Ім'я файлу: 028Організаційно-економічні умови менеджменту в сфері культури..
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 27.04.2020
скачати
Розширення: docx
Розмір: 33кб.
Дата: 27.04.2020
скачати
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ В СФЕРІ КУЛЬТУРИ
Підготувала: слухач О.О.Шаніна
Цикл стажування «Організація та
управління охороною здоров’я»
м Маріуполь.
2020
Під менеджментом розуміється система управлінської діяльності, які забезпечують успішне функціонування найрізноманітніших соціальних інститутів — організацій, покликаних здійснювати деяку соціально-значиму діяльність.
Соціально-культурна сфера — складне, неоднозначне поняття. Одні автори визначають соціально-культурну сферу як сукупність підприємств, що випускають продукт, пов’язані з життєдіяльністю покупців, безліч у разі до соціально-культурної сфері ставляться досить багато галузей економіки, такі як автомобілебудування, виробництво побутової техніки й ін. Інші вкладають у поняття соціально-культурної сфери сукупність підприємств, виконують соціально-культурні функції, що мають значення для культурного рівня всього суспільства, у разі в соціально-культурну сферу потрапляє досить вузький перелік підприємств — театри, бібліотеки, клуби, музеї.
Під соціально-культурної сферою ми розуміти сукупність галузей, підприємства яких виробляють товари та, необхідних задоволення соціально-культурних потреб чоловіка.
Діяльність в соціально-культурної сфері здійснюється організаціями, установами, підприємствами різної відомчої приналежності (державними, муніципальними, приватними, громадськими організаціями) і форми власності, а також приватними особами. Далі, фірма — будь-яке установа соціально-культурної сфери.
Менеджмент в соціально-культурної сфері може нас особливий інтерес.
По перше, оскільки у його технологічному змісті розкривається все багатство менеджменту взагалі - як говорилося, у сфері культури діють самі різні фірми.
По друге, перспективи такого розгляду важливі для з’ясування можливостей співробітництва зі сферою культури інших галузей ділову активність. Головна особливість менеджменту в соціально-культурної сфері у тому, що у цій сфері заробляються більшою мірою з урахуванням простий комерції, але в засадах залучення коштів зацікавлених донорів: спонсорства, патронажу, благодійності.
По треті, ще більш зрозуміло іншу обставину — наростання вимог до менеджментної компетентності фахівців і працівників соціально-культурної сфери. Перехід від суто адміністративно- розподільчої технології управління сферою до дедалі ширшому використанню економічних методів, від суто дотаційного бюджетного фінансування структур до фінансування програм, до конкуренції за бюджетні гроші засоби, необхідності широкого залучення позабюджетних коштів, ідеологічний та політичний плюралізм, господарська самостійність — усе це радикально змінює вимоги до професіоналізму менеджера в соціально-культурної сфері. Якщо він бачив себе переважно працівником «ідеологічного фронту», педагогом-вихователем, нині повинен бути практично орієнтований в технології маркетингу у комерційній і некомерційної діяльності, бути економічно та юридично грамотним фахівцем, одне слово — бути повноцінно компетентним у питаннях менеджменту, без усяких знижок на горезвісну «специфіку» сфери.
Більш того, ця специфіка полягає зовсім на «усіченості» менеджменту, а навпаки — у його розширювальному застосуванні. Соціально-культурна сфера включає у собі діяльність як суто некомерційну (нонпрофітну), і комерційну (платні), як місцевого, і (зокрема — стосовно при цьому виду діяльності) міжнародного масштабу.
Бізнес і «культуру в суспільстві «скуті однієї ланцюгом» — припускають і доповнюють одне одного, немислимі друг без друга. Ця «приреченість» на співробітництво глибокий політологічний сенс, надзвичайно значущий розвитку та перетворення суспільства. Річ у тім, що це співробітництво, власне справи, є засобом реалізації громадянського суспільства — недекларування його, а нарощування її реальної тканини, його механізмів, процедур і «м'язів». Тільки суспільство, у якому склалася і визріли розвинені форми співробітництва ділового світу і медичну сфери культури, здатна до саморозвитку і саморегуляції соціально-економічних і соціально-культурних процесів — наскільки можна незалежно потім від держави.
Характерні риси менеджменту.
