1   2
Ім'я файлу: цивільний захист.docx
Розширення: docx
Розмір: 755кб.
Дата: 15.11.2022
скачати
Пов'язані файли:
ПРОЕКТ.docx
Електричний струм. Джерела.doc
05. А та П (ПЗ).doc
dozd_cherv (1).doc
практична 3.doc
отруєння сг тварин.doc
Історія фотографії.docx
Гіпотеза про теплову смерть всесвіту.pptx
165615.pptx
cbc37516e59971b874b61d3f0e2cbea7.docx
2022р.docx
Завд 10 ситуац завд №1.docx
Магнетизм.docx
Стаття_пед.партнер.doc
Хто я.docx
Документ Microsoft Word.docx
Теми доповідей і рефератів з оптики.docx

Основні принципи щодо захисту населення:


  • — захист населення планується і здійснюється диференційовано, залежно від економічного та природного характеру його розселення, виду і ступеня небезпеки можливих надзвичайних ситуацій;

  • — усі заходи щодо життєзабезпечення населення готуються заздалегідь і здійснюються відповідно до законів держави;

  • — при захисті населення використовують усі наявні засоби захисту (захисні споруди, індивідуальні засоби захисту, евакуацію із небезпечних районів тощо);

  • — поінформованість громадян про свої основні обов'язки щодо безпеки життєдіяльності, дотримання ними установлених правил поведінки під час надзвичайних ситуацій.

Основні заходи щодо забезпечення захисту населення в надзвичайних ситуаціях:


  • — повідомлення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій та постійне його інформування про наявні обставини;

  • — навчання населення застосуванню засобів індивідуального захисту і діям у надзвичайних ситуаціях;

  • — укриття людей у сховищах, медичний, радіаційний та хімічний захист, евакуація з небезпечних районів;

  • — спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування та води радіоактивними, отруйними, сильнодіючими отруйними речовинами та біологічними препаратами;

  • — організація і проведення рятувальних та інших робіт у районах лиха й осередках ураження.

Засоби індивідуального захисту


Засоби індивідуального захисту поділяють на засоби індивідуального захисту органів дихання та засоби індивідуального захисту шкіри.

За принципом захисної дії засоби індивідуального захисту органів дихання поділяють на фільтруючі та ізолюючі.

До засобів індивідуального захисту органів дихання фільтруючого типу відносять фільтруючі протигази, респіратори, ватно-марлеві пов'язки.

Фільтруючі протигази призначені для захисту органів дихання, очей та обличчя від отруйних і радіоактивних речовин та бактеріальних засобів.

Принцип дії фільтруючого протигаза ґрунтується на ізоляції органів дихання від забрудненого навколишнього середовища й очищення повітря, що вдихається, від токсичних аерозолів і парів у фільтруючо-поглинаючій системі.

Протигаз складається із шолом-маски та фільтруючо-поглинаючої коробки, з'єднаних між собою безпосередньо або за допомогою трубки.

Підготовка протигаза до використання починається з вибору необхідного розміру шолом-маски, який визначається за обсягом голови шляхом вимірювання її по лінії, що проходить через маківку, щоки та підборіддя. Розміри шолом-масок протигазів наведено у табл. 4.3.

Перед тим, як одягнути нову шолом-маску, необхідно протерти її чистою або зволоженою ганчіркою 2 % водним розчином формаліну.

Таблиця 4.3. Розміри шолом-масок



Респіратори використовують для захисту органів дихання від радіоактивного пилу (Р-2), від парів і газів на виробництві із СДОР (РПГ-67, РУ-60, РУ-60МУ).

Респіратор Р-2 — це фільтруюча напівмаска з двома клапанами вдихання й одним видихання, носовим кріпленням (рис. 4.4):



На підприємствах із СДОР використовують респіратори, які складаються із гумової напівмаски, фільтру-вально-поглинальних патронів, пластмасових манжет із клапаном вдиху та видиху, трикотажного обтюратора, наголовника для закріплення на голові. Призначення патронів респіраторів наведено у табл. 4.4.

