Ознайомлення з організаційно-виробничою структурою, системою обліково-економічної та комерційної діяльності
Об’єктом виробничої практики було обрано товариство з обмеженою відповідальністю «Агролан Крупець». Метою є вивчення особливостей його функціонування, забезпеченості ресурсним потенціалом та ефективності його використання, особливостей розвитку галузей, планування діяльності підприємства та організації виробничих процесів.
У 1969 році на теренах Радивилівщини розпочало роботу агропідприємство « Агролан Крупець», яке за тривалий період свого існування виросло у велике багатогалузеве господарство.
Агрокорпорація «Крупець» включає чотири підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні с/г культур, виробництві курячих яєць, м'яса бройлерів, комбікормів, сушіння і зберігання зерна.
На підприємствах працює понад 200 чоловік.
Агрокорпорація не зупиняється на досягнутому, постійно збільшує свої потужності завдяки співпраці з різними відомими вітчизняними та європейськими фірмами.
Агрокорпорація Крупець є надійна європейська компанія. Збут власної продукції здійснюється на теренах Західної України, де покупці мають змогу отримати якісний товар за доступними цінами.
В обробітку Агрокорпорації "Крупець" налічується більше 7000 га землі. Основними культурами є пивоварний ячмінь, пшениця, кукурудза, соя, цукровий буряк. Виробництво курчат-бройлерів становить 2 млн 100 тис гол. в рік. Утримуться 650 тис. голів птиці для чого є площадки для утримання кур-несучок і одна площадка для ремонтного молодняка. Елеваторно-сушильний комплекс, комбікормовий завод який в рік виробляє 35 тис. тонн кормів, лінія по переробці сої потужність лінії 15 тис. тонн в рік.
Україна, схоже, за крок до стратегічної мети – асоційованого членства в ЄС. В останні місяці у державі домінують прагнення підвести українські стандарти під європейські принципи. Угода про асоціацію є чимось набагато більшим, ніж просто технічна угода. Але поки в суспільстві загалом тривають дискусії з приводу геополітичних перспектив України, навіть у нашому районі успішно утверджуються і розвиваються засади європейськості. Звісно, в економічному аспекті. Приклад цьому – агрокорпорація «Крупець» Радивилівського району на Рівненщині.
Власне, з цього розпочав розмову редактор газети “Прапор перемоги” Василь Семеренко з генеральним директором агрокорпорації «Крупець» Радивилівського району на Рівненщині Володимиром Олександровичем Варфалюком, заслуженим працівником сільського господарства України, напередодні Дня працівників сільського господарства. Адже професійне свято – це гарний привід проаналізувати досягнуте, окреслити перспективи.
– Не буде перебільшенням, якщо скажу, що агрокорпорація «Крупець» – європейська компанія, – зауважив Володимир Варфалюк.– Адже вона в постійному процесі покращення і подальшого розвитку виробництва. Щоб досягнути поставленої мети, налагодили ефективні партнерські зв’язки з провідними світовими і вітчизняними компаніями галузі. Тісно співпрацюємо з різними європейськими фірмами, зокрема, BIG DUTCHMAN, SHPECHT, AGROVO, RIELLA, TESTMER, ТОВ «АМАКО Україна», ТОВ «МIЖНАРОДНА НАСIННЄВА КОМПАНIЯ», ВАТ “АСКОП-УКРАЇНА”, компанія «ЕРІДОН», компанія «КВС Україна», ДП «ТЕГРА УКРАЇНА ЛТД». Це, а також співпраця з фінансовими установами допомагає забезпечити нам реалізацію нових сміливих рішень.
Адже наш край славиться працьовитими людьми і щедрою землею, у цих благодатних умовах агрокорпорація займається рослинництвом, птахівництвом та переробкою сільгосппродукції.
І досвід агрокорпорації свідчить, що при умілому керівництві, застосуванні новітніх технологій можна досягнути значних результатів в агровиробництві. Так, за роки своєї діяльності сільгосппідприємство, засноване 1969 року, виросло у велике багатогалузеве господарство, має в обробітку понад 7000 гектарів землі. Нині агрокорпорація «Крупець» – це чотири підприємства, які спеціалізуються на вирощуванні сільгоспкультур, виробництві курячих яєць, м’яса бройлерів, комбікормів, сушінні і зберіганні зерна, переробці сої.
В агрокорпорації «Крупець» однією з провідних галузей є відгодівля та продаж курчат-бройлерів та курей-несучок. Дієтичного м’яса птиці у 2012 році вироблено 31572,80 центнера, а у 2013 році уже 34 537,98. У 2014 році планується збільшення виробництва м’яса птиці на 20%. Підприємство має потужний сушильний комплекс RIELA та елеватор, тому другою його спеціалізацією є вирощування, сушіння і зберігання зерна. Продуктивність сушильного комплексу становить 1200 тонн на добу, а елеватор вміщує 10 тисяч тонн зерна, використовуємо ці потужності не лише для власних потреб, а й надаємо послуги іншим підприємствам.
