Ім'я файлу: Організація діяльності Національної поліції щодо забезпечення пу
Розширення: docx
Розмір: 99кб.
Дата: 29.04.2021
скачати
Розширення: docx
Розмір: 99кб.
Дата: 29.04.2021
скачати
РОЗДIЛ 2. ДIЯЛЬНIСТЬ НАЦIОНАЛЬНОЇ ПОЛIЦIЇ В УМОВАХ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦIЙ
2.1. Законодавство України щодо дiяльностi працiвникiв Нацiональної полiцiї в умовах надзвичайних ситуацiй
Одним з найважливiших законодавчих актiв, що регламентують дiяльнiсть працiвникiв Нацiональної полiцiї в умовах надзвичайних ситуацiй, є Закон України «Про Нацiональну полiцiю». Цим Законом визначено завдання полiцiї (ст. 2), зокрема такi: 1) забезпечення публiчної безпеки i порядку; 2) охорона прав i свобод людини, а також iнтересiв суспiльства i держави; 3) протидiя злочинностi; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, якi з особистих, економiчних, соцiальних причин або внаслiдок надзвичайних ситуацiй потребують такої допомоги [11, c. 99].
Також, вiдповiдно до основних обов’язкiв, що покладенi на полiцiю (ст. 18), остання зобов’язана: надавати невiдкладну, зокрема домедичну i медичну, допомогу особам, якi постраждали внаслiдок правопорушень, нещасних випадкiв, а також особам, якi опинилися в безпорадному станi або станi, небезпечному для їхнього життя чи здоров’я.
Основнi повноваження полiцiї: повiдомляти вiдповiдним державним органам i громадським об’єднанням про аварiї, пожежi, катастрофи, стихiйне лихо, iншi надзвичайнi подiї, вживати невiдкладних заходiв з лiквiдацiї їх наслiдкiв, врятування людей та надання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду; вживати заходiв для забезпечення публiчної безпеки i порядку на вулицях, площах, у парках, скверах, на стадiонах, вокзалах, в аеропортах, морських та рiчкових портах, iнших публiчних мiсцях; регулювати дорожнiй рух та здiйснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомiрнiстю експлуатацiї транспортних засобiв на вулично-дорожнiй мережi; здiйснювати супроводження транспортних засобiв у випадках, визначених законом; брати участь у проведеннi карантинних заходiв пiд час епiдемiй i епiзоотiй; вживати всiх можливих заходiв для надання невiдкладної, зокрема домедичної i медичної, допомоги особам, якi постраждали внаслiдок кримiнальних чи адмiнiстративних правопорушень, нещасних випадкiв, а також особам, якi опинилися в ситуацiї, небезпечнiй для їхнього життя чи здоров’я; здiйснювати охорону об’єктiв права державної власностi у випадках та порядку, визначених законом та iншими нормативноправовими актами, а також брати участь у здiйсненнi державної охорони; здiйснювати контроль у межах своєї компетенцiї, визначеної законом, за дотриманням вимог режиму радiацiйної безпеки у спецiально визначенiй зонi радiоактивного забруднення; сприяти забезпеченню вiдповiдно до закону правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологiчної ситуацiї у разi їх оголошення на всiй територiї України або в окремiй мiсцевостi [12, c. 54].
Велике значення для дiяльностi працiвникiв Нацiональної полiцiї в умовах надзвичайних ситуацiй мають нормативнi акти, що регламентують права i обов’язки всiх державних структур. Для захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй 1 липня 2013 р. був введений в дiю Кодекс цивiльного захисту України. Цей Кодекс регулює вiдносини, пов’язанi iз захистом населення, територiй, навколишнього природного середовища та майна вiд надзвичайних ситуацiй, реагуванням на них, функцiонуванням єдиної державної системи цивiльного захисту, та визначає повноваження органiв державної влади, Ради мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, органiв мiсцевого самоврядування, права та обов’язки громадян України, iноземцiв та осiб без громадянства, пiдприємств, установ та органiзацiй незалежно вiд форми власностi. Кодекс цивiльного захисту України замiнив собою низку законiв, у тому числi: «Про Цивiльну оборону України», «Про пожежну безпеку», «Про загальну структуру i чисельнiсть вiйськ Цивiльної оборони», «Про вiйська Цивiльної оборони України», «Про аварiйно-рятувальнi служби», «Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру», «Про правовi засади цивiльного захисту».