Ізолюючі засоби індивідуального захисту органів дихання призначені для захисту органів дихання, об-

Таблиця 4.4. Призначення патронів респіраторів



-личчя та очей від шкідливих речовин у повітрі в умовах ізоляції органів дихання від навколишнього середовища.

До ізолюючих засобів індивідуального захисту органів дихання відносять ізолюючі дихальні апарати типу ІП-4, ІП-5.

Ізолюючий дихальний апарат ІП-4 призначений для захисту органів дихання, шкіри, обличчя та очей від речовини будь-якої концентрації, отруйності, сили дії.

Принцип дії цього протигазу ґрунтується на виділенні кисню із хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологи, які видихає людина, тобто перетворенні СО2 на О2.

Засоби захисту шкіри призначені для захисту тіла людини в умовах зараження місцевості отруйними та радіоактивними речовинами та біологічними засобами, їх також використовують при дегазаційних, дезінфекційних і дезактиваційних роботах.

До засобів захисту шкіри відносять:

  • — загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК);

  • — легкий захисний костюм (Л-1);

  • — інші засоби.



Надання само - і взаємодопомоги у осередках ураження.
Стихійні лиха, аварії і катастрофи можуть викликати масові ураження. Унаслідок  цього можливі різні травми – струси, переломи, стискання окремих частин тіла, поранення живота, грудної клітини, голови тощо. Пожежі можуть викликати опіки всіх ступенів разом з травмами. Аварії на хімічно небезпечних об’єктах можуть призвести до ураження великої кількості населення, що проживає поблизу хімічно небезпечного об’єкту, якщо не будуть вжиті термінові заходи захисту, а також місцеве ураження шкіри і слизових оболонок.

Ураження людей може бути викликане уламками зруйнованих ударною хвилею споруд, осколками скла, грудками землі, а також пожежами, що виникають. У більшості випадків ураження людей можуть бути комбінованими – поєднанням поранень, переломів, опіків.

Органи охорони здоров’я і медична служба цивільної оборони буде прагнути наблизити до місць надзвичайних ситуацій свої формування і старатися надати потерпілим першу медичну допомогу і евакуювати уражених у медичні заклади. Але щоб ця допомога була ефективною багато залежить від Вас самих, від Вашого уміння надати само- і взаємодопомогу при ураженнях.

Запам’ятайте! Своєчасне і правильне виконання найпростіших прийомів медичної допомоги при травматичних пошкодженнях, опіках, обмороженнях і нещасних випадках, радіоактивному опромінюванні та отруєнні сильнодіючими отруйними речовинами дозволить зберегти здоров’я та життя потерпілому.

Запам’ятайте! Від ваших знань і навиків щодо надання само- і взаємодопомоги у НС залежить не тільки ваше здоров’я і життя, але і членів сім’ї та оточуючих.

Кожна людина повинна мати індивідуальний перев’язувальний пакет, протихімічний пакет (ІПП-8) і аптечку (АІ-2, побутову або автомобільну), знати місце близько розташованої аптеки та медичного закладу і вміти:

– зупинити кровотечу, для чого притиснути пальцями артерію до кості вище рани в точках, які показані на рис.1, потім поверх одягу (або підклавши м’яку підкладку вище рани і ближче до неї) накладіть скрутень або закрутку. Не закривайте скрутень бинтом. Час накладання скрутня (закрутки) укажіть в записці, яку треба закріпити на пов’язці або іншому видному місці;

– перев’язати рану за допомогою перев’язувального пакету, бинту або інших засобів. Пов’язка захистить рану від додаткових травм, забруднення і зараження;

– накласти шину при травматичних пошкодженнях кісток і суглобів для забезпечення їх нерухомості.



Шину (палицю, смужку фанери і т.д.) прибинтуйте так, щоб вона захопила два суміжних суглоба вище і нижче місця перелому.

При накладанні шини, зламаній кінцівці надайте найбільш вигідне положення, а при вивихах зафіксуйте той стан, при якому кінцівка опинилася після травми.

В місцях виступів кісток між тілом і шиною підкладіть прокладки з м’якої тканини. Якщо нема шини, пошкоджену ногу прибинтуйте до здорової, а руку – до тулубу.

