ЗАХИСТ ВІД ЗБРОЇ МАСОВОГО УРАЖЕННЯ ЧАСТИН І ПІДРОЗДІЛІВ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ
Заходи для захисту від ЗМУ, протипожежні, охоронні та оборонні заходи повинні забезпечити живучість частин і підрозділів медичної служби, збереження боєздатності, попередження або зменшення нових уражень поранених і хворих, а також втрат особового складу, майна і транспорту.
Захист від ЗМУ частин і підрозділів медичної служби включає:
максимальне використання захисного і маскувального характеру місцевості, наявності захисних споруд, інженерного обладнання і маскування частин і підрозділів медичної служби;
завчасне попередження особового складу про початок застосування ЗМУ, про загрозу затоплення і райони пожеж;
проведення радіаційної, хімічної розвідки районів розташування та маршрутів руху медичних частин і підрозділів;
дозиметричний, хімічний контроль за пораненими і хворими, особовим складом, технікою, припасами, майном, їжею і водою;
санітарно-гігієнічні, протиепідемічні і спеціальні профілактичні медичні заходи;
забезпечення особового складу, поранених і хворих індивідуальними засобами захисту від ЗМУ;
виявлення наслідків застосування ЗМУ;
створення безпечних умов і організацію захисту поранених та хворих, особового складу під час перебування на зараженій місцевості, в зонах руйнувань, затоплень і пожеж та при подоланні їх;
ліквідацію наслідків застосування ЗМУ і відновлення боєздатності частин і підрозділів медичної служби;
протипожежні заходи.
Для розгортання (розміщення) медичних підрозділів і частин в першу чергу використовуються лісові масиви, яри, лощини, зворотні схили висот, підземні виробки, ущелини, а також підвальні і захисні споруди, залишені військами.
Інженерне облаштування місця розгортання (розміщення) медичних підрозділів і частин починається відразу з моменту їх прибуття, а при можливості - завчасно. Залежно від завдань і часу в першу чергу облаштовують відкриті і перекриті щілини для поранених, хворих і особового складу (2-3 щілини для медичного пункту частини; 15-20 - для омедб на 10-12 чоловік кожна), зводяться споруди для функціональних підрозділів, в яких надається медична допомога і розташовуються тяжкопоранені і тяжкохворі (2-3 для медичного пункту частини, 8-10 для омедб). В подальшому зводяться споруди для інших функціональних підрозділів, облаштовуються окопи і укриття для матеріальних засобів та техніки. Споруди із спеціальним облаштуванням повинні створювати умови для безпечного перебування в них поранених, хворих і особового складу.
При загрозі зараження отруйними, радіоактивними речовинами інженерні споруди (сховища) переводяться на режим фільтровентиляції. Двері і вікна приміщень, споруд щільно зачиняються. Проводяться заходи для захисту припасів води та матеріальних засобів.
Для підвищення захисних властивостей підземних виробок, якщо можливо, герметизують входи і обладнують захисні двері. При використанні житлових, громадських, виробничих будівель як сховищ займаються нижні поверхи та підвали, вікна закладаються мішками з піском, цеглою та іншими підручними матеріалами. В разі застосування ядерної зброї маскування досягається вмілим використанням характеру місцевості, застосуванням табельних і підручних маскувальних засобів, фарбуванням наметів і техніки під колір навколишньої місцевості, пересуванням, якщо можливо, вночі, в умовах обмеженого спостереження, дотриманням радіо- і світломаскування, підтриманням строгого порядку в районі розгортання (розміщення) медичних підрозділів та частин і завчасним виявленням та усуненням демас- кувальних ознак.
Попередження частин (підрозділів) медичної служби про безпосередню загрозу і початок застосування противником ЗМУ, а також сповіщення про радіоактивне і хімічне забруднення місцевості і атмосфери викидами зруйнованих АЕС або хімічних підприємств, про райони руйнувань, затоплень і пожеж здійснюється за встановленим порядком.
Дозиметричний і хімічний контроль здійснюється з метою отримання даних для оцінки боєздатності медичних підрозділів і частин. Він включає: визначення доз опромінення поранених, хворих і особового складу, характер і ступені зараження людей, припасів, майна, їжі, води радіоактивними і отруйними речовинами.