Важливою складовою підприємства є виготовлення комбікормів і білково-вітамінних добавок на сучасному обладнанні польської фірми Testmer. Самостійно розробляємо такі раціони кормів, щоб досягнути виробничих результатів європейського рівня – всі мікродобавки додаються з великою точністю, що, безумовно, забезпечує високу якість продукції. Як результат, підприємство веде безперебійні поставки для птахівничих комплексів в багатьох областях України. Всього за рік комбікормовий завод виготовляє до 40 тисяч тонн комбікормів. Цього року встановлено та запущено у роботу лінію з переробки сої, всього у рік перероблятимемо її 10 тисяч тонн. Вирощували сою на 1226 гектарах, валовий збір складає 3000 тонн. Але цього обсягу не вистачає для власного споживання, тому активно купуємо сою і в господарствах Львівської та Рівненської областей. Оскільки підприємство з кожним роком збільшує об’єми виробництва зерна, то з метою його якісної переробки та належного зберігання заплановано реконструювати елеватор, ще більше наростити його потужності. Крім цього, розпочалося будівництво нового складського приміщення для зберігання сухих сипучих матеріалів об’ємом на 3000 тонн. Безумовно, дбаємо про належне утримання виробничих приміщень (пташників, складів), постійно проводимо їх реконструкції, ремонти.
В агрокорпорації «Крупець» працює три птахокомплекси з утримання курей-несучок загальною кількістю 650 тисяч голів, а також один птахокомплекс з вирощуваня 300 тисич голів молодняка птиці. На виробництві активно використовуються провідні технології, зокрема, голландське обладнання сортування яєць MOBA, ця машина сортує, калібрує і запаковує продукцію автоматично. За 2012 рік всього по агрокорпорації вироблено 105 мільйонів штук яєць, а в поточному році станом на 1 листопада уже маємо 104 мільйони. І далі нарощуватимемо їх виробництво, плануємо збільшити поголів’я курей-несучок.
Провідною галуззю компанії є рослинництво, і ми спеціалізуємося на вирощуванні кукурудзи, пшениці, цукрових буряків, ріпаку та сої.
Звичайно, запроваджуємо нові технології в усіх галузях виробництва. Так, у рослинництві використовуються високоврожайні та перспективні сорти, регулярно проводиму сортозаміну та сортооновлення сільськогосподарських культур.
Наша компанія має найсучасніший автопарк сільськогосподарської техніки для обробітку землі, що дозволяє зменшувати затрати на обробіток полів. Грамотне господарювання, нарощування валового виробництва сільгосппродукції суттєво збільшують прибутки. А вагомі виробничі здобутки дають можливість щорічно збільшувати чистий прибуток, який скеровується на виробничий та соціальний розвиток. Господарство неодноразово спонсорувало проведення різноманітних заходів.
Поряд з основною виробничою діяльністю агрокорпорація бере активну участь у житті громад, на територіях яких здійснюється підприємницька діяльність. Постійно надається як грошова, так і матеріальна допомога. Приорітетним напрямком благодійної діяльності є допомога дітям. Так, на дитячі садки та школи постійно виділяються кошти, а також цукор, за кошти підприємства проводяться ремонтні роботи. Також хочеться відзначити, що діти дошкільного віку, які відвідують дитячі садочки, отримують якісні новорічні подарунки. Жодного разу не було відмовлено у наданні матеріальної допомоги громадянам, які звертались з приводу лікування або вирішення важкого матеріального становища.
Не обділені увагою суб’єкти, які напряму не пов’язані з діяльністю підприємства. Кожного року надаємо матеріальну допомогу громаді села Срібного для будівництва храму (по 30000 грн.). Нещодавно у цьому селі збудовано красиву автобусну зупинку. Також надали грошову допомога храму Різдва Пресвятої Богородиці у Радивилові на благоустрій. У Баранному оновлено Свято-Володимирський храм УПЦ-КП (на знімку) за кошти агрокорпорації (понад 300 тис. грн.) – повністю оновлено зовнішній вигляд церкви, прилеглу територію, церковне подвір’я та огорожу.
За рахунок підприємства щорічно до 20 працівників їздять відпочивати на узбережжя Червоного моря (Єгипет), також протягом року надаємо 30 путівок на санаторно-курортне лікування.
Підприємство набуло вагомого рівня розвитку завдяки знанням і досвіду спеціалістів. Напередодні професійного свята не можна не згадати добрим словом людей, які свого часу десятки років сумлінно трудилися у господарстві, примножували його здобутки, – колишнього директора Василя Володимировича Дзьобака, Галину Іванівну Ляхацьку, Ніну Олексіївну Конопацьку, Петра Миновича Василенка, Надію Григорівну Бондар, Євгена Івановича Бондара, Раїсу Петрівну Бельмас, Степана Васильовича Бохонка, Василя Вікторовича Гетьмана, Надію Дмитрівну Медвідь, Леоніда Олександровича Медвідя, Олексія Петровича Мошкуна, Галину Михайлівну Пастух, Костянтина Володимировича Цимбалюка, Раїсу Іванівну Заєць, Віктора Андрійовича Зайця, Петра Івановича Рудишина, Степан Вікторовича Зубова, Ярослава Васильовича Чалика, Галину Павлівну Чалик, Галину Олександрівну Шнайдрук, Лесю Григорівну Ковальчук, Галину Василівну Мошкун, Надію Сергіївну Юсюк, Таїсію Олександрівну Ольшанську, Зіну Петрівну Гладун, Галину Миколаївну Холявко… Велика їм шана та дяка.
На зміну їм в агрокорпорацію прийшли працювати молоді спеціалісти, які намагаються досягти рівня своїх попередників, – Володимир Панасюк, Наталія Бадиляка, Олександр Бохонко, Ольга Бадиляка, Юлія Малецька.