Згiдно з Кодексом цивiльний захист – це функцiя держави, спрямована на захист населення, територiй, навколишнього природного середовища та майна вiд надзвичайних ситуацiй шляхом запобiгання таким ситуацiям, лiквiдацiї їх наслiдкiв i надання допомоги постраждалим у мирний час та в особливий перiод (ст. 4 КЦЗУ) [13, c. 36].
Метою цивiльного захисту є: – реалiзацiя державної полiтики в сферi цивiльного захисту; – проведення заходiв безпеки та захисту населення й територiй, об’єктiв нацiональної економiки та культурних цiнностей i довкiлля вiд негативних наслiдкiв надзвичайних ситуацiй у мирний час та в особливий перiод; – участь у подоланнi наслiдкiв глобальних техногенних, геофiзичних, економiчних катастроф на територiях iноземних держав вiдповiдно до мiжнародних договорiв України. При настаннi умов надзвичайних ситуацiй згiдно iз Законом України «Про правовий режим надзвичайного стану» вiд 11 березня 2000 року може бути тимчасово введено надзвичайний стан.
Цей Закон визначає змiст правового режиму надзвичайного стану, порядок його введення та припинення дiї, особливостi дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ i органiзацiй в умовах надзвичайного стану, додержання прав i свобод людини i громадянина, а також прав i законних iнтересiв юридичних осiб та вiдповiдальнiсть за порушення вимог або невиконання заходiв правового режиму надзвичайного стану [14, c. 32].
Закон України «Про правовий режим воєнного стану» вiд 10.11.2015 визначає змiст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правовi засади дiяльностi органiв державної влади, вiйськового командування, вiйськових адмiнiстрацiй, органiв мiсцевого самоврядування, пiдприємств, установ та органiзацiй в умовах воєнного стану, гарантiї прав та свобод людини i громадянина та прав i законних iнтересiв юридичних осiб. Закон України «Про боротьбу з тероризмом» вiд 10.11.2015 з метою захисту особи, держави i суспiльства вiд тероризму, виявлення та усунення причин i умов, якi його породжують, визначає правовi та органiзацiйнi основи боротьби з цим небезпечним явищем, повноваження i обов’язки органiв виконавчої влади, об’єднань громадян i органiзацiй, посадових осiб та окремих громадян у цiй сферi, порядок координацiї їх дiяльностi, гарантiї правового i соцiального захисту громадян у зв’язку iз участю у боротьбi з тероризмом [15, c. 46].
Положення цього Закону не можуть бути застосованi як пiдстава для переслiдування громадян, якi, дiючи в межах закону, виступають на захист своїх конституцiйних прав i свобод.
2.2. Поняття забезпечення публiчної безпеки та порядку пiд час надзвичайних ситуацiй
Для детального з’ясування органiзацiї дiяльностi органiв полiцiї щодо пiдтримання публiчної безпеки та порядку пiд час надзвичайних ситуацiй природного й техногенного походження, необхiдно з’ясувати сутнiсть даного явища [16, c. 20].
Надзвичайнi ситуацiї техногенного характеру класифiкують за такими основними ознаками: за масштабами наслiдкiв (об’єктового, мiсцевого, регiонального та загальнодержавного рiвня); за галузевою ознакою (надзвичайнi ситуацiї в сiльському господарствi; у лiсовому господарствi; на заповiднiй територiї, об’єктах особливого природоохоронного значення; у водоймах; матерiальних об’єктах - об’єктах iнфраструктури, промисловостi, транспорту, житлово-комунального господарства та населення - персонал пiдприємств та установ, мешканцi житлових будинкiв, пасажири транспортних засобiв тощо).
