Національний транспортний університет
Автомеханічний факультет
Індивідуальне комплексне завдання
з навчальної дисципліни
«Сучасні системи управління роботоздатністю транспортних засобів»
на тему: «Порядок перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом»
Виконала:
магістр 1 року навчання
група АА-1-2м
Ільченко Каріна
Київ – 2020
ЗМІСТ
ВСТУП
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ПАСАЖИРСЬКИХ І ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ
1.1 Організація обстеження та облаштування маршрутів, що плануються для відкриття
1.2 Складання розкладу руху
1.3 Виконання підготовчої інформаційної роботи перед відкриттям маршруту
1.4 Підготовка та проведення обстеження пасажиропотоків
СТУПІНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ НАДІЙНОСТІ ТА ЯКОСТІ ПАСАЖИРСЬКИХ І ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Автомобільний транспорт (АТ) є компонентом транспортної системи України, що виконує ключову роль в розвитку основних галузей промисловості і підвищенні якості життя громадян.
Головними завданнями автотранспортних підприємств і організацій, що знаходяться на території України, є повне задоволення потреб народного господарства і населення в автомобільних перевезеннях, виконання планів перевезень автомобільним транспортом вантажів і пасажирів, регулярність пасажирського автосполучення, забезпечення збереження вантажів, що перевозяться, та своєчасної доставки їх у пункти призначення.
Автотранспортні підприємства і організації, а також міністерства, відомства, підприємства, організації та установи - вантажовідправники і вантажоодержувачі зобов'язані при перевезеннях вантажів суворо дотримувати державних інтересів і забезпечувати повне і ритмічне виконання плану перевезень, раціональне використання рухомого складу, безпеку руху автомобілів і максимальне скорочення транспортних витрат у народному господарстві.
Одним з напрямів комплексного вирішення нагальних проблем АТ в Україні є передусім підвищенні надійності і якості функціонування транспортної системи. Поточну оцінку забезпечення надійності та якості доставки АТ пасажирів і вантажів, істотно ускладнюють індикатори розвитку транспортної системи країни, відображені в Транспортній стратегії.
Нормування надійності на АТ в даний час не проводиться, в звітностях підприємств автомобільного транспорту (ПАТ) відсутні критерії, що характеризують безвідмовність їх роботи. Також не визначається надійність та якість доставки замовниками транспортних послуг. Зазначене підлягає ретельному аналізу чинних насьогодні стандартів надійності та якості, виявлення їх ролі в транспортній системі України, впорядкування та удосконалення на цій основі стратегій та технологій пасажирських і вантажних перевезень.
Дана проблема в тому або іншому ступені відображена в роботах вітчизняних і закордонних вчених: М.Г. Босняка, Є.І. Зайцева, В.М. Курганова, О.М. Половко, U. Marlin, B. Neil та ін., але її системні дослідження в Україні відсутні.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЗДІЙСНЕННЯ ПАСАЖИРСЬКИХ І ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ
Організація обстеження та облаштування маршрутів, що плануються для відкриття
Організація обстеження та облаштування маршрутів, що плануються для відкриття, покладається на організаторів пасажирських перевезень автомобільним транспортом загального користування та передбачає:
вивчення попиту населення на перевезення шляхом опитування чи обстеження пасажиропотоків на існуючій транспортній мережі або на окремих маршрутах чи ділянках автобусних маршрутів загального користування;
обстеження доріг та визначення заходів, необхідних для облаштування (дооблаштування) маршрутів для безпечних перевезень пасажирів;
складання розкладів руху;
виготовлення, узгодження та затвердження схеми автобусного маршруту.
Вивчення попиту населення на перевезення здійснюється шляхом:
розповсюдження, збирання і опрацювання анкет;
використання та аналізування звернень юридичних і фізичних осіб;
обстеження пасажиропотоків.
Обстеження пасажиропотоків забезпечується відповідними організаторами пасажирських перевезень.
Для вивчення попиту чи визначення рівня забезпечення потреб населення послугами пасажирського автомобільного транспорту, удосконалення маршрутної мережі, оптимізації структури рухомого складу, визначення і обґрунтування тарифів на перевезення використовуються табличний, обліковий та візуальний методи обстеження пасажиропотоків.
