Оперативне втручання сторінка 4

1 2 3 4

Ім'я файлу: Оперативне втручання на органах грудної порожнини.docx
Розширення: docx
Розмір: 137кб.
Дата: 20.04.2020
скачати
Пов'язані файли:
Инсульт.doc
Фізичні вправи.docx
Дієта № 5.pptx
Заїкування.docx
Презентація на тему класифікації афазій за О. Лурія..pptx

Закриття відкритої аортальної протоки.

Доступ – лівостороння бокова торакотомія по ІV міжребер’ю. Медіастинальну плевру над легеневою артерією і аортою розсікають між діафрагмальним і блукаючим нервами. Знаходять відкриту артеріальну протоку. Під протоку підводять дві шовкові лігатури. Після пробного перетискання протоки затискачем її перев’язують. Першою лігатурою перев’язують протоку біля аортального кінця, другою – біля легеневого. Між лігатурами протоку додатково прошивають і нитку зав’язують на обидві сторони.

При широкій і склерозованій протоці її беруть на два затискачі, між якими її розсікають. Кінці протоки зашивають. Бувають випадки, що шви прорізаються, тоді змушені робити латку на аорті з капрону.

Коарктація аорти.

Доступ здійснюють лівосторонньою торакотомією з резекцією ІV ребра. У дітей ребро не резекують. Особливістю доступу є перев’язка великої кількості судин, які беруть участь в колатеральному кровообігу. Під аорту вище і нижче звуження підводять лігатури-держаки. Накладають судинні затискачі і проводять резекцію звуженої ділянки. Проксимальний і дистальний кінці аорти зшивають. При неможливості їх стягнути хірург вимушений застосувати гофрований протез для пластичної заміни дефекту аорти.



Мітральна комісуротомія.

Показанням до операції служить різке звуження мітрального отвору внаслідок перенесеного ревматоїдного процесу. Мета операції – розширення мітрального отвору до 3-4 см. Доступ по ІV міжребер’ю. Після оголення серця на ліве вушко накладають затискачі Сатинського, а над ними турнікет. Розсікають вушко. Вводять палець і проводять розширення отвору. Якщо пальцеве розширення не вдається, то роблять інструментальну комісуротомію з допомогою розширювача Дюбоста, який проводять через лівий шлуночок.

Але всі ці операції мають певні недоліки, часто результати їх нестійкі, відмічаються рецидиви.

Останнім часом при недостатності мітральних, трикуспідальних, аортальних клапанів застосовують пластику або заміну клапанів на пелюсткові.



Операцію проводять на сухому серці з застосуванням екстракорпорального кровообігу і холодової кардіоплегії.

Трансплантація клапанів серця.

Серед захворювань серця особливе місце займає ішемічна хвороба. За даними іноземної статистики, на долю хворих на стенокардію в США припадає 40-66,7 % всіх захворювань серця, причому щорічна летальність від ішемічної хвороби складає 60,4 %. За даними Б.В.Петровського (1973), в економічно розвинутих країнах кількість померлих від серцево-судинних захворювань у віці від 35 до 44 років склала 20-36 % від всіх померлих.

Звідси ясно, наскільки актуальним є лікування коронарної недостатності, особливо хірургічними методами.

Всі операції, запропоновані для хірургічного лікування коронарної недостатності, можна розділити на дві групи:

1) операції на нервовій системі, спрямовані на зняття больового синдрому;

2) операції, спрямовані на збільшення кровопостачання міокарда.

Перша група операцій спрямована на денервацію аорти шляхом розсікання різних нервів. Але клінічний ефект від такого лікування невеликий.

Друга група операцій створює додаткову реваскуляризацію міокарда. Зокрема, шляхом підшивання до серця різних органів і тканин: 1) кардіоперикардіопексія – розрахована на утворення васкуляризованих злук між листками навколосерцевої сумки шляхом штучного створення асептичного злипливого перикардиту. Після торакотомії з резекцією У ребра зліва розрізають перикард. У порожнину перикарда вводять 4-5 г сухого тальку або азбесту. Рану зашивають. У результаті запального процесу в порожнині перикарда утворюються злуки між епікардом і перикардом. Це і створює кращу умови для васкуляризації міокарда. Б.В.Огнєв в 1952 р. запропонував для утворення злук проводити декілька насічок епікарда;

2) оментокардіопексія – операція підшивання до серця великого сальника була вперше запропонована в 1936 р. Великим популяризатором цієї операції був В.І.Казанський. Суть цієї операції в тому, що після торакотомії і лапаротомії роблять перикардіотомію і вільним кінцем сальника огортають м’яз серця;

3) міокардіопексія – операція Бека (1935). До міокарда підшивають м’яз на судинній ніжці. Петровський використовував шматок діафрагми на ніжці (френікокардіопексія), Колесов підшивав легеню до міокарда (пневмокардіопексія);

4) створення додаткової артерії серця з використанням крупних артеріальних судин. Автором був канадський хірург Вінеберг (1946), розробив імплантацію внутрішньої грудної артерії в товщу міокарда. Але сама операція Вінеберга не знайшла широкого застосування. Більш широко використовують пересадку артерій з фасціальним сполучнотканинним шматком.

5) кардіоангіодилятація

6)    Аортокоронарне шунтування.

Операції на венозній системі:

а) звуження венозних колекторів;

б) артеріалізація венозного басейну судин шляхом з’єднання внутрішньої грудної артерії з венами серця.

Операція перев’язки і звуження колекторів серця частково ґрунтується на теорії редукованого кровообігу, розробленого В.А.Оппелем (1911 р.).

В 1947 р. Бек вперше наклав анастомоз між аортою і коронарним синусом. Другим етапом він проводив звуження синуса до 2 мм, що приводило до ретроградної течії крові через вени. Сєрова і Покровський в 1962 р. накладали анастомоз між коронарним синусом і легеневою веною.
На сьогоднішній день в лікуванні ішемічної хвороби і гострого інфаркту міокарда найбільш перспективним є аортокоронарне шунтування. Операція виконується з серединної косої стернотомії з використанням апарата штучного кровообігу.

Обхідне шунтування виконують відрізком великої підшкірної вени стегна. Дистальний кінець трансплантата вшивають в аорту, сформувавши перед цим овальний отвір в її стінці, а проксимальний – в коронарну артерію, нижче місця оклюзії. Можливе шунтування двох-трьох артерій. В деяких випадках шунт створюють між проксимальним відрізком внутрішньої грудної артерії і одною із вінцевих. Як трансплантат для шунтування використовують променеву артерію, праву шлунково-сальникову або глибоку артерію стегна. Крім шунтування, досить часто використовують балонопластику і вживляння на місці звуження коронарної артерії металічного стента (металічна пружина з пам’яттю). Завдяки її розширенню ліквідується звуження. Але треба пам’ятати, що всі хірургічні втручання не є радикальними. Вони не можуть зупинити коронаросклероз. Тому поряд з такими операціями необхідно використовувати корекцію ліпідного обміну і проводити лікування атеросклерозу.

Сучасна кардіографія – це велика книга, у якій безліч цікавих сторінок. На жаль, ми не маємо змоги розповісти про все детальніше, а спинилися лише на основних її розділах. Щоправда, ми не вважаємо, що існують основні і другорядні розділи хірургії. Адже кожна хвороба, не вилікувана своєчасно, загрожує людині стражданнями, втратою працездатності і навіть смертю. Тому розробка, пошук нових оперативних втручань складають основну задачу сучасної кардіології.
1 2 3 4

скачати