Ім'я файлу: Вивчення декоративно-прикладного мистецтва.doc
Розширення: doc
Розмір: 374кб.
Дата: 23.05.2020
скачати
Розширення: doc
Розмір: 374кб.
Дата: 23.05.2020
скачати
1.3 Художня кераміка
Кераміка — вироби і матеріали, що одержуються спіканням глин й їхніх сумішей з мінеральними добавками, а також оксидів і їхніх сполук. Із кераміки виготовляють посуд, цеглу, черепицю, труби, скульптури, а також керамічні покриття, тощо.
Мистецтво гончарного промислу розвивається як діяльність окремих великих керамічних осередків. На Гуцульщині у Косові улюбленими кольорами майстрів є яскраві сполучення зеленого, коричневого, жовтого на білому фоні виробів або розписування білим, жовтим, зеленим на темно-червоному покритті. Створюються найрізноманітніші форми посуду, призначеного для застосування в побуті та окраси інтер'єру. Це баньки — кулястої форми посудини для зберігання холодної води влітку, дзбанки — глечики з широким горлом для молока або з вузьким — для олії, барильця для вина. Своєрідністю вирізняються плескачі — дископодібні фляги на чотирьох ніжках з отворами для підвішування або калачі (їх брали з собою в дорогу). Цей посуд, а також тарелі, миски, свічники суцільно вкривали соковитим розписом рослинного і геометричного орнаментів.
Своєрідні прийоми художнього оформлення керамічних виробів сформувалися на Закарпатті, де виготовляється різноманітний посуд традиційних форм: корчаги, миски, горщики. Пропорції їх лаконічно прості з ледь помітним м'яким членуванням форм, органічно узгоджених із розписом. Орнамент складається з горошин, хвилястих ліній, умовних листочків, крапок зазвичай білого і зеленого кольорів, що чудово контрастує з темно-коричневим, мідяно-вохристим тлом. Усі орнаменти майстер компонує по вертикалі, на всю ширину полив'яної частини виробу.
Глини на Закарпатті мають світло-вохристий колір. Ангобом покривають лише верхню частину виробу, що створює додатковий художній ефект, приємне м'яке поєднання теракотової вохристої фактури черепка з темною блискучою орнаментованою поверхнею самого виробу.
Барвистим квітковим орнаментом славиться кераміка Опішні на Полтавщині. М'які, плавні лінії макітри, барильця, баклаги, куманця, миски, глечика увібрали невичерпну фантазію гончарів. Барвистий розпис надає виробам святковості, урочистості. Жовтогарячі соняшники, квітучі мальви й тюльпани, важкі грона винограду, кетяги калини, а серед цього буяння трав і квітів розкішні птахи, фантастичні риби, — усе це переосмислено творчою фантазією кожного майстра і несе відбиток його винахідливості, уміння. Розпис виконують ріжкуванням, вільно, від руки, що збагачує його пластикою ліній, надає роботам щирої безпосередності, позначає їх живою імпровізацією.
Досить поширеним у Опішні стає фігурний посуд. Здавна місцеві майстри виробляли своєрідні ліплені посудини у вигляді тварин. Найчастіше це були зображення баранів, цапків, бичків, коників та ін.
Отже, народна кераміка — старовинний здобуток культури, який був одним з поширених способів використання природних багатств. Багатовіковий досвід перетворення сирого матеріалу у вжиткові і художні речі передавався з покоління в покоління. В гончарних виробах, створених руками окремих майстрів, втілені і відображені уподобання народу.
Таким чином, проаналізувавши особливості художньої кераміки, можна зробити висновок, що це один з найпоширеніших видів українського декоративного мистецтва. Зародившись у глибокій давнині, вона за тривалий час свого розвитку досягла високого художнього рівня й технічної досконалості. Вивчення історії розвитку мистецтва кераміки, техніки та технології створення, функціонального призначення керамічних виробів, змісту орнаментальних мотивів, композиції та колориту дає можливість всесторонньо пізнати традиції побуту, культури українського народу. Саме тому, вивчати історію та технологію створення художньої кераміки потрібно зі школи. Адже, такий вид художньої кераміки, як мала пластика, типологічна група - іграшка, дозволяє опановувати техніку ліплення з глини, знайомитись з цим видом мистецтва школярів. В цілому художня кераміка виступає одним із важливих засобів вивчення народних традицій декоративно-прикладного мистецтва. Керамічна іграшка проста, лаконічна за формою, зрозуміла дітям і, безперечно доступна для виготовлення учнями у шкільних умовах.