При наданні першої допомоги потерпілому необхідно терміново вжити заходи, щоб припинити дію шкідливого фактору:

– при опіках скиньте з потерпілого одяг, що горить, погасіть вогонь водою або щільною тканиною. Добре вимийте водою шкіру і очі при попаданні на них кислот, лугів та інших агресивних рідин. На обпалену ділянку тіла покладіть пов’язку. Неможливо віддирати від обпалених ділянок шкіри залишки одягу, що поприлипали до тіла, розкривати пухирі;

– при обмороженні доставте потерпілого в приміщення, дайте йому теплого пиття, розітріть спиртом і обережно помасажуйте  м’язи  чисто  вимитими  руками.  Бажано  помістити потерпілого в ванну з температурою води 25-35 °C.  Неможливо розтирати снігом обморожені місця;

– при ураженні електричним струмом не торкайтесь ураженого, так як він знаходиться під напругою і є провідником  струму. Вимкніть головний вимикач,  при  неможливості цього зробити, відкиньте провід від потерпілого за допомогою сухої палки або іншого предмету, що не проводить струм;

– при нещасному випадку на воді, витягнувши потерпілого з води, очистити йому порожнину рота від сторонніх предметів, видалити воду із шляхів дихання, покласти утопленика на зігнуте коліно, голова повинна бути опущена донизу, декілька раз сильно надавити на спину.



У випадку зупинки дихання і серця негайно приступити до проведення штучного дихання методом “із рота в рот” і непрямого масажу серця.

Для проведення штучного дихання покладіть потерпілого на спину, голову максимально відкинути назад, підложити йому під лопатки валик з одягу;

– висуньте нижню щелепу вперед і, натискуючи на підборіддя, розкрийте рот потерпілому;

– на відкритий рот покладіть пов’язку або носову хусточку;

– затисніть потерпілому ніс, зробіть глибокий вдих, щільно приставте свої губи до губ потерпілого і видохніть йому весь об’єм повітря в легені. Повітря вдувати 16-18 раз за хвилину до відновлення природного дихання. При правильному проведенні штучного дихання грудна клітка потерпілого піднімається.



Для проведення непрямого масажу серця потерпілого покладіть на спину на тверде ложе, встаньте з лівої сторони від нього і покладіть долоні рук одна на іншу на нижню частину грудної клітки. Пальцями рук при цьому не торкайтесь грудної клітки. Різкими рухами подібними на поштовхи надавлюйте на грудну клітку 50-60 разів за хвилину. Грудна клітина повинна зміщатися за напрямком до хребта на 4-5 см.

При одночасному проведені штучного дихання і непрямого масажу серця чергуйте чотири-п’ять надавлювань на грудну клітку з одним вдуванням повітря в легені.

Після відновлення дихання і серцевої діяльності потерпілого тепло накрийте, напоїть чаєм і направте в лікувальний заклад.

При наданні медичної допомоги потерпілим можна використовувати вміст домашньої аптечки, а також аптечки для оснащення транспортних засобів.

В домашній аптечці рекомендується мати: таблетки валідолу,  калію  перманганат, 10 %  розчин  аміаку  (нашатирний спирт), 5% розчин йоду, таблетки анальгіну або іншого протибольового засобу, гідрокарбонат натрію (сода питна), лимонну кислоту, бинт марлевий стерильний, вату медичну гігроскопічну, медичний скрутень, лейкопластир.

 ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Після надання потерпілому само- і взаємодопомоги, прийняти невідкладні заходи щодо надання йому першої медичної і лікарняної допомоги та відправити в лікувальний заклад.

Домедична допомога й надання її ураженим (на уроках, у походах та ін.).
У повсякденному житті екстренні ситуації виникають несподівано –  забої, розтяги, переломи, відмороження, теплові удари, ураження електричним струмом, утоплення. Особливе значення в реаліях сьогодення має вміння надати  першої першу медичну (долікарську) допомогу при дорожньо-транспортних пригодах, пораненим під час збройних протистоянь та транспортувати пораненого в сектор укриття.

В цих ситуаціях повинна бути надана екстренна медична допомога. В основному це відбувається в умовах дефіциту часу і під час відсутності людей зі спеціальною медичною освітою. У цих випадках важливо діяти швидко й рішуче, тому що в такі моменти дорога кожна секунда.

