Ім'я файлу: Відмежування розбою від вимагання.docx
Розширення: docx
Розмір: 80кб.
Дата: 18.06.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 80кб.
Дата: 18.06.2021
скачати
План
Вступ.
Поняття розбою.
Юридична кваліфікація розбою.
Поняття вимагання.
Юридична кваліфікація вимагання.
Різниця між розбоєм та вимаганням.
Висновок.
Список використаних джерел.
1.Вступ.
За складних економічних умов важливою є соціальна роль, зокрема у постачанні населенню міст і промислових центрів продуктових та промислових товарів, значна кількість яких реалізується через ринки та за останні два роки зросла майже утричі. Зазначені товари переважно є контрабандними, або фальсифікованими, що створює можливість ділкам отримувати значні прибутки.
Виходячи зі значимості питань захисту ринків, органами внутрішніх справ проводилася певна робота щодо забезпечення нормальних умов їх функціонування, тобто попередження й викриття злочинів з боку як посадових осіб адміністрацій ринків, рекетирів, так і самих підприємців.
Вимагання як масштабне явище виникає саме там, де держава не забезпечує функцій соціального контролю за будь-якими видами відхилень від законної діяльності підприємств, комерційних та підприємницьких структур або відхилень у поведінці окремих громадян.
Вимагання є багатовидовим явищем, але його суть при цьому залишається незмінною-отримання майнової вигоди під загрозою відкритого або замаскованого насильства з боку злочинних угруповань.
Предметом безпосереднього посягання грабежів і розбоїв є державна, кооперативна або особиста (індивідуальна) власність. Конституція України прирівняла всі форми власності і захищає їх однаково.
Власність - це майно, що належить кому-небудь. Суб'єктом власності може бути громадянин, колектив, держава. Звідси і розрізняють державну, колективну та індивідуальну власність. Майно являє собою матеріальні знаряддя праці, продукти праці, речі, цінності тощо. У кожному разі-це матеріальні предмети, речі, споживчі продукти. Тому предметом безпосереднього посягання грабежів і розбоїв є всі матеріальні утворення.
Власність складає економічну основу життя суспільства, виступає показником його добробуту і особистого благополуччя громадян, тому охорона власності, чітке правове регулювання відносин власності, захист прав власників від будь-якого неправомірного втручання є найважливішим завданням держави.
2.Поняття розбою.
Розбій У кримінальному праві України та багатьох зарубіжних держав насильницько-корисливий злочин проти власності. У Кримінальному кодексі України (ч. 1 ст. 187) розбій визначений як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.
Розбій належить до найбільш небезпечних корисливо-насильницьких злочинів. Він посягає на два об’єкти: право власності й особу (її здоров’я і життя). З об’єктивної сторони розбій вчиняється у формі нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства (14, 397-398с. ) . Під нападом у складі розбою слід розуміти раптову, несподівану для потерпілого, короткочасну, агресивну, насильницьку дію, спрямовану на протиправне заволодіння чужим майном. Напад може бути як відкритим, так і таємним (наприклад, нанесення удару потерпілому з-за спини). За цією ознакою розбій відрізняється, з одного боку, від крадіжки, з іншого,-від грабежу. Напад органічно пов’язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер - виступає способом заволодіння майном або його утримання. При цьому фізичне насильство може полягати у протиправному впливі не лише на зовнішні частини тіла потерпілого (механічне їх трансмування), а й внутрішні (отруєння), а також в інших діях насильницького характеру, які створюють небезпеку для життя чи здоров’я потерпілого (скажімо, насильницьке тримання його в небезпечних для життя та здоров’я умовах). У разі, якщо застосування чи погроза застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров’я особи, здійснювались з метою ухилитись від затримання після закінченого нападу, вчинене не може розглядатися як розбій. Так дії винного залежно від обставин справи можуть бути кваліфікована як крадіжка або грабіж і як відповідний злочин проти життя та здоров’я особи або злочин проти авторитету органів державної влади органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян (на приклад, умисне легке тілесне ушкодження (ч. 2 ст. 125КК), погроз, або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок (ст. 350КК) тощо) [2, ст. 125,350] . Насильство при розбої застосовується до особи, яка зазнала нападу. Під такою особою слід розуміти власника майна, особу, у володінні чи під охороною