1   2
Ім'я файлу: Л.р. 1. ТЗЕО 14 вар..docx
Розширення: docx
Розмір: 45кб.
Дата: 23.10.2021
скачати
Продовження таб.2

1
2
3







підприємства за даними річної (проміжної) фінансової звітності відповідають нормативним значенням, встановленим Кабінетом Міністрів України;

4) підприємство не має від’ємних чистих активів за даними річної (проміжної) фінансової звітності.

У разі якщо підприємство зареєстроване менше трьох років, оцінка виконання умов, передбачених цією частиною, проводиться за період з дати його реєстрації.

4. Підприємство відповідає критерію, визначеному пунктом 4 частини третьої статті 12 цього Кодексу, у разі дотримання будь-якої з таких умов:

1) підприємство має досвід здійснення діяльності в межах міжнародного ланцюга постачання товарів протягом календарного року, в якому проводиться оцінка відповідності підприємства цьому критерію, та попередніх трьох календарних років, а також має працівника, відповідального за митні питання;

2) підприємство має працівника, відповідального за митні питання, який має досвід практичної роботи за напрямом здійснення митних формальностей не менше трьох років.

Крім вищезазначеного, для забезпечення відповідності підприємства цьому критерію:

1) працівник, відповідальний за митні питання, повинен підтвердити свою кваліфікацію в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України,


Продовження таб.2

1
2
3







у тому числі за результатами успішного проходження спеціального курсу на знання законодавства України з питань митної справи;

2) на працівника, відповідального за митні питання, повинні бути покладені, зокрема, але не виключно, такі обов’язки:

а) взаємодія з митними органами з питань відповідності підприємства критеріям АЕО;

б) проведення самостійного контролю за дотриманням підприємством відповідності критеріям АЕО та дотриманням умов, визначених наданими підприємству дозволами на застосування спеціальних спрощень;

в) невідкладне інформування митних органів про зміни в діяльності підприємства, що мають значення для проведення оцінки відповідності, у тому числі щодо втрати або передання іншій особі права користування відповідним об’єктом (будівлею, спорудою, відкритим або закритим майданчиком тощо), виникнення подій та/або обставин, що можуть мати вплив на дотримання підприємством відповідності критеріям АЕО та умов, визначених наданими підприємству дозволами на застосування спеціальних спрощень.

5. Підприємство відповідає критерію, визначеному пунктом 5 частини третьої статті 12 цього Кодексу, у разі дотримання таких умов:

1) конструкція та облаштування об’єктів (будівель, споруд, відкритих або закритих майданчиків тощо),

Продовження таб.2

1
2
3







що використовуються підприємством та мають значення для оцінки відповідності, забезпечують захист від протиправного проникнення до таких об’єктів;

2) підприємством запроваджені та виконуються задокументовані (у вигляді інструкцій, порядків, політик тощо) процедури для:

а) унеможливлення несанкціонованого доступу до об’єктів (будівель, споруд, відкритих або закритих майданчиків тощо), що використовуються підприємством та мають значення для оцінки відповідності;

б) виявлення і попередження несанкціонованих дій з товарами, транспортними засобами комерційного призначення, що підлягають або підлягатимуть митному контролю;

в) ідентифікації контрагентів, а також включення у договори (контракти) положень щодо забезпечення такими контрагентами безпеки у міжнародному ланцюзі постачання товарів;

г) забезпечення контролю безпечного доступу на об’єкти (будівлі, споруди, відкриті або закриті майданчики тощо), що використовуються підприємством, осіб, які надають такому підприємству послуги на договірній основі;

ґ) перевірки ділових якостей та доброчесності кандидатів на посади, пов’язані із безпекою та надійністю підприємства, а також періодичної перевірки ділових та особистих якостей працівників, які обіймають такі посади;

Продовження таб.2

1
2
3







д) регулярного підвищення кваліфікації працівників, відповідальних за безпеку на підприємстві;

3) підприємство має працівника, на якого покладений обов’язок із взаємодії з митними органами з питань безпеки та надійності.