Алгоритми обробки інформації про пасажиропотоки передбачають визначення пасажиропотоків на автобусних маршрутах за рейсами, за маршрутом у цілому, за годинами доби, а також у разі додаткової потреби моделювання вихідної інформації - із застосуванням засобів обчислювальної техніки.
Табличний метод застосовується для обстеження пасажиропотоків на найбільш завантажених маршрутах, де визначається кількість пасажирів, які на зупинках ввійшли до автобуса та вийшли з нього. Цей метод застосовується на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування.
Обліковий метод визначення початкових та кінцевих пунктів поїздки пасажирів застосовується для оброблення відомостей про продані на кожен рейс квитки із систематизацією цієї інформації та з подальшим моделюванням пасажиропотоків. Цей метод застосовується на міжміських автобусних маршрутах загального користування.
Візуальний метод обстеження пасажиропотоків проводиться шляхом візуального визначення рівня наповнюваності автобусів у години "пік" на визначених організатором пасажирських перевезень чи автомобільним перевізником найбільш завантажених зупинках маршруту та (або) у пунктах пересадок на інші маршрути.
Результати обстеження за візуальним методом використовуються для вивчення та удосконалення надалі розкладу руху та схеми маршруту на діючому автобусному маршруті загального користування.
Обстеження пасажиропотоків здійснюється:
комплексно - на всіх міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування не менше ніж один раз на три роки;
вибірково - на міських, приміських, міжміських автобусних маршрутах загального користування, якщо пасажиропотоки зазнають значних змін;
коригувально - на будь-якому маршруті через чотири місяці після його відкриття.
Перед відкриттям міського, приміського, міжміського внутрішньо- обласного та міжобласного автобусних маршрутів відповідний організатор перевезень створює комісію за участю представників Укртрансбезпеки (її територіальних органів), Державтоінспекції, відповідних дорожньо-експлуатаційних організацій (за згодою). Комісія здійснює обстеження доріг та дорожніх об’єктів, на підставі якого складає акт про готовність автобусного маршруту до відкриття із зазначенням дати його відкриття і здійснення пробного рейсу за участю представника відповідного організатора пасажирських перевезень.
За наявності недоліків комісія зазначає в акті строки їх усунення і відповідальних за це осіб. У цьому разі автобусний маршрут відкривається з урахуванням строків усунення недоліків, зазначених в акті.
Обстеження доріг та дорожніх об’єктів проводиться з метою визначення відповідності стану, типу покриття і ширини проїзної частини дороги та узбіч, горизонтальних і вертикальних радіусів кривих, поздовжніх ухилів, видимості та облаштування доріг, а також залізничних переїздів вимогам Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року № 198, ДСТУ 3587-97 "Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану".
Відповідно до вимог щодо обладнання дорожніх об’єктів на автобусних маршрутах загального користування передбачається наявність:
майданчиків для розвороту та короткострокової стоянки автобусів у початкових і кінцевих пунктах міських та приміських автобусних маршрутів;
посадкових майданчиків, павільйонів, а також залежно від розміру пасажиропотоку - автостанцій на зупинках приміських і міжміських автобусних маршрутів.
У разі потреби в дообладнанні дорожніх об’єктів на автобусному маршруті одночасно зі схемою маршруту розробляється план заходів щодо їх облаштування з обумовленням строку виконання робіт.
Зупинки на міських автобусних маршрутах загального користування повинні розташовуватись поблизу житлових масивів, культурно-побутових закладів, торговельних комплексів, місць масового відпочинку населення, залізничних станцій, річкових і морських портів, аеропортів, станцій метрополітену тощо.
При розміщенні зупинок на вулично-дорожній мережі повинні забезпечуватись:
зручний і безпечний підхід до основних об’єктів, які масово відвідують громадяни;
якнайменше зниження пропускної здатності міської вулиці (дороги);
якнайменші взаємні перешкоди між різними видами міського транспорту;
зручність під час пересадки з одного виду міського транспорту або маршруту на інший;
безпека дорожнього руху.
У місцях перетину, відгалуження або збіжності автобусних маршрутів загального користування розміщення зупинок повинно забезпечувати зручність пересадок, а також зручність користування маршрутами одного напрямку.