Ми переконані, що першу медичну (долікарську) допомогу потерпілому може надавати не тільки медичний працівник, але і кожна людина повинна мати відповідні навички і навчатися цьому треба зі шкільної лави.

Провідні фахівці стверджують, – за умови, коли 10% населення країни володіє правилами надання першої медичної (долікарської) допомоги, летальність на догоспітальному етапі зменшується в середньому на 20%. При  досягненні цього показника в Україні можливо щороку рятувати 26 тис. осіб.

Існує термін так званої «золотої години», того часу, коли постраждалому можна надати найбільш дієву першу медичну (долікарську) допомогу. Саме в такі моменти здоров’я людини, що потрапила в несподіване критичне становище, перебуває між життям і смертю. Пояснюється це тим, що протягом першої години після настання нещасного випадку, коли максимальні компенсаторні функції організму людини є вираженими, і можуть ефективно підтримувати стабільний стан приблизно протягом однієї години, надання першої медичної допомоги є найбільш ефективним і дозволяє мінімізувати розвиток небезпечних ускладнень.

Людина, яка надає першу медичну (долікарську) допомогу, повинна вміти:

оцінити стан потерпілого і визначити, якої допомоги насамперед він потребує; забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів; зробити штучне дихання «із рота в рот» або «із рота в ніс» та зовнішній масаж серця й оцінити їх ефективність; зупинити кровотечу накладанням джгута, стисної пов’язки або пальцевим притискуванням судин, накласти пов’язку при пошкодженні (пораненні, опіку, кровотечі, відмороженні, травмі); іммобілізувати пошкоджену частину тіла при переломі кісток, важкій травмі, термічному ураженні; надати допомогу при тепловому і сонячному ударах, утопленні, отруєнні, блюванні, втраті свідомості; використати підручні засоби при перенесені, завантаженні і транспортуванні потерпілого; визначити необхідність транспортування потерпілого машиною швидкої допомоги чи попутним транспортом.

Перша медична допомога – комплекс екстрених медичних заходів, проведених раптово захворілому або постраждалому на місці події й у період транспортування його в медичну установу.

Перша медична (долікарська) допомога може бути найрізноманітнішою. Залежно від того, хто її проводить, розрізняють:

першу медичну (долікарську) допомогу, здійснювану немедичним працівником, що часто не має необхідних засобів і медикаментів;

першу медичну кваліфіковану допомогу, проведену медичним працівником, що пройшов спеціальну підготовку з надання першої медичної допомоги (фельдшер, медична сестра, лаборант, зубний технік і т.д.);

першу лікарську допомогу, надану лікарем, що має у своєму  розпорядженні необхідні інструменти, апарати, медикаменти, кров і кровозамінники й ін.

Першої медичної (долікарської) допомоги потребують особи, з якими стався нещасний випадок або в яких раптово виникли важкі, загрозливі для життя захворювання.

Нещасним випадком називається ушкодження органів людини або порушення їхньої функції при раптовому впливі навколишнього середовища. Нещасні випадки часто відбуваються в умовах, коли немає можливості швидко повідомити про них на станцію швидкої медичної допомоги. У подібній обстановці надзвичайно важливого значення набуває перша долікарська допомога, що повинна бути проведена на місці події до прибуття лікаря або транспортування постраждалого у лікувальну установу.

При нещасних випадках постраждалі, їхні родичі, сусіди або випадкові перехожі нерідко звертаються по допомогу в найближчі медичні установи (аптека, зубопротезна майстерня, лабораторія й ін.) Медичні працівники цих установ повинні негайно прийти на допомогу.

Щоб уміти кваліфіковано надати термінову першу медичну (долікарську) допомогу при нещасних випадках і раптових захворюваннях, всі медичні працівники повинні чітко знати основні ознаки різних ушкоджень, раптових захворювань, ясно представляти, наскільки можуть бути небезпечні для постраждалого або захворілого ці ушкодження або стани.