Санітарно-гігієнічні, протиепідемічні і спеціальні профілактичні заходи в медичних підрозділах і частинах (установах) організовуються командирами (начальниками) і здійснюються своїми силами та засобами, а в екстрениих випадках силами і засобами начальника медичної служби.
Командири (начальники) організовують забезпечення поранених, хворих і особового складу індивідуальними засобами захисту від ЗМУ, навчання правил їх застосування.
Вияв наслідків впливу ЗМУ включає визначення кількості і характеру втрат особового складу, техніки, матеріальних цінностей, характеру зараження навколишнього середовища уражаючими чинниками ЗМУ.
Створення безпечних умов для поранених і хворих, особового складу при перебуванні в зонах зараження досягається за рахунок знань командиром (начальником) радіаційної і хімічної обстановки в районі розміщення і правильного прогнозування зміни бойової обстановки, ступеня опромінення поранених, хворих і особового складу; своєчасного і вмілого використання засобів індивідуального та колективного захисту, інженерних споруд (сховищ), захисного характеру місцевості; вибору найбільш ефективних способів подолання зон зараження і чіткого дотримання правил поведінки поранених, хворих і особового складу в цих районах.
Зони радіаційного і хімічного зараження обминають або долають у напрямках, що забезпечують найменший ступінь опромінення (зараження) особового складу, поранених і хворих. При подоланні зони на автомобілях машини повинні рухатись з підвищеною швидкістю при збільшених дистанціях між ними; при подоланні зон зараження отруйними речовинами поранені та хворі, особовий склад, що перебувають у відкритих машинах, використовують протигази і засоби захисту шкіри, а у закритих машинах - тільки протигази; в умовах великої запорошеності особовий склад у відкритих машинах долає зони радіоактивного зараження в захисних плащах і респіраторах, в закритих машинах - у респіраторах.
Після подолання зон зараження, залежно від становища, проводиться часткова або повна санітарна обробка особового складу, поранених і хворих, дезактивація і дегазація зброї та транспорту.
В районах пожеж, руйнувань, затоплень командир (начальник) проводить оперативно-тактичні заходи щодо створення умов для безпеки поранених, хворих і особового складу.
Ліквідація наслідків впливу ЗМУ проводиться, як правило, без припинення виконання поставлених завдань і включає відновлення боєздатності медичних підрозділів і частин (установ), рятувальні роботи, надання медичної допомоги пораненим і хворим, їх вивіз (винос) із зон зараження, руйнувань, затоплень і пожеж, дозиметричний і хімічний контроль, санітарну обробку поранених і хворих та особового складу, спеціальну обробку техніки і матеріальних засобів. Для проведення рятувальних робіт в зонах ураження, руйнувань, затоплень і пожеж в госпіталях, омедб, (МПП) створюється команда (група) для ліквідації наслідків застосування ЗМУ.
Попередження пожеж і боротьба з ними забезпечується: додержанням правил пожежної безпеки, розосередженим зберіганням вогненебезпечних речовин і майна та їх окопуванням, вогнезахисним покриттям наметів, прибиранням з території легкозаймистих предметів, створенням запасів води та інших засобів гасіння пожеж, навчанням особового складу правил попередження та гасіння пожеж. При появі пожежі перш за все ліквідовують осередки, що є загрозою для поранених і хворих, вогнезаймисті матеріали віддаляють на безпечну відстань. У разі виникнення пожежі в підрозділах медичних частин (установ) поранених і хворих евакуюють у першу чергу в безпечні місця.
Серед засобів захисту від зброї масового ураження особливе місце займає застосування засобів медичного призначення. Під терміном "засоби медичного захисту” розуміють засоби попередження, профілактики впливу на людину факторів зброї масового ураження та засоби надання допомоги і лікування уражених. Одним з найважливіших завдань медичної служби є своєчасне і повне забезпечення особового складу військ, частин та підрозділів медичної служби цими засобами. Є різні класифікації медичних засобів захисту.
За видами ЗМУ:
а) медичні засоби протирадіаційного захисту;
б) медичні засоби протихімічного захисту;
в) медичні засоби протибактеріального захисту.
За призначенням:
а) засоби виявлення;
б) засоби профілактики;
в) засоби надання невідкладної допомоги та лікування.