У місцях перетину автобусних маршрутів загального користування зупинки розміщуються так, щоб пасажири не перетинали проїзної частини вулиці (дороги).
Розміщення автобусних зупинок біля перехрестя вулиць і доріг допускається у виняткових випадках, якщо:
біля перехрестя знаходиться великий масово відвідуваний громадянами об’єкт або вхід до підземного пішохідного переходу;
резерв пропускної здатності проїзної частини вулиці (дороги) до перехрестя більший, ніж за ним;
час, який пасажири витрачають на пересадку, значно скорочується;
поряд з перехрестям розпочинається під'їзд до мосту, естакади, тунелю, шляхопроводу або знаходиться залізничний переїзд.
На посадкових майданчиках не повинно бути зелених насаджень, кіосків та інших об’єктів і споруд (крім кіосків для продажу проїзних квитків та навісів або павільйонів для пасажирів), які б створювали перешкоди нормальному функціонуванню зупинки.
Винятком є посадкові майданчики, які розміщуються на тротуарах або розподільних смугах між ними та проїзною частиною, де ростуть дерева.
1.2 Складання розкладу руху
Розклад руху є необхідною частиною організації перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.
Розклад руху автобусів розробляється відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 07 травня 2010 року № 278 "Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 408/17703.
Розклад руху розробляється:
зведений - для міських, приміських, міжміських маршрутів загального користування - у формі таблиць. У ньому зазначається час відправлення автобусів з початкового, проміжних пунктів та прибуття до кінцевого пункту і, аналогічно, у зворотному напрямку;
автостанційний - на приміських, міжміських та міжобласних (для кінцевих і проміжних пунктів маршрутів). У ньому зазначаються час прибуття та відправлення з початкового і проміжних пунктів, прибуття до кінцевого пункту, тривалість зупинок та всього рейсу.
Виготовлення та узгодження схем автобусного маршруту загального користування здійснюються відповідно до вимог наказу Міністерства транспорту та зв’язку України від 07 травня 2010 року № 278 "Про затвердження Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 червня 2010 року за № 408/17703.
1.3 Виконання підготовчої інформаційної роботи перед відкриттям маршруту
До початку здійснення перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, що відкривається, організатору пасажирських перевезень попередньо необхідно:
скоординувати розклад руху автобусів на маршруті з іншими автобусними маршрутами, а також з розкладами руху інших видів пасажирського транспорту;
провести в установленому законодавством порядку конкурс на визначення автомобільних перевізників для роботи на автобусному маршруті загального користування;
забезпечити на автобусних маршрутах загального користування контроль за рухом автобусів.
Кожному маршруту відповідним організатором пасажирських перевезень у межах його повноважень присвоюється номер.
Автобусні маршрути загального користування повинні мати єдину нумерацію:
міські - у межах міста;
приміські і міжміські, що не виходять за межі території Автономної Республіки Крим, області - відповідно в межах Автономної Республіки Крим, області;
міжміські і приміські, що виходять за межі території області, - у межах України.
На міжміських і приміських автобусних маршрутах загального користування, що виходять за межі території області, номери присвоюються кожному рейсу автобуса (окремо в прямому і зворотному напрямках).
Номер і назва автобусного маршруту загального користування, що відкрився, у встановленому законодавством порядку вносяться до відповідного реєстру автобусних маршрутів організатором пасажирських перевезень на цьому маршруті.
Про відкриття, закриття маршруту та зміни розкладу руху на відповідних автобусних маршрутах загального користування повідомляється через оголошення в автобусах, на автобусних зупинках та на автостанціях.
1.4 Підготовка та проведення обстеження пасажиропотоків
З використанням табличного методу здійснюється підрахунок кількості пасажирів, що зайшли в автобус та вийшли з нього на зупинках, обліковцями, які в ньому перебувають. Попередньо в маршрутній таблиці зазначаються номер автобусного маршруту, час відправлення автобуса, назви зупинок.
Маршрутні таблиці комплектуються для кожного обліковця в окрему папку за кількістю рейсів, які підлягають обстеженню. На папці зазначаються номери маршруту, дверей та час роботи обліковця.
Достатня достовірність результатів визначення та моделювання пасажиропотоків забезпечується виконанням показників вибірковості їх вивчення.