Бізнес-стратегія агрокорпорації передбачає розвиток виробництва, високу його рентабельність. У цьому ключі плануємо у наступному році збільшити поголів’я бройлерів до 400 тисяч, курей-несучок – до 900 тисяч. Також будуватиметься друга черга сушильного комплексу, у підсумку матимемо додаткові ємкості для 9 тисяч тонн збіжжя, а загалом у сушильно-елеваторному комплексі можна буде зберігати для подальшої переробки 19 тисяч зерна. А це нові робочі місця, додаткові відрахування у бюджет… Звичайно, будь-які економічні проекти можливо зреалізувати лише за сприятливої політики уряду. Відрадно, що нині держава все більше уваги звертає на агропромисловий комплекс, тож він може стати локомотивом зростання економіки країни і її утвердження у європейській спільноті.
2. Робота дублером
2.1. Робота дублером керівника (менеджера) цеху з переробки основних видів продукції та заготівлі продукції (сировини)
Існуючий поділ управлінської праці в організації є основою класифікації її управлінського персоналу. Міжнародна організація праці розглядає управлінський персонал як частину категорії працівників, до якої, крім менеджерів, входять й інші фахівці-професіонали. Підставою для цього вважається тісний зв'язок у роботі менеджерів і фахівців. Вони залежать один від одного і спільно забезпечують запланований розвиток організації.
Головну роль в управлінні організацією відіграє керівник, який очолює відповідний колектив, наділений необхідними повноваженнями прийняття рішень з конкретних видів діяльності організації (підприємства) і несе повну відповідальність за результати роботи очолюваного ним колективу. Слід зазначити, що принципових відмінностей у праці керівника, менеджера, адміністратора і начальника немає.
Менеджер — це керівник або управляючий, що обіймає постійну посаду на контрактній основі та наділений повноваженнями в галузі прийняття рішень щодо конкретних видів діяльності фірми. Термін менеджер використовується щодо: організатора конкретних видів робіт у межах окремих підрозділів або програм; керівника щодо підлеглих; адміністратора будь-якого рівня, що організовує роботу на основі сучасних методів управління.
Процес управління складається з виконання комплексу різноманітних функцій управління, кожна з яких включає різні за технологічним змістом види робіт. Менеджер аналізує стан справ, приймає рішення щодо їхнього удосконалення; планує роботу колективу, виходячи із завдань, які стоять перед ним; визначає участь підлеглих у віциконанні поставлених завдань та міру відповідальності кожного; контролює хід роботи, оцінює та стимулює діяльність працівників.
Обсяг робіт менеджера визначається видом підприємницької діяльності, посадою та її місцем в ієрархічній системі, кваліфікацією управлінського персоналу, наявністю заступників і помічників, фінансовим станом підприємства, його конкурентоспроможністю, стилем роботи.
Основні функції діяльності керівника вищого рівня подано на рис. 1.
Рис.1 Основні функції діяльності керівника
Ефективність (результативність) управлінської роботи значною мірою залежить від особистих ділових якостей керівника та його вміння використовувати існуючі методи організації роботи з колективом.
Організацією особистої роботи керівника й підпорядкування йому фахівців потрібно починати з опису їхніх робочих місць і закріплення цього опису в посадових інструкціях. Опис робочого місця в апараті управління повинен містити чотири елементи:
- перелік завдань (функцій), для вирішення яких існує або створюється робоче місце;
- опис обов'язків, які покладаються на працівника й випливають із завдань (функцій) на даному робочому місці;
- опис прав і повноважень, які забезпечують виконання завдань (функцій) та обов'язків;
- відповідальність, яка матиме місце у разі невиконання обов'язків та перевищення прав.
На практиці нерідко спостерігається невідповідність між названими елементами. Наприклад, в одних випадках працівник, який має складні обов'язки, не має необхідних для їх виконання повноважень, а в інших випадках, навпаки, самовільно присвоїв їх. Тому часто диспропорція в обов'язках і правах менеджера стає причиною злочинної діяльності. Таким чином, упорядкування посадових обов'язків та повноважень керівника є основою організації його особистої роботи.
У практиці діяльності керівника важливе місце посідає вміння планувати свою роботу, як щоденну, так і на перспективу. Наприклад, щоп'ятниці доцільно визначити завдання на майбутній тиждень і вносити їх у календар. Дрібні роботи доцільно згрупувати, найбільш складні - виконувати на початку робочого дня. Не слід починати роботу із ознайомлення з поштою, оскільки вона рідко містить у собі щось дійсно термінове.
Однією із найбільш трудомістких робіт є посідає робота з документами. Незважаючи на нововведення в техніці та технологіях, вони не дають сьогодні відчутного зниження трудомісткості документування управлінської праці. На роботу з документами працівники апарату управління витрачають від 30 до 70 відсотків свого робочого часу.
Документування - це процес вивчення обсягу вхідної та підготовки вихідної інформації на основі листів, наказів, розпоряджень тощо. Через суттєві недоліки в технології документування виникають перевантаження працівників (наприклад, коли керівник намагається бути в курсі всіх питань і прагне охопити всю інформацію, його робоче місце стає "вузьким" в інформаційному пошуку).
Таблиця 1
Шляхи раціоналізації керівника з документами
| № | Шляхи раціоналізації | Характеристика |
| 1 | Перший напрям | Використання менеджером режиму "фільтрації" документів, які надходять, тобто відбір тих із них, за якими рішення може бути прийняте тільки ним самим. Попередній розподіл вхідної документації адресатом повинен здійснюватися в канцелярії або секретарем керівника відповідно до функцій та видів робіт в апараті управління. |
| 2 | Другий напрям | Вдосконалення роботи з вихідними документами. Керівник повинен якомога більше делегувати право підпису документів відповідним виконавцям, звичайно, в межах існуючих законоположень, згідно з раціональним розподілом прав та обов'язків між ними. У цьому випадку досягається подвійний ефект: він вивільнятиме свій час для інших важливих робіт і таким чином підвищуватиме ініціативність підлеглих. |
| 3 | Третій напрям | Підвищення швидкості індивідуальної роботи з ними керівника. Для цього він повинен володіти прийомами швидкого (динамічного) читання. Для керівника сучасного виробництва така потреба з'явилася давно. Дослідження показують, що повільне читання пов'язане з рядом причин, про які йтиметься в темі "Розвиток складових особистого менеджменту". |
У звітності по праці підприємств галузей матеріального виробництва передбачений розподіл працівників на персонал, зайнятий в основній і неосновній діяльності (в обслуговуючих і інших господарствах).