Підприємство відповідає критерію, визначеному пунктом 5 частини третьої статті 12 цього Кодексу, за наявності у нього сертифіката про дотримання стандартів безпеки та надійності, отриманого відповідно до міжнародних договорів України або міжнародних стандартів, у разі якщо умови отримання такого сертифіката еквівалентні умовам, встановленим цією частиною.

2
Стаття 103. Митний режим тимчасового ввезення
1. Тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

3
Стаття 158. Еквівалентна компенсація
1. Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, для цілей застосування цієї глави вважаються продуктами переробки іноземних товарів.


Продовження таб.2

1
2
3







2. Під еквівалентними товарами розуміються українські та іноземні товари, які є ідентичними за описовими, кількісними і технічними характеристиками іноземним товарам, які вони замінюють, ввезеним для операцій з переробки на митній території України.

3. Дозволяється здійснення реекспорту продуктів переробки, одержаних з використанням еквівалентних товарів, до ввезення товарів для переробки на митній території України або до завершення операцій з їх переробки.

4
Стаття 247. Місце і час здійснення митного оформлення
1. Митне оформлення здійснюється в місцях розташування відповідних підрозділів митних органів протягом робочого часу, встановленого для цих органів.

У випадках, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, митні формальності, які виконуються автоматизованою системою митного оформлення в автоматичному режимі, здійснюються цілодобово.

2. Відповідно до міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, митне оформлення у пунктах пропуску через державний кордон України здійснюється цілодобово.

3. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється в будь-якому митному органі з пред’явленням їх цьому органу, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Продовження таб.2

1
2
3







У випадках та в порядку, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, окремі або всі митні формальності, що підлягають виконанню митними органами, можуть виконуватися посадовими особами іншого митного органу, ніж митний орган, якому пред’явлені товари, транспортні засоби комерційного призначення, або автоматизованою системою митного оформлення.

4. Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через територію України в митному режимі транзиту, здійснюється митним органом, у зоні діяльності якого починається транзитне переміщення. Оформлення митної декларації (у тому числі попередньої митної декларації) для переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення внутрішнім транзитом від пункту ввезення (пропуску) на митну територію України до митного органу, розташованого на митній території України, може також здійснюватися митним органом, у зоні діяльності якого закінчується таке транзитне переміщення.

5. Місця митного оформлення товарів, що переміщуються трубопроводами та лініями електропередачі, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.


Продовження таб.2

1
2
3







6. Місця здійснення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами, визначаються відповідно до розділу XII цього Кодексу.

7. За письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи митні формальності можуть виконуватися митними органами поза місцем розташування цих органів, а також поза робочим часом, установленим для них, на умовах, визначених цим Кодексом. Форма письмового звернення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

8. За виконання митних формальностей митними органами поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом, установленим для них, із заінтересованих осіб справляється плата у розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, та в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Така плата може справлятися із заповненням уніфікованої митної квитанції. Така плата не справляється за виконання митними органами митних формальностей поза місцем розташування митних органів у межах спеціальних спрощень, наданих підприємству, яке отримало авторизацію АЕО-С (крім випадків виклику посадової особи митних органів таким АЕО).



Продовження таб.2

1
2
3







9. У разі оголошення надзвичайного стану в окремих регіонах України можуть визначатися митні органи, в яких здійснюватиметься митне оформлення товарів.

10. За рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, митне оформлення підакцизних товарів, природного газу, товарів, які відповідно до законодавства підлягають клеймуванню державним пробірним клеймом, а також лікарських засобів може здійснюватися у спеціально визначених для цього митних органах.

5
Стаття 391. Особливості пропуску та оподаткування товарів, що ввозяться на митну територію України міжнародними організаціями, представництвами іноземних держав при них, а також їх персоналом
1. Митні пільги для міжнародних організацій та представництв іноземних держав при них, а також для персоналу цих організацій і представництв та членів сімей персоналу визначаються міжнародними договорами України, укладеними відповідно до закону.


Завдання №3. Вивчити Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Вивчений матеріал у вигляді відповідей на питання оформила в таблиці 3.