Сучасна кераміка збагатилася новими рисами, які відбивають традиції минулого в оновлених формах, а саме у декоративному вирішенні предметів утилітарного та художньо-декоративного призначення, відроджується народна іграшка. Іде активний пошук притаманних кераміці, як видові декоративного мистецтва, своєрідних форм мистецького вислову. Українська народна кераміка, гончарство зажило великої популярності у формі малої пластики, яка є чудовим твором наповнення інтер'єрів, доступною формою навчання ліпленню, розвитку об’ємно-просторового бачення, продовження керамічного ремесла. Саме тому, ознайомлення учнів з художньою керамікою та розвиток вмінь створювати керамічні вироби розширює діапазон пізнання, розвиває творчу активність, спонукає до подальшої образотворчої діяльності.
1.4 Ткацтво та килимарство
Ткацтво — один із найдавніших і найважливіших елементів національної культури українського народу. Воно належить до найбільш поширених видів господарської діяльності й народного мистецтва, яке має багатовікову історію і глибокі традиції.
Художнє ткацтво — це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацтво найдавніше ремесло, оскільки інтер`єр помешкання українців завжди прикрашався тканими килимами, веретами, скатертинами, рушниками, пухнастими вовняними ліжниками. Основний декор у ткацтві поперечносмугастий, геометричний, рідко стилізований, рослинний.
Ткацьке виробництво об'єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них тканин і заключну обробку: вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо. За походженням тканини можна виділити: бавовноткацтво, шовкоткацтво, льоноткацтво, вовноткацтво та ін.
Традиційна, найбільш важлива і поширена в усіх місцевостях України галузь народного ткацтва – килимарство. З найдавніших часів килими служили людині для утеплення і прикрашання житла (завішування стіни, покривання скрині, стола, ліжка, підлоги, саней), виконували обрядові та естетичні функції (використовувалися у святкових, урочистих, весільних і похоронних обрядах). Килими були обов'язковою частиною віна (приданого жінки); ними сплачували данину.
Килимарство являє собою виготовлення килимів, а також килимових виробів (гобеленів, доріжок, килимових покриттів) ручним або машинним способом. Важливе значення для килимарства мають добір якісної сировини (волокон), відповідна підготовка пряжі, прядіння ниток, їх фарбування, техніка ткання, принципи орнаментально-композиційного розв'язання і кінцева обробка виробів: зарублення, в'язання тороків, вирівнювання, вичісування.
Сировиною для виготовлення килимів була вовна, льон та коноплі. По всій території України побутували великі килими та вузькі й довгі килимові доріжки. Побіч різних технік виготовлення килимів (лічильна, гребінкова, ворсова) склались також цілі школи та напрямки українського народного килимарства - килими решетилівські, дігтярівські, гуцульські, хотинські, бесарабські. Але практично всі українські килими є двосторонніми.
Щодо орнаментів та барв українське килимарство можна поділити на дві основні смуги - Правобережжя й Галичина з переважанням геометричного орнаменту й Лівобережжя з рослинним орнаментом. Яскраво відчутні в українському килимовому орнаменті східні впливи мають двояке походження.
Визначальною рисою українських килимів є їх зважений композиційний (переважно симетричний уклад і дуже згармонізований колорит. Багато орнаментальних мотивів споріднені із дереворізьбними ("райське дерево" з іконостасів), вишивковими та писанковими. Рослинні орнаменти східного походження переважно інтерпретуються українськими килимарями на свій лад, що виявилось у наближенні чи перетворенні зображень традиційних східних рослин на рослини і квіти, відомі в Україні.
Геометричні ж форми переважно розвивають такі мотиви як зубчатка, ламана лінія, ромби, спіралі та зірки. Тісно пов'язана із ткацтвом також окрема галузь виробництва, що носить назву вибійки (нейстри, мальованки, димки) і полягає у відбиванні чи, точніше, відтискуванні на білому полотні орнаменту за допомогою дерев'яних кліше плоскої, або вальцевої форми. Вибійки відомі в Україні із найдавніших часів і вживалися переважно для декорування житла: на наволоки подушок і перин, накривки, фіранки і т.ін., також - фартушки й чоловічі штани. Орнаменти вибійки давнішого походження - геометризовані, новіші - збудовані на основі рослинних мотивів.