На промислових підприємствах персонал розподіляється по двох групах: промислово-виробничий (основна діяльність); невиробничих підрозділів, що складаються на балансі промислового підприємства (неосновна діяльність).
До промислово-виробничого персоналу відносяться працівники: основних і допоміжних цехів, підсобних виробництв, заводських лабораторій і відділів, очисних споруджень, вузлів зв'язку, інформаційно-обчислювальних центрів, усіх видів охорони, заводоуправлінь.
Загальне керівництво підсобними промисловими виробництвами і промислами, а також контроль за їх діяльністю здійснюють у колективних сільськогосподарських підприємствах - правління, а в державних та інших агроформуваннях - їх керівники. Безпосереднє керівництво здійснюється завідуючими виробництвами, начальниками цехів і майстрами, які несуть повну відповідальність за правильну організацію виробництва, використання матеріальних ресурсів і виробничих фондів, виконання виробничих програм із випуску і реалізації продукції, її якості, дотримання правил техніки безпеки, пожежної безпеки, а також за можливе погіршення екологічної обстановки на території в результаті своєї господарської діяльності.
2.2. Робота дублером відповідального працівника з контролю за якістю продукції
Найбільш ефективною в досягненні високих якісних показників продукції є матеріальна залежність працівника від якості продукції.
Основою для оцінки продукції є нормативно-технічна документація - ДСТУ, ГОСТи, ГСТУ, ТУ й ТІ, збірники рецептур тощо. Використання цих документів забезпечує єдиний підхід до оцінки якості продукції і спрощує контроль.
В основу контролю якості продукції підприємств різних видів власності закладений принцип економічної залежності працівників від якості продукції, яка випускається, тобто принцип економічної зацікавленості працівників у випуску продукції високої якості. За систематичне порушення технологічної і виробничої дисципліни, випуск продукції низької якості, наявність скарг на якість продукції і незадовільні лабораторні аналізи працівнику знижують кваліфікаційний розряд. У трудовій угоді (контракті) можуть бути обумовлені й інші заходи покарання за порушення технологічної дисципліни.
Операційний і приймальний контроль на підприємстві здійснює єдина за складом служба: начальник цеху (завідувач виробництва), інженер-технолог, кухар-бригадир, кухар вищого розряду. Служба вхідного контролю провадить контроль сировини, що надходить, і відповідність її якості показникам, зазначеним у супровідних документах (сертифікатах), за органолептичними показниками, викладеними у нормативно-технічній документації. Служба вхідного контролю відповідає за якість сировини, що надходить. При транспортуванні продуктів зі складу на виробництво завідувач виробництва (заступник, начальник цеху) повинен приймати продукти за якістю відповідно до вимог.
Контроль за чітким виконанням технологічних операцій та їх послідовністю, дотриманням режимів теплової обробки, рецептур, правил оформлення і подавання страв та виробів (операційний контроль) здійснює начальник цеху (завідувач виробництва).
Операційний контроль допомагає вчасно усунути порушення, виявлені на окремих етапах виробництва кулінарної продукції. Операційний контроль провадиться шляхом органолептичної оцінки, перевірки відповідності сировинного набору технологічним картам, дотримання технологічних режимів і виходу продукції за масою. Порушення, виявлені під час операційного контролю, фіксують особи, відповідальні за технологічний процес у цеху, інженер-технолог, працівники лабораторії й адміністрації.
Важливо забезпечити своєчасність, оперативність і достовірність визначення показників якості продукції. Вирішенню цієї проблеми значною мірою сприяє застосування досконалих методів такого визначення, серед яких найпоширенішими нині є органолептичний, лабораторний (вимірювальний)методи.
Органолептичний метод ґрунтується на використанні й оцінці інформації, яку отримує людина завдяки своїм органам чуттів (зору, запаху, смаку, слуху, дотику). За його допомогою оцінюється кінцева продукція, що споживається у свіжому вигляді. При цьому увага зосереджується на розмірі товару (наприклад, продукції плодово-ягідних, баштанних культур тощо), кольорі, запаху, твердості (м’якості) при дотику, на смаку.
Водночас органолептичний метод широко використовується і для оцінки сільськогосподарської сировини. Зокрема, цим методом визначають, наприклад, наявність квітучих, підв’ялених, підморожених, механічно пошкоджених коренів цукрових буряків, їх тургорність, а в насінні соняшнику — смак, запах, колір. Точність оцінки якості продукції цим методом залежить від досвіду, практичних навичок і кваліфікації експертів. Зрозуміло, що результати такої оцінки містять елементи суб’єктивізму, оскільки згадані характеристики якості не піддаються точному виміру. Обґрунтованість висновків експертів підвищується завдяки можливості використання ними деяких технічних засобів (мікроскоп, лупа), що посилюють інформативність експертів через їх органи чуттів.