якої перебуває майно, на яке здійснюється посягання, а так само інших осіб, які перебувають на місці вчинення розбою і можуть, на думку винного, перешкодити йому у заволодінні чужим майном. Під насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, слід розуміти заподіяння їй легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження (останнє кваліфікується за ч. 4 ст. 187КК), а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров’я в момент заподіяних ушкоджень (насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер: мордування, здушення шиї, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо) [2, ст. 187]. Застосування до особи без її згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння чужим майном слід розглядати як насильство, і, якщо воно були небезпечним для її життя або здоров’я, кваліфікувати такі дії за відповідною частиною ст. 187КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, вчинене треба кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння таких тілесних ушкоджень. За певних обставин такі дії слід додатково кваліфікувати за ч. 2 ст. 314КК . [2, ст. 314]. Заподіяння в процесі розбою легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров’я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості тілесного ушкодження, позбавлення волі, вчинене способом, небезпечним для життя або здоров’я особи, яка зазнала нападу, нанесення побоїв, що мало характер мордування, охоплюється ст. 187КК і додаткової кваліфікації за іншими статтями не потребує.
Відмінним від грабежу служить також така обтяжуюча обставина, як застосування при розбої зброї чи предметів, які були використані як зброя.
Відкритий характер і зухвалість здійснення цих злочинів, та враження, які вони роблять на потерпілих і очевидців, обумовлюють значний суспільний резонанс, чому сприяє і відносно низьке розкривання грабежів і розбоїв.
Предмети зазіхання дуже різноманітні, але найбільше часто викрадаються гроші, золоті вироби, коштовності, хутра, одяг, відеоапаратура, комп'ютерна техніка, радіотехніка й інші коштовні речі, предмети, а також вино-горілочні вироби та цінні продукти.
На відкритій місцевості злочинці найчастіше діють групами, заздалегідь чекаючи кого-небудь на малоосвітлених вулицях, пустирях, у парках, на лісових дорогах і стежинах і т.д. Зустрічаючи жертву, злочинці зупиняють чи доганяють і оточують її, а потім, погрожуючи насильством, чи заподіявши шкоду здоров'ю, відбирають гроші і речі й ховаються.
Способи проникнення в житлове приміщення можна розділити на дві основні групи: таємне проникнення злочинців у житло, в другу групу входять способи проникнення злочинців у квартиру під вигаданим приводом або за допомогою сталих незадовго до нападу довірчих відносин з потерпілим [5, 347-351с.].
Застосовуючи насильство при здійсненні грабежу чи розбою, злочинці використовують фізичну силу, вогнепальну або холодну зброю, сипучі речовини (тютюн, пісок), мотузки чи провід для зв'язування й ін.
Що стосується осіб, які вчиняють злочини, то особам, які вчиняють грабежі й розбої, притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочини звичайно вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, у громадському транспорті, кафе та інших громадських місцях. При цьому злочинці розраховують, що очевидці не перешкоджатимуть злочинові, боячись наразитися на напад.
Вчиняючи грабіж чи розбійницький напад, злочинці враховують певні обставини (місце події, риси, властиві особі потерпілого, характер майна, яким передбачається заволодіти) і визначають спосіб, час,знаряддя і засоби, які можуть бути використані під час нападу.
В останні роки характерною особливістю розбійницького нападу є те, що такі злочинні акції, як правило, здійснюються групою, що робить звичайні способи їх вчинення більш витонченими, досконалими і результативними для злочинців. Так, приймаючи рішення про напад на інкасатора чи касира, злочинці визначають спосіб вчинення злочину: вивчають шлях пересування інкасаторів чи касирів з грошовими коштами, старанно аналізують наявність охорони, визначають найбільш зручні ділянки, де можна вчинити напад, передбачають шляхи відступу чи від'їзду, планують способи схову й реалізації викрадених матеріальних цінностей. Якщо напади вчиняються на власників жилих приміщень, у яких є матеріальні цінності, то способи їх вчинення частіше за все пов'язані зі сферою діяльності власників майна (бізнес, торгівля тощо), видом і особливостями предмета посягання, його споживчою вартістю, характерними рисами і кримінальними навичками злочинців.