Перед проведенням обстеження кожному обліковцю видаються відповідна папка та індивідуальна інформаційна картка. Обліковцям відводяться місця біля кожних дверей автобуса.
Під час проведення обстеження на кожен рейс обліковцем заповнюється рейсовий листок, зразок якого наведено в додатку 4 до цього Порядку, який містить інформацію про вид транспорту, номер маршруту, напрямок руху транспортних засобів, час початку та закінчення рейсу, марку рухомого складу та вид перевезень.
Нормативно-довідкова документація складається з маршрутних таблиць, рейсових листків, характеристики маршрутної системи, переліку зупинок та відстані між ними, характеристики рухомого складу.
Результати обробки матеріалів обстеження пасажиропотоків з використанням візуального методу систематизуються за автобусними маршрутами, за видами транспорту та в цілому за маршрутною системою.
Вихідні дані автобусного маршруту містять загальну характеристику таких показників:
порейсові показники;
добові показники маршруту;
погодинні показники за пасажиропотоками;
розгорнуті погодинні показники пасажиропотоку;
визначення максимально завантажених перегонів;
визначення пікових періодів;
пікові періоди з максимально завантаженими ділянками ;
розгорнуті показники пікових періодів ;
Інформаційно-довідкові матеріали щодо відповідної маршрутної мережі складаються з рейсових листків, розкладів руху, характеристики рухомого складу, загальної характеристики маршрутної мережі.
Порядок здійснення візуального обстеження пасажиропотоків складається з таких етапів:
1) прийняття організатором пасажирських перевезень рішення з обґрунтуванням мети проведення обстеження пасажиропотоку на діючому автобусному маршруті загального користування;
2) створення групи обстеження у складі представників від організатора пасажирських перевезень та автомобільного перевізника;
3) опрацювання відповідної інформації, пов’язаної з функціонуванням маршруту, визначення "пікових" періодів та зупинок з найбільшим пасажирообігом на автобусному маршруті, на якому заплановано провести обстеження візуальним методом, чи в місцях пересадки на інші маршрути;
4) виготовлення карток обстеження із зазначенням номера та назви автобусного маршруту, назви зупинки, дати та часу проведення обстеження, номерів та кількості запланованих на цей час рейсів, реєстраційних номерів автобусів, прізвища, ім’я, по батькові відповідальної особи, що буде здійснювати візуальне обстеження на цій зупинці. У картках повинна бути достатня кількість граф для зазначення відомостей про час прибуття автобуса на зупинку, час відправлення та рівень наповнення автобуса (після проведення обстеження кожна картка підписується особою, що проводила візуальне обстеження);
5) проведення представниками групи обстеження візуального контролю наповнюваності автобусів на визначених зупинках у години "пік";
6) складання на підставі карток обстеження акта про рівень наповнення автобусів, що працюють на визначених зупинках автобусного маршруту в години "пік", за показниками наповнення:
більше ніж 100 %;
100 - 80 %;
менше ніж 80 %;
50 %;
менше ніж 50 %.
Для підвищення ефективності роботи автобусів на автобусному маршруті загального користування відповідний організатор пасажирських перевезень повинен здійснити такі коригувальні дії залежно від наповнюваності місткості автобусів:
більше ніж 100 % - збільшити або зменшити кількість рухомого складу шляхом заміни його типу або марок на рухомий склад більшої пасажиромісткості;
від 100 % до 80 % - збільшити кількість рухомого складу;
менше ніж 80 % - внесення змін до роботи діючого автобусного маршруту недоцільне;
50 % - зменшити кількість рухомого складу;
менше ніж 50 % - розглянути питання щодо доцільності закриття автобусного маршруту загального користування, якщо він дублюється іншими автобусними маршрутами, або у разі неможливості його закриття - щодо збитковості такого маршруту та заходів для покриття витрат на його обслуговування.
Рішення щодо коригувальних дій на автобусному маршруті загального користування приймається організатором пасажирських перевезень на підставі обстеження пасажиропотоку.
2. СТУПІНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ НАДІЙНОСТІ ТА ЯКОСТІ ПАСАЖИРСЬКИХ І ВАНТАЖНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ НА АВТОМОБІЛЬНОМУ ТРАНСПОРТІ
Нормативне забезпечення надійності транспортних систем в даний час в Україні базується на використанні ряду комплексів і груп національних і міжнародних стандартів. Система стандартів «Надійність в техніці» (ССНТ) - це сукупність взаємозв'язаних основоположних міждержавних стандартів, що встановлюють загальні для всіх видів технічних об'єктів положення, принципи, правила і методи забезпечення надійності технічних об'єктів на всіх стадіях їх життєвого циклу. Основні положення» , яким встановлюється структура і склад об'єктів, правила, найменування і позначення, виявляється два основних підходи до аналізу надійності об'єктів: - за результатами заходів і способів забезпечення надійності на етапах проектування, виробництва та експлуатації відповідно до програми забезпечення надійності (ПЗН); - за умовами експлуатації, причинами і механізмами відмов, показниками надійності елементів, стратегіями технічного обслуговування та ремонту тощо.
Базовим стандартом в системі «Надійність техніки» є ДСТУ 2860-94 «Надійність техніки. Терміни та визначення» . Даний стандарт поширюється на технічні об'єкти, до яких відносяться технічні системи, програмні засоби, людино-машинні системи, споруди, машини, апаратура, функційні одиниці, пристрої та елементи, надійність яких розглядається на етапах розробки вимог, проектування, виробництва, використання і ремонту.Під системою надійності техніки будемо розуміти систему скоординованих дій по управлінню організацією у сфері надійності: визначення мети, аналіз необхідності і значущості робіт, складання стратегічного плану дій для досягнення мети, виконання вибраних дій, аналіз і оцінка досягнутих результатів для подальших дій удосконалення.
МЕК є однією з найбільших і представницьких організацій по стандартизації. Розробку нормативного забезпечення надійності здійснює технічний комітет 56 «Надійність» МЕК (МЕК/ТК 56 «Надійність»).
Сферою його діяльності є підготовка міжнародних стандартів по надійності для всіх технологічних областей, включаючи, не пов'язані з діяльністю технічних комітетів організації (табл. 1).Стандарти МЕК/ТК 56 «Надійність» охоплюють загальні аспекти управління програмами безвідмовності і ремонтопридатності, випробування і аналітичні методи, надійність програмного забезпечення і систем, вартість життєвого циклу, аналіз технічних ризиків і управління проектними ризиками. Ці стандарти включає стандарти відносяться до продукції, починаючи від питань безвідмовності компонентів до керівництва по забезпеченню надійності систем, до питань аналізу процесів, починаючи від технологічного ризику до комплексного матеріально-технічного забезпечення та питань менеджменту, починаючи від програм управління надійністю до управління старінням.Технічні органи МЕК працюють у взаємодії із структурними ІSО. ІSО є найбільшою організацією, метою якої є сприяння розвитку стандартизації у світовому масштабі для забезпечення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги, а також для розширення співпраці в області інтелектуальної, наукової, технічної і економічної діяльності. Міжнародні стандарти ІSО не є обов'язковими.
Кожна країна може використовувати їх цілком, окремими розділами, або взагалі не застосовувати. Разом з тим, виробники, прагнучі конкурувати на світовому ринку, дотримуються стандартів цієї організації.Принципи роботи, порядок фінансування і структура ІSО багато в чому схожа з МЕК. Проте сфери діяльності організацій чітко розмежовані: МЕК здійснює діяльність по стандартизації в області електротехніки, електроніки, радіозв'язку, приладобудування, ІSО - у всій решті галузей.
По аналогії з МЕК головними структурними підрозділами ІSО є технічні комітети, якими розроблено більше 7000 стандартів.Роботи по нормативному регулюванню в області забезпечення надійності процесів і систем по лінії ІSО ведуться в межах Підкомітету 2 «Системи якості» технічного комітету ТК 176 «Управління якістю і забезпечення якості». Основною задачею даного підкомітету є стандартизація основоположних принципів систем якості (серія 9000) в межах загальної задачі комітету - розробки одноманітного підходу до вирішення питань якості продукції.