Лабораторний (вимірювальний) методє найбільш точним і об’єктивним, оскільки показники якості вимірюються технічними вимірювальними засобами, що постійно вдосконалюються. За його допомогою досліджують фізичні, хімічні, механічні і технологічні властивості продукції, наприклад, процент жиру, білка, цукру в продукції, вміст у ній сухих речовин, нітратів і нітритів, залишків пестицидів, вологість, кислотність, бактеріальна забрудненість тощо. Проте слід пам’ятати, що більш точна оцінка якості продукції може бути досягнута за тісного поєднання цього методу з органолептичним.
Крім щоденного контролю, який провадять працівники підприємства, контрольні перевірки правильності подання страв та їх якості можуть провадити інспектори управлінь із захисту прав споживачів, працівники Держспоживзахисту України, управлінь (відділів) торгівлі місцевих органів влади. Право оглядати торговельні і складські приміщення підприємства, перевіряти правильність приймання і зберігання сировини та напівфабрикатів, контролювати виготовлення страв необхідного асортименту і належної якості повинно бути підтверджене відповідними документами. Правильність подання готової продукції перевіряють шляхом контрольних закупівель страв або шляхом установлення кількості, маси і вартості страв, що подаються споживачам.
2.3. Робота дублером завідувача складу (бази) продукції та матеріалів
Завідуючий складом призначається на посаду і звільняється з посади порядку, встановленому чинним трудовим законодавством України, наказом директора гіпермаркету.
На посаду завідуючого складом призначаються особи, які мають базову вищу освіту відповідного напряму підготовки (бакалавр або молодший спеціаліст) і стаж роботи за професією не менше 1 року або повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта і стаж роботи за професією комірника не менше 2 років.
Комірник зобов’язаний знати:
- правила ведення складського господарства; номенклатуру, сортамент матеріальних цінностей, що зберігаються, їх властивості і призначення;
- правила обліку, зберігання, руху матеріальних цінностей на складі, правила оформлення супровідних документів на них та проведення інвентаризацій;
- правила застосування складського вимірювального інструменту, пристроїв, механізмів і способи перевірки їх на придатність до роботи;
- способи зберігання речей, продукції і сировини від псування під час розвантаження, навантаження і утримання на складі;
- правила і норми охорони праці та протипожежного захисту під час зберігання і переміщення матеріалів та утримання службових приміщень.
- досконально асортимент продукції, а також перелік товарів, які знаходяться на складі та основні товари.
- документообіг: акти прийому товару, його якості, оформлення придбання товару по безготівковому розрахунку, оформлення товару на доставку, умови та процедуру повернення товару постачальнику та його рівноцінного обміну.
- Права, обов'язки, режим роботи.
Завідуючий складом планує діяльність складу згідно графіків постачання вітчизняних та зарубіжних товарно-матеріальних цінностей, керує роботами комірників, які здійснюють приймання товарно-матеріальних цінностей, що надходять від постачальників, їх зберігання на складі і відпуск, розміщення з урахуванням найбільш раціонального використання складських площ, полегшення і прискорення пошуку необхідних матеріалів, забезпечує зберігання складованих товарно-матеріальних цінностей, додержання режимів зберігання, контролює ведення обліку складських операцій.
Контролює складання дефектних відомостей на браковані товари вітчизняного та імпортного постачальника, актів на їх ремонт і списання, а також на недостачу і псування товарно-матеріальних цінностей.
Організує проведення вантажно-розвантажувальних робіт комірниками та вантажниками на складі з додержанням правил і норм охорони праці, виробничої санітарії і протипожежного захисту, зберігання і своєчасне повернення постачальникам вантажного реквізиту.
Контролює ведення обліку наявних на складі матеріальних цінностей і звітну документацію про їх рух. Бере участь у проведенні інвентаризацій товарно-матеріальних цінностей. Організує навчання персоналу складу, забезпечує його планомірну роботу та трудову дисципліну в колективі. Стежить за наявністю і справністю протипожежних засобів, санітарним станом приміщень, обладнання та інвентарю на складі і забезпечує їх своєчасний ремонт.
Перш ніж планувати виробництво, слід за допомогою спеціальних методів дослідження визначити, на які товари є попит; забезпечити виробництво необхідними ресурсами для задоволення цього попиту; найкращим чином запропонувати товар, своєчасно довівши його до споживача; отримати максимально можливий прибуток. Таким чином, маркетинг – це комплексна система управління ринком (підприємствами), основними елементами якої є: товар, ціна, місцезнаходження товару, стимулювання попиту.
У процесі дослідження кожен із цих елементів аналізують і щодо кожного з них розробляють відповідну стратегію і тактику.
Звідси випливає формулювання маркетингового планування як управлінського процесу та підтримування відповідності між маркетинговими цілями підприємства та його потенційними маркетинговими можливостями і ресурсами. Основна мета маркетингового планування – побудувати діяльність підприємства таким чином, щоб органічно і найефективніше поєднати виробництво, задоволення потреб споживачів, прибуток та розвиток підприємства.
Кожна організація (підприємство) має на ринку певні переваги і наділена недоліками. SWOT-аналіз (strength, weaknesses, opportunities and threats) - дає змогу виявити ті сильні і слабкі сторони, які потребують найбільшої уваги і зусиль з боку підприємства. Перед початком SWOT-аналізу комплексно зосереджуються на ймовірних загрозах і можливостях, що постають перед виробником. Після цього слід з'ясувати, які загрози є найбільш імовірними і які ризики вони здатні спричинити. Саме вони потребують найбільшої уваги і концентрації зусиль з метою їх усунення.
