Ім'я файлу: Титунь О. Автореферат.docx
Розширення: docx
Розмір: 95кб.
Дата: 07.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Суручану Катерина МЕм-11.docx
Розширення: docx
Розмір: 95кб.
Дата: 07.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
Суручану Катерина МЕм-11.docx
Особистий внесок автора. У статті “Информационная культура – один из основных компонентов готовности к воспитательной работе” (співавтор – Н. Лисенко) автору належить розробка та перевірка у вчителів та студентів рівнів володіння інформаційною культурою. Ідеї співавтора в дисертації не використовувались.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (341 найменувань, з них 7 – іноземною мовою). Робота містить в основному тексті 19 таблиць на 10 сторінках і 20 рисунків на 7 сторінках. Загальний обсяг дисертації становить 222 сторінки, із них – 168 сторінок основного тексту; 7 додатків вміщено на 21 сторінці.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність обраної теми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання, гіпотезу й етапи дослідження; сформульовано основні методологічні засади та методи роботи, наукову новизну, практичне значення, вказано експериментальну базу, апробацію та впровадження результатів дослідження, публікації автора та структуру дисертаційної роботи.
У першому розділі – “Підготовка майбутнього вчителя початкових класів до позакласної виховної роботи як педагогічна проблема” – проаналізовано філософську, психологічну, педагогічну та методичну літературу щодо проблеми професійної підготовки майбутніх учителів; проаналізовано фундаментальні наукові праці з проблеми дослідження, здійснено змістовий аналіз ключових понять дослідження: “виховання” та “позакласна виховна робота”, здійснено ретроспективний аналіз позакласної виховної роботи в теорії та практиці педагогічної освіти. У розділі розкрито суть і структуру професійної готовності майбутнього вчителя до позакласної виховної роботи з молодшими школярами, виокремлено її критерії та рівні.
Проаналізувавши праці вчених із питань досліджуваної проблеми (В. Андрущенко, І. Бех, Л. Бродська, Г. Ващенко, О. Вишневський, Н. Волкова, О. Дубасенюк, І. Зязюн, Н. Мойсеюк, С. Пальчевський, В. Сухомлинський, Г. Тарасенко, М. Фіцула та ін), опираємося на визначення змісту поняття “виховання” як процесу із чітко визначеною метою, завданнями, методами їх реалізації, що дозволяє педагогічно обґрунтовано та цілеспрямовано організовувати різноманітні види діяльності (пізнавальну, трудову, ігрову, суспільну, естетичну тощо) і спілкування.
У сучасній гуманістичній парадигмі освіти дитину розглядаємо як найвищу цінність, яка володіє величезними потенційними можливостями саморозвитку, умови для якого створюються саме в процесі позакласної виховної роботи.
Позакласну виховну роботу в початковій школі в здійсненому дослідженні тлумачимо як продуману систему пошуку та підтримки обдарованих дітей, що забезпечить створення елітарної культури та освіти.
Результати представленого аналізу досліджуваної проблеми, а також нормативних документів у їх історичному контексті дозволяють обґрунтувати позакласну виховну роботу в школі як феномен, що набув різноманітності та багатоваріантності форм організації лише наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття. До цього часу вона функціонувала як безсистемне явище в неподільній єдності з театралізованими виставами учнів, вечорами та учнівськими балами.
Зміни в соціокультурній сфері суспільства, нові вимоги щодо розвитку підростаючого покоління спричинили певні зрушення в змісті професійної підготовки вчителя. Значущим визнано компетентнісний підхід до підготовки студентів педагогічних ВНЗ, відповідно підготовка майбутнього вчителя початкових класів до позакласної виховної роботи в контексті компетентнісного підходу до освіти посилює практичне спрямування фахової підготовки педагога на реалізацію освітньо-виховних завдань.
