1   2   3   4   5   6   7   8
Ім'я файлу: Жінка, опалена війною.docx
Розширення: docx
Розмір: 633кб.
Дата: 10.03.2021
скачати
Пов'язані файли:
шмуклер.docx

Великая Отечественная война осталась в памяти последующих поколений войной, у которой не было «женского лица». Почти миллионная армия женщин, принимавших участие в боевых действиях, в официальной мемориальной культуре «растворилась», превратившись в невидимых солдат великой войны. Героические репрезентации мужественных женщин-партизанок и сражавшихся наравне с мужчинами летчиц не могли адекватно передать всю полноту женской военной повседневности. Пафосность и монументализм мифа о Великой Отечественной войне до сих пор сторонятся женского взгляда и альтернативных моделей интерпретации военного опыта. Современная российская власть, следуя советской традиции, продолжает беречь свои военные «тайны» от ученых. Сегодня велик риск того, что женский опыт войны окончательно превратится в «фигуру умолчания». Женский мемориал Великой Отечественной пока остается неформальным, воплощаясь в военной лирике Юлии Друниной, воспоминаниях женщин-фронтовичек и кинодраме 1972 года «А зори здесь тихие».

Вместо заключения

Как свидетельствуют ученые, Вторая мировая война в коллективной памяти стран Восточной Европы продолжает сохранять особый статус центрального по своему значению мемориального комплекса, который сложился задолго до «бархатных революций» 1989-1990 годов[40]. Современные официальные интерпретации Великой Отечественной войны также демонстрируют наличие прочной связи с образами и мифами войны советского времени. «Память о тех событиях абсолютно священна...», - обозначил свою позицию российский президент на церемонии вручения наград ветеранам войны[41]. 8 марта 2005 года, принимая в Кремле защитниц Отечества, в том числе и женщин-ветеранов Великой Отечественной, Владимир Путин в очередной раз подтвердил свою приверженность устоявшейся системе ценностей. В этот день о «другой» войне и «женской» памяти вновь не было сказано ни слова.


  1. Замість себе і чоловіка на фронті. Гендерна проблематика сприйняття жінки на війні.

Постать жінки в умовах війни завжди була трагічної. Чоловікові легше було в моральному плані обрати той чи інший бік ворогуючих сторін, його героїчна смерть зі зброєю викликала повагу у суспільства. Натомість жінка зазнавала набагато більше поневірянь, а психологічно та фізично несла більшу відповідальність за дітей та старих, які залишалися у неї на утриманні. В період ХХ століття війна зазнала найбільш глибоких змін за соціально-політичним змістом, військово-технічним виглядом, характером зброї, що застосовувалася, масштабами, руйнівністю і впливом на життя суспільства, зокрема, жіноцтва. Впродовж всієї історії людства війна була справою чоловічою. Жінки виступали в якості пасивної жертви, воєнної здобичі, в культурі їх образи подавалися дружинами, матерями, нареченими, страждають і чекають.

  1. Німецькі і радянські погляди на жінку у війні.

Некоторые листовки были обращены специально к русским женщинам. С помощью утверждения, что немецкие солдаты «убивают маленьких детей на глазах у матерей, распарывают животы беременным женщинам, отрезают груди у кормящих матерей, насилуют жен, матерей и сестер и загоняют их в дома терпимости», женщины, «дорогие гражданки» призывались совершать чрезвычайно опасные акты, противоречившие международному праву. А для тех женщин, которые, как большинство из них на оккупированных территориях, ничего не жаждали так сильно, как скорого наступления сколько-нибудь сносных условий жизни, у Советов была наготове скрытая угроза: «Мы вскоре увидимся снова, мы скоро опять будем вместе с вами!» Каждый знал, что это должно было означать. Агентам поручалось составлять «точные списки» всех лиц, которые каким-либо образом общались с немцами или, возможно, всего лишь не смогли избежать размещения у себя немцев. Как показал старший лейтенант Ковалев из 223-й стрелковой дивизии, население, кроме того, призывалось к отказу от работы. Надлежало поджигать поля, леса и постройки. Сельское население должно было жечь зерно, разрушать сельскохозяйственные орудия, рабочие в городах — уничтожать машины и разрушать фабричные сооружения.