Зазвичай специфіку менеджменту у сфері культури пов’язують із особливостями «духовного виробництва». «Продукти» такий діяльності носять й не так речовинний характер, скільки пов’язані з феноменами свідомості (сприйняття, розуміння, мислення, переживання тощо.), не піддаються безпосередньому прямому рахунку, складуванню. Їх виробництво найчастіше збігається з їхніми споживанням (перегляд спектаклю, кінофільму, прослуховування концерту, читання тогочасні книги й т.п. Книжка, що її читають, картина, що її дивляться тощо., є художніми цінностями). Понад те, на відміну продуктів матеріального виробництва, знищуваних у процесі споживання (чоботи зношуються, яблука з'їдаються), культурні цінності у процесі споживання нарощують свою цінність (що більше людей прочитало книжку, бачила картину, чули концерт тощо., — тим вища їхня соціальна значимості).
Однак під послугами у сфері культури тепер можна й потрібно усвідомити як послуги безпосередньо відвідувачам, а й донорам, готовим виділяти кошти й підтримувати цієї діяльності. Сфера культури — сфера переважно некомерційної діяльності. Головна особливість менеджменту у сфері культури у тому, що у цій сфері з’являються більшою мірою на основі комерції, але в засадах залучення коштів, залучення інтересів самих різних зусиль і інстанцій: органів влади, які знають бюджетними коштами, спонсорів, благодійних громадських організацій і інших доходів. Навіть у шоу-бізнесі, здавалося б гранично комерціалізованому секторі сфери культури, доходи від продажу квитків становлять зазвичай близько 15% бюджету гастролі. Решта — кошти спонсорів. Та й саме гастроль найчастіше є лише частиною рекламної компанії нового диска чи альбому.
Некомерційна діяльність значить «неприваблива» бізнесу. В усьому світі некомерційний (нонпрофітний) сектор — одне з найбільш інтенсивне та розвитку секторів економіки. Справді, може бути привабливіше діяльності, коли всі ваші доходи роблять покриття ваших витрат і прибуток не утворюється у принципі! Некомерційна сфера має низку законодавчо закріплених пільг і гарантій, котрі приваблюють туди капітал. З огляду на своєї публічності, соціальної значимості вона має явно вираженим рекламним потенціалом, можливостями формування та просування привабливий імідж, репутації, соціального статусу т.п.
Більш того, некомерційна діяльність має як загальний характер, вони можуть містити комерційну як свій частина. Наприклад, музей може займатися підприємницької діяльності, відкривати виробництво сувенірів, друкарню, ремонтні майстерні і т.п.
Ці обставини накладають свої особливості на маркетинг некомерційної діяльності: вона виявляється багатовимірним, на відміну традиційного маркетингу у комерційних банках сферах. Наприклад, в некомерційної сфері частенько суб'єкт платоспроможного попиту (той, хто платить) не збігаються з безпосереднім споживачем (клієнтом). Так, типові споживачі послуг у соціально-культурної сфері - це наші діти, підлітки, ветерани. Фундаментальна обізнаність із ними очевидністю, необхідна, та хто має оплачувати надані їм послуги? Найчастіше — не які самі. Щось оплачують батьки, щось підтримується бюджетними коштами, щось — зацікавлені у такий діяльності донорами, щось — благодійними фондами тощо. Фактично соціально-культурної сфері діють, принаймні, два ринку: ринок споживачів і ринок донорів. Не можна сказати, який із цих ринків первинний: чи спочатку визначаються види робіт з споживачами і далі шукаються донори з їхньої підтримку, чи споживачі підбираються задля забезпечення інтересів донорів, готові платити гроші поза певні види робіт з тими групами.
Ці особливості, поза всяким сумнівом, позначаються технології менеджменту в соціально-культурної сфері. Проте за усією їхньою важливості де вони відрізняють менеджмент в соціально-культурної сфері від будь-якої менеджменту послуг. Практично всі зазначені особливості суть особливості услуг.
Менеджмент в соціально-культурної сфері може полягати тільки у створенні організаційних і стабільності економічних умов саморозвитку соціально-культурної життя — максимум, але й менше. І це полягає справжнє зміст характеру менеджменту в соціально-культурної сфері.
Бізнес дедалі більше інтегрується коїться з іншими сферами життя суспільства: політикою, культурою, наукою, освітою, мистецтвом, спортом. Дедалі більше торгівлі поширення набули спонсорство і благодійність, патронаж. Усе це як різко змінило і збагатило своїм змістом технологію менеджменту, додало йому характер в соціально та культурологічне орієнтованої діяльності.