Третя версія стандартів зазнала серйозні зміни, і для роботи з ними необхідне переосмислення і освоєння нових вимог, що базуються на філософії Загального управління якістю і процесному підході. Вона опублікована 15 грудня 2000 року і на сьогоднішній день в сімейство стандартів ІSО серії 9000 входять п'ять стандартів: ІSО 9000-2000; ІSО 9001-2000; ІSО 9004-2000; ІSО 190112000; ІSО/ ТР 10013- 2001. Держстандартом України були випущені автентичні версії вищеперелічених міжнародних стандартів: ДСТУ ІSО 9000-2001; ДСТУ ІSО 9001-2001; ДСТУ ІSО 9004-2001; ДСТУ ІSО 19011:2003; ДСТУ ІSО/TR 10013:2003.
Разом з безумовною прогресивністю стандартів ІSО серії 9000, особливо нової версії, в них закладена потенційна небезпека формального впровадження. Стандарти ІSО 9000 можуть бути класифіковані по трьох ознаках: базові стандарти, стандарти підтримки і методичне керівництво. Першу групу формують чотири стандарти ІSО (9001, 9002, 9003, 9004), які регламентують порядок загального керівництва якістю, встановлюють елементи системи якості, містять вимоги і моделі його забезпечення.
ВИСНОВОК
На даний час ще не повністю розроблена методологія розв‘язання проблеми забезпечення надійності та якості транспортних систем доставки вантажів і пасажирів автомобільним транспортом. На практиці відомі рішення по зниженню збоїв в роботі транспортної системи, які базуються, в основному, на знаннях методології окремих наукових напрямів: безпеки дорожнього руху, технічної експлуатації автомобілів, ситуаційного управління, теорією надійності технічних систем, ризик-менеджментом, управлінням ланцюгами поставок.
Відсутність практики нормування надійності на автомобільному транспорті обумовлює низьку узгодженість у взаємодії учасників процесу доставки, велика кількість збоїв в роботі ПАТ, збільшенню штрафів за невиконання договірних зобов'язань перед замовником і за порушення законодавства.Існуюче нормативне забезпечення надійності функціонування автомобільного транспорту України формує система стандартів «Надійність техніки», міжнародні стандарти МЕК/ТК 56 «Надійність», стандарти ІSО серії 9000, рамкові стандарти ВТО, блок національних стандартів по організації автомобільних перевезень. Відсутність механізму обов'язкового застосування даних стандартів є стримуючим чинником підвищення надійності функціонування АТ.
Забезпечення надійності та якості системи доставки автомобільним транспортом є актуальною науково-практичною проблемою, успішне вирішення якої істотно підвищить ефективність транспортної системи України.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Босняк М.Г. Вантажні автомобільні перевезення: Навчальний посібник / М.Г. Босняк. – К.: Вид. дім «Слово», 2010. – 408 с.
2. Зайцев Е.И. Надежность систем доставки груза / Е.И. Зайцев // Информационные технологии в управлении эксплуатационной эффективностью автотранспорта. - СПб., 1998. - С. 187 - 192.
3. Курганов В.М. Надежность транспортно-логистических систем / В.М. Курганов // Логистика: современные тенденции развития: материалы IX Междунам. науч.-практ. конф. 15, 16 апреля 2010 г. /род. кол.: В.С. Лукинский и дм. - СПб.: СПбГИЭУ, 2010, с. 222-224.
4. Половко А.М. Основы теории надежности / А.М. Половко, С.В. Гуров - СПб.: БХВ- Петербург, 2006. - 702 с.
5. U. Marlin Tomas Reliability and warranties / U. Marlin - OZON.ru, 2006. – 250 с.
6. Neil B. Bloom Reliability centered maintenance / Neil B. - McGraw-Hill, 2006. – 320 с.
7. Державний стандарт України 2861-94 «Надійність техніки. Аналіз надійності. Основні положення». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dnaop.com/html/43858/doc- %D0%94%D0%A1%D0%A2%D0%A3_2861-94.
8. Державний стандарт України 2860-94 «Надійність техніки. Терміни та визначення». [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://document.ua/nadiinist-tehniki.-termini-ta-viznachennja-nor8506.html.
9. Державний стандарт України 2609-94 «Вантажні автомобільні перевезення. Терміни та визначення». – К.: УкрНДІССІ, 1994. – 30 с.