в первые дни июня в тюрьмах и лагерях НКВД часто ликвидировали или истязали до смерти также женщин и детей. В докладе отделения тайной военной полиции при 48-м армейском корпусе от 1 июля 1941 г. о том, что 26 июня 1941 г. в тюрьме Дубно были обнаружены трупы убитых накануне 550 человек, включая 100 женщин, говорится: «Картина при входе в тюрьму и камеры была жуткой, и ее не передать словами. В камерах лежали более 100 трупов мужчин, стариков, женщин и девушек около 16 лет, расстрелянных и изувеченных ударами штыков». Обер-ефрейтор Штайнакер из штаба начальника связи 61-й дивизии заявил на своем военно-судебном допросе: «Все люди были полностью раздеты. В каждой камере висели головами книзу 3–4 женщины. Они были привязаны веревками к потолку. Насколько я помню, у всех женщин были вырезаны груди и языки. Дети лежали скорчившись на полу». Некоторых преступников удалось установить — например, комиссара НКВД Винкура и женщину-агента НКВД Эренштейн.

Однозначно были выяснены обстоятельства массовых убийств под Гришино, Постышево и Красноармейском [три поочередных названия одного и того же города на западе Сталинской (Донецкой) обл. ], где в дни после Сталинграда, с 11 по 18 февраля 1943 г., были расстреляны или зверски уничтожены более 600 военнослужащих Вермахта и союзных ему армий, а также служащих сопровождающих подразделений, включая сестер Красного Креста и связисток вспомогательных служб. По неполным данным, удалось индивидуально опознать: 406 немецких, 89 итальянских, 9 румынских, 4 венгерских, 8 украинских солдат, 58 служащих организации Тодта, 15 железнодорожников и 7 немецких гражданских рабочих. Расследование этого случая началось сразу же, когда 18 февраля 1943 г. эту территорию вновь заняла 7-я немецкая танковая дивизия. «Все трупы были голые…, — говорится в более позднем протоколе военно-судебного расследования, — почти все тела были изувечены… У многих трупов были отрезаны носы и уши. У других трупов отрезаны и засунуты им в рот половые органы.» Была предпринята также попытка отрезать груди сестрам Красного Креста «прямо-таки зверским образом». Ответственность за эту бойню, по словам командира зенитной батареи 14-й гвардейской танковой бригады лейтенанта Сорокина, нес, в частности, политотдел 14-й гвардейской танковой бригады (его начальник подполковник Шибанков, видимо, погиб ранее), которая подчинялась 4-му гвардейскому танковому корпусу во главе с генерал-майором Полубояровым.

Верховное главнокомандование Вермахта уже в июле 1941 г. запретило все меры возмездия, поскольку такие «меры возмездия ввиду русского менталитета не достигли бы результатов и способствовали ненужному ужесточению борьбы». Главнокомандующий сухопутными войсками генерал-фельдмаршал фон Браухич также придерживался мнения, что меры возмездия в отношении Советского Союза, в отличие от западных держав, останутся безрезультатными и, кроме того, окажут негативное воздействие на сами по себе благоприятные перспективы собственной фронтовой пропаганды в Красной Армии. Невзирая на «грубые нарушения международного права со стороны русских», соответствующий приказ был направлен во все дивизии Восточного фронта. 1 июля 1941 г. было одновременно сообщено о решении «фюрера и Верховного главнокомандующего» обращаться с женами «офицеров и комиссаров» и вообще со всеми советскими женщинами, «носящими оружие по приказу, как с военнопленными, если их застают в униформе». Напротив, в случае ношения гражданской одежды они должны были лишаться международно-правовой защиты и считаться партизанами.

  1. Жінка на плакаті як гендерний стереотип.

Образу жінки під час війни присвячена достатня кількість вітчизняних наукових праць та художніх творів. Однак спеціальних досліджень, які були б присвячені жіночим образам в пропаганді як складової частини цієї впорядкованої діяльності по чиненню впливу на масову свідомість, майже не існує. При вивченні цього питання були використані новітні вітчизняні дослідження із гендерної тематики в період війни [2; 5; 7; 9; 10], які опубліковані у вигляді наукових статей. Ґрунтовної роботи із дослідження жіночого образу під час Другої світової війни до сьогоднішнього дня поки що не вийшло. Крім того, серед вітчизняних дослідників образ радянської жінки є пріоритетним для вивчення, на відміну від німецького, який часто залишається поза увагою істориків не тільки пострадянського простору, але й зарубіжних дослідників.