Отже, серед великої кількості видів декоративно-прикладного мистецтва в Україні, ткацтво та килимарство посідають одне з найвизначніших місць. Українським художнім тканинам властиві - глибока своєрідність і самобутність. Це пояснюється,тим, що на землях України ці види мистецтва мають багату історію, яка сягає в глибину століть.
З ткацтвом та килимарством учні знайомляться з 3 класу, створюючи геометричні орнаменти для оздоблення рушників і килимів. Ознайомлюючи дітей з даним видом декоративно-прикладного мистецтва, необхідно зацікавити учнів розповідями про тканину, із способом її утворення та різновидами килимів і килимових виробів. Мистецтво ткання неодмінно зацікавить дітей своєю неповторністю і своєрідністю і в майбутньому може сприяти обрання учнями ткацьких професій. Важливо зазначити, що українське мистецтво ткання тісно пов’язане з національною культурою і звичаями українців. Тому уроки ознайомлення дітей з ткацтвом та килимарством зближують дітей із традиціями і культурою рідного краю, знайомить їх з творчістю народних майстрів.
РОЗДІЛ 2.
Вивчення декоративно-прикладного мистецтва України з учнями початкової школи
2.1. Зміст уроків образотворчого мистецтва у початковій школі з використанням декоративно-прикладного мистецтва України
Одним із важливих завдань сучасної освіти є створення необхідних умов для формування творчої особистості, реалізації її природних здібностей.
Особливе місце в процесі гуманізації освітнього середовища належить художньо-естетичному циклу навчальних дисциплін, серед яких – декоративно-прикладне мистецтво, що є важливою складовою частиною системи художньої освіти, одним із засобів художнього, громадянського та духовного розвитку особистості, формування активного естетичного ставлення до дійсності. Прилученню учнів до декоративно-прикладного мистецтва можна здійснювати на уроках образотворчого мистецтва.
Педагогічна цінність пізнання декоративно-прикладного мистецтва пояснюється наступними важливими причинами: твори цих видів мистецтва дозволяють виховувати у школярах певну культуру сприйняття матеріального світу, сприяють формуванню естетичного відношення до дійсності, допомагають пізнати художньо-виразні засоби інших видів зображувального мистецтва. Отже, декоративно-прикладне мистецтво є одним з факторів гармонійного розвитку особистості. За допомогою декоративної діяльності відбувається збагачення душі дитини, прищеплюється любов до свого краю. Народна декоративна діяльність зберігає й передає новим поколінням національні традиції й вироблені народом форми певних відносини до світу. Мистецтво декоративної діяльності допомагає розкрити дітям світ прекрасного, розвивати в них художній смак.
Знайомство учнів з декоративно-прикладним мистецтвом опирається на принцип загальної дидактики - зв'язку з життям, систематичності й послідовності, індивідуального підходу в навчанні й художнього розвитку дітей, наочності.
На думку І. Демченко, на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі слід використовувати такі способи використання засобів декоративно-прикладного мистецтва: сприйняття творів декоративно-прикладного мистецтва та навчання декоративно-прикладній творчості.
Основними напрямками роботи по декоративній діяльності на уроках образотворчого мистецтва є:
• Знайомство учнів з виробами декоративно-прикладного мистецтва;
• Самостійне створення школярами декоративних виробів.
У роботі необхідно використовувати різні методи: метод спостереження, наочності, словесний, практичний, евристичний, частково-пошуковий, проблемно-мотиваційний, метод співтворчості, мотиваційний.