За використанням:
а) індивідуальні, які видаються кожному військовослужбовцю (ППІ, ІПП, АІ, таблетки аквасепту);
б) групові, які видаються на групу військовослужбовців: екіпаж, відділення і т. д. (АВ, АБ-3, АЕ);
в) засоби, які містяться в сумках та комплектах спеціалізованої медичної допомоги і призначені для використання тільки представниками медичної служби, медичними частинами та підрозділами (СС, СМВ, СМД, СЛВ, ПФ, В-3, В-4, ВБ, В-1, В-2, АП-2, ОВ, ЛУЧ, Г-1, Г-2, Г-3, Ш-1, УТ, В-4, В-5, СО).
______________________________________________________________
Радіологічна зброя.
Радіологічною зброєю називають технічні прилади, призначені для розпилу бойових радіоактивних речовин (БРР). Ця зброя характеризується єдиним вражаючим фактором - радіоактивним зараженням місцевості та об'єктів. її застосування дозволяє діяти на людей, викликаючи у них гостру променеву хворобу, та зберігати матеріальні цінності на території противника. Вихідним матеріалом для виготовлення БРР є радіоактивні відходи ядерної енергетики. БРР можуть використовуватись в рідкому, паро- та порошкоподібному вигляді, а також у вигляді тумана або бути змішаними з клейкими речовинами, які прилипають до поверхні шкіри, одягу, зброї. Доставка БРР до району використання можлива за допомогою бойових частин ракет, артилерійських снарядів, авіабомб, торпед та ін. Розпиляти БРР можливо навіть літаками цивільної авіації. Особлива небезпечність БРР в їх специфічних властивостях - відсутність кольору, смаку, та запаху. Визначити наявність БРР на даній місцевості можливо лише за допомогою дозиметричних приладів (ДП-5В; ДП-64 та ін.). Природний радіоактивний розпад виключає можливість довгочасного зберігання у мирний час запасів БРР. їх зберігання та бойове використання потребують спеціального захисту особового складу. Хімічна зброя та її вражаюча дія. Не дивлячись на заборону її застосу вання хімічна зброя сьогодні є одним із засобів масового ураження. Вона використовується для масового ураження людей, зараження місцевості, бу дівель, техніки, води та провізії. З цією метою широко вивчаються отруйні речовини природного походження, такі як токсини клубнеподібних мухоморів (амоніти), отрута змій (кобри - афіотоксин, гримучої змії - креталотоксин), отрута морського планктону динофлажели - сакситоксин, риби фугу - тетродотоксин. Широко вивчаються і бактеріальні токсини, а також дві групи хімічних речовин, по тенційно придатних для військових цілей: сімейство арилових ефірів карбамінової кислоти, структурно схожих з алкалоїдами фізостигміна — антихолінестеразними речовинами, порівняними за токсичністю з фосфорорганічними речовинами та токсичні білки (рицин, абрін). Летальна доза аерозолів неочищеного токсину для людини приблизно така, як і заріну. Серед речовин, які викликають тимчасову втрату працездатності, особливою увагою користуються речовини психотоміметичної дії. Введення подібних хімічних сполук в організм може викликати ряд патологічних розладів вищої нервової діяльності, які можуть бути тимчасовими і носити зворотній характер. Ведеться пошук психотоміметичних речовин серед структурних аналогів серотоніну - похідні лізергінової кислоти, буфотонін, понлоцибін. Серед фенолкетамінів є дві найважливі психотоміметичні речовини - мескалін та 3, 4, 5-тримето-ксифениламін. Велика увага приділяється використанню у військових діях транквілізаторів, що впливають на психічну діяльність людини (виникає в'ялість та втрата рівноваги) і заважають виконанню бо йового завдання. Інтенсивно вивчаються речовини, які викликають тимчасову фізичну недієздатність людини: роздратовуючи речовини, речовини типу міастеніна (міокалін, глікатель), які викликають в малих дозах розслаблення мускулатури, а у великих - параліч м'язів, який проходить через декілька годин без лікування. Треморін викликає тремор м'язів, слинотечу, міоз, та легкі судоми. Є дані про речовини, які можуть знижувати гостроту зору (за рахунок змутнення рогівки), викликати запаморочення, нудоту, розлади терморегуляції. Слід згадати про гербіциди, які широко використовувались американською армією у В'єтнамі, внаслідок чого постраждала рослинність на території площею 58 тис. км..