Отже, способи вчинення грабежів і розбоїв є різноманітними і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи інший спосіб залежно від конкретних обставин
3.Юридична кваліфікація розбою.
Основний склад злочину
Розбій належить до найнебезпечніших насильницько-корисливих злочинів. Основним безпосереднім об'єктом злочину є право власності, обов'язковим додатковим об'єктом його виступають життя чи здоров'я потерпілого.
Предметом злочину виступає рухоме майно, яке є чужим для винного.
Об'єктивна сторона злочину за змістом диспозиції ч. 1 ст. 187 КК України полягає у «нападі, поєднаному із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства».
Напад при розбої полягає у протиправному впливові на потерпілого під час якого відбуваються, як правило, одночасно (або з дуже незначним розривом у часі): 1) застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого або погроза застосування такого насильства чи приведення потерпілого у безпорадний стан із застосуванням насильства, що є небезпечним для життя чи здоров'я та 2) вилучення майна.
Напад характеризується агресивністю, раптовістю, несподіваністю для потерпілого, короткочасністю; може бути як відкритим, так і таємним (постріл із засідки, удар важким предметом з-за спини потерпілого).
Напад органічно пов'язаний із фізичним або психічним насильством, яке при розбої має так званий інструментальний характер —- виступає способом заволодіння майном. Розбій є закінченим злочином саме з моменту вчинення нападу, при цьому для кваліфікації розбою не має значення було чи не було фактично вилучене майно у потерпілого. В то той же час, на думку П. С. Матишевського, хоча закон визначає розбій за допомогою вказівки на два роди дій, що обираються винним,-напад і насильство-сутність їх одна, оскільки це двоєдиний спосіб заволодінням майном, а тому навряд чи можна встановити, як це намагаються зробити окремі автори, чіткі юридичні критерії, що дозволяють розмежувати напад і насильство.
Поняття «насильство, небезпечне для життя чи здоров'я особи» є оціночною ознакою і його (насильства) небезпечність повинна визначатися слідчим та/чи судом у кожному конкретному випадку на підставі перш за все відповідної медичної документації та конкретних обставин події злочину. Пленум Верховного суду України роз'яснив, що «Небезпечне для життя чи здоров'я насильство (стаття 187, частина третя статті 189 КК)-це умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення. До них слід відносити, зокрема, і насильство, що призвело до втрати свідомості чи мало характер мордування, придушення за шию, скидання з висоти, застосування електроструму, зброї, спеціальних знарядь тощо.» Крім того, «Застосування до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном потрібно розглядати як насильство і залежно від того, було воно небезпечним для життя або здоров'я чи не було, кваліфікувати такі дії за частиною другою статті 186 КК або за відповідною частиною статті 187 КК. Якщо застосування таких засобів було небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, але не призвело до заподіяння легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості чи тяжкого тілесного ушкодження, вчинене належить кваліфікувати як розбій лише за умови, що винна особа усвідомлювала можливість заподіяння будь-якого із цих наслідків. Вказане стосується і випадків застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) під час вимагання» (пункт 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності»
Суб'єкт злочину-фізична осудна особа, яка досягла 14-річного віку (ч. 2 ст. 22 Кримінального кодексу України).
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і спеціальною метою заволодіння чужим майном.
Кваліфікований (ч. 2 ст. 187) та особливо кваліфіковані (чч. 3 і 4 ст. 187) склади злочину
Ч. 2 ст. 187 передбачає відповідальність за вчинення розбою за обтяжуючих обставин, називаючи такими дві альтернативні кваліфікуючі ознаки, а саме вчинення розбою за попередньою змовою групою осіб або вчинення його особою, яка раніше вчинила розбій або бандитизм. Чч. 3 та 4 ст. 187 передбачають особливо кваліфіковані склади розбою, якими вважаються:
вчинення розбою, поєднаного з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище (ч. 3 ст. 187);
розбій, спрямований на заволодінням майном у великих чи особливо великих розмірах або
розбій, вчинений організованою групою або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень (ч. 4 ст. 187).