Декоративна діяльність на уроках образотворчого мистецтва розпочинається із знайомства дітей з декоративно-прикладним мистецтвом України. Форми проведення уроків образотворчого мистецтва для ознайомлення учнів з декоративно-прикладним мистецтвом різні: подорожі по музеях, знаменитими своїми художніми промислами, перетворення в майстрів-художників. На таких уроках вирішуються пізнавальні, навчальні й творчі завдання. Знайомлячи молодших школярів з виробами народних промислів, необхідно прилучати дітей до рідної культури, допомогти їм увійти в світ прекрасного, вчити бачити й почувати неповторні сполучення фарб природи, будити потребу любити й радуватися життю. Необхідно навчити школярів бачити естетичні властивості предметів, розмаїтість і красу форми, сполучення кольорів і відтінків, адже вдивляючись, міркуючи, діти вчаться розуміти, почувати, любити. Творчі здібності дітей в декоративно-прикладному мистецтві розвиваються в різних напрямках: спочатку у створенні ескізів на папері; у продумуванні елементів візерунка; у розташуванні їх на обсягах; у створенні предметів декоративного характеру; вмінні знайти спосіб зображення й оформлення предмета; у перенесенні задуманого декоративного візерунка на виріб. З метою емоційного виховання розглядання предметів можна супроводжувати художнім словом, примовками, образними словами, які використають народні майстри, звучанням народної музики, частівок, пісень. Короткі образні характеристики допомагають дітям запам'ятати того або іншого персонажа, формують доброзичливе відношення до нього. У геометричному орнаменті бажано вчити учнів, що складний візерунок складається з найпростіших, знайомих частин - крапки, кружка, кільця, прямих і хвилястих ліній. Пояснювати як намалювати нескладний візерунок, а потім запропонувати учням самим його виконати. Тим, у кого не виходить дати подивитися таблиці з елементами й компонування їх у візерунку. Обов’язково підбадьорювати дітей прислів'ями, приказками: «Терпіння й труд - усі перетруть».
Основними видами декоративно-прикладної діяльності на уроках образотворчого мистецтва в початковій школі є декоративне малювання, декоративна аплікація та декоративне ліплення.
Декоративне малювання - це малювання різних орнаментів за допомогою гуашевих фарб на площині паперу та об’ємних виробах з глини.
Зміст уроків образотворчого мистецтва по декоративному малюванню наступний: малювання узорів і декоративних елементів зі зразку; самостійне виконання в квадраті, колі узорів з форм рослинного і тваринного світу (декоративна переробка листя дерев, квітів, грибів і т.д.), а також геометричних форм (кіл, трикутників, прямокутників). Малювати казкових птахів, тварин, казкових квітів за мотивами народних майстрів. В процесі виконання декоративної роботи діти вчаться застосовувати лінії симетрії, чергування елементів.
На уроках образотворчого мистецтва використовують такі матеріали як: папір, кольорові олівці, пензлик, акварельні і гуашеві фарби.
Декоративна аплікація - це створення композиції шляхом наклеювання різаних елементів з кольорового паперу.
На уроках образотворчого мистецтва по виготовленню аплікації діти створюють орнаменти чи художнє зображення шляхом наклеювання різнокольорових шматочків паперу чи тканини. У процесі створення певного візерунка ставиться завдання навчити дітей виконувати візерунок у певній колірній гамі, характерної для того або іншого виду народного декоративного мистецтва: димковий, хохломский, городецький розпис, у теплих або холодних тонах і т.п.. Знайомство дітей з різними кольорами й навчання одержанню відтінків дозволяє їм використати при складанні візерунків не тільки основні кольори, але й відтінки. Від складання ритмічних візерунків з повторюваними елементами учнів поступово навчають складання симетричних, а потім й асиметричних композицій.
Аплікаційні роботи виконуються з кольорового паперу, з природних матеріалів — соломки, листків, трав, засушених квітів, з тканини, ниток, вирізок із газет і журналів.
Декоративна ліпка – ліплення за допомогою стеків, наліплювання, різних предметів народного вжитку. Змістом декоративного ліплення можуть бути посудини, намисто, настінні й настільні пластинки.
За змістом декоративне ліплення умовно можна розділити на два види: предметне з елементами ліпного декору і власне декоративне ліплення. До першого виду відноситься декорування посуду, глиняних іграшок, казкових образів, зображень тварин та птахів. До власне декоративного ліплення можна віднести створення декоративних пластин та прикрас.
Дітей молодшого шкільного віку можна навчити: декорувати глиняні іграшки по типу народних, ужитковий та художній посуд, виліплений за народними мотивами, ліпити декоративні пластини та прикраси.
Оскільки із всього розмаїття кераміки дітей найбільше приваблюють керамічні іграшки, то ознайомлення з технікою ліпного декорування важливо починати саме з прикрашанню виліплених ними іграшок. Найпростішою технікою такого прикрашання є ліпна "обробка", яка складає основу декору димківської барині. Вона надає виразності і святковості сукням, блузам, фартухам, косинкам. Декоративними обробками димківські майстри також декорують крила й хвости казкових індиків, гусей, півнів, квочок, ліплять декоративні прикраси на ногах коників, козликів, корів.