Оцінюючи можливості, слід зважити на їх потенційну привабливість і ймовірність їх реалізації, а також те, чи заплановані вигоди можуть перевершити ймовірні втрати внаслідок реалізації можливостей. Іноді можливості несуть в собі як велику привабливість, так і великий ризик. Залежно від ситуації один і той самий фактор здатний бути як загрозою, так і можливістю.
Метою SWOT-аналізу не є з'ясування всіх сильних і слабких сторін, це надто складно і не забезпечує досягнення ефективності. Підприємство повинно зосередитися на тих із них, які можуть стати ключовими факторами успіху чи провалу, а надто широкий перелік нівелює те, що є найважливішим.
Узагальнити ситуацію на підприємстві і на ринку, побачити шанси та загрози SWOT - аналіз допомагає через визначення слабких і сильних сторін підприємства і його конкурентів. Процес такого аналізу охоплює три етапи: ідентифікацію сильних і слабких сторін; ідентифікацію шансів і загроз та відображення їх з точки зору слабких і сильних сторін підприємства.
2.4. Робота дублером керівника служби з реалізації продукції матеріально-технічного забезпечення і зовнішньоекономічних зв’язків
Важливий обов’язок керівника служби збуту – планування і управління торговими операціями з метою виконання планових показників обсягу продажів і прибутку. Для досягнення цих цілей керівництво направляє і контролює роботу персоналу служби збуту, вибирає канали розподілу і організовує розподільну мережу відповідно до політики підприємства, визначає завдання по збуту і доводить їх до зведення виконавців, виділяє кошти для виконання цих завдань в межах асигнувань, встановлених програмами маркетингу.
Обсяг збутових витрат багато в чому залежить від розподільної політики підприємства і може істотно коливатися залежно від кількості і розміру замовлень, що поступають, розміру відвантажуваних партій товарів, термінів постачання і місцезнаходження клієнтів, від складності упаковки і доставки.
Треба також враховувати, що розподіл – лише один з елементів процесу маркетингу, і високі збутові витрати підприємства не завжди є негативним показником або свідчать про неефективність роботи. У підприємства можуть бути достатньо вагомі підстави для того, щоб нести високі витрати по розподілу продукції в сьогоденні і майбутньому.
Керівник служби збуту відповідає за:
розробку порядку представлення звітності про хід продажів;
аналіз статистичних даних;
визначення критеріїв якості роботи всього персоналу служби збуту;
аналіз і зіставлення фактичних результатів з плановими показниками і вироблення рекомендацій про зміну плану для усунення виявлених недоліків або поліпшення результатів іншим способом.
Крім того, на керівництво покладений ряд інших обов’язків по плануванню, координації і інтеграції роботи у сфері маркетингу. Робота повинна бути організована так, щоб фахівці різних областей маркетингу підтримували між собою тісний зв’язок і використовували отримані кожним з них результати. Об’єднання зусиль в області збуту і розподілу з діяльністю в інших областях маркетингу досягається розробкою посадових інструкцій, в яких функції, повноваження і відповідальність кожного фахівця і його службові взаємини з іншими працівниками визначені чітко і виключають довільне тлумачення.
Завдання по збуту – це кількісно виражене завдання, яке повинні виконати менеджер по продажах або група менеджерів по продажах за певний період часу і з певним ступенем точності. Встановлення завдань по збуту не зводиться до механічного ділення обсягу належній реалізації продукції на кількість менеджерів по продажах. Кожне завдання визначають з урахуванням потенціалу і виду каналу збуту, яким користується менеджер, ступеня конкуренції, інших економічних і торгових умов.
Начальник відділу матеріально-технічного постачання розподіляє обов'язки між співробітниками відділу і затверджує їхні посадові інструкції.
Таблиця 2
Задачі і функції начальника відділу матеріально-технічного постачання
| № | Задачі | Функції |
| 1 | Забезпечення виробничих підрозділів підприємства матеріально-технічними ресурсами. | Визначення потреби в матеріальних ресурсах (сировині, матеріалах, напівфабрикатах, устаткуванні, комплектуючих виробах, паливі, енергії й ін.). Визначення джерел задоволення потреби в матеріальних ресурсах. Розробка проектів перспективних, поточних планів і балансів матеріально-технічного забезпечення виробничої програми, ремонтно-експлуатаційних нестатків підприємства і його підрозділів. Забезпечення підприємства всіма необхідними для його виробничої діяльності матеріальними ресурсами необхідної якості. Складання балансів матеріально-технічного забезпечення, зведених таблиць по видах сировини, матеріалів. Створення запасів, необхідних для виробництва. |
| 2 | Підготовка і укладання угод на постачання матеріально-технічних ресурсів. | Підготовка і укладання угод з постачальниками. Узгодження умов і термінів постачань матеріальних ресурсів. Аналіз можливостей і доцільності встановлення прямих довгострокових господарських зв'язків по постачаннях матеріально-технічних ресурсів. Підготовка претензій до постачальників при порушенні ними договірних зобов'язань і складання розрахунків за цими претензіями. Узгодження з постачальниками змін умов угод. Контроль за правильністю наданих до акцепту рахунків та інших розрахункових документів постачальників і забезпечення своєчасної передачі цих документів для оплати. Участь у формуванні цін на продукцію, що випускається, і оцінці обґрунтованості цін постачальників. Планування й організація таких заходів: Встановлення зв'язків як з існуючими, так і з перспективними, включаючи іноземних, постачальниками, в першу чергу з питань цін і якості сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів. |
| 3 | Організація раціонального використання матеріально-технічних ресурсів. | Дотримання лімітів на відпустку матеріальних ресурсів і контроль за їхньою витратою в підрозділах підприємства за прямим призначенням. Розробка і впровадження заходів щодо підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів, зниження витрат, пов'язаних із транспортуванням і збереженням. Розробка рекомендацій з використання вторинних ресурсів і відходів виробництва. Виявлення зайвої сировини, матеріалів, устаткування й інших видів матеріально-технічних ресурсів і їхня реалізація стороннім організаціям. |
Організація ЗЕД - дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання таких питань як кон’юнктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановлення ділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод. Тому, для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна до умов його роботи структура управління. Слово "структура" означає каркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всі його підрозділи, служби, органи.
