним фінансовим посередником, який має право надавати гарантії митним органам при митному оформленні товарів, що ввозяться в Україну, може бути тільки уповноважена Державною митною службою особа, створена в організаційно-правовій формі повного чи командитного товариства. Декрет Кабінету Міністрів «Про довірчі товариства» від 17.03.93 р. вимагає обов'язковою для довірчих товариств організаційно-правову форму товариства з додатковою відповідальністю. Займатися страховою діяльністю, виступаючи як страховник, можуть тільки фінансові підприємства, створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств та товариств з додатковою відповідальністю.
На сьогодні в Україні діє 2013 повних товариств, 721 товариство з додатковою відповідальністю, 762 командитних товариств (за статистичними даними на 01.01.2002 р.). Учені прогнозують розширення сфер діяльності, де законодавець обумовлюватиме аналогічні вимоги і результатом цього стане швидке збільшення кількості повних, командитних та товариств з додатковою відповідальністю. Діючі зазначені товариства у своїй практичній діяльності зустрічаються з проблемами, які потребують негайного вирішення, що свідчить про актуальність удосконалення законодавства в даній сфері правовідносин.
Дослідженнями в цьому напрямі займалися Є. Кібенко, О. Вінник, І. Кучеренко, О. Слепцова, Т. Кашаніна та багато інших учених, але вдалі теоретичні розробки не завжди знаходять належне застосування в практичній діяльності господарських товариств, а з прийняттям Господарського та Цивільного кодексів України необхідність удосконалення законодавства про повні товариства та товариства з додатковою відповідальністю набуває нового якісного підходу, який потребує звернення до досвіду держав далекого зарубіжжя, а також держав близьких до нас за соціально-економічним, культурним і правовим становищем.
Одним із питань, яке необхідно вирішити, регулювання порядку виходу учасника із повного товариства, зокрема, визначення належної суми виплати. Закон України «Про господарські товариства» використовує поняття -«частка учасників» тільки при регулюванні порядку уступки частки, успадкуванні частки і виділення частки за вимогою кредитора .В інших випадках при визначенні порядку розрахунків з учасниками застосовується поняття «внесок». Так, у разі виходу або виключення учасника йому повертають вартість внеску згідно з балансом, складеним на день виходу учасника, і частину прибутку, отриманого товариством протягом даного року. Це викликає певні труднощі на практиці, оскільки учасники, які виходять з повного товариства, претендують не тільки на повернення сплаченого ними внеску, а й на частину збільшеного в ході діяльності товариства майна. При цьому законодавець не надає учасникам повного товариства права закріплювати в засновницьких документах інший порядок розрахунків при виході учасників із товариства. Такий підхід викликає критику суб'єктів господарювання при створенні повних товариств.
З метою задоволення практичних потреб господарюючих суб'єктів прийнято Цивільний кодекс України, який передбачає інший підхід, зокрема, у ст. 130 «Розрахунки у разі виходу, виключення з повного товариства» вказується, що учаснику виплачують вартість частини майна товариства пропорційно частці його у складеному капіталі товариства, якщо інше не встановлено засновницьким договором. Передбачене регулювання вирішує лише частину проблем, що виникають на практиці. У ході господарської діяльності повні та товариства з додатковою відповідальністю мають таку проблему, як визначення поняття «майно», частка в якому підлягає зверненню у випадку виходу учасника або у інших передбачених законом випадках. Ані Закон України «Про господарські товариства», ані прийняті Цивільний та Господарський кодекси не містять визначення поняття майна у випадках правового регулювання розрахунків з учасниками товариства, що є необхідним, оскільки поняття майна в законодавстві має кілька значень, а саме: майно як сукупність речей (основні та оборотні фонди, а також інші цінності, вартість яких відображується на самостійному балансі) і як сукупність прав та обов'язків певної особи, що характеризують її майнове становище. До складу майна в останньому випадку слід включати речі, активи підприємства, а також борги (пасиви) суб'єкта господарювання.
ВИСНОВКИ
Товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Учасники товариства з обмеженою відповідальністю не відповідають за його зобов’язаннями і несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах вартості своїх вкладів.
Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов’язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.
Найменування товариства з обмеженою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова “товариство з обмеженою відповідальністю”.
Товариством з додатковою відповідальністю є товариство, засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом.
Учасники товариства з додатковою відповідальністю солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями своїм майном у розмірі, який встановлюється статутом товариства і є однаково кратним для всіх учасників до вартості внесеного кожним учасником вкладу. У разі визнання банкрутом одного з учасників його відповідальність за зобов’язаннями товариства розподіляється між іншими учасниками товариства пропорційно їх часткам у статутному капіталі товариства.
Найменування товариства з додатковою відповідальністю має містити найменування товариства, а також слова “товариство з додатковою відповідальністю”.
До товариства з додатковою відповідальністю застосовуються положення цього Кодексу про товариство з обмеженою відповідальністю, якщо інше не встановлено статутом товариства і законом.
Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлюється законом. При перевищенні цієї кількості товариство з обмеженою відповідальністю підлягає перетворенню на акціонерне товариство протягом одного року, а зі спливом цього строку — ліквідації у судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі.
Товариство з обмеженою відповідальністю не може мати єдиним учасником інше господарське товариство, учасником якого є одна особа.
Особа може бути учасником лише одного товариства з обмеженою відповідальністю, яке має одного учасника.
Якщо товариство з обмеженою відповідальністю засновується кількома особами, ці особи у разі необхідності визначити взаємовідносини між собою щодо створення товариства укладають договір у письмовій формі, який встановлює порядок заснування товариства, умови здійснення спільної діяльності щодо створення товариства, розмір статутного капіталу, частку у статутному капіталі кожного з учасників, строки та порядок внесення вкладів та інші умови.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
Амірова Ю. Товариство з обмеженою відповідальністю: переваги і недоліки //Економіка. Фінанси. Право. - 2005. - № 3. - C. 20-22
Вінник О. Закрите акціонерне товариство і товариство з обмеженою відповідальністю:порівняльна характеристика і проблеми вдосконалення правового регулювання //Предпринимательство, хозяйство и право. - 2007. - № 8. - C. 3-7
Гулик А. Товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю//Бухгалтерія. - 2004. - 26 січня. - C. 60-65
Єфімов О. Статутний фонд товариства з обмеженою відповідальністю (проблеми права та бухгалтерського обліку)/ О.Єфімов //Вісник податкової служби України. - 2003. - № 3. - C. 44-48
Зразки цивільно-правових документів: Науково-практичний посібник / Юрій Виштак, Алла Климик, Ірина Клімагіна та ін.; За ред. Віталія Кузнєцова,. - К. : Істина, 2006. - 709 с.
Кобилянський В. Товариство з обмеженою відповідальністю у нових Кодексах //Все про бухгалтерський облік. - 2005. - 3 лютого. - C. 37-38
Панченко М. Цивільне право України: Навчальний посібник/ Микола Панченко,. - К.: Знання , 2005. – 583 с.
Силенко Л. Цивільне право України: Навчальний посібник/ Людмила Михайлівна Силенко. - К.: Алерта. – 2004. - Ч. 1. - 2004. - 327 с.
Статут товариства з обмеженою відповідальністю //Юридичний Вісник України. - 2004. - 24-30 червня
Супрун О. Адаптація внутрішньогосподарського механізму товариств з обмеженою відповідальністю до ринкових умов/ О. Супрун //Економіка АПК. - 2003. - № 11. - С.80-86
Установчий договір товариства з обмеженою відповідальністю //Юридичний Вісник України. - 2003. - 24-30 травня
Харитонов Є. Цивільне право України: Підручник/ Є. О. Харитонов, О. В. Старцев. - 2-ге вид. пе-ре-роб. і доп.. - К.: Істина, 2007. - 815 с.
Хєда С. Особливості правового положення товариства з обмеженою відповідальністю //Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 9. - C. 51-53.
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник/ Віктор Співак,; Ред. І. А. Бірюков, Ю. О. Заіка. - К.: КНТ, 2006. - 477 с.
Цивільне право України: Навчальний посібник/ Ю. В. Білоусов, С. В. Лозінська, С. Д. Русу та ін.; За ред. Р. О. Стефанчука; М-во освіти і науки України. - К.: Прецедент, 2005. - 448 с.
Шеремет О. Правове положення повних товариств та товариств з додатковою відповідальністю // Підприємництво, господарство і право. - 2003. - № 11. - С. 17-20.
1 2 3