Усi надзвичайнi ситуацiї техногенного характеру подiляються на: транспортнi аварiї, пожежi (вибухи); наявнiсть у довкiллi шкiдливих речовин понад гранично допустимi концентрацiї (далi - ГДК); аварiї iз загрозою викиду (викидом) хiмiчних небезпечних речовин i бiологiчних небезпечних засобiв; аварiї iз загрозою викиду (викидом) радiоактивних речовин; раптове руйнування будiвель i споруд; аварiї на об’єктах системи життєзабезпечення; аварiї на електроенергетичних спорудах; аварiї на очисних спорудах, гiдродинамiчнi аварiї. Транспортнi аварiї подiляються на аварiї (катастрофи): на залiзничному транспортi (товарних поїздiв, пасажирських, поїздiв метрополiтену); на автомобiльному транспортi; на суднах (пасажирських, вантажних); на авiацiйному транспортi (авiацiйнi катастрофи в аеропортах i населених пунктах та поза ними); на транспортi з викидом (загрозою викиду) небезпечних хiмiчних речовин, радiоактивних речовин i бiологiчно небезпечних речовин; на мiському транспортi; на транспортi, в якi потрапило керiвництво держави та народнi депутати [17, c. 24] .
Надзвичайнi ситуацiї природного характеру - це небезпечнi геологiчнi, метеорологiчнi, гiдрологiчнi, морськi та прiсноводнi явища, деградацiя ґрунтiв, рослинного шару чи надр, природнi пожежi, змiна стану повiтряного басейну, iнфекцiйна захворюванiсть людей, сiльськогосподарських тварин, масове ураження сiльськогосподарських рослин хворобами чи шкiдниками, змiна стану водних ресурсiв та бiосфери тощо.
Подiї природного походження або результат дiяльностi природних процесiв (наприклад, пиловi бурi, селi та снiговi лавини, паводки, зливи, зсуви, карст та землетруси), що за своєю iнтенсивнiстю, масштабом поширення й тривалiстю можуть становити безпосередню небезпеку для здоров’я людини, вiдносяться до небезпечних (екстремальних) природних явищ або стихiйних лих. Надзвичайнi ситуацiї природного характеру є прямим наслiдком будь-яких змiн навколишнього природного середовища, що загрожують, у першу чергу, безпецi життєдiяльностi людини, рiзко ускладнюють її господарську та iншу дiяльнiсть [18, c. 15].
Згiдно з повноваженнями, закрiпленими в законодавствi України, полiцiя, як складова частина правоохоронної системи нашої держави, в умовах надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру виконує наступнi функцiї:
- охорони громадського порядку в зонi надзвичайних ситуацiй;
- протидiї злочинам i правопорушенням у зонi надзвичайних ситуацiй;
- оточення зони надзвичайних ситуацiй, здiйснення режимних заходiв, забезпечення евакуацiї населення;
- надання всебiчної допомоги постраждалому населенню;
- попередження та лiквiдацiї панiки;
- iнформування населення про обстановку, що склалася в зонi надзвичайних ситуацiй;
- здiйснення контролю за зберiганням i роздачею води, продуктiв харчування, предметiв першої необхiдностi, гуманiтарної допомоги;
- iнвентаризацiї товарiв на об’єктах торгiвлi та постачання;
- спiвпрацi у вiдправленнi небезпечних речовин у безпечнi мiсця, контролю за їх захороненням, участi у визначеннi пунктiв обробки використаної технiки, обладнання й спорядження, а також мiсць їх збору та захоронення при аварiях на радiацiйних об’єктах, лiквiдацiї горiння;
- проведення рятiвних i iнших невiдкладних робiт [19, c. 27];
- забезпечення безпеки дорожнього руху в зонi надзвичайних ситуацiй;
- забезпечення режимних заходiв пiд час введення надзвичайних адмiнiстративно-правових режимiв - зони надзвичайної екологiчної ситуацiї та надзвичайного стану .