Перша медична (долікарська) допомога включає наступні три групи заходів:

1. Негайне припинення впливу зовнішніх пошкоджуючих факторів (електричний струм, висока або низька температура, стиснення та ін.) і винесення потерпілих з несприятливих умов, у які він потрапив (з води, з палаючого приміщення, із приміщення, де присутні отруйні гази та ін.).

2. Надання першої медичної допомоги потерпілому залежно від характеру й виду травми, нещасного випадку або раптового захворювання (зупинка кровотечі, накладення пов’язки на рану, штучне дихання, масаж серця, введення протиотрут і ін.).

3. Організація якнайшвидшої доставки (транспортування) захворілих або потерпілого в лікувальну установу.

Заходи першої групи швидше є першою допомогою взагалі, а не медичною допомогою. Її часто виконують у порядку взаємо- і самодопомоги, тому що всі розуміють, що, якщо не витягти потопаючого з води, не винести потерпілого з палаючого приміщення, не звільнити людину з-під завалів, що впали на нього, він загине.

Другу групу заходів становить уже медична допомога. Надати її можуть медичні працівники або особи, що вивчили основні ознаки ушкоджень і спеціальні прийоми першої допомоги.

Велике значення в комплексі заходів першої медичної допомоги має найшвидша доставка потерпілого в лікувальну установу. Транспортувати захворілого або постраждалого треба не тільки швидко, але й правильно, тобто в положенні, найбільш безпечному для хворого, відповідно до характеру захворювання або виду травми, наприклад у положенні на боці – при несвідомому стані або можливому блюванні, при переломах кісток після створення нерухомості ушкодженому органу й т.д.

Найкраще для перевезення потерпілого користуватися спеціалізованим транспортом (санітарна автомашина, санітарний літак). При відсутності його транспортування повинно бути здійснено за допомогою будь-яких доступних у конкретній обстановці засобів пересування. У найбільш несприятливих умовах доставка проводиться шляхом переносу потерпілого на руках, спеціальних або імпровізованих ношах, брезенті й т.д.

Транспортування може тривати від декількох хвилин до декількох годин. Медичний працівник зобов’язаний забезпечити правильне перенесення хворого, перекладання його з одного транспортного засобу на інший, повинен надати медичну допомогу по дорозі й вжити заходів з попередження ускладнень, які можуть бути викликані блюванням, порушенням транспортної іммобілізації, переохолодженням, тряскою їздою й іншими причинами.

Значення першої медичної допомоги важко переоцінити. Вчасно й правильно надана медична допомога у більшості випадків не тільки рятує життя потерпілого, але й забезпечує подальше успішне лікування хвороби або ушкодження, попереджає розвиток важких ускладнень (шок, нагноєння рани, загальне зараження крові), зменшує втрату працездатності.

Саме тому при проведенні цього дня особлива увага приділяється формуванню навичок та популяризації знань із надання першої медичної допомоги. Засвоєння знань прийомів надання першої долікарської допомоги хворим та постраждалим у надзвичайних ситуаціях є одним з найважливіших обов’язків кожної людини.

  1. Організація евакуації учнів і вчителів з осередку ураження.

Підготуйте запас питної води: наберіть воду в герметичний посуд чи ємності, підготуйте найпростіші засоби санітарного оброблення (мильний розчин для миття рук);

Перед виходом з будинку вимкніть джерела електро-, водо- та газопостачання, візьміть підготовлені речі, одягніть засоби захисту.

Після сигналу „Тривога" учні повинні звільнити приміщення класу за командою вчителя, відповідального за кабінет. Виходити із класу бажано поодинці. Учні мають залишити школу в супроводі класного керівника. При цьому слід зачиняти вхідні двері, якими ніхто більше не користуватиметься.

Після сигналу тривоги директор школи повинен прибути до заздалегідь визначеного місця збору учнів навчального закладу, куди надходитиме інформація від усіх підрозділів про перебіг евакуації.

Про всяк випадок потрібно також планувати додаткові заходи для евакуації дітей-інвалідів та дітей із неврівноваженим характером.

Якщо під час тривоги класного журналу у вчителя не виявилося, тоді журнал необхідно якомога швидше доправити до місця збору, щоб провести повноцінну перекличку. Усі розмови та пустощі під час здійснення евакуації дітям потрібно заборонити задля того, щоб зайвий шум не заважав дітям чути усі команди та вказівки керівника групи.

