1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34
Ім'я файлу: BitenskiyPsihiatriya.pdf
Розширення: pdf
Розмір: 1994кб.
Дата: 22.09.2022
скачати
ПОНЯТТЯ ПРО СУДОВО-ПСИХІАТРИЧНУ
ЕКСПЕРТИЗУ
Судово-психіатрична експертиза є особливим та дуже поши- реним випадком експертизи, що проводиться в кримінальній або цивільній справі, яка має за мету встановлення:
— осудності суб’єкта протиправних дій (підозрюваного, зви- нувачуваного);
— дієздатності особи;
— психічного стану потерпілого чи свідка.
Судово-психіатрична експертиза проводиться комісією психі- атрів-експертів амбулаторно або стаціонарно (інколи в залі су- дового засідання, куди викликається експерт). Окремими вида- ми судово-психіатричної експертизи є посмертна і заочна.
Зупинимося на ключових поняттях судово-психіатричної екс- пертизи.
Осудність карно-правове поняття, яке характеризує суб’єкт злочину. Воно передбачене статтею 19 Кримінального кодексу Ук- раїни та полягає в тому, що особа, яка скоїла правопорушення, здат- на розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Осудність

347
включає в себе 2 критерії: юридичний (психологічний) та медичний
(біологічний). Перший саме й полягає в розумінні значення своїх дій (інтелектуальний компонент критерію) та здатності ними керу- вати (вольовий компонент). Другий критерій стосується психічно- го стану суб’єкта протиправних дій з позицій діагностики в нього того чи іншого психічного або поведінкового розладу відповідно до чинної в країні класифікації хвороб та інших розладів здоров’я
(тобто МКХ-10). Особа, яка скоїла протиправні дії, але не здатна розуміти їх значення та (або) керувати ними внаслідок наявності у неї постійного або тимчасового психічного розладу (або психічно- го дефекту), визнається судом неосудною і звільняється від відпові- дальності. Замість цього вона визнається такою, що потребує при- мусового лікування. Термін, місце проведення та характер лікуван- ня (амбулаторне, стаціонарне) визначає суд, який на підставі подан- ня судово-психіатричної експертної комісії кожні півроку перегля- дає необхідність його продовження чи припинення.
Не можуть бути покарані також особи, які скоїли злочин у стані осудності, але захворіли на психічний розлад під час слідства. Вони також потребують примусового лікування, але в разі одужання можуть бути покарані.
Як бачимо, навіть наявність такого безперечного психічного розладу, як шизофренія, у суб’єкта протиправних дій ще не ви- значає його неосудності, якщо хворий у момент правопорушення знаходився в стані ремісії, міг вірно розуміти протиправний ха- рактер своїх дій та керувати ними. Частіше в подібних випадках фігурує поняття обмеженої (фактично — зменшеної) осудності
(стаття 20 Кримінального кодексу України). Обмежена осудність не позбавляє особу відповідальності перед законом, але врахо- вується судом як пом’якшуюча обставина.
Зауважимо, що, згідно зі статтею 21 Кримінального кодексу
України, стан алкогольного, наркотичного чи токсикоманічно- го сп’яніння не позбавляє особу відповідальності за скоєні нею протиправні дії. Навпаки, суд може визнати такий стан як об- ставину, що обтяжує провину.
Основний принцип судово-психіатричної експертизи в грома- дянському процесі — це дотримання економічних інтересів пси- хічно хворих.
У громадянському процесі вирішується питання дієздатності,
тобто здатності особи розуміти свої громадянські права й обо- в’язки та усвідомлено вступати в майнові стосунки з державою чи іншими особами.