При розробцi плану комплексного використання сил i засобiв органiв Нацiональної полiцiї, доцiльним є створення координацiйної групи або ради. Вивчення практики роботи полiцiї свiдчить про те, що такi групи-ради створюються далеко не в кожному органi, що приводить до неякiсного складання єдиної дислокацiї сил рiзних служб. Найчастiше це виражається в тому, що начальник (командир) пiдроздiлу патрульної служби полiцiї чисто механiчно сполучає лiнiйнi дислокацiї в одну, не погоджуючи або недостатньо погоджуючи їх з керiвниками iнших служб i пiдроздiлiв [20, c. 27].
Iстотною проблемою для полiцiї залишаються аналiз i оцiнка оперативної обстановки. Вiдтворення штабiв органiв Нацiональної полiцiї дозволило видiлити спiвробiтникiв для виконання цiєї об’єктивно необхiдної функцiї. Проте, кожна служба аналiзує й оцiнює iнформацiю по своїй лiнiї роботи. При цьому її об’єм не скорочується, а збiльшується.
Данi аналiзу дозволяють визначити дiлянки, де необхiдно виставляти сили патрульної служби полiцiї, полiцiї охорони, громадських органiзацiй з охорони громадського порядку.
Крiм того доцiльно враховувати мiсця дислокацiї вищих i середнiх навчальних закладiв, пожежних частин МВС України та вiйськових частин. За домовленiстю з ними та за сприяння мiсцевої адмiнiстрацiї може пiдтримуватися порядок у мiсцях їх розташування.
Якщо при розмiщеннi пiдроздiлiв рiзних служб в органу полiцiї виникне необхiднiсть змiнити ранiше запропонований маршрут (пост), старший координацiйної групи зобов’язаний погодити всi питання з начальниками служб та, за їх згоди, внести змiни й корективи.
Комплексне використання сил i засобiв органiв полiцiї з пiдтримання публiчного порядку повинне базуватися на таких принципах: зосередження основних сил i засобiв у найбiльш вiрогiдних мiсцях порушень громадського порядку; безперервнiсть, гнучкiсть i активнiсть правоохоронцiв; маневренiсть силами й засобами [21, c. 14].
Важливим тактичним принципом пiдтримання публiчного порядку є безперервнiсть, гнучкiсть та активнiсть. Безперервнiсть охорони публiчного порядку об’єктивно обумовлена необхiднiстю постiйного забезпечення особистої безпеки громадян, публiчної безпеки та порядку на вулицях, оскiльки вони, як i ранiше, залишаються основними кримiнальними мiсцями в мiстах. Тому на органи внутрiшнiх справ покладається завдання постiйно й безперервно вести боротьбу з рiзними правопорушеннями, у будь-який час року чи доби. Проте, можливостi органiв внутрiшнiх справ до переходу на комплексне використання сил i засобiв реалiзованi не повнiстю .
Удосконалення системи службової пiдготовки, своєчасне доведення до особового складу iнформацiї про оперативну обстановку та всi подiї за добу, змiни на постах i маршрутах i, головне, - особиста винахiдливiсть, iнiцiатива - ось далеко не повний перелiк заходiв, що повиннi використовуватися для реалiзацiї гнучкостi пiдтримання публiчної безпеки й порядку.
За останнi роки бiльшої значущостi набуває такий принцип пiдтримання публiчного порядку, як маневр силами й засобами. Сутнiсть його полягає в тому, що пiшi й моторизованi пiдроздiли, у разi потреби, можуть бути передислокованi в те мiсце, де їх присутнiсть обумовлена обстановкою, що склалася.