Якщо розглянути військову пропаганду через призму гендеру, виявимо, що чоловік завжди є символом війни, бойових дій та жорстокості, а жінка символізує мир та виражає антивоєнні пропагандистські ідеї. Не дивлячись на таке конкретне маркування війни як маскулінного та миру якфемінного, жіночі ролі на війні багатоманітні, і військова пропаганда так само не можлива без символічних жінок, як не існує вона без символічних чоловіків [9]. Специфіка та унікальність жіночого образу, яка характерна для будь-якої військової пропаганди, змушує виділяти цю дійову особу візуальної агітації в окрему категорію, що передбачає окреме дослідження цих плакатних образів.

В ході дослідження за допомогою СУБД MS Access була створена та проаналізована база даних, в яку ввійшли 55 плакатів (19 німецьких та 36 радянських), що містили жіночі образи. Для аналізу об’єктів було обрано вісім характеристик: автор плакату (доцільно для радянських плакатів), «професія» образу, тобто в якій ролі, іпостасі виступає жінка або дівчина, реалістичність або символічність жіночого образу, місцезнаходження візуалу відносно простору плакату, його вектор, композиція образу, фон та емоції героїні плакату. Серед відібраних плакатів більшість (46) склали такі, де жіночий образ грає головну або одну з головних ролей, але були проаналізовані також і ті, на яких жінка виконує другорядну функцію в сюжеті плакату.

На таких плакатах жіночій образ або виступає об’єктом чи причиною, або є частиною групи образів. Створення особливого жіночого образу в військовій пропаганді ьДругої світової війни, відмінного від попередніх (в тому числі образу періоду Першої світової війни), було зумовлено конкретними соціальними умовами, які склалися в нацистській Німеччині та СРСР напередодні війни.

Нацистський рух від самого початку визнавався рухом чоловіків.

Впрограмі НСДАП, яка була опублікована в 1920 р. та складалася

з 25 пунктів, було вказано, що партія не схвалює жіночу працю як таку.

А. Гітлер стверджував, що жіноча емансипація є ні чим іншим, як

слоганом, який вигадали єврейські інтелектуали. Він доводив, що для

німецької жінки її світом є «її чоловік, її родина, її діти, її дім» [20].

Ідеологія націонал-соціалізму нав’язувала жінкам та дівчатам образ життя

домогосподарки-матері. Однак така політика обумовила появу реакційних

ідей, які, залишаючись в рамках офіційної політики партії, створювали

образ активної, вольової, сильної жінки. Активістами нацистської

організації Союз німецьких дівчат (БДМ) була висунута навіть концепція

рівності статей, яка базувалась на нацистській ідеології та її інтерпретації і

не мала нічого спільного з феміністськими вимогами емансипації жінок

[5]. Ці ідеї були виказані головою Гітлерюгенда Бальдуром фон Ширахом,

імперськими референтами БДМ Лідією Готчевськи, Труде Бюркнер,

Юттою Рюдігер, які, звільняючи жінку від домогосподарчого шаблону,

тим не менш відводили їй лише роль помічниці юнака та чоловіка в усіх

сферах життя. Приблизно ті ж самі ідеї виказувала голова Нацистської

жіночої ліги, а пізніше голова жіночого бюро в Німецькому трудовому

фронті (1934) Гертруда Шольтц-Клінк, визначаючи тим не менш

материнство як головнуфункцію жінки.

В СРСР в довоєнні роки ставлення до жінок розвивалось в зовсім

протилежному руслі. Після революції політика радянської держави в

«жіночому» питанні, спрямована на залучення жінок до суспільного

виробництва, сприяла швидкому розвитку емансипації з усіма її

наслідками. В результаті участь жінок в найбільш тяжкій фізичній праці,

традиційно «чоловічих» професіях визначалось як величезне досягнення

соціалізму, прояв справжньої рівності та звільнення жінок від

«домашнього рабства». Ідеї емансипації були найбільш популярні в

молодіжному середовищі, а масові комсомольські призиви, набори та

мобілізації під гаслами «Дівчата – на трактор!», «Дівчата – в авіацію!»,

«Дівчата – на комсомольське будівництво!» тощо стали свого роду

психологічною підготовкою до масової участі радянських жінок у війні,

що наближалась [10].

Образ жінки в радянських плакатах використовували найчастіше такі

художники-плакатисти, як В. Іванов та В. Корецький. Хоча більшість

авторів пропагандистських плакатів в СРСР в 1941–1945 рр. – чоловіки,

«жіночі» плакати – сфера, в якій виявились задіяними і такі художниці,

як Єрьоміна, Бурова, Ватоліна. На плакатах цих авторок жінки

виступають в головній ролі.

