Поняття види підслідності.
Підслідність – це сукупність правових ознак кримінального провадження передбачених законом, за допомогою яких встановлюється який слідчий підрозділ здійснюватиме провадження досудового розслідування.
Предметна (родова) підслідність – визначається кваліфікацією вчиненого кримінального правопорушення. Слідчі органів Національної поліції здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, окрім тих, які віднесені до підслідності інших органів досудового розслідування.
Слідчі органів безпеки здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених ст.ст. 109, 110, 111, 112, 113, 114, 1141 , 201, 258–2585 , 2651 , 305, 328, 329, 330, 3321 , 333, 334, 359, 422, 436, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 КК.
Якщо під час розслідування злочинів, передбачених ст.ст. 328, 329, 422 КК, будуть встановлені злочини, передбачені ст.ст. 364, 365, 366, 367, 425, 426 КК, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно зі ст. 216 КПК до підслідності слідчих Національного антикорупційного бюро України.
Слідчі органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених ст.ст. 204, 205, 2051 ,212, 2121 , 216, 2181 , 219 КК.
Якщо під час розслідування зазначених злочинів будуть встановлені злочини, передбачені ст.ст. 192, 199, 200, 222, 2221 , 358, 366 КК, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Отже, ст. 216 КПК визначає предметну підслідність кожного органу досудового розслідування залежно від виду вчиненого злочину. Варто зазначити, що розмежування повноважень органів досудового розслідування за предметною ознакою не є незмінним.
Персональна (специфічна) підслідність – визначається характеристиками, особливостями статусу особи, що вчинила кримінальне правопорушення: неповнолітній, посадове чи службове становище особи, особливий правовий статус у державі тощо.
Наприклад, слідчі органів Державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування злочинів, учинених: – Президентом України, повноваження якого припинено, Прем’єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем’єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу, особою, посада якої належить до категорії «А», крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з ч. 5 ст. 216 КПК;
– службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора – керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з ч. 5 ст. 216 КПК;
– проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), крім злочинів, передбачених ст. 442КК.
До спеціальної підслідності відносять також кримінальні провадження, передбачені Главою 41 КПК: на території дипломатичних представництв, консульських установ України, на повітряному, морському чи річковому судні, що перебуває за межами України під прапором або з розпізнавальним знаком України, якщо це судно приписано до порту, розташованого в Україні.
Підслідність за зв’язком кримінальних проваджень – застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов’язане з розслідуванням іншого. Наприклад, якщо під час розслідування злочинів, які належать до підслідності слідчих органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, будуть встановлені злочини, передбачені ст.ст. 192, 199, 200, 222, 2221 , 358, 366 КК, вчинені особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.
Аналогічно, якщо під час розслідування злочинів, передбачених ст.ст. 328, 329, 422 КК, які належать до підслідності слідчих органів безпеки, будуть встановлені злочини, передбачені ст.ст. 364, 365, 366, 367, 425, 426 КК, вчинені особою, щодо 24 якої здійснюється досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої здійснюється досудове розслідування, вони розслідуються слідчими органів безпеки, крім випадків, коли ці злочини віднесено згідно зі ст. 216 КПК до підслідності слідчих Національного антикорупційного бюро України. А досудове розслідування у кримінальних провадженнях щодо окремих злочинів проти правосуддя (ст.ст. 384, 385, 386, 387, 388, 396 КК), здійснюється слідчим того органу, до підслідності якого відноситься злочин, у зв’язку з яким почато досудове розслідування.
Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані зі злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, то у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, своєю постановою визначає підслідність усіх цих злочинів.
Територіальна підслідність – досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення. Якщо слідчому зі заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор із урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо. На початку розслідування слідчий перевіряє наявність розпочатих досудових розслідувань щодо того самого кримінального правопорушення.
У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того самого кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні в нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати.
