Ім'я файлу: педагогічна та професійна етика (1).docx
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 55кб.
Дата: 28.04.2020
скачати
також моральну допустимість тих чи інших шляхів досягнення педагогічної мети. Професія педагога, як і професія лікаря, вирізняється найвищим рівнем єдності професійного та морального начал.
На сучасному етапі розвитку педагогічна етика стала відносно самостійною галуззю етичного знання. Це зумовлено передусім розширенням сфери педагогічного впливу в суспільстві, який орієнтує особистість здобувати освіту впродовж життя, актуалізацією соціальних інститутів держави, зростанням потреб духовного розвитку індивіда.
Аналіз наукових праць українських і зарубіжних учених засвідчує багатоманітність підходів щодо визначення поняття "педагогічна етика", окреслення її особливостей, предмета, функцій і завдань. Сучасні білоруські вчені В. Наумчик і Є. Савченко трактують педагогічну етику як науку про формування моралі в умовах педагогічного процесу. Сучасні білоруські вчені Вікторія Писаренко та Іван Писаренко поняття "педагогічна етика" пов'язують з особливостями педагогічної діяльності, проблемами моральної свідомості суб'єктів навчання та їх взаємин. Російська вчена Людмила Шевченко характеризує педагогічну етику як складову науки етики, яка віддзеркалює особливості функціонування моралі в умовах цілісного педагогічного процесу, вивчає різнобічні аспекти моральної діяльності вчителя.
Педагогічна етика – розділ професійної етики, який вивчає сутність і зміст, особливості педагогічної моралі, обґрунтовує її категорії, норми, принципи, функції у процесі педагогічної діяльності.
Предметом педагогічної етики є особливості вияву моралі у свідомості, поведінці, професійній діяльності педагога і його відносинах з учнями, батьками та колегами.
Педагогічна етика як наука оперує універсальними категоріями "добро” і "зло", "моральна відповідальність", "гідність", "щастя" та іншими і досліджує принципи педагогічного гуманізму, оптимізму, колективізму, громадянськості, патріотизму тощо.
Л. Шевченко запровадила у визначення педагогічних понять категорії "гармонія" і "краса". Для педагогічної етики, яка формує гармонію відносин дорослих і дітей, найважливіший критерій – краса. Прекрасне у відносинах – це те, що викликає моральне задоволення в дітей і вчителя у процесі спілкування. Суб'єктивними критеріями краси взаємин є індивідуальні моральні установки особистості (дітей, учителя, батьків), які залежать від рівня її вихованості, об'єктивними – якості особистості педагога, що виявляються під час спілкування з дітьми і володіння якими належить до обов'язкового комплексу професійно значущих якостей: терпіння (відповіді на питання дітей, відсутність "репресивної реакції' на дитячі витівки); доброзичливість (тон, стиль спілкування Г поведінки); чуйність (уміння опитувати, не караючи); рівновага (однаковий стиль спілкування та поведінки як із "легкими", так і з "важкими" дітьми); делікатність; милосердя (емпатія); любов до кожного учня.
Відношення “вчитель – учень", "вихователь – вихованець" будується на ставленні першого до другого як до унікальної людської особистості з її неповторними якостями, здібностями, специфікою.
Специфіка педагогічної діяльності висуває підвищені моральні вимоги до педагога. Вимоги ці, звичайно, виступають як ідеал, досягнення якого слід прагнути. Ідеал педагога: мудра, добра, тактовна, вимоглива, освічена людина, непересічна особистість, істинний громадянин Вітчизни, котрий має власні тверді переконання та міцні моральні устої, здатний мужньо їх відстоювати, талановитий вихователь, прекрасний фахівець, вільна й незалежна натура, котра викликає повагу й симпатію учнів і співгромадян.
Вихователь сам повинен бути взірцем вихованості, бо головним засобом виховання виступає особистість педагога, яку не можуть замінити найновітніші технічні засоби навчального процесу. Повагу до вчителя створює найдорожчий його моральний і професійний капітал – авторитет, котрий необхідно всіма можливими способами оберігати й самому вчителеві, й суспільству, й системі народної освіти.
Не менш важливою складовою педагогічної професії є озброєння учнів навичками суспільних взаємодій, виходячи з усвідомлення навчально-виховної діяльності як суспільно визначеної. Моральний обов'язок школи – формувати культуру суспільних відносин, не переносячи реально існуючу обмеженість повсякденного спілкування в межі школи. Школа покликана озброїти досвідом творення стосунків у формах культури. Створюючи атмосферу міжособистісного спілкування у формах культури, педагог налаштовує на творче ставлення до світу в цілому.
Формулюючи завдання педагогічної етики, вчені наголошують на теоретичному осмисленні вимог суспільства до морального обличчя вчителя. Так, педагог повинен бути носієм глибоких і всебічних знань; систематично оновлювати і поповнювати власні знання; любити свою професію; знати дитячу психологію, цікавитися внутрішнім світом дітей та вивчати їх індивідуальні здібності; бути гуманістом, любити дітей, виявляти принциповість, вимогливість, справедливість і великодушність; стати незаперечним авторитетом для вихованців; бути колективістом, активним громадянином, просвітником і носієм знань, патріотом своєї батьківщини, активним носієм моральних переконань тощо. У цих вимогах до вчителя суспільство превалює над особистістю. Проте він як особистість має моральне право вимагати від суспільства забезпечення належних умов для самовияву та самореалізації.
Отже, теоретико-прикладними завданнями педагогічної етики в сучасних умовах є:
– формування гуманістичної спрямованості педагогічної діяльності, орієнтації особистості вчителя на моральне виховання учнів;
– виявлення чинників, які сприяють зростанню рівня моральності педагога і учнів або, навпаки, гальмують цей процес;
– дослідження зв'язку між моральним досвідом дітей та їх батьків;
– розкриття механізмів взаємозв'язку, гармонії моральних і професійних якостей учителя;
- дослідження механізму вдосконалення морально-правових відносин між особистістю педагога і суспільством;
– розв'язання проблем моральної мотивації педагогічної діяльності, її морального, матеріального стимулювання і суспільного визнання.
Реалізація комплексу завдань педагогічної етики сприятиме моральному вихованню учнівської і студентської молоді та самовихованню вчителів, викладачів.
Отже, суспільні явища ''культура" і "мораль" становлять зміст моральної культури педагога. Суспільна за своїми джерелами, походженням, функціями моральна культура має всепроникливий характер. Водночас вона індивідуальна за способом існування та механізмами дії. Важливим виявом моральної культури педагога є його здатність до духовної творчості, активної самостійної діяльності, спрямованої на навчання і виховання підростаючого покоління. Внутрішню культуру, моральні цінності педагога відображає педагогічна етика як розділ етичної науки.
1 2 3