Важно, всі ці особливості виявляються і натомість бурхливого розвитку сучасних інформаційних технологій, інформатизації і комп’ютеризації, мультимедіа, освоєння можливостей Інтернету, якого немислимі вже сучасна реклама, PR, інші бізнес-технології. Інтенсивно проникають ці технології й у соціально-культурну сферу, відкриваючи перед нею цілком нові перспективи розвитку.
Сучасний ринок дедалі більше явно глобалізується. Починається тотальна конкуренція всіх зі усіма. На першому плані виходить здатність зайняти своє унікальне місце у мережі глобальних ринкових зв’язків. І це можливе лише за приходу уваги свого бізнесу, досягнення популярності будь-якими засобами.
В цьому плані свої сучасний бізнес, як утім і політика, дедалі більше зближуються по своєї технології з шоу-бізнесом і соціально-культурної діяльністю загалом. У своєму технологічному змісті сучасний менеджмент остаточно придбав риси і форми технології соціально-культурної діяльності.
Все ці особливості сучасного менеджменту, що є закономірним вираженням дії внутрішніх тенденцій розвитку самого менеджменту, помітно зближують його з сферою культури та соціально-культурної сферою у цілому.
Все ці обставини пред’являють нові вимоги до компетентності і професіоналізму сучасного менеджера. До традиційним вимогам знання технології, організації, фінансового контролю та маркетингу у сприйнятті сучасних умовах додаються вимоги культурологічного гуманітарної характеру. Сучасний менеджер, незалежно від профілю діяльності його фірми, повинен не тільки теоретично, але орієнтованим у питаннях загальної площі і прикладної культурологи, соціальної психології, познайомитися з сучасними культурними процесами у його суспільствах, серед яких доводиться чи доведеться мати справа, практично орієнтуватися у механізмах і процедури прийняття політичних рішень, у сучасній політичній життя, мати розвинуте почуття смаку, гармонії, стилю, володіти іноземними мовами, бути розвиненим і просунутим у плані моральної та інтелектуальної культури. Часом не тільки зарубіжні дані, але нинішня російська дійсність переконливо показують, що більше шансів самі стати успішними підприємцями, й менеджерами мають випускники гуманітарних вузів проти випускниками технічних вузів, серед останніх — колишні наукові працівники.
Наростання гуманітарного змісту сучасного менеджменту проявляється практично по всім векторах практики менеджменту.
Як що скористатися вдалою метафорою Еге. Фромма, можна сказати, що й ще повоєнний менеджмент здійснювався в модусі «Мати» (to have, haben), то сучасний менеджмент здійснюється швидше, у модусі «Бути» (to be, sein). Сучасна фірма у дедалі більшої ступеня постає як культура — в буквальному, термінологічному буквальному розумінні: відносини із своїми цінностями, нормами, традиціями, ритуалами, героями, міфами, легендами, фольклором, субкультурами тощо. Фірмовий стиль, організаційна культура, дух корпорації з метафор нас дуже швидко перетворилися на конкретні технологічні вимоги. Дедалі більше головних закордонних фахівців із менеджменту схильні розглядати сучасний менеджмент як «культурологічний» по переваги.
Облік діяльності установи культури.
Облік і звітність є частиною інформаційного механізму менеджменту, пов’язаного з характеристиками реальних результатів діяльності фірми. Облік — це характеристика підсумків діяльності установи в затвердженої системі показників.
Роль і значення обліку, і звітності [16, "https://referaty.net.ua"].
Правильно організовані облік і звітність грають найважливішу роль технології менеджменту. Фіксуючи підсумки торішньої діяльності за певного періоду, дані обліку, і звітності створюють інформаційну базі даних як контролю, так прийняття наступних планових та інших рішень. Без опертя ці дані неможлива ефективна організація зарплати, завдання системи стимулювання. Без достовірних даних облік і звітність неможлива вироблення і нормативів, створення нормативної бази. Зведені в регіональному і загальнодержавному масштабі дані облік і звітність створюють основу для вироблення культурною політикою, прийняттю рішень щодо бюджету, для науково-теоретичного аналізу, виявлення тенденцій і закономірностей, які у соціально-культурної сфері, її галузях, економіці, і у цілому.
Види облік і звітність. Вимоги до організації.
З визначення облік і звітність видно, що центральну роль їх організації грає вибір системи конкретних показників і прийняття спеціального рішення з утвердженню їх як показників облік і звітність. Цим останні від показників, фігуруючих у аналізі, — там аналітик вільний застосувати ті показники, які найбільш відповідають цілям аналізу. У обліку ж повинна бути про стабільної системі характеристик.