Шалигіна Дарья Жіночі образи …

135

Радянський образ жінки є багатофункціональним, жіночі образи в

пропагандистському плакаті виступають в надзвичайно різних іпостасях.

Виділити одну функцію, яка переважала б серед усіх інших, які

виконували жіночі плакатні образи, виявилось практично неможливо.

Найчастіше зустрічаються два образи. Розглянемо спочатку образ матері.

Плакатів, на яких жінка виступає передусім в ролі матері,6 з 36; ці цифри

свідчать, що цей образ не міг грати головної ролі у формуванні типового

жіночого образу в період війни.

Так само на шести плакатах зустрічається образ колгоспниці,

відповідальної за сільскогосподарчий сектор в час, коли чоловіки пішли

на фронт. Головним завданням цієї жінки плакат проголошує «зумовити

гарний врожай». Виключення становить лише один плакат, вартий

особливої уваги. Титл цього плакату «Это тебе для разгрома врага от

колхозницы Ольги Ромашко» [13], він присвячений цілій історії про те,

як вищеназвана колгоспниця озброїла на свої збережені кошти

військовий підрозділ, де служив її чоловік, такий прийом був типовим

для радянської пропаганди. В цілому, жіноча праця в тилу в першу чергу

асоціювалась з сільським господарством. Яскравим прикладом може

слугувати плакат 1944 р., який не ввійшов до бази даних через

другорядність та невеликий розмір єдиного жіночого образу, але є

цінним джерелом для вивчення сприйняття основної ролі жіночої праці в

тилу. Титл плакату – цитата Й. Сталіна «Самовіддана робота всіх

радянських людей – робітників, селян, інтелігенції, так само як керівна

діяльність наших державних та партійних органів проходила в минулому

році під прапором – «Все для фронту!» [13]. Нижня частина плакату

присвячена трьом основним видам тилової праці, і, якщо прапори

робітників та інтелігенції несуть чоловіки, то центральний образ, що

символізує сільське господарство, – жіночий. Це було цілком

закономірно, адже плакати військового часу точно віддзеркалили

реальну рольжіночої праці в сільському господарстві, де в 1941–1945 рр.

75% робітників булижіночої статі [6, c. 4].

Окрема категорія жіночих образів – це жертви окупантів-фашистів.

Метою таких плакатів було збудити бажання помсти в радянських

солдат. Картини, які малював плакат такого роду, були досить

жорстокими: вбивства або каліцтва жінок та дітей. Титли також

відповідають загальному сюжету: «Заступись, товарищ красноармеец!»

[13], «Папа, убей немца» [14], «Сын мой, ты видишь долю мою! Громи

фашистов в святом бою!» [13] та ін. Ці сюжети перекликаються з

плакатами з образом матері, серед яких також зустрічаються апелювання

до воїна-захисника з благаннями визволити та захистити від

фашистського ворога.

Наступний жіночий образ радянських плакатів – жінка-тиловий

працівник. Ідеї цієї наочної пропаганди збігаються з основною думкою

плакатів, на яких зустрічаються образи жінки-колгоспниці, – замінити у

виробництві чоловіків, що пішли воювати, надати фронту все необхіднеАктуальні проблеми … 2009. – Вип. 12

136

для перемоги. В 1944 р. з’являються плакати, які головним завданням

жінки проголошують відбудову зруйнованих міст: «Мы отстояли

Ленинград. Мы восстановим его!» [15], «Отстроим на славу!» [14].

Цікаво, що якщо плакатів, де чоловік працює на промисловому

виробництві в тилу задля допомоги фронту, зустрічається чимало, то

відбудовувати звільнені міста на плакатах доводилось самежінкам.

Окрім названих вище образів зустрічались також образи фронтової

подруги або медсестри (в період з 1941–1945 рр. в червоній Армії

служило 800 тис. жінок, а просилось на фронт набагато більше [10]),

жінки, засланої в Німеччину, ув’язненої концтабору, партизанки, донору

та ін. Саме жінка символізувала Батьківщину, Вітчизну та Європу, яку

союзники визволяють від фашистського ярма (плакат «Европа будет

свободной!» [13]). Зображення власної нації в жіночому обличчі є

загально розповсюдженою тенденцією для військової пропаганди.

Жіночі фігури втілюють страждання всього народу, благословляють

чоловіків на участь у війні, на захист своєї країни та символізують горе

та скорботуВітчизни [9].