та отримали ураження коло 1 млн. 300 тис. людей. На озброєнні США є гербіцидні суміші: оранжева, пурпурова, біла та блакитна, названі за кольором маркувальних смужок на тарі. Основні гербіциди, що входять до складу суміші, це діоксини, - 2— 4-дихлорфеноксиуксусна кислота, 2, 4, 5-трихлорфеноксиуксусна кислота, пиклоран і какодилова (диметаларсинова) кислота. Ці сполуки довгочасно зберігають у ґрунті свої токсичні властивості та роблять його непридатним для росту рослин протягом тривалого часу. Токсичність отруйних речовин, що застосовуються у вигляді газів, парів, туману або диму, характеризується їх концентрацією у повітрі та експозицією. Токсична дія ОР проявляється формою та тяжкістю отруєння. При смертельних ураженнях отруєні гинуть протягом короткого часу (від кількох десятків секунд до 2-3 діб). При тяжких формах ураження отруєні потребують довготривалої госпіталізації, а при ураженнях середньої тяжкості - госпіталізації на строк до 2-х тижнів. Для лікування уражень легкого ступеня достатньо 2—7 діб. Різнобічність та широта токсичної дії хімічної зброї забезпечується, з одного боку, здатністю отруйних речовин діяти на різні органи і викликати поєднані ураження, а з іншого — широким діапазоном діючих доз (від умовно діючих до мінімально летальних). Чим менший цей діапазон, тим більша токсичність отруйних речовин. Таким чином, характер дії хімічної зброї на живу силу, масовість втрат, тривалість дії визначаються токсичними та іншими властивостями отруйних речовин, що застосовуються
МЕДИЧНІ ЗАСОБИ ПРОТИРАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ
Радіопротектори (радіозахисні засоби) - це хімічні медикаментозні засоби синтетичного або біологічного походження, введення яких в організм перед його опроміненням призводить до меншого ураження іонізуючим випромінюванням радіочутливих тканин та прискорення їх відновлення, що сприяє зниженню ступеня тяжкості променевого ураження. Використання радіопротекторів після опромінення практичного ефекту не дає.
Підвищення радіорезистентності тканини досягається завдяки впливу препарату на первинні радіохімічні реакції або на механізми захисту організму, або ж на ті й інші одночасно. Радіопротектори належать до найрізноманітніших класів хімічних сполук.
Прикладне значення мають такі дві групи:
а) радіопротектори короткочасної дії (РКД) - ефективні при імпульсному або деяких видах нетривалого опромінення. їх захисна активність при опроміненні максимально допустимими дозами, які викликають зрушення в обміні речовин радіочутливих клітин, виявляється уже через декілька хвилин або на кінець першої години після введення, але триває від 30 хв до 5 год. РКД, залежно від механізму захисної дії і хімічної структури, поділяються на дві групи:
- відновлювачі, до яких відносять сірковмісні сполуки (цистамін, цистеїн, меркаптоетиламін, гаммафос та ін.), антиоксиданти (аскорбінова кислота, вітамін Е, токофероли та ін.);
- препарати, які викликають гіпоксію клітин та тканин (метгемоглобіно- утворювачі, ціаніди, нітрити та ін.);
б) радіопротектори пролонгованої дії (РПД) - ефективні при пролонгованому та фракційному опроміненні, меншою мірою при інтенсивному. їх дія взагалі спрямована на підвищення резистентності організму і продовжується від одного до декількох днів. До групи РПД включаються:
- препарати з анаболічними властивостями (естрогени);
- полімери поліаніонної природи (гепарин, полісахариди, нуклеїнові кислоти, полінуклеотиди, деякі вакцини, синтетичні полімери).