Система облік і звітність має відповідати кільком очевидним вимогам:
— показники облік і звітність повинні відповідати планованим показниками, інакше втрачається єдність інформаційного механізму менеджменту;
— система обліку мала бути проста і ясною, наскільки можна виключати показники, потребують розрахунок (це функція аналізу), і використовувати прості натуральні і вартісні показники;
— облік може бути оперативним і своєчасний — всякі «малювання» обліку заднім числом створюють ґрунт для зловживань;
— облік може бути максимально повним, тобто. охоплювати усі сторони діяльності фирми;
— дані облік і звітність повинні прагнути бути достовірними — як свідчить практика, найбільш складне для соціально-культурної сфери требование вимога.
В соціально-культурної сфері діють четверо виду облік і звітність: поточний (первинний, оперативний), статистичний, бухгалтерський облік (й гарантована відповідна звітність), і навіть творчі звіти. Бухгалтерський облік є частиною фінансового контролю та настільки технологічно специфічний, що утворює досить розвинену самостійну дисципліну менеджменту, творчу самостійний навчальний курс. З іншого боку, бухобліку присвячений надзвичайно широкий коло спеціальної літератури та матеріалів. Тож у цій роботі розглядатися нічого очікувати. Слід пам’ятати також, що всі види обліку (почасти, зокрема й творчий звіт), однак, але в усі більшою мірою спираються використання сучасних комп’ютерних технологій. Існує віяло АРМів (автоматизованих робочих місць) по бухгалтерського обліку, статистиці, поточному обліку з певним програмним забезпеченням.
Поточний облік.
Мова про обліку поточної (щоденної) діяльності установи культури. З огляду на цього також називають оперативним (на відміну інших — однак, але епізодичних видів облік і звітність) урахуванням. Цей облік є базою, над якої надбудовуються й інші види облік і звітність — звідси ще й одне назва — первинній.
С деякою ступенем умовності можна розрізняти два виду поточного обліку: кількісний і якісний. Кількісний облік пов’язані з огляду на обсяги виконаної роботи (таку кількість заходів, відвідувачів, прибуток і т.п.). Типовим документом поточного обліку у сфері культури є журнал обліку поточної роботи. Зазвичай облік у ньому ведеться за наступним позиціям: порядковий номер, дата, найменування роботи, час початку будівництва і закінчення, кількість відвідувачів, підпис відповідального особи, примітки. Регулярно (щомісяця, щокварталу) дані про обсяг виконаної роботи сумуються з заповненням спеціальних таблиць. Сторінки такого журналу пронумеровано, прошнуровані і дружина мають скріплюватися печаткою, оскільки журнал є документом фінансової дисципліни. Хоча вести це може посадові особи, якою це доручено, відповідальність за достовірність, своєчасність й повноти записів у журналі несе керівник організації. До іншим документам поточного обліку ставляться списки колективів, журнали відвідин гуртків і колективів, журнали чергувань інші документи, в яких ведеться облік роботи у підрозділах і службах.
Що при нагоді підтвердить запис у журналі обліку поточної роботи? Відомо, у сфері культури, через особливості надання послуг, є змогу «малювання» обліку, отже, і «липовою» звітності. Як підтверджують матеріалів можуть виступати плани, програми, запрошення, кошторису, сценарії, фотографії, відео кіноматеріали, корінці путівок і квитанцій — майже всі матеріали і документи, супроводжують хід підготовки й проведення конкретних заходів. Тому такі документи і матеріалів також можна віднести до поточному звіту.
Якісний облік — облік рівня життя та ефективності проведеної роботи. До його матеріалам та документам ставляться довідки за підсумками перевірок, відгуки відвідувачів, і клієнтів, рецензії і відгуки ЗМІ, результати експертні оцінки і т.п.
Приміром документа, у якому об'єднуються якісні ці характеристики виконаної роботи, є акти здачі-приймання виконаної роботи, підписані представниками музиканта, і замовника, у яких фіксуються обсяги виконаних робіт, відповідність запланованим, наявність або відсутність претензій замовника до виконавця за обсягом і якістю виконаних робіт. З іншого боку, в сфері культури вже були спроби запровадження паспортів установ культури, у яких систематично фіксувалися результати і оцінки їхньої діяльності.
Статистичний облік і звітності.