348
Розрізняють такі види дієздатності:
— часткова громадянська дієздатність дітей віком до 14 років;
— неповна громадянська дієздатність осіб віком 14–18 років;
— повна громадянська дієздатність.
Недієздатними визнаються особи, які внаслідок психічного розладу або дефектного стану (наприклад, недоумства) не здатні
розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (статті 39–41
Громадянського кодексу України). Над такими особами встанов- люється опіка. Опікун вступає замість особи, визнаної недієздат- ною, в майнові та інші стосунки.
Обмежено дієздатними визнаються особи (починаючи з 14-річно- го віку), які страждають на той чи інший психічний розлад, який суттєвим чином впливає на їхню здатність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними (статті 36–37 Громадянського кодексу
України). Над такими особами встановлюється піклування.
Суд може обмежити громадянську дієздатність особи, якщо вона зловживає психоактивними речовинами (наприклад, спирт- ними напоями), отже, тим самим ставить себе, свою сім’ю чи осіб,
яких вона за законом повинна утримувати, в тяжке матеріальне становище.
Наведемо клінічний приклад.
Хвора на шизофренію О., 27 років, незаміжня, мешкає в Одесі, у квар- тирі, яку купили для неї батьки, схильна до вживання наркотичних ре- човин. Була затримана на території України в момент скоєння злочину
— контрабанди кодеїну та інших наркотичних речовин із сусідньої
Молдови.
Під час слідства визнала, що діяла свідомо, з метою наживи, в складі
злочинного угруповання, яке саме їй доручало транспортування нар- котичних речовин, вважаючи, що вона як хвора людина не нестиме кри- мінальної відповідальності.
На момент скоєння протиправних дій знаходилася в стані ремісії,
була визнана судово-психіатричною експертизою як така, що може бути осудною. Перебувала в слідчому ізоляторі, де у неї розвинулося загост- рення психічного захворювання. Була проведена повторна судово-пси- хіатрична експертиза, внаслідок якої хвора О. визнана неосудною, отже,
нездатною проходити подальші слідчі дії та відповідати перед судом.
Суд направив хвору на примусове лікування, незважаючи на яке пов- ної ремісії досягти не вдалося. Таким чином, хвора О. не могла бути притягнута до кримінальної відповідальності та продовжувала знахо- дитися на примусовому лікуванні.
Батьки хворої звернулися з позовом до суду щодо визнання її не- дієздатною. Але, за даними судово-психіатричної експертизи, О. могла

349
бути визнаною лише обмежено дієздатною, тобто вона могла вільно розпоряджатися частиною своєї пенсії, а іншу частину — віддавати бать- кам на утримання її неповнолітньої дитини. Крім того, О. не мала пра- ва без узгодження з батьками продати свою квартиру або вийти заміж
(тобто привести в цю квартиру іншу людину). Водночас вона не була позбавлена громадянського виборчого права. Через три роки приму- сове лікування було судом скасовано та замінено на лікування на за- гальних засадах. Невдовзі О. була виписана додому. Враховуючи не- стабільність стану ремісії, суд не виносив вирок щодо покарання О.,
незважаючи на те, що в момент скоєння злочину її було визнано осуд- ною.
Цей приклад демонструє складність та гуманну спрямованість судово-психіатричної експертизи як складової частини українсь- кого судочинства.

350
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Авруцкий Г. Я., Недува А. А. Лечение психически больных: Руко- водство для врачей. — М.: Медицина, 1998. — 528 с.
2. Александровский Ю. А. Пограничные психические расстройства:
Руководство для врачей. — Ростов н/Д.: Феникс, 1997.
3. Алкоголизм / Под ред. Г. В. Морозова, В. Е. Рожнова, Э. А. Баба- яна. — М.: Медицина, 1983. — 432 с.
4. Атлас для экспериментального исследования отклонений в пси- хической деятельности человека / Под ред. И. А. Полищука, А. Е.
Видренко. — К.: Здоров’я, 1979. — 32 с.
5. Бабаян Э. А., Гонопольский М. X. Наркология. — М.: Медицина,
1987. — 336 с.
6. Блейхер В. М. Эпонимический словарь психиатрических терми- нов. — К.: Вища шк., 1980. — 240 с.
7. Блейхер В. М., Крук И. В. Патопсихологическая диагностика. —
К.: Здоров’я, 1986. — 280 с.
8. Блейхер В. М., Крук И. В. Толковый словарь психиатрических тер- минов / Под ред. С. Н. Бокова. — Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК»,
1995. — 640 с.
9. Бутковский П. О. Душевные болезни. — 1834.
10. Влох I. І., Михняк С. I., Сувало Б. П. Довідник з терапії психічних захворювань. — Львів: Каменяр, 1998. — 78 с.
11. Вітенко І. С. Загальна та медична психологія. — К.: Здоров’я,
1994. — 296 с.
12. Гавенко В. Л., Самардакова Г. О., Бачериков М. Є. Психіатрія і
наркологія. — К.: Здоров’я, 1993. — 192 с.
13. Гельдер М., Гэт Д., Мейк Р. Оксфордское руководство по психиатрии: Пер. с англ. — К.: Сфера, 1997. — Т. 1. — 299 с.; Т. 2. —
435 с.