До чинникiв, що зумовлюють необхiднiсть маневру силами й засобами, можна вiднести: скоєння небезпечного злочину; розшук i затримання особи, що його вчинила; виникнення групової бiйки або сутички мiж озброєними угрупуваннями; проведення мiтингiв та iнших масових заходiв без попереднього узгодження з органами мiсцевого самоврядування тощо.
Маневр передбачає, з одного боку, об’єднання зусиль рiзних служб i пiдроздiлiв щодо виконання єдиного завдання, взаємного надання допомоги, з iншої - дозволяє одними i тими ж силами ефективнiше пiдтримувати публiчний порядок у певних мiсцях мiста (району).
Таким чином, органiзацiя дiяльностi органiв полiцiї щодо пiдтримання публiчної безпеки та порядку пiд час надзвичайних ситуацiй природного й техногенного походження повинна спиратися на чiтку iнформацiю щодо подiї, скоординовану дiяльнiсть усiх наявних сил та постiйну спiвпрацю мiж полiцiєю, органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, громадськiстю, якi беруть активну участь у попередженнi надзвичайної ситуацiї або подоланнi її наслiдкiв [17, c. 19].
2.3. Особливостi дiяльностi Нацiональної полiцiї щодо забезпечення публiчної безпеки та порядку пiд час надзвичайних ситуацiй природного i техногенного походження
Згiдно з повноваженнями, закрiпленими в законодавствi України, полiцiя як складова частина правоохоронної системи нашої держави в умовах надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру виконує такi функцiї: – охорони громадського порядку в зонi надзвичайних ситуацiй; – протидiї злочинам та правопорушенням у зонi надзвичайних ситуацiй; – оточення зони надзвичайних ситуацiй, здiйснення режимних заходiв; – забезпечення евакуацiї населення; – надання всебiчної допомоги постраждалому населенню; – попередження та лiквiдацiї панiки; – iнформування населення про обстановку, що склалася в зонi надзвичайних ситуацiй; – здiйснення контролю за зберiганням i роздачею води, продуктiв харчування, предметiв першої необхiдностi, гуманiтарної допомоги; – iнвентаризацiї товарiв на об’єктах торгiвлi та постачання; – спiвпрацi у вiдправленнi небезпечних речовин у безпечнi мiсця, контролю за їх захороненням, участi у визначеннi пунктiв обробки використаної технiки, обладнання та спорядження, а також мiсць їх збору й захоронення у випадку аварiй на радiацiйних об’єктах; – лiквiдацiї горiння; – проведення рятiвних та iнших невiдкладних робiт; – забезпечення безпеки дорожнього руху в зонi надзвичайних ситуацiй; – забезпечення режимних заходiв пiд час введення надзвичайних адмiнiстративно-правових режимiв – зони надзвичайної екологiчної ситуацiї та надзвичайного стану.
Для розробки плану комплексного використання сил i засобiв органiв Нацiональної полiцiї доцiльним є створення координацiйної групи або ради. Вивчення практики роботи полiцiї свiдчить: такi групи-ради створюються далеко не в кожному органi, що призводить до неякiсного складання єдиної дислокацiї сил рiзних служб [18, c. 45].
Найчастiше це виражається в тому, що начальник (командир) пiдроздiлу патрульної служби полiцiї чисто механiчно сполучає лiнiйнi дислокацiї в одну, не погоджуючи або недостатньо погоджуючи їх з керiвниками iнших служб i пiдроздiлiв. Iстотною проблемою для полiцiї залишається аналiз та оцiнка оперативної обстановки.
Вiдтворення штабiв органiв Нацiональної полiцiї дозволило видiлити спiвробiтникiв для виконання цiєї об’єктивно необхiдної функцiї. Проте кожна служба аналiзує та оцiнює iнформацiю по своїй лiнiї роботи. При цьому її обсяг не скорочується, а збiльшується. Данi аналiзу дозволяють визначити дiлянки, де необхiдно виставляти сили патрульної служби полiцiї, полiцiї охорони, громадських органiзацiй з охорони громадського порядку. Крiм того, доцiльно враховувати мiсця дислокацiї вищих i середнiх навчальних закладiв, пожежних частин МВС України та вiйськових частин, за домовленiстю з якими i за сприяння мiсцевої адмiнiстрацiї може пiдтримуватися порядок у мiсцях їх розташування.