Серед німецьких жіночих образів не спостерігається такого

різноманіття, як серед радянських: 47% зібраних образів – жінка-мати. Ця

тенденція яскраво відобразила пануючу в Німеччині ідеологію щодо ролі

жінки в суспільстві. Вертаючись до вищеописаної нацистської політики

щодо жіночого питання, зазначимо, що формування особистості жінки

визначалось А. Гітлером за принципом: «Мета жіночого виховання – бути

майбутньою матір’ю»[3]. Хоча німецьких плакатів в базі даних майже

вдвічі менше, ніж радянських, образ матері на останніх зустрічається в

півтора рази рідше. Ця тенденція в німецькій пропаганді мала місце не

тільки в плакатній пропаганді, а була загальною. Вона зародилась ще в 30-

х рр. та була яскраво відображена в довоєнних плакатах, призначених для

німецького населення. Не стала виключенням і пропаганда, призначена

для українських територій: не тільки в плакатах, але й в листівках

з’являлися заклики до материнських почуттів жіночої частини

окупованого населення. Наприклад, в одній з німецьких листівок,

призначеній жінкам Харківщини, слово «діти» зустрічається стільки ж

разів, що й «народ» і, частіше, ніж «Батьківщина» [4, арк. 134]. Тоді як в

листівці радянського підпілля тієї самої території адресованій жінкам, про

роль матері згадується лише одного разу («Гитлеризм…несет…смерть

вашим мужьям и сыновьям. » [4, арк. 5]). Зміст та завдання листівки –

продемонструвати жахливі риси «гітлеризму», наслідки, які він має для

жінок, та закликати до боротьби: «Покажите коричневым разбойникам,

что вы с мужчинами равны, что вы умеете бороться так же, как они. » [4,

арк. 5]. Нацистська пропаганда докорінно відрізнялась від радянської в

цьому аспекті: листівки та плакати, розповсюджені на території України,

співчували нелегкій жіночій долі за воєнного часу та підкреслювали

фізичну жіночу слабкість та відмінність від чоловіків, водночас

використовуючи аргумент сили духу та патріотизму.

Шалигіна Дарья Жіночі образи …

137

Наступна характеристика жіночих плакатних образів, яка була

проаналізована в ході дослідження, – це емоційне наповнення образу.

Серед німецьких жіночих портретів було виділено 5 видів емоційного

забарвлення: «горе», «надія», «радість», «жах» та «відсутність емоцій».

Для радянських жінок на плакатах видів емоцій було вдвічі більше:

окрім тих, які характерні для нацистських образів, зустрічаються також

«гнів», «рішучість», «суворість», «ніжність» і т.д.

В ході дослідження було виявлено, що «радісні» емоціїзустрічаються

на німецьких плакатах найчастіше (38%), така ж сукупна частка

негативних емоцій «горе» та «жах» (22% та 16% відповідно). Традиція

зображати «радісні емоції» в візуальній пропаганді бере свій початок ще

в 30-х рр. і стосується передусім жіночих та дитячих образів.

Досліджуючи емоційне забарвлення жіночих плакатних образів, було

зроблено висновок, що негативні емоції (страх, жах, горе тощо)

з’являються на плакатах за необхідності вказати на образ ворога

(візуальний або риторичний). Для візуальної пропаганди, де образ ворога

відсутній, характерні лише позитивні емоції (щастя, радості, надії), які

передають не наміри, а почуття.

Зовсім інша картина спостерігається стосовно жіночих образів в

радянській плакатній пропаганді. На перший погляд здається, що чимала

кількістьжіночих образів в плакатах періодуДругої світової війни мають

один і той самий вираз обличчя. Такому емоційному забарвленню образу

була надана умовна назва «рішучість». В ході дослідження виявилось,

що 14 з 36 жіночих плакатних образів можна охарактеризувати таким

чином. Жодна з інших характеристик «емоційного» критерію не

повторювалась так само часто (другий за частотою вид емоційного

забарвлення – радість – зустрічався лише 6 раз). «Рішучий» вираз жінки

на військовому плакаті відповідає головній якості радянського

плакатного жіночого образу не тільки періоду Великої Вітчизняної

війни, але й довоєнних та післявоєнних часів – мужності. Для жіночого

образу характерна певна маскулінізація – невиразна одежа,

гіперболізовано сильні руки, прості риси обличчя, широкі чоловічі плечі.