Окремий вид підслідності, який законодавцем виділено відповідно до ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв’язку з проведенням антитерористичної операції» від 12.08.2014 року, – це спеціальна підслідність, відповідно до якої підслідність кримінальних правопорушень, учинених у районі проведення антитерористичної операції, у разі неможливості здійснювати досудове розслідування визначається Генеральним прокурором України. Так, матеріали досудового розслідування щодо злочинів, кримінальні провадження щодо яких знаходяться на стадії досудового слідства, у разі неможливості здійснювати досудове розслідування передаються органам досудового розслідування, визначеним Генеральним прокурором України, протягом десяти робочих днів із дня визначення підслідності. Водночас органи досудового розслідування, які здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень відповідно до положень ст. 2 цього Закону, в разі зміни меж району або завершення антитерористичної операції продовжують досудове розслідування таких кримінальних правопорушень. Спори про підслідність вирішує керівник органу прокуратури вищого рівня. Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор України або його заступник.
Прокурорський нагляд в досудовому провадженні. Повноваження прокурора як процесуального керівника досудовим розслідуванням. Відомчий контроль. Повноваження керівника органу досудового розслідування.
Прокуратура України є складовою державного механізму, яка наділена відповідним обсягом влади для здійснення нагляду за виконанням законів у державі. Відповідно до Конституції України (ст.ст. 121–123), прокуратура є організаційним самостійним державно-правовим інститутом влади, який не належить до жодної з її гілок. Незалежність органів прокуратури є, власне, основною гарантією виконання покладених на неї функцій. Ефективне ж виконання прокуратурою функцій залежить зокрема, від дієвої побудови системи її органів, взаємоузгодження їх повноважень та підпорядкованості в ній. Такий напрям має відношення і щодо функціонального призначення прокуратури на стадії досудового розслідування в кримінальному провадженні.
Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК) у п. 15 ч. 1 ст. 3 визначає прокурором у межах кримінального судочинства – особа, яка обіймає посаду , передбачену ст.15 ЗУ ПРО ПРОКУРАТУРУ , та діє в межах свої повноважень.
На органи прокуратури закон забороняє покладати інші функції, які не передбачені в Конституції (ч. 3 ст. 2 Закону України «Про п-ру».
Відповідні повноваження прокуратури передбачено й у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», згідно якого покладенні такі функції:
1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених цим Законом та главою 12 розділу III Цивільного процесуального кодексу України;
3) нагляд за додержанням законів органами, що провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Особливий статус органів прокуратури в системі державних органів та значення покладених на їх виконання функцій, передбачає здійснення повноважень прокурорами на основі засади незалежності прокурорів, що передбачає існування гарантій від незаконного політичного, матеріального чи іншого впливу на прокурора щодо прийняття ним рішень при виконанні службових обов’язків.
Ця засада відображається у положеннях ч. 1 ст. 36 КПК: прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові й інші фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
Аналізуючи функції покладені на прокуратуру та завдання стадії досудового розслідування, особливості її процесуального провадження, то можна зробити висновок, що на стадії досудового розслідування прокурор здійснює функцію нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування. А, згідно з ч. 2 ст. 36 КПК, прокурор здійснює цей нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Тобто визначається не просто функція, яку здійснює прокурор на цій стадії, а й форма здійснення такої функції – процесуальне керівництво.
Прокурор, маючи такі повноваження щодо здійснення нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва, уповноважений:
1) починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом;
2) мати повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування;
3) доручати органу досудового розслідування проведення досудового розслідування;
4) доручати слідчому, органу досудового розслідування проведення у встановлений прокурором строк слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, інших процесуальних дій або давати вказівки щодо їх проведення чи брати участь у них, а в необхідних випадках - особисто проводити слідчі (розшукові) та процесуальні дії в порядку, визначеному цим Кодексом;
5) доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам;
7) скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих;
А також виконувати інші дії, що передбачені ч.2 ст. 36 КПК .