За результатами аналізу теоретичних джерел про готовність майбутнього вчителя до позакласної виховної роботи, розглядаємо професійну готовність до неї як складову загальної готовності до організації виховного процесу та як інтегроване соціально-психологічне утворення, що формується як наслідок укладання цілісного комплексу різних ознак активного стану особистості і є передумовою цілеспрямованої діяльності, усталеності, її регуляції й ефективності. Для визначення готовності до позакласної виховної роботи нами запозичено усталені в наукових дослідженнях компоненти. На нашу думку, організаційно-виховна діяльність має охоплювати мотиваційно-ціннісний, когнітивно-інформаційний та діяльнісно-рефлексивний компоненти.
Мотиваційно-ціннісний характеризується позитивним ставленням до педагогічної професії, стійкими намірами присвятити себе педагогічній діяльності; це також володіння студентами професійно-педагогічними та загальнолюдськими цінностями, наявність інформаційної потреби та інтересу, наявність поглядів і переконань, принципів та готовності діяти відповідно до них. Успішна реалізація мотиваційно-ціннісного компоненту зумовлює формування професійного мислення педагога.
Когнітивно-інформаційний – це сукупність знань і понять, необхідних майбутньому педагогу для організації позакласної виховної роботи; це також розуміння законів інформаційного середовища й значення позакласної виховної роботи в професійній діяльності. Його успішна реалізація зумовлює формування професійної спрямованості, методичних, конструктивних, організаційних, комунікативних, гностичних умінь майбутнього педагога.
Діяльнісно-рефлексивний – це вміння педагога аналізувати, коригувати результати своєї педагогічної діяльності, демонструвати ефективність і продуктивність використання інформаційних технологій у практиці, усвідомлення свого реального рівня професійної підготовки до здійснення позакласної виховної роботи; усвідомлення потреби активно здійснювати самоосвіту, працювати над самовдосконаленням.
У другому розділі – “Професійна підготовка майбутнього вчителя початкових класів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами” – представлено результати діагностики стану готовності студентів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами, визначено та обґрунтовано педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкових класів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами, обґрунтовано модель підготовки майбутніх учителів до позакласної виховної роботи.
На основі результатів констатувального етапу дослідження було увиразнено критерії оцінки готовності майбутніх учителів початкових класів до організації позакласної виховної роботи з дітьми: професійно-особистісні якості, професійні інформаційно-методичні знання, проектувально-технологічні та рефлексивно-творчі вміння в системі позакласної виховної роботи в початковій школі.
На основі зазначених критеріїв виокремлено чотири рівні готовності майбутніх учителів початкових класів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами: критичний, допустимий, достатній та високий.
Одержані результати констатувального етапу дослідження засвідчили, що студенти мають низьку мотивацію щодо набуття професійно важливих якостей особистості як суб’єкта виховної діяльності (мотиваційно-ціннісний компонент – 54,8 % та 45,9 % студентів ІІІ та IV курсів мали низький та допустимий рівні), мало обізнані зі змістом, структурою цього феномену (когнітивно-інформаційний – 55,2 % та 50,0 %), способами впровадження її в роботу з молодшим школярами (діяльнісно-рефлексивний – 35,2 % та 38,7 %).
Студентів із високим рівнем сформованості готовності до позакласної виховної діяльності (8,8 ± 0,2)% характеризують високий ступінь усвідомлення ними потреби впровадження позакласної виховної діяльності з молодшими школярами, обізнаність із проблемами теорії виховання у виховному процесі початкової школи, адекватна самооцінка студентом себе як суб’єкта виховної діяльності, критичність мислення, оригінальність у розв’язанні виховних завдань, уміння класифікувати та впроваджувати методи та прийоми виховання, долати труднощі, пов’язані зі змістом та організацією виховної діяльності.