На підприємстві є системи, які управляють і якими управляють. До першої відносяться органи, служби, апарат управління. До іншої - виробничі підрозділи (цехи, відділи). Організаційно-виробнича структура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління - системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства - побудову і взаємозв'язок обидвох даних систем.
Організаційна структура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вона покликана вирішувати. Мета - максимізація прибутку на довготривалий період за рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві.
2.5. Робота дублером бухгалтера
Первинні документи по обліку праці і заробітної плати, що надходять до бухгалтерії, після перевірки і опрацювання групують за ідентифікаційними номерами працівників і використовують для складання розрахунково-платіжних відомостей (ф.№П-49).
При значній кількості первинних документів по обліку виробітку робітників для складання розрахунково-платіжних відомостей використовують дані накопичувальних карток виробітку і заробітної плати (ф.№П-55 і ф.№П-56).
Підприємства замість розрахунково-платіжних відомостей як єдиних документів можуть складати окремо розрахункові відомості (ф.№П-50), які містять повний розрахунок належної заробітної плати і утримань з неї, і окремо — платіжні відомості (ф.№П-53), які використовуються тільки для виплати заробітної плати.
На платіжних відомостях повинен бути надпис про дозволення видачі грошових коштів із каси, підписаний керівником підприємства і головним бухгалтером, із зазначенням суми і строку виплати (як правило) протягом трьох днів, враховуючи день одержання грошових коштів в банку).
Після закінчення трьох днів) встановлених для виплати заробітної плати, касир перевіряє у платіжній відомості підписи в одержанні коштів і підраховує суму виплаченої заробітної плати.
Своєчасно не одержана робітниками і службовцями заробітна плата депонується, тобто напроти прізвища осіб) які її не одержали, проставляється штамп або пишеться від руки «Депоновано». Платіжна відомість закривається двома сумами: видано готівкою і депоновано. На депоновані суми касир складає реєстр невиданої заробітної плати (ф. № П-ІІ).
Виплачена за платіжною відомістю сума заробітної плати оформляється видатковим касовим ордером (ф. № КО-І). Суму депонованої заробітної плати касир вносить в банк для зарахування на поточний рахунок. При цьому в об'яві на внесення готівки зазначається «Депонентські суми».
Це необхідно для того, щоб банк взяв ці суми на окремий облік і видав підприємству за його першою вимогою. В подальшому кожна виплата депонованої заробітної плати здійснюється за реєстром (або книгою) невиданої заробітної плати й оформляється видатковим касовим ордером.
Депоновану заробітну плату підприємство зберігає на своєму рахунку в банку протягом трьох років, після чого вона підприємствами всіх форм власності підлягає перерахуванню до бюджету не пізніше 10 числа наступного місяця (наказ Мінфіну України від 09.08.93 № 55). За несвоєчасне перерахування до бюджету зазначених депонентських сум стягується пеня у розмірі 0,3% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
На підставі розрахунково-платіжних відомостей (або відповідних машинограм) складають розробні таблиці «Зведення нарахованої заробітної плати за її складом і категоріями працівників» і «Зведення по розрахунках з робітниками і службовцями», які містять інформацію просклад фонду оплати праці за групами і категоріями персоналу і видами виплат за звітний місяць.
Деякі особливості є в обліку заробітної плати працівників за час відпустки. Чергові відпустки працівникам надаються протягом року, як правило, нерівномірно (особливо в сезонних виробництвах). З метою рівномірного включення до собівартості продукції (робіт, послуг) заробітної плати на оплату відпусток підприємствам дозволено створювати резерв.
Такий резерв створюється шляхом щомісячного включення рівними сумами (визначеними за плановим відсотком до фактично нарахованої заробітної плати) наступних витрат на оплату відпусток.
При цьому резерв створюється на наступні витрати по оплаті відпусток працівникам, а також нарахуванням на ці суми збору на соціальне страхування (оскільки при нарахуванні заробітної плати за час чергової відпустки працівнику в розрахунок приймається і допомога по тимчасовій непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів соціального страхування).
У бухгалтерському обліку на суму створеного резерву робиться запис по дебету рахунка 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати», 93 «Витрати на збут» та ін., кредиту рахунка 471«3абезпечення виплат відпусток». Нарахована заробітна плата відноситься на зменшення раніше створеного резерву записом по дебету рахунка 471 у кореспонденції з кредитом рахунка 661 «Розрахунки за заробітною платою».
Сальдо (кредитове) рахунка 47 {«Забезпечення виплат відпусток» показує залишок невикористаного на кінець року резерву.
Наприкінці року проводиться інвентаризація резерву на оплату відпусток працівникам.
З цією метою за даними відділу кадрів (або уповноваженої для цього особи) складається список з зазначенням прізвища кожного працівника, за який період не використана відпустка, кількість днів невикористаної на 1 січня наступного року відпустки.
Організаційна побудова апарату бухгалтерської служби — це форма поділу та кооперування праці, яка передбачає розподіл усього комплексу облікових, контрольних та аналітичних робіт між виконавцями. Є дві форми організаційної побудови апарату облікової служби: централізована і децентралізована.