Ч. 5 ст. 36 КПК передбачає, право прокурора доручати здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, зокрема слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу. Передання кримінального провадження для розслідування іншому органу можливе за дотриманням кількох умов: – таке передання можливе в межах одного органу, тобто не передаючи кримінальне провадження від одного органу до іншого в межах переліку слідчих підрозділів, перелічених у п. 1 ч. 1 ст. 38 КПК – органів Національної поліції, органів безпеки, органів, що здійснюють контроль за дотриманням податкового законодавства, органів державного бюро розслідувань, органів Державної кримінально-виконавчої служби України; 123 – таку передачу заборонено, якщо кримінальне правопорушення згідно з правилами підслідності (ст. 216 КПК) віднесено до Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування
Також Генеральний прокурор, керівник генеральної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених ст. 219 КПК. Що ж стосується слідчих та прокурорів Національного антикорупційного бюро України, то скасування таких рішень ними може бути здійснено лише Генеральним прокурором або особою, яка виконує його обов’язки (ч. 6 ст. 36 КПК). Широкий перелік повноважень передбачений в цій статті, дає можливість прокурору комплексно і ефективно здійснювати функцію нагляду за дотриманням законності, не порушуючи процесуальної самостійності слідчого та не переймаючи функції розслідування. Зауважимо, що повноваженнями передбаченими ч. 2 ст. 36 КПК наділений лише прокурор, який уповноважений здійснювати нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва в конкретному кримінальному провадженні.
Доцільно наголосити, що не кожен прокурор, який є прокурором згідно зі Законом України «Про прокуратуру», буде прокурором у конкретному кримінальному провадженні. Прокурором у кримінальному провадженні є: службова особа органу прокуратури, яка наділена статусом прокурора (перелік поданий у ст. 15 Закону України «Про прокуратуру»); набув повноважень прокурора щодо здійснення нагляду за дотриманням законів на стадії досудового розслідування. Лише симбіоз цих двох умов і визначає прокурора, в так званому, загальному розумінні, від прокурора – процесуального керівника
Прокурор, який набуватиме процесуального статусу в конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування (ч. 1 ст. 37 КПК).
Наступним моментом, який визначає дана норма, є момент з якого призначення прокурора є можливим у кримінальному провадженні. Таким моментом є початок досудове розслідування. Ч. 2 ст. 214 КПК визначає, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування (далі – ЄРДР). Факт реєстрації кримінального правопорушення (провадження) настає з моменту підтвердження керівником прокуратури або органу досудового розслідування таких відомостей. Тобто лише прийняттям Реєстром відповідної інформації і її реєстрації та видачі часу реєстрації й унікального номера кримінального провадження, що настає після підтвердження керівником, є можливим, згідно з ч. 3 ст. 214 КПК, здійснення досудового розслідування – прийняття будь-який процесуальних рішень та проведення будь-яких процесуальних дій, за винятком огляду місця події.
Призначення прокурора і є однією з процесуальних дій в кримінальному провадженні, тому рішення таке може бути прийнято лише після початку розслідування. Аналізуючи ч. 1 ст. 214 КПК, можна стверджувати, що розпочинати досудове розслідування мають право слідчий відповідного органу досудового розслідування та прокурор, яким стало відомо про вчинене кримінальне правопорушення.
З огляду на це, можливі два варіанти дій, щодо призначення прокурора в кримінальному провадженні. Перший з них, коли відомості до ЄРДР вносить слідчий, то в такому випадку він повинен невідкладно у письмовій формі повідомити керівника органу прокуратури про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості, передбачені ч. 5 ст. 214 КПК (ч. 6 ст. 214 КПК). Після отримання такого письмового повідомлення, керівник органу прокуратури невідкладно призначає прокурора в кримінальному провадженні. В даному випадку закон визначає наступний невідкладний алгоритм дій та рішень на початку досудового розслідування щодо його забезпечення належним суб’єктом нагляду за дотриманням законів (подальший перелік відповідає послідовності дій): факт наявності даних у слідчого про вчинене кримінальне правопорушення; внесення відповідних даних до ЄРДР слідчим органу досудового розслідування; письмове повідомлення керівника прокуратури за територіальною юрисдикцією; перевірка керівником прокуратури факту внесення в ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення на предмет: наявності в даних отриманих слідчим ознак вчиненого кримінального правопорушення або такого, що готується; правильності кваліфікації кримінального правопорушення, внесення всіх передбачених законом відомостей в ЄРДР; прийняття рішення про призначення прокурора в кримінальному провадженні.