Для респондентів із достатнім рівнем сформованості готовності до позакласної виховної діяльності (39,4 ± 0,4) % переважно характерні: усвідомлення ними потреби до впровадження позакласної виховної діяльності з молодшими школярами, прояв зовнішньої мотивації в окремих випадках, поінформованість про технології виховання з частковим усвідомленням специфіки їх використання в початковій школі, адекватна самооцінка студентом себе як суб’єкта виховної діяльності, прояв творчості в окремих видах виховної роботи та в розв’язанні завдань, уміння впроваджувати методи та прийоми виховання, невпевненість у подоланні труднощів, пов’язаних зі змістом та організацією виховної діяльності.
Студентів із допустимим рівнем сформованості готовності до позакласної виховної діяльності (44,4 ± 0,5) % характеризують часткове спрямування на організацію виховної роботи з домінуванням зовнішньої мотивації, недостатні знання і розуміння сутності та особливостей позакласної виховної діяльності з молодшими школярами, епізодичне використання окремих методів та прийомів виховної роботи, недостатні вміння впровадження виховних технологій.
Для респондентів із критичним рівнем сформованості готовності до позакласної виховної діяльності (7,7 ± 0,3) % характерні відсутність спрямування на організацію виховної роботи, слабкі знання про виховні технології, методи, прийоми виховання та спотворене уявлення про їх використання, труднощі в оцінюванні результатів своєї діяльності, обмеженість у творчості, гнучкості мислення, відсутність вміння організації виховної роботи з молодшими школярами.
За матеріалами аналізу практики підготовки майбутніх учителів початкових класів до позакласної виховної роботи конкретизовано причини недостатньої готовності їх до її організації. Ці недоліки враховувалися під час розроблення методики підготовки майбутніх вчителів початкової школи до позакласної виховної роботи.
Ідеї, що покладались в основу нашого дослідження, уможливили визначення основних педагогічних умов: формування в майбутніх учителів комплексу знань та виховних умінь на засадах єдності теорії й практики; впровадження методики комунікативно-творчої діяльності студентів у систему їхньої підготовки до виховної роботи; включення майбутніх педагогів у самостійну проективно-виховну роботу на основі рефлексивної оцінки власної діяльності.
Зазначені умови сприяють формуванню конкретних знань, умінь та професійно значущих якостей, що складають зміст кожного компонента готовності до позакласної виховної роботи, а також сприяють цілісному формуванню й розвитку особистості майбутнього вчителя, здатного організовувати виховну роботу з молодшими школярами.
Визначення структурно-компонентного складу та рівнів професійної підготовки, а також педагогічних умов підготовки майбутніх учителів початкових класів дозволили розробити модель підготовки майбутніх учителів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами (рис. 1). Змодельований процес передбачав три етапи роботи, яким притаманний певний зміст і які разом утворюють особливу цілісність: адаптаційно-мотиваційний, організаційно-когнітивний та результативно-рефлексивний. Кожний етап вирішує конкретну проблему, а їхня сукупність дає очікуваний результат – підвищення рівня готовності до позакласної виховної роботи з молодшими школярами.
Адаптаційно-мотиваційний етап підготовки передбачає ознайомлення студентів з основними особливостями навчально-професійної діяльності, забезпечує усвідомлення майбутніми вчителями пріоритетності виховної діяльності та сутності позакласної виховної роботи, а також розвиток мотивації як педагогічного супроводу.
Організаційно-когнітивний етап підготовки спрямований на формування основ професійного мислення, шляхом засвоєння базових умінь і навичок діагностування, проектування та педагогічного моделювання.
Результативно‑рефлексивний етап підготовки спрямований на перевірку рівня сформованості вмінь і навичок організації позакласної виховної роботи, самооцінювання й самовдосконалення.
Критичний Допустимий Достатній Високий
Р
ІВНІ ГОТОВНОСТІОчікуваний результат: підвищення рівня готовності до позакласної виховної роботи з молодшими школярами
-системність знань про зміст, форми, методи та прийоми організації позакласної виховної роботи;
-розуміння вимог сучасного інформаційного суспільства,
-здатність до актуалізації знань.