Таблиця 3

Основні положення Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»

№ питання
Питання
Відповідь

1
2
3

1
Стаття 14. Ведення розрахунків та кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності
Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право:

- самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать


Продовження таб.3

1
2
3







законам України та відповідають міжнародним правилам;

- безпосередньо брати і надавати комерційні кредити за рахунок власних коштів у діючій на території України валюті та в іноземній валюті як у межах, так і за межами України, самостійно приймати рішення у зазначених питаннях;

- вільно обирати банківсько-кредитні установи, які будуть вести їх валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб'єктами господарської діяльності, користуватись їх послугами, з додержанням при цьому вимог чинних законів України.

Розрахункове та кредитне обслуговування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснюється на території України банком для зовнішньоекономічної діяльності України і уповноваженими комерційними банківськими та кредитними установами, а також іноземними і міжнародними банками, зареєстрованими у встановленому порядку на території України.

Кредитування зовнішньоекономічних операцій у діючій на території України валюті та в іноземній валюті здійснюється на основі домовленості та на умовах, погоджених між кредиторами та одержувачами кредитів у кредитних угодах (договорах).

Розрахункові кредити банків, які видаються суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності за спеціальним кредитним (позичковим) рахунком у діючій на території України валюті для


Продовження таб.3

1
2
3







покриття коштів, що тимчасово вилучаються з обігу, забезпечуються товарно-матеріальними цінностями, розрахунковими, транспортними та/або товаросупровідними документами. Всі інші кредити, крім розрахункових, забезпечуються майном, що належить на праві власності боржнику, та/або його немайновими правами.

Державне кредитування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та гарантування державою комерційних кредитів, що надаються цим суб'єктам, в Україні здійснюються через банк для зовнішньоекономічної діяльності України та інші уповноважені банки.

Умови державного кредитування та гарантування державою комерційних кредитів визначаються кредитними угодами (договорами), що укладаються між відповідними суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності та банком для зовнішньоекономічної діяльності України.

Рішення про надання державних кредитів та гарантій приймається банком для зовнішньоекономічної діяльності України в межах лімітів державного кредитування зовнішньоекономічної діяльності у діючій на території України валюті та в іноземній валюті за поданням суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та за результатами експертної оцінки техніко-економічного обгрунтування об'єкта кредитування та умов окупності кредитів. Банк для зовнішньоекономічної діяльності України повинен повідомити


Продовження таб.3

1
2
3







про своє рішення подавця заявки на державний кредит (державну гарантію комерційного кредиту) у місячний строк з дня подання зазначеної заявки. В разі відсутності вищезазначеної експертної оцінки об'єкта кредитування відмова у державному кредитуванні (гарантуванні державою комерційного кредиту) суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності з підстав недоцільності не дозволяється.

Розмір державного кредиту (державної гарантії комерційного кредиту), що надається у діючій на території України валюті та/або в іноземній валюті одному суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності протягом одного року, не може перевищувати 5 процентів від відповідних річних лімітів державного кредитування зовнішньоекономічних операцій.

Всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності, які надають кредити іноземним суб'єктам господарської діяльності або одержують у них кредити, повинні протягом трьох робочих днів надіслати у Національний банк України інформацію про зазначені кредити (загальна сума, валюта на строк кредиту) згідно з встановленою Національним банком України формою. Національний банк України може запроваджувати ліцензування одержання кредитів в іноземній валюті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності від іноземних суб'єктів господарської діяльності в разі виникнення обставин, зазначених у статті 16 цього Закону, та ліцензування надання кредитів в


Продовження таб.3

1
2
3







іноземній валюті суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності в разі виникнення обставин, зазначених у статті 16 цього Закону.

2
Стаття 17. Заборона окремих видів експорту та імпорту
В Україні забороняється:

експорт з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

імпорт або транзит будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров'ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;

імпорт продукції та послуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

експорт природних ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;

експорт та імпорт товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;

експорт з території України товарів у межах виконання рішень



Продовження таб.3

1
2
3







Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.

Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України.

Контроль за виконанням вимог, що містяться в цій статті, покладається на митні органи та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

3
Стаття 20. Заходи щодо захисту економічної конкуренції в галузі зовнішньоекономічної діяльності
Зовнішньоекономічна діяльність здійснюється з дотриманням суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності вимог законодавства про захист економічної конкуренції, за винятком випадків, передбачених цією статтею.