За централізованоїформи весь апарат облікової служби як методично, так і адміністративно підпорядкований одному керівнику — головному бухгалтеру (головному економісту). За децентралізованої формі організаційної побудови частина апарату з методичних питань підпорядкована одній особі — головному бухгалтеру, а з адміністративних — господарському керівникові (начальнику цеху, виробництва).
Організаційна побудова апарату облікової служби залежить від структури. Структура апарату бухгалтерії виражає форму організації виконавців, безпосередньо зайнятих бухгалтерським обліком, контролем і аналізом господарської діяльності в системі управління.
Оперативно-виробничий принцип організації розподілу облікової праці застосовується, коли структурні підрозділи створюються за топологічною ознакою: сектор обліку оплати праці, сектор обліку матеріалів та ін. Цей принцип поділу облікової праці характерний для ручного варіанта та варіанта в разі використання ПК.
Функціональний принцип поділу облікової праці потребує такого формування структурних підрозділів, коли групи, сектори утворюються за ознаками однорідності роботи - приймання документів, таксування тощо. Цей принцип застосовують у разі використання ПК.
Самостійними організаційними підрозділами бухгалтерії можуть бути окремі машинолічильні підрозділи. У цих випадках обчислювальні центри передбачають мішані форми поділу та кооперування праці.
Розрізняють три типи організаційних структур апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу господарської діяльності: лінійну або просту лінійно-штабну, або ступінчасту і комбіновану, або багатогранну. Лінійна організація передбачає безпосереднє підпорядкування всіх виконавців керівникові — головному бухгалтеру (головному економісту). Така організаційна побудова характерна для невеликих господарств, де чисельність працівників обліку, контролю та аналізу не перевищує 10-12 осіб (рис. 1).
При лінійно-штабній організації структури апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу створюються проміжні ланки - сектори (підрозділи), які об’єднують групи.
За такого варіанта організаційної побудови розпорядження головного бухгалтера передається старшому бухгалтеру сектора, який, у свою чергу, передає його керівникові групи.
Така організаційна побудова структури характерна для більшості господарств, де бухгалтерський апарат налічує 10 -12 осіб.
Рис.2 Лінійна організаційна структура апарату бухгалтерського обліку, контролю та аналізу
Облік касових операцій у бюджетних установах здійснюється відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Національного банку України від 19.02.2001 № 72 зі змінами й доповненнями від 01.08.2001 № 311 та від 16.10.2001 № 432 і від 4.12.2001 № 495.
Зазначене Положення регламентує порядок організації готівкових розрахунків та оформлення касових операцій, норми й терміни зберігання готівки в касі, ведення касової книги та обов’язки касира, а також визначає контроль і законність проведення касових операцій. Розмір суми грошових коштів у касі на кінець робочого дня лімітований.
Відповідно до Постанови Національного банку України від 23.07.2002 № 259 «Про зміни до інструкції про організацію роботи з готівкового обліку установами банків України» ліміт залишку готівки в касі, порядок та строки здавання готівкової виручки щодо бюджетних установ установлюють органи Державного казначейства, в яких вони обслуговуються, під час відкриття реєстраційних рахунків відповідно до поданих заявок-розрахунків.
Ліміт каси протягом року може бути змінений органом Державного казначейства в разі письмового звернення установи.
Державному казначейству, його територіальним органам, підприємствам, установам та організаціям, що їх вони обслуговують, а також іншим бюджетним установам, які відповідно до Бюджетного кодексу України фінансуються з державного і/або місцевого бюджетів, ліміт каси установою банку не встановлюється.
Державне казначейство самостійно визначає потребу та порядок установлення такого ліміту.
Для своєчасного отримання готівки в установах банків органи Державного казначейства України готують касові заявки на отримання готівки. Касову заявку бюджетні установи й організації подають до органів Державного казначейства за 55 днів до початку планованого кварталу, де вона звіряється з кошторисом доходів і видатків установ та узагальнюється. Зведені касові заявки передаються до установ уповноважених банків не пізніш як за 45 днів до початку кварталу.
Головною метою існування кожного підприємства, організації, звісно, крім благочинних чи подібних їм, є отримання прибутку. Це основна рушійна сила ринкової економіки, головний показник успішності діяльності. Саме за можливості отримання прибутків і розгортається конкурентна боротьба між підприємствами, але, як відомо, переможцями у цьому змаганні виходять далеко не всі. На найневдаліших представників ділового класу у разі неспроможності закріпитися на ринку чекає банкрутство і санація.
За своєю суттю банкрутство як цивільно-правова категорія є невід'ємною частиною ринкової економіки, природним процесом конкурентної боротьби, у ході якої слабкі підприємства вибувають з цього процесу, а натомість держава отримує економічно міцних, конкурентоздатних суб'єктів господарювання.
Саме тому надзвичайно важливим є уміння завчасно передбачити перші прояви фінансової нестабільності, які згодом можуть перерости у банкрутство.
Основною метою експрес-діагностики банкрутства є раннє виявлення ознак кризового розвитку підприємства та попередня оцінка масштабів кризового його стану. Експрес-діагностика банкрутства характеризує систему регулярної оцінки кризових параметрів фінансового розвитку підприємства, що здійснюється на базі даних його фінансового обліку за стандартними алгоритмами аналізу, постійного моніторингу фінансового стану підприємства. Методика експрес-діагностики може трактуватися як універсальна, що майже не залежить від специфічних характеристик підприємства.
ДОДАТКИ