На сходах під час руху діти з одного класу повинні триматися разом та організовано спускатися донизу по одній стороні сходів, друга сторона має бути вільною для руху учнів з інших класів, окрім випадку, коли сходи надто вузькі. Забороняється також випереджати групи учнів або окремих людей на сходах, що прямують до виходу.

  1. Організація життєзабезпечення дітей (учнів) при евакуації.

Організація життєзабезпечення евакуйованого населення належить до повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування у місцях його безпечного розміщення. Планування і здійснення заходів з підготовки територій до організації першочергового життєзабезпечення населення проводяться завчасно з урахуванням економічних, природних та інших характеристик, особливостей 10 території і ступеня небезпеки для населення можливих надзвичайних ситуацій, характерних для кожної території Заходи по життєзабезпеченню населення повинні розроблюватися завчасно, виходячи з:

-природних та техногенних особливостей району, населеного пункту;

-наявності потенційно-небезпечних та об’єктів підвищеної небезпеки;

-ризиків виникнення стихійних лих на території району, населеного пункту.

Безпосереднє життєзабезпечення евакуйованого населення здійснюється спеціалізованими службами цивільного захисту. Життєзабезпечення евакуйованого населення полягає у забезпеченні його водою, продуктами харчування, предметами першої необхідності, житлом, медичними послугами і засобами, комунально-побутовими послугами, транспортом та необхідною інформацією., при цьому, особлива увага приділяється:

- забезпеченню гарячим харчуванням (сухим пайком) евакуйованого (ураженого) населення;

- забезпечення проміжних пунктів евакуації (пунктів санітарної і спеціальної обробки) обмінним фондом одягу, взуттям та білизною, спеціальними засобами та розчинами для проведення санітарної обробки;

- планування, організація і координація дій пересувних підрозділів торгівлі і харчування, продовольчого постачання, речового постачання щодо забезпечення евакуйованих продовольством і предметами першої необхідності;

- здійснення заходів щодо захисту наявних запасів продовольства і інших матеріальних засобів від різних чинників ураження або пошкодження і мародерства;

- здійснення контролю за підготовкою і оснащенням пересувних пунктів для роботи в польових умовах.

Пересувні пункти харчування і продовольчого постачання створюються як правило, на базі одного підприємства на чолі з його керівником (заступником), вони повинні бути готовими до виконання завдань через 6 - 10 годин після отримання розпорядження про приведення їх у готовність. Склад конкретних заходів життєзабезпечення залежить від характеру надзвичайної ситуації, її масштабів, реальних потреб населення, які виникли, та інших чинників.

  1. Спостереження та контроль за ураженістю навколишнього середовища, продуктів харчування і води.

Спостереження організовується з метою своєчасного забезпечення необхідними даними про радіоактивне, хімічне, біологічне забруднення та вжиття необхідних заходів щодо захисту населення. Дані спостереження використовують органи державної влади для прийняття відповідних рішень.

Система спостережень за станом довкілля України має велику відомчу структуру. Режимні спостереження за станом природних ресурсів здійснюють десять міністерств та відомств.

Міністерство екології та природних ресурсів України здійснює спостереження за джерелами промислових викидів в атмосферу та дотримання норм граничне допустимих викидів; джерелами скидів стічних вод і дотримання норм тимчасово узгоджених і граничне допустимих скидів; станом ґрунтів, скидами і викидами з об'єктів, на яких використовуються радіаційне небезпечні технології; станом складів, міндобрив та отрутохімікатів, звалищ промислових і побутових відходів, наземних і морських екосистем.

Національне космічне агентство України спостерігає за станом озонового шару, забрудненістю атмосфери, ґрунтів та поверхневих вод, радіацій­ним станом.

Міністерство охорони здоров'я України здійснює вибіркові спостереження за рівнем забруднення атмосферного повітря у місцях проживання населення, станом поверхневих вод у населених пунктах, станом здоров'я населення й впливом на нього забрудненого природного середовища та ряду фізичних факторів (шум, електромагнітні поля, радіація, вібрація тощо).