Другий варіант, коли прокурор сам отримав дані про вчинене кримінальне правопорушення, або таке, що готується і вніс відповідні відомості до ЄРДР у межах своєї компетенції. В такому разі, прокурор невідкладно, але в будь-якому разі не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні в нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування (ч. 7 ст. 214 КПК). В такому випадку алгоритм призначення прокурора в кримінальному провадженні має вигляд: факт наявності даних у прокурора про вчинене кримінальне правопорушення; внесення відомостей про таке правопорушення до ЄРДР прокурором; повідомлення прокурором керіника органу прокуратури про факт внесення відомостей до ЄРДР; керівник прокуратури після перевірки внесених до Реєстру відомостей реєструє кримінальне провадження; невідкладно призначає прокурора в кримінальному провадженні; надсилає відповідні матеріали з дотриманням вимог ч. 7 ст. 214 КПК органу досудового розслідування
Виконання будь-який дій та прийняття рішень, як зазначалося, після внесення відомостей в ЄРДР, і якщо такі рішення, дії передбачені компетенцією відповідного суб’єкта мають статус процесуальних. Визначаючи процесуальну форму рішення про призначення прокурора в кримінальному провадженні, слід звернутися до ч. 3 ст. 110 КПК – рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови, постанова виноситься у випадках, коли це безпосередньо передбачено КПК, а також і в інших випадках, коли прокурор чи слідчий вважає це необхідним. Ст. 37 КПК не зобов’язує керівника органу прокуратури виносити постанови при прийнятті рішення про призначення прокурора, але зважаючи на необхідність наявності в матеріалах кримінального провадження юридичного джерела походження процесуального рішення керівника органу прокуратури, така постанова виноситься. Керівник органу прокуратури повинен прийняти таке рішення невідкладно.
Отже, керівник органу прокуратури після початку досудового розслідування визначає конкретного прокурора (групу прокурорів), на якого (яких) покладається із цього моменту (винесення постанови) обов’язок здійснювати нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва
У наукових дослідження з кримінального процесу розглянуті підстави заміни прокурора, групують у дві умовні групи: об’єктивні та суб’єктивні. До об’єктивних відносять: – доручення Генерального прокурора України, його заступника, прокурора Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя та прирівняних до них прокурорів про здійснення досудового розслідування іншому органу досудового розслідування, зокрема слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, в разі неефективного досудового розслідування (в порядку ч. 5 ст. 36 КПК); – скасування рішення або визнання незаконними вчинених дій чи бездіяльності цього прокурора (в порядку ч. 3 ст. 313 КПК); – у разі задоволення заяви про відвід, тяжку хворобу, звільнення з органу прокуратури або з іншої поважної причини, що унеможливлює його участь у кримінальному провадженні; – у разі неефективного здійснення прокурором нагляду за дотриманням законів під час проведення досудового розслідування. До підстав, що є суб’єктивними належать – відмова керівника органу прокуратури, прокурора вищого рівня у погодженні обвинувального акта із зміненим обвинуваченням, клопотанням про висунення додаткового обвинувачення або постанови про відмову від підтримання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 341 КПК). 132 Функціонування ефективного, прозорого і дієвого, а найголовніше всебічно врегульованого кримінальним процесуальним законом механізму призначення та заміни прокурора в кримінальному провадженні є ефективним інститутом належного забезпечення виконання завдань досудового розслідування і здійснення правосуддя в кримінальному провадженні. Недопущення зловживання прокурорами своїми повноваженнями та створення ефективного механізму зрівнювання та противаг у компетенції суб’єктів кримінального провадження
Прокурорський нагляд за діяльністю органів досудового розслідування у формі процесуального керівництва – ст.132
1 2 3 4