4.Поняття вимагання.
Згідно з Кримінальнім кодексом України, а саме ст. 189.
Вимагання - це вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілім чи його близьким родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
За складних економічних умов важливою є соціальна роль, зокрема у постачанні населенню міст і промислових центрів продуктових та промислових товарів, значна кількість яких реалізується через ринки та за останні два роки зросла майже утричі. Зазначені товари переважно є контрабандними, або фальсифікованими, що створює можливість ділкам отримувати значні прибутки. Враховуючи прибутковість даної сфери діяльності, організовані злочинні угруповання завжди вважали її "зоною" власних інтересів. Як свідчить аналіз, саме з ринків первинно почалося зародження та зростання найбільш потужних організованих злочинних угруповань, які тепер здійснюють контроль не лише над ринками, а й над значною частиною сектора легального бізнесу.
Вимагання як масштабне явище виникає саме там, де держава не забезпечує функцій соціального контролю за будь-якими видами відхилень від законної діяльності підприємств, комерційних та підприємницьких структур або відхилень у поведінці окремих громадян.
Вимагання є багатовидовим явищем, але його суть при цьому залишається незмінною-отримання майнової вигоди під загрозою відкритого або замаскованого насильства з боку злочинних угруповань.
За сучасних умов вимагання доцільно розглядати переважно стосовно особливо небезпечних фактів організованого вимагання на грунті бізнесу (відносно корумпованих представників державних та галузевих органів управління, контролюючих органів, а також підприємців, банкірів, бізнесменів). Рекетири підпорядковують собі комерційні структури, банки, "захоплюють" ринки, впритул наближаються до державних підприємств та установ. Методи їх "роботи" є різноманітними й постійно вдосконалюються.
Відповідальність за вчинення цих злочинів організованою групою передбачено ч. 4 ст. 189, ч. З ст. 262, ч. З ст. 308, ч. З ст. 312 Кримінального кодексу України.
Згідно з кримінальним законодавством вимагання належить до насильницьких посягань на приватну, колективну і державну власність.
Вимагання державного, колективного або приватного майна -це пред"явлена з корисливих спонукань вимога передати чуже майно чи права на нього, поєднана як з погрозою насильства над особою, у віданні або під охороною якої перебуває це майно, насильства над близькими їй особами, розголошення відомостей, що ганьблять її або близьких їй осіб, пошкодження або знищення майна, так з насильством, пошкодженням чи знищенням майна.
Вимагання приватного майна - це пред"явлена із корисливих спонукань вимога передати приватне майно громадян чи права на нього, або вчинення будь-яких дій майнового характеру, поєднана як із погрозою застосувати насильство до потерпілого або близьких йому осіб, розголосити відомості, що ганьблять його або близьких йому осіб, пошкодити чи знищити їх майно, так і з насильством, пошкодженням чи знищенням майна.
Вимагання посягає на два види суспільних відносин: власність і особу, що охороняються законом.
Вимагання можливе лише за наявності двох взаємопов"язаних дій:
1) протиправного пред"явлення майнової вимоги;
2) погрози заподіяння певної шкоди, застосування насильства, знищення або пошкодження майна при невиконанні такої вимоги.
Вимагання слід вважати закінченим з моменту пред"явлення вимоги, поєднаної зі зазначеними погрозами, насильством, пошкодженням чи знищенням майна незалежно від досягнення винною особою поставленої мети.
5.Юридична кваліфікація вимагання.
Вимагання (ст. 189) має своїм безпосереднім додатковим об"єктом відносини у сфері охорони безпеки життя, здоров"я, честі, гідності, особистої недоторканності потерпілих.