Міністерство сільського господарства та продовольства України здійснює контроль за станом сільськогосподарських рослин та тварин і продуктів із них.

Державний комітет лісового господарства України контролює стан лісів, ґрунтів у лісах та мисливську фауни.

Державний комітет України з гідрометеорологи контролює стан атмосферного повітря, поверхневих, підземних та морських вод, стан озонового шару у верхній частині атмосфери, радіаційну обстановку (на пунктах радіометричної мережі спостережень та в районах діяльності АЕС) та інше.

Державні комітети України з водного господарства, геології та використання надр, земельних ресурсів, відповідно, здійснюють спостереження за водами, надрами і земельними ресурсами в межах своїх компетенцій.

Державний комітет України з житлово-комунального господарства здійснює спостереження за якістю питної води централізованих систем водопостачання, станом стічних вод, міської каналізаційної мережі, станом зелених насаджень, проявами небезпечного підняття ґрунтових воду містах.

Надану цими організаціями інформацію узагальнює та аналізує Міністерство екології та природних ресурсів України, щорічно її публікують у Національній доповіді про стан навколишнього природного середовища України.

Спостереження навколишнього середовища ведеться методом моніторингу протягом доби і методом контролю (дозиметричного, хімічного, біологічного).

На основі зібраних даних про стан середовища даються рекомендації щодо розробки раціональних способів його використання.

Моніторинг — це система повторних цілеспрямованих спостережень і контролю за параметрами навколишнього середовища у динаміці, тобто здійснюється нагляд, оцінка стану і прогноз можливих змін. На основі зібраних даних про стан навколишнього середовища даються рекомендації щодо впровадження раціональних способів життєзабезпечення.


  • Санітарно-токсичний моніторинг

Забезпечує спостереження за станом якості навколишнього середовища, головним чином за ступенем забруднення природних ресурсів шкідливими речовинами та їх впливом на людей, рослин, тварин. Багато уваги приділяється контролю за вмістом в атмосфері окисів сірки, азоту, вуглецю, сполук важких металів, якості водних об'єктів, забрудненості їх різними органічними сполуками, нафтопродуктами.

  • Екологічний моніторинг

Дозволяє визначити зміни у складі екосистем біогеоценозів, природних комплексів, а також контролювати, оцінювати і прогнозувати екологічний стан на об'єктах народного господарства, територіях, акваторіях, в атмосфері, у зонах розташування хімічно небезпечних підприємств.

  • Біосферний моніторинг

Дозволяє визначити глобально-фонові зміни в природі, рівні радіації, вуглекислого газу, запиленості та інших токсикантів, погодно-кліматичні зміни на планеті.


  1. Організація та порядок планування та проведення «Тижня знань з цивільного захисту» у загальноосвітніх навчальних закладах та дошкільних навчальних закладах.

З а х о д и

  • Бесіди «Стихійні лиха», «Буря, злива, гроза», «Землетрус – стихійне лихо», «Увага всім!»;

  • Зображення стихійного лиха (бурі, грози, землетрусу, повені тощо) після перегляду ілюстрацій: закріплення знань безпечної поведінки під час лиха.

  • Вправи-тренінги «SOS»: правила виклику рятувальних служб за телефонами «101», «102», «103», «104»;

  • Розгляд картин різних сезонів – вчити дітей безпечній поведінці в різні пори року та за будь-якої погоди;

  • Читання художніх творів з безпекою життєдіяльності дітей.

  • Пішохідний перехід «Евакуація» до найближчої школи з використанням необхідної атрибутики: закріплення практичних навичок само рятування;

  • Дидактичні ігри «Лихо мене обмине» (вчити дітей і ігровій формі виходити із різних непередбачуваних ситуацій), «Продовж розповідь» (поглиблення знань дітей про катастрофи та відповідні засоби саморятування).

  • Малювання надзвичайних ситуацій під темою «Будь обережним»;

  • Задавання проблемно-пошукових питань:

Що ти зробиш, якщо отримаєш легкій опік? Що треба робити, якщо в око потрапила смітинка? Для чого потрібні перекис водню, розчини йоду та зеленки? Що робити , коли буря звалила стовп і обірвались проводи? Які заходи треба застосовувати під час бурі? Які найбільш безпечні місця при землетрусі? Тощо.