351 14. Лекарственные средства в психофармакологии / Ю. И. Губский,
В. А. Шаповалова, И. И. Кутько, В. В. Шаповалов. — К.: Здоров’я, 1997.
— 288 с.
15. Гіляровський В. А. Психіатрія: Пер. з рос. — К.: Держмедвидав,
1936. — 550 с.
16. Общая гигиена / Е. И. Гончарук, Ю. И. Кудиев, В. Г. Бардов и др. — К.: Вища шк., 1999. — 652 с.
17. Дупленко П. Ю. Молодіжна наркоманія в Україні: стан, проблеми вивчення та профілактика // Вивчення молоді на сучасному етапі:
питання методології і методики. — К., 1996. — С. 173-175.
18. Жариков Н. М., Урсува Д. Ф. Психиатрия. — М.: Медицина, 1989.
— 496 с.
19. Психиатрический диагноз / И. Я. Завилянский, В. М. Блейхер,
И. В. Крук, Л. И. Завилянская. — К.: Вища шк., 1989. — 312 с.
20. Кабанов М. М. Реабилитация психически больных. — Л.:
Медицина, 1985. — 216 с.
21. Каплем Г. И., Сэдок Б. Дж. Клиническая психиатрия: Пер. с англ.
— М.: Медицина, 1994. — Т. 1. — 672 с.; Т. 2. — 524 с.
22. Клиническая психиатрия / Под ред. проф. И. Е. Бачерикова. —
К.: Здоров’я, 1989. — 512 с.
23. Клиническая психиатрия: Пер. с англ., доп. / Гл. ред. Т. Б.
Дмитриева. — М.: ГЭОТАР «Медицина», 1998. — 505 с.
24. Клиническая психиатрия / Под ред. Г. Груле, Р. Юнга, В. Майер-
Гросса, М. Мюллера: Пер. с нем. — М.: Медицина, 1967. — 832 с.
25. Модели диагностики и лечения психических и поведенческих расстройств: Клиническое руководство / Под ред. проф. В. Н. Краснова и проф. И. Я. Гуровича. — М., 2000. — 223 с.
26. Ковалев В. В. Психиатрия детского возраста. — М.: Медицина,
1995. — 560 с.
27. Коркина М. В., Лакосина Н. Д., Личко А. Е. Психиатрия: Учебник.
— М.: Медицина, 1995. — 608 с.
28. Краткий курс психиатрии. Международная классификация болез- ней (Х пересмотр) / Под ред. проф. В. П. Самохвалова. — Симферо- поль: СОНАТ, 2000. — 344 с.
29. Критерії діагностики і лікування психічних розладів та розладів поведінки у дорослих: Клінічний посібник / За ред. проф. П. В. Волоши- на, проф. В. М. Пономаренка, проф. О. К. Напрєєнка, проф. Н. О.
Марути та ін. — Харків: Арсис, 2000. — 303 с.
30. Критерії діагностики та принципи лікування розладів психіки і
поведінки у дітей та підлітків: Клінічний посібник / За ред. проф. П. В.

352
Волошина, проф. В. М. Пономаренка, проф. В. С. Підкоритова, проф.
О. К. Напрєєнка та ін. — Харків: Фоліо, 2001. — 271 с.
31. Кудрявцев И. А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза (научно-практическое руководство). — М., 1999. — 497 с.
32. Кузнецов В. М., Чернявський В. М. Психіатрія. — К.: Здоров’я,
1993. — 344 с.
33. Депрессивные расстройства / И. И. Кутько, В. А. Стефановский,
В. И. Букреев, Л. Ф. Шестопалова. — К.: Здоров’я, 1992. — 152 с.
34. Кутько И. И., Бондаренко Л. И., Петрюк П. Т. История психоана- лиза в Украине. — Харьков: Основа, 1996. — 360 с.
35. Лакосина Н. Д., Ушаков Г. К. Медицинская психология. — М.:
Медицина, 1984. — 272 с.
36. Личко А. Е., Битенский В. С. Подростковая наркология. — Л.:
Медицина, 1991. — 302 с.
37. Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря / Б. Любан-Плоцца,
В. Пельдингер, Ф. Крегер, В. Ледерах-Гофманн: Пер. з нім. / За ред.
проф. О. К. Напрєєнка. — К.: Адеф — Україна, 1997. — 328 с.