На основі даних поточного обліку регулярно (зазвичай раз на рік) складається статистичний звіт. Статистичний звіт залежить від заповненні спеціальної табличній форми. До кожного типу установ культури заповнюється своя типова форма статзвіту відповідно до альбому типових форм Державного Комітету з статистиці (Держкомстату). У на утримання такої форми входить докладна інструкція з її заповнення, отже підготовка статистичного звіту зазвичай особливого праці нема — за умови добре налагодженого поточного обліку. У іншому разі оформлення статзвіту перетворюється на «творчість» сумнівного характеру.
Форма статзвіту заповнюється у трьох примірниках після закінчення звітного року, підписується керівництвом фірми і передається (надсилають) в регіональний орган Держкомстату і вищу відомчу інстанцію (засновнику). Один примірник залишається в архіві установи.
Вище інстанції іноді вимагають як додаток до статистичному звіту докладну пояснювальну записку про діяльність установи культури (річний інформаційний звіт). Держкомстату такий звіт не потребує.
При всієї уразливості для критики діючих форм статистичної звітності вони грають найважливішу роль, створюючи інформаційне базі даних стану війни і роботі сфери культури у регіональному масштабі і масштабі країни загалом. Тому статистичні показники що неспроможні довільно змінюватися — у разі може наступити так званий «обрив в статистиці» — ситуація, унеможливлює простежування тенденцій розвитку, зокрема й у історичному масштабі, утрудняє зіставлення різних періодів розвитку сфери, і суспільства.
суспільства.
В цьому випадку йдеться про специфічних заходах, у яких установи демонструють зразки досягнутого рівня своєї роботи. Це може бути концерти, виставки, спектаклі, фестивалі, комплексні заходи. Такі творчі звіти можуть відбуватися різного рівня: окремих колективів, майстрів і виконавців, установ і закупівельних організацій, може бути звітні акції регіонального масштабу і навіть республіканського рівня («дні культури» чи фестивалі).
Творчий звіт вирішує ряд задач:
— демонстрація кращих зразків роботі;
— оцінка підсумків роботи за певний період;
— реклама і пропаганда (просування іміджу, і репутації) діяльності закладу і його самого;
— вербування нових клієнтів, споживачів і політично активних учасників діяльності організації.
По своєму завданню творчий звіт переплітається з public relations і може розглядатися як і одне з форм PR.
Творчі звіти мають місце у сфері культури. Менеджмент практично переважають у всіх іншій системі і галузях вдається до виставок і продукції, дням відкритих дверей та інших акціям, що мав характер творчого звіту.
Щоб захід могло розглядатися як творчого звіту, він повинен відповідати кільком потребам:
— на ньому має бути продемонстровано найкращий досвід роботі;
— сценарій проведення повинен припускати можливість оцінки що демонструються зразків роботи (експертний опитування, анкетування відвідувачів чи учасників, книжку відгуків, проведення конференцій і т.п.);
— підсумки творчого звіту, і особливо оцінки мають стати предметом спеціального аналізу (наради, семінару) визначення перспектив подальшої діяльності.
Андрєєв С. Маркетинг некомерційних суб'єктів. — М.: Фінпресс, 2002. — 312 з.
Законодавство культуру: [Збірник/ Сост. Б. Букреєв]. — М.: Касаткіна, 2001. — 471 с.
Законодавча політика та правове регулювання у сфері культури: аннот. бібліогр. указ./ М-во культури Ріс. Федерації, Ріс. ин-т культурології. — М.: РИК.
Морозова Е.Я. Економіка і організація підприємств соціально-культурної сфери. — СПб.: Михайлов, 2002. — 317 с.
Новаторов В.Є. Маркетинг в соціально-культурної сфері. — Омськ: Оміч, 2000. — 288 с.
Релігія, освіту, культура: необхідність діалогу: Форум інтелігенції, Уфа, 24−25 лист. 2000 р./ Сост. Філатов С.А. — М.: Фонд соціал.-экон. і інтелектуал. прогр., 2001. — 223 с.
Тульчиньский Г. Л. Менеджмент у сфері культури. — С.-Петерб. держ. ун-т культури. — СПб.: Лань, 2001. — 382 с.
Шкута А. А. Практичне мислення менеджера/ Під общ. ред. М. З. Бору. — М.: Фінпрес, 1998. — 220 с.
Економічні відносини у соціально-культурної сфері: Межвуз. рб./ Під ред. Ф. Ф. Рибакова. — СПб.: Вид-во Санкт-Петербург. ун-ту, 1992. — 145 с.