Виключно уповноваженими Україною як державою суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності може здійснюватись експорт та імпорт озброєння, боєприпасів, військової техніки та спеціальних комплектуючих виробів для їх виробництва, вибухових речовин, ядерних матеріалів (включаючи матеріали у вигляді тепловипромінюючих зборок), технологій, устаткування, установок, спеціальних неядерних матеріалів та пов'язаних з ними послуг,


Продовження таб.3

1
2
3







джерел іонізуючого випромінювання, а також інших видів продукції, технологій і послуг, які в даний час використовуються при створенні озброєнь і військової техніки або становлять державну таємницю України, яка визначається законами України; дорогоцінних металів та сплавів, дорогоцінного каміння; наркотичних і психотропних засобів; експорт творів мистецтва і старовинних предметів з музейних фондів України.

Призначення уповноважених суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, які можуть здійснювати зазначені експорт та імпорт, і регулювання відповідних експортно-імпортних операцій належать до компетенції Кабінету Міністрів України, який має погоджувати свої рішення з відповідними Комітетами Верховної Ради України.

Встановлення у будь-якій формі державної монополії на експорт та імпорт інших видів товарів, не зазначених у цій статті, не дозволяється і може бути оскаржено у судовому порядку. Будь-які організації, в тому числі державні, не мають права здійснювати функції, що прямо чи побічно перешкоджають іншим суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності вільно здійснювати таку діяльність або в іншій формі, за винятком випадків, прямо зазначених в цьому Законі.

4
Стаття 23. Інформаційне забезпечення зовнішньоекономічної діяльності
Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на одержання будь-якої інформації, необхідної для здійснення цієї діяльності, що не становить державної або комерційної таємниці.

Продовження таб.3

1
2
3







Обсяг інформації, що становить державну таємницю, визначається згідно із законами України.

Склад і обсяг комерційної таємниці визначаються згідно із Цивільним кодексом України та законами України "Про інформацію" і "Про доступ до публічної інформації".

Кожний суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на своєчасне ознайомлення з офіційними текстами законів та інших нормативних актів з наступною інформацією про зміни в них, що регулюють відносини, які прямо чи побічно стосуються зовнішньоекономічної діяльності. Державні органи, відомства та установи, що видають нормативні акти, зобов'язані офіційно публікувати їх у загальнодоступних засобах інформації України, причому зазначені акти не можуть набирати чинності до їх офіційної публікації. Кожний суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності має право на безпосереднє одержання інформації у суб’єктів владних повноважень відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Зведення статистичної інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, на підставі даних, що в обов'язковому порядку надаються органами, які провадять державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності (фінансові органи, митні органи, Національний банк України),


Продовження таб.3

1
2
3







а також суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері статистики, щокварталу складає і публікує статистичну інформацію щодо стану і структури зовнішньоторговельного балансу України.

Міністерство фінансів України складає відомості про стан і структуру зовнішньої державної заборгованості.

Органи державного управління, юридичні, фізичні особи та інші суб’єкти господарської діяльності, яким було надано інформацію, що становить комерційну таємницю суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, не мають права розголошувати, передавати таку інформацію без дозволу відповідних суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, передбачених законом, і несуть відповідальність за порушення визначених цією частиною вимог згідно з цим та іншими законами України.


Завдання №4. Вивчити Конвенцію ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів» від 11 квітня 1980 року. Вивчений матеріал у вигляді відповідей на питання оформила в таблиці 4.

Таблиця 4

Основні положення Конвенції ООН «Про договори міжнародної купівлі-продажу товарів»

№ питання
Питання
Відповідь

1
2
3

1
Стаття 14
1. Пропозиція про укладення договору, адресована одній чи
кільком конкретним особам,

Продовження таб.4

1
2
3







, є офертою, якщо вона досить виразна й висловлює намір оферента вважати себе зв'язаним у разі акцепту.
Пропозиція є достатньо виразною, якщо в ній зазначено товар та
безпосередньо чи опосередковано встановлюються його кількість і
вартість або передбачено порядок їх визначення.
2. Пропозиція, адресована невизначеному колу осіб,
розглядається лише як запрошення робити оферти, якщо інше прямо не
зазначене особою, яка зробила таку пропозицію.