Таким чином, плакатна пропаганда Радянського Союзу відображала

офіційне ставлення до жінки та її ролі в суспільстві як до фізично та

морально сильної особистості, ставлячи її на один щабель із чоловіками.

Наступна характеристика жіночих візуалів плакатної пропаганди – це

місцезнаходження стосовно простору плакату. І німецькі, і радянські

жіночі образи розташовані в більшості випадків в центрі плакату.

Для певної кількості нацистських плакатів, розповсюджених та

створених в Німеччині (на відміну від створених в Україні), характерно

розташування в лівому полі плакату. Радянські військові плакати також

розміщають жіночі образи праворуч дуже рідко (положення «центр» та

«ліворуч» переважають). Деякі дослідження з семіотичних функцій

плакату визначають образ, розташований ліворуч, як більш важливий вАктуальні проблеми … 2009. – Вип. 12

138

плакатному сюжеті [1]. Таким чином, німецькі та радянські художники

відводилижіночим образам в плакаті не допоміжну, а головну роль.

Що стосується композиції образів, то 2/3 фемінних візуалів на

радянських плакатах зображені в динаміці. Німецькі образи динамічні в

74%. Враховуючи невелику кількість зібраних матеріалів німецької

пропаганди, різниця у цифрах в даному випадку не є принциповою, а

вирішальним фактором визначається загальна перевага динамічних

образів з обох боків.

Типовий вектор для жіночого образу в радянській плакатній

пропаганді – «направо» або «прямо». Обидва напрямки свідчать про

устремління в майбутнє, шлях до мети конкретної або абстрактної

(зібрати врожай, надати донорську кров, боротися проти фашизму,

замінити чоловіка, що йде на фронт, відбудувати місто або, навіть, з

упевненістю чекати на визволителя).

Кількість німецьких жіночих образів, направлених наліво, направо

або прямо, приблизно однакова, тому судити про типовий логічний або

темпоральний напрям на націонал-соціалістичному плакаті військового

часу в рамках даного дослідження неможливо.

Фон «жіночих» плакатів не дуже різноманітний. І та, й інша сторони

найчастіше уникали його взагалі. Та все ж серед німецьких плакатів

зустрічається нацистська символіка в якості фону (свастика або руни

СС), так само, як символічні елементи Радянського Союзу фігурують як

фон плакатів СРСР. Повертаючись до образу радянської жінки як перш

за все робітника сільського господарства, відзначаємо те, що фоном

образу жінки-колгоспниці майже завжди виступають пшеничні поля.

Жінка-жертва виступає на фоні зруйнувань, а відсутність фону

спостерігається на плакатах, де жінка зображена в образі матер, або

символічному образі Батьківщини, Європи.

Використовуючи плакати як джерело з вивчення пропаганди та

ідеології, можна зробити висновок, що жіночі образи в плакатній

пропаганді періоду війни стали відображенням офіційної політики

тоталітарних держав ще в довоєнні роки. Зовнішня оболонка образів,

повідомлення, емоції, які ніс плакат, могли змінюватись, з метою

відповідати потребам війни (наприклад, емоції горя та жаху замінили

частину «радісних» та «щасливих» плакатів), але суть не змінилась, і

новий жіночий образ ні в Німеччині, ні в СРСР не виник. З німецького

боку жінка асоціювалась в першу чергу з роллю матері, тоді як з

радянського як рівна чоловіку по силі особистість. Були визначені

основні ролі та функції, які виконував жіночий образ в радянській та

нацистській візуальній пропаганді. Дослідження типових радянських

жіночих образів було більш повним та достовірним, адже спиралось на

достатню кількість джерел, які відповідали вимогам дослідження.

Спроба дослідити образ жінки в нацистській плакатній пропаганді за тими ж методами не завжди давала позитивні результати через брак та недостатню інформативність джерел. Але окремі аспекти жіночої образної пропаганди вдалося дослідити та порівняти. Таким чином, було виявлено, що німецький образ жінки в період війни залишався жіночним, в той час як радянський тяжів до маскулінізації. Інший бік радянського жіночого образу – це його символізація. Історична традиція спонукала плакатну пропаганду звертатись до образу жінки в якості Батьківщини, Вітчизни, Рідної землі, тобто певного символу, завдання якого – надихати на самовіддану боротьбу. Німецький жіночий образ залишався реалістичним та максимально наближеним до дійсності.


  1. 1   2   3   4   5   6   7   8

    скачати

© Усі права захищені
написати до нас