-сформованість практичних умінь організовувати
позакласну виховну роботу;
-здатність до рефлексії та аналізу виховної діяльності.
-наявність особистісно значущих ціннісних орієнтацій та мотивації;
-готовність та інтерес до активної організації позакласної виховної роботи.
Діяльнісно-
рефлексивний
Когнітивно-
інформаційний
Мотиваційно-
ціннісний
КРИТЕРІЇЇ І ПОКАЗНИКИ
КОМПОНЕНТИ
ГОТОВНІСТЬ ДО ПОЗАКЛАСНОЇ ВИХОВНОЇ РОБОТИ З МОЛОДШИМИ ШКОЛЯРАМИ
Принципи: активності, неперервного вдосконалення змісту навчання, гуманізму і демократизму, індивідуального підходу, наукової обґрунтованості педагогічних впливів.
Завдання: перевірити рівень сформованості умінь і навичок організації позакласної виховної роботи, самооцінювання й самовдосконалення.
Організаційні форми: театралізовані ігри, творчі години та свята, конкурси, вікторини, тематичні вечори, конференції,Інтернет-форуми, Інтернет-конференції, майстер-класи, виставки стінної преси.
Методи і прийоми: педагогічні тренінги, педагогічний практикум, спостереження, опитування, аналіз, створення ситуацій для вивчення поведінки студентів, рейди помочі.
ЕТАПИ
Результативно-рефлексивний
Завдання: формування основ професійного мислення, шляхом засвоєння базових умінь і навичок діагностування, проектування та педагогічного моделювання.
Організаційні форми: дисципліни циклу професійно-орієнтованої підготовки; спецкурс «Методика організації позакласної виховної роботи з молодшими школярами».
Педагогічні технології: проблемно-пошукові; ігрові; діалогічні; творчі; проектні;
особистісно зорієнтовані.
Методи і прийоми: лекції, бесіди, семінари, лабораторні заняття, навчальні ігри, моделювання професійних ситуацій, переконання, наслідування, заохочування, створення ситуацій вибору.
Організаційно-когнітивний
Завдання: ознайомити з основними особливостями навчально-професійної діяльності, забезпечити усвідомлення пріоритетності виховної діяльності та сутності позакласної виховної роботи, а також розвиток мотивації як педагогічного супроводу.
Організаційні форми: екскурсії, огляди, зустрічі з видатними педагогами, вечори запитань і відповідей.
Методи і прийоми: бесіда, лекція, диспут, написання рефератів, вікторини, розв’язування кросвордів; активізація прихованих думок і почуттів, пробудження гуманних почуттів, залучення до цікавої діяльності.
Адаптаційно-мотиваційний
Педагогічні умови підготовки майбутніх учителів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами
Включення майбутніх педагогів у самостійну проективно-виховну роботу на основі рефлексивної оцінки власної діяльності
Формування в майбутніх учителів комплексу знань та виховних умінь на засадах єдності теорії і практики
Впровадження методики комунікативно-творчої діяльності студентів у систему підготовки їх до виховної роботи
Рис. 1. Модель підготовки майбутніх учителів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами
У третьому розділі – “Експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов і методики підготовки майбутніх учителів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами” – представлено поетапну методику реалізації презентованої моделі з урахуванням виокремлених педагогічних умов, розкрито шляхи підготовки студентів у процесі вивчення психолого-педагогічних дисциплін, під час проходження педагогічної практики, позааудиторної та науково-дослідної роботи; описано авторський спеціальний варіативно-елективний курс із підготовки майбутніх учителів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами; проаналізовано та узагальнено результати дослідно-експериментальної роботи.