Якщо пiд час розмiщення пiдроздiлiв рiзних служб органу полiцiї виникне необхiднiсть змiни ранiше запропонованого маршруту (поста), старший координацiйної групи зобов’язаний погоджувати всi питання з начальниками служб та за їх згоди вносити змiни й корективи. Комплексне використання сил i засобiв органiв полiцiї з пiдтримання публiчного порядку повинне базуватися на таких принципах: зосередження основних сил i засобiв у найбiльш вiрогiдних мiсцях порушень громадського порядку; безперервнiсть, гнучкiсть i активнiсть правоохоронцiв; маневренiсть силами й засобами.
Важливим тактичним принципом забезпечення публiчного порядку є безперервнiсть, гнучкiсть i активнiсть. Безперервнiсть охорони публiчного порядку об’єктивно обумовлена необхiднiстю постiйного забезпечення особистої безпеки громадян, публiчної безпеки та публiчного порядку на вулицях, оскiльки вони, як i ранiше, залишаються основними кримiнальними мiсцями в мiстах [15, c. 45].
Тому на органи полiцiї покладається завдання постiйно й безперервно забезпечувати протидiю всiм видам правопорушень у будь-який час року та доби. Удосконалення системи службової пiдготовки, своєчасне доведення до особового складу iнформацiї про оперативну обстановку i всi подiї за добу, змiни на постах i маршрутах i, головне, особиста винахiдливiсть, iнiцiатива – ось далеко не повний перелiк заходiв, якi повиннi використовуватись для реалiзацiї гнучкостi пiдтримання публiчної безпеки та порядку. За останнi роки бiльшої значущостi набуває такий принцип пiдтримання публiчного порядку, як маневр силами й засобами.
Сутнiсть його полягає в тому, що пiшi та моторизованi пiдроздiли, у разi потреби, можуть бути передислокованi в те мiсце, де їх присутнiсть обумовлена обстановкою, що склалася. До чинникiв, що зумовлюють необхiднiсть маневру силами й засобами, можна вiднести: скоєння небезпечного злочину; розшук i затримання особи, яка його вчинила; виникнення групової бiйки або сутички мiж озброєними угрупованнями; проведення мiтингiв та iнших масових заходiв без попереднього узгодження з органами мiсцевого самоврядування тощо. Маневр, з одного боку, передбачає об’єднання зусиль рiзних служб i пiдроздiлiв щодо виконання єдиного завдання, взаємного надання допомоги, з iншого, дозволяє одними й тими ж силами ефективнiше пiдтримувати публiчний порядок у певних мiсцях мiста (району).
Таким чином, органiзацiя дiяльностi органiв полiцiї щодо забезпечення публiчної безпеки та порядку пiд час надзвичайних ситуацiй природного i техногенного походження повинна спиратися на чiтку iнформацiю щодо подiї, скоординовану дiяльнiсть усiх наявних сил та постiйну спiвпрацю мiж полiцiєю, органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, i громадськiстю, якi беруть aктивну участь у попередженнi надзвичайної ситуацiї. Реалiї сьогодення дозволяють стверджувати про iстотнi змiни, якi вiдбуваються всерединi суспiльства, що впливає на загальну нацiональну безпеку [17, c. 25].
Швидкий темп євроiнтеграцiйних процесiв призвiв до появи великої кiлькостi прогалин у вiтчизняному законодавствi, насамперед у сферi дiяльностi правоохоронних органiв. Закон України «Про Нацiональну полiцiю» не охоплює весь масив правовiдносин, у якi вступають полiцейськi. До сьогоднi вiдсутнi спецiалiзованi нормативно-правовi акти, якi б визначали та закрiплювали компетенцiю окремих пiдроздiлiв органiв Нацiональної полiцiї України, зокрема обов’язки, права та вiдповiдальнiсть нарядiв полiцiї як головного суб’єкта забезпечення публiчної безпеки та порядку.
Патрульнi наряди забезпечують належний рiвень публiчного порядку та безпеки на своїх маршрутах i постах вiдповiдно до чинних законiв i встановлених правил поведiнки. Вони повиннi пiдтримувати нормальну обстановку й порядок на вулицях, площах, у парках, на транспортних магiстралях, в аеропортах та в iнших громадських мiсцях, вживаючи при цьому своєчасних заходiв щодо виявлення, запобiгання й припинення порушень публiчного порядку.
При виконаннi службових обов’язкiв працiвник патрульної служби зобов’язаний: 1) поважати i не порушувати права та свободи людини i громадянина; 2) обмежувати права i свободи людини лише у спосiб та у випадках, що встановленi законом; 3) звертаючись до людини, привiтатися, прикласти праву руку до головного убору, назвати своє прiзвище, посаду, спецiальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвiдчення, надавши можливiсть ознайомитися з викладеною в ньому iнформацiєю, при цьому не випускати його з рук; 4) пiд час спiлкування з особою чiтко дотримуватися норм службової етики; 5) попередити водiїв транспортних засобiв про небезпеку, що виникла на шляху їх руху, та вжити заходiв для їх усунення; 6) у разi отримання iнформацiї про можливе вчинення правопорушення негайно iнформувати безпосереднього керiвника, чергового та/або службу монiторингу i вжити всiх передбачених законом заходiв для його запобiгання; 7) надавати допомогу особам, якi постраждали вiд правопорушень, нещасних випадкiв, а також особам, якi опинилися в безпорадному станi або станi, небезпечному для їх життя та здоров’я; 8) пiд час проведення ремонтно-будiвельних та iнших видiв робiт на вулицях i дорогах забезпечувати оптимiзацiю дорожнього руху i контролювати дотримання правил безпеки дорожнього руху; 9) за можливостi надати допомогу водiю в разi несправностi його транспортного засобу [5, c. 12].
Наданий перелiк є неповним та потребує розширення. Тому для розкриття питання щодо обов’язкiв нарядiв полiцiї слiд звернутися до Статуту патрульно-постової служби, в якому зазначається, що патрульнi наряди зобов’язанi: – виявляти, запобiгати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цiєю метою профiлактичнi та розшуковi заходи, передбаченi чинним законодавством; припиняти адмiнiстративнi правопорушення; – виявляти причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень, вживати в межах своєї компетенцiї заходiв до їх усунення; – розшукувати осiб, якi переховуються вiд органiв дiзнання, слiдства i суду, ухиляються вiд виконання кримiнального покарання, пропали безвiсти, та iнших осiб у випадках, передбачених законодавством; – сприяти забезпеченню вiдповiдно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану в разi їх оголошення на всiй територiї України або в окремiй мiсцевостi; – забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих осiб документiв, речей, цiнностей та iншого майна, вживати заходiв до повернення його законному власнику; – забезпечувати громадський порядок пiд час проведення масових заходiв комерцiйного характеру на кошти органiзацiй або осiб, якi їх проводять; – при застосуваннi передбачених у законах заходiв адмiнiстративного впливу до правопорушникiв роз’ясняти їм, згiдно з яким нормативним актом i за яке порушення вони застосовуються та iнше [21, c. 15].