353
ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА .......................................................................................... 7
Лекція 1.
З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ПСИХІАТРІЇ
ТА ЇЇ МЕТОДІВ ............................................................... 9
Лекція 2.
РОЗЛАДИ ВІДЧУТТЯ, СПРИЙНЯТТЯ
ТА ЕМОЦІЙНОЇ СФЕРИ............................................ 37
Лекція 3.
ПАТОЛОГІЯ МИСЛЕННЯ ......................................... 79
Лекція 4.
ПАТОЛОГІЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ
ТА МОТИВАЦІЙНОЇ СКЛАДОВИХ
ОСОБИСТОСТІ ............................................................ 98
Лекція 5.
ПОРУШЕННЯ СВІДОМОСТІ
І САМОСВІДОМОСТІ. ПРОВІДНІ
ПСИХОПАТОЛОГІЧНІ СИНДРОМИ ................... 130
Лекція 6.
ПСИХІЧНІ І ПОВЕДІНКОВІ РОЗЛАДИ
ВНАСЛІДОК ВЖИВАННЯ АЛКОГОЛЮ
ТА ПСИХОАКТИВНИХ РЕЧОВИН ........................ 181
Лекція 7.
АФЕКТИВНІ РОЗЛАДИ ............................................ 242
Лекція 8.
РОЗЛАДИ ОСОБИСТОСТІ
ТА ПОВЕДІНКИ У ДОРОСЛИХ,
ПІДЛІТКІВ І ДІТЕЙ ................................................... 261
Лекція 9.
НЕВРОТИЧНІ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СТРЕСОМ
ТА СОМАТОФОРМНІ РОЗЛАДИ ........................... 277
Лекція 10.
ЕКЗОГЕННО-ОРГАНІЧНІ
ТА СИМПТОМАТИЧНІ
ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ............................................... 290
Лекція 11.
ПСИХІЧНІ РОЗЛАДИ ПРИ РІЗНИХ
ЗАХВОРЮВАННЯХ ТА ОТРУЄННЯХ.
ОСНОВИ ГЕРОНТОЛОГІЇ ....................................... 312
Лекція 12.
ШИЗОФРЕНІЯ ........................................................... 336
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ .................................................................... 350

Áiáëiîòåêà
ñòóäåíòà-ìåäèêà
Провідний редактор серії
В. М. Попов
Художнє оформлення серії
О. А. Шамшуріна
Навчальне видання
В. С. Бітенський, П. І. Горячев, Е. В. Мельник,
В. А. Пахмурний, М. М. Пустовойт, В. В. Сушко,
В. В. Сушко, Т. М. Чернова
ПСИХІАТРІЯ
Курс лекцій
Провідний редактор В. М. Попов
Редактор Т. М. Ананьєва
Художній редактор О. А. Шамшуріна
Технічний редактор С. С. Ракул
Коректор О. М. Фащевська
Підп. до друку 10.12.2004. Формат 60х84/16.
Папір офсетний. Друк різографічний. Ум. друк. арк. 20,53.
Обл.-вид. арк. 23,5. Тираж 1000. Зам. 617.
Видано і надруковано Одеським державним медичним університетом.
65026, Одеса, Валіховський пров., 2.
Свідоцтво ДК № 688 від 13.11.2001

Áiáëiîòåêà
ñòóäåíòà-ì
ìåäèêà
ÏÑÈÕ²ÀÒвß
ОДЕСЬКИЙ
МЕДУНІВЕРСИТЕТ
ÏÑÈÕ²ÀÒвß
Á
Á
Ñ
Ñ
Ì
Ì

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

скачати

© Усі права захищені
написати до нас