Метою формувального етапу експерименту була спроба вийти на якісно новий рівень готовності майбутніх учителів до позакласної виховної роботи на основі педагогічних умов та спеціально розробленого курсу. У змісті курсу реалізовано низку ідей, а саме – спецкурс є логічним продовженням курсу «Методика виховної роботи»; розкриття кожної теми побудовано на трьох рівнях: теоретичному, методичному та технологічному. При цьому особливістю продуктивного вивчення курсу розглядаємо неподільну єдність із практикою сучасної початкової школи України, а також залучення кожного студента до виконання науково-дослідних робіт.
Розроблена система експериментальної роботи була націлена на послідовне формування мотиваційно-ціннісної, когнітивно-інформаційної та діяльнісно-рефлексивної складової готовності до позакласної виховної роботи з молодшими школярами.
Проведене наукове дослідження засвідчило правильність обраного способу покращення якості підготовки студентів до організації позакласної виховної роботи з молодшими школярами. Поетапна організація підготовки у відповідності до виокремлених педагогічних умов засвідчує достовірність припущення про зростання рівня професійно-педагогічної підготовки майбутніх учителів.
Результати динаміки інтегрального показника самооцінки представлені на рис. 2. Із рис. 2 бачимо, що більшість учасників експерименту (53,4 %) оцінюють власні знання й уміння щодо організації позакласної виховної роботи з молодшими школярами як достатні, більше третини (34,1 %) – допустимі, 10,8 % студентів вважають, що мають високий рівень готовності до проведення позакласної виховної роботи з молодшими школярами і тільки 1,7 %, що вони не готові до зазначеного виду педагогічної діяльності.
Щодо динаміки інтегрального показника рівнів готовності до позакласної виховної роботи, слід відзначити достовірно вищі її зміни в студентів експериментальної групи ІІІ курсу, порівняно зі студентами експериментальної групи IV курсу (рис. 3).
 |
| Рис. 2. Розподіл студентів за рівнем впевненості у власних знаннях і вміннях щодо позакласної виховної роботи з молодшими школярами * – достовірні відмінності між показниками КГ і ЕГ після експерименту (Р < 0,05) |
 |
| Рис. 3. Динаміка рівнів готовності студентів експериментальних груп ІІІ-IV курсів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами (формувальний етап): * – достовірні відмінності при Р < 0,05 |
Аналіз результатів експериментального дослідження продемонстрував позитивну динаміку рівнів готовності студентів експериментальних груп ІІІ і IV курсів до позакласної виховної роботи з молодшими школярами. Так, на початку експерименту студентів ІІІ курсу з високим рівнем готовності було 6,2 %, після проведення формувального етапу цей відсоток зріс до 13,6 % (φ = 6,21; Р < 0,05). Натомість суттєво зменшилася частка студентів із критичним та допустимим рівнями зазначеної ознаки – на 15,7 % (φ = 5,14; Р < 0,05). Достатній рівень готовності до здійснення позакласної виховної діяльності на початку експерименту виявлено в 39,8% студентів, а наприкінці експерименту ця частка помітно зросла до 48,1% респондентів. В експериментальній групі динаміка рівнів готовності студентів IV курсу до здійснення виховної роботи хоч і спостерігається, проте лише на рівні тенденції (Р < 0,1): на початку дослідження з високим рівнем готовності було 9,1 % студентів, наприкінці формувального етапу – 13,4 %; частка студентів із критичним та допустимим рівнями зменшилася на 10,3 % (φ = 4,35; Р < 0,05), а частка студентів із достатнім рівнем зросла на 6,0 %.
Об’єктивність одержаних результатів доведено за допомогою методів перевірки гіпотез із використанням критерію кутове перетворення Фішера (φ). Із вірогідністю помилки не більше 5% можемо стверджувати, що впровадження в практику педагогічних факультетів вищих навчальних закладів розробленої нами експериментальної методики на основі виокремлених педагогічних умов сприяло статистично значущим змінам у рівнях готовності учасників експерименту до позакласної виховної роботи з молодшими школярами.
1 2 3