Табельним радіопротектором є цистамін. Цистамін (препарат РС-1) - ра- діопротектор короткочасної дії, який має в структурі дисульфідний зв’язок. Радіозахисний ефект сірковмісних радіопротекторів реалізується на клітинному рівні внаслідок швидкого звільнення в фізіологічних умовах сульфгідрильної групи. Як потужний відновлювач цистамін здатний:
“перехоплювати” та знешкоджувати вільні перекисні радикали, що виникають при опроміненні в присутності кисню:
R-SH+OH
ГС-5Н + НОО2- ^ Н202 + ГС-5°;
нормалізувати збудження іонізуючими частками молекул біосубстратів, попереджуючи незворотні зміни, а також взаємодію субстратів одного з одним:
ГС-5Н +білок0- ^ білок-Н + ГС-5°;
утворювати комплекси з іонами двовалентних металів, які є каталізаторами окислювальних процесів;
утворювати змішані дисульфіди з білками: білок-5Н + К-5-5-К ^ білок-5-5-ГС + ГС-5Н,
при цьому значна частина променевої енергії витрачається на розрив дисульфідного зв’язку.
Крім цих початкових реакцій, велику роль відіграють зміни, які відбуваються пізніше. Вони розвиваються внаслідок взаємодії радіопротектора з білками, нуклеопротеїдами, специфічними рецепторами та іншими життєво необхідними субстратами клітин. У результаті спостерігаються порушення у клітинному метаболізмі (пригнічення біосинтезу та стабілізація ДНК, зниження активності ядерного та мітохондріального фосфорилювання, мітозу та ін.). Однак ці зміни мають зворотний характер, а в післяпроменевому періоді відновлюються з підвищеною інтенсивністю. Все це забезпечує високу радіорезистентність тканин в період опромінення і швидку регенерацію радіочутливих тканин після опромінення.
Цистамін застосовується: по 6 таблеток за 40-50 хв до опромінення, якщо отримана доза буде складати 1 Гр і більше. Повторний прийом протягом 3 днів 2-3 рази на добу, в добовій дозі не більше 12 таблеток.
Радіопротектор Б-190. Похідний від індолілалкіламінів - прямий адрено- міметик. Має судинозвужувальну дію в радіочутливих тканинах (своєрідний "джгут” на кістковий мозок), внаслідок чого розвивається регіонарна гіпоксія, при якій знижується кисневий ефект іонізуючого опромінення. Це сприяє зниженню кількості окислювальних активних радикалів, підвищенню рівня ендогенних сульфгідрильних сполук, пригніченню рівня обмінних процесів у клітині. Оптимальне дозування препарату - 3 таблетки (0,45 г). Захисний ефект настає через 20 хв і зберігається протягом однієї години. Повторний прийом можливий з інтервалом не менше ніж через 1,5 год. Препарат знижує тяжкість променевого ураження у 70-80% опромінених у дозі до 10 Гр.
Радіопротектор тривалої дії РТД-77 (діетилстильбестрол) - гормональний препарат, належить до естрогенів. Гіперестрогенізм викликає зворотне гальмування проліферативної активності кісткового мозку в момент опромінення та прискорення гемопоезу в більш пізні терміни.
Пригнічуючи функцію щитоподібної залози та активізуючи інкреторну дію надниркових залоз, ослаблює процеси післярадіаційного катаболізму та інтенсифікує репарацію радіочутливих тканин. Внаслідок активізації рети- кулоендотеліальної системи підвищується резистентність організму до токсемії, бактеріемії.
Одноразова доза препарату - одна таблетка (50 мг). Захисний ефект настає через 2 дні і продовжується 7-10 діб. Знижує тяжкість ураження у 5060% уражених при опроміненнях у дозах до 6 Гр.
Черевнотифозна вакцина з секстанатоксином. Підвищує резистентність організму, в тому числі до іонізуючого опромінення. Стимулює синтез нуклеїнових кислот, розміщення в опроміненому організмі молодих, здатних до розмноження клітин у кістковому мозку, фіксацію цих клітин в уражених кровотворних органах і тканинах і таким чином забезпечує формування нових і активізацію тих осередків кровотворення, які збереглися. Дозування вакцини звичайне. Захисна дія настає через 5 діб і тримається протягом місяця.
Зараз в Україні вивчаються нові речовини, які є перспективними медичними засобами протирадіаційного захисту. Особливий інтерес викликають ті з них, які можуть бути застосовані в умовах нормованого переопромінен- ня, зокрема при ліквідації наслідків ядерних аварій. До таких сполук відносять похідні янтарної кислоти - суфан та яктон. Вони не лише проявляють захисну дію щодо “малих” доз радіації, але також мають антигіпоксичні властивості та підвищують фізичну працездатність.
1 2 3