На наряди полiцiї поширюються норми ст. 18 закону України «Про Нацiональну полiцiю». Працiвники патрульної служби МВС України мають право: – вимагати вiд громадян дотримання громадського порядку; – вимагати вiд осiб, якi порушують громадський порядок, припинення правопорушень; – перевiряти у громадян при пiдозрi в учиненнi ними правопорушень документи, що посвiдчують їх особу, а також iншi документи у передбачених законом випадках i спосiб; – здiйснювати в установленому законодавством порядку особистий огляд, огляд речей i документiв, транспортного засобу i вантажу; – вилучати у громадян та службових осiб предмети i речi, забороненi або обмеженi в обiгу, а також документи з ознаками пiдробки; – застосовувати заходи фiзичного впливу, спецiальнi засоби та вогнепальну зброю у випадках i в порядку, передбачених законодавством; – при здiйсненнi патрулювання на транспортному засобi включати спецiальнi свiтловi, звуковi сигнали, а також у виняткових випадках не дотримуватися вимог правил дорожнього руху; – тимчасово обмежити або заборонити доступ особам до визначеної територiї або об’єктiв, якщо це необхiдно для забезпечення публiчного порядку та громадської безпеки, охорони життя i здоров’я людей, а також для проведення окремих слiдчих дiй вiдповiдно до законодавства; – обмежувати або забороняти у випадках затримання правопорушникiв при аварiях, iнших надзвичайних обставинах, що загрожують життю i здоров’ю людей, рух транспортних засобiв i пiшоходiв на окремих дiлянках вулиць i автомобiльних дорiг вiдповiдно до законодавства; – використовувати технiчнi засоби та технiчнi прилади для виявлення i фiксацiї правопорушень вiдповiдно до законодавства;
Адмiнiстративна дiяльнiсть органiв полiцiї України – затримувати громадян за передбачених законом пiдстав i в спосiб та здiйснювати їх доставлення до органiв внутрiшнiх справ вiдповiдно до законодавства; – затримувати та забезпечувати доставлення транспортних засобiв для тимчасового зберiгання вiдповiдно до законодавства.
Норми ст. 23 закону України «Про Нацiональну полiцiю» надають працiвникам полiцiї значне коло повноважень у сферi забезпечення публiчної безпеки та порядку. Вiдповiдно до ст. 19 закону України «Про Нацiональну полiцiю» у разi вчинення протиправних дiянь полiцейськi несуть кримiнальну, адмiнiстративну, цивiльно-правову та дисциплiнарну вiдповiдальнiсть вiдповiдно до закону.
Кримiнальна вiдповiдальнiсть є найбiльш суворою та настає за вчинення правопорушень з високим ступенем суспiльної небезпечностi, супроводжується застосуванням санкцiй, передбачених Кримiнальним кодексом України. Особа вважається винною виключно за рiшенням суду. Застосування кримiнальної вiдповiдальностi до полiцейського можливе лише у разi, якщо вчинене ним дiяння було в рамках проходження ним служби в лавах органiв Нацiональної полiцiї [18, c. 65].
Наступним видом вiдповiдальностi, до якої може бути притягнутий працiвник полiцiї, є адмiнiстративна вiдповiдальнiсть.
Висновки до роздiлу 2. Так, вiдповiдно до ст. 15 Кодексу України по адмiнiстративнi правопорушення полiцейськi несуть вiдповiдальнiсть за адмiнiстративнi правопорушення за дисциплiнарними статутами. За порушення правил, норм i стандартiв, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санiтарних норм, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасiв, митних правил, вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцiєю, порушення тишi в громадських мiсцях, неправомiрне використання державного майна, незаконне зберiгання спецiальних технiчних засобiв негласного отримання iнформацiї, невжиття заходiв щодо окремої ухвали суду, ухилення вiд виконання законних вимог прокурора, порушення законодавства про державну таємницю, порушення порядку облiку, зберiгання i використання документiв та iнших матерiальних носiїв iнформацiї, що мiстять службову iнформацiю, цi особи несуть адмiнiстративну вiдповiдальнiсть на загальних пiдставах.
До зазначених осiб не може бути застосовано громадськi роботи, виправнi роботи й адмiнiстративний арешт.
1 2 3