Своєрідний характер має ліпне декорування українських керамічних іграшок. Гончарі Опішні, Київської та Чернігівської областей прикрашають іграшкових звірів та птахів реалістичними елементами рельєфу, що зображають їхнє хутро, пір'я, та стилізованими декоративними елементами: квітами, листям, лініями, кругами, кільцями. Тулуби казкових птахів покриваються наліпками у вигляді півкілець та ниткоподібними джгутиками, що створюють враження справжнього пір'я.
Керамічні іграшки, що втілюють образи людей, а це переважно персонажі українських народних казок або інші літературні герої, декоруються наліпками більш стримано: конкретизують деталі одягу, головні убори, прикраси, підкреслюють їх національну своєрідність. В жіночих образах це ліпне намисто, стрічки, вінки, хустки, в чоловічих - пишні вуса, смушеві шапки та комірці, капелюхи та пояси.
Надзвичайно цінний художній досвід діти молодшого шкільного віку зможуть здобути, навчаючись ліпного декоруванню посуду, створеного за мотивами української народної кераміки. Наприклад, опішнянські майстри ліпниною декорують переважно художню кераміку: вази, свічники, декоративні настінні тарілки та панно, фігурний посуд у вигляді казкових птахів, баранів, козлів, левів та ведмедів. Косовські майстри прикрашають ліпним орнаментом всі, без винятку, предмети керамічного посуду, користуються технікою легкого гравірування візерунка по мокрій поверхні виробу. Наприклад, у глечика, дзбаника, вази візерунком виділяється горлечко і дно, у куманця - горлечко, носик, ручка, дно-підставка. Біля горлечка і дна посуду розміщується переважно геометричні елементи візерунку: клиночки, трикутники, ромби, лінії, на самих виробах гравіруються квіти, листя, силуети тварин, птахів і людей. Після висихання цей посуд ґрунтується фарбою у блідо-кремовий колір і рельєфний візерунок додатково розфарбовується жовтими, коричневими і зеленими кольорами.
Найбільш вагоме естетичне значення ліпний візерунок має в оформленні декоративних пластин та прикрас. Основою для ознайомлення дітей з цим видом художньої діяльності можуть бути керамічні кахлі і декоративні прикраси з кераміки. Декоративні кахлі і панно оздоблюються різними техніками, які залежать від характеру орнаменту. Так, якщо пластина прикрашається рельєфом цілісного зображення одного предмета, силуетом птаха, риби, тварини, людини, який розміщується в центрі і займає більшу частину її поверхні, то краще використати техніку зрізання частини тла навколо зображення, або ж "виймання" зображення з поверхні виробу. Коли ж зображення складається із значної кількості дрібних елементів, раціональніше користуватися технікою наліплювання. Інколи доцільно поєднувати наліплювання і зрізання частин тіла.
Для дотримання методики навчання дітей треба знати послідовність роботи над пластиною: підготовка ескізу декору пластини у вигляді малюнку; перевірка вчителем відповідності його композиції, формі пластини; виготовлення основи пластини з глини або пластиліну; нанесення на неї малюнка за допомогою стеки; виконання рельєфу.
Цікавими і цінними у виховному плані також є робота по виготовленню учнями початкової школи ліпних декоративних прикрас: сережок, кулонів, намиста, брошок, підвісок. Якщо діти мають певний досвід декоративного ліплення, то виготовлення декоративних прикрас не складає для них труднощів. Водночас, вони мають можливість виявити творчість, ініціативу, власними руками готувати подарунки і сувеніри для мам, сестричок, іменинників.
Уроки по декоративному ліпленню значно поглиблюють естетичні уявлення дітей, привчають розумітися в ліпній орнаментальній пластині, помічати скромну красу ліпного декору, розуміти його значення для покращення естетичної виразності предметів, започатковують естетичну культуру.
Таким чином, зміст уроків образотворчого мистецтва у початковій школі повинен бути наповнений творами декоративного мистецтва України. При розгляданні яких, увага дітей звертається на красу, добірність, смак, з яким вони виконані. Учнів вчать виділяти вхідні у візерунок елементи, відзначати їхнє розташування, сполучення кольорів й особливості композиції, тобто вчать бачити й виділяти виразні елементи декоративного мистецтва, що має надзвичайно важливе значення для виховання справжніх українських патріотів.
1 2 3 4 5 6