2
Стаття 34
Якщо продавець зобов'язаний передати документи, що стосуються
товару, він повинен зробити це в строк, у місці й у формі, що
передбачені за договором. Якщо продавець передав документи раніше
зазначеного строку, він може до закінчення цього строку усунути
будь-яку невідповідність у документах за умови, що здійснення ним
цього права не завдає покупцю нерозумних незручностей чи
нерозумних витрат. Покупець, однак, зберігає право вимагати
відшкодування збитків відповідно до цієї Конвенції.

3
Стаття 54
Зобов'язання покупця сплатити вартість включає вжиття таких
заходів і додержання таких формальностей, які можуть вимагатися
згідно з договором або згідно з законами і правилами для того, щоб
зробити можливим здійснення платежу.

4
Стаття 74
Збитки за порушення договору однією із сторін становлять
суму, що дорівнює тій шкоді, включаючи упущену вигоду, якої
зазнала інша сторона внаслідок порушення договору.


Продовження таб.4

1
2
3







Такі збитки не
можуть перевищувати шкоди, яку сторона, що порушила договір,
передбачала чи повинна була передбачати в момент укладення
договору як можливий наслідок його порушення, враховуючи
обставини, про які вона в той час знала чи повинна була знати.



Завдання №5. Вивчений матеріал у вигляді відповідей на питання оформила в таблиці 5.

Таблиця 5

Основний перелік питань при захисті

№

Питання
Відповідь

1
2
3

1
Питання 2. Перерахуйте основні принципи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
В основу державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності покладені принципи:

— адекватності національним інтересам та забезпеченню економічної безпеки країни;

— врахування вимог сучасного світового розвитку, поділу праці, глобалізаційних процесів;

— формування нової моделі зовнішньоекономічного розвитку, зорієнтованої на європейську інтеграцію, набуття повноправного членства в ЄС;



Продовження таб.5

1
2
3









— забезпечення відповідно до світових стандартів і критеріїв оптимальних параметрів відкритості національної економіки;

— паритетності у відносинах з іншими державами;

— демократизації, демонополізації та деідеологізації зовнішньоекономічних зв´язків;

— підтримки експортного виробництва на основі критеріїв ефективності та конкурентоспроможності.

2
Питання 4. Які методи відносяться до митно-тарифного регулювання
Методи митно-тарифного регулювання зовнішньої торгівлі можна розділити на такі: тарифні (митні), що ґрунтуються на використанні митних тарифів; нетарифні - квоти, ліцензії, субсидії, демпінг та ін.

3
Питання 6. Законспектуйте основні поняття: «митний тариф», «мито», «декларант», «митна вартість товару» тощо.
Митний тариф – це систематизований перелік ставок мита.
Мито – це податок на імпорт або експорт товарів у момент перетинання ними митного кордону держави.

Декларант - це юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Продовження таб.5

1
2
3







М́итна вáртість товáру — ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші предмети, які підлягають митному обкладенню, на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури

  • на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

  • комісійні та брокерські;

  • плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яка повинна бути оплачена імпортером (експортером) прямо чи побічно як умова їх ввезення (вивезення).



Висновок


Отже, на лабораторній роботі ми закріпили знання основних положень і норм законів, які регулюють митну справу в Україні, виробили вміння знаходити необхідну професійну інформацію при роботі із законами України, які регулюють митну справу, володіти вміннями застосовувати теоретичні знання у сфері правових основ митної справи і зовнішньоекономічної діяльності в практичних ситуаціях.

Зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на відносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Список використаної літератури


  1. Методичні вказівки до проведення лабораторних занять з курсу “Технологія зовнішньоекономічних операцій” для студентів спеціальності 073 «Менеджмент» всіх форм навчання / Укл. Мельник О.Г., Григор’єв О.Ю., Мукан О.В., Ноджак Л.С. – Львів, 2018. – 26с.

  2. Закони України - Електронний ресурс: -https://zakon.rada.gov.ua

1   2

скачати

© Усі права захищені
написати до нас