  • Моделювання ситуацій «Допоможи собі й товаришеві!» (про надавання першої допомоги), «Тривога!» (евакуація через вікна першого поверху, сходами пожежного виходу, відпрацювання рятівної поведінки);

  • Ігрові підходи «Ідемо в похід за скарбом»

  • (пошук «скарбу» за картою та різноманітними вказівками).



  1. Організація та порядок планування та проведення «Тижня безпеки дитини» в дошкільних навчальних закладах.

Тиждень безпеки дитини передбачає:

- підготовчий період;

- періоди проведення Тижня безпеки дитини - КОТ;

- розбір результатів проведення Тижня безпеки дитини - КОТ.

До загальних заходів підготовчого періоду Тижня безпеки дитини - комплексного об'єктового тренування з питань цивільного захисту належать:

- добір з числа керівного складу та фахівців, які організовують і здійснюють заходи цивільного захисту, керівництва і посередників з тренування та організація їх підготовки;

- розробка навчально-методичної документації та кошторису витрат на підготовку та проведення Тижня безпеки дитини;

- підготовка навчальних місць, містечок та натурних дільниць з відпрацювання практичних заходів;

- оцінка готовності персоналу, який залучається до тренування, засобів імітації, систем управління та оповіщення.

У підготовчий період, який триває від 1.5 до 2 місяців, здійснюються наступні заходи:

- визначення вихідних даних Тижня безпеки дитини - КОТ;

- підготовка учасників Тижня безпеки дитини - КОТ;

- розробка документів підготовки та проведення Тижня безпеки дитини - КОТ.

До загальних заходів підготовчого періоду відносяться:

- підготовка керівного складу навчального закладу, посередницького апарату та працюючого персоналу до участі у Тижня безпеки дитини - КОТ;

- підготовка району тренування, місць практичних заходів та імітації; - розробка документів для проведення Тижня безпеки дитини – КОТ;

- оцінка готовності персоналу, який залучається до Тижня безпеки дитини - КОТ, засобів імітації, системи управління та імітації.

Підготовка керівного складу навчального закладу, посередницького апарату та працюючого персоналу до участі в Тижні безпеки дитини включає:

- підготовку керівного складу та підрозділів цивільного захисту;

- підготовку особового складу підрозділів цивільного захисту1 за програмою спеціальної підготовки;

- підготовку працюючого персоналу, який не входить до складу підрозділів цивільного захисту, за програмою загальної підготовки з цивільного захисту.

Період проведення Тижня безпеки дитини

В період проведення заплановані заходи розподіляються таким чином:

1. 4 дні - заходи з безпеки життєдіяльності з використанням різних форм та методів навчання і з залученням відповідних фахівців та батьків.

2. 1 день – заходи, присвячені цивільному захисту, об’єктові тренування.
Після виконання всіх навчальних питань, передбачених Планом проведення Тижня безпеки дитини керівник дошкільного навчального закладу проводить узагальнення (підбиття) підсумків проведення Тижня безпеки дитини тобто аналізує та оцінює дії тих, кого навчають. Розбір є заключною частиною Тижня безпеки дитини - КОТ. Матеріал для розбору готується під час проведення практичних заходів. Заступники, помічники керівника тренування, посередники на основі постійного і всебічного вивчення роботи та дій учасників тренування готують матеріали для загального розбору у вигляді коротких висновків, пропозицій та в установлені керівником тренування терміни подають їх до штабу керівництва КОТ або керівнику КОТ. При проведенні розбору керівником КОТ здійснюється аналіз та дається оцінка дій тих, хто навчався, з наведенням фактів і цифрових показників, здійснюється постановка завдань для усунення недоліків. Під час підбиття підсумків нагадується задум, тема, етапи, навчальні питання, склад учасників, загальна обстановка. Розбираються та оцінюються всі практичні заходи, конкретні дії тих, хто навчався, за етапами згідно з критеріями оцінки якості підготовки і проведення КОТ.
1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас