Правовий статус, аналогічний статусу товариства з обмеженою відповідальністю, має товариство з додатковою відповідальністю. Особливість його (і головна відмінність від товариства з обмеженою відповідальністю) полягає в тому, що учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника.Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.
2. ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ПОЛОЖЕННЯ ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ТА ДОДАТКОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
2.1. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВА ФОРМА ТОВ В ЗАРУБІЖНИХ КРАЇНАХ
Організаційно-правова форма ТОВ, що вперше виникла в Німеччині (Закон від 29 квітня 1892 p.), виявилася настільки вдалою для організації підприємств середнього бізнесу, що поступово набула поширення в багатьох країнах. Так, ТОВ є найпоширенішою формою ведення діяльності будь-яких підприємств у ФРН (зокрема, переважна кількість дочірніх підприємств іноземних компаній створюються у ФРН у формі GmbH, тобто ТОВ, а не у формі акціонерного товариства, а також підприємств малого та середнього бізнесу у Франції та останнім часом в Україні.
Що стосується США, то до 1990 р. законодавство лише двох штатів надавало можливість створювати ТОВ. На сьогодні усі штати прийняли закони про ТОВ, а ця організаційно-правова форма провадження діяльності набуває все більшого поширення через вигідне поєднання атрибутів корпорації та партнерства. До 1995 р. не існувало примірного закону про ТОВ, на якому ґрунтувалися б закони штатів, а у липні 1997 р. лише чотири штати прийняли такий закон. Отже, законодавство про ТОВ варіює від штату до штату, хоча багато положень штатних законів про ТОВ є подібними.
ТОВ визнаються юридичними особами та поряд з акціонерними товариствами виступають як втілення інституту юридичної особи. Ця організаційно-правова форма поєднує в собі ознаки акціонерного товариства (концепція обмеження ризику учасників) та повного товариства (спрощена процедура формування, структура управління, оподаткування тощо). ТОВ набуло великої популярності насамперед через концепцію обмеженості ризику учасника, яка полягає в тому, що учасники несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства лише у межах вартості своїх вкладів до статутного фонду товариства. Так, згідно з німецьким законодавством, з одного боку, учасника GmbH не може бути примушено нести відповідальність, що перевищує розмір його вкладу. З іншого боку, учасники французького S.A.R.L. можуть відповідати за зобов'язаннями товариства поза межами своїх вкладів, але виключно, якщо вони погодилися нести необмежену відповідальність (шляхом видачі гарантії), або якщо учасника, який одночасно обіймав посаду директора, буде визнано судом винним у банкрутстві товариства. Законодавство США та деяких інших країн також не виключає необмежену відповідальність учасників у виняткових випадках (доктрина підняття корпоративного покриву).
Хоча принцип обмеження ризику є характерним і для акціонерного товариства, існують певні особливості, які роблять ТОВ привабливішим для інвесторів, особливо, якщо вони не потребують залучення значних фінансових ресурсів. Наприклад, процедура створення ТОВ є набагато простішою та менш тривалою. До того ж законодавство, що регламентує ТОВ, містить більше диспозитивних норм, ніж акціонерне законодавство. Для створення ТОВ вистачає лише одного учасника, в той час, як акціонерне товариство у Франції та ФРН не може бути створене одним акціонером, при цьому у Франції взагалі кількість акціонерів не може бути меншою семи. Окрім того, законодавчо встановлено мінімальний розмір статутного капіталу для ТОВ, який набагато менший, ніж для акціонерного товариства.
Законодавство США створило додатковий стимул для обрання ТОВ (особливо на початку діяльності), який полягає в тому, що ТОВ оподатковується як партнерство, тобто не сплачує податок на прибуток. Замість цього окремо оподатковується кожний учасник, що іноді є визначальним для іноземних інвесторів при освоєнні американського ринку, адже ставки податку для учасників є майже вдвічі меншими, ніж для корпорації. Для того щоб оподатковуватися як партнерство, ТОВ має відповідати лише чотирьом із шести ознак корпорації: 1) учасники; 2) провадження діяльності з метою отримання прибутку; 3) обмежена відповідальність; 4) централізоване управління; 5) безстроковість існування; 6) необмежене відчуження часток. Найпростіше уникнути двох останніх ознак.
2.2. СТАТУТНИЙ ФОНД ТОВ І ТЗДВ
Статутний фонд ТОВ складається з часток, хоча відповідно до законодавства США частки учасників можуть визнаватися цінними паперами. В цьому разі при продажу такої частки учасник зобов'язаний виконати вимоги штатного та федерального законодавства про цінні папери.
Законодавець переважно встановлює імперативну норму, що надає учаснику право в будь-який час вийти з ТОВ. Однак законодавство деяких штатів США дає можливість учасникам передбачати в договорі управління заборону на вихід учасника з ТОВ. На нашу думку, доцільно надати таке право і учасникам українського ТОВ, оскільки вихід учасника може мати негативні наслідки для товариства (спричинити нестачу коштів тощо).
Одним із недоліків ТОВ у Франції та ФРН порівняно з акціонерним товариством є те, що його статутний фонд повинен бути повністю сформований на момент реєстрації. В Україні на момент реєстрації кожен учасник повинен внести принаймні 30 % вартості свого вкладу (50 % за новим Цивільним кодексом України), що позбавляє ТОВ цього недоліку (ст. 52 Закону України «Про господарські товариства»). Великим недоліком ТОВ в Україні, порівняно з французькими S.A.R.L. та німецькими GmbH, є можливість виключення з товариства учасника, який систематично не виконує чи виконує неналежним чином свої обов'язки та своїми діями перешкоджає досягненню мети товариства (ст. 64 Закону України «Про господарські товариства»).
При цьому законодавець не встановлює стандартів для визначення, що є неналежним виконанням обов'язків, а також не містить положення, що визначало б, яку компенсацію виключений учасник має отримати. Це дещо суворе положення є даниною поширеній в Україні проблемі учасників (акціонерів), які не виконують свої обов'язки перед товариством. Однак незвична природа цього права та відсутність керівництва з його впровадження є потенційною підставою для судового спору без адекватних стандартів його вирішення. Таке становище може бути не на користь іноземним інвесторам, тому, на нашу думку, ст. 64 Закону України «Про господарські товариства» слід виключити.
Чинне українське та німецьке законодавство не обмежує кількість учасників ТОВ. Однак відповідно до ч. 1 ст. 141 нового Цивільного кодексу України законом може встановлюватися максимальна кількість учасників ТОВ. У разі перевищення встановленої законом кількості учасників товариство підлягає перетворенню в акціонерне товариство протягом одного року, а по закінченні цього терміну - ліквідації в судовому порядку, якщо кількість його учасників не зменшиться до встановленої межі. Французьке законодавство встановлює, що якщо кількість учасників S.A.R.L. перевищує 50 осіб, то воно має два роки для зменшення кількості учасників, оскільки в іншому випадку таке товариство буде автоматично ліквідовано.
Цікавим є факт обмеження французьким та американським законодавством терміну існування ТОВ. Так, строк існування S.A.R.L. не може перевищувати 99 років, а законодавство деяких штатів встановлює тридцятирічний строк функціонування товариства.
Установчими документами ТОВ є установчий договір (Франція), або статут (ФРН), або установчий договір і статут (на сьогодні Україна). Закон України «Про господарські товариства» зобов'язує включати до статуту та установчого договору однакові по суті відомості, наприклад, про розмір статутного капіталу, розмір часток учасників. Це дублювання не є об'єктивно необхідним. Така точка зору знайшла підтвердження в новому Цивільному кодексі України, який визнав статут єдиним установчим документом ТОВ, а договір про заснування товариства - договором про спільну діяльність зі створення ТОВ, який не обов'язково подавати до органу державної реєстрації.
ТОВ набуває прав юридичної особи з моменту реєстрації у відповідному державному органі (державній адміністрації, торговому чи судовому реєстрі тощо).
Цікавими є положення німецького законодавства, які передбачають, що з моменту затвердження статуту GmbH вважається створеним. Це означає, що фактично воно може вчиняти певні дії й до державної реєстрації, оскільки до нього застосовується законодавство про GmbH та положення статуту (окрім тих, що поширюються виключно на зареєстровані товариства). Засновники відповідають за зобов'язаннями товариства, які виникли протягом періоду між створенням та реєстрацією, але лише в межах їх внесків до статутного фонду. Якщо засновники не зареєструють товариство, тоді згідно з судовою практикою їхня відповідальність може бути необмеженою.
Термін державної реєстрації ТОВ відрізняється в різних країнах. Так, у США ТОВ можуть бути зареєстровані за один-два дні, в Україні цей термін становить п'ять робочих днів з моменту подання документів, а в ФРН він взагалі законодавчо не визначений і залежить від завантаженості суду. Переважно з моменту подання документів та реєстрації GmbH проходить близько шести тижнів, хоча реєстраційний процес може зайняти набагато більше часу, якщо суддя виявить будь-які проблеми і надасть засновникам час для їх вирішення. Оскільки суд зазвичай отримує висновок промислової палати щодо найменування товариства, з метою прискорення реєстраційного процесу засновникам доцільно з'ясувати з промисловою палатою найменування GmbH до нотаріального засвідчення статуту.
Вищим органом управління ТОВ є збори учасників. З переважної більшості питань рішення на зборах учасників приймають простою більшістю голосів. В основному учасники приймають рішення переважно на зборах. Однак законодавство України, ФРН та Франції дозволяє за певних умов (переважно шляхом передбачення в статуті) приймати рішення методом опитування, що полегшує процедуру прийняття рішень, оскільки при цьому не потрібно скликати збори учасників. Особливо актуальним це є для України, тому що згідно зі ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» учасники повинні бути повідомлені про збори принаймні за ЗО днів, що унеможливлює оперативне прийняття рішень. Слід зазначити, що відповідно до законодавства ФРН та Франції збори учасників вважаються дійсними навіть у випадку неналежного скликання або усного повідомлення про збори, якщо на таких зборах були присутні всі учасники.
Законодавство ФРН передбачає, що за бажанням учасників статутом GmbH може бути передбачена можливість створення ради директорів (спостережної ради), компетенція якої визначається статутом та є подібною до компетенції ради директорів акціонерного товариства. Оскільки закон надає можливість скликати збори учасників стільки разів, скільки це передбачено статутом, а компетенція зборів учасників законодавчо не обмежена, немає сенсу створювати раду директорів, особливо якщо в ТОВ незначна кількість учасників.
Виконавчим органом ТОВ може бути як одноособовий орган (директор), так і колегіальний. Слід звернути увагу на те, що в усіх країнах, які розглядаються, директор, в принципі, уособлює товариство у відносинах з третіми особами. Так, навіть якщо в статуті ТОВ учасники обмежать повноваження директора, всі угоди, укладені ним з перевищенням повноважень від імені товариства, все одно матимуть обов'язкову силу для ТОВ, якщо тільки треті особи не знали про існуючі обмеження. Єдиним засобом захисту товариства від сваволі директора в таких випадках є передбачена законодавством можливість відшкодування в судовому порядку шкоди, спричиненої директором товариству. Саме тому учасники ТОВ, як і акціонери в акціонерному товаристві, повинні мати законодавчо закріплене право на доступ до фінансової інформації та документації. Отже, на нашу думку, до Закону України «Про господарські товариства» слід внести окрему статтю щодо права учасників на інформацію, при цьому чітко та недвозначно визначивши обсяг такої інформації.
Закони про ТОВ більшості штатів США та ФРН надають право передавати повноваження з управління поточними справами товариства управляючому (який може бути юридичною особою) замість формальної структури управління. Таку можливість доцільно запровадити і в національному законодавстві, оскільки така конструкція управління може виявитися привабливою для корпоративних іноземних інвесторів.
Аналіз наведених проблем дає підстави для загального висновку про те, що законодавство України, яке регламентує ТОВ, потребує подальшого удосконалення. Доцільно було б законодавчо закріпити можливість визнання дійсними неналежно скликаних зборів учасників у випадку присутності на них усіх учасників. Також заслуговує на увагу надана німецьким законодавством можливість функціонування ТОВ протягом періоду між створенням та реєстрацією. Слід зазначити, що законодавство України містить багато прогресивних положень (наприклад, досить простий процес реєстрації), однак необхідно удосконалити порядок їх впровадження.
3. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА ТА ПОРЯДОК УПРАВЛІННЯ ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ І ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
3.1. ПРАВОВИЙ РЕЖИМ МАЙНА ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ І ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
Товариство з обмеженою відповідальністю — це таке товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність лише в межах їх вкладів (часток). При заснуванні даного товариства, за чинним законодавством України, створюється статутний фонд розміром не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам (станом на січень 2002 р.), за рахунок вкладів його учасників, причому не менше 30 % вказаного в установчих документах вкладу кожен учасник має внести до моменту реєстрації ТОВ, а решту вкладу — не пізніше року з дати такої реєстрації.
Засновниками (учасниками) товариства з обмеженою відповідальністю, що створилися на базі КСП, стали колишні члени цих підприємств у кількості, як правило, до 15 чоловік. Учасниками товариства, крім фізичних осіб, можуть бути і юридичні особи. Трудова участь учасників ТОВ у його виробничій та інших видах діяльності не є обов’язковою.
Важливо зазначити, що учасник ТОВ може поступитися своїм вкладом або його частиною іншому (іншим) учасникові за його згодою або третій особі, якщо це передбачено статутом. У цьому випадку відбувається одночасний перехід до такої особи всіх прав та обов’язків, що належали учаснику, який поступився своєю часткою.
Учасник ТОВ за власним бажанням може вийти з його складу. При цьому йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді, а також належна частка прибутку, одержаного товариством у поточному році до моменту виходу такого учасника з товариства. Учасники товариства мають право брати участь в управлінні товариством, розподілі прибутку й отриманні дивідендів пропорційно вкладу кожного з них у формування статутного фонду. Водночас вони повинні дотримуватися вимог статуту товариства, правил внутрішнього розпорядку та виконувати рішення зборів учасників товариства і розпорядження дирекції. Учасник ТОВ може бути виключений з товариства за одностайною згодою всіх учасників за умови, якщо він систематично не виконує своїх обов’язків щодо товариства або своїми діями перешкоджає досягненню його цілей.
При створенні ТОВ на базі КСП нерідко в статутах таких товариств передбачені так звані асоційовані учасники. Це — фізичні особи, які здали в оренду товариству свої земельні і майнові паї. Їм надається можливість брати участь у зборах учасників ТОВ з правом дорадчого голосу . За рішенням зборів учасників ТОВ асоційованим учасникам може надаватися соціальна допомога в різних формах. Їм також надається перевага порівняно з іншими громадянами при найнятті на роботу в товариство.
Вищим органом управління ТОВ є збори учасників, які скликаються не рідше двох разів на рік, а виконавчим — дирекція на чолі з генеральним директором або одноособовим директором. Важлива особливість управління ТОВ полягає у тому, що учасники товариства при прийнятті відповідних рішень мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному фонді. До виключної компетенції зборів учасників товариства належить визначення основних напрямів діяльності товариства, внесення змін до його статуту, обрання голови товариства. Функціями голови товариства є ведення зборів учасників товариства й організація ведення протоколу зборів, скликання зборів учасників товариства відповідно до передбаченої статутом періодичності, надання учасникам товариства для ознайомлення книги протоколів зборів за їх вимогою, скликання позачергових зборів за вимогою учасників, які володіють у сукупності більш як 20 відсотками голосів. Голова товариства не має права втручатися в діяльність виконавчого органу ТОВ.
Діяльність виконавчого органу контролює ревізійна комісія, яка обирається загальними зборами з числа учасників товариства.
Майно ТОВ становлять основні фонди та оборотні засоби, інші цінності, вартість яких відображена у балансі даного підприємства. Товариство є власником майна, а також землі, переданих йому учасниками у власність, виробленої продукції, одержаних доходів і іншого майна та землі, набутих у процесі господарської діяльності. Для покриття можливих збитків ТОВ створює резервний фонд в розмірі не менше 25 % від статутного фонду. Товариство за рішенням зборів учасників за рахунок відрахувань від чистого прибутку може створювати фонд матеріального заохочення, дивідендний фонд, фонд соціального розвитку та інші фонди, встановлювати їх розміри, порядок формування і використання.
ТОВ набуває права власності на землю в разі купівлі земельних ділянок (після закінчення мораторію на продаж земельних ділянок 1.01.2005 р.) або придбання їх на підставі інших цивільно-правових угод. У своїй діяльності воно використовує, крім власної землі, орендовані земельні паї (ділянки) у фізичних та юридичних осіб.
1 2 3