Предметом вимагання є не тільки майно, а й право на майно, а також дії майнового характеру. Право на майно-документ, що дозволяє отримати в свою власність майно (наприклад, заповіт на квартиру, договір дарування машини, боргова розписка тощо).
Дії майнового характеру-це, наприклад, вимога підвищити в посаді, видати безкоштовну путівку на курорт тощо.
Об"єктивна сторона вимагання виражається у вимозі передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці.
Таким чином, діяння виражається в активній поведінці та може виявлятися в незаконній вимозі: а) майна; б) права на майно; в) вчинення будь-яких дій майнового характеру.
Потерпілими можуть бути: власник, особа, якій майно ввірене на законній підставі, близькі родичі цих осіб (батьки, діти, бабуся, дідусь, сестри, брати).
Спосіб вимагання-це погроза заподіяння шкоди потерпілому або його близьким родичам, зміст якої може бути різним. Це не тільки погроза насильством, хоч вона зустрічається найчастіше, а й обмеженням прав, свобод або законних інтересів вказаних осіб, пошкодженням чи знищенням їхнього майна, або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошенням відомостей, які потерпілий чи його близькі родичі бажають зберегти в таємниці (наприклад, оповістити дані про усиновлення потерпілим дитини, про наявність захворювання, про інтимне життя, про злочинну діяльність тощо). Ці відомості можуть бути дійсними або вигаданими, ганебними або не такими. Погроза може бути виражена усно, письмово, жестами, демонстрацією зброї тощо. У будь-якому разі важливо встановити, що винний, застосовуючи погрозу, прагне до того, щоб у потерпілого склалося переконання про реальність, дійсність реалізації цієї погрози, якщо він не виконає пред"явленої вимоги. Тому, навіть у тому випадку, якщо винний і не думав розголошувати відомості або погрожував непридатною зброєю або її макетом, а потерпілий сприймав таку погрозу як реальну-вчинене є вимаганням.
При вимаганні суб"єкт злочину вимагає передати майно в майбутньому (завтра, через тиждень). При цьому сама погроза також звернена в майбутнє: вона буде реалізована лише після того, як не буде виконана вимога. У потерпілого є час прийняти певне рішення-виконувати чи не виконувати цю вимогу.
Вимагання вважається закінченим з моменту пред"явлення вимог, тобто з моменту погрози. Якщо винний реалізував свою погрозу і умисно заподіяв потерпілому або його близьким родичам смерть, необхідна кваліфікація за сукупністю ч. 4 ст. 189 і ст. 115. Кваліфікація за сукупністю необхідна також у разі, якщо реалізована погроза пошкодженням або знищенням майна шляхом підпалу чи іншим загальнонебезпечним способом, або така, що спричинила загибель людей чи інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 194).
Частина 2 ст. 189 передбачає відповідальність за вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому. У частині 3 кваліфікованим визнається вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров"я особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, а в ч. 4-вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження.
Такі кваліфікуючі ознаки, як повторність, вчинення вимагання за попередньою змовою групою осіб, завдання значної шкоди або майнової шкоди у великих або в особливо великих розмірах, або вчинення організованою групою, за своїм змістом аналогічні ознакам крадіжки і розбою, розглянутим раніше.
Кваліфікуючими ознаками, специфічними для вимагання є: вчинення вимагання службовою особою (поняття якої визначено в ст. 364) з використанням свого службового становища; з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень; пов"язане з пошкодженням чи знищенням майна (ч. 2 ст. 189); вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров"я особи (ч. 3), а також поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження (ч. 4). У всіх цих випадках вимагання пов"язане з реальним завданням шкоди потерпілому: вимога передати майно, право на майно, вчинити дії майнового характеру в майбутньому підкріплюється негайним, в момент вимоги, фізичним насильством, а також пошкодженням або знищенням майна.
6.Різниця між розбоєм та вимаганням.
Касаційний кримінальний суд висловився щодо відмежування складу злочину, передбаченого ст. 187 КК України (розбій) від складу злочину, який міститься у диспозиції ст. 189 КК України (вимагання). Про це повідомляє «Протокол».
У даній справі особу було засуджено за ч.ч. 1, 2 ст. 187 КК України.
Відповідно до вироку суду особу визнано винною та засуджено за те, що він перебуваючи на території залізничного вокзалу підійшов до віконця каси, та погрожуючи своїй колишній співмешканці предметом, зовні схожим на ніж, наказав віддати йому грошові кошти в розмірі 500 грн, на що остання передала засудженому власні кошти, після чого останній з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій матеріальної шкоди в розмірі 500 грн.
У подальшому засуджений знову ж таки перебуваючи в районі залізничного вокзалу помітивши свою колишню співмешканку наказав їй віддати йому грошові кошти, однак отримавши відмову, він повторно для подолання волі потерпілої до опору, тримаючи руки в кишені куртки, висловив погрозу, що він ножем нанесе їй удар в живіт, внаслідок чого потерпіла передала винній особі грошові кошти в розмірі 70 грн., а потім зняла з власного рахунку грошові кошти в сумі 500 грн та віддала їх засудженому.
Апеляційний суд із такою кваліфікацією погодився.
В свою чергу захисником на вирок та ухвалу судів подано касаційну скаргу, яку вмотивовано тим, що в діянні засудженого за другим епізодом погроза застосування насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілої, не була пов`язана з його негайним застосуванням, а передбачала свою реалізацію у майбутньому, а тому його дії належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України, як вимагання, вчинене повторно з погрозою вбивства.
Касаційний кримінальний суд із зазначеними доводами погодився.
Обґрунтовуючи таке рішення, ККС у своїй постанові зазначив, що погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров`я потерпілого. Погроза при вимаганні має місце тоді, коли винна особа, висловлюючи її в будь-якій формі (словами, жестами, демонстрацією зброї тощо), бажає, щоб у потерпілого склалося враження, що якщо він протидіятиме винній особі або не виконає її вимог, то ця погроза буде реалізована. При розмежуванні вимагання і грабежу чи розбою слід виходити з того, що при грабежі та розбої насильство або погроза його застосування спрямовані на заволодіння майном у момент їх застосування. При цьому погроза являє собою такі дії чи висловлювання, які виражають намір застосувати насильство негайно. Дії, що полягають у насильстві або в погрозі його застосування, спрямовані на одержання майна в майбутньому, а також вимогу передати майно, поєднану з погрозою застосувати насильство до потерпілого або його близьких родичів у майбутньому, слід кваліфікувати як вимагання».
Таким чином, якщо судом буде встановлено, що обвинувачений висловив вимогу передати майно негайно, погрожуючи при цьому застосуванням насильства так само негайно, і обставини, за яких вона була висловлена, об`єктивно давати підстави потерпілій сприймати її як таку, що дійсно може бути реалізована негайно, то такі дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 187 КК України.
Однак, якщо судом поза розумним сумнівом не буде спростована версія сторони захисту про те, що висловлена обвинуваченим погроза застосування насильства об`єктивно не могла бути реалізована негайно (оскільки потерпіла знаходилася у відокремленому приміщенні), у зв`язку з чим з огляду на об`єктивні обставини, за яких ця погроза була висловлена, вона об`єктивно могла сприйматися потерпілою тільки як така, що може бути реалізована в майбутньому (а не негайно), скажімо, після того, як вона вийде з приміщення каси чи вокзалу, або щодо її малолітньої дитини, яка знаходиться вдома), то такі дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 189 КК України.
7.Висновок
Розбої є тяжкими корисливими злочинами, спрямованими на заволодіння чужим майном.
Особам, які вчиняють розбої, притаманні цинізм, зухвалий і нахабний характер злочинних дій. Такі злочини звичайно вчиняються в присутності очевидців у парках, на вокзалах, у громадському транспорті, кафе та інших громадських місцях.
Способи вчинення розбоїв є різноманітними і злочинці обирають у кожному конкретному випадку той чи інший спосіб залежно від конкретних обставин. Потерпілі не завжди встигають роздивитись і запам’ятати прикмети їх зовнішності.
Успішне розкриття розбоїв і викриття осіб, винних у їх здійсненні, у значній мірі забезпечується обґрунтованим і своєчасним порушенням кримінальної справи, швидким і якісним проведенням первісних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів.
Вихідними даними для порушення кримінальної справи про розбій є такі джерела:
а) заява потерпілого;
б) повідомлення службових осіб про вчинення злочину;
в) заява очевидців про розбійницький напад;
г) затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину;
ґ) інші джерела.
Для розглядуваних злочинів, як на першому, так і наступних етапах розслідування, важливими слідчими діями служать: огляд, затримання, допит, впізнання, обшук, перевірка показань на місці, слідчий експеримент і експертиза.
Вивчення слідчої та судової практики у справах про вимагання дозволило виявити ряд проблем кваліфікації цього злочину і відмежування його від суміжних складів. Найбільш виразно вимальовуються такі: відмежування вимагання від грабежу з застосуванням насильства і розбою; кваліфікація діяння, що складається у вимозі передачі чужого майна, з'єднаному з насильством чи погрозою його застосування, коли частина майна передана винному негайно, а передача іншій передбачається в майбутньому; кваліфікація вимагання власного майна, переданого раніше потерпілому в кредит (борг); кваліфікація вимагання, поєднаного з захопленням заручників.
У Кримінальному кодексі України стаття про вимагання поміщена в розділі VI «Злочини проти власності». Український законодавець під вимаганням розуміє вимога передачі чужого майна чи права на нього, або вчинення інших дій майнового характеру під погрозою застосування насильства або знищення чи пошкодження чужого майна, а так само під загрозою поширення відомостей ганьблять потерпілого чи його близьких або інших відомостей, які можуть завдати істотної шкоду потерпілому або його близькими (ст. 189 Кримінального кодексу України).
Вимагання за своїми об'єктивними і суб'єктивними ознаками тісно примикає до розкрадання, але не вичерпується їм, оскільки зазіхає не тільки на власність, але і на інші майнові об'єкти, що виступають як самостійні форми майнових інтересів (зобов'язальних, спадкових, житлових та інших). Вимагання, подібно до насильницького грабежу і розбою, є двохоб'ектним складом, чим підкреслюється його підвищена небезпека. З одного боку, злочинці висувають майнові вимоги, а з іншого - даний злочин посягає на особу і її інтереси шляхом погроз. Загроза є найважливішим засобом скоєння вимагання.
Загроза має бути реальною і сприйматися потерпілим як цілком здійсненна. Загроза при вимаганні виступає засобом полегшити заволодіння майном або отримати інші майнові вигоди. Здійснення загрози передбачається в майбутньому (відразу після пред'явлення вимоги або пізніше, в порядку помсти за відмову виконати необхідне). Загроза є найважливішим атрибутом вимагання.
8.Список використаних джерел.
1. Бєлкіна Р.С. криміналістика: Підручник. - М.: Норма-Інфра -М., 2000р.
2. Васильєв А.Н. Тактика окремих слідчих дій. - М.: Юридична література, 2004р.
3. Герасимов І.Ф. Загальні положення методики розслідування злочинів// Криміналістика. - М.: Вища школа, 2004р.
4.Кримінальне право України. Особлива частина
5. Кримінально процесуальний кодекс України: Із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом № 4651-IV від 17.03.2021р.
6. Когутич І.І. Криміналістика: Курс лекцій. - К.: Атіка, 2008р.
7. Кримінальний кодекс України: редакція від 01 вересня 2020 року.
8. Лаврів В.П. Криміналістичне забезпечення розкриття і розслідування корисливих, насильницьких злочинів. Спецкурс лекцій: Учб. посібн. для вузів. - М.: ЮНІТІДАЛА, 2003р.
9. Маркусь В.О. Криміналістика. Навч. посібник. - К.: Кондор, 2007р.
10. Салтевський М.В. Криміналістика (у сучасн. викладі): Підручник. - К.: Кондор, 2005р.
11. Скригонюк М.І. Криміналістика: Підручник